Абораторна діагностика



Скачати 16.23 Kb.
Дата конвертації27.03.2021
Розмір16.23 Kb.
#13792
тема 3

1)абораторна діагностика
У гострій стадії захворювання обов'язковим є виявлення збудника або доказ попередньої або персистуючої інфекції за допомогою лабораторних досліджень.
У випадку вірусної етіології міокардиту в першій фазі захворювання для верифікації діагнозу варто проводити вірусологічне дослідження. Звичайно використаються визначення титрів віруснейтралізуючих антитіл (імуноглобулінів класів G й M (IgМ, IgG)) у плазмі, а також полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) і гібридизація in situ. Останні, особливо ПЛР, є досить специфічними при вірусному міокардиті, дозволяють швидко підтвердити або виключити наявність вірусної реплікації.
Серед інших лабораторних показників варто звертати увагу на:
• підвищення рівня  С-реактивного білка;
прискорення ШОЕ;
• зміни (підвищення) активності саркоплазматичних ензимів у сироватці крові хворих
  (лактатдегідрогенази (ЛДГ) і її фракцій ЛДГ1 і ЛДГ2 (ЛДГ1/ЛДГ2 > 1);
 креатинфосфокінази (КФК) і її МВ-фракції;
 аспарагінової трансамінази
 рівня тропонина I .
Імунологічна діагностика
При проведенні імунологічного дослідження у хворих з міокардитом найчастіше визначаються:
• істотне підвищення в сироватці крові концентрації імуноглобулінів;
• підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів;
• підвищення рівня антитіл проти тканин і білків міокарда;
• зниження абсолютної й відносної кількості Т-лимфоцитів (у тому числі й активних) і зміна співвідношення їхніх субпопуляцій (хелпери, супресори);
• зміна показників, що характеризують стан нейтрофілів і моноцитів;
• зміна результатів тесту дегрануляції базофілів, що відображає процентний вміст дегранульованих форм у периферичній крові (у нормі становить 10 %).
• підвищення експресії маркерів  ранньої активації запалення (антигенів CD25 - рецепторів для інтерлейкіна-2 - і CD71 - рецепторів трансферину.
Інструментальна діагностика.
Електрокардіографічне дослідження.
Характер змін на ЕКГ широко варіює. При міокардиті може визначатися:
• поява патологічних зубців Q й QS;
• зміни кінцевої частини  шлуночкового комплексу ST - Т;
• зниження вольтажу зубців; 
• порушення провідності (синоаурикулярні, атриовентрикулярні блокади, блокади ніжок і гілок пучка Гіса);
•  порушення серцевого ритму (синусова тахі- або брадикардія, екстрасистолічна аритмія, фібриляція або тріпотіння передсердь).
Зміни ЕКГ у гострий період характеризуються швидкою зміною патологічних ознак, часто сукупністю їх і повною нормалізацією елементів ЕКГ при видужанні.
Холтерівське моніторування ЕКГ дозволяє виявити передсердні й шлуночкові аритмії, виявляють не на звичайної ЕКГ.
Ехокардіографічне дослідження
За даними ЕхоКГ виявляється:
• збільшення однієї - всіх камер серця;
• зміни кінезу стінок шлуночка (ів);
• порушення скорочувальної функції лівого й правого шлуночків серця;
• наявність пристінкових тромбів у порожнині (ах) серця;
• іноді зміни структури й/або функції клапанного апарата серця.
Рентгенологічне дослідження
Рентгенологічне дослідження найчастіше виявляється інформативним лише у хворих з дифузійними міокардитами, коли можна виявити дилатацію серця, зміни амплітуди й форми зубців на рентгенокімограмі. Рентгенографія органів грудної клітки крім збільшення розмірів 
3)3. Задача

1. На основі:

 Скарг хворого: на дискомфорт у грудній клітці, задишку, серцебиття, напади запаморочення, часті епізоди непритомності.

 Анамнезу захворювання: вважає себе хворим протягом 2 місяців, коли вперше з’явилися епізоди запаморочення. Напередодні ввечері після інтенсивного навантаження (переносив меблі) був епізод короткочасної втрати свідомості.

 Анамнезу життя: батько помер у 40 річному віці.

 Об’єктивного обстеження: АТ = 130/85 мм рт. ст. Під час пальпації визначається подвійний верхівковий поштовх, під час аускультації — діяльність серця ритмічна, тони дещо ослаблені, вислуховується пізній систолічний шум над верхівкою серця, який посилюється у положенні хворого стоячи. ЧСС = 60 уд за хвилину.

 ЕКГ: у відведеннях V4-6 визначається патологічний зубець Q, R у V 5>V4.

 ЕхоКГ: відношення товщини міжшлуночкової перегородки до товщини задньої стінки лівого шлуночка становить 2,3; систолічне прилягання передньої стулки мітрального клапана до міжшлуночкової перегородки, середньосистолічне прикриття клапана аорти настає через О,14 с після відкриття клапана аорти, визначається субаортальний градієнт систолічного тиску.

Можна виділити наступні синдроми: синдром серцевої недостатності, аритмічний синдром.

Клінічний діагноз: Гіпертрофічна кардіоміопатія, обструктивна форма.СН ІІ А стадія, діастолічний варіант, ІІ ФК.

2. Скарги хворого зумовлені порушенням діастолічної функції міокарду → ↓ХОК → гіпоксія головного мозку→ запаморочення, втрата свідомості.

3. План обстеження:

ЗАК

БАК ( ліпідний та серцеві профілі)



Коагулограма

ЕКГ


Холтерівське ЕКГ

ЕхоКГ


5. Лікування:

1. Пропранолол 20 мг/ добу → 300 мг на добу



2. В разі непереносимості β-блокаторів або при протипоказаннях до їх застосування → верапаміл 40 мг → 320 мг

3. Диспансерне спостереження 1 р/ 3місяці з корекцією лікуванняі контролем ЕКГ та ЕхоКГ
Скачати 16.23 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка