Зобов'язання по страхуванню



Скачати 383.97 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір383.97 Kb.
Глава 14 Зобов'язання по страхуванню

§ 1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання

В житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти, коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки або нещасного випадку завдається шкода майну, пошкоджується здоров'я або настає навіть смерть
243
громадянина. Досить назвати такі трагічні події наприкінці XX ст., як Чорнобильська катастрофа, землетрус у Вірменії, загибель теплохода «Адмірал Нахімов», внаслідок яких загинули тисячі людей. На компенсацію або зменшення шкідливих наслідків цих подій спрямовані норми різних галузей права, в тому числі цивільно-правові норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснених юридичними особами та громадянами, створюються страхові фонди. Вони використовуються для компенсації особам, які постраждали внаслідок стихійних лих, нещасних випадків або інших передбачених у законі подій.

В статті 1 Закону України від 7 березня 1996 р. «Про страхування» визначено поняття страхування: це вид цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України. Залежно від об'єктів страхування поділяється на: особисте страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи; майнове страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном; страхування відповідальності — пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну громадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Страхування може бути добровільним або обов 'язковим. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не пов'язаних зі страхуванням.

Обов'язкове страхування здійснюється на підставі актів законодавства України. Види, умови і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються відповідними актами законодавства України. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачено актами законодавства.

Поряд з цивільно-правовими нормами інституту страхування існує інститут державного соціального страхування. Головна
244
відмінність між ними полягає в тому, що при державному соціальному страхуванні за робітників, службовців, членів кооперативних та інших організацій внески у фонд соціального страхування, якими відають профспілки, вносять підприємства або кооперативи без будь-яких відрахувань з їхньої заробітної плати, тоді як страхування за нормами цивільного законодавства засноване, як правило, на майновій участі у створенні страхових фондів самих громадян.

Страхування виконує ряд функцій: а) компенсаційну, оскільки страхові фонди використовуються насамперед для відшкодування страхувальникам нанесених збитків; б) превентивну, бо з цих фондів фінансуються профілактичні заходи по відверненню шкідливого впливу стихійних сил природи та інших негативних наслідків; в) функцію сприяння розвитку економіки, тому що частина прибутку страхових організацій перераховується в доход державного бюджету.

Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок страхування, регулюються нормами статей 369—373 ЦК України, Законом України від 7 березня 1996 р. «Про страхування», правилами окремих видів страхування, що встановлюються чинними відповідними нормативними актами законодавства України. Відносини по морському страхуванню суден, вантажів та інших об'єктів регулюються нормами, що містяться в Кодексі торговельного мореплавства і правилах про окремі види морського страхування.
§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття

Учасниками страхового зобов'язання, які пов'язані між собою правами та обов'язками, є, з одного боку, страховик, а з другого — страхувальник. Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю з метою здійснення страхової діяльності в Україні, а також одержання у встановленому порядку ліцензії на здійснення цієї діяльності.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 49 відсотків.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і пов'язана з ними фінансова діяльність. Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.


245
В Україні серед страхових об'єднань одне з перших місць займає Українська державна страхова комерційна організація «Оранта» (Укрдержстрах). З метою створення умов для конкуренції у сфері страхової діяльності та підвищення якості страхових послуг визнано за доцільне відмовитися від монополії держави на страхову справу. Отже, на страховому ринку, в міру його формування, будуть діяти конкуруючі між собою державні, акціонерні взаємні, кооперативні товариства та асоціації, що мають право залучати до своєї діяльності страхові організації іноземного капіталу.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Проте ці об'єднання не мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Державна реєстрація об'єднань страховиків проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, повинні утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

З метою страхового захисту своїх майнових інтересів громадяни та юридичні особи можуть створювати товариства взаємного страхування.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників — страхових агентів і брокерів.



Страхові агенти громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери громадяни або юридичні особи, що зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на стра-
246
ховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника чи страховика.

Страхові брокери зобов'язані повідомити Комітет у справах догляду за страховою діяльністю про свої наміри здійснювати посередницьку діяльність на страховому ринку за десять днів до початку цієї діяльності, а також надіслати копію свідоцтва про їхню реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності.

Посередницька діяльність страхових брокерів від імені іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Страхувальниками визнаються дієздатні громадяни або юридичні особи, які уклали із страховиками договори страхування свого майнового інтересу і вносять страхові платежі. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право застрахувати себе або своє майно. Страхувальниками по майновому страхуванню, крім громадян, виступають кооперативи, орендні, колективні, приватні та інші підприємства. Державні організації страхують закріплене за ними майно лише у випадках, зазначених у законі,

Учасником зобов'язання за особистим страхуванням є застрахована особа, в житті якої може трапитись подія, що породжує обов'язок страхової організації виплатити їй (чи в разі її смерті іншій особі) страхову суму. В договорах страхування дітей, страхування до шлюбу та деяких інших страхувальниками можуть бути батьки або родичі, опікуни чи піклувальники, а застрахованою особою — дитина, вік якої на день подачі страхувальником заяви про страхування не може перевищувати певної кількості років.

Договір майнового або особистого страхування може бути укладений на користь третьої особи (ст. 160 ЦК України). Наприклад, в договорі змішаного страхування життя зазначається особа, якій повинна бути виплачена страхова сума в разі смерті страхувальника в період дії договору. Проте якщо ця особа померла раніше або в один день зі страхувальником, страхова сума виплачується спадкоємцям страхувальника.

Страхові правовідносини виникають та існують за наявності у страхувальника страхового інтересу, тих ймовірних збитків, які він може понести внаслідок настання певної страхової події (загибель майна, смерть чи втрата працездатності тощо). Страховий інтерес може бути не тільки у власника майна, а й в іншої особи, наприклад, орендаря, зацікавленого у збереженні майна та відповідального за його цілість і схоронність.


247
Страховий ризик певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків по конкретному виду страхування. Наприклад, страхові внески по договору змішаного страхування життя зростають в міру зростання віку страхувальника на день подачі ним заяви про страхування, адже з віком збільшується ймовірність його смерті.



Страховий випадок це передбачена законодавством або договором подія, що відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страхової організації здійснити виплату страхової суми чи страхового відшкодування страхувальникові або іншій третій особі. У момент виникнення страхового зобов'язання сторонам не відомо, настане чи не настане страховий випадок (наприклад, загибель врожаю від засухи, граду тощо). Проте у разі неминучості настання події (наприклад, смерть страхувальника при змішаному страхуванні) сторони все одно не знають, коли саме вона настане. Однак це не означає, що договір страхування є угодою, укладеною під відкладальною умовою (частина перша ст.61 ЦК України). У договорі страхування виникнення обов'язку страховика залежно від настання певної страхової події є неодмінною істотною умовою, що визначає суть страхування, тоді як відкладальна умова в інших угодах є випадковим елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страхувальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре отруєння недоброякісними харчовими продуктами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за договором змішаного страхування життя тощо.



Страховий платіж (внесок, премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов'язкового страхування.

Страховий тариф ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум (ст.9 Закону «Про страхування»).

Страхові внески страхувальник може сплачувати страховику одноразово у випадку страхування вихованців дитячих інтернат-


248
них установ чи періодичними платежами. За договорами особистого або майнового страхування внески сплачуються громадянами: а) безготівковим шляхом — через бухгалтерію підприємства або з рахунку по вкладу в ощадному банку; б) готівкою — шляхом сплати грошей страховому агенту чи поштовим переказом. Розміри страхових платежів по окремих видах страхування залежать від страхової суми, строку страхування та інших обставин.

Страхова оцінка це визначення вартості майна з метою його страхування. Так, страхова оцінка будівель, обладнання та іншого майна сільськогосподарських підприємств визначається за балансовою (інвентарною) вартістю за вирахуванням амортизації. в межах страхової оцінки встановлюється сума, на яку майно є застраховане (страхова сума).

Страхова сума встановлена законодавством чи договором майнового страхування грошова сума, в межах якої страхова організація відповідно до умов страхування зобов'язана виплатити відшкодування при настанні страхового випадку. За договором особистого страхування страхова сума встановлюється за угодою сторін або в нормативному порядку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не обумовлено договором страхування чи умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування (або забезпечення) — це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожен страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страхове відшкодування не може перевищувати страхову оцінку, оскільки вона визначає розмір страхового інтересу. Визначення розміру страхового відшкодування здійснюється за пропорційною системою чи за системою першого ризику.

За пропорційною системою страхове відшкодування здійснюється за формулою х:а=в:с,

де х — сума страхового відшкодування; а — сума збитків; в — страхова сума, на яку застрахова-


249
но майно; с — страхова оцінка об'єкта. Отже, якщо майно застраховано не на повну суму страхової оцінки, то всі збитки в межах цієї суми будуть повністю відшкодовані. Проте якщо воно застраховане у частині страхової оцінки, то й збитки відшкодовуються частково, тобто у відсотковому відношенні страхової суми до страхової оцінки. Ця система діє при страхуванні сільськогосподарських культур і добровільному страхуванні будівель.

За системою першого ризику збитки у межах страхової суми відшкодовуються страхувальникові повністю. Таким чином, ці збитки є тим «першим ризиком», який несе страхова організація. Збитки в тій частині, яка виходить за межі страхової суми, іменуються «другим ризиком», що падає на страхувальника. За цією системою виплачується відшкодування при добровільному страхуванні домашнього майна і засобів транспорту.

Страховик має право перестрахувати частину ризику в іншій страховій організації. Перестрахування це страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

З метою забезпечення повноти страхового фонду, проведення профілактичних заходів та виконання обов'язків перед страхувальниками страховики намагаються застрахувати якомога ширше коло об'єктів. Максимальна їх кількість, яка може бути охоплена страхуванням, називається страховим полісом.

У зобов'язаннях по добровільному страхуванню існує поняття «викупна сума». Вона виплачується страхувальникові при достроковому припиненні ним договору страхування, який тривав не менше шести місяців. Викупна сума визначається розмірами сплачених страхових внесків за вирахуванням витрат, пов'язаних з оплатою праці працівників страхової організації та навантаженням тарифної ставки.
§ 3. Зобов'язання по добровільному страхуванню

Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування: 1) особисте страхування життя від нещасних випадків; медичне страхування; 2) майнове страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту; страхування вантажів; інших видів май-


250
на; фінансових ризиків; 3) відповідальності, 4) перестрахування; 5) види страхування визначені в ліцензії.

Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Однією з тенденцій удосконалення страхового законодавства є пріоритетний розвиток різних видів добровільного страхування і поступове скорочення обов'язкового страхування. Підставами виникнення зобов'язань по добровільному страхуванню виступають договори майнового чи особистого страхування або перестрахування. За загальними правилами договір страхування є реальним, бо до внесення першого страхового платежу він не вступає в силу, якщо інше не передбачено умовами страхування. Він укладається в письмовій формі шляхом видачі страхувальникові страхового свідоцтва (сертифіката), а в морському страхуванні — поліса.

Поняття договору страхування визначено в статті 15 Закону «Про страхування». Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завдані збитки у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладення договору посвідчується видачею страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові громадянина або назву юридичної особи — страхувальника та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; вказівку на страховий ризик; строк дії договору та порядок його зміни чи припинення; інші умови за згодою сторін; підписи сторін (ст. 15 Закону «Про страхування»).

Договір страхування — двосторонній, тому що права та обов'язки мають обидві сторони договору — страхувальник і страховик. Зокрема, страховик за договором страхування зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами і правилами страхування;
251
2) протягом двох робочих днів, як тільки стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;

3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами страхування або згодою сторін;

4) відшкодувати витрати понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі проведення страховиком заходів щодо зменшення страхового ризику або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика, які є одночасно правами страхувальника у двосторонньому зобов'язанні (ст. 19 Закону «Про страхування»).

Обов'язкам страхувальника відповідають права страховика в договорі страхування. Страхувальник за цим договором зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

4) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

В договорі можуть також передбачатись й інші обов'язки страхувальника (ст.20 Закону «Про страхування»).

Якщо обов'язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі є безумовним, то обов'язок страховика виплатити страхову суму або страхове відшкодування виникає за умови настання страхового випадку. Проте виплата цих сум є виконанням страховиком свого обов'язку за договором, а не за формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником. За не-
252
своєчасну виплату страхової суми, страхового відшкодування чи за інші порушення договору настає майнова відповідальність у вигляді неустойки (штрафу або пені).

Відповідно до статті 24 Закону «Про страхування» виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою. У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, 'до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхової події, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації повинні надсилати страховикові відповіді на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, в тому числі й дані, які є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Наявність у страховиків сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також системи перестрахування — це умови забезпечення платі-жоспроможності страховиків. Вони повинні дотримуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду із страховим резервом та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

У статті 25 Закону «Про страхування» визначені загальні для усіх видів страхування підстави для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування). Такими підставами є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (крім дій, пов'язаних з виконанням цими особами громадянського обов'язку або захисту майна, здоров'я, життя, честі та гідності). Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподі-


253
янні. За договорами особистого страхування виплати страхових сум здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків (частина друга ст.371 ЦК України, частина друга ст.8 Закону «Про страхування»);

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Законодавчими актами або умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Це рішення може бути оскаржене страхувальником у судовому порядку.

В період дії договору страхування може статися зміна осіб у страховому зобов'язанні. Зокрема, в разі смерті страхувальника-громадянина його права та обов'язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки по охороні прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права та обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності. Внаслідок реорганізації юридичної особи, яка є страхувальником, її права та обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника за згодою страховика (ст.21—23 Закону «Про страхування»). Договір страхування припиняє свою чинність за таких підстав:

— за згодою сторін;

— закінчення строку, на який він був укладений;

— виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником в повному обсязі;

— несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;


254
— ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

— ліквідації страховика або страхувальника-юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;

— прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

— наявності інших випадків, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума). Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав (СТ.27 Закону «Про страхування»).

Договір страхування може бути визнаний у судовому порядку недійсним (крім загальних підстав, передбачених ст.48—57 ЦК України) у разі:

а) коли він укладений після настання страхового випадку;

б) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
§ 4. Зобов'язання по обов'язковому страхуванню

Страхування поділяється на обов'язкове і добровільне залежно від підстав виникнення. Обов'язковому страхуванню підлягає майно, зазначене у законі на встановлених ним умовах (частина перша СТ.370 ЦК України). Юридичним фактом, з яким пов'язане виникнення зобов'язання по обов'язковому майновому страхуванню, є


255
факт наявності у громадянина, організації на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління майна, яке відповідно до законодавства підлягає обов'язковому страхуванню. Таким фактом є прийняття на баланс будівель або споруд, вивезення продукції з поля, її скирдування, оприходування за первинними документами тощо. Майно вважається застрахованим незалежно від волі страхувальника і від оплати ним страхових платежів. Підставами для виникнення зобов'язання по обов'язковому страхуванню пасажира є укладення ним договору перевезення та оголошення посадки на відповідний транспортний засіб.

За зобов'язанням по обов'язковому страхуванню майна страхова організація у разі настання передбаченої законом події (страхового випадку) відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить застраховане майно, понесену нею шкоду: за повної загибелі майна — у повній сумі страхового забезпечення, а за часткового пошкодження — у розмірі відповідної частини страхового забезпечення. Страхувальник зобов'язаний вносити встановлені страхові платежі (частина друга ст. 370 ЦК України).

Існують такі види обов'язкового майнового страхування: майна державних сільськогосподарських підприємств; громадян; спільних підприємств; державного майна, зданого в оренду або інший вид користування.

Страхування майна державних сільськогосподарських підприємств. Страхувальниками виступають держгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства. До об'єктів даного страхування належать: врожай сільськогосподарських культур (крім урожаю сінокосів); сільськогосподарські тварини (свійська птиця, кролики, пушні звірі та сім'ї бджіл); будівлі, споруди, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, обладнання, сировина, багаторічні насадження тощо. Залежно від об'єктів передбачено різні страхові події: врожай вважається застрахованим на випадок загибелі чи пошкодження від вимокання, засухи, заморозків тощо; тварини — на випадок загибелі (падежу, вимушеного забою або знищення) від стихійних лих, інфекційних хвороб і пожежі; будівлі та інше майно — від бурі, зливи, урагану тощо.

До об'єктів страхування майна громадян належать: а) будівлі — житлові будинки, садові будиночки, дачі, господарські будівлі; б) тварини — велика рогата худоба віком від шести місяців, коні та верблюди — від одного року. Страхова сума по цьому виду страхування встановлюється у розмірі 40% вартості будівлі або 40% середньої вартості тварин по державних закупівельних цінах. На решту вартості будівлі і тварини можуть бути застраховані у добровільному порядку.


256
Страхування майна спільних підприємств. Майно спільних підприємств підлягає обов'язковому страхуванню в страховій установі, якою виступає акціонерне товариство Індержстрах. На період будівництва і монтажу основні засоби цих підприємств страхуються на умовах «всі ризики будівництва» і «всі ризики монтажу». По закінченні будівництва страхова організація виплачує також збитки, викликані загибеллю робітників або пошкодженням об'єктів страхування внаслідок недоліків, допущених при виконанні будівельно-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт.

Страхування державного майна, зданого в оренду або інший вид користування. Зокрема, в обов'язковому порядку страхуються будівлі церков, мечетей, костьолів та інших культових споруд, що передаються в оренду релігійним організаціям, а також будівлі, які передаються громадянам у користування за договорами оренди строком від 5 до 10 років. Страхування здійснюється за рахунок орендарів.

Страхувальники за обов'язковим майновим страхуванням зобов'язані: а) своєчасно внести страхові платежі. При простроченні сплати платежів сільськогосподарським підприємством вони за вказівкою страховика списуються банком у безспірному порядку, а з громадян прострочені страхові платежі (з нарахуванням пені) як недоїмка стягуються в судовому порядку; б) повідомити страховій організації (або сільській Раді) про страховий випадок в установлений законом строк: держгосп або інше сільськогосподарське підприємство — протягом трьох днів, громадянин або повнолітній член сім'ї — протягом одної доби. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник, маючи для цього можливості, своєчасно не повідомив про загибель або пошкодження застрахованого майна.

Головними обов'язками страхової організації є: а) виявлення та облік майна, що підлягає обов'язковому страхуванню, визначення страхової оцінки і страхових платежів; б) при настанні страхової події — складення відповідного акта та витребування від компетентних органів висновків (документів) про причини загибелі або пошкодження майна, інші обставини; в) виплата страхового відшкодування при настанні страхової події. У межах страхової суми вона збільшується на суму витрат по рятуванню будівель і приведенню їх до порядку. Страхове відшкодування не виплачується громадянам, якщо знищення чи пошкодження будівель, загибель або забій тварин стались внаслідок навмисних дій страхувальника чи повнолітнього члена його сім'ї. У разі коли страхувальник навмисно не виконав вказівок спеціаліста ветеринарної служби.
257
Обов'язкове особисте страхування стосується, насамперед пасажирів повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту. Страхувальниками в цих зобов'язаннях є транспортні підприємства, а пасажири — застрахованими особами. Проте страхування здійснюється за рахунок пасажирів, бо у вартість квитка входить страховий збір. Пасажири, які відповідно до діючих правил користуються правом безплатного проїзду (діти до 5 років, інваліди Великої Вітчизняної війни та інші), страхуються перевізником без сплати ними страхового збору. Одержані від пасажирів страхові платежі транспортними організаціями перераховуються органам державного страхування.

Не підлягають страхуванню пасажири всіх видів транспорту міжнародних сполучень, у приміських маршрутах (крім повітряного транспорту), а також на екскурсійних маршрутах внутрішнього водного транспорту, на автомобільних маршрутах однієї області. Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки на відповідний транспортний засіб і до залишення вокзалу, станції, пристані в пункті призначення. Транзитні пасажири застраховані і на період пересадки з одного на інший транспортний засіб, якщо вони не залишають території станції пересадки. В разі залишення пасажиром території пункту пересадки страхування автоматично припиняється та поновлюється при його поверненні. Про кожний нещасний випадок, що стався з пасажиром, транспортна організація складає акт у двох примірниках, один з них вручається пасажирові або його спадкоємцям, а другий — передається страховій організації. Страхову суму або її частину виплачують застрахованій особі чи спадкоємцям органи Укрдержстраху.

З метою створення безпечних та комфортних умов для учасників руху на дорогах прийнято Закон України «Про дорожній рух». Згідно з статтею 46 цього закону адміністрації підприємств, установ та організацій, до штатів яких входять водії автотранспорту, зобов'язані застрахувати кожного водія від нещасного випадку. Обов'язковому страхуванню підлягають також працівники митних органів, військовослужбовці, спортсмени вищих категорій, судді та деякі інші особи.
§ 5. Окремі види договорів добровільного майнового страхування

Існують такі види договорів добровільного майнового страхування: майна, тварин і сільськогосподарських культур, що нале-


258
жать кооперативним та громадським організаціям; морського; домашнього майна, що належить громадянам; транспортних засобів; будівель, що належать громадянам; вантажів; ризику непогашення кредитів і відповідальності позичальників за непогашення кредитів та інші.

Договори страхування майна, тварин і сільськогосподарських культур, що належать кооперативним та громадським організаціям. Страхова сума визначається угодою сторін, але не може бути нижчою 50% від вартості основних та оборотних засобів, по страхуванню будівель дачно- і житлово-будівельних кооперативів нижчою її межею є заборгованість по виданих кооперативу кредитах банку. Застрахованим може бути не лише власне майно страхувальника, а й прийняте ним від інших осіб на комісію, зберігання, переробку тощо. У добровільному порядку страхують тепер своє майно колгоспи та інші сільськогосподарські кооперативи, а також орендарі.

Договори морського страхування. Страхувальниками за цими договорами виступають вітчизняні та іноземні організації, а страховою організацією — Індержстрах. Об'єктом морського страхування може бути будь-який майновий інтерес, пов'язаний з торговельним мореплавством, а саме: судно, вантаж, фрахт, прибуток, очікуваний від вантажу, заробітна плата та інші види винагороди капітана, інших осіб, які належать до суднового екіпажу, а також ризик, прийнятий на себе страховиком (перестрахування). Об'єкт страхування зазначається в договорі морського страхування (ст.242 Кодексу торговельного мореплавства). За відповідною угодою (генеральним полісом) повинні бути застраховані всі або певного роду вантажі, які страхувальник одержує чи відправляє протягом визначеного строку. Проте на вимогу страхувальника по окремих відправках вантажів, охоплених дією генерального поліса, страховиком видаються поліси або страхові сертифікати. Страховик не несе відповідальності за збитки, що виникли внаслідок умислу чи грубої необережності страхувальника, одержувача та їх представників, однак він відповідає за легку необережність цих осіб (ст.256 Кодексу торговельного мореплавства).

Договори страхування домашнього майна, що належить громадянам. Майно, що належить громадянам на праві приватної власності, може бути застраховане: за загальним договором — усе домашнє майно, що є у даному господарстві, крім виробів з дорогоцінних металів, коштовних каменів, колекцій картин, унікальних та антикварних речей (вони страхуються за окремим договором); певні предмети домашнього майна; окремі групи
259
речей або усі речі домашнього майна в даному господарстві, які розподіляються на групи.

Страхування домашнього майна на вибір страхувальника проводиться за одним із трьох варіантів: перший варіант — від стихійного лиха, нещасного випадку, крадіжки, від будь-якого іншого випадку; другий варіант — всі випадки, вказані у першому варіанті, крім крадіжки; третій варіант — тільки на випадок крадіжки.

В разі зміни страхувальником постійного місця проживання перевезене у зв'язку з цим домашнє майно вважається застрахованим за новим місцем проживання страхувальника (без переоформлення страхового свідоцтва) до кінця строку, передбаченого договором. Майно, яке тимчасово залишилось за попереднім місцем проживання страхувальника, вважається застрахованим тільки протягом місяця з дня переїзду страхувальника на нове місце проживання. Домашнє майно може бути застраховане на строк від 1 до 11 місяців і від одного до п'яти років включно. Страхова сума за договором страхування домашнього майна встановлюється за бажанням страхувальника. Картини, колекції, унікальні та антикварні речі беруться на страхування тільки у повній їх вартості, вказаній у відповідному документі компетентної організації. За бажанням страхувальника під час дії договору можна збільшити страхову суму, уклавши додатковий договір на строк, що залишився до кінця дії основного договору.

Договори страхування транспортних засобів. Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. На страхування приймаються: транспортні засоби, що підлягають реєстрації в органах державтоінспекції; інші транспортні засоби з двигунами, що використовують власне джерело енергії; причепи, напівпричепи, човнові двигуни тощо; тролейбуси; трамваї. Предметом угоди із страхувальником можуть бути й інші засоби транспорту (човни, катери, яхти тощо). Водночас із транспортним засобом за бажанням страхувальника можуть бути застрахованими: водій та пасажири транспортного засобу (водії транспортних засобів, що належать підприємствам та установам, страхуються тепер в обов'язковому порядку); додаткове обладнання й устаткування, що не входить до комплекту транспортного засобу згідно з інструкцією заводу-виробника; предмети багажу. Проте страхування багажу не поширюється на антикварні та унікальні предмети, вироби з дорогоцінних металів, коштовних каменів, предмети релігійного культу, колекції, рукописи, цінні папери тощо.

Договір страхування транспортних засобів може укладатись власником, орендарем чи особою, яка користується ним на ос-


260
нові нотаріально засвідченої довіреності власника. Сторонам за взаємною згодою надається широка свобода у визначенні страхової суми. Такий договір укладається, як правило, строком на один рік за місцем постійного проживання чи роботи страхувальника, за місцем реєстрації, купівлі, технічного огляду або стоянки засобу транспорту. Перед укладенням договору представник Укрдерж-страху зобов'язаний оглянути об'єкт страхування в присутності страхувальника, перевірити відповідність номерів кузова, двигуна, рами, шасі даним, зазначеним у технічному паспорті.

Страхування засобів транспорту проводиться в одному з трьох варіантів відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження, знищення чи втрати транспортного засобу. Перший варіант (повне відшкодування) — в разі настання будь-якої події, за винятком пошкодження шин, якщо при цьому самому засобу транспорту не завдано інших пошкоджень. Другий варіант (часткове відшкодування) — якщо пошкодження або втрата є наслідком будь-якої події, крім викрадення (угону) або спроби викрадення (угону), в тому числі окремих частин, деталей і приладдя транспортного засобу. Третій варіант (часткове відшкодування) — на випадок викрадення чи спроби викрадення (угону), включаючи викрадення окремих частин, деталей і приладдя.

Особливість страхування автомобіля полягає в тому, що страхувальникові надається можливість укласти договір за умови особистої участі страхувальника у відшкодуванні збитку (франши-зи). Франшиза встановлюється у вигляді фіксованої суми дирекціями Укрдержстраху залежно від зміни цін на автомобілі, вартості ремонтних робіт та автозапчастин. У цьому разі страховий внесок сплачується у зменшеному розмірі. В разі укладення договору з франшизою збиток, завданий автомобілю, додатковому обладнанню і предметам багажу в розмірі, меншому за встановлену суму франшизи, не виплачується (він залишається на ризику страхувальника), а збиток, що перевищує встановлену суму франшизи, відшкодовується у повному обсязі. Договір страхування автомобіля може включати умови про відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою його товарного вигляду внаслідок настання страхових подій. Страхувальник, який обирає цю умову, додатково до страхового платежу вносить суму в розмірі 50% нарахованої суми платежу. Страхове відшкодування виплачується страхувальникові і тоді, коли транспортний засіб пошкоджено під час його експлуатації членом родини страхувальника.

Договори страхування будівель, що належать громадянам. Добровільне страхування будівель, що належать громадянам на праві приватної власності, застосовується щодо житлових будинків,
261
воно є додатковим до обов'язкового страхування, яке охоплює лише 40% їхньої вартості. Проте за цим договором можна застрахувати також гаражі, огорожу тощо, що не підлягають обов'язковому страхуванню. Добровільне страхування будівель проводиться на випадок знищення чи пошкодження їх внаслідок будь-яких причин, окрім навмисних дій страхувальника або члена його родини, військових дій, екологічних катастроф тощо. Договори укладаються строком від 1 до 11 місяців чи від одного до п'яти років включно. За бажанням страхувальника будівлі можуть бути застраховані на договірну страхову суму.

Договір страхування може бути укладено як на всі будівлі, що знаходяться на відведеній страхувальникові земельній ділянці, так і на окремі з них, і навіть на окремі їхні конструктивні елементи, як правило, з оглядом будівель або на підставі документів, що підтверджують наявність будівель. При переході у встановленому порядку будівлі у власність інших осіб вона вважається застрахованою до кінця строку, встановленого договором, без переоформлення страхового свідоцтва. Страхувальнику, який протягом трьох і більше календарних років підряд укладав договори, надається пільговий місячний строк для поновлення договору. Такий договір незалежно від дня сплати страхових платежів вважається поновленим і набирає чинності з дня закінчення дії попереднього договору.



Договори страхування вантажів можуть укладатись юридичними та фізичними особами, які користуються послугами різних видів транспорту: морського, залізничного, внутрішнього водного, автомобільного, повітряного. За цими договорами страхувальникам відшкодовуються збитки, що виникають від випадковостей та небезпек під час перевезення вантажів. Договір страхування може бути укладений на основі однієї з умов: з відповідальністю за всі ризики чи без відповідальності за пошкодження.

За договором, укладеним на умовах відповідальності за всі ризики, відшкодовуються збитки від пошкодження, повної загибелі всього або частини вантажу, що сталися з будь-яких причин (за окремими винятками), а також всі необхідні і доцільно здійснені витрати по рятуванню та збереженню вантажу.

При укладенні договору з умовою без відповідальності за пошкодження, названі збитки і витрати підлягають відшкодуванню страхувальникам, якщо вони викликані лише певними подіями: пожежею, бурею чи іншими стихійними лихами; зіткненням транспортних засобів тощо.

За обома видами страхування вантажів не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок будь-якого роду військових дій


262
або військових заходів, впливу атомного вибуху чи радіоактивного зараження тощо. Проте за договором страхування, укладеним з умовою без відповідальності за пошкодження, не відшкодовуються збитки від підмокання вантажу атмосферними опадами, крадіжки, недоставки вантажу та з деяких інших причин.

Договори страхування ризику непогашення кредитів і ввдповідальності позичальників за непогашення кредитів. Крім майна об'єктом страхування може бути й інший майновий інтерес, зокрема ризик підприємницької діяльності. З 1 червня 1990 р. запроваджено добровільне страхування ризику непогашення кредитів. Договори добровільного страхування ризику непогашення кредитів страховики укладають з банками. Об'єктом страхування зажими договорами є відповідальність усіх чи окремих позичальників (фізичних чи юридичних осіб) перед банком за своєчасне та повне погашення кредитів і відсотків за користування кредитами протягом строку, встановленого в договорі страхування. Відповідальність страховика виникає, якщо страхувальник (банк) не одержав обумовлену кредитним договором суму протягом 20 днів після настання строку платежу, передбаченого кредитним договором, або строку, встановленого банком при невиконанні позичальником умов кредитного договору.

В договорах добровільного страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів страхувальниками виступають уже підприємства та організації різних форм власності. За цими договорами страховик виплачує банкові, який видав кредит, відшкодування в обумовленому договором розмірі (від 50 до 90% суми непогашеного позичальником кредиту, включаючи й відсотки за користування ним). Після виплати банкові страхового відшкодування до страховика переходять у межах виплаченої суми всі права банку-кредитора до підприємства-страхувальника за кредитним договором.


§ 6. Окремі види договорів особистого страхування

Існують такі види договорів особистого страхування: змішаного страхування життя; страхування дітей; до шлюбу (весільне); вихованців дитячих інтернатних установ; від нещасних випадків; страхування робітників і службовців за рахунок організацій та інші.



Договори змішаного страхування життя об'єднують кілька зобов'язань страхової організації, що викликаються різними страховими подіями. Ними є: 1) закінчення строку страхування; 2) травма, одержана внаслідок нещасного випадку, а також випад-
263
кове гостре отруєння, випадкові переломи, вивихи тощо; 3) смерть страхувальника. Страхова сума визначається угодою сторін. За умови сплати підвищених страхових платежів страхувальникові може бути виплачена подвоєна чи потроєна страхова сума у момент настання певних страхових подій (травма, опіки тощо). Укласти договір змішаного страхування життя мають право особи віком від 16 до 77 років строком на 3, 5, 10, 15 або 20 років за умови, що на момент закінчення договору страхувальникові буде не більше 80 років. У разі смерті страхувальника страхова сума виплачується особі, на користь якої укладено договір, або спадкоємцям страхувальника.

Договори страхування дітей, до шлюбу (весільне), вихованців дитячих інтернатних установ. Особливість цих договорів особистого страхування полягає в тому, що застрахованими особами тут виступають діти віком до 15 років, а страхувальниками — їхні батьки, родичі, опікуни чи інші громадяни, а також трудові колективи (щодо вихованців дитячих установ). Страхові внески за договорами страхування дітей та до шлюбу сплачуються страхувальниками щомісячно чи одноразово, а при страхуванні вихованців інтернатних установ — тільки одноразово. Причому тарифні ставки по весільному страхуванню визначаються залежно від віку страхувальника, а не застрахованого, що посилює гаран-тованість одержання страхової суми навіть на випадок смерті страхувальника на час дії договору. Названі договори передбачають нагромадження грошових сум до моменту закінчення строку страхування, тобто досягнення застрахованим певного віку або часу одруження. Якщо внаслідок нещасного випадку або певного захворювання (поліомієлітом тощо) вихованець інтернатної установи буде визнаний інвалідом, страховик приймає рішення про виплату йому страхової допомоги за інвалідністю.

Договори страхування від нещасних випадків. За цими договорами кожен громадянин може застрахувати як себе особисто, так і своїх дітей від нещасних випадків, що призводять до травм або смерті застрахованої особи. Страхова сума визначається угодою сторін. Не відносяться до страхових випадків травми чи смерть застрахованого віком від 14 років, якщо вони сталися внаслідок дій, в яких слідчими органами або судом встановлені ознаки навмисного злочину чи у разі управління автомобілем або іншим транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.

Договори страхування робітників і службовців за рахунок організацій є додатковими до соціального страхування та стосуються працівників, умови праці яких пов'язані з підвищеною небезне-
264
кою для їх життя і здоров'я (працівники арктичних експедицій, пожежної охорони тощо). Страхуються вони на випадок смерті або втрати загальної працездатності. Страхові платежі сплачує організація. Договір укладається на строк від одного місяця до одного року.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка