Це антропонозне, інфекційне захорювання,з групи вірусних гепатитів з парантерельним механізмом зараження



Скачати 21.09 Kb.
Дата конвертації08.04.2021
Розмір21.09 Kb.

Гепатит С

- це антропонозне, інфекційне захорювання,з групи вірусних гепатитів з парантерельним механізмом зараження,

Характеризується переважним хронічним ураженням печінки з високим виникнення наслідків у віигляді цирозу печінки та гепатоцелюлярної карценоми.
Етіологія

Гепатит С спричинається віроусом гепатиту с (лат. Hepatitis C/ HCV) який містить РНК і належить до родини флавовірусів. Геном вірусу кодує 3 структурних і 4 неструктурних протеїнів, які виконують роль ферментів для реплікації вірусу. Цей вірус генетично неоднорідний, виділяють 11 генотипів, понад 100 підтипів.

В україні переважають генотипи 1В, 3А.

Вірус має високий ступінь чутливості, навідміну від гепатиту В, відносно нестійкий у навколишньому середовищі. Інактивується дією хлороформу, УФ, високих Т,

за Т 60 градусів гине за 30хв.

Т 100 за 2 хв


Епідеміологія

Джерело інфекції це хворі та вірусоносії.

Механізм передачі — парентеральний, однак інфікувальна доза збудника необхідна для виникнення хвороби досить висока. І тому головну роль передачі вірусу має гемотрансфузії, а також група підвищеногошеного ризику ін’єкційні наркомани. Можлива передача від матері до плоду.

Захорюваність тряпляється майже у всіх країнах світу, офіційно вважається заражених 200 мільйонів людей, приблизно 3% населення. Україна належить до країн середнього рівня захворюваності.

Відсутність стійкого імунітету не виключає можливість повторного зараження.
Клініка

Тривалість інкубаційного періоду може коливатися від 4 до 28 тижнів. Найчастіше 50-85 днів. Перебігає в 2 формах:

-гострий гепатит С

-хронічний

Гострий

перебігає переважно безсимптомно. Характеризується незначним збільшенням печінки, жовтяничні форми виникають рідко, мають легкий перебіг, помірно вираженими симптомами інтоксикації і незначною жовтяницею.

Переджовтяничний період приблизно триває тиждень (7-8 днів) і характеризується астено-вегетативно-диспептичними проявами (нудота, слабкість, недомагання, відусутність апетиту). Поява жовтяниці не супроводжується погіршенням стану, але рідко може розвиватися тяжкі пульмінантні(?) форми. Гостра форма часто не діагностується і не відчувається хворими.

Хронічний

Перебігає переважно латентно, малосимптомно. Більш маніфесні форми характеризуються збільшенням печінки, помірно виражений астено-вегетативні-диспептичні прояви, низька толерантність до харчових навантажень. Характерно виникнення позапечінкових проявів — це мб цукровий діабет, червоний плоский лишай, вузликовий периартериїт...

У значної кількості людей, якщо не лікувати хронічний гепатит С протягом від 5 до 40 років, то формується цироз печінки, який може тривало перебігати без ознак декомпенсації (за що його називають “ласковим вбивцею”).


Дігностика

Неспецифічна діагностика — в біохім.крові - підвищена активність АЛТ (від 1.5 до 5 разів) норма до 1; але може бути в нормі

Може проводитись пункційна біопсія печінки (назараз дуже рідко проводиться, проводится для діагностики ступеню фіброзу печінки)

Кров на фібро-тест — аналіз дає можливість визначити ступінь фіброзу:

Ф0 це відсутній фіброз;

Ф1 слабковиражений;

Ф2 помірновиражений;

Ф3 виражений;

Ф4 тяжкий фіброз/виражений цироз печінки

Специфічна діагностика — обстеження методом ІФА (а саме беруться сумарні антитіла HCV та IgM-антіHCV-код), обов'язково методом ПЛР (визначає РНК HCV, дає можливість визначити генотип вірусу і вірусне навантаження(кількість копій рнк в 1 мл крові)

Інші методи обстеження — УЗД печінки та селезінки, перед початком лікування можливо УЗД щитовидної залози.
Диф. Діагностика

З іншими гепатитами інфекційними/неінфекційними етіології


Лікування

Етіотропне лікування — це призначення противірусної терапії,

Раніше використовувалась комбінація препаратів пегільованого інтерферону (“Пегасіс”) + рибаверіну.

Останні декілька років використовується новітнє лікування:

інгібітори вірусної протеази (“боцепревір” /телапревір),

ненуклеотидні (дасабувір) + нуклеотидні (софусбувір) інгібітори вірусної полімерази

софусбувір + рибаверін= дає можливість повністю відмовитись від інтерферону.

Раніше лікування інтерфероном було тривалим, займало цілий рік, тільки ін’єкціоний варіант, +багато побічних дій, результат одужання 60-70%.

!До призначення етіотропного лікування обов’язково визначається рівень РНК HCV у сироватці крові. Для контролю динаміки лікування.

Тривалість лікування:

якщо викор. з інтерферонами 24 тижня мінімум

для преператів прямої противірусної дії (софу) від 8-16 тиж ефективність лікування до 95%


найчастіша схема: софусбувір+ледіпасвір+рибаверін
у більш складних випадках призначається 3Д терапія. Препарати як: паріапревір+ритонавір+комбітасфір+ дасабувір+рибаверін
Дотримання режиму- дієта , зменшене навантаження.

Хронічний лікується найчастіше амбулаторно. Спостерігаються в кабінетах інфекційних захворювань або в гепатологічних центрах.


Профілактика

Специфічної профілактики не розроблено, рекомендується щеплення від гепатиту А,В(щоб у разі об’єднання не було ускладнень), в центрах у борьбі зі снідом наркоманам видають одноразові шприци.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка