Збереження традицій кримськотатарського народу на уроках музики



Скачати 130.84 Kb.
Дата конвертації05.05.2016
Розмір130.84 Kb.

ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ НА УРОКАХ МУЗИКИ

ЕЛЬЗАРА ІЗМАЇЛОВА.

аспірантка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова



П

роблему культурного ренесансу неможливо вирішити за допомогою простої модифікації старої або копіювання якоїсь сучасної закордонної системи освіти. Останнім часом в Україні було про­ведено ряд досліджень у цьому напрямку (навчання за методикою М.Монтессорі, західні моделі багато­ступеневої освіти і т.ін.), однак у масштабі всієї Ук­раїни вони не дали дійсно значущих результатів. Цей процес ускладнюється тим, що наша держава спо­конвіку багатонаціональна. Кожна з етнічних груп має свої специфічні особливості світогляду, світос­прийняття, свою культуру та звичаї, свої етичні та естетичні ідеали. Стає дедалі очевиднішим той факт, що українська система освіти повинна базуватись не просто на "новаторських", але на концептуально інноваційних, ретельно систематизованих основах, що відображають специфіку та самобутність кожного конкретного народу, в тому числі кримських татар.

Створення такої педагогічної системи, без сумніву, є справою найближчого майбутнього, що, у свою чер­гу, потребує напруженої праці багатьох дослідників, педагогів, психологів, культурологів. Сьогодні одним із найпринциповіших питань педагогічної реформи є відродження ідеї народності, згідно з якою вся систе­ма освіти повинна будуватися з урахуванням культури народу, його традицій, звичаїв. Не менш важливим є питання культури міжнаціональних відносин. У кож­ного народу є своя система виховання — національна, в основі якої лежать особливі принципи, що визнача­ють її специфічний характер. Це неодноразово підкреслювали видатні класики педагогіки Я.А.Ко-менський, К.Д.Ушинський, С.Ф.Русова, А.С.Мака­ренко та ін. Важливо, щоб у центрі питань, що роз­глядаються, стояла дитина, її вікові особливості, спе­цифічні якості і, безперечно, та система культурних пріоритетів, яка була генетично успадкована нею як представником свого народу.

Кримські татари, автохтонне (корінне) населення Кримського півострова, нині розсіяні як по території України, так і за її межами. Протягом багатьох століть у кримських татар склалася своя система правил та норм поведінки, спілкування, своя психологія, своя специфіка сприйняття і відчуття навколишнього світу. Вірність звичаям батьків народ розглядав як го­ловний закон життя. На жаль, цей закон майже втра­тив колишню силу, що негативно вплинуло на вихо­вання підростаючого покоління. Дедалі більше вияв­ляється схильність до чужої культури, особливо західної, руйнуються традиційні підвалини родини, яка здійснює найперший виховний вплив на дитину.

Звичаї, обряди та свята кримських татар — це ва­гомий доробок національної культури. Виступаючи невід'ємною частиною історично зумовленого куль-

турного тезаурусу, що передається від покоління до покоління, вони виховують у дітей повагу до стар­ших, батьків, до рідного краю, збагачують світогляд, світосприйняття дитини, формують її духовну куль­туру. На жаль, сьогодні народні традиції випадають з того культурного середовища, в якому зростає дити­на, але без них виховання освіченої та духовно бага­тої людини неможливе. Саме тому питання відрод­ження національних звичаїв перебувають у центрі культурного процесу кримських татар. Особливий інтерес викликає можливість залучення до цього процесу дітей, щоб вони самі почали відроджувати забуті традиції та звичаї разом зі своїм народом.

"В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто за­був звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом, — писав О.Воропай. — Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та приста­новища, бо він загублений для свого народу" [1, 10].

М.Стельмахович, досліджуючи питання педа­гогічної сутності народних звичаїв і традицій, неод­норазово підкреслював, що людина, яка дотри­мується народних звичаїв, непереможна, здатна відстоювати свою гідність (як людську, так і національну) [2, 37]. На жаль, сучасний світ опинив­ся у складній ситуації, яку вітчизняні та західні філо­софи називають "антропологічною катастрофою". Вона пов'язана з кризою особистості, руйнуванням багатовікових духовних традицій, засиллям "масової культури", формуванням "монокультури".

Виховання дітей на традиціях та звичаях свого на­роду є важливою органічною частиною духовної куль­тури кожної нації. Створення та розвиток сучасної пе­дагогічної культури неможливі без опори на бага­товіковий фундамент народної спадщини. Тому нам здається, що застосування в навчальному процесі, зо­крема на уроках музики, дидактичних засобів, форм і методів, зорієнтованих на широке використання на­родних звичаїв, обрядів та свят, є перспективним на шляху розвитку теорії та практики національної освіти у школі з кримськотатарською мовою навчання. Нині ця проблема недостатньо вивчена, і постає цілий ряд актуальних питань. Так, учителі музики в цих школах зіткнулися з такими труднощами, як недостатність розвитку матеріальної бази, слабке забезпечення на­вчального процесу навчальними, методичними та ет­нографічними матеріалами, відсутність навчальних програм для школи з кримськотатарською мовою на­вчання та ін. Все це спонукає до здійснення великої організаційної, методичної та наукової роботи.

До першочергових завдань у науковій галузі слід віднести:

— дослідження можливостей національних об­


рядів, звичаїв та свят у посиленні освітиьо-виховного
потенціалу уроків музики, різних форм їх організації;

  • наукове обгрунтування добору навчального ма­
    теріалу з урахуванням вікових особливостей дітей;

  • визначення місця та ролі національних традицій,
    обрядів, звичаїв у структуруванні змісту уроку музики;

— інтеграція уроків музики з іншими дисциплінами
гуманітарного профілю з метою взаємного посилення
виховного впливу засобами національного матеріалу.

З метою визначення обсягу знань дітей щодо кримськотатарських звичаїв, обрядів та свят нами бу­ло проведене дослідження, в якому брали участь учні початкових класів шкіл з кримськотатарською мовою навчання. Особливістю роботи було те, що з учнями других та третіх класів проводилися письмові опиту­вання, а з учнями першого класу — індивідуальні бесіди. Дослідною базою були школи з кримськота­тарською мовою навчання №5 М.Бахчисарая та смт. Буюк Он Сімферопольського району. Всього в дослідженні взяли участь 124 учні.

Проводячи дослідження, ми ставили такі завдання:


  • виявити наявність у молодших школярів знань
    про кримськотатарські народні звичаї, обряди та свята;

  • оцінити рівень знань молодших школярів про
    народні звичаї, обряди та свята як кримських татар,
    так і інших народів;

— визначити проблемні питання в системі
національної музичної освіти та виховання дітей
кримських татар.

Виходячи з вищезазначених завдань, нами була роз­роблена методика проведення дослідження. Вона охоп­лювала опитування, що виявляли стан проблеми: вибіркові інтерв'ю, різні за типологією бесіди, аналіз здо­бутих результатів. Критерієм сформованості знань ми вважали кількісні показники засвоєння школярами ос­новних понять, а також якісні показники змістової на­повненості вивчення учнями окреслених нами понять.

Питання були поділені на опитувальні листи двох видів. Якісний показник ми визначали у листах з пи­таннями узагальненого характеру, як-от:

1. Які легенди, пов'язані з народними звичаями та


святами, вам відомі? Розкажіть одну з них.

  1. Що означає Наврез, Хидирлез, Дервіза? Роз­
    кажіть, як вони відбуваються.

  2. Назвіть найважливіші народні звичаї та великі
    свята кримських татар. Що вони означають?

  3. Які обрядові кримськотатарські дитячі пісні
    вам відомі? Розкрийте їх зміст.

Відповідно до розробленого критерію було визна­чено три рівні сформованості знань: високий, се­редній, низький.

Для високого рівня характерне глибоке сприйнят­тя загальнолюдських та національних цінностей, по­вне розкриття змісту народних традицій, звичаїв, об­рядів, помірна поінформованість про пісенно-обря­довий фольклор свого народу, наявність стійкого пізнавального інтересу до національно-обрядового мистецтва. Кількість якісних відповідей від 7 до 8.

Показниками середнього рівня характеризують епізодичні знання загальнолюдських та національних цінностей, а також у галузі народних традицій, звичаїв та обрядів, незначна поінформованість про пісенно-обрядовий фольклор рідного краю, нестійкий пізна­вальний інтерес до національно-обрядового мис­тецтва. Кількість повних відповідей від 4 до 6.

Низький рівень полягає у недостатньому ро­зумінні загальнолюдських та національних ціннос­тей, у відсутності елементарних знань про обряди,

звичаї, свята, у непоінформованості про пісенно-об­рядовий фольклор кримськотатарського народу, у недостатньому вияві інтересу до спілкування з твора­ми національно-обрядового фольклору. Кількість правильних відповідей — від 0 до 3.

Загалом, високий рівень знань не зафіксовано се­ред учнів, середній — продемонстрували 4,84% учнів, низький — 95,16%.

Аналіз отриманих відповідей на ці запитання пока­зав, що учні не мають елементарних знань у галузі на­родної художньої творчості. Вони не змогли розповісти жодної легенди, пов'язаної з народними звичаями та святами свого народу. Всього 8,06% учнів згадали, що існує легенда про виникнення Курбан байрама (одне з великих свят мусульман), але не розкрили повний зміст цього свята. На питання "Які обрядові кримсько­татарські дитячі пісні вам відомі? Розкрийте їх зміст" тільки 6,45% учнів назвали одну пісню про Наврез, але не дали повного опису цієї пісні. У всіх була одна відповідь — "ця пісня про природу". Все це свідчить про те, що у наш час народні звичаї, обряди та свята ще не отримали належного використання у виховній роботі школи з кримськотатарською мовою навчання. Треба також врахувати й той факт, що традиційні національні культурні цінності народу дуже слабо або зовсім ніяк не виявлені серед дітей у повсякденному житті чи у сьогоденній культурі.

Водночас 28,22% учнів дали відносно правильні відповіді на запитання "Що означає Наврез, Хидир­лез, Дєрвіза?", але не розкрили повного змісту цих свят. Згадані свята є народними та походять ще з доісламського періоду історії кримських татар*.

Високий рівень правильних відповідей (79,83%) був отриманий під час відповіді на запитання: "Назвіть найважливіші народні звичаї та великі свята кримсь­ких татар. Що вони означають?" Відзначимо, що ці свята є релігійними, загальномусульманськими**.

Для визначення кількісних показників ми вико­ристовували альтернативні опитувальні листи іншого типу, де конструкція запитань передбачала довільний вибір учнями одного із запропонованих варіантів відповідей (всього 6). Так, на питання:

— Яке з вказаних свят у кримських татар пов'яза­
но з початком нового року?


  1. Хидирлез "і

  2. Дервіза І- народні свята

  3. Наврез J

— Якому святу відповідає Великий піст?

  1. Ораза -і

  2. Курбан L релігійні свята

  3. Ашир куню J

Відповідно до цього критерію також було визна­чено три рівні сформованості знань: високий, се­редній, низький. Рівні визначалися за кількістю пра­вильних відповідей: 0—2 — низький рівень, 3—4 — середній рівень, більше 4 — високий рівень. Загалом, високий рівень знань продемонстрували 6,45% учнів, середній — 61,29%, низький — 32,26%.

На перше запитання 28,22% учнів дали правиль­ну відповідь. Як ми помітили, це були ті самі діти, які дали у попередніх питаннях характеристики свя­там Наврез, Хидирлез, Дервіза. Друге запитання, пов'язане з релігійними святами, відзначилося висо­ким рівнем правильних відповідей — 79,83%.

Крім того, з'ясувалося, що рівень знань учнів дру­гих та третіх класів за досліджуваними показниками майже не відрізняється. Це свідчить про те, шо у прак­тиці навчання молодших школярів у школі з кримсь­котатарською мовою навчання питанням національної культури ще не приділяється достатньої уваги.

Під час дослідження також проводилися бесіди про знання українських та російських народних зви­чаїв та свят. Результати показали, що в цій куль­турній сфері діти краще орієнтуються, ніж у своїй рідній кримськотатарській. Вони змогли назвати найбільш значні свята, такі як Різдво Христове, Но­вий рік, Пасха, Трійця, Масляна та ін. Діти знали й те, як проводяться ці свята, і навіть демонстрували виконання деяких колядок, щедрівок та ін.

Таким чином, узагальнення результатів нашого дослідження виявило об'єктивну картину наявності та рівня знань у учнів початкових класів національ­ної школи щодо рідних звичаїв, обрядів та свят.

Отримані дані свідчать про недостатній рівень знань учнів у галузі художньої народної творчості. Також нами виявлено зниження ролі національної специфіки, що виявляється у тому, що діти краще орієнтуються у релігійних обрядах, звичаях та свя­тах, ніж у народних, свідченням чого є практично повна відсутність знань рідного пісенно-обрядового фольклору.

Проведене дослідження засвідчує, що у шкільній практиці ще не знайшов застосування надзвичайно багатий арсенал народних звичаїв, який несе у собі величезний морально-етичний, естетичний та світо­глядний потенціал. Через цю ситуацію діти не отри­мують конкретних знань відносно рідної культури,

що неминуче позначається на формуванні їхнього духовного потенціалу.

Відзначимо, що вирішення цих проблем пов'язане з подоланням характерної для школи з кримськота­тарською мовою навчання тенденції до формального викладання матеріалу. Так, вивчення рідної історії, літератури, музики у більшості шкіл має ознайомчий характер. Рідну культуру неможливо вивчати тільки як предмет — її треба пережити. І в цьому величезну роль і значення можуть відігравати ігрові та театралізовані дійства народних свят у супроводі народних пісень, танців, прислів'їв. Ознайомлення з рідною культурою необхідно починати своєрідним пригляданням, при­слухуванням, що є основою для формування у майбут­ньому відчуття переживання, усвідомлення, емоційно­го ставлення. Дитині треба самій прожити якийсь час так чи близько до того, як жили її пращури — тільки тоді з'явиться відчуття приналежності, любові та вдяч­ності до свого народу. Молодший шкільний вік стане тією основою, на якій учні зі своєю дитячою щирістю, багатою фантазією зможуть не тільки легко запам'ята­ти, а й пережити, відчути культуру свого народу.

Виходячи з отриманих експериментальних даних, ми дійшли висновку, що народні звичаї, обряди та свята, які мають значний виховний потенціал, не ви­користовуються у сучасному навчальному процесі. Результати дослідження доводять необхідність пере­гляду основних напрямків виховної роботи, насампе­ред застосування народних традицій у навчально-ви­ховному процесі, а також актуальність розробки про­грами та методики формування стійкого пізнаваль­ного інтересу до рідної культури у школі з кримсько­татарською мовою навчання.

Список використаних джерел:

І.Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Репр. вид. Мюнхен 1958 р. — К.: Оберіг, 1991. — Т.І. - 455 с



2. Стельмахович М.Г. Українська родинна пе­дагогіка: Навчальний посібник / Інститут системних досліджень освіти. — К., 1996. — 288 с


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка