Антисептики та дезінфікуючі лікарські засоби



Скачати 41.61 Kb.
Дата конвертації26.05.2020
Розмір41.61 Kb.
АНТИСЕПТИКИ ТА ДЕЗІНФІКУЮЧІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Лікарські засоби, що володіють протимікробною дією діляться на 2 групи:

1 – що не володіють вибірковістю протимікробної дії, які згубно впливають на більшість мікроорганізмів (антисептики і дезінфікуючі засоби).

2 – протимікробні лікарські засоби вибіркової дії (хіміотерапевтичні засоби).



Антисептики і дезінфікуючі засоби – група ЛЗ, які здатні затримувати ріст, розвиток та/або викликати загибель мікроорганізмів у навколишньому хворого середовищі або на поверхні його тіла.

Антисептики – (anti- проти; septicas – гнильний). Це група засобів, які застосовуються з метою усунення патогенних мікробів у рані (шкіра, слизові оболонки), ШКТ і сечовивідних шляхах. Залежно від концентрації антисептики виявляють бактеріостатичну або бактерицидну дію.

Дезінфікуючі лікарські засоби – використовуються для знезаражування медичного інструментарію, посуду, приміщень, апаратури і т.д.

Дезінфекція – це комплекс заходів, що спрямовані на попередження проникнення інфекції в рану або в організм у цілому з метою профілактики.

Різка границя між антисептиками і дезінфікуючими засобами майже відсутня, тому що багато речовин у низьких концентраціях використовують як антисептики, а в більш високих – як дезінфекції.



Вимоги, до антисептиків та дезінфікуючих ЛЗ.

  • Широкий спектр протимікробної дії;

  • малий латентний період протимікробної дії;

  • висока протимікробна активність;

  • висока хімічна стійкість;

  • доступність і дешевизна;

  • відсутність місцевого подразнюючої або алергічної дії;

  • мінімальна усмоктуваність у кров з місця їх нанесення на шкіру або слизові оболонки;

  • низька токсичність.

Класифікація за хімічною будовою.

    1. Неорганічні сполуки:

              • галогени та галогенвмісткі сполуки

              • Окиснювачі

  • калію перманганат;

  • перекис водню.

              • Кислоти та луги

  • кислота борна;

  • розчин аміаку.

              • Солі важких металів

  • цинку сульфат;

  • міді сульфат;

  • срібла нітрат.

    1. Органічні сполуки.

  • Сполуки ароматичного ряду:

  • Група фенолу

    • фенол;

    • дьоготь березовий;

    • іхтіол.

  • Похідні нітрофурану

  • фурацилін

  • Барвники

  • діамантовий зелений;

  • етакридину лактат.

  • Сполуки аліфатичного ряду:

  • Альдегіди

  • формальдегід

  • Спирти

  • спирт етиловий

  • Детергенти (поверхнево-активні речовини)

  • етоній;

  • церигель.



  • Фармакодинаміка.

  • Антисептики та дезінфікуючі ЛЗ мають виявляти як бактеріостатичну, так і бактерицидну дію. Активність препарату залежить від багатьох факторів:

  • від чутливості збудника;

  • від концентрації препарату;

  • від тривалості дії;

  • від наявності білків у середовищі.

  • Як правило, з підвищенням концентрації збільшується і протимікробна активність, однак, виключення становить етиловий спирт. Так, підвищення концентрації спирту до 70% збільшує протимікробну активність, але подальше збільшення концентрації при наявності білків навпаки активність знижується. Це пояснюється швидкою коагуляцією білків, утворенням захисної плівки, яка попереджає проникнення спирту в глибокі шари шкіри, де можуть перебувати мікроорганізми.

  • Підвищення температури на 100С приводить до підвищення активності фенолу в 7 раз, сулеми – в 3 рази. Наявність білків знижує активність ЛЗ даної групи. Так, сироватка людини зменшує активність фенолу на 10%, а сулеми на 90%, тому що відбувається процес зв'язування препаратів з білками.

  • Детергенти (мила) – механізм протимікробної дії пов'язаний з їхньою здатністю знижувати поверхневий натяг на границі водної і жирової фаз. У результаті цього, порушується структура і проникність оболонки мікроорганізмів, а також осмотична рівновага, азотний і фосфорний обміни, активуються протеолітичні ферменти, відбувається лізис і загибель бактеріальної клітини.

  • Широке застосування в медичній практиці мають катіонні детергенти – церигель, рокал. Церигель включає цетилперидинія хлориду, полівінілбутираля та етилового спирту. При нанесенні на шкіру церигель утворює плівку. Протимікробну активність препарату використовують для обробки рук медичного персоналу перед хірургічними операціями. Катіонні детергенти досить ефективні стосовно вегетативних форм мікроорганізмів як грампозитивних, так і грамнегативних. Аніонні детергенти впливають лише на грампозитивні мікроорганізми (зелене мило, мильний спирт). З амфотерних детергентів використовують амфолан.

  • Похідні нітрофурану (фурацилін, фурапласт, ліфузоль) їм властивий широкий спектр дії, чутливі грамнегативні і грампозитивні штами, а також найпростіші. Механізм дії пов'язаний з відновленням нітрогруппи до аміногрупи. Як акцептори водню нитрофурани конкурують із акцепторами водню мікробної клітини. У результаті утворюються активні метаболіти, які блокують активність ферментів і порушують функціонування дихального електронтранспортного ланцюга мікробної клітини. Також відзначається незворотне порушення структури ДНК (розрив спіралей), що приводить до пригнічення росту, розмноження і загибелі мікробів.

  • Група фенолу – протимікробна активність фенолу є еталоном для визначення активності інших протимікробних засобів. Розведення (1:400 – 1:800) діє бактеріостатично – порушує проникність оболонки мікробної клітини, блокує активність дегідрогеназ. У концентрації 1%-5% діє бактерицидно, тому що викликає денатурацію білка цитоплазми мікроорганізмів. Фенол має широкий спектр дії.

  • Галогенвмісткі сполукипредставлені препаратами, що містять хлор і йод. Механізм бактерицидної дії хлору пов'язаний з його взаємодією з білками цитоплазми мікроорганізмів. У молекулі білка хлор заміщає атом водню, який пов'язаний з атомом азоту, що приводить до розриву водневих зв'язків у результаті чого порушується вторинна структура білка. Крім того, при взаємодії хлору з водою звільняється атомарний кисень, який окиснює життєво важливі ферменти мікроорганізмів.

  • Препарати йоду (розчин йоду спиртовий, йоддицерин, йодовідон), які містять вільний йод, а також органічні сполуки йоду, що діють як активні антисептичні засоби. Механізм протимікробної дії полягає в денатурації білка в результаті взаємодії йоду з нітрогрупами білкових молекул. Йод чинить місцеву подразнюючу і відволікаючу дію. Залежно від лікарської форми застосовують при опіках, ранах, виразках шкіри, обмороженнях, парапроктитах, при гінекологічних захворюваннях.

  • Сполуки металів – їх механізм дії пов’язаний із блокуванням сульфгідрильних, карбоксильних і аміногруп ферментів і білків мікроорганізмів. Іони металів, які утворюються при дисоціації солей, взаємодіючи з даними функціонально - активними групами біосубстратів, викликають їхню денатурацію. Альбумінати, що утворюються при цьому можуть бути щільними й пухкими. У першому випадку – утворюється плівка, тканина ущільнюється і зменшується запальний процес. При більш глибокому проникненні речовини в тканині відбувається подразнення клітин і нервових закінчень, а кінцевим проявом є припікаюча дія солей металів.

  • По розчинності альбумінатів у біологічних середовищах метали можуть бути розташовані в наступному зростаючому ряду: Pb, … Al, Zn, Cu, Ag, … Hg. У такій самій послідовності наростає і протимікробна активність. У якості антисептиків найбільший інтерес представляють солі металів у правій частині ряду.

  • Окисники (перекис водню і перманганат калію) мають антисептичну дію. Принцип дії обох препаратів полягає у звільненні кисню молекулярного (Н2О2).

  • Протимікробна активність молекулярного кисню значно нижче, аніж в атомарного, Тому H2O2 використовують головним чином для механічного очищення ран, оскільки утворюється піна і пухирці. Застосовуються для обробки слизових оболонок і опікових поверхонь.

  • Калію перманганат поряд із протимікробною активністю має також дію, що дезодорує, за рахунок утворення оксиду марганцю. Препарат застосовують для полоскань, спринцювань, зрошення ран, обробки опікових поверхонь, промивання шлунка.

  • Альдегіди та спирти – представлені етиловим спиртом і формальдегідом. Ці препарати викликають денатурацію білка, дегідратацію і ущільнення тканини, звуження вивідних протоків потових і сальних залоз, що ускладнює проникнення етанолу в глибокі шари шкіри та попереджає загибель там мікробів. Для антимікробної дії застосовують 70% спирт етиловий, а для дублення шкіри – 90%.

  • Формальдегід використовують для обробки шкіри при пітливості як дезінфікуючий засіб.

  • Кислоти та луги – викликають денатурацію білків мікроорганізмів. Проходять через клітинні оболонки в недисоційованому вигляді, а їх дисоціація проходить усередині мікробної клітини, де вони викликають денатурацію білкових компонентів.

  • Барвникидіють переважно на гноєтворні грампозитивні коки і гриби (Сandida). Катіони барвників витісняють протон водню з біологічно активних сполук мікроорганізмів і утворюють важкодисоційованні комплекси з карбоксильними групами амінокислот.

  • Діамантовий зеленийефективно пригнічує збудник дифтерії. У присутності органічних сполук фенолових кислот, активність знижується. Використовують для обробки гнійних ран, при пошкодженні шкіри, блефариті.

  • Етакритида лактатефективний при стрептококовій інфекції, у присутності органічних сполук не знижується феноловий коефіцієнт. Використовують для промивання порожнин, у вигляді тампонів, в очних краплях, при захворюваннях шкіри.

  • Метиленовий синійвиявляє протимікробну і протигрибкову дію. Є акцептором і донатором протона водню. Переводить гемоглобін у метгемоглобін, який активно з'єднується з ціанідами, у зв'язку з чим застосовують як засіб першої допомоги при отруєннях ціаністими сполуками та нітратами.

  • Фітонциди та ефірні масла (ефірне масло м'яти, настойка календули, хлорофіліпт) – застосовують для полоскання горла та носоглотки. Ментол має подразнюючу дію.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка