Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»



Скачати 441.79 Kb.
Сторінка4/5
Дата конвертації05.05.2016
Розмір441.79 Kb.
1   2   3   4   5

1.1. виявлення вперше в житті позитивної туберкулінової проби в інфікованої мікобактеріями туберкульозу особи віком до 18 років;

1.2. підтверджений в результаті епідеміологічного розслідування факт перебування особи у безпосередньому близькому контакті з людиною чи твариною, хворою на активну форму туберкульозу, внаслідок якого має місце ризик зараження контактної особи туберкульозом через повітря, що забруднюється виділеннями хворої на заразну форму туберкульозу особи;


1.3. наявність в особи інфікування водночас мікобактеріями туберкульозу та вірусом набутого імунодефіциту людини;
1.4. факт інфікування особи мікобактеріями туберкульозу чи наявності в неї залишкових змін після перенесеного захворювання на туберкульоз за умови наявності відповідних додаткових медичних показань.

2. Рішення про наявність показань для проведення хіміопрофілактики особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, приймається в кожному окремому випадку консиліумом лікарів, до складу якого входить лікар-фтизіатр.



Стаття 13. Лікування хворих на туберкульоз
1. Лікування осіб, хворих на активні форми туберкульозу, має здійснюватися із застосуванням медичного контролю за кожним прийомом хворим протитуберкульозних препаратів відповідно до затвердженого центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я стандарту надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, що розробляється з врахуванням відповідних рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.
2. Хворі на заразні форми туберкульозу на період бактеріовиділення підлягають ізоляції шляхом госпіталізації до стаціонарних відділень протитуберкульозних медичних закладів. Обов’язковою умовою початку та проведення протитуберкульозного лікування є необхідність отриманої в порядку, встановленому законом, інформованої згоди пацієнта. Лікування хворих на заразну форму туберкульозу з ізоляцією в стаціонарному відділенні протитуберкульозного медичного закладу має продовжуватися до припинення виділення з їх організму збудника туберкульозу, підтвердженого в порядку та за допомогою методів, визначених у стандарті надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.
3. Показаннями для госпіталізації особи, хворої на туберкульоз, також є:

3.1. наявність у хворого станів, що безпосередньо загрожують його життю або можуть призвести до прогресування хвороби (в тому числі тих, що зумовлені супутніми соматичними чи психічними хворобами й розладами), і не можуть бути усунуті шляхом надання відповідної медичної допомоги в амбулаторних умовах, без перебування пацієнта під цілодобовим контролем та спостереженням з боку медичного працівника в стаціонарних умовах;


3.2. необхідність проведення хворому на туберкульоз хірургічного лікування, яке може бути забезпечене лише в умовах стаціонару.
4. Рішення про доцільність ізоляції пацієнта, хворого на туберкульоз, шляхом його госпіталізації до стаціонарного відділення протитуберкульозного медичного закладу, та можливість його виписки із стаціонару, приймається консиліумом лікарів протитуберкульозного медичного закладу за місцем виявлення хворого.
5. Після припинення виділення з організму збудника туберкульозу, лікування осіб, хворих на туберкульоз, продовжується в амбулаторних умовах до повного завершення призначеного стандартного курсу лікування.

У разі наявності відповідних медичних показань, зазначених у частині третій цієї статті, та добровільної інформованої згоди пацієнта (а у разі, коли пацієнт є недієздатною особою чи особою віком до 14 років, та в інших встановлених законом випадках, - згоди його законного представника), тривалість стаціонарного лікування хворої на туберкульоз особи може бути подовжена й після припинення виділення з організму збудника туберкульозу. У таких випадках рішення про можливість подовження терміну госпіталізації пацієнта та про можливість його виписки із стаціонару приймається консиліумом лікарів протитуберкульозного медичного закладу, до якого госпіталізовано хвору особу.


6. За письмовою заявою госпіталізованої особи, поданою керівнику протитуберкульозного медичного закладу за місцем госпіталізації, у консиліумах, зазначених у частинах четвертій та п’ятій цієї статті, може брати участь визначений пацієнтом лікар-фтизіатр, який не є працівником вказаного протитуберкульозного медичного закладу. У разі, коли госпіталізована для стаціонарного лікування у протитуберкульозний медичний заклад особа є недієздатною або перебуває у віці до 14 років, та в інших встановлених законом випадках, така заява на адресу керівника протитуберкульозного медичного закладу може бути подана законним представником пацієнта.
Стаття 14. Обов’язкова ізоляція осіб, хворих на туберкульоз, за рішенням суду
1. У разі відмови особи, хворої на заразну форму туберкульозу, від запропонованої їй ізоляції шляхом госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу, відмови такої особи від запропонованого їй протитуберкульозного лікування чи недотримання нею призначеного режиму протитуберкульозного лікування, голова лікарської комісії протитуберкульозного медичного закладу, в якому перебуває на обліку такий хворий, протягом 24 годин після встановлення одного із зазначених вище фактів зобов’язаний в письмовому вигляді повідомити про це головного державного санітарного лікаря відповідного району (міста). З метою запобігання поширенню туберкульозу та передачі його іншим особам, зазначений головний державний санітарний лікар протягом 24 години після отримання направленого на його адресу повідомлення голови лікарської комісії протитуберкульозного медичного закладу зобов’язаний передати до суду за місцем знаходження протитуберкульозного закладу заяву про розгляд відповідної справи та винесення рішення про обов’язкову ізоляцію такої особи до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу.
2. Обов'язкова ізоляція особи в умовах стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу здійснюється на строк від одного до трьох місяців.

3. У разі, якщо зазначена в частині першій цієї статті особа, хвора на заразну форму туберкульозу, переховується та уникає контактів з медичними працівниками, суд може винести рішення про забезпечення її розшуку та приводу з метою ізоляції до відповідного протитуберкульозного закладу.


4. У разі, коли наприкінці строку ізоляції, визначеного на підставі попереднього рішення суду, особа, щодо якої було застосовано таке рішення, продовжує становити небезпеку як джерело туберкульозної інфекції, відмовлятися від належного протитуберкульозного лікування чи порушувати призначений режим такого лікування, голова лікарської комісії протитуберкульозного медичного закладу, в якому було ізольовано зазначену особу, та головний державний санітарний лікар відповідного району (міста) зобов’язані вжити зазначених у частині першій цієї статті заходів для порушення перед відповідним судом питання про відкриття провадження у справі про продовження строку ізоляції особи.
За наявності зазначених вище підстав, заява про початок провадження у справі щодо продовження терміну ізоляції особи шляхом її госпіталізації до стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу має бути подана до відповідного суду не пізніше ніж за 24 години до закінчення строку ізоляції особи, визначеного попереднім рішенням суду. Продовження строку ізоляції здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк в межах, зазначених у частині третій цієї статті. Загальна тривалість строку зазначеної обов’язкової ізоляції з урахуванням рішень про її продовження не повинна перевищувати одного року від початку дії першого рішення суду, зазначеного у частині першій цієї статті.
5. Хвора на туберкульоз особа, щодо якої судом винесено рішення про обов’язкову ізоляцію, або законний представник такої особи, має право оскаржити зазначене рішення суду в установленому законом порядку. Подання такої скарги не зупиняє дії оскаржуваного судового рішення до прийняття судом нового рішення у зазначеній справі, що передбачає відміну оскаржуваного рішення.
6. Обов’язкова ізоляція в умовах стаціонарного протитуберкульозного медичного закладу не застосовується до хворих на туберкульоз з числа вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років. Власники протитуберкульозних медичних закладів, у яких забезпечується ізоляція хворих на заразні форми туберкульозу осіб, із забезпеченням відповідних організаційних та технічних заходів запобігання передачі туберкульозної інфекції, зобов’язані забезпечити можливості для спілкування хворих ізольованих осіб з членами їх сімей чи іншими близькими особами, а при необхідності – з іншими медичними працівниками, які не працюють в цих закладах, працівниками соціальних служб, священнослужителями, нотаріусами та адвокатами.

7. У разі ухилення осіб, хворих на заразну форму туберкульозу, від виконання передбаченого частиною першою цієї статті рішення суду про обов’язкову ізоляцію, органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного медичного закладу у межах своїх повноважень надають медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання відповідних рішень суду.


Стаття 15. Заходи щодо протидії поширенню туберкульозної інфекції у протитуберкульозних медичних закладах
1. Протидія поширенню туберкульозної інфекції у протитуберкульозних медичних закладах забезпечується шляхом створення та дотримання таких, що відповідають державним санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним нормам, умов розміщення хворих у зазначених закладах, включаючи обладнання цих закладів відповідними системами герметизації та вентиляції, дезінфекції повітря та поверхонь приміщень, водопостачання, знезаражування й відведення стічних вод, збору та утилізації забруднених збудниками туберкульозу відходів, а також забезпечення працівників зазначених закладів індивідуальними засобами захисту від інфекції. У зазначених закладах має бути створено організаційні та технічні умови для забезпечення запобігання розповсюдженню хвороби та передачі туберкульозної інфекції іншим особам під час спілкування хворих з особами, зазначеними у пункті 2.2 частини другої статті 22 цього Закону.
2. Відповідальність за створення та дотримання умов, зазначених у частині першій цієї статті, несуть власники протитуберкульозних медичних закладів або уповноважені ними особи.
Стаття 16. Додаткові заходи щодо запобігання виникненню та поширенню мультирезистентного туберкульозу
1. З метою запобігання виникненню мультирезистентного туберкульозу, продаж протитуберкульозних препаратів в аптечних закладах усіх форм власності без рецепту забороняється.
2. Препарати рифампіцину та стрептоміцину забороняється використовувати як антибіотики широкого спектру дії для лікування інших, ніж туберкульоз, інфекційних хвороб, за винятком випадків лікування за життєвими показаннями, призначеного за рішенням консиліуму лікарів, до складу якого входить лікар-фтизіатр.
3. Під час ізоляції у стаціонарних протитуберкульозних медичних закладах хворі на мультирезистентний туберкульоз мають бути розміщені в окремих спеціально обладнаних приміщеннях, що забезпечують посилений контроль за інфекцією. Утримання таких хворих в одних приміщеннях з іншими хворими на туберкульоз забороняється. Відповідальність за створення та дотримання зазначених умов несуть власники відповідних протитуберкульозних медичних закладів або уповноважені ними особи.
Стаття 17. Загальнодержавний реєстр хворих на туберкульоз. Статистичний облік та звітність у сфері протидії захворюванню на туберкульоз

1. Будь-який пацієнт з підтвердженим діагнозом легеневого чи позалегеневого туберкульозу повинен бути зареєстрований в єдиному загальнодержавному реєстрі хворих на туберкульоз.


2. При веденні загальнодержавного реєстру хворих на туберкульоз, здійсненні статистичного обліку, поданні статистичної звітності у сфері протидії захворюванню на туберкульоз та повідомлень, зазначених у частині шостій статті 8 цього Закону та частині другій цієї статті, має забезпечуватися дотримання умов конфіденційності щодо персональних даних, в тому числі даних про стан здоров’я осіб, хворих на туберкульоз. З метою запобігання несанкціонованому доступу до інформації про стан здоров’я осіб, хворих на туберкульоз, та осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, та розголошенню цієї інформації, органи і заклади охорони здоров’я та медичні працівники зобов’язані забезпечувати належне ведення, зберігання та передачу медичної документації пацієнтів (в тому числі електронної) згідно з порядком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Стаття 18. Медичний (диспансерний) нагляд у зв’язку із захворюванням на туберкульоз
Медичний (диспансерний) нагляд за хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу та контактними особами забезпечується за допомогою проведення обов’язкових клінічних, бактеріологічних та рентгенологічних обстежень зазначених осіб, що здійснюються з метою моніторингу та контролю за перебігом туберкульозного процесу та ефективності лікування туберкульозу.
Стаття 19. Здійснення протитуберкульозних заходів з метою запобігання передачі захворювання людині від сільськогосподарських тварин
1. Протитуберкульозні заходи серед сільськогосподарських тварин здійснюються з метою недопущення зараження туберкульозом людей від хворих на туберкульоз тварин шляхом своєчасного виявлення таких тварин, у тому числі у приватних (фермерських) господарствах, та оздоровлення неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств.

2. Протитуберкульозні заходи серед сільськогосподарських тварин здійснюються відповідно до нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини.


3. Продукція з тваринницьких господарств, у яких мають місце випадки захворювання тварин на туберкульоз, використовується згідно з відповідними спеціальними вимогами санітарних і ветеринарних правил щодо профілактики туберкульозу.

4. Організацію і контроль за проведенням ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів щодо туберкульозу у тваринницьких господарствах, у тому числі у приватних (фермерських) господарствах, на підприємствах, що переробляють і реалізують тваринницьку продукцію, здійснюють органи державної ветеринарної медицини.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка