Зауваження та коментарі до проекту Податкового кодексу станом на 17. 06. 2010 р



Сторінка1/7
Дата конвертації08.05.2016
Розмір0.92 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Зауваження та коментарі до проекту Податкового кодексу станом на 17.06.2010 р.

Редакція

проекту Податкового кодексу

Зауваження та коментарі

Розділ І. Загальні положення


Дуже позитивним та значущим є норма (п.2.1 ст.2 р.1), яку нехтували до недавнього часу як Президент, так і Кабінет Міністрів України. У теперішньому проекті зазначено, що зміна положень цього Кодексу або законів з питань оподаткування може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу або відповідного спеціального закону з питань оподаткування.

Звертає на себе увагу п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 р.1, що передбачає гармонійне поєднання інтересів держави та платників податків –урегулювання конфлікту інтересів, спричиненого неоднозначним (множинним) трактуванням прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів здійснюється на засадах пріоритету інтересів людини. Вказана норма існує у діючому Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але ж діючий податковий механізм не мав можливостей її реалізувати.

Привабливою є норма п.п.4.4 р.1, яка надає права встановлювати та скасувати податки та збори, а також пільги їх платникам Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України (додатково див. коментар у р. ІІІ Податок на прибуток підприємств до ст.20). Слід згадати, що вказана норма була досить проти річною до недавнього часу, але ж на підставі аналізу дійсних норм законодавства Конституційний Суд України своїм Рішенням від 16.02.2010р. №5-рп/2010 визнав права Верховної Ради Автономної республіки Крим, сільських, селищних, міських рад встановлювати пільги щодо податку на прибуток, що підлягає зарахуванню у бюджети вказаних рад.


П.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 один із основних принципів податкового законодавства: „... соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до фактичної платоспроможності платників податків ...”

Серед інших принципів податкового законодавства знаходимо, на наш погляд, зовсім протилежний – (п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4) - рівність усіх платників перед законом. Так все ж пропонується рівність перед законом, чи можливість уникнути сплату податків через доведення своєї неплатоспроможності? Не зазначено, який державний орган буде уповноважений на оцінку неплатоспроможності платників.

Стаття 41. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни органом державної податкової служби.




„41.1. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) будь-яких операцій за зовнішньоекономічними контрактами;

б) бартерних операцій;

в) операцій з пов’язаними особами;

г) операцій з платниками податків, що застосовують інші правила або ставки оподаткування, ніж такий платник податків;

...”


Порівняно з діючою нормою щодо обов’язку застосовувати звичайні ціни при оподаткуванні прибутку підприємств у проекті додатково зазначено, що процедура застосування звичайних цін розповсюджена і на зовнішньоекономічну діяльність.

Стаття 22. Права органів державної податкової служби





„... 22.1.2. Отримувати у платників податків ... копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать, або можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, ...

22.1.5) вимагати від платників податків, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, або до майна яких застосовано адміністративний арешт, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);


22.1.6) отримувати безоплатно від платників податків... інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність ...”.

У вказаному розділі надано перелік прав державної податкової служби. Порівнюючи діючий Закон України „Про державну податкову службу в Україні” слід відмітити, що даний проект надає додаткові повноваження податковій службі. У діючій редакції Закону у ході перевірок податківці можуть отримувати у платників податків копії документів, свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, а згідно проекту – також тих, що можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства. Надані додаткові права будуть сприяти свавіллю у ході перевірок. Отримувати чи не отримувати копії документів буде вирішувати на власний розсуд ревізор.

Вважаємо, що для обґрунтованого застосування вказаної норми потрібно розробити відповідний механізм для визначання критеріїв відбору документів, що свідчать про порушення або що можуть свідчити про порушення.

У якості додаткових повноважень податківці отримали право на зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, тобто фактично законодавці допустили перевіряючих до інвентаризації активів платників.
З прийняттям Податкового Кодексу органи державної податкової служби отримують право витребувати любу інформацію від платників податків щодо їх діяльності, а також фінансову та статистичну звітність.

Ми вважаємо, що дана норма буде захищати можливі несанкціоновані дії службових осіб щодо втручання у діяльність платників податків, крім того вона порушує захищене Конституцією України право платників податків щодо комерційної таємниці їх діяльності.



Розділ ІІ Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 4. Листування з платником податків






П. 4.3.

Якщо платник податків на день надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, документи вважаються належним чином врученими навіть у разі їх повернення як таких, що не знайшли адресата.



На практиці можуть виникати ситуації, коли платник податків позбавлений можливості з об’єктивних причин повідомити контролюючому органу про зміну податкової адреси.

Зміст п. 4.3. ст. 4 пропонується розширити положеннями, згідно яких відповідний документ буде вважатись ненадісланим (неврученим), якщо платник податків надасть контролюючому органу доказ об’єктивної неможливості повідомлення про зміну податкової адреси.



Стаття 6. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності




П. 6.2. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 6.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 2555 днів з моменту подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з моменту передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності.

Чинне законодавство України передбачає менший строк зберігання документів (3 роки, однак без перевірки знищувати не можна). Редакція проекту Кодексу передбачає створення додаткового обов’язку платника по зберіганню документів ще на 4 роки, ніж на сьогодні. Досить часто трапляється на практиці, що у платників податків великі обороти документів. Зважаючи на збільшення строку зберігання документів таким платникам податків потрібно буде нести додаткові витрати (найом приміщень, створення додаткових функціональних підрозділів тощо).

П. 6.6.

У разі коли до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки надає документи, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6.7 цієї статті), такі документи можуть бути враховані платником податків у податкових періодах, що настають за податковим періодом, який перевірявся, і не є підставою для скасування в адміністративному або судовому порядку прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення - рішення.


Зазначений пункт може призвести до зловживань правом працівниками податкових органів, оскільки зафіксувати обсяги наданих платником податків під час проведення перевірки документів фактично неможливо (кількість документів, які розглядаються під час перевірки обраховується тисячами). Пропонуємо виключити цей пункт.


ГЛАВА 2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 9. Особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності






П. 9.1.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

9.1.1) юридичні особи та філіали (відділення), представництва юридичних осіб, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;

Відповідальність за порушення податкового законодавства філією несе юридична особа, до складу якої входить філія.



Чинне законодавство (Господарський кодекс України) не містить терміну „філіал” (слово є російськомовним). Необхідно слово „філіал” виправити на „філія”

Стаття 11. Подання податкової звітності до органів державної податкової служби




ГЛАВА 3. КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 16. Податкові консультації






П. 16.6.

У разі коли податкова консультація суперечить положенням податкового роз'яснення, застосовується податкове роз'яснення.



За таких обставин інститут отримання консультацій від податкових органів не має сенсу та не знайде в собі практичного застосування. Крім того, незрозуміло, яку ж тоді відповідальність несе той податковий орган, який наддав консультацію, що суперечить податковому роз’ясненню. Необхідно виключити положення про податкові консультації.

Стаття 18. Наслідки використання податкових консультацій та роз’яснень




П. 18.2.

Платник податків може оскаржити до суду податкову консультацію та/або податкове роз'яснення контролюючого органу, яке, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації та/або податкового роз'яснення недійсним є підставою для надання нової податкової консультації та/або податкового роз'яснення.



Незрозуміло яким чином можна оспорити консультацію з точки зору процесуального права адже вона не є правовстановлюючим актом. Якщо ж мається на увазі, що консультація є обов’язковою для виконання платником податків то це запропонованим проектом податкового кодексу не передбачено. Необхідно виключити положення про податкові консультації.


ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ, ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

Стаття 21. Оскарження рішень контролюючих органів






П. 21.11.

Не підлягає оскарженню:

21.11.2) податкове зобов'язання, що нараховане та/або утримане податковим агентом відповідно до норм цього Кодексу.


Не згодні, адже податковий агент не несе жодної відповідальності перед платником за допущені ним помилки і такий платник позбавляється права на захист свого порушеного права всупереч нормам Конституції України. Пропонуємо виключити підпункт

П. 21.12.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення - рішення контролюючого органу, замість 10-денного строку, визначеного у пункті 21.3 цієї статті.



В словосполученні «не пов'язаними із порушенням законодавства», пропущено слово «податкового». Тобто, вказана частина має бути наступною: «не пов'язаними із порушенням податкового законодавства».

Стаття 22. Строки сплати податкового зобов'язання




Пп. 22.1.33 п. 22.1

здійснювати дореєстраційний візит за місцезнаходженням особи чи місцем знаходження підрозділів юридичної особи з метою анкетування, визначення фактичних обсягів поставки товарів (послуг), перевірки та уточнення інформації, наданої особою, яка реєструється платником відповідно до розділу V цього Кодексу, та інформування такої особи з питань оподаткування;



Пропонуємо виключити. В кодексі відсутні положення про порядок проведення таких візитів та положення про обмеження в перевірці інформації, тобто, по суті такий дореєстраційний візит є додатковою перевіркою, порядок здійснення якої жодним чином не врегульований.

П. 22.2.

У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення про таке нарахування.



В словосполученні «не пов'язаними із порушенням законодавства», пропущено слово «податкового». Тобто, вказана частина має бути наступною: «не пов'язаними із порушенням податкового законодавства».

П. 22.5.

Фізичні особи - платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків та поштові відділення. У разі коли зазначені особи проживають у сільській та селищній місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори, через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.



Вказана стаття потребує уточнення враховуючи те, що запропонований кодекс містить випадки коли фізична особа не зобов’язана самостійно сплачувати податки і збори. Наприклад, запропонованим кодексом передбачено обов’язок податкових агентів по сплаті податків і зборів від імені фізичних осіб.

Таким чином, пропонуємо п 22.5. викласти в наступній редакції: «Фізичні особи - платники податків, у випадках передбачених цим кодексом, повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків та поштові відділення. У разі коли зазначені особи проживають у сільській та селищній місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори, через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.»



Стаття 25. Відкликання податкових повідомлень – рішень і податкових вимог




25.1. Податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

25.1.1) сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

25.1.2) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення - рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

25.1.3) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

25.1.4) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення - рішення контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

25.1.5) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.



У чинному на сьогодні законодавстві є норма згідно якої неотримання від податкових органів відповіді на скаргу платника у відповідний строк прирівнюється до задоволення скарги такого платника. Необхідно доповнити пунктом згідно якого, неотримання від податківців відповіді на скаргу платника в строк передбачений цим кодексом свідчить про задоволенням скарги такого платника.

ГЛАВА 5-3. ПЕРЕВІРКИ

Стаття 40. Види перевірок





Пп. 40.1.3. п. 40.1.

Контрольною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючими органами шляхом проведення контрольних розрахункових операцій (контрольних закупок), хронометражу здійснених фінансово-господарських операцій, контролю щодо ведення касових, розрахункових та інших господарських операцій та процесів, наявності патентів, свідоцтв та інших передбачених законодавством документів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства.



Проведення контрольних закупок є прерогативою спеціальних підрозділів, які ведуть оперативно-розшукову діяльність. Розширення повноважень податкових органів шляхом надання цього повноваження призводе до звуження прав платників податків.

Стаття 41. Камеральна невиїзна перевірка




П. 41.2.

Порядок проведення камеральних невиїзних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.



За загальними правовими принципами регулювання важливих питань (в тому числі перевірок) здійснюється законами. Надання широких повноважень податковим органом призведе до зловживання повноваженнями та обмеження прав платників податків. Пропонуємо виключити ці пункти, а замість них викласти порядок здійснення перевірок (в залежності від виду перевірки). Порядок здійснення перевірок податковими органами має встановлюватись законом, а не органом, який здійснює контроль.

Стаття 42. Документальна невиїзна перевірка

П. 42.4.

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.



Стаття 43. Документальна виїзна планова перевірка

П. 43.7.

Порядок проведення документальних виїзних планових перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.


Стаття 44. Документальна виїзна позапланова перевірка


П. 44.7.

Порядок проведення документальних виїзних позапланових перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.



П. 44.5.

Рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки приймається керівником органу державної податкової служби. Форма рішення визначається центральним органом державної податкової служби.



Згідно чинного на сьогодні законодавства позапланові виїзні перевірки проводяться виключно за рішенням суду. Надання податковим органам повноважень щодо прийняття рішення про проведення позапланової перевірки звужує права платників податків. Тим більше, відсутня норма про оскарження платником податків рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки. Необхідно або передбачити єдиною підставою для проведення перевірки рішення суду або надати можливість платнику податків оскаржити рішення

Стаття 45. Контрольна виїзна перевірка





П. 45.5.

Порядок проведення контрольних виїзних перевірок, у тому числі шляхом проведення контрольних розрахункових операцій (контрольних закупок), хронометражу здійснених фінансово-господарських операцій, спостереження щодо ведення касових, розрахункових та інших господарських операцій та процесів, наявності патентів, свідоцтв та інших передбачених законодавством документів, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним контролюючим органом.



Аналогічно зауваженню та пропозиції до п. 41.2. ст. 41, п 42.4. ст. 42, п. 43.7, ст. 43 та п. 44.7. ст. 44. Тим більше, що контрольні планові виїзні перевірки проводяться без попередження платника податків.

Стаття 46. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення виїзних перевірок, порядок і строки їх проведення




П. 46.1

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.



Авторами законопроекту не враховано, що можуть бути інші законні підстави для недопуску осіб податкових органів до проведення перевірки. Зокрема, порушення періодичності проведення планових виїзних документальних перевірок, непред’явлення службового посвідчення, невідповідність направлення складу перевіряючих осіб тощо. Необхідно розширити підстави не допуску у відповідності із змістом Кодексу
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка