Актуальність теми


Анатомія Молочна залоза



Скачати 247.68 Kb.
Сторінка2/18
Дата конвертації09.06.2021
Розмір247.68 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Анатомія

Молочна залоза – парний орган, що за своїм походженням є утвором шкіри і виникає з потових залоз апокринового типу.

Молочна залоза має форму півкулі, основа якої розміщується на фасції, яка покриває великий грудний і частково передній зубчастий м’язи в ділянці між парастернальною та передньою аксилярною лініями на рівні від ІІІ до VІІ ребра.

За будовою молочна залоза є складною альвеолярною залозою. У жінок вона складається з 15-20 часточок, оточених і розділених відростками поверхневої фасції. Часточки залози розміщуються радіально, навколо соска. Кожна часточка має свою вивідну або молочну протоку діаметром 2-3 мм. Молочні протоки радіально сходяться до соска і біля його основи ампулоподібно розширюються, формуючи молочні пазухи, які дистально знову звужуються і відкриваються на верхівці соска точковими отворами. Отворів на соску значно менше, ніж молочних проток, оскільки деякі з них біля основи соска з’єднуються між собою. Радіальне розташування молочних проток слід враховувати під час оперативного втручання на молочній залозі – розрізи потрібно проводити за радіусами.

Капсула молочної залози утворена поверхневою фасцією, яка бере участь у фіксації залози до ключиці. Крім того, за допомогою сполучнотканинних перетинок залоза з’єднана з глибоким шаром грудної стінки.

Ріст молочних залоз в період статевого дозрівання відбувається в основному за рахунок збільшення сполучнотканинної строми і жирової клітковини, поряд з якими відбувається і збільшення числа епітеліальних ходів. В передменструальному періоді можна відмітити тенденцію до утворення залозистих часток, що містять трубчасті розгалуження кінцевих відділів молочних ходів. Повний розвиток молочних часток спостерігається лише під час вагітності і лактації. З 6-го тижня вагітності і особливо в другій її половині має місце значне збільшення молочних залоз за рахунок збільшення кількості залозистих елементів і перетворення трубчатих часток в альвеолярні. У численних виростах на кінцях молочних ходів поступово розвиваються просвіти, в яких можна виявити численні жирові крапельки; їх стає ще більше в період лактації. Альвеоли, які після закінчення годування залишаються ще довго розтягнутими секретом молочної залози, в подальшому поступово зменшуються.

В період старечої інволюції відбувається помітне зменшення молочних залоз за рахунок зникнення ацинусів і зморщування залозистих часток, в яких залишаються лише атрофовані протоки і їх розгалуження. Навколишня сполучна тканина гіалінізується, а іноді звапнюється.

Таким чином, слід відзначити, що епітелій молочних залоз жінки протягом всього життя зазнає численних змін і стає особливо лабільним, здатним до проліферативних реакцій на зовнішні і внутрішні подразники, особливо гормонального характеру.

Кровопостачання молочної залози відбувається за рахунок гілок ІІІ-V міжреберних артерій, 3-5 перфоративних гілок внутрішньої грудної артерії, яка відходить від підключичної артерії, а також за рахунок гілок зовнішньої грудної артерії, яка є гілкою аксилярної артерії. Венозні судини йдуть паралельно артеріальним і впадають в аксилярну і підключичну вени, а також у внутрішню грудну і верхню порожнисту вени.

Іннервація молочної залози здійснюється в основному за рахунок передніх гілок ІІ-V міжреберних нервів і задньо-бокових гілочок ІІІ-V міжреберних нервів, а також гілочок надключичних нервів. Найбільшу густину нервові сплетення мають в зоні соска.

Лімфатична система молочної залози досить розвинута і тісно пов’язана  з сусідніми лімфатичними басейнами. Внутрішньоорганна судинна сітка складається із поверхневого і глибокого сплетень судин. Поверхнева сітка зв’язана з лімфатичною сіткою шкіри і зливається разом з нею в параареолярне сплетення. Глибока сітка починається з внутрішньочасткових і міжчасткових лімфатичних сплетень, які прямують в радіальному напрямку вздовж молочних проток в зону ареоли.

Основним напрямком відтоку лімфи з молочної залози є аксилярний шлях, який починається 2-4 лімфатичними судинами із параареолярного сплетення і продовжується у вигляді магістральної судини надфасціально і внутрішньофасціально по краю великого грудного м’язу, вступаючи в аксилярні лімфатичні вузли. Поряд з цим шляхом має важливе значення і другий – парастернальний, яким відтікає лімфа переважно з глибоких відділів молочної залози, головним чином із медіальних її квадрантів.

Крім цих напрямків, лімфа з молочної залози може відтікати по додаткових шляхах.




Вперше кістозну хворобу молочної залози описав Cooper в 1829 р.

У 1838 р J.Velpean в описі мастопатії застосовував термін «хронічна індурація».

У 1840 р. R.Brodi запропонував називати це захворювання «серозно-кістозна пухлина молочної залози», а Schimmelbusch (1892) «кістозна аденома».

Єдина загальноприйнята термінологія гіперпластичних процесів досі відсутня. У скандинавській і англійській літературі більшість форм мастопатії позначають як фіброаденоматоз або фіброаденоматоз з наявністю кіст або без них.

У вітчизняній літературі найбільш часто використовують терміни «мастопатія», «фіброзно-кістозна мастопатія», «фіброаденоматоз», «дисгормональна гіперплазія молочної залози» та «дисгормональні захворювання молочних залоз».
За визначенням ВООЗ (Женева, 1984) мастопатія (дисплазія молочних залоз) визначається як фіброзно-кістозна хвороба, що характеризується широким спектром проліферативних і регресивних змін тканини молочної залози з порушенням співвідношення епітеліального і сполучно-тканинного компонентів. Проліферативні зміни охоплюють гіперплазію, проліферацію часток, проток, сполучної тканини, а регресивні процеси — атрофію, фіброз, утворення кіст.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка