Зміст розділ 1 Уніфікація І стандартизація упралінських документів



Скачати 471.67 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації03.11.2016
Розмір471.67 Kb.
  1   2
Уніфікація і стандартизація управлінських документів

Зміст

РОЗДІЛ 1

Уніфікація і стандартизація упралінських документів

1.1 Напрями уніфікації упрвлінських документів...............................................................3

1.2.Уніфікація управлінських документів за формальною ознакою..................................5

1.3.Уніфікація управлінських документів за змістовою ознакою......................................7

1.4. Основні принципи уніфікації і стандартизації управлінських документів...............10

Розділ2

Стандартизація......................................................................................................................12

Висновок


Список літератури

РОЗДІЛ 1

Уніфікація і стандартизація упралінських документів

1.1 Напрями уніфікації упрвлінських документів

Необхідність уніфікації документі виникла 40-50 років тому і була обумовлена значним збільшенням кількості паперовіх документів ,що створювались і функціонвали в системі управління.

Счасний менеджмент являє собою безперервний процес соціально-економічних та організаційно –технічних перетворень ,які здійснюються на основі різних підходів із використанням численних методів і засобів.Однак результативність цих перетворень великою мірою визначається наявністю ефективних зв’язків між керуючим і керованим середовищем, що забезпечує своєчасну і достовірну інформацію про поведінку чи стан об’єктів управління.

Сферою сучасного менеджменту є вся сукупність факторів,що так чи інакше впливають на ефективність виробництва і результативність діяльності підприємства чи установи.Таке розуміння сутності менеджменту вимагає з’ясування питання про необхідну і достатню кількість документів ,що функціонують в управлінському середовищі .Правильно обрана і побудована система менеджменту реалізовує свої основні функції через певні види документів .Більш конкретизовані управлінські рішення потребують використання специфічних документних форм,які хасвідчують галузеву належність документів чи їх функціональне призначення .Диференціація систем документації відповідно до функцій управління дозволяє здійснити поділ певних комплексів документів і забезпечити їх функціонування в загальному інформаційному просторі .За цим принципом виділяються такі системи документації:

*галузеві *функціональні

Галузеві системи документації призначені для фіксування виробничої діяльності в конкретній галузі економіки,культури,освіти,торгівлі тощо..Кількість таких систем обумовлена кількості галузей суспільної діяльності ,і виникнення нових її напрямів супроводжується появою спецефічних видів документів,на основі яких формується нова система документації.

В функціональних системах документації знаходять своє відбиття найважливіші функції управління :планування ,організація,контроль,облік,аналіз...Особливість функціональних систем полягає в тому,що вони можуть поширюватися на всі установи ,організації і підприємства,незважаючи на їх галузеву належність.

Документаційні потоки у сфері управлінської документації в існуючих системах управління мають багато спільного ,взаємодіючи між собою в взаємно збагачуючись.Це вимагає вироблення спільних підходів до створення і обробки таких масивів документів з метою забезпечення максимальної ефективності прийняття і виконання управлінських рішень .Тому одним із головних напрямів удосконалення документування і документаційного забезпечення менеджменту сучасних установ є уніфікація управлінських документів як процес пошуку об’єднувального начала і приведення різноманітних показників до співставності або однаковості за певними принципами .

Таким чином ,метою уніфікації управлінських документів є:

-зменшення кількості документів ,використовуваних в управлінській діяльності;

-типізація їх форм ;зниження трудомісткості їх обробки ;основи спільності або суміжності функційуправління;

-використання технічних засобів для підготовки ,обробки і використання документів.

Уніфікація як метод удосконалення документування для забезпечення управлінських процесів у найбільш загальному виглядіпередбачає докальну і комплексну уніфікацію документів.

До локальної уніфікації документів можна віднести розробку ,апробацію і використання окремих уніфікованих форм конкрентних документів у межах однієї установи або її структурного підрозділу.Кінцевим продуктом такої уніфікації може бути збірник уніфікованих форм для внутрішнього користування або певні уніфіковані форми документів для реалізації конкретного завдання чи напряму діяльності установи (наприклад,уніфікована форма архівної довідки про стаж роботи ;уніфіковані форми документів про прийняття на роботу : заява,характеристика,особовій листок обліку кадрів...)

Для комплексної уніфікації відносяться:

-державна уніфікація ,при якій уніфіковані форми документів набувають статусу загальнодержавних ,доповнюючись Державним класифікатором управлінської документації (Дк 010-98).Кінцевим продуктом такої уніфікації є видання державного стандарту ,що функціонує в маштабі країни ;

-галузева уніфікація ,що передбачає закріплення специфічних особливостей документування в коткретній галузі.Кінцевим продуктом такої уніфікації є затвердження міністерством або відомством збірника уніфікованих форм документів для їх обов’язкового використання установами ,підприємствами та організаціями в межах даної галузі;

-міжнародна уніфікація .Міжнародні стандарти є закріпленням міжнародного досвіду у сфері уніфікації документів на основі його узагальнення .Кінцевим продуктом такої уніфікації є міжнародний стандарт(наприклад,ISO15489-2201” Інформація та документація.Управління документацією“).

Для розв’язання більшості управлінських завдань недостатньо використання окремих форм документів:при цьому необхідно спиратись на системи управлінських документів,що перебувають у взаємному зв’язку .Незважаючи на відмінності між ними,обумовлені галузевою специфікою ,результативність цієї роботи визначається знаходженням точок дотику,що забезпечить ефективне використання різних документів у межах певної установи,галузі чи економіки країни в цілому.За таким принципом здійснюється робота ,спрямована на формування уніфікованих сиситем документації ,тобто комплексів взаємопов’язаних уніфікованих форм документів,призначених для документування конкретних функцій управління .На сьогоднішній день в Україні розроблено і функціонує більше двадцяти уніфікованих систем документації.Зокрема,такі з них,як “Уніфікована система документації з праці,соціальних питань і соціального захисту населення “чи”Уніфікована система документації Пенсійного фонду “,відносяться до галузевих систем документації.

Найбільш поширеною з існуючих функціональних систем документації є організаційно-розпорядча документація (ОРД), що використовується всіма установамиЮорганізаціями,підприємствами різних галузей господарства на різних рівнях управління,оскільки в ній відображається організаційна діяльність ,спрямована на реалізацію основних функцій управління. З її допомогою здійснюється також доведення до виконавців документованих розпорядчих вказівок уряду,установ вищого рівня і керівництва певного органу управління. За сутністю основних питань менеджменту та виконавчо-розпорядчої діяльності різноманітниї органів управління система організаційно-розпорядчої документації є водночас комплексною і унікальною системою документиування управлінської діяльності широкого кола установ ,підприємств і організацій.

Отже,галузеві і функціональні системи документації не можна розглядати як локальні або ізольовані одна від одної: для них характерні взаємна обумовленість і взаємодоповнюваність.

Кожний документ своїм видом (формою)і змістом вказує на зовнішній і внутрішній зв’язок з іншими управлінськими документами.

Управлінську документацію можна класифікувати за різними ознаками .система документації певної галузі чи окремої функції управління,в свою чергу,поділяється на підсистеми на основі призначення документної форми в залежності від її змісту,визначення документної форми відповідно до рівня управління,за формою її представлення...

Таким чином, документ у сфері управління являє собою складну інформаційну сукупність , яка відзначається великою кількістю параметрів і показників що обумовлює роль уніфікації як одного з дієвих напрямів удосконалення документаційного забезпечення мененджменту

Відчутний економічний ефект забезпечується своєчасною уніфікацією,що пов’язано із зниженням витрат часу на виготовлення бланків,складання текстів документів.їх відповідне оформлення і засвідчення.при здійснення уніфікації документів у межах певної системи або функції управління основними підходами є:

-формальний,що грунтується на встановлені єдиної форми конкретного виду документа при її відповідності і взаємопов’язаності з іншими документами і системами;

Змістовий,що полягає в наданні необхідного обсягу інформації .сприйняття якого обумовлене певним простороао-часовим контекстом.



1.2.Уніфікація управлінських документів за формальною ознакою

Уніфікація управлінських документів за формальною ознакою полягає перш за все у розробці та проектування раціональної структури систем документації ,що передбачає визначення:

-переліку документів систем;

-типу носіїв із приведенням їх до однаковості на основі усталеної типізації за формою представлення уніфікованих форм документів;

-типу носіїв із приведенням їх до однаковості на основі усталеної типізації за формою представлення уніфікованих форм документів ;

-встановлення формально-логічних правил подання і розміщення інформації на носіях.

Формально уніфікація повинна відповідати фізичному рівню представлення документної інформації (формат документа ,візуальне сприйняття інформації та зон особливої уваги,пристроях).Поглиблення формалізації є одним із важливих напрямів уніфікації і стандартизації документів у сучасних умовах,що передбачає їх використання у глобальних комп’ютерних мережах.

На початкових стадіях уніфікації документів формалізації підлягали тільки документи ,що прищначались для обробки засобами електронно-обчислювальної техніки.Формальна уніфікація забезпечувала зручність перенесення даних на машинний носій,і такі документи отримали назву машинно орієнтованих.Пізніше,кои стало можливим автоматизоване введення даних на машині носії .такі формалізовані форми документів стали називатися машинограмами.Сучасна формалізація вимагає більш універсальних підходів,що могли б задовольнити користувачів у процесі використання ними документної інформації в будь-яких системах і мережах-від традиційних комп’ютерних технологій.

Попередній етап уніфікації заклав основи для сучасного ,більш поглибленого і вимоглигово,з точки зору приктики сучасного менеджменту ,формального підходу до уніфікації управлінських документів.Зокрема,були визначені основні вимоги до формально-логічної побудови уніфікованих систем документації,встановлені основні формати документів на паперових носіях – А4 і А5 (ГОСТ 9327-60).

Однак формальна уніфікація управлінських документів не закріплює раз і назавжди встановлених зразків.Ефективність менеджменту забежпечується його гнучкістю,що вимагає негайного реагування всіх складових управління ,включаючи адаптацію носіїв до нових іноваційних технологій .Методи уніфікації документів за формальною ознакою дозволяють перенести їх зміст на ті чи інші носії інформації різними способами:у вигляді традиційного тексту ,знаків або інших символів.

Виходячи з цього, з точки зору формальної уніфікації структура управлінських документів може бути зведена до чотирьох основних типів:лінійної,матричної,деревовидної і текстової.

Лінійною структурою називають таку ,що може бути подана у вигляді послідовного переліку обов’язкових елементів-реквізитів.

Кожний реквізит документа має свій порядковий номер.Наприклад.реквізити організаційно-розпорядчої системи документації представлені таким чином:

01-Державний Герб України ,Герб Автономної Республіки Крим;

02-Емблема організації або товарний знак

03-зображення нагород

04-код організації

05-код форми документа

06-.... .

Під матричною структурою слід розуміти таке розміщення інформації в документі,при якому кожний інформаційний елемент визначено найменуванням рядка і найменуванням стовпця.

Така структура більш відома як таблична.В таблицях рядок називають підметом,а стовпець-присудком.Підмет означає об’єкт ,що характеризує в таблиці,присудок-його ознаки.У графах таблиці вказують значення ознак,що є функціями двох аргументів:підмета і присудка.Часто матриця(таблиця)використовується для зведення техніко-економічних показників ,розрахунків...

В лінійній структурі реквізити співвідносяться з документом в цілому,і зв’язок між реквізитами відсутній.У матричній структурі кожна графа належить певним рядкам і стовпцям, а поєднання цих структур веде до збільшення кількості реквізитів, які, в свою чергу, поділяються на більш конкретизовані... Між реквізитами встановлюється складні зв’язки ,що можуть бути поданні у вигляді деревовидної структури.

У графічному зображені деревовидної структури документа перший рівень включає реквізити,що належать безпосередньо документа,другий рівень-реквізити,пов’ занні з розкриттям інших реквізитів.Кількість рівнів може збільшуватись, а реквізити-ще більше диференціоватись.

До перелічених типів структур можуть бути зведені форми документів,що обробляються за допомогою електронно-обчислювальної техніки.Вони ,як правило,подаються у вигляді таблиці або анкет.Анкета і таблиця внаслідок певної формалізації позбавляють текст звичайних граматичних зв’язків. Зміст тексту в таких формах,предається за допомогою спрощених конструкцій,цифр або інших позначень.

Анкета - це форма представлення уніфікованого тексту,що містить характеристику одного об’єкта за конкретними ознаками.До постійної інформації в анкеті належить найменування ознак,до змінної-їх конкретні характеристики.Перелік ознак і порожні рядки для заповнення розташовується горизонтально.В анкетах при поданні постійної інформації,вираженої словосполученнями,головне слово ставиться в називному відмінку.

Таблиця являє собою форму представлення уніфікованого тексту,що містить інформацію щодо різноманітних показників за одним і тим самим переліком ознак.Зоголовок і підзаголовки стовпчиків у таблиці являють собою узагальнені найменування ознак,а заголовки і підзаголовки рядків –найменування об’єктів.

Заголовки і підзаголовки стовпців і рядків формулюються в максимально лаконічній формі вназивному відмінку.

У випадках ,коли перелік об’єктів є постійним,їх найменування вносять у таблицю як постійну інформацію.Клітини ,утворені на перетині рядків і стовпців ,заповнюються змінною інформацією,що характеризує кокретний об’єкт за певною ознакою.Якщо найменування ознак у таблиці не вчерпує характеристику об’єкта ,до неї включають графу “Примітки”.

Для створення кокретної уніфікованої форми документа необхідно чітко визначити структуру,найбільш для цього придатну.Доцільно використовувати максимально спрощені структури.

При створенні уніфікованих форм документів традиційними методами розглянуті вище типи структур мають бути доповнені текстовою стуктурою,використання якої передбачає подання інформації в документі у вигляді звичайного тексту.Основним призначенням тексту в управлінському документі є своєчасне забезпечення користувачів необхідною достовірною і повною інформацією.Така інформація може бути подана у вільному викладі, але з використанням стилістично нейтральної лексики і з максимальним прагненням до лаконізму.Моделювання уніфікованого документа на основі текстової структури передбачає введення певних обмежень ,що полягають в уніфікації структури тексту,шляхом дотримання чіткої послідовності,розташування його змістових компонентів,а також в уніфікації мовних засобів.

Послідовність розміщення змістових компонентів тексту є сталою для будь-якого управлінського документа,який складається з двох частин:вступної,що містить обгрунтування проблеми,встановлює причинно-наслідкові зв’язки і включає посилання на нормативні акти4основної з викладом змістової сутності документа у властивій для нього формі.

При складання текстів документів використовуються формалізований або творчий підходи.Формалізований підхід є наслідком уніфікації,прямованої на вироблення єдиної форми для конкретних видів документів.У результаті були закріплені такі уніфіковані форми з типовим текстом.Типові тексти можуть існувати окремо від документа або в надрукованому на формулярах вигляді.Сьогодні мають місце два типи уніфікації текстів:типізація і трафаретизація.В першому випадку готуються збірники типових текстів для їх використання в конкретних випадких документів. Трафаретизація текстів виходить із поділу інформації на постійну і змінну.Постійна інформація вноситься у бланк документа при його виготовленні ,а змінна –у процесі складання кокретного документа.Часто ці два види уніфікації поєднується,що значно підвищує оперативність підготовки документа і його якість,виключає можливість різного тлумачення окремих виразів.

Творчий підхід до складання текстів управлінських документів реалізовується через виклад тексту вописовій формі.Здебільшого це зв’язаний текст,неподільний у змістовому відношенні на постійну і змінну частини.Такий текст передбачає використання певних мовних зворотів і стандартних фраз,властивих для ділового стилю.

Практика документування управлінських дій засвідчує доцільність використання при оформленні однотипних управлінських рішень текстів документів,що містять спільні формулювання і мають однакову структуру.Використання типових мовних зворотів дозволяє уникнути зайвих повторень і професійних ідіом,які не мають змістового навантаження і тим самим,” забруднюють“інформаційні мережі,перешкоджаючи оперативному прийняттю управлінських рішень.

Таким чином ,результатом формальної уніфікації документів є встановлення:

-типової структури реквізитів;

-типових зон для однорідних реквізитів;

-вимого до оформлення документів на машинних носіях для їх передачі через комп’ютерні мережі;

-порядку надання документам ,що містяться в комп’ютерних системах і мережах ,юридичної сили.

1.3.Уніфікація управлінських документів за змістовою ознакою

Уніфікація управлінських документів за змістовою ознакою виходить з аналізу змісту конкретних документів .Вона здійснюється в руслі вдосконалення системи управління,супроводжуваного комп’ютеризацією окремих її складових.Змістова уніфікація документації проводиться на основі її класифікаціїї за різними ознаками : використання стандартизованої термінології; визначення основних положень уніфікованої системи документації;встановлення вимог до складу і змісту уніфікованих форм документів та порядку їх заповнення.

Уніфікація управлінських документів спрямована перш за все на підвищення ефективності управлінської діяльності ,що забезпечується використанням єдиних форм документації,які входять до пов’язаних між собою систем,призначених для обслуговування управлінської сфери.Змістова уніфікація здійснюється шляхом:

-введення обмежувальних переліків форм документів;

-створення взаємопов’язаних комплексів або окремих типових уніфікованих форм для різних видів документів,однакових або близьких за призначенням ;

-уніфікації і стандартизації інформаційних складових документації;

Стандартизаціїї термінів.

Вид документа-це така сукупність окремих документів ,один із якої –основний документ-є універсальною основою для створення або оформлення документів,аналогічних або близьких за змістом,походженням чи візуальним сприйняттям.Інакше кажучи,це класифікаційний ряд документів,об’єднаних за якоюсь спільною ознакою.

Визначення необхідного переліку управлінських документів здійснюється у процесі організаційної розробки методів,прийомів і технологій документування,а також документаційного забезпечення функціонування управлінської системи.Основним об’єктом організаційного проектування є оперативна управлінська інформація ,щодо характеру робіт ,виконуваних даним апаратом управління,групою установ одного рівня управління або галуззю в цілому.Основне завдання такої роботи полягає в уникненні дублювання форм документів та окремих показників;пошуку можливості функціонального поєднання різних документів в одній формі;розробці уніфікованих форм таких видів документів,яких бракує для повноцінного документовання управлінської діяльності.Визначення необхідних комплексів документації на основі кокретних виробничих завдань менеджменту дозволяє встановити:

-відповідність документаційних комплексів завданням даного апарату управління;

-відповідність кожного документа своєму цільовому призначенню;

-роль певного виду документа в розв’язанні конкретного управлінського завдання на певній ділянці управлінської системи.

В цілому ж організаційні проектування спрямоване на визначення загальних правил розробки моделей документів,необхідних для оформлення однотипних управлінських операцій.

На основі обмежувальних переліків,що визначають кількість форм документів,необхідних для документування управлінських дій,розроблено “Державний класифікатор управлінської документації”(ДК 010-98)(19). Він є практичним посібником для роботи з документами.Будь-які зміни в документуванні процесів управління,що є закономірними або мають часту повторюваність,після відповідного узагальнення знаходять своє відображення у класифікаторі внаслідок його доповнення або відповідного редагування.

Назви і кодові позначення затверджених уніфікованих форм документів згруповані у ДКУД за їх належністю до певних систем документації.Класифікатор пропонує три ступені розподілу.Кожна уніфікована форма документа індетифікуєтся за допомогою цифрових позначень ,які є семизначними числами.У певних інформаційно-пошукових системах у відповідності з їх завданнями і рівнем матиматичного забезпечення комп’ютерних програм додатково може бути введене кодове позначення,що на порядок збільшує нумерацію.

Уніфіковані форми документів,що забезпечують певні функції управління,об’єднуються в групи документів,однакових або близьких за призначенням ,тобто класи.

Зміни і доповнення вносяться у ДКУД у випадку реорганізації державного управління в Україні,зміни назв класів або скасування окремих форм,що входять до тієї чи іншої сиситеми .Створення взаємопов’язаних комплексів документів,уніфікованих форм і систем є основою для уніфікації управлінських документів і результатом цілеспрямованої діяльності,загальні принципи якої визначаються в Україні такими державними стандартами:

-ДСТУ 4361-2003 ”Державна уніфікована система документації.Основні положення “...

Цими стандартами встановлено ,що визначений уніфікований перелік видів документів має створюватися шляхом заповнення відповідних уніфікованих форм.Уніфіковані форми традиційних паперових управлінських документів розробляються відповідно до загальної моделі побудови документа,якою визначається формат,корисні площі для розміщення обов’язкових елементів та обмежування для берегів.Така модельназивається формуляром-зразком документа і являє собою креслення з розміченими горизонтальними і вертикальними лініями,що утворюють конструкційну сітку.Такий вигляд мають формуляри-зразки більшості управлінських документів,що функціонують у сучасному менеджменті.

Класифікація уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів здійснюється на основі загальних критеріїв,хоча має певні особливості,пов’язані з необхідністю документування кількох функцій управління.Якщо всі системи документації мають три рівні,то уніфікована система організаційно-розпорядчої документації має чотири рівні поділу.Наприклад,розкладемо кодове позначення уніфікованої форми організаційно-розпорядчого документа -0273110-наказ по особовому складу.

Уніфікована сиситема організаційно-розпорядчої документації ,включена до ДКУД як самостійна система,являє собою сукупність стандартів,інструкцій і методичних рекомендацій щодо їх використання,спрямовану на встановлення обмежень і визначення вимог до побудови та оформлення певного виду документів.УСОРД включає такі уніфіковані форми документів: акт, графік відпусток, доповідна записка, інструкція, положення, постанова, правила, наказ, протокол, розпорядження, рішення....та деякі інші - всього 73 уніфіковані форми документів.Ця система придатна для використання на всіх рівнях управління з метою забезпечення організаційно-розпорядчої функції менеджменту. Для забезпечення ефективності пошуку і використання уніфікованих форм документів,що входять до комплексу УСОРД,вони поділені на функціональні підсистеми.Ці підсистеми побудовані на функціональному поділу документних форм відповідно до конкретних завдань управління. УСОРД складається з таких підсистем:

-підсистема ,призначена для розв’язання завдань створення ,реорганізації та ліквідації організацій,установ і підприємств;

-підсистема для забезпечення кадрами організацій,установ і підприємств.

Обсяг УСОРД обмежений колом її завдань ,хоча розширення системи забезпечується наявністю резервних кодів за рахунок як нових форм у межах існуючих функціональних підсистем,так і формування нових підсистем.

Організація системи управління і управлінських процесів нерозривно пов’язана з процесом обробки інформації як традиційним способом,так і за допомогою комп’ютерних мереж.

Уніфікація інформаційних складових документів,пов’язана з їх змістовою уніфікацією,передбачає розробку спільних лексико-граматичних засобів,що зробить їх загальнозрозумілими і придатними для обробки в електронному режимі.В сучасному менеджменті функціонують документи,які в залежності від сфери їх використання включають кілька десятків інформаційних блоків на певних носіях,що містять загальну або конкретну характеристику стану об’єкта управління.Для процесу управління відомості про сам документ є другорядним,тоді як достовірна інформація про стан системи управління та окремих її складових,що міститься в цих документах,має першочергове значення.На практиці ці поняття часто ототожнюються ,хоча вони не ідентичні:відмінність між ними визначається їх цільовою спрямованістю.Так,показниками оперують при обробці інформації за допомогою електронно-обчислювальної техніки.при цьому провідна інформаційна роль належить показникам,коли необхідність документа обумовлена його значенням як аргументу на користь цих показників чи підтвердження їх достовірності.Реквізит же виступає обов’язковим елементом управлінського документа, надаючи останньому інформаційної повноти і юридичної сили.

Розмежування термінів “показник” і “реквізит” має важливе значення для подальшої змістової уніфікації управлінських документів,у ході якої до кожного з них можуть бути висунуті різні вимоги.особливо при одиничних перетвореннях у процесі технологічної обробки та використання інформації для потреб сучасної економік.Єдність методичного підходу до змістової уніфікації документів за галузевою чи функціональною ознакою і створення на цій основі уніфікованих систем документації можуть бути забезпечені шляхом розробки і використання як нормативних термінологічних словників галузевого призначення і загальнодержавного вжитку.

Обов’язковою умовою змістової уніфікації інформаційних складових управлінських документів на будь-якому рівні,від від локального до міжнародного ,є однакове тлумачення понять і термінів.Ті з них,що використовуються в процесі уніфікації документів,можна умовно поділити на дві групи:перша служить для визначення основних понять у сфері уніфікації документів(уніфікація і стандартизація документів,документ,уніфікований документ,уніфікована форма документа,вид документа,уніфікована система документації,формуляр-зразок тощо),друга ж призначення для використання в самих уніфікованих системах документації(бланк документа,реквізит,текст,анкета,трафарет,таблиця,табулятор...) Перша група має теоретико-методично значення.а для управлінської практики провідну роль відіграє друга група термінів.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка