До збірки ввійшли твори представників детективного жанру пнр, чсср, Куби



Сторінка22/22
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.74 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Заміна

 

Старий стояв біля вікна й дивився, як вулицею рухалися машини. Потім підійшов до столу й сів у крісло. — Першу частину операції завершено успішно, — мовив він. — Так. Тепер треба чекати звістки від Р-15, — погодився Рамос. — Сьогодні відлітає Кмітливий. — Невже дамо йому виїхати? В нас досить доказів його шпигунської діяльності. — Справді, так. Але краще хай він забирається. Головне зараз — врятувати Хасінто. А Кмітливий, сам того не знаючи, може нам істотно допомогти. Стук у двері урвав розмову. — Зайдіть. — Для капітана Рамоса, — сказав співробітник, кладучи конверт на стіл. — Тим самим шляхом, що й попередній? — спитав Старий. — Так. Рамос підійшов до столу, розкрив конверт і почав читати вголос: «З усього ви зрозуміли, що я веду мову про Х-23. Він та всі інші перебувають у наших руках. Зростаєте ви, зростаємо й ми. Я пишу про це, щоб у вас не виникало жодних сумнівів стосовно долі вашого товариша, який тепер співробітничає з нами. Що з ним буде?.. Не хвилюйтеся. Він у надійних руках, і невдовзі ви почуєте про нього: кінокамери знімуть його виступ для всього континенту. Цього разу досить. До наступного листа».  



Рамос передав листа Старому, той мовчки прочитав його ще раз. — Із зв'язковим контакт установили? — Так. Автор листа бреше, що групу захоплено, — відповів Рамос. — У листі є і друга брехня. Старий підійшов до сейфа й повернувся з першим листом. Він уважно проглянув обидва аркуші й поклав їх на стіл. — Цікаво, навіщо треба було посилати два аркуші одного листа окремо? Не збагну, — проговорив він. — Другий лист надійшов усього через день, і в ньому є дещо цікаве. У першій частині не з'ясована особа затриманого. Схоже, їх цікавила наша реакція, — припустив Рамос. — Це вірно. І все ж не можу зрозуміти, в чому причина. Старий поклав обидва аркуші в теку й відніс у сейф. Потім підійшов до столу. — Що вдалося дізнатися про ключ від будинку? — спитав він. — Тут лишилася сестра колишньої хазяйки будинку, Естер. Співробітниця квартального комітету згадала, що та мала ключа, — сказав Рамос. — Яких заходів ужито щодо неї? — У документах, вилучених у Маноліна, Естер значиться в списку «поштових скриньок». Зараз за нею стежать. Сьогодні о восьмій вечора в ході операції, під час якої будуть затримані члени групи, арештуємо й її. — Що з затриманими? — Вони в ізоляторах. Юйя та Манолін пишуть зізнання. Лікар поки що відмовляється давати свідчення. Він, звичайно, не знає про арешт інших та про наші докази проти нього. — Що відомо про останню передачу? — Юйя зізналася, що це вона провела її, і повідомила текст передачі. Старий глянув на годинник. «Кмітливий уже має бути в повітрі», — подумав він.  

Коли Пабло прибув у США, його поселили в одному з будинків ЦРУ в Палм-Біч. Через два дні привезли до штаб-квартири ЦРУ в Майамі, яку всі називали центром. З ним тричі довго розмовляв Доктор. Звіт Пабло справив гарне враження. Коли Пабло був у кабінеті шефа центру, двері відчинилися й зайшли чотири чоловіки. Трьох з них він знав. Четвертий був Хасінто. — Ця людина й є той самий славнозвісний Х-23, — сказав Доктор Пабло, вказуючи на Хасінто. Пабло з презирством глянув на Хасінто, потім підійшов і кілька разів сильно вдарив його в обличчя. — Досить, — скомандував Доктор. — Через цю гидь мене ледве не вбили, — помітно хвилюючись, промовив Пабло. — Відвезіть його в «Рай», — наказав Доктор. Пабло глянув услід Хасінто, а потім повернувся до Доктора. — У мене до вас є справа, — сказав той. — Слухаю вас. — Майк розповів мені про вашу роботу на Кубі й порадив подумати про те, щоб ви замінили Хасінто і ввійшли до складу спеціальної групи. — Я не знаю, чи справлюсь, — відповів Пабло. Доктор усміхнувся: — Спочатку мені здалося, ніби вам не до душі моя пропозиція. А щодо цього не хвилюйтесь, ми обов'язково допоможемо. — У такому разі я згоден, — усміхнувся Пабло. — Тоді гаразд. Завтра ж і розпочнете. Пабло, зрозумівши, що розмова закінчується, підвівся. — А що буде з цим комуністом? — поцікавився він. Доктор уважно подивився на Пабло й нахилив голову. — Цієї ночі станеться нещасливий випадок, — відповів він. — Я хотів би просити, щоб мені дозволили докласти до цього рук. — Гаразд. Передайте командирові спецгрупи, що ви разом з ним братимете участь в операції. Пабло повернувся й пішов до дверей.  



Пабло сидів з Хасінто на задньому сидінні автомобіля. Командир спецгрупи гнав машину на повний хід. Пабло глянув на годинник. Друга година ночі. Він подивився на незворушного Хасінто. Машина зупинилась. Всі троє вийшли й попростували пляжем. Попереду — Хасінто в наручниках, за ним — Пабло та командир спецгрупи. Командир дав знак, і Пабло зняв з бранця наручники. Той знову рушив уперед під дулами пістолетів. Хасінто дивився на воду. Потім глянув на обрій і ледь примружився. «Отепер кінець. Марсія й Норма зараз сплять… Колись вони дізнаються, як загинув їхній батько… Мені нема чого соромитися. Моє сумління чисте, — подумав він. — Через кілька годин вони прокинуться й підуть до школи. Вдягнуть форму з синьо-білим галстуком… Вони піонерки, згодом стануть комуністками… Мої товариші їм допоможуть. Їх виховає революція… Мені нічого непокоїтись», — подумки говорив він собі, прискорюючи крок. — У гості до смерті не поспішають, — гукнув йому командир спецгрупи. Хасінто, сповільнивши крок, попрямував у чагарник. Подув різкий холодний вітер. Хасінто на ходу застебнув ґудзик на плащі й відчув, як комір здавив йому шию. Почувши, що за спиною клацнув зведений курок, він знову подумав про дітей. Пабло закурив сигарету, почастував і командира. Той припалив її, двічі глибоко затягнувся й почав піднімати пістолет. Пабло зробив те саме. За хвилю Пабло, дивлячись на труп, що впав у кущі, сказав: — Іди сюди. Допоможи віднести його куди слід. Наступного ранку Пабло пішов до Доктора доповісти про виконане завдання. Шеф центру мовчки вислухав його, а коли той закінчив, спитав: — Що ви робили після виконання завдання? — Командир відвіз мене додому і сказав, що в нього побачення з якоюсь блондинкою… — О котрій це було? — Близько третьої ночі. — Його машина впала зі скелі. Труп не знайшли. Пабло здивовано подивився на шефа центру. — Треба дещо змінити в тому, про що ми говорили вчора, — вів далі Доктор. — Ви повинні негайно розпочати спеціальну підготовку, щоб очолити групу. — Я зроблю все, на що здатен, аби справитися з роботою, — запевнив Пабло.  

Епілог


 

Рамос і Старий сиділи в госпіталі біля ліжка Хасінто. — Оце й усе, що відбулося тут, — закінчив розповідати Старий. — Тепер твоя черга, — мовив Рамос. Хасінто підвівся й сів у ліжку. — Я здогадувався, — сказав він, — що в останні дні вони щось виявили, бо посилили контроль. Тому я зробив усе, аби не провалити групу. Зокрема припинив щотижневі контакти з Карменсітою, тому й надіслав листівку з рожевими пелюстками і чекав дальшого розвитку подій. Коли за мною приїхали, я вже був готовий. Мене катували, та я все заперечував. Потім випробували на «детекторі брехні». Я боявся, що підведуть нерви. Та з подальших допитів зрозумів, що свою роль я зіграв добре. Але вони й далі мене катували. Оці дві плями, — він показав на шию, — сліди від сигарет. Це ж звірі… Потім з'явився Р-15 і врятував мене… Правда, рука в нього важкенька… — Чому? — всміхаючись, спитав Старий. — Він почастував мене так, що й досі щоки палають. Всі троє засміялися. — Хасінто, — спитав Рамос, — а коли тобі було найважче? Хасінто примружився й кілька хвилин мовчки дивився на білу стіну. — По-перше, коли почали катувати. Людина хоча й каже, що готова до всього, але є речі, які можна збагнути, тільки спізнавши їх. Коли били по вухах, так що лопалися барабанні перетинки, — це було жахливо. В мене й думки не виникало заговорити, зате хотілося, щоб якомога скоріше порішили. Трохи помовчавши, він продовжував: — По-друге, коли мені прочитали листа до вас. Та майстерна пастка могла нам зірвати все. Адже в листі йшлося, начебто я перекинувся на їхній бік, розумієте… Несила думати, що товариші повірять у твою зраду і… — Нам таке і в голову не приходило! — урвав його Старий. — Ми вірили в тебе. Знали, тобі доводиться скрутно, допомогти ми не можемо, але були певні, що ти не підведеш… А над цим листом з двох частин нам довелося добре голову посушити. Надсилаючи його, вони мали на меті знищити наші докази. Кожен аркуш був оброблений речовиною, що сама по собі безневинна, але коли їх скласти разом, то при температурі двадцять п'ять — тридцять градусів вони спалахують. Листи надійшли до нас із інтервалом в один день. Звичайно, ми поклали їх у теку й замкнули в сейфі. Цей лист на двох аркушах не йшов мені з голови, поки я не знайшов розгадки в конспекті учбової лекції. Чи варто казати, я одразу кинувся до сейфа, що вже почав горіти. Добре, що пощастило врятувати документи. Старий усміхнувся: — Я тебе урвав, продовжуй. Хасінто кивнув. — А найважче було під кінець, коли мене вели берегом. Я дивився на море й згадував батьківщину. Думаючи про дітей, страждав. Адже я вважав, що ніколи вже не побачу своїх дівчаток. Я, звичайно, знав, що ви й революція не забудете про них. Та все ж було тяжко… Очі людини, яка стійко витримала найгірші випробування, зволожіли. Він попросив сигарету і, затягнувшись, випустив струмінь диму. Потім спитав: — А як мої дівчатка? — У них усе гаразд, — відповів Рамос. — Учора я був у тебе вдома. Марсія готується до змагань з гімнастики. У школі вчиться гарно. Норміта цього року пішла в перший клас і швидко обвиклась. А-а, я зовсім забув: Марсія — командир піонерського загону. Очі в Хасінто проясніли. — Ти можеш пишатися своїми дітьми, — закінчив Рамос. — Мої знають, що я тут? — спитав Хасінто. — Ще ні, — відповів Старий. — Ми готуємо їм сюрприз завтра на ранок, коли тебе випишуть… А тим часом нам треба поговорити про одну конче важливу справу. Зараз скажу тобі тільки одне. Пам'ятай: для всіх — точніше, майже для всіх — ти помер. У цьому значна перевага для подальшої роботи. Хасінто всміхнувся, але відразу спитав: — Ви що, й відпустки мені не дасте? — Чому ж, ти її цілком заслужив, — сказав Старий.  

Старий сидів за столиком у своєму кабінеті й зосереджено думав. — Дозвольте, — спитав, заходячи, Рамос, проте Старий не підвів голови й нічого не відповів. — Дозвольте, — повторив Рамос. — Так, звичайно. Я оце думав про те, що довелося пережити Хасінто… Добре сказав головнокомандуючий на урочистій нараді з нагоди п'ятнадцятої річниці нашої організації: «… У нас є те, чого ніколи не зречемось, — наша мораль. Перш за все вона допомагає революційним борцям здолати ворога. Саме об неї розбивається будь-який опір. Наш боєць сильний своєю ідейною переконаністю. П'ятнадцятирічний досвід революційної боротьби довів, що наші вороги втрачають силу, поставши проти бійців революції. І тому перемога лишається за нами». — Чималу роль у цьому грає наш кровний зв'язок з народом. Нам дуже допомогли комітети захисту революції, — додав Рамос. До кабінету зайшов Ферра. — Товаришу майор! Надійшло повідомлення від Р-15: «Починається операція «Пікадура». Але використано канал Х-23. Якась плутанина. — Сідай. Зараз ми тобі все пояснимо, — сказав Старий. — Та перш скажу ще раз: між ЦРУ та нами миру не буде. Чуєш? Боротьба триває…  



ЗМІСТ

 

Данієль Єжи. ТИЖДЕНЬ ДЛЯ АГЕНТА. Повість. З польської переклав Борис Демків Зламана Сватоплук. ТЕМНА ПОСТАТЬ ЗА ЛАШТУНКАМИ. Повість. З чеської переклав Валентин Корнієнко Ібаньєс Данієль Лінкольн. БОРОТЬБА ТРИВАЄ. Повість. З іспанської переклав Михайло Кришень  



notes

Примітки


1

Молодіжна організація у народній Польщі.



2

Гатунок паперу.



3

Цілком таємно.



4

Польський єврей.



5

Сокіл (нім.).



6

Дрібна земельна ділянка.



7

Кому вигідно? (Лат.)



8

«Алькрон» — назва празького ресторану.



9

У перекладі українською — Скрутив'яз.



10

У перекладі — Синиця-ремез.



11

Рушійна сила (лат.).



12

Чеське «šегý» у перекладі означає «сірий».



13

Триразовий успіх у спортивному змаганні.



14

Місто у Флориді, США.



15



На той час на Кубі телефоном-автоматом користувалися безплатно.
Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка