Департамент освіти І науки чернівецької обласної державної адміністрації інститут післядипломної педагогічної освіти чернівецької області науково-методичний центр практичної психології І соціальної роботи



Сторінка5/11
Дата конвертації05.05.2016
Розмір2.4 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Заняття №2 «Відповідальність»

Мета: надати визначення понять «цивільна відповідальність», «адміністративна відповідальність», «кримінальна відповідальність»; закріпити уміння та навички аналізувати можливі наслідки від порушення правил/законів для оточення та власного життя; сприяти усвідомленню важливості дотримання прав та відповідальності прописаних чинним законодавством України.

Час: до 2 годин.

Необхідний матеріал: Листи формату А1; маркери – 2 одиниці; магніти для фліпчарту.

Кількість учасників: до 15 осіб віком від 14 до 18 років.

Хід проведення:

  1. Вступ. Організаційний момент. Знайомство. Вітання. Повторення правил роботи, прав та обов’язків учасників. Рефлексія учасників. Повторення отриманих знань. Визначення актуальних потреб та досвіду після участі на занятті №1. Які чинники впливали на утримання, або скоєння протиправних дій з моменту попередньої зустрічі з групою? Чи вдавалось не порушувати правил, законів? Які наслідки були?

  2. Актуальність заняття.

  3. Вправа «Місто розвитку». Завдання для групи: навести приклади норм до відповідальності мешканців міста які порушують правила/закони. Обговорення результатів роботи групи.

  4. Інформаційний блок. Нормативні документи. Загальний опис змісту законодавства України про права дітей до 18 років. Визначення поняття «адміністративна відповідальність», «кримінальна відповідальність» та «цивільна відповідальність».

Примітка для ведучого заняття, тренера:

Цивільна – правова відповідальність це встановлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру.

Стаття 33 Цивільного кодексу України РОЗДІЛ II (ст.24-176) - Глава 4 (ст.24-49) – цивільна відповідальність неповнолітньої особи.

Адміністративна відповідальність ‒ вид юридичної відповідальності. Підставою для А. в. є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування А. в. регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт). Виняток передбачений ст. 21 КУпАП, згідно з якою орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника може звільнити його від А. в., передавши матеріали на розгляд громадськості для вжиття заходів громадського впливу. Суб'єктами А. в. можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку. Законодавством встановлено певні обмеження А. в. для неповнолітніх, службових осіб, іноземців, які згідно з міжнародними договорами користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції в Україні. На відміну від кримінального правопорушення за адміністративне правопорушення не передбачено позбавлення умовних прав (вступу у виш, права на службу в органах правопорядку та права на державні посади).

Кримінальна відповідальність – різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання . Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

Фізична особа є кримінально-відповідальною з 14 років.

Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка полягає в обмеженні прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізується в обвинувальному вироку суду і здійснюється спеціальними уповноваженими органами.

Під час інформаційного повідомлення, продовжується робота з малюнком «Міста розвитку», де позначається про значення для міста тих чи інших правил для його мешканців.



Інформаційне повідомлення до групи:

Відповідальність:

  • Цивільна

  • Адміністративна

  • Кримінальна

Цивільна відповідальність. Малолітні особи не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини. І мати, і батько відповідають за малолітніх за принципом рівної дольової відповідальності. Вони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських прав та обов’язків, які закріплені в Сімейному кодексі України, опікуни, усиновлювачі несуть аналогічну відповідальність. У разі встановлення опіки за життя батьків, не позбавлених батьківських прав, відповідальність за завдану підопічним шкоду можуть нести солідарно як батьки малолітнього, так і його опікун. При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов’язаною відшкодувати завдану шкоду і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Заклади, які зобов’язані здійснювати нагляд за малолітніми – це навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, приватні школи, спеціальні навчальні заклади. Вони несуть відповідальність, якщо не доведуть відсутність своєї вини. На заклад, де діти знаходяться невизначений час обов’язок відшкодування шкоди не покладається. Установа, яка відшкодувала шкоду, має право пред’явити зворотну вимогу до особи, винної у її завданні, яка порушила вимоги педагогічного характеру, наслідком чого стала неправомірна поведінка дитини. Відпові­дальність всіх вище перелічених осіб – це відповідальність за власну вину. У зв’язку з цим вони позбавлені права регресної вимоги до малолітнього при досягненні ним повної дієздатності – тобто повноліття (18 років). Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки. У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками. У разі відшкодування зазначеної шкоди, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.



Обов’язок батьків чи закладу, який за законом здійснює функції піклувальника відшкодувати шкоду припиняється:

  1. після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття;

  2. коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.

Адміністративна відповідальність. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку. До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення застосовуються заходи впливу:

  1. зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого;

  2. попередження;

  3. догана або сувора догана;

  4. передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком 16-18 років правопорушень, передбачених наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті – КУпАП), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

    • 44 (незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах);

    • 51 (дрібне розкрадання державного або колективного майна);

    • 121-127 (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);

    • ч. 1, 2 статті 130 (керування транспортними засобами в стані сп’яніння);

    • 173 (дрібне хуліганство);

    • 174 (поширювання неправдивих чуток);

    • 185 (злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа);

    • 190-195 (порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнепальної, холодної або пневматичної зброї);

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

      1. попередження;

      2. штраф;

      3. сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

      4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

      5. позбавлення спеціального права (до 3 років);

      6. виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);

      7. адміністративний арешт (до 15 діб).

Кримінальна відповідальність. Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу. На сьогодні це зумовлено тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду і становлять одну з найбільш кримінально уражених верств населення. Соціальна занедбаність неповнолітніх за умов плюралізму поглядів, відсутності чітких моральних орієнтирів сприяє виникненню та поширенню негативних явищ в середовищі неповнолітніх. За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико-педагогічних заходів. У певних випадках держава змушена притягувати їх до кримінальної відповідальності. Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років. Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

        • умисне вбивство (статті 115-117 КК України);

        • посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України);

        • умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);

        • умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);

        • диверсію (стаття 113 КК України);

        • бандитизм (стаття 257 КК України);

        • терористичний акт (стаття 258 КК України);

        • захоплення заручників (статті 147 і 349 КК України);

        • зґвалтування (стаття 152 КК України);

        • насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153);

        • крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308 КК України);

        • грабіж (статті 186, 262, 308 КК України);

        • розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308 КК України);

        • вимагання (статті 189, 262, 308 КК України);

        • умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399 КК України);

        • пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК України);

        • угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України);

        • незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 278 КК України);

        • хуліганство (стаття 296 КК України).

Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження. Кримінальний кодекс України, враховуючи біологічні, соціальні та психологічні особливості неповнолітніх, по-новому визначає їх кримінальну відповідальність та покарання. Це означає, що вперше у вітчизняному КК у спеціальному розділі (розділ XV Загальної частини) сконцентровані питання щодо: видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців; призначення їм покарання; звільнення неповнолітніх, які скоїли злочини, від кримінальної відповідальності та покарання; погашення та зняття судимості.

Якщо загалом характеризувати ці положення, то висновок один – порівняно з дорослими, злочинці-неповнолітні мають привілейований кримінально-правовий статус. По-перше, чинний КК України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк), а також два види додаткових (штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю). Водночас їх не можна карати, наприклад, обмеженням волі та довічним позбавлення волі. На відміну від дорослих, у них не можна конфісковувати майно. По-друге, КК України передбачив особливі розміри покарань неповнолітніх. Так, максимальний розмір штрафу для такої особи може становити п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для дорослих – тисяча, а в деяких випадках – і більше). Якщо громадські роботи дорослим можуть бути призначені на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, то неповнолітнім – від тридцяти до ста двадцяти годин. Покарання у вигляді виправних робіт може бути призначено неповнолітньому на строк від двох місяців до одного року, тоді як дорослому – від шести місяців до двох років. Також зменшено розмір відрахувань із суми заробітку засудженого-неповнолітнього: він становить 5-10 відсотків (для дорослих 10-20 відсотків).

Коротший для неповнолітніх і строк арешту, а позбавлення волі їм може бути призначено на строк не більш як 10 років (і лише за умисне позбавлення життя людини – до 15 років).

Ще вужче коло покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку. Переважна більшість санкцій єдиним покаранням за вчинення такими особами злочинів передбачає позбавлення волі на певний строк. Лише в ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка, що карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років), ч. 1 ст. 186 КК України (грабіж, що карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років), ч. 1 ст. 277 КК України (пошкоджен­ня шляхів сполучення і транспортних засобів, що карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років) альтернативою позбавлення волі є штраф. У ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство, що карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років) єдиним покаранням, що може бути застосовано до таких неповнолітніх, є штраф. По-третє, КК України (ст. 97) передбачає можливість звільнення неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, від кримінальної відповідальності. Але за умови, що виправлення цього неповнолітнього можливе без застосування покарання. Дійшовши такого висновку, суд застосовує до підсудного неповнолітнього примусові заходи виховного характеру. По-четверте, виходячи з принципів гуманізму, КК України встановлює для неповнолітніх особливу підставу для звільнення від покарання. Йдеться про ситуацію, коли неповнолітній, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаявся і в подальшому поводився бездоганно з правової точки зору. У цьому разі суд, дійшовши на момент встановлення вироку висновку про недоцільність застосування покарання до такого неповнолітнього, може звільнити його від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру (застереження; обмеження дозвілля; передання неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного чи трудового колективу, інших осіб; покладення на нього обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи). Це особливо треба мати на увазі батькам, щоб не дивувалися потім, що за скоєння однакового злочину одне чадо опинилося за гратами, інше – на волі. Зможете довести суду виховний потенціал своєї сім’ї, колективу, де навчається чадо – позбавите його «неба у клітинку» і подальшої долі рецидивіста. Зрозуміло, що такого привілею для дорослих злочинців не передбачено.



  1. Закріплення матеріалу. Вправа «Місто успіху». Доповнення правами та обов’язками мешканців міста. Дискусія. Визначення чинників які можуть утримувати скоєння та/або схильність до скоєння н6еповнолітніми протиправних дій. Як це може впливати на життя міста? Що може впливати на розвиток міста?

  2. Підведення підсумків роботи. Рефлексія. Підведення підсумків/висновків. Завершення заняття. Висловлення вдячності учасникам за дотримання правил та виконання обов’язків в дотримання ефективної взаємодії групи. Інформування про тематику наступної зустрічі за змістом модулю.

Заняття №3 «Право сказати «Ні»

Мета: розробити та закріпити навички стійкого протистояння тиску однолітків та/або осіб старшого віку, відмови від скоєння та/або залучення до скоєння протиправних дій; визначення поняттям «права», «тиск» та «вибір»; закріпити уміння та навички аналізувати можливі наслідки від порушення правил/законів для оточення та власного життя; сприяти усвідомленню важливості дотримання прав та відповідальності прописаних чинним законодавством України.

Час: до 1 години.

Необхідний матеріал: Листи формату А1; маркери – 2 одиниці; магніти для фліпчарту.

Кількість учасників: до 15 осіб віком від 14 до 18 років.

Хід проведення:

  1. Вступ. Організаційний момент. Знайомство. Вітання. Повторення правил роботи, прав та обов’язків учасників. Рефлексія учасників. Повторення отриманих знань. Визначення актуальних потреб та досвіду після участі на занятті №2. Які чинники впливали на утримання, або скоєння протиправних дій з моменту попередньої зустрічі з групою? Чи вдавалось не порушувати правил, законів? Які наслідки були?

  2. Актуальність заняття.

Вправа «Місто розвиту».

Обговорення в групі результатів роботи. Визначення чинників які можуть впливати на порушення встановлених правил та їх наслідків.



  1. Інформаційний блок. Надання визначення понять: «права», «мобінг» та «вибір».

Термін «право» вживається як у юридичних, так і в неюридичних значеннях:

  1. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю панівного класу або більшості народу.

  2. Виборювані народом справедливі закони та соціальний лад.

  3. Інтереси певної особи, суспільної групи і т. ін., які спираються на закон, релігійні постулати, давні звичаї тощо, обумовлені постановою держави, установи тощо, захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось і та ін.

  4. Обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь. // Мати у своїй владі. // Перевага, привілей, надані кому-, чому-небудь. // Офіційний дозвіл, допуск до виконання якихось обов'язків, до зайняття певної посади, вступу до вищого навчального закладу і т. ін. Наприклад:

  • Права людини – забезпечені законом можливості мати, користуватися й розпоряджатися соціальними благами й цінностями, користуватися основними свободами у встановлених законом межах.

  • Право вето – суб'єктивне право глави держави відмовитися підписати і ввести у дію закон, прийнятий парламентом.

  • Право голосу – можливість брати участь в обговоренні й розв'язанні певних питань.

  • Право власності – право, яке охороняється державою і згідно з яким власник володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на свій розсуд.

  • Право петицій – конституційне право громадян звертатися до влади з письмовою вимогою, пропозицією, скаргою.

  • Право притулку – надання державою права в'їзду і безпечного проживання на її території іноземцям, що переслідуються за їхню політичну або наукову діяльність.

  • Магдебурзьке право – феодальне право м. Магдебурга на самоврядування, що поширилося на ряд міст НімеччиниПольщіЛитви та України.

Примітка для ведучого заняття, тренера:

Право ‒ один з видів регуляторів суспільних відносин, система загальнообов’язкових, формально-прийнятих, гарантованих державою правил поведінки які регулюються суспільними відносинами.

Мобінг (від англ. mob ‒ юрба) ‒ форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з метою його звільнення. Уперше явище описано на початку 80-х рр. ХХ в. Німецький фахівець в галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після проведених досліджень у скандинавських країнах описав мобінг і охарактеризував його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї. Інструменти мобінгу ‒ утаювання інформації, ізоляція, обливання брудом, безперестанна критика, поширення пліток, висміювання, окрики тощо. Мобінг особливо розповсюджений в середовищі офісних працівників. Процес виживання містить у собі п'ять фаз: перша ‒ наявність тривалого й недозволеного конфлікту, друга ‒ агресивні дії й ворожі відносини. На третій фазі в конфлікт утягується керівництво й інші співробітники, переслідуваний піддається наклепу. На четвертій фазі на робітника ставиться клеймо, і насамкінець ‒ звільнення.

Вибір стадія волі, що має на увазі селекцію однієї з двох або більше альтернатив, інколи після періоду обмірковування.

Форум-театр.

Примітка для ведучого заняття, тренера:

Форум-театр – форма діалогу в якому можна поділитись тим, що актуально, отримати підтримку та закріпити навички. В безпечному просторі учасники групи експериментують з прийняттям рішення, діями в тій чи іншій ситуації яка пропонується групі модератором та може бути схожою на ситуацію з життя учасників. Одна ситуація може розглядатись з різних боків, аналізуватись за результатами та переживаннями, дозволяє приміряти на себе ті чи інші ролі. Це свого роду репетиція виходу з складної ситуації.

Учасники групи перетворюються в учасників театру, акторів, виконувачів ролей та глядачів, розігрують складні життєві ситуації, як приклади з життя, актуальні відповідно до віку, поведінкової моделі та рівня знань.

Глядачі спостерігають за дійством, включаються до роботи й перетворюються акторами, аналізують дійства, переживання, можливі наслідки від тих чи інших дій акторів.

Кожен з учасників може сказати «стоп» – вийти й переписати сценарій вистави на свій лад, запропонувавши своє бачення дійства.

Приклади ситуацій на відтворення моделей поведінки підлітків: пропозиція від однолітка скоїти злочин, зокрема, запропонувати однолітку спробувати/придбати наркотичну речовину; скоєння тиску групи на неповнолітнього з пропозицією вчинити злочин.

Обговорення результатів роботи групи. Рефлексія.

  1. Каталог: images
    images -> Народна українська академія українська мова
    images -> «Етика» і «Основи християнської етики і моралі»
    images -> Розпорядження міського голови від 28. 12. 2011р. №2377-01р перелік підшефних військових закладів, що закріплені за управлінням освіти та науки Одеської міської ради Вид Збройних сил України
    images -> 150 років від дня народження Джозефа Редьярда Кіплінга (1865-1936 рр.) Список літератури
    images -> Олена Колісник, учитель початкових класів Білоцерківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням слов’янських мов Білоцерківської міської ради Київської області, учитель-методист
    images -> Заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
    images -> Довкілля тварин. Охорона тварин
    images -> Методичні рекомендації щодо проведення Херсон 2009
    images -> Методичні рекомендації щодо викладання географії у 2015/2016 навчальному році В. М. Рибчинський, методист іппо чо


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка