Закон УкраЇни Про захист професійної діяльності журналістів



Скачати 130.23 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір130.23 Kb.
ТипЗакон
Проект

Закон УкраЇни

Про захист професійної діяльності журналістів
_________________________________________

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі провадження журналістом своєї професійної діяльності, встановлює основи її правового захисту, визначає професійні права та обов’язки журналіста, встановлює відповідальність за порушення законодавства про захист професійної діяльності журналіста.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Журналіст і його професійна діяльність

1. Журналіст — творчий працівник, який на професійних засадах створює і опрацьовує твори (повідомлення, статті, програми, передачі, фотоілюстрації тощо) з метою поширення їх через засоби масової інформації на невизначене коло осіб і діяльність якого є основним джерелом його доходів.

2. Професійна діяльність журналіста — це безпосередня, самостійна або у співавторстві, систематична діяльність журналіста, пов’язана із збором, одержанням, використанням інформації для створення і опрацювання творів (повідомлень, статей, програм, передач, фотоілюстрацій тощо) з метою поширення їх через засоби масової інформації на невизначене коло осіб для реалізації ними свого права на одержання публічно поширюваної інформації.

Журналіст може провадити професійну діяльність, перебуваючи у трудових або цивільно-правових відносинах з редакцією друкованого засобу масової інформації, телерадіоорганізацією, інформаційним агентством
(далі — редакція) або діючи за їх дорученням чи самостійно.

Підтвердженням професійного статусу журналіста є редакційне посвідчення, видане редакцією, інший документ, що посвідчує особу журналіста, виданий творчою спілкою журналістів, іншим фаховим об’єднанням журналістів, статутами яких передбачається забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів журналістів.

Професійна діяльність журналіста ґрунтується на принципах незалежності та неупередженості, відповідальності, професіоналізму, дотримання ним прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, поваги до загальновизнаних моральних цінностей.

Журналіст у своїй діяльності керується нормами журналістської етики, що визначаються органами саморегулювання і дотримання яких є моральним обов’язком журналіста.

Стаття 2. Правова основа професійної діяльності журналіста

1. Правовою основою професійної діяльності журналіста є Конституція України, цей Закон та інші законодавчі акти України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Професійна підготовка журналіста

1. В Україні створені умови для здобуття професійної освіти журналістів, перепідготовки та підвищення кваліфікації через систему відповідних навчальних закладів.

Відсутність професійної освіти не є перешкодою для провадження професійної діяльності журналіста.

Розділ II


Права, свободи та обов’язки журналіста

Стаття 4. Права та свободи журналіста

1. Журналіст під час провадження професійної діяльності користується загальновизнаною свободою думки і слова, свободою вираження поглядів та має право:

1) вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в усному, письмовому або іншому вигляді — на свій вибір;

2) безперешкодно одержувати інформацію від (з) будь-якого не забороненого законом джерела;

3) безперешкодно створювати і опрацьовувати твори, поширювати інформацію та ідеї, погляди і переконання, судження та коментарі через засоби масової інформації;

4) безперешкодно придбавати та користуватися технічними пристроями, обладнанням і матеріалами, що необхідні для забезпечення його професійної діяльності;

5) запитувати усну, письмову інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі — установи та організації), їх посадових осіб та одержувати відповідну інформацію у першочерговому порядку;

6) відвідувати установи та організації, бути прийнятим їх посадовими особами, присутнім на сесіях, засіданнях, нарадах, брифінгах, інших публічних заходах;

7) на вільний доступ до статистичних, архівних, бібліотечних, музейних та інших матеріалів і документів або їх фрагментів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом;

8) відкрито здійснювати записи із застосуванням технічних засобів, робити виписки та копії з документів або їх фрагментів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом;

9) звертатися до спеціалістів під час перевірки одержаної інформації;

10) перебувати у разі пред’явлення редакційного посвідчення в місцях надзвичайних подій; використовувати під час провадження в таких місцях професійної діяльності всі доступні канали зв’язку;

11) використовувати, опубліковувати, оголошувати чи іншим способом відтворювати зміст документів, листів, інших матеріалів або їх фрагментів, поширювати інформацію, одержану з використанням прихованого аудіо- та відеозапису, кіно- і фотозйомки, якщо це не порушує конституційні права та свободи людини і громадянина, не є втручанням в їх особисте життя або необхідно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, захисту прав людини і громадянина та вжито заходів щодо унеможливлення ідентифікації сторонніх осіб;

12) розповсюджувати твори, повідомлення і матеріали за своїм підписом, під псевдонімом або без підпису, відкликати свій підпис під твором, повідомленням чи матеріалом, зміст якого, на думку журналіста, було спотворено в процесі редакційної підготовки, або забороняти чи обмежувати поширення такої інформації;

13) не повідомляти про джерело інформації, за винятком випадків, коли така інформація обнародується за рішенням суду;

14) відмовитися від виконання доручення редакції, якщо воно суперечить законодавству або журналістській етиці. Така відмова не може бути підставою для розірвання власником (засновником) засобу масової інформації трудової угоди з журналістом.

Перелік прав та свобод журналіста, передбачених цим Законом, не є вичерпним. Права та свободи журналіста можуть бути обмежені лише законом.

Журналіст має право на захист свого життя, здоров’я, честі та гідності як особа, що виконує громадянський обов’язок.

Стаття 5. Обов’язки журналіста

1. У процесі провадження професійної діяльності журналіст зобов’язаний:

1) дотримуватися вимог законодавства і норм журналістської етики;

2) бути добросовісним, робити все можливе для перевірки достовірності одержаної ним інформації;

3) подавати для поширення повну, точну, об’єктивну і вірогідну інформацію;

4) неупереджено ставитися до груп людей або окремих осіб за расовими, національними, статевими, мовними, релігійними ознаками, політичними переконаннями;

5) одержувати згоду особисто від особи або її законних представників на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

6) пред’являти під час провадження професійної діяльності редакційне посвідчення або інший документ, що посвідчує особу журналіста;

7) з повагою ставитися до прав, законних інтересів, честі та гідності людини і громадянина, ділової репутації юридичних осіб;

8) задовольняти прохання осіб, які надали відомості, про зазначення джерела інформації, а також наводити посилання на автора цитованого висловлювання, якщо воно оприлюднюється вперше;

9) не розголошувати відомості про джерела інформації та особу, яка надала відомості за умови нерозголошення її імені, крім інформації, яка обнародується за рішенням суду, а також не використовувати відомості у власних інтересах або в інтересах третіх осіб;

10) не розголошувати інформацію, що прямо чи опосередковано вказує на дитину, яка скоїла чи підозрюється в скоєнні злочину або адміністративному правопорушенні чи яку визнано потерпілою, без згоди самої дитини і (або) її законного представника;

11) дотримуватися, перебуваючи в місцях збройних конфліктів, вчинення терористичних актів, ліквідації небезпечних злочинних груп, вимог щодо нерозголошення планів спеціальних підрозділів, не допускати пропагування дій терористів та інших злочинних груп, їх вчинків і заяв, спеціально інспірованих для засобів масової інформації, не виступати в ролі арбітра, не втручатися в інцидент.

Стаття 6. Неприпустимість зловживання правами та
свободами журналіста

1. Журналіст не може використовувати засоби масової інформації для:

1) поширення відомостей, розголошення яких забороняється законодавством України;

2) пропаганди винятковості, переваги або неповноцінності громадян за їх релігійними, національними, расовими, соціальними ознаками;

3) поширення у власних інтересах або в інтересах його родичів недобросовісної або прихованої реклами чи інших матеріалів, у яких висвітлено діяльність юридичних та фізичних осіб.

2. Журналіст не може використовувати в теле-, радіо-, відео-, кінопрограмах, документальних фільмах тощо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість і (або) зашкоджують здоров’ю людей.

3. Журналіст не може використовувати своє службове становище в інтересах кандидата на будь-яку виборну посаду, довіреною особою якого він є, або в інтересах політичної партії, виборчого блоку, членом яких він є або яким надає будь-які оплачувані чи неоплачувані послуги, перебуваючи з ними у трудових або цивільно-правових відносинах чи на громадських засадах.

Стаття 7. Відповідальність за зловживання правами та свободами журналіста

1. Зловживання правами та свободами журналіста тягне за собою відповідальність згідно із законами України.

Розділ III


Гарантії професійної діяльності ЖУРНАЛІСТІВ

Стаття 8. Державні гарантії професійної діяльності журналістів

1. Держава гарантує реалізацію прав і свобод журналістів шляхом:

1) покладення обов’язків на установи та організації, їх посадових осіб подавати об’єктивну, вірогідну інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;

2) встановлення порядку акредитації журналістів при установах та організаціях;

3) визначення особливостей соціального захисту журналістів з урахуванням специфіки їх професійної діяльності;

4) забезпечення соціальних гарантій журналістів;

5) встановлення відповідальності за порушення прав та свобод журналістів, перешкоджання їх професійній діяльності, переслідування журналіста у зв’язку з його професійною діяльністю, здійснення цензури.

2. Держава гарантує журналісту також відповідне реагування у разі посягання на його життя та здоров’я, фізичну безпеку, честь, гідність і майно, права та свободи.

Стаття 9. Акредитація журналіста

1. Акредитація журналіста при установах та організаціях здійснюється на підставі його заяви або офіційного подання редакції засобу масової інформації, зареєстрованого в установленому порядку.

У заяві, поданій журналістом, зазначається прізвище, ім’я та по батькові журналіста, його адреса, контактні телефони. До заяви додається копія документа, що посвідчує особу журналіста.

В офіційному поданні редакції зазначається повне найменування засобу масової інформації, дата і номер реєстрації, дані про засновників засобу масової інформації, тираж, періодичність виходу, територію поширення (мовлення), поштова та електронна адреси, номери телефонів і телефаксів редакції, прізвище, ім’я і по батькові журналіста (журналістів, що входять до складу творчої групи) та додаються копії редакційних посвідчень.

Журналісту видається акредитаційна картка, в якій зазначається строк її дії.

2. Установи та організації мають право відмовити в акредитації журналісту (журналістам, що входять до складу творчої групи), якщо подана у заяві або в офіційному поданні для оформлення акредитації інформація не відповідає дійсності. Така відмова може бути оскаржена в суді в установленому порядку.

Усі дії, пов’язані з акредитацією журналіста, повинні ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання суспільно значущої інформації через засоби масової інформації.

Стаття 10. Обов’язки установ та організацій, що здійснили
акредитацію журналістів

1. Установи та організації, що здійснили акредитацію журналістів, зобов’язані сприяти журналістам у провадженні їх професійної діяльності, завчасно їх сповіщати про місце та час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів, подавати одночасно усім акредитованим журналістам інформацію, призначену для засобів масової інформації, а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації до редакції, надавати журналістам для ознайомлення нормативно-правові акти, їх проекти, сприяти діяльності журналістів щодо організації інтерв’ю, коментарів посадових осіб, організовувати для журналістів необхідні консультації.

Для всіх акредитованих журналістів повинні бути створені умови, які сприяють їх роботі і не є дискримінаційними.

Стаття 11. Права та обов’язки акредитованого журналіста

1. Акредитований журналіст має право завчасно одержувати інформацію про місце та час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів, що заплановані, вільно проходити до приміщення, бути присутнім на зазначених заходах установ та організацій, що його акредитували, крім випадків, коли ними згідно із законом прийнято рішення про проведення таких заходів у закритому режимі, здійснювати записи, у тому числі з використанням засобів аудіо- і відеотехніки, кіно- та фотозйомки, одержувати доступ до документів і матеріалів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом, а також коментарі посадових осіб.

2. Акредитований журналіст зобов’язаний дотримуватися встановлених в установах та організаціях, що його акредитували, правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати їх діяльності, не втручатися в хід проведення заходу, на якому він присутній, за винятком випадків, коли такий захід спеціально організовано для журналістів, пред’являти акредитаційну картку, редакційне посвідчення або інший документ, що посвідчує особу журналіста.

Стаття 12. Припинення акредитації журналіста

1. Акредитація журналіста може бути припинена за рішенням установи та організації, що його акредитували.

Підставою для припинення акредитації журналіста є:

заява редакції про звільнення його з редакції або розірвання трудових чи цивільно-правових відносин з редакцією;

заява журналіста про припинення професійної діяльності журналіста;

заява редакції про припинення діяльності засобу масової інформації або рішення суду про припинення випуску чи ліквідацію засобу масової інформації;

неодноразове невиконання журналістом обов’язків акредитованого журналіста.

Письмове повідомлення із зазначенням підстави припинення акредитації видається журналісту і (або) надсилається редакції.

Рішення про припинення акредитації може бути оскаржене у суді в установленому порядку.

Стаття 13. Акредитація в Україні іноземного журналіста

1. Акредитація іноземного журналіста здійснюється Міністерством закордонних справ України відповідно до правил про акредитацію, затверджених Міністерством закордонних справ України.

Стаття 14. Особливості соціального захисту журналістів з


урахуванням специфіки їх професійної діяльності

1. Підставою для застосування окремих і особливих механізмів соціального захисту журналістів є такі специфічні умови їх професійної діяльності:

1) інтенсивність інтелектуальної праці, ненормований робочий день за умови жорсткої регламентації редакційного і технологічного процесу підготовки та випуску видань і програм;

2) значна суспільна впливовість роботи, високий рівень соціальної відповідальності за результати праці;

3) постійне велике морально-психологічне навантаження і напруженість, виконання службових обов’язків і творчих планів у стресових ситуаціях;

4) систематичне перебування у відрядженнях та поїздках, зокрема у місцях надзвичайних подій. Провадження професійної діяльності в екстремальних умовах, виконання спеціальних завдань з ризиком для здоров’я і життя;

5) необхідність проводити власний пошук нової інформації та її джерел, наявність об’єктивних і суб’єктивних труднощів та перешкод під час збирання інформації;

6) прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні дії, спрямовані проти журналіста під час виконання ним професійних обов’язків.

Стаття 15. Соціальні гарантії та соціальний захист журналіста

1. Журналістам гарантується право на охорону праці, одержання пільг та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці, на медичний огляд, соціальне страхування, проведення всебічного розслідування внаслідок настання нещасних випадків, смерті і заподіяння шкоди здоров’ю під час виконання професійних обов’язків, а також право на відповідне відшкодування згідно із Законом України “Про охорону праці” з обов’язковим урахуванням у колективних договорах специфіки професійної діяльності журналіста.

Журналісти підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства. Журналісти, які працюють самостійно, можуть укладати договори страхування особисто. Страхування журналістів повинне бути передбачено у контрактах, угодах і (або) колективних договорах.

2. Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників) засобів масової інформації.

3. Розмір заробітної плати журналістів регулюється законодавством з урахуванням специфіки та особливих умов професійної діяльності журналіста, визначених цим Законом. Заробітна плата журналіста включає посадовий оклад, установлені нормативно-правовими актами надбавки, доплати, авторський гонорар, премії. Розмір заробітної плати журналіста встановлюється у галузевих та регіональних угодах, укладених з профспілками, колективних договорах з урахуванням джерел фінансування відповідно до вимог законів, інших нормативно-правових актів України.

4. Редакції можуть відряджати журналістів для виконання службових обов’язків у місця надзвичайних подій за умови гарантування відшкодування збитків, обов’язкових виплат і пільг, установлених відповідно до законодавства про охорону праці та соціальний захист громадян. Відшкодування збитків, заохочення і надання пільг журналістам, які виконують (виконували) службові обов’язки у місцях надзвичайних подій, забезпечують власники (засновники) засобу масової інформації. У разі неможливості надати такі гарантії редакції не мають права відряджати журналістів у місця надзвичайних подій. Редакції зобов’язані забезпечити відряджених журналістів та інших працівників належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси.

У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час провадження професійної діяльності у місцях надзвичайних подій, журналіст має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, але не раніше ніж за 5 років до досягнення встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу не менше ніж 25 років для чоловіків і не менше ніж 20 років для жінок.

5. Журналісти, які живуть і працюють у сільській місцевості, селищах міського типу, мають право на безоплатне користування житлом, опаленням і освітленням за методикою, встановленою для надання пільг вчителям та працівникам культури, які проживають в сільській місцевості.

6. У разі смерті журналіста власник (засновник) засобу масової інформації надає його сім’ї матеріальну допомогу та допомогу в організації похорону. Витрати на похорон журналіста, який загинув під час виконання професійних обов’язків, ритуальні послуги, спорудження надгробка повністю здійснюються за рахунок власника (засновника) засобу масової інформації.

7. Журналісти, редакції, творчі спілки, інші фахові об’єднання журналістів мають право засновувати спеціальні фонди для відповідного відшкодування журналістам або їх близьким родичам збитків, завданих внаслідок настання нещасних випадків, смерті або заподіяння шкоди здоров’ю під час виконання професійних обов’язків, у випадках, коли страхові виплати є недостатніми або відсутніми.

Стаття 16. Особливості соціального захисту журналістів, які працюють у редакціях державних і комунальних засобів масової інформації

1. Стаж роботи журналістів у редакціях державних і комунальних засобів масової інформації зараховується до стажу державної служби, а стаж державної служби зараховується до стажу роботи журналістів у редакціях державних і комунальних засобів масової інформації.

Заробітна плата журналістів у редакціях зазначених засобів масової інформації дорівнює розміру середньої заробітної плати працівників відповідної кваліфікації та посадового рівня органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які є засновниками (співзасновниками) засобів масової інформації, та обчислюється відповідно до порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Журналісти одержують надбавки, користуються пільгами, передбаченими для державних службовців відповідної категорії посад.

При нарахуванні пенсії журналістам державних і комунальних засобів масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю. Особи, які мають страховий стаж для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі не менше 20 років стажу роботи на посадах журналістів державних та комунальних засобів масової інформації, пенсія призначається за нормами Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

Стаття 17. Умови звільнення журналіста від відповідальності

1. У разі коли через засіб масової інформації поширено подану журналістом недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність, ділову репутацію особи або порушує її права та законні інтереси, журналіст не несе відповідальність, якщо:

1) інформація містилася в офіційних повідомленнях чи поширена через офіційні засоби масової інформації установ та організацій, або одержана від установ та організацій у письмовому вигляді;

2) інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб установ та організацій, їх прес-служб, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;

3) інформація поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;

4) інформація вже була поширена іншим засобом масової інформації, який зареєстрований в установленому порядку, і є посилання на нього;

5) судом встановлено, що журналіст діяв добросовісно та зробив усе можливе для перевірки достовірності одержаної ним інформації;

6) інформація, що містить державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом, одержана законним шляхом або є суспільно значущою;

7) звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

2. Журналіст не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення думок, переконань або суджень, за допомогою яких дає оцінку чому-небудь, виявляє ставлення до кого-небудь, погляд на що-небудь, у тому числі критику, а також за висловлювання з використанням образної мови, гіпербол, алегорії, сатири, інших мовних засобів (крім нецензурних, лайливих). Погляди, думки, переконання або судження не підлягають спростуванню та доведенню їх достовірності.

3. У разі розгляду судом спору щодо заподіяної моральної (немайнової) шкоди між журналістом як відповідачем та організацією, політичною партією, виборчим блоком, їх посадовою особою (посадовими особами), іншою публічною особою як позивачем суд може призначити компенсацію за заподіяння моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового спростування недостовірної інформації, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд може відмовити у компенсації за заподіяння моральної (немайнової) шкоди.

Умислом журналіста є таке його ставлення до поширення інформації, коли він усвідомлював недостовірність інформації та бажав настання негативних наслідків для особи, про яку поширена інформація.

Стаття 18. Заборона перешкоджанню професійній діяльності журналіста

1. Умисне перешкоджання професійній діяльності журналіста та (або) переслідування журналіста під час провадження професійної діяльності, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність згідно із Кримінальним кодексом України. Інші порушення прав і свобод журналіста тягнуть за собою адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність.

2. Цензура як умисне перешкоджання професійній діяльності журналіста у формі вимог до нього з боку установ та організацій, їх посадових осіб або працівників щодо попереднього узгодження повідомлення (крім випадків, коли таку вимогу ставить автор або особа, яка дає інтерв’ю), а також контроль за змістом інформації, накладення заборони на розповсюдження повідомлень, творів (статей, програм, передач, фотоілюстрацій тощо), їх окремих частин або перешкоджання в будь-якій формі їх створенню, тиражуванню і (або) поширенню забороняється.

3. Втручання установ та організацій, їх посадових осіб або працівників у сферу професійної діяльності журналіста, вимагання від журналіста будь-яких відомостей, одержаних під час провадження ним професійної діяльності, а також огляд, розголошення чи вилучення документів без його згоди, крім випадків, передбачених законом, забороняється.

Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з провадженням ним професійної діяльності або перешкоджання його професійній діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких самих дій проти працівника правоохоронного органу.

4. Професійна діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Розділ IV
САМОРЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

Стаття 19. Принципи саморегулювання

1. Журналісти з власної ініціативи можуть створювати у визначених законодавством для об’єднань громадян організаційно-правових формах органи саморегулювання, які діють відповідно до своїх статутів.

2. Органи саморегулювання представляють інтереси журналістів в установах та організаціях, установлюють норми та затверджують правила (кодекси) журналістської етики, сприяють підвищенню професійного рівня журналістів, мають право брати участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проводити незалежну експертизу творів, повідомлень засобів масової інформації на предмет встановлення їх відповідності нормам журналістської етики, виконувати методичну роботу і здійснювати видавничу діяльність, створювати спеціальні фонди, пред’являти в установленому порядку позови до суду, господарського суду в інтересах невизначеного кола осіб, розглядати індивідуальні скарги про порушення журналістами норм журналістської етики, здійснювати інші права, які передбачені їх статутами та законодавством України.

Розділ V

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 20. Рівність журналістів

1. Іноземні журналісти, які акредитовані в Україні, а також ті, які є працівниками засобів масової інформації, що зареєстровані в Україні, незалежно від їх громадянства користуються нарівні з українськими журналістами правами та виконують обов’язки під час провадження професійної діяльності журналіста.

2. Держава сприяє видачі іноземним журналістам відповідних документів для провадження ними своєї професійної діяльності.

3. Обмеження щодо ввезення та вивезення журналістами професійного обладнання не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

Стаття 21. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України “Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2003 р., № 28, ст. 214):

у статті 451:

назву статті викласти у такій редакції:

“Стаття 451. Заборона цензури та заборона втручання у діяльність засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб”;

у частині другій слова “у професійну діяльність журналістів” замінити словами “у діяльність засобу масової інформації”;

частину четверту виключити;

у частині четвертій статті 471 слова “та журналістів” і “та соціальний захист журналістів” виключити;

2) у Законі України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1; 2004 р., № 7, ст. 41, № 16, ст. 238, № 32, ст. 394):

статті 25, 26 і 27 виключити;

у статті 40:

назву статті викласти у такій редакції:

“Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих засобів масової інформації”;

частину третю виключити;

у пункті 3 частини другої статті 41 слова “, встановлених цим Законом” виключити;

статтю 43 виключити;

3) статтю 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 49, ст. 299) виключити;

4) у Законі України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302; 2002 р., № 2, ст. 5, № 29, ст. 200, № 50, ст. 368; 2003 р., № 28, ст. 214; 2006 р., № 1, ст. 18):

назву Закону викласти у такій редакції:

“Про державну підтримку засобів масової інформації”;

в абзаці першому преамбули Закону слова “та соціального захисту журналістів” виключити;

абзац п’ятий пункту “в” частини першої статті 1 виключити;

у статті 2 виключити:

частину четверту;

у частині п’ятій слова “методики і порядку регулювання заробітної плати, охорони праці і соціального захисту журналістів”;

розділ IV виключити;

у частині другій статті 19 слова “та в індивідуальну професійну творчу діяльність журналістів” виключити;

у назві статті 21 слова “та соціальний захист журналістів” виключити;

5) доповнити пункт 3 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49—51, ст. 376; 2005 р., № 29, ст. 382; 2006 р., № 4, ст. 62) абзацом сьомим такого змісту:

“журналісти у разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час провадження професійної діяльності у місцях надзвичайних подій, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.”.



У зв’язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами восьмим і дев’ятим;

6) статтю 45 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155) виключити.
Каталог: document
document -> Аналіз готовності випускників шкіл для дітей з глибокими порушеннями зору до зовнішнього незалежного оцінювання знань
document -> Урок До 140-річчя від дня народження Лесі Українки. Слово бібліотекаря
document -> Тема уроку: Ботаніка. Будова та фізіолгія рослини. Мета
document -> Що таке інклюзія?
document -> Крок М. Сестринська справа. 2009-2010 рік Основи медсестринства 1
document -> Невідкладні стани в терапії
document -> Мвпу атб м. Львова Формування критичного мислення учнів на уроках історії
document -> Крок м лікувальна справа Невідкладні стани в педіатрії 1
document -> Крок М. Сестринська справа. 2009-2010 рік Медсестринство в інших дисциплінах терапевтичного профілю
document -> Невідкладні стани в педіатрії


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка