Аналіз властивостей хімічних демеркуризаторів



Скачати 46.65 Kb.
Сторінка1/12
Дата конвертації05.05.2021
Розмір46.65 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Національний університет цивільного захисту України


Курсова робота
На тему: Аналіз властивостей хімічних демеркуризаторів

Виконавець: Начальник відділення

рухомих засобів зв’язку

групи зв’язку АРЗСП

У ДСНС України

у Кіровоградській області

старший лейтенант служби

цивільного захисту

Міносьян Р.І.

ЗМІСТ
Вступ

І розділ. Аналіз літературних джерел та актуальність дослідження.

ІІ розділ. Планування експериментальних досліджень.

ІІІ розділ. Проведення експериментальних досліджень.

IV розділ. Аналіз результатів експериментальних досліджень.

Висновки

ВСТУП

Ртуть і речовини, які містять ртуть, мають досить високу токсичність і за сучасною класифікацією шкідливих речовин і сполук відносяться до 1 групи токсичних речовин.

Через свої фізичні властивості – легку рухливість і великий поверхневий натяг – металева ртуть після її проливання розбивається на дрібні краплі і розсіюється по приміщенню, легко проникаючи в тріщини підлоги, стін, меблів, устаткування, підпідлоговий простір. Поступово випаровуючись, вона забруднює повітря приміщень. Єдиним способом усунення небезпеки, викликаної підвищеним вмістом ртуті і її сполук у різних об'єктах, незалежно від причин, є демеркуризація.

Розроблені до цього часу способи демеркуризації досить різноманітні і відрізняються в залежності від характеру і ступеня забруднення приміщення комплексом проведених заходів, набором застосовуваних хімікатів – демеркуризаторів і специфікою операцій з їх застосування.

У всіх випадках демеркуризаційні роботи починаються з механічного очищення, під час якого видаляється видима ртуть, її сполуки, забруднені конструкції й елементи устаткування.

Механічне видалення видимих кількостей ртуті здійснюється із застосуванням емальованих совків, вакуумного підсосу, амальгамування, термовипарювання. Необхідною умовою такого видалення є обмеження площі забруднення, для чого очищення проводять від периферії до центра, а також ретельним збиранням дрібних крапельок ртуті.

Однак найретельніше механічне збирання і навіть термічна демеркуризація не забезпечують повного витягнення ртуті з заражених поверхонь, тому що краплі можуть затримуватися в нерівностях поверхні, потрапляти в тріщини і щілини покриття, знаходитися в стані фізичної сорбції з речовиною поверхні.

Тому наступним етапом демеркуризації є хімічна демеркуризація. При цьому використовуються хімічні речовини – демеркуризатори, що знижують швидкість випаровування (десорбції) ртуті і її сполук і полегшують механічне видалення ртуті з забруднених поверхонь. Фізико-хімічні процеси, що протікають при взаємодії ртуті або її сполук з демеркуризаторами, полягають в емульгуванні ртуті, її окислюванні, перетворенні в малолетючі речовини. Під час емульгування ртуть переводиться в більш високодисперсний стан, тим самим збільшується активна поверхня і здатність ртуті взаємодіяти з іншими речовинами.

Дуже часто демеркуризатори використовують у розпиленому аерозольному вигляді, а в демеркуризуючі розчини, що змивають, додають хімічні каталізатори. Це сприяє максимальному переведенню ртуті в добрерозчинні солі.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка