Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реалізації положень Закону України «Про фінансову реструктуризацію»



Скачати 102.26 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір102.26 Kb.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України



(щодо реалізації положень Закону України «Про фінансову реструктуризацію»)»


Зміст положення (норми) чинного законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Податковий кодекс України

РОЗДІЛ V. Податок на додану вартість

Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках

Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках


Положення відсутні

189.15. У разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу;

Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування

Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування


197.12. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.
Положення відсутні

197.12. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики).

Стаття 198. Податковий кредит

Стаття 198. Податковий кредит


198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;



для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.


виключити

Підрозділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість

Підрозділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість


Положення відсутні

44. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції платника податку — боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із Законом України “Про фінансову реструктуризацію”, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про фінансову реструктуризацію”. Під час постачання товарів, що звільняються від сплати податку на додану вартість згідно із цим пунктом, платник податку — боржник не застосовує норми розділу V цього Кодексу щодо нарахування податкових зобов’язань або коригування раніше визнаних податкових зобов’язань та/або виділеного податкового кредиту у зв’язку з таким постачанням.

Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств

Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств


Положення відсутні

38. На період дії Закону України “Про фінансову реструктуризацію” платник податку на прибуток підприємств:

1) зменшує фінансовий результат до оподаткування:

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання йому податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) його зобов’язань відповідно до положень пункту 37 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу та Закону України “Про фінансову реструктуризацію”;

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв’язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації ним зобов’язань відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із Законом України “Про фінансову реструктуризацію”, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про фінансову реструктуризацію”, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами пункту 139.3 статті 139 цього Кодексу;

2) збільшує фінансовий результат до оподаткування:

на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв’язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 1 цього пункту, в кожному з трьох років, наступних за роком, у якому було погоджено план реструктуризації згідно із Законом України “Про фінансову реструктуризацію” або затверджено план санації згідно із статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про фінансову реструктуризацію”;

3) не змінює фінансового результату до оподаткування:

на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов’язання на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із Законом України “Про фінансову реструктуризацію”, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про фінансову реструктуризацію”;

на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов’язань на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із Законом України “Про фінансову реструктуризацію”, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про фінансову реструктуризацію”.

Підрозділ 10. Інші перехідні положення

Підрозділ 10. Інші перехідні положення


Положення відсутні

37. Виконання контролюючими органами плану реструктуризації, погодженого згідно із Законом України “Про фінансову реструктуризацію” (далі — план реструктуризації), або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про фінансову реструктуризацію” (далі — план санації), у разі визнання їх залученими кредиторами відповідно до Закону України “Про фінансову реструктуризацію” здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Реструктуризація податкового боргу та грошових зобов’язань платника податків на умовах плану реструктуризації або плану санації здійснюється відповідно до цього пункту та не потребує укладення окремого договору про розстрочення (відстрочення) згідно із статтею 100 цього Кодексу.

Реструктуризація податкового боргу та грошових зобов’язань платника податків згідно із цим пунктом здійснюється контролюючими органами шляхом анулювання (прощення), розстрочення (відстрочення) податкового боргу та грошових зобов’язань.

Операції з реструктуризації заборгованості відповідно до плану реструктуризації або плану санації не визнаються контрольованими операціями відповідно до статті 39 цього Кодексу та до них не застосовуються вимоги цього Кодексу, встановлені до контрольованих операцій.

Контролюючі органи здійснюють списання, розстрочення (відстрочення) податкового боргу та грошових зобов’язань платника податку протягом десяти робочих днів з дня погодження плану реструктуризації або затвердження плану санації.

Контролюючі органи зобов’язані списати частину податкового боргу, пропорційно частині анульованих (прощених) кредиторами зобов’язань боржника відповідно до плану реструктуризації або плану санації. Розстрочення (відстрочення) або списання податкового боргу здійснюється на умовах плану реструктуризації або плану санації. Такі умови повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог інших кредиторів, визначені планом реструктуризації або планом санації. Загальний строк погашення розстроченого (відстроченого) податкового боргу не може перевищувати трьох років з моменту погодження плану реструктуризації або затвердження плану санації.

Майно платника податку звільняється з податкової застави та від адміністративного арешту з дня погодження плану реструктуризації або затвердження плану санації.

Погашення реструктуризованих податкових зобов’язань здійснюється платником податку на умовах плану реструктуризації або плану санації. У разі невиконання платником податку своїх обов’язків з погашення реструктуризованих податкових зобов’язань строк виконання податкових зобов’язань вважається таким, що настав.

Не підлягає списанню та/або реструктуризації податковий борг та грошові зобов’язання платника податку з податку на доходи фізичних осіб та за єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім штрафних санкцій та пені.

Визнається безнадійним незалежно від наявності критеріїв визначення податкового боргу безнадійним, установлених у статті 101 цього Кодексу, та підлягає списанню контролюючими органами:

податковий борг платника податків, що виник більш як за три роки до дати початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону України “Про фінансову реструктуризацію”;

податковий борг платника податків, який виник протягом трьох років до дати початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону України “Про фінансову реструктуризацію”, що списується на умовах плану реструктуризації або плану санації;

застосовані штрафні санкції та пеня, нараховані платнику податків до дати початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону України “Про фінансову реструктуризацію”, за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження.

Підлягає розстроченню (відстроченню) несписаний податковий борг та грошові зобов’язання платника податків, що виникли до дати початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону України “Про фінансову реструктуризацію”, на умовах плану реструктуризації або плану санації.

Припинення плану реструктуризації або плану санації є підставою для нарахування пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до законодавства на несплачену суму заборгованості з податків (зборів).

Міністр фінансів України Н. ЯРЕСЬКО



«___» ________________ 2015 р.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка