Чому в Україні й Росії люди старіють рано, і як цього уникати



Сторінка1/5
Дата конвертації06.05.2016
Розмір0.55 Mb.
  1   2   3   4   5
Лебедєв О. Про здоров’я для пенсіонерів України та Росії. –
ISBN 978-966-1510-00-4
Широкому колу читачів представлена книга відомого лікаря-санолога Олександра Лебедєва «Про здоров’я для пенсіонерів України й Росії», що входить до серії книг «Як бути здоровим в Україні», «Як бути здоровим в Україні й Росії» і «Як бути здоровим». Матеріал надано у книзі доступною й простою мовою. Розглянуті теми дуже актуальні й злободенні. Сподіваємося, що ця книга допоможе тим, хто хоче бути здоровим і змінити своє життя на краще. Усі права захищені. Ніяка частина даної книги не може бути відтворена без письмового дозволу власника авторських прав.


© Лебедєв О., 2009

Зміст
Чому в Україні й Росії люди старіють рано,

і як цього уникати?


Як поліпшити здоров’я пенсіонерам України й Росії
Резерви здоров’я
Сімейні розлучення, здоров’я й проблеми
Уявна старість і трохи про шахтарів
Позбавлення від паління, алкоголізму. Будова людини. Допомога всиновленим дітям
Сварки в родині, хвороби й злі духи
Хвороба - Погане Життя,

як її позбутися


Гріхи, хвороби й нечесне багатство
Для чого вам жити?

Чому в Україні й Росії люди

старіють рано, і як цього уникати
Чоловікові сорок дев’ять років, але виглядає на всі шістдесят. Має гіпертонію, болі в серці, безсоння, простатит, знижений зір. У голові повно різних страхів, тривог, образ, проблем. Останнім часом зловживає алкоголем, багато курить. Прийшов на консультацію, просить допомогти йому вибратися з «життєвого болота».

Розповідає, що разом із хворобами почалися сварки в родині. Порушилися, і це м’яко сказано, взаємини з партнерами по бізнесу, владою, силовими структурами. Здається, що всі «ополчилися» проти нього. Здоров’я здає, сильно посивів і як бути далі не знає, закінчив він.

У процесі подальшої бесіди з’ясувалося, що його сьогоднішні проблеми й хвороби викликані звичайною людською гордістю, жадібністю, нечесністю й блудом. Таке можливо тільки у нас, це наш менталітет, наш спосіб життя. Ну, не вчили нас, що будь-яка нечесність і невдоволення - це причини, які погіршують здоров’я, знижують якість і тривалість життя.

Задавши ще кілька додаткових питань сьогоднішньому пацієнтові, я довідався, що в його у родині дідусі й бабусі були віруючими у Бога людьми.

Його хвороби й проблеми розвивалися так. Кілька років тому він разом зі своїми друзями зайнявся бізнесом. Поступово грошей ставало більше, він почав ходити у дорогі ресторани, завів собі коханок. Зрозумів, що деяким своїм партнерам, з якими починав бізнес, можна нічого не давати. Перестав з ними спілкуватися. Ті намагалися різними способами забрати у нього свої гроші, але у них нічого не вийшло.

Робітникам на своїх підприємствах він обіцяв платити високу заробітну плату, але платив низьку, так ще й затримував її. Навчився добре брехати. Перед черговими виборами обмовляв владу, потім щось не поділив із «силовиками». Вони завели на нього справу. Дружина почала підозрювати його у зв’язках «на стороні». Поступово у його житті ставало усе більше негативу. Кожен день приносив щось погане, думки були зайняті рішенням проблем. Все це й послужило основою для розвитку хвороб і передчасного старіння. Давно відомо, що наші думки - магніт. Чим більше людина думає про погане, нечесно поводиться стосовно інших, тим більше вона виділяє негативної енергії. Її біополе поступово руйнується, вона починає хворіти, передчасно старіти й «притягувати» у своє життя нові проблеми. До того ж ще зловживання алкоголем і нікотином змінюють мислення людини, спотворюють сприйняття життя й сприяють утворенню хвороб і проблем.

Ніде у світі, крім України й Росії, так багато не курять і не п’ють алкоголю. Ніде у світі люди так погано не ставляться один до одного, як у наших країнах. Все це тому, що ніде у світі так сильно не знищувалися Духовні цінності як у наших країнах, починаючи з революції 1917 року. Нам силою нав’язували неправильні погляди на життя, а тих, хто намагався думати або жити інакше, просто знищували.

Але не буває худа без добра. Знаючи механізм розвитку хвороб і проблем, у багатьох випадках можна допомогти. Якщо ця людина знайшла в собі сили прийти на прийом і не посоромитися розповісти (висповідатися, озвучити, вивести із себе й т.д.) про проблеми й хвороби, значить усе ще можна виправити. Головне, що в його родині були віруючі в Бога люди й він про це знає.

У процесі першої консультації, на тлі його хвороб і проблем, ми запланували поліпшення у всіх сферах його життя: здоров’я, взаємини в родині, з партнерами, робітниками, владою, «силовиками», у бізнесі.

Є маленька таємниця. Якщо людина в період кризи, хвороб або невдач у своєму житті планує успіх, то через деякий час проблеми закінчуються, починається стабілізація, потім приходить успіх.

Більшість людей не знає цієї таємниці. Тому коли їхнє життя погіршується з якихось причин, вони починають ображатися, висловлювати своє невдоволення. Тим самим роблять своє здоров’я й життя тільки гіршими. Не можна ображатися на Життя. Не треба сподіватися, що хтось буде допомагати, завжди треба починати діяти самому.

Основа будь-якого успіху - Смиренність, але не всім вдається упокоритися, сил і знань не вистачає.

Після смиренності йде покаяння. От чому я загострюю увагу на тому, чи є в роду людини предки, що вірують у Бога? Їхня віра дає силу людині, що потрапила в біду. Вони «допомагають» їй.

Взагалі кожній людині бажано знати про життя своїх предків, свого роду. Тоді багатьох проблем і хвороб можна було б уникнути.

Мої консультації - це звичайний діалог між двома людьми. Один розповідає про свої хвороби й проблеми, інший намагається знайти їхні причини й дати правильні поради для їхнього усунення. У процесі декількох зустрічей-консультацій ми стаємо «командою однодумців». Попереду стає ясна мета, а це половина рішення проблеми. Більшість людей не знає точно, чого вона хоче від життя. Знають загалом - бути здоровими, мати гроші й т.д.. Але потрібно знати конкретно.

Наприкінці першої консультації я рекомендував цьому молодому хлопцю переглянути своє життя. Знайти ті моменти, у яких він учинив нечесно, зробив щось погане, й подумки попросити прощення у тих людей, яких образив. Якщо ж він сам на когось ображався, то подумки попросити прощення у тих людей, на яких ображався. За свою образу попросити. Потім я рекомендував йому подумки побажати всім своїм недоброзичливцям того, чого собі бажає, і сходити до церкви висповідатися й покаятися за свої гріхи. Після цього прийти на другу зустріч.

Шановні читачі, я розумію, що пишу про чисто духовні й моральні аспекти. Але інакше не можна, адже на них засноване здоров’я, радість, щастя, любов. Саме духовність і є тою підставою для моралі, тим наріжним каменем, що відкинули «будівельники» у 1917 році.

Пацієнтові, про якого йде мова, доводилося несолодко. Він подумки переглянув своє життя, попросив прощення в усіх, кого скривдив і на кого ображався. Побажав всім своїм недоброзичливцям того, чого собі бажає. Сходив до церкви, висповідався й покаявся за свої гріхи. Молився й просив допомоги у Бога. Але життя стало покращуватися не відразу. Його продовжували «діставати» конкуренти й колишні партнери. Були моменти, коли за ним полювали в прямому значенні цього слова. Життя висіло на волоску, він змушений був ховатися. Довго не розумів моїх порад, чому ж він повинен просити прощення у своїх ворогів, та ще думати про них добре, а головне - молитися за них.

Місяці три я з ним «працював», іноді зустрічі проходили в режимі великої таємності в іншому місті або країні. Це була вже інша людина. Якщо раніше на агресивні дії у свій бік він, не замислюючись, відповів би тим самим, то зараз намагався не відповідати на підступи своїх ворогів. Молився за них. Намагався думати й говорити про них добре, принаймні в моїй присутності.

Одного разу, коли наступив дуже серйозний момент у його житті, я вирішив допомогти йому, застосувавши старий, але дуже діючий метод «лікування». Взяв у пацієнта триста гривень, розміняв їх на дрібні купюри й у неділю пішов на ранкову службу до церкви. Перед храмом сиділи злиденні. Кожному з них я непомітно поклав по 5-10 гривень. Трохи осторонь сиділа злиденна жінка із трьома дітьми. Я дав їй 50 гривень. У той момент, коли я давав їй гроші, вона дуже ясним і приємним голосом запитала у мене - за кого молитися? Я назвав їй ім’я пацієнта. Вона спокійно мені відповіла: «Не хвилюйтеся, у нього все буде добре».

Потім я зайшов до церкви, помолився за свого пацієнта, поклав трохи грошей у ящик для пожертвувань. Коли вийшов із церкви й пішов до автобусної зупинки, зустрів трьох дітей, тої жебрачки, якій давав 50 гривень. Поруч був продуктовий магазин. Я запропонував хлопцям купити їм поїсти, зайшли в магазин. Діти вибрали цукерки, печиво, сік, солодощі, булочки, я ще додав кожному по кільцю ковбаси, сиру, хліба й мінеральної води. Розрахувався грішми, що залишилися від трьохсот гривень, залишилося навіть мені на проїзд.

Наступного дня, ранком, на черговій консультації, пацієнт, про якого йде мова, радісно повідомив, що в його житті почалися покращення. Учора ввечері йому зателефонували й сказали, що один з головних його ворогів згодний на переговори.

Поступово молитви, покаяння робили свою справу. У нього покращилися взаємини в родині, примирився з партнерами й конкурентами. Улагодив відносини з «силовиками», владою.

Паралельно я навчив його деяким психофізичним і дихальним вправам. Він почав займатися собою й таємно робити добрі справи іншим. Здоров’я, природно, стало поліпшуватися. Помітно помолодів, сивина майже зникла, зникла гіпертонія, болі в серці, безсоння, простатит. У голові немає страхів, тривог, образ і проблем. Відмовився від всіх своїх коханок і любить тільки свою дружину. У родині панує радість і любов.

Зараз цьому чоловікові за 60 років, він здоровий, почувається молодим, виглядає набагато молодшим за свій вік. Має бізнес, намагається жити чесно, а якщо десь і згрішить, то кається й просить прощення у Бога. Займається собою, робить зарядку, ходить пішки, відвідує церкву й дякує Богу, що допоміг йому вибратися з «життєвого болота».

Зі свого досвіду, а також із багатьох інших джерел, мені відомо, що певними факторами здоров’я, якості й тривалості життя є вміння людини радуватися життю, бути задоволеним і жити чесно. Всі ці якості можуть «вирости» тільки на духовній основі. Всі ці якості є у дітей. Без духовної основи дорослим у матеріальному світі їх досягти неможливо.

Зараз Україна й Росія переживають не кращі часи, але й не найгірші. У нашій історії було різне, а попереду - покращення життя. Люди ж у нас прекрасні й щиро хочуть радіти життю, тільки забули, як вони це вміли робити в дитинстві.

У цьому розділі я описав як метод лікування «Молитву злиденних».

Здавна у наших предків вважалося доброю справою допомагати жебракам, і вони помітили, що тим, хто допомагає іншим, часто щастить. Тільки допомагати потрібно без вигоди, таємно. Серед жебраків бувають люди, що володіють даром «Сильної молитви», здатної зцілити або допомогти в чомусь людині. У своїй практиці, саме в медичній практиці, я застосовував цей метод кілька разів і завжди відзначав гарний результат. Але діє він тоді, коли людина починає сама щось для себе робити й змінює погляди на життя. Потрібно ще пам’ятати, що добрі справи теж мають прекрасний лікувальний ефект. Особливо при депресіях і зневірі. Але про це як-небудь іншим разом.

Я знаю чимало випадків, коли люди, що змінили свій спосіб мислення й життя, поліпшували здоров’я, вирішували численні проблеми. Так само відбувається і з процесами старіння організму. Їх можна загальмувати, у ряді випадків можливо й омолодження, але тільки на духовній основі й при зміні деяких своїх поглядів і дій.

У колишній країні у більшості людей було відбите бажання самостійно мислити, а тим більше діяти. Нав’язували «штампи» мислення, а будь-яка нова думка або дія, не санкціонована «зверху» - припинялася. Ми зараз поки вчимося самостійно мислити, тим більше діяти. Процес цей нелегкий, про що говорить здоров’я, якість і тривалість життя більшості людей наших країн. Але інакше не можна, так що будемо вчитися далі.

Нещодавно я консультував сімейну пару. Вони прожили разом 50 років. Виростили дітей, мають онуків. Одержують гарну, як на теперішній час, пенсію. Живуть удвох, моляться Богу, ходять до церкви, по можливості роблять добрі справи й не ображаються на життя. Йому 75 років, часто бувають болі у серці, кілограмів п’ятнадцять зайвої ваги, глаукома, є проблеми в роботі травного тракту й сечостатевої системи. Часто лікувався в лікарні, у процесі життя кілька разів оперували із приводу грижі й онкопатології. Одержував радіаційне й хімічне лікування. Зараз теж п’є багато різних ліків, призначених лікарем.

Їй 73 року. Кілька років тому був інсульт, у результаті параліч правої руки й ноги. Лікарі навіть говорили, що вона ніколи не буде ходити. Були у неї ще проблеми зі здоров’ям. І він і вона вважали себе вже старими й про можливе поліпшення свого здоров’я навіть не підозрювали. Мене вони знайшли після того, як прочитали одну з книг.

Чоловік вирішив порадитися із приводу хвороби дружини. Поступово я почав працювати з цією сімейною парою. Зустрічалися ми у їхньому будинку. Кожна зустріч-заняття тривало близько двох годин. Я розповідав їм про можливості людського організму, про те, що вони можуть поліпшити своє здоров’я. Для цього потрібно поставити попереду гарні цілі й перестати вважати себе старими.

Хоча вони глибоко віруючі в Бога люди, але деякі свої переконання їм довелося переосмислити. Наприклад, він іноді ображався на тих або інших людей, засуджував їхні дії, часто був незадоволений. З посиланням на Біблію, я їм пояснив, що є один Суддя - Господь. Він творить правду й суд всім скривдженим. Всім скривдженим, а не тільки комусь окремо. Нам не дано право засуджувати інших людей. Ми можемо висловлювати свою думку, але не засуджувати. Нам би зі своїми думками та діями розібратися, а не інших засуджувати.

У процесі наших зустрічей-консультацій вони переглядали своє минуле, знайшли там чимало моментів, за які попросили у Бога прощення. Подумки вибачилися перед тими людьми, на кого ображалися, кого засуджували, ким були незадоволені.

Не поспішаючи, поставили попереду гарні, чисті цілі, які спочатку здавалися нездійсненними. Багато з людей не знають своїх можливостей, але я вже звик на семінарах, консультаціях, зустрічах переконувати людей ставити попереду у своєму житті чесні, гарні цілі, не обмежувати себе сьогоднішніми можливостями. Ніхто з нас не знає, що буде завтра, але думати добре про своє майбутнє нам ніхто не забороняє. А якщо ще все це «підкріпити» молитвами та фізичними вправами, результат буде завжди.

Мої нові пацієнти у свої сімдесят з «хвостиком» років, почали робити фізичні вправи. Займалися по можливості без напруги із хребтом і суглобами. У нього виходило спочатку не дуже добре. Був неповороткий, усе давалося важко, особливо важко йому було полежати на спині на підлозі. Але це тільки спочатку було важко. Тижня за два почались перші гарні результати. Я додав їм ще вправи з очами й деякі психофізичні вправи для сечостатевої системи. Вона займалася сидячи на ліжку, потім через деякий час - стоячи. Працювала з тими частинами тіла, з якими могла. По будинку пересувалася за допомогою спеціальної «рамки», але через деякий час відмовилася від неї. Спочатку ходила дуже повільно, але поступово виходило швидше. Проконсультувавшись додатково з лікарем лікувальної фізкультури, вона почала два рази на тиждень відвідувати зал лікувальної фізкультури. Там вона займалася на спеціальних тренажерах по одній годині. На заняття її возив у своєму автомобілі чоловік.

Поступово у нього й у неї почало поліпшуватися здоров’я. Я продовжував з ними працювати. Читав лекції про харчування, про те, що з їхніми хворобами потрібно відмовитися від м’ясних і молочних продуктів, що вони не поспішаючи й зробили. Більшість людей завжди вірять фактам. Так і ці мої пацієнти вірили мені, тому що пішли результати - факти.

У нього почала знижуватися вага, поступово зникла аритмія, перестав почувати болі в серці, зір настільки покращився, що він знайшов свої перші окуляри, які одягнув у сорок років. Щоранку почав ходити пішки. Починав з 500 метрів, зараз легко без задишки, іноді вистрибом, проходить 5 км. Окуляри майже не одягає. Намагається робити легкі пробіжки, хоча останній раз бігав ще у школі.

Всім своїм пацієнтам я рекомендую не поспішати збільшувати фізичні навантаження. Потрібен час, щоб тіло та й свідомість звикли до нового або вірніше вернулися до вже забутого почуття радості й здоров’я.

У процесі наших занять-консультацій я навчив їх також деяким дихальним і психофізичним вправам. Навчив смиренності й терпінню при роботі із собою. Вони перестали називати й уважати себе старими, поступово ставали такими, якими хотіли.

На кожній нашій зустрічі я давав їм завдання протягом 1-2-х хвилин згадувати гарні, приємні, веселі моменти з дитинства. Хоча їхнє дитинство потрапило на період голодомору, потім війни, але однаково у своєму дитинстві кожний з них знайшов багато легкого, радісного й безтурботного. Коли вона навчилася згадувати гарні моменти з дитинства, пов’язані з водою, у неї пройшло безсоння.

Через деякий час вони навчилися згадувати на кожній зустрічі гарні, чисті, веселі, приємні моменти з юності, потім сімейного життя.

Фахівці в області здоров’я розуміють про що я пишу - вони насичували себе сьогоднішніх енергією дитинства, енергією юності й молодості. Наші заняття майже завжди проходили весело. Справа була на початку весни й займалися ми майже до літа. Іноді бували деякі проблеми, але вони швидко проходили. Здоров’я моїх пацієнтів неухильно поліпшувалося, особливо у неї. Схудла, на щоках з’явився рум’янець, стала як дівчинка. Удома ходить без палички, сама готує, пере пральною машиною, доглядає за квітами, які недавно посадила.

Наприкінці листопада ця сімейна пара поїхала у круїз на теплоході святкувати п’ятдесятиліття свого подружнього життя. Приїхавши, він мені подзвонив, подякував і сказав: «Це фантастика. Ми знову провели медовий місяць». Для нього фантастика, а для мене звичайний результат. Коли люди починають собою займатися, правильно ставитися до життя, їхнє здоров’я поліпшується.

Попереду у цієї пари ще багато чудових планів.
Як поліпшити здоров’я пенсіонерам

України й Росії
У шахті він пропрацював 27 років простим робітником. Вийшов на пенсію в 50 років і зрадів. Можна жити-не тужити, гроші додому приносять, а працювати не треба. Приблизно через рік ситого й ледачого життя почало поболювати серце й суглоби. Прийшов у поліклініку до лікарів. Там його швидко обстежили, поставили серйозний діагноз і поклали на лікування в лікарню. Лікували добре й довго. Робили багато уколів, пив різні ліки, але здоров’я не поліпшувалося. Набрав зайвих 7 кг ваги й ходив уже з паличкою.

При виписці з лікарні лікарі його «обрадували» сказавши, що така хвороба, як у нього, не лікується, а заліковується. Тому треба постійно пити таблетки й перебувати на спеціальному обліку в поліклініці. Причиною хвороби вони вважали те, що він довго працював під землею у воді в тяжких умовах.

У той час витрати на медикаменти й лікування не дуже «били по кишені». Ліки він пив, обстеження й різні консультації проходив, а користі не було. Здоров’я не поліпшувалося, а поступово погіршувалося. Все, думав він, напевно, це вже старість і підходить кінець.

Промучившись так близько трьох років, він випадково зустрівся з одним старим знайомим. І у розмові той йому порадив кинути пити всі ліки, у лікарню не ходити, знайти яку-небудь легку роботу на свіжому повітрі. Ще він йому порадив сходити до церкви, покаятися за свої гріхи, помолитися, попросити допомоги у видужанні у Бога, а також відмовитися від всіх м’ясних продуктів.

Недовго думаючи, наш герой поїхав у рідне село. Знайшов там роботу сторожем на колгоспному полі. Справа була влітку й працював він до кінця осені, до перших заморозків. Їжу сторожі готували собі самі й жили у курені поруч із колгоспними полями. За все літо тільки один раз з’їздив додому, взяти теплі речі. Додому повернувся у листопаді місяці худим, засмаглим, із грішми й здоровим.

Відразу влаштувався працювати кочегаром. Офіційно значилася на роботі його дружина, а працював він. Так вони зробили тому, що лікарі не дозволяли йому працювати за станом здоров’я й не давали медичну довідку, яка потрібна при прийнятті на роботу. До кінця весни він кочегарив. Робота кочегара важка. За зміну потрібно кинути в котел кілька тонн вугілля, а перед здачею зміни котел потрібно було ще почистити. Газу тоді в котельнях ще не було.

Улітку він знову влаштувався сторожем у колгосп. Там же, у рідному селі, почав ходити до церкви, каятися за свої гріхи, молитися Богу, давати милостині. Харчувався скромно. М’ясні продукти взагалі не вживав, сало їв тільки в холодну пору року. Переважно в його раціон входили хліб, зернові, овочі, фрукти, рослинне масло, зрідка молочні продукти.

Ніколи не курив і помірковано (а іноді й непомірковано) уживав спиртне. Але коли занедужав, то від спиртного відмовився.

Про те, що він хворів, згадував, коли восени знову влаштовувався на роботу в кочегарню. Потрібна була медична довідка. Пішов у поліклініку, але дільничний лікар довідку не дав, а насварив за те, що не проходить вчасно обстеження й не п’є ліки. Дуже важко йому було доводити, що видужав, що здоровий. Лікарі не вірили й довідку не давали. Дійшов до головного лікаря, здав, і не один раз, всі аналізи, пройшов рентген. Їздив на консультацію до лікарів-фахівців в обласний центр. Загалом, у кочегарні він як і раніше працював замість дружини. Тільки навесні йому вдалося довести, що він здоровий. Довідку нарешті дали. Лікарі зібрали консиліум і вирішили, що перший раз вони з діагнозом помилилися. У них навіть думки не виникло, що така хвороба могла зникнути.

Цю історію мені розповів сам герой розповіді, показавши виписки з історії хвороби, консультативні висновки, медичну довідку й трудову книжку. Він відвідував мої семінари, коли йому було 79 років. Усього він прожив 87 років, з них 27 років працював під землею, так ще й після цього, не враховуючи трьох років хвороби, майже 30 років працював сторожем і кочегаром. Працював не тому, що гроші були потрібні, хоча й це важливо, а тому, що знаходив радість від спілкування з людьми й здоров’я.

Так, лікарі були праві, хвороба, якою він хворів, сьогоднішньою медициною не виліковується. Але відомо немало випадків самих важких захворювань, які «ідуть» від хворих, коли ті починають собою займатися, змінюють спосіб життя й моляться Богу.

Не секрет, що після виходу на пенсію, у 55-60 років у переважної більшості людей є реальна можливість повноцінно прожити ще 20-30, а то й більше років. На жаль, мій особистий досвід і статистика показує, що про це знають небагато наших співвітчизників.

Займаючись питаннями здоров’я, я давно помітив, що часто мої пацієнти у 50-60 років вважають себе старими. Але це у нас. Одного разу я провів заняття з жителями США й був приємно здивований. Серед моїх пацієнтів там були люди переважно старші за 75-80 років. Ніхто з них не вважав себе старим, хоча мали проблеми зі здоров’ям. Одна відома американська письменниця українського походження, прочитавши деякі з моїх перших книг про здоров’я, відзначила, що вони написані для молодих людей. Зараз я з нею згодний. Але раніше я вважав, що пенсіонери у нас це люди, так би мовити, старшого віку.

Вивчаючи питання здоров’я, побувавши в США й деяких інших країнах, я переконався, що є багато держав, де на тих, хто молодший за 80 років, дивляться як на хлопчиськ і дівчисьок, яким ще доступні багато насолод життя.

До речі, за рубежем серед моїх пацієнтів переважно бувають українці й росіяни, які з різних причин виїхали туди зі своїх країн. Отож, потрапляючи в інші культури й суспільні устрої, наші там швидко адаптуються й беруть для себе все найкраще. Середня тривалість життя українців і росіян, наприклад, у США близько 85 років, причому непоганого життя.

Повертаємося до нас додому. Один раз я проводив семінари в одному районному центрі. Ходили на них люди різного віку, було чимало й пенсіонерів. Заняття проходили добре, у багатьох у процесі занять пішли поліпшення й зміни у здоров’ї та житті. На останньому семінарі я пояснив, що це тільки початок позитивних змін.

На ці заняття разом з усіма ходили три, на вид літні, похмурі, товсті, незадоволені жінки. Вони завжди сідали трохи осторонь від інших. Як пізніше з’ясувалося, вони жили на одній вулиці. Закінчуючи семінари, я коротко повторював основні моменти, що ведуть до поліпшення життя й здоров’я. А саме - попереду завжди потрібно мати якусь мету, побачити її думкою. При її досягненні повинна бути чиста радість, там повинно бути добре. Обов’язково переглядати своє життя й покаятися за гріхи, помилки, образи й невдоволення. Ранком робити зарядку, а тим, хто хоче й у кого є час, щоранку ходити пішки близько години і за пару місяців ви себе не впізнаєте.

Приблизно місяці за три ми з товаришем проїжджали на машині через цей районний центр. Попереду по тротуару йшли три молоді жінки - стрункі, веселі, гарні. Ми мимоволі замилувалися ними.

Проїхавши трохи вперед, зупинилися біля магазину. Зробивши покупки, на виході з магазину зіштовхнулися віч-на-віч із цими жінками. Посторонилися, пропускаючи їх, але вони не стали заходити, весело дивляться на нас, посміхаються. Бачу, що десь зустрічав їх, але де - не пам’ятаю. Звичайно пам’ять у мене гарна, де був, що робив і говорив пам’ятаю майже завжди. Поки я намагався згадати, де з ними зустрічався, одна з них, весело посміхнувшись, привіталася й запитала: «Що, не упізнаєте нас? Згадайте семінари у нашому місті, ми сиділи завжди осторонь. Ви рекомендували ходити пішки щоранку близько години, от ми й ходимо».

Звичайно, я швидко все згадав, але ж тоді вони були зовсім інші - товсті, похмурі, незадоволені, тому я їх і не упізнав.

Ми вийшли на вулицю. Вони навперебій розповідали, які у кожної з них відбулися зміни. Всі вони на пенсії, кожній близько 60-ти років (хоча на вигляд набагато молодші), здорові, почувають себе молодими. В усіх покращилися взаємини із близькими, удома навіть чоловіки почали собою займатися. Хороше заразливе.

Спочатку близькі, сусіди, знайомі дивилися на них як на ненормальних: «Дивися, мовляв, щоранку гуляють і нічого не роблять», - шепотілися деякі за спинами. Але згодом, коли вони почали молодіти та гарнішати, усе більше людей у них цікавилося, як і з чого потрібно починати собою займатися. Вони з кожним готові ділитися своїм досвідом. Починати радять із духовного очищення, а потім все інше.

Наговорившись із ними, ми попрощалися й виїхали. Мій товариш сказав: «Не виглядають вони на свої 60 років, якісь молоді всі». «Так воно і є», - відповів я йому. 60 років у багатьох країнах вважається молодим віком, росіяни й українці не виключення.

Якось у США, на одному з обідів в українському духовно-культурному центрі, мій американський знайомий попросив, щоб я визначив вік сидячої напроти жінки. Вона щось весело розповідала сусідці. На мій погляд, їй було років 35-40. Ну, якщо сильно причепитися, можна припустити, що їй 50 років. У цей час вона встала й побігла взяти відсутні на столі прилади. Дивна фігура, швидкість, дзвінкий голос, навіть шкіра на руках і обличчі - усе говорило про її, принаймні, не старість. Виявляється, що це старша сестра чоловіка, що задав мені питання. Йому 79 років, а їй 87 років. Обоє вони родом з України, хоча вже близько 70 років живуть у США.

Вивчаючи питання здоров’я й довголіття, я зустрічався з багатьма людьми старшого віку, що живуть в Україні, Росії, США й інших країнах. На моє питання, чому вони так довго живуть, у порівнянні з іншими, більшість із них відповіли, що не знають, все залежить від Бога. Всі вони віруючі в Бога люди.

Мене часто запитують, чому у своїх книгах я пишу про здоров’я для українців і росіян? Відповідь дуже проста. Ще недавно ми жили в одній країні, виховання у нас, або «закваска» однакова. Причини більшості хвороб і проблем знаходяться саме в способі життя й мисленні людини. Поки ще більшість росіян і українців мислять і живуть однаково. Наш «менталітет» відрізняється, причому сильно, від способу життя й мислення людей інших країн. Фізіологічно або анатомічно ми мало відрізняємося від багатьох інших націй. Ми відрізняємося відношенням один до одного, відношенням до Життя.

З огляду на те, що у цьому розділі я пишу про пенсіонерів, скажу вам, що пенсіонери в інших країнах думають про інші проблеми в порівнянні з нашими пенсіонерами. Та й на пенсію в більшості країн ідуть в 60-65 років і більше. Є такі країни, де пенсій взагалі немає. Ще недавно так було у нашій країні. І нічого, люди жили не менше й по здоров’ю не гірше, ніж зараз.

У США я познайомився з одним українцем, йому 97 років, родом з Полтави. В Америці він живе близько 70 років. Почуває себе прекрасно. Крім зниженого зору, все інше в його організмі працює нормально. Має гарну пам’ять і ясне мислення.

Недавно він проходив планове медичне обстеження. Американські лікарі дивуються, як йому в такому віці вдається залишатися майже здоровим. Навіть у мене запитали: «Чи багато в Україні таких людей?» Я їм відповів, що зараз небагато. Але до революції 1917 року в Україні й Росії було багато людей, які доживали до столітнього віку й більше.

Тему здоров’я пенсіонерів я торкнувся не випадково. Багато хто не знає, що після виходу на пенсію, вони можуть ще років 20-30, а то й більше, нормально пожити. Я знаю чимало випадків, коли пенсіонери, почавши займатися собою, змінивши напрям думок, почували себе краще, ніж у молодості. На жаль, нашим пенсіонерам ніхто про це не говорить, а «дійти» своїм розумом не у кожного виходить.

На своїх семінарських заняттях я розповідаю, що для того, щоб поліпшити здоров’я й добре жити, повинно бути Бажання. Завжди на заняттях буває хтось, хто починає скаржитися, що не вистачає грошей. На щастя, для нормального життя на пенсії гроші потрібні, але не дуже великі. Наприклад, для того, щоб ранком зробити зарядку й погуляти пішки скільки грошей потрібно? Або щоранку згадувати приємні, гарні моменти з дитинства потрібні гроші чи ні? Для покупки простих, не перероблених кимсь вітчизняних продуктів, теж грошей не багато треба. Переглянути своє життя, знайти там погані вчинки й покаятися за них, попросити у Бога прощення - теж гроші не потрібні.

На семінарах мої слухачі часто згадують, коли в дитинстві або юності вони чогось дуже хотіли, а потім одержали. Згадують, як у кожного з нас були в дитинстві відчуття легкості, веселощі, безтурботності. Усе є у нашому дитинстві. Читайте Біблію, у ній Ісус Христос дає рекомендацію для здоров’я - «Будьте як діти».

Все, про що я зараз пишу, можна робити удома кожній людині, особливо пенсіонерам. Не відразу в усіх виходить згадати гарне. Деякі «плачуть», що в дитинстві і юності у них усе було погано. Але через 2-3 дні занять згадують 1-2 гарних моменту, потім більше. В усіх, хто намагається згадати гарне й приємне, через деякий час поліпшується настрій і здоров’я.

Цими, дуже потужними вправами-спогадами про гарні моменти свого життя, особливо в дитинстві, люди насичують себе цілющою енергією. Тренують Силу Бажання, вчаться позитивно дивитися на Життя й ставлять попереду чесні, гарні цілі. На семінарах, а це можна робити кожному й удома, ми вчимося жити як у дитинстві - легко, весело, безтурботно. Як у Біблії написано: «Не піклуйтеся про завтрашній день, досить для кожного дня турбот».

У тих пенсіонерів, хто не «плаче», а починає собою займатися, поступово поліпшується здоров’я й Життя. Сьогоднішні наші думки й слова - це чернетка завтрашнього дня. Скажіть, чому ви повинні думати про своє майбутнє життя погано? Думайте про своє життя попереду тільки добре, говоріть тільки добре. Робіть зарядку, ходіть пішки, не дружіть зі «скигліями» - нехай знаходять собі інших «жертв». Переглядайте своє життя, якщо знайдете щось погане, попросіть у Бога прощення. Якщо зараз із кимсь посварилися або чимось дуже незадоволені - покайтеся. Будуйте попереду плани будь-які, тільки чесні й гарні. Ніхто не знає, що буде завтра, але коли почнеться поліпшення здоров’я, будуть постійно здійснюватися ваші бажання - дякуєте Богу.

Частіше згадуйте стан легкої радості й безтурботності зі свого дитинства й тоді цей стан почне всі частіше проявлятися у вашому сьогоднішньому Житті.


Каталог: files -> File -> Lebedev
Lebedev -> Лебедєв О. Як бути здоровим
Lebedev -> Як бути здоровим в Україні
File -> Херсонська обласна державна адміністрація управліннякультури планробот и управління культури
File -> Виконання плану роботи за червень 2015 року
File -> Аналітична довідка, щодо заяв, які були подані у 2012 році про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами
File -> Інструкція з організації внутрішнього контролю в
Lebedev -> Як бути здоровим в Україні та Росії
File -> Фандрайзинг
File -> Аналітична довідка, щодо заяв, які були подані у 2012 році про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка