Астенічний синдром (астенія)



Скачати 59.36 Kb.
Дата конвертації04.08.2021
Розмір59.36 Kb.

Астенічний синдром. Основні прояви астенічного синдрому. Обсесивний синдром та його варіанти. Варіанти обесивного синдрому, який супроводжується обтяжливим афектом. Варіанти обесивного синдрому афективно-нейтрального змісту. Неврозоподібний та соматоформний синдроми

Астенічний синдром (астенія)

Патологічне становище, що проявляється втомою, яка швидко зростає після звичайного навантаження.

Чотири компоненти клінічної картини:

  • Підвищена втома (фізична та психічна)
  • Гіперестезії з дратівливістю й емоціональною лабільністю
  • Порушення сну (часто труднощі з засинанням)
  • Вегетативні порушення: головні болі, пітливість, швидке серцебиття, запаморочення та інші.
  • Розвивається при:

  • Усіх середньотяжких і тяжких захворюваннях та інфекціях
  • Хронічній перевтомі

Астенічний синдром (астенія)

Стадії чи ступені тяжкості астенії

  • Астенія з гіперстенією
  • Стадія «дратівливої слабкості»
  • Гіпостенічна астенія (стадія «чистої астенії»)

Обсесивний синдром

Ведучими та головними симптомами є:

  • Нав’язливі сумніви
  • Рахунки
  • Спогади
  • Контрастні і фбстрактні думки
  • «розумова жуйка»
  • Потяги і рухові ритуали

До додаткових відносяться:
  • Тяжкі стани душевного дискомфорту
  • Емоційної напруги
  • Безсилля та безпорадності їх подолання

Обсесивний синдром

  • В ізольованому вигляді (без фобій) синдром трапляється при психопатіях, органічних захворюваннях головного мозку, шизофренії, що в’яло протікає.
  • Фобічний синдром. Провідним та основним симптомом його є різноманітні нав’язливі страхи. Синдром дебютує, як правило, недиференційним страхом. Потім виникають і поступово зростають емоційна напруга ти психічний дискомфорт. На цьому лоні гостро з’являється страх (фобія), який охоплює хворого в певних умовах або при душевних хвилюваннях. Спочатку виникає монофобія, яка найчастіше протягом часу обростає іншими, близькими та зв’язаними з нею за змістом.
  • Фобический синдром зустрічається при всіх формах неврозів, але найбільш повно представлений при неврозі нав'язливих станів, коли він супроводжується емоційною пригніченістю

Істеричні синдроми

Досить поліморфні і варіабельні функціанальні психопатологіні стани, що представляють суто індивідуальне поєднання п’яти основних компонентів:

  • Психічні розлади
  • Вегето-вісцеральні розлади
  • Рухові розлади
  • Сенсорні розлади
  • Мовні розлади

Деперсоналізаційно-дереалізаційні синдроми

Синдром деперсоналізації. (порушення самосвідомості, що проявляється спотворенням сприйняттям власної особистості в цілому з відчуттям втрати її єдності чи спотворення і відчуження окремих фізіологічних або психічних проявів).

Синдром дереалізації. Провідним симптомом є викривлене сприйняття об’єктивної реальності в цілому без порушення сприйняття окремих параметрів її об’єктів (форми, величини, взаємного розташування, кольору і його нюансів та інші). Це спотворене світовідчуття з почуттям безжиттєвості, нереальності навколишнього.

До дереалізації також відносяться:

До дереалізації також відносяться:

  • «вже бачене» – короткочасний пароксизмальний стан, при якому в незнайомій ситуації у хворого виникає відчуття, що воно знайома, що він у ній вже знаходився колись.
  • «ніколи не бачене» – короткочасний пароксизмальний стан, при якому в знайомій ситуації виникає відчуття, що потрапив в неї вперше.
  • «вже пережите» – короткочасний пароксизмальний стан, при якому комплекс емоційних переживань даного поточного моменту переживається як ідентичний, що колись мав місце («я це колись вже ніби пережив, відчував»).

Деперсоналізаційно-дереалізаційні синдроми

Синдром психосенсорних порушень

Обов’язковим симптомами є ті чи інші психосенсорні розлади:

  • Метаморфопсії
  • Порушення сприйняття «схеми тіла».
  • Для даного психопатологічного стану характерним є пароксизмальний плин, рідше – стаціонарний, стереотипний зміст. На період хвороби пацієнти зберігають до неї критичне становлення.

Сенестопатично-іпохондричний синдром

Досить поширений психопатологічний стан, обов’язковим симптомом якого є іпохондрична надцінна ідея. Даний стан має свою динаміку. На початковій стадії відбувається становолення і поступовий розвиток сенестопатій, які зазвичай супроводжуються зниженням настроєм. У подальшому в одних швидше, у інших повільніше виникає і міцніє монотематична надцінна ідея іпохондричного змісту. Відповідно до неї хворі постійно наполягають на все нових і нових обстеженнях, консультаціях, більш інтенсивному лікуванні, хоча на цьому етапі вони ще повністю покладаються на медпрацівників, довіряють їх діагностиці та лікуванню. В подальшому може розвинутися іпохондричне марення – це супроводжується виникнення власних діагностичних концепцій, які мають антинауковий зміст. З цього моменту хворі покладаються на себе, ніж на мед. працівників.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка