30. Диференційований залік. На які основні групи поділяється ендодонтичний інструментарій?



Скачати 92.19 Kb.
Дата конвертації22.06.2020
Розмір92.19 Kb.
Кіпчінець Х.І. 2СТ-5

Практичне заняття № 15

на теми: 29. Підсумкове заняття з розділу " Ендодонтія".

30. Диференційований залік.

1.На які основні групи поділяється ендодонтичний інструментарій?

1. Для розкриття порожнини зуба і пошуку усть каналів: – бори, ендобори; – ендодонтичні ескаватори і зонди; – мікроопейнер.

2. Діагностичні: – круглі голки; – верифери; – лінійки для довжини інструментів; – апекслокатори.

3. Для видалення м'яких тканин з каналу – пульпекстрактори і рашпілі.

4. Для розширення усть каналів: – бори Gates-Glidden; – ример Peeso Largo; – розширювач усть Orifice opener; – ример Beutelrock 1; – ример Beutelrock 2; – нікель-титанові машинні інструменти високої конусності; – ендодонтичний наконечник.

5. Для формування кореневого каналу: – для проходження каналу (К-ример, К-флекс, флексоример, пасфайндер); – для розширення каналу (До-файл, К-флекс, флексофайл, нітіфлекс, Н-файл, нікель-титанові машинні інструменти); – ендодонтичні наконечники; – ендодонтичні ультразвукові системи; – додаткові пристосування: для вигину інструментів, для розміщення інструментів, для зберігання і стерилізації інструментів.

6. Для промивання і висушування каналу: ендодонтичні, паперові штифти, голки Міллера і голки для фіксації турунд.

7. Для обтурації каналу: каналонаповнювачі, спредери, плагери, гутаконден-сори, кореневі штопфери, пристосування для розігрівання і внесення гутаперчі.



2. яка кількість коренів та кореневих каналів у всіх зубах? фото

Тимчасові різці та ікла мають один корінь та кореневий канал.

Перший і другий верхній тимчасовий моляри мають три корені: два щічних (медіальний, дистальний) і один піднебінний, кореневі канали мають відповідні назви.

Перший та другий нижній тимчасові моляри мають два корені – медіальний і дистальний. Медіальний корінь довший та ширший від дистального, в ньому знаходиться язичний та щічний канали. В дистальному корені частіше є 1 кореневий канал.

Постійні різці та ікла частіше мають один корінь та кореневий канал.

Нижні постійні різці мають один прямий корінь, верхівка кореня відхилена дистально. Порожнина зуба щілиноподібної форми, кореневий канал вузький.

Нижнє постійне ікло має веретеноподібну форму порожнини зуба з найбільшим ущільненням в ділянці шийки зуба, один корінь та один кореневий канал.

Перший верхній премоляр має 2 корені: щічний і піднебінний, в них знаходяться по 1 кореневому каналу. Піднебінний корінь розвинений більше. Порожнина зуба повторює форму коронки. Щічний ріг пульпи розміщений ближче до жувальної поверхні.

Другий верхній премоляр має частіше один корінь, конусоподібний, прямий, сплющений в медіо-дистальному напрямку, іноді ближче до верхівки відмічається роздвоєння кореня на два. Форма порожнини зуба нагадує форму коронки. Щічний ріг пульпи виражений більше, чим піднебінний. Корневих каналів може бути два: щічний та піднебінний (приблизно у 50% випадків) чи один.

Перший і другий нижній премоляри мають один прямий корінь, у якому знаходится частіше один корневий канал.

Перші верхні постійні моляри мають більш виразні щічні роги пульпи, особливо медально-щічний. Перший моляр має три кореня, в яких частіше є 1 кореневий канал. Піднебінний корінь більш масивний, колоподібний та прямий, два других – щічно-медіальний, щічнодистальний – менш короткі, сплющені по боках та відхилені в дистальному напрямку. Медіально-щічний корінь більш розвинутий, ніж дистально-щічний. Іноді в ньому є два кореневі канала (приблизно в 25% випадків).

Другий верхній постійний моляр має три корені, в яких частіше по 1 корневому каналу. Піднебінний корінь масивний, прямий, добре прохідний.





3.Перерахувати основні етапи розкриття порожнини зуба.

1) препа­рування каріозної порожнини

2) розкриття порожнини зуба;

3) висікання склепіння порожнини;

4) створення вільного доступу до кореневих каналів;

5) остаточне формування каріозної порожнини і порожнини зуба. 



4. Дати визначення поняттю " девіталізація" пульпи. Методика накладання паст.

Девіталізація  деструкція всіх структур пульпи, що супроводжується повним порушенням її функції.

Для девіталізації пульпи застосовують препарати на основі миш’яковистого ангідриду або параформальдегіду. Миш’яковистий ангідрид (As2O3) вперше був запропонований у 1836 р. лікарем Спунером (Spooner).

Механізм дії пасти на пульпу. Оскільки As2O3 є протоплазматичною отрутою, він впливає на окислювальні ферменти пульпи, що призводить до місцевого порушення тканинного дихання та виникнення гіпоксії. Довготривалий вплив миш’яковистої кислоти може призвести до токсичних змін у періодонті та появі некротичних явищ у оточуючих зуб тканинах маргінального пародонту.

Миш’яковиста кислота (ангідрид) для девіталізації пульпи застосовується у вигляді пасти,до якої додають речовини, які сповільнюють дифузію миш’яку у тканину пульпи та зменшують його токсичну дію. З цією метою використовують новокаїн, карболову кислоту, танін, йодоформ, гвоздичну, камфорну олії, гліцерин. Для проведення девіталізації пульпи оптимальна доза миш’яковистої кислоти складає 0,0002-0,0004 г. Експозиція препарату в однокореневих зубах становить  24 год, багатокореневих  48 год.

Миш’яковиста паста може виготовлятися у вигляді дозованих гранул зеленого, синього, червоного та інших кольорів, що вказує на термін експозиції пасти.

Менш токсичними властивостями характеризується параформальдегідна паста, основним активним компонентом якої є параформальдегід (продукт полімеризації 66 формальдегіду).

До її складу додають анестетик (анестезин, тримекаїн), гвоздичну олію (евгенол). Параформальдегід відзначається значною бактерицидною дією, яка зумовлена вивільненням газоподібного формальдегіду. Проте, слід звернути увагу, що висока концентрація параформальдегіду, за умови його пролонгованої дії, може спричинити некроз тканин маргінального пародонту.

Механізм дії формальдегіду полягає у впливі на ендотелій капілярів, розширенні кровоносних судин, що супроводжується стазом крові та поступовою муміфікацією тканин пульпи. Найбільш відомими представниками є: „Parapasta” (Chema, Polfa), „Depulpin” (VOCO), „Devipulp”, „Toxovit”, „Necronerv”. Під впливом пасти, девіталізація пульпи настає через 6-7 в однокореневих і через 10-14 діб  у багатокореневих зубах.

Девіталізуючий засіб, фіксований на вскритий ріг пульпової камери ізолюють від оточуючих тканин порожнини рота за допомогою накладання герметичної пов’язки з водного дентину.

5. Які вимоги існують щодо кореневих пломб

повинні відповідати певним фізико-хімічним, механічним та біологічним

вимогам:

- забезпечувати надійну герметизацію каналу;

- не володіти токсичною, алергенною, мутагенною та канцерогенною діями;

- бути біосумісними щодо оточуючих тканин та сприяти регенерації періапікальних

тканин;

- мати антисептичні та протизапальні властивості;



- бути нечутливими до вологи і нерозчинними у тканинних рідинах;

- легко вводитися у кореневий канал, а при необхідності вилучатися з нього;

- не забарвлювати тканини зуба;

- повільно тверднути у кореневому каналі;

- після полімеризації матеріал повинен утворювати щільну, однорідну масу, що не

містить щілин та пор;



- бути рентгенконтрасними;

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка