ЗаконУкраїн и Про виконавче провадження



Сторінка1/5
Дата конвертації07.05.2016
Розмір1.17 Mb.
  1   2   3   4   5
Проект

Вноситься Президентом України

З а к о н У к р а ї н и
Про виконавче провадження
_________________________

Цей Закон визначає умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.


Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом та іншими законами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2. Принципи виконавчого провадження
1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням принципів:

1) верховенства права;

2) обов’язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;

6) дотримання прав і свобод фізичних осіб та законних інтересів юридичних осіб;

7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами;

8) розумності строків виконавчого провадження;

9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

10) невтручання у приватне життя;

11) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Стаття 3. Рішення, які підлягають примусовому виконанню
1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів, Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів.


Стаття 4. Вимоги до виконавчого документа
1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності);

5) резолютивна частина рішення містить заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків), його місце роботи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

2. У разі коли рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, у разі коли орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

4. Виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання стягувачу протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, в разі коли:

рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили;

виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею;

виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

5. Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:

1) коли на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості з фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі становить понад 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, які перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) у разі відмови стягувача здійснити авансування витрат виконавчого провадження, крім випадків, коли відповідно до цього Закону сплата авансового внеску не є обов’язковою;

3) в інших випадках, передбачених законом.


Стаття 5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень
1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

2. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, які фінансуються виключно за кошти державного або/та місцевого бюджету, або частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

6) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

7) рішень, за якими боржниками є неповнолітні особи або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

8) рішень про конфіскацію майна;

9) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

10) інших випадків, передбачених законами України.

3. Державний виконавець, приватний виконавець (далі – виконавець) не може виконувати рішення, якщо:

боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця);

боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже знаходяться на виконанні у приватного виконавця, перевищує розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
Стаття 6. Виконання рішень іншими органами та установами
1. У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів –банками та іншими фінансовими установами.

2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

4. Органи та установи, зазначені в частинах першій – третій цієї статті, не є органами примусового виконання.


Стаття 7. Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів
1. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі – підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

2. Одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються:

1) реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти;

2) прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.

3. У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.

4. Підприємства, установи, організації, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.


Стаття 8. Автоматизована система виконавчого провадження
1. Реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування, надання інформації та умови доступу до якої визначаються Міністерством юстиції України.

2. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується:

1) об’єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями;

2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження;

3) виготовлення документів виконавчого провадження;

4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження;

5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження;

6) підготовка статистичних даних;

7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження;

8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву;

9) формування Єдиного реєстру боржників.

3. Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом.

4. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов’язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Стаття 9. Єдиний реєстр боржників


1. Єдиний реєстр боржників — систематизована база даних про боржників, яка є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

2. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

3. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням про зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

4. Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

1) прізвище, ім’я, по батькові (за його наявності) боржника – фізичної особи або найменування боржника – юридичної особи;

2) найменування органу, що видав виконавчий документ;

3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім’я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв’язку та адреса електронної пошти виконавця;

4) номер виконавчого провадження;

5) категорія стягнень (аліменти, штраф тощо).

5. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження або в день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Стаття 10. Заходи примусового виконання рішень
1. Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, в разі коли вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, дохід, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику користуватися майном, яке належить йому на праві власності, в тому числі коштами, або встановлення обов'язку боржнику користуватися ним на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи, передбачені цим Законом.


Розділ II


СТРОКИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 11. Загальні процесуальні строки у виконавчому провадженні

1. Процесуальні строки у виконавчому провадженні – періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані (мають право) прийняти рішення або вчинити дію.

Процесуальні строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом, – встановлюються виконавцем.

2. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинні бути виконані без невиправданої затримки не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

3. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються робочими днями і місяцями.

Строк, обчислюваний робочими днями, закінчується о 24-й годині останнього робочого дня строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день такого місяця.

Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на неробочий день, то останнім днем такого строку є перший після нього робочий день.

Перебіг процесуального строку у виконавчому провадженні починається з наступного робочого дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Стаття 12. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку
1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, за винятком:

посвідчень комісій по трудових спорах, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців;

виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган та які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом шести місяців.

2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі коли рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття.

3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо) може бути пред’явлене до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

4. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються в разі:

1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, – з моменту закінчення строку дії відповідної заборони.

6. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.


Стаття 13. Строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій
1. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Арешт на майно (кошти) накладається в день його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

3. Платіжні вимоги про списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніше ніж на п’ятий робочий день з моменту отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

5. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем у день надходження до нього відповідних документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Розділ III
УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 14. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
1. Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання.

2. Для проведення виконавчих дій виконавець, у разі потреби, залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.


Стаття 15. Сторони виконавчого провадження
1. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

2. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

3. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

4. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

5. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі коли сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Стаття 16. Представництво сторін у виконавчому провадженні
1. Сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

2. Неповнолітні особи та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка