Закон УкраЇни Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус



Дата конвертації08.05.2016
Розмір0.52 Mb.
ПРОЕКТ

Вноситься


Кабінетом Міністрів України

ЮА. ЯЦЕНЮК

“ ” 2015 р.

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законів України
щодо документів, що підтверджують громадянство України,
посвідчують особу чи її спеціальний статус,
на виконання зобов’язань України з лібералізації візового режиму з Європейським Союзом
___________________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 18, ст. 101; 2003 р., № 27, ст. 209; 2004 р., № 33—34, ст. 406; 2011 р.,


№ 19—20, ст. 142, № 39, ст. 394; 2013 р., № 21, ст. 208, № 40, ст. 522; 2014 р., № 12, ст. 178):

1) статті 2 і 4 викласти в такій редакції:

“Стаття 2. Документи, що дають право громадянину України на виїзд з України і в’їзд в Україну

Документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в’їзд в Україну, є:

паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

дипломатичний паспорт України;

службовий паспорт України;

посвідчення особи моряка;

посвідчення члена екіпажу;

посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в’їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в’їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.”;

“Стаття 4. Порядок оформлення документів для постійного проживання громадян України за кордоном

Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України.

Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері громадянства.

Провадження за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин.”;

2) статтю 5 виключити;

3) у статті 6:

назву статті та абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

“Стаття 6. Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у разі, коли:”;

частини другу — п’яту виключити;

4) статтю 7 виключити;

5) частину першу статті 8 виключити.

2. У Законі України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 38, ст. 509; 2013 р., № 51, ст. 716):

1) у статті 14:

перше речення частини дев’ятої після слів “паспортних документів іноземця” доповнити словами “чи документа, що посвідчує особу без громадянства”;

частину десяту виключити;

2) частину восьму статті 15 виключити.

3. У Законі України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 51, ст. 716; 2014 р., № 14, ст. 255, № 36, ст. 1190):

1) у частині першій статті 1 слова “переоформленням, продовженням строку дії,” виключити;

2) у статті 2:

у частині першій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

“1) розпорядник Реєстру — центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;”;

пункт 2 виключити;

пункт 4 викласти в такій редакції:

“4) органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим;”;

доповнити частину пунктами 5,6 та 7 такого змісту:

“5) центри надання адміністративних послуг, державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру.

6) юридичні особи, створені або визначені державною обласною адміністрацією, органом місцевого самоврядування або розпорядником Реєстру для надання адміністративних послуг;

7) акредитовані суб’єкти, критерії та вимоги до яких, а також порядок проходження акредитації та моніторингу яких визначає Кабінет Міністрів України (далі – акредитовані суб’єкти)”;

3) доповнити закон статтею 21 такого змісту:

«Стаття 21. Акредитація

1. Акредитація уповноважених суб'єктів здійснюється розпорядником Реєстру.

2. Акредитація здійснюється на вимогу уповноважених суб’єктів.

Акредитований суб’єкт може здійснювати тільки окремі дії, необхідні для внесення даних особи до Реєстру, оформлення і видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, щодо яких такий суб’єкт акредитований.

3. У разі акредитації уповноваженого суб’єкта виключно на дії щодо прийому заяв та/або видачу документів, визначених абзацом другим частини другої цієї статті, отримані заяви на договірній основі передаються на розгляд іншим уповноваженим суб’єктам, які мають право вносити дані особи до Реєстру, оформлення та видачі паспорта громадянина України і паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

4. Контроль за дотриманням акредитованими суб’єктами вимог встановлених цим законом та прийнятими на його підставі підзаконними нормативно-правовими актами, здійснює розпорядник Реєстру.

5. Розпорядник Реєстру обґрунтованим письмовим рішенням призупиняє акредитацію у випадку, якщо акредитований суб’єкт не відповідає або порушує вимоги акредитації, або виявлено обставини, не усунення яких створює небезпеку дійсності документів, що видаються, або даних внесених у відомчу інформаційну систему або до Реєстру, прав людини і громадянина, у тому числі у сфері захисту персональних даних.

6. Розпорядник Реєстру обґрунтованим письмовим рішенням припиняє акредитацію, у випадку, якщо акредитований суб’єкт систематично порушує умови акредитації або вимоги законодавства, що впливає на дійсність документів, що видаються, і даних внесених у відомчу інформаційну систему або Реєстру та існує обґрунтоване припущення, що акредитований суб’єкт не зможе забезпечити усунення виявлених порушень в розумні строки.

7. Порядок, процедури та наслідки призупинення та/або скасування акредитації визначаються Кабінетом Міністрів України».

4) у статті 3:

у частині першій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

“1) безконтактний електронний носій — імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов’язаних з верифікацією особи;”;

у пункті 4 слова “особи без громадянства, які мають право на постійне проживання в Україні” замінити словами “іноземці та особи без громадянства, які мають право на постійне або тимчасове проживання в Україні”;

пункти 5 і 6 викласти в такій редакції:

“5) ідентифікувати — здійснювати комплекс заходів, який дає змогу виконувати пошук за принципом “один до багатьох”, зіставляючи дані (параметри) особи, у тому числі біометричні, з інформацією Реєстру;

6) ідентифікація особи — встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацію про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо;”;

доповнити частину пунктами 10, 11, 12 такого змісту:

“10) верифікація — порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності;

11) шаблон — математична модель зображення відцифрованих відбитків пальців рук особи, яка унеможливлює зворотне відтворення отриманих відцифрованих відбитків пальців рук особи, що зберігається в Реєстрі з метою використання у національній системі біометричної верифікації та ідентифікації;

12) акредитація – надання уповноваженим суб'єктам, визначеним пунктом 7 частини першої статті 2 цього закону, які відповідають вимогам, установленим Кабінетом Міністрів України, права внесення даних особи до Реєстру, оформлення і видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.»”;

частину другу викласти в такій редакції:

“2. Терміни “батьки”, “усиновлювачі”, “опікуни”, “піклувальники”, “інші представники” в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Сімейному та Цивільному кодексах України, терміни “третя особа”, “обробка персональних даних”, “знеособлення персональних даних”, “персональні дані”, “інформація”, “безпека інформації”, “інформація з обмеженим доступом”, “засоби електронного цифрового підпису”, “послуги електронного цифрового підпису” — у значенні, наведеному в Законах України “Про захист персональних даних”, “Про інформацію”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, “Про електронний цифровий підпис”.”;

5) у статті 4:

частину першу доповнити абзацами такого змісту:

“Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб’єктів для функціонування Реєстру об’єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняється.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів, здійснення реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.”;

частину третю викласти в такій редакції:

“3. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб’єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

“4. Порядок здійснення ідентифікації та верифікації встановлюється Кабінетом Міністрів України.”;

6) статтю 6 викласти в такій редакції:

“Стаття 6. Основні принципи функціонування Реєстру

1. Функціонування Реєстру забезпечується розпорядником Реєстру.

2. Розпорядник Реєстру:

1) організовує і контролює надання доступу до інформації Реєстру;

2) забезпечує накопичення, актуалізацію, перевірку, збереження інформації, надання довідок та звітів, видачу електронних копій документів, що містяться в матеріальних архівах, запити на отримання яких надходять захищеними каналами зв'язку від уповноважених суб'єктів);

3) контролює роботу із збереження та захисту інформації Реєстру від випадкової втрати або знищення, незаконної обробки, зокрема незаконного знищення чи несанкціонованого доступу, у тому числі третіх осіб;

4) розробляє пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів та рекомендацій іншим уповноваженим суб'єктам стосовно процедури здійснення повноважень, передбачених цим законом;

5) здійснює контроль за дотриманням авторизованими уповноваженими суб'єктами вимог встановлених цим законом та прийнятими на його підставі підзаконними нормативно-правовими актами;

6) призупиняє або припиняє доступ авторизованих уповноважених суб'єктів до відомчої інформаційної системи та Реєстру в порядку, передбаченому частинами п’ятою – сьомою статті 21 цього Закону

7) координує роботу із внесення до Реєстру інформації;

8) здійснює накопичення, актуалізацію, перевірку інформації;

9) надає інформацію про функціонування Реєстру;

10) надає відповіді на запити уповноважених суб’єктів, що надходять захищеними каналами зв’язку;

11) веде облік уповноважених суб’єктів;

12) виконує інформаційну взаємодію з ВІС уповноважених суб’єктів;

13) здійснює організацію розроблення, оформлення та подання на затвердження технічного опису і зразків документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України або спеціальний статус особи;

14) здійснює організацію виготовлення, обліку документів та обігу бланків документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи;

15) надає послуги з видачі засобів електронного цифрового підпису в установленому законодавством порядку;

16) виконує інші функції, необхідні для цілей, визначених цим Законом.

3. Кабінет Міністрів України визначає державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру, адміністратором Реєстру.

4. Адміністратор Реєстру:

1) здійснює заходи з інформаційного, технічного і програмно-технологічного забезпечення функціонування Реєстру;

2) забезпечує збереження і захист інформації Реєстру від випадкової втрати або знищення, незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи несанкціонованого доступу, у тому числі третіх осіб;

3) за погодженням з розпорядником Реєстру здійснює інформаційне забезпечення ВІС уповноважених суб’єктів та заявників (їх представників);

4) забезпечує надання органам місцевого самоврядування та суб’єктам, визначеним пунктами 4-7 частини 1 статті 2 цього Закону, доступу до відомчої інформаційної системи та Реєстру (у тому числі за допомогою інтерфейсу прикладного програмування) в межах необхідних для здійснення функцій передбачених цим Законом

5) виконує інші завдання, покладені на нього розпорядником Реєстру, необхідні для цілей, визначених цим Законом.

5. Головний обчислювальний центр Реєстру, який діє у складі розпорядника Реєстру, забезпечує накопичення змін інформації та проводить автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних Реєстру, формує набори даних для виготовлення документів. Резервний обчислювальний центр Реєстру забезпечує надійність збереження інформації центральної бази даних Реєстру шляхом дублювання інформації.

6. Замовником товарів, робіт і послуг для забезпечення створення та функціонування Реєстру є розпорядник Реєстру або адміністратор Реєстру.”;

7) у статті 7:

у частині першій:

пункт 8 викласти в такій редакції:

“8) реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);”;

у пункті 9 слова “відомості про документи” замінити словами “реквізити документів”;

пункт 111 виключити;

пункти 12 і 13 викласти в такій редакції:

“12) відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки трудового мігранта);

13) за згодою особи — відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);”;


доповнити частину пунктом 14 такого змісту:

“14) додаткова змінна інформація (про місце проживання або перебування особи, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені).”;

частини другу і третю викласти в такій редакції:

“2. У разі відсутності інформації, передбаченої пунктами 3, 6, 9—14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

3. Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей.”;

доповнити статтю після частини четвертої новою частиною п’ятою такого змісту:

“5. Реєстр також містить інформацію з ВІС уповноважених суб’єктів, зокрема про час та дату внесення відповідної інформації.”.

У зв’язку з цим частини п’яту — шосту вважати відповідно частинами шостою — сьомою;

частину шосту доповнити абзацом такого змісту:

“Заборонено вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічну або расову приналежність, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров’я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров’я та засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.”;

у частині сьомій:

абзаци другий і третій викласти в такій редакції:

“Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів. Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється.

Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб’єктів.”;

абзац четвертий виключити;

8) у статті 10:

у частині першій:

абзац перший після слів “органів місцевого самоврядування” доповнити словами “з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”;

абзац другий викласти в такій редакції:

“У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.”;

доповнити частину після абзацу другого новими абзацами третім та четвертим такого змісту:

“Використання унікального номера запису в Реєстрі іншими державними органами та юридичними особами приватного права в якості ідентифікатора для обміну інформацією та встановлення зв'язку між персональними даними особи, що містяться в інформаційних базах (як у власних так і інформаційних базах інших організацій, установ, підприємств), з використанням автоматизованих чи напівавтоматизованих засобів, можливо лише у випадках прямо передбачених законодавчими актами України.

Розпорядник Реєстру в межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно для цілей ідентифікації особи для внесення даних особи в Реєстр вперше або оформлення, видачі, обміну, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів, здійснення реєстрації місця проживання чи місця перебування особи має право отримувати інформацію з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі інформації про особу, встановленому частиною першою статті 7 цього Закону (лише ідентифікаційні дані особи). Доступ до інформації здійснюється з дотриманням вимог Законів України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та «Про захист персональних даних»”.

У зв’язку з цим абзаци третій — шостий вважати відповідно абзацами четвертим — сьомим;

друге речення абзацу шостого викласти в такій редакції: “На письмове прохання особи внесення імені латинськими літерами може бути виконано відповідно до його написання у документах, виданих компетентними органами України або іноземної держави.”;

частину другу доповнити пунктами 3—5 такого змісту:

“3) державна реєстрації народження фізичної особи;

4) за бажанням особи, якщо інформація про неї не була внесена до Реєстру;

5) у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України.”;

частину третю викласти в такій редакції:

“3. Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорії мігрантів, в установленому порядку.”;

8) статтю 11 викласти у такій редакції:

“ Інформація з Реєстру надається:

1) державним установам, в обсязі необхідному для здійснення ними функцій передбачених законодавчими актами України. Склад і зміст персональних даних мають бути адекватні і пропорційні цілям їх обробки;

2) юридичним особам, в обсязі необхідному для здійснення покладених на них зобов'язань, передбачених законодавчими актами України;

3) фізичним або юридичним особам за згодою особи, дані якої вимагаються;

4) в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

2. Державним органам та юридичним особам надається відповідний електронний доступ до Реєстру (у тому числі за допомогою інтерфейсу прикладного програмування), в межах необхідних для здійснення повноважень або обов’язків, передбачених законом.

3. Суб'єкти, які одержують інформацію з Реєстру, для забезпечення захисту персональних даних зобов'язані вживати необхідні організаційні, правові та технічні заходи пропорційні та адекватні ризикам.

4. Розпорядник Реєстру інформує Уповноваженого із захисту персональних даних про надання державному органу або юридичній особі приватного права електронного доступу до Реєстру.

5. За надання інформації з Реєстру може стягуватися плата (адміністративний збір).

6. Порядок надання інформації з Реєстру, а також розмір плати за таке надання визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Доступ до інформації Реєстру в установленому порядку здійснюється уповноваженими суб’єктами після відповідної авторизації із збереженням інформації про особу, яка здійснила такий доступ, введені запроси, витяги, час, дату, підстави зміни, перегляду, передачі та видалення або знищення персональних даних та іншої технологічної інформації.”;

10) статтю 12 викласти в такій редакції:

“Стаття 12. Довідка про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та видані документи

1. Довідка про внесення інформації до Реєстру та видані документи складається у формі витягу з Реєстру. Порядок видачі довідки та її форма встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Особі не може бути відмовлено у видачі інформації (довідки) з Реєстру в необхідному їй обсязі на підставі того, що відповідна форма довідки не затверджена.”;

11) у статті 13:

у частині першій:

підпункт “є” пункту 1 виключити;

у пункті 2:

підпункт “ґ” викласти в такій редакції:

“ґ) картка трудового мігранта”;

доповнити пункт підпунктами “є” і “ж” такого змісту:

“є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.”;

доповнити статтю частинами третьою і четвертою такого змісту:

“3. Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка трудового мігранта містять безконтактний електронний носій.

Посвідчення особи на повернення в Україну, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

4. Особам, які відмовляються від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України, гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб’єкту про відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія. У цьому разі особі у порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, видається відповідний документ, до безконтактного електронного носія якого не внесені відцифровані відбитки пальців рук.”;

11) у статті 14:

частину третю виключити;

частину п’яту та шосту викласти в такій редакції:

“5. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравірування та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється Державним центром персоналізації документів. Кількість і територіальне розташування Державних центрів персоналізаціі документів визначає Кабінет Міністрів України. Персоналізація документів може також здійснюватися юридичними особами, заснованими органами місцевого самоврядування або іншими юридичними особами. Процес передачі даних для персоналізації документів, передачі бланків та їх обліку здійснюються централізовано. Правові відносини між уповноваженим суб'єктом і центром персоналізації регулюються відповідним договором та законодавством України.

6. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.”;

12) у статті 15:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

“1. Бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Бланки документів, які не містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

2. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням уповноважених суб’єктів.”;

у частині п’ятій слова “імплантована безконтактна інтегральна схема (далі — безконтактний електронний носій)” замінити словами “імплантовано безконтактний електронний носій”;

у частині шостій слова “повинні містити безконтактний електронний носій” замінити словами “містять безконтактний електронний носій (у випадках, передбачених цим Законом)”;

частину восьму викласти в такій редакції:

“Уповноважені суб’єкти, передбачені пунктами 1—3 частини першої статті 2 цього Закону, крім органів місцевого самоврядування та органів влади Автономної Республіки Крим, здійснюють закупівлю бланків відповідних документів у державних підприємств, що входять до сфери управління Національного банку України.”;

доповнити статтю частиною дев’ятою такого змісту:

«9. Вартість бланків документів

Вартість бланків документів, які державне підприємство, що входить до сфери управління Національного банку України, зобов'язане надавати уповноваженим суб'єктам і центрам персоналізації документів визначається законодавством України. Для всіх уповноважених суб'єктів встановлюється єдина вартість бланка документа.»

13) статтю 16 викласти в такій редакції:

“Стаття 16. Оформлення, видача, обмін, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення документів

1. Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються у порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

2. Про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи віком до шістнадцяти років або інші представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов’язаний у порядку і строки, визначені законодавством України, повідомити уповноваженому суб’єкту, який здійснив видачу документа, та органу внутрішніх справ, якщо інше не передбачено цим Законом. Про втрату або викрадення документа за кордоном заявник зобов’язаний повідомити компетентним органам іноземної держави та ЗДУ за місцем перебування, яка протягом доби інформує уповноваженого суб’єкта, який здійснив видачу документа, та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону України, із зазначенням внесеної до документа інформації.

У разі неможливості інформування ЗДУ за місцем перебування про втрату або викрадення документа, про це може бути заявлено уповноваженому суб'єкту при подачі заяви про видачу нового документа. Відомості про втрату або викрадення документів передаються центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону України та органам внутрішніх справ, із зазначенням внесеної в документ інформації.

3. У разі використання особою документів з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення або в інших випадках, передбачених законами, уповноважений суб’єкт має право вилучити (у тому числі тимчасово) такі документи.

4. Головний обчислювальний центр проводить автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

5. За фактом виготовлення документів відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб’єктом.

6. У разі втрати або викрадення документа заявник звертається з відповідною заявою до уповноваженого суб'єкта

Рішення про оформлення документа замість втраченого або викраденого документа, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, приймається уповноваженим суб’єктом за результатами ідентифікації заявника.

7. У разі виявлення невідповідності даних, уповноважена особа, що розглядає заяву про видачу документа, зобов'язана встановити дійсні дані особи на підставі даних, що містяться в електронних інформаційних базах і / або картотеках (у тому числі й електронних інформаційних базах та / або картотеках інших органів державної влади) і видати відповідний документ.

При виявленні невідповідності даних, що містяться в поданих документах і Реєстрі, достовірними вважаються дані, що містяться в актовому записі про народження, до моменту встановлення іншого.

У разі виявлення невідповідності даних Реєстру дійсним даним, документ видається після внесення виправлень до реєстру.

8. Розгляд заяви про видачу (у тому числі замість непридатного для подальшого використання, викраденого або втраченого) документа здійснюється незалежно від розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов’язаного з недотриманням правил паспортної системи або реєстраційного обліку. Затримка виконання адміністративного стягнення не перешкоджає оформленню та видачі документа.

9. Уповноважений суб’єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досягнув шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині шостій цієї статті і абзаці другому частини першої статті 22);

3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа (крім випадків, коли необхідні відомості можуть бути отримані з матеріальних архівів розпорядника Реєстру або електронних інформаційних баз державних органів);

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб’єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

За наявності підстав вищий уповноважений суб’єкт має право скасувати рішення, надіслати матеріали на повторний розгляд (у разі необхідності — на додаткову перевірку наданих матеріалів) чи прийняти на їх підставі нове рішення.

Остаточне рішення щодо оформлення та видачі документа приймає вищий уповноважений суб’єкт, до якого було оскаржено попереднє рішення.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома заявника в установлений законодавством строк.

8. У разі закінчення строку дії документа або смерті особи її документи у порядку і строки, визначені законодавством України, здаються уповноваженому суб’єкту, що видав такий документ, а якщо така особа проживає (проживала) за кордоном, — ЗДУ.

9. Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб’єкт після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України “Про громадянство України”, зобов’язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, уповноваженому суб’єкту, що здійснив оформлення та видачу такого документа, а якщо така особа проживає за кордоном, — ЗДУ.

Якщо особа, яка заявила про втрату або викрадення документа, знайде цей документ, вона зобов’язана протягом доби здати знайдений документ для знищення уповноваженому суб’єкту, який видав цей документ, а в разі втрати або викрадення за кордоном — найближчій ЗДУ.

10. Знищення вилучених документів здійснюється у встановленому законодавством порядку.”;

14) у статті 19:

у частині другій:

в абзаці першому слова “відповідно до документів ІСАО” замінити словами “з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО)”;

абзац другий викласти в такій редакції:

“За згодою особи відцифровані відбитки пальців рук вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України.”;

у першому реченні частини третьої слова “законами України” замінити словами “законодавством України”;

15) статтю 20 викласти в такій редакції:

“Стаття 20. Адміністративний збір. Консульський збір

1. За оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів справляється адміністративний збір, а за проведення таких дій за кордоном — консульський збір.

За реєстрацію місця проживання/місця перебування особи справляється адміністративний збір.

Адміністративний збір справляється у порядку, визначеному цим Законом.

Вартість адміністративної послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах граничної вартості адміністративної послуги, встановленої цим Законом.

Консульський збір справляється у порядку та розмірах, визначених законодавством.

2. Розмір адміністративного збору за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів включає вартість адміністративної послуги, вартість бланка документа та його персоналізації.

Гранична вартість адміністративної послуги:

1) за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України у строк:

не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети — 0,1 мінімальної заробітної плати;

не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети — 0,2 мінімальної заробітної плати;

2) за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон у строк:

не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети — 0,2 мінімальної заробітної плати;

не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети — 0,4 мінімальної заробітної плати;

не пізніше ніж через 3 робочих дні з дня оформлення заяви-анкети за наявності обставин, передбачених частиною чотирнадцятою статті 22 цього Закону, — 0,2 мінімальної заробітної плати;

3) за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін проїзного документа біженця у строк протягом 15 робочих днів з дати звернення заявника за отриманням документа — 0,4 мінімальної заробітної плати;

4) за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон у строк протягом 15 робочих днів з дня прийняття необхідних документів, передбачених законодавством, — 0,4 мінімальної заробітної плати;

5) за оформлення замість втраченого або викраденого та обмін посвідчення біженця у строк протягом 15 робочих днів з дня прийняття необхідних документів, передбачених законодавством, — 0,4 мінімальної заробітної плати;

6) за оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої) та обмін посвідки на постійне проживання у строк протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів, передбачених законодавством, — 0,4 мінімальної заробітної плати;

7) за оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої) та обмін посвідки на тимчасове проживання у строк протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів, передбачених законодавством, — 0,4 мінімальної заробітної плати;

8) за оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої) та обмін картки мігранта у строк протягом 10 робочих днів з дня прийняття документів, передбачених законодавством, — 0,4 мінімальної заробітної плати;

9) за оформлення замість втраченого або викраденого та обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, у строк протягом 15 робочих днів з дати прийняття рішення про визнання іноземця або особи без громадянства особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, — 0,4 мінімальної заробітної плати;

10) за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, у строк протягом 15 робочих днів з дати звернення заявника за отриманням документа — 0,4 мінімальної заробітної плати;

11) за реєстрацію місця проживання/місця перебування особи у строк протягом 1 дня — у розмірі 0,05 мінімальної заробітної плати.

Вартість бланків документів та їх персоналізації визначається відповідно до укладених із дотриманням вимог законодавства договорів з державним підприємством, що здійснює виготовлення бланків та їх персоналізацію.

3. Гранична вартість адміністративної послуги визначається у відповідному розрахунку від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів.

4. Строки і розмір додаткової плати за послуги з оформлення або обміну документів (у тому числі в скорочені терміни), передбачених цією статтею, розпорядником Реєстру або заснованою ним юридичною особою встановлюються Кабінетом Міністрів України

5. Строки і розмір додаткової плати за послуги з оформлення або обміну документів (у тому числі в скорочені терміни), передбачених цією статтею, органами місцевого самоврядування (центром надання адміністративних послуг) встановлюються відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.

6. Строки і розмір додаткової плати за послуги з оформлення або обміну документів (у тому числі в скорочені терміни), передбачених цією статтею,, юридичними особами, заснованими органами місцевого самоврядування або обласними державними адміністраціями, встановлюються відповідним представницьким органом місцевого самоврядування або відповідною обласною державною адміністрацією.

7. Строки та розмір додаткової плати за послуги з оформлення або обміну в скорочені терміни документів передбачених цією статтею, уповноваженими суб'єктами, зазначеними у пункті 7 частини першої статті 2 встановлюються цими ж суб'єктами.

8. Вартість адміністративної послуги з оформлення або обміну документів розподіляється таким чином:

1) 60% зараховується уповноваженому суб’єкту надання адміністративних послуг;

2) 30% зараховується до спеціального фонду державного бюджету України;

3) 10% зараховується розпоряднику відповідного реєстру;

9. Вартість адміністративної послуги з оформлення або обміну документів у скорочені строки розподіляється таким чином:

1) 70% зараховується уповноваженому суб’єкту надання адміністративних послуг;

2) 20% зараховується до спеціального фонду державного бюджету України;

3) 10% зараховується розпоряднику відповідного реєстру;

10. У разі надання послуг розпорядником Реєстру або заснованим ним юридичною особою через уповноважених суб'єктів, які здійснюють винятково дії з прийому заяв та / або видачі документів, частина вартості адміністративної послуги передбачена пунктом 1 частини 8 цієї статті розподіляється в наступному порядку:

1) 20% зараховується уповноваженому суб'єкту, який здійснює дії, пов'язані з отриманням заяв та видачею документів;

2) 40% зараховується уповноваженому суб'єкту, який приймає рішення про оформлення документів.

11. У разі надання послуг розпорядником Реєстру або заснованим ним юридичною особою через уповноважених суб'єктів, які здійснюють винятково дії з прийому заяв та / або видачі документів, частина вартості адміністративної послуги передбачена пунктом 1 частини 9 цієї статті розподіляється в наступному порядку

1) 20% зараховується уповноваженому суб'єкту, який здійснює дії, пов'язані з отриманням заяв та видачою документів;

2) 50% зараховується уповноваженому суб'єкту, який приймає рішення про оформлення документів.

12. Розподіл частини вартості адміністративних послуг, передбаченої пунктом 1 частини 8 і пунктом 1 частини 9, здійснюється за попередньою згодою сторін, крім випадків, коли у наданні послуг бере участь розпорядник Реєстру або заснована ним юридична особа.

13. За оформлення, обмін дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, тимчасового посвідчення громадянина України адміністративний збір (консульський збір) не справляється.

За оформлення посвідчення біженця та посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, адміністративний збір не справляється.

За оформлення паспорта громадянина України вперше особі, яка не досягла 18 років, адміністративний збір не справляється.

У випадках, передбачених частиною сьомою статті 27 цього Закону, а також за рішенням керівника ЗДУ у разі наявності обставин, що доводять неспроможність громадянина його сплатити, консульський збір за оформлення посвідчення особи на повернення в Україну не справляється.

14. Сплата адміністративного збору (консульського збору) підтверджується відповідними документами, що додаються до заяви про оформлення і видачу документів, передбачених цим Законом.”;

16) у статті 21:

у частині першій слова “на території України” виключити;

частини другу, третю, п’яту, восьму і дев’яту викласти в такій редакції:

“2. Кожен громадянин України, який досягнув чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, — на 10 років.”;

“5. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру.

6. Оформлення та видача паспорта громадянина України або необхідні для цього окремі дії (прийом заяв, отримання біометричних даних, проведення процедури ідентифікації особи, прийняття рішення про оформлені і видачі паспорта громадянина України або про відмову в оформленні та видачі даного документа, передача заявнику персоналізованого паспорта громадянина України або письмової відмови у його видачі і т.д.) можуть здійснюватися також особами передбаченими пунктами 4-7 частини першої статті 2 цього Закону.»

7. Паспорт громадянина України видається не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання. Порядок видачі паспорта громадянина України у скорочені терміни у відповідності до законодавства.»

8. Паспорт громадянина України містить написи українською та англійською мовами.”;

9. До безконтактного електронного носія, що міститься  у паспорті громадянина України, який досягнув вісімнадцятирічного віку, вносяться засоби електронного цифрового підпису у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

17) у статті 22:

у частині першій:

слова “за кордоном” виключити;

доповнити частину абзацом такого змісту:

“Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон.”;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“5. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні — розпорядником Реєстру, а за кордоном — ЗДУ.

Оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон або необхідні для цього окремі дії (прийом заяв, отримання біометричних даних, проведення процедури ідентифікації особи, прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України або про відмову в оформленні та видачі даного документа, передача заявнику персоналізованого паспорта громадянина України для виїзду за кордон або письмової відмови у його видачі і т.д.) можуть здійснюватися також уповноваженими суб'єктами передбачених пунктами 4 - 7 частини першої статті 2 цього Закону.

у частині десятій слова “розпорядником Реєстру” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин України”;

частину 12 викласти в такій редакції:

«Паспорт громадянина України для виїзду за кордон видається заявнику не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання. Порядок видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у скорочені терміни та самі терміни визначаються Кабінетом Міністрів України.»

у частині шістнадцятій слова “та обмін” виключити, а після слів “чи ЗДУ” доповнити словами “або МЗС”;

18) у статті 23:

частину першу викласти в такій редакції:

“1. Дипломатичний паспорт України є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та надає право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.”;

доповнити статтю після частини п’ятої новою частиною шостою такого змісту:

“6. Усі друковані написи у дипломатичному паспорті України, у тому числі відомості про особу, зазначаються українською та англійською мовами.”.

У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

19) у статті 24:

назву статті доповнити словом “України”;

частину першу викласти в такій редакції:

“1. Службовий паспорт України є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та надає право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.”;

частину п’яту доповнити пунктом 71 такого змісту:

“71) дата народження;”;

20) у статті 25:

у частині четвертій цифри “16” замінити цифрами “32”;

частини шосту і сьому викласти в такій редакції:

“6. Посвідчення особи моряка видається на десять років.

7. Про втрату або викрадення посвідчення особи моряка на території України особа зобов’язана негайно повідомити про це капітану судна, де вона працює, та/або керівнику підприємства, установи, організації, що уклала з нею трудовий договір, а також уповноваженому суб’єкту, який здійснив видачу посвідчення, а у разі викрадення — також органу внутрішніх справ. Про втрату або викрадення посвідчення особи моряка за кордоном особа зобов’язана повідомити компетентним органам іноземної держави та найближчій ЗДУ.”;

21) у статті 26:

частину першу викласти в такій редакції:

“1. Посвідчення члена екіпажу є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України і видається громадянину України, який належить до складу екіпажу повітряного судна, відноситься до осіб льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і вантажного салона, осіб авіаційного персоналу, які не входять до складу екіпажу, але забезпечують виконання технологічних процесів перевезення та виконання видів польотів або авіаційних робіт чи технічне обслуговування повітряних суден у позабазових аеропортах.”;

у частині дев’ятій:

пункт 7 після слів “місце роботи” доповнити словом “(код)”;

пункт 14 викласти в такій редакції:

“14) уповноважений орган, що видав документ, та відцифрований підпис посадової особи;”;

пункт 16 виключити;

доповнити статтю частиною десятою такого змісту:

“10. Посвідчення члена екіпажу містить напис українською та англійською мовами: “Посвідчення члена екіпажу є власністю України” і текст українською та англійською мовами: “Власник має право в будь-який час повернутися в Україну за пред’явленням дійсного посвідчення”.”;

22) у статті 27:

частину першу викласти в такій редакції:

1. Посвідчення особи на повернення в Україну є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті), дає право на в’їзд в Україну, оформляється і видається ЗДУ громадянам України у разі:

1) втрати під час перебування за межами України документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та надають право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну;

2) якщо строк дії таких документів закінчився;

3) якщо встановлено, що такий документ є недійсним з інших причин;

4) якщо громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або надають право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.”;

пункт 2 частини п’ятої викласти в такій редакції:

“2) документ (протокол, довідка тощо), виданий компетентними органами держави перебування, що підтверджує факт звернення особи з приводу втрати документа, що посвідчує особу, підтверджує громадянство та надає право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну; або документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство та надає право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну, якщо строк дії такого документа закінчився або встановлено, що він є недійсним з інших причин (крім випадків, якщо громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або надають право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну);”;

частину сьому викласти в такій редакції:

“7. На підставі звернення компетентного органу іноземної держави посвідчення особи на повернення в Україну може бути оформлене і видане на ім’я громадянина України, щодо якого прийнято рішення про реадмісію, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або щодо якого прийнято рішення про його примусову депортацію з відповідної держави.”;

23) статтю 28 виключити;

24) у частині другій статті 29 слова “, що містить безконтактний електронний носій” виключити.

25) статті 31 і 32 викласти в такій редакції:

“Стаття 31. Посвідка на постійне проживання

1. Посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

2. Посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), які мають дозвіл на імміграцію в Україну.

3. Посвідка на постійне проживання є власністю України.

4. Посвідка на постійне проживання виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

5. До посвідки на постійне проживання вноситься така інформація:

1) ім’я особи;

2) стать;

3) громадянство;

4) дата народження;

5) унікальний номер запису в Реєстрі;

6) номер документа;

7) дата видачі документа;

8) дата закінчення строку дії документа;

9) уповноважений суб’єкт, що видав документ (код);

10) відцифрований підпис особи;

11) підстава для отримання дозволу на імміграцію (код);

12) місце народження;

13) відцифрований образ обличчя особи.

6. Посвідка на постійне проживання видається строком на 10 років.

Стаття 32. Посвідка на тимчасове проживання

1. Посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

2. Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), які визначені статтею 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

3. Посвідка на тимчасове проживання є власністю України.

4. Посвідка на тимчасове проживання виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

5. До посвідки на тимчасове проживання вноситься така інформація:

1) ім’я особи;

2) стать;

3) громадянство;

4) дата народження;

5) унікальний номер запису в Реєстрі;

6) номер документа;

7) дата видачі документа;

8) дата закінчення строку дії документа;

9) уповноважений суб’єкт, що видав документ (код);

10) відцифрований підпис особи;

11) підстава для отримання посвідки на тимчасове проживання (код);

12) місце народження.

13) відцифрований образ обличчя особи.

6. Посвідка на тимчасове проживання видається строком на один рік, якщо інше не передбачено Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.”;

26) абзаци п’ятий — сьомий частини третьої статті 33 виключити;

27) у частині третій статті 34:

абзац десятий виключити;

доповнити частину після абзацу вісімнадцятого новим абзацом такого змісту:

“16) відцифрований образ обличчя особи.”.

У зв’язку з цим абзаци дев’ятнадцятий — двадцять п’ятий вважати відповідно абзацами двадцятим — двадцять шостим;

абзаци двадцятий, двадцять другий — двадцять четвертий виключити;

28) статтю 35 викласти в такій редакції:

“Стаття 35. Картка трудового мігранта

1. Картка трудового мігранта є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю в Україні, та підтверджує законні підстави для проживання в Україні.

2. Картка трудового мігранта є власністю України.

3. Картка трудового мігранта виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

На лицьовому боці картки угорі розміщуються назва держави, назва документа та зображення малого Державного Герба України.

Нижче розміщується така інформація:

1) ім’я особи;

2) стать;

3) громадянство;

4) дата народження;

5) унікальний номер запису в Реєстрі;

6) номер документа;

7) уповноважений суб’єкт, що видав документ (код);

8) дата видачі документа;

9) строк дії документа;

10) відцифрований підпис особи;

11) відцифрований образ обличчя особи.

На зворотному боці картки трудового мігранта угорі розміщується напис: “Картка трудового мігранта є власністю України”. Нижче розміщується така додаткова інформація про особу:

1) назва та номер документа, що посвідчує особу;

2) держава, в якій видано паспортний документ;

3) місце народження.

Усі написи на лицьовому та зворотному боці картки трудового мігранта виконуються українською та англійською мовами, а ім’я особи — відповідно до вимог цього Закону.

4. Оформлення та видача картки трудового мігранта здійснюються розпорядником Реєстру протягом 10 робочих днів з дня прийняття ним документів, передбачених законодавством України.

Оформлення та видача картки трудового мігранта здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Строк дії картки трудового мігранта становить один рік.”;

29) доповнити Закон статтями 36 і 37 такого змісту:

“Стаття 36. Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту

1. Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, є паспортним документом, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання її особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов’язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.

2. Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, є власністю України.

3. Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, виготовляється у формі книжечки, яка складається з м’якої обкладинки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, 16 сторінок та сторінки даних.

На лицьовому боці обкладинки розміщуються зображення малого Державного Герба України, назва держави та назва документа.

На лівому форзаці надруковано текст: “Цей документ посвідчує особу та підтверджує факт надання їй в Україні статусу особи, яка потребує додаткового захисту”.

На сторінці даних інформація розміщується в такій послідовності:

1) відцифрований образ обличчя особи;

2) ім’я особи;

3) дата народження;

4) громадянство;

5) відцифрований підпис особи;

6) держава постійного проживання особи;

7) стать;

8) реквізити рішення уповноваженого суб’єкта про визнання особою, яка потребує додаткового захисту;

9) номер документа;

10) дата видачі документа;

11) дата закінчення строку дії документа;

12) уповноважений суб’єкт, що видав документ (код);

13) унікальний номер запису в Реєстрі.

4. Оформлення та видача посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, здійснюються розпорядником Реєстру протягом 15 робочих днів з дати прийняття ним рішення про визнання іноземця або особи без громадянства особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

5. Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, видається строком на п’ять років.”;

30) доповнити Закон статтею 37 такого змісту:

“Стаття 37. Проїзний документ особи, якій надано додатковий захист

1. Проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, є документом, що посвідчує особу та надає право особі, якій він оформлений, на виїзд з України і в’їзд в Україну.

2. Проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, є власністю України.

3. Документ виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та яка складається з м’якої обкладинки, 16 сторінок та сторінки даних.

На лицьовому боці обкладинки розміщуються зображення малого Державного Герба України, назва держави та назва документа.

На сторінку даних інформація вноситься в такій послідовності:

1) назва держави;

2) назва документа;

3) тип документа;

4) код держави;

5) номер документа;

6) ім’я особи;

7) дата народження;

8) унікальний номер запису в Реєстрі;

9) стать;

10) місце народження;

11) дата видачі документа;

12) уповноважений суб’єкт, що видав документ (код);

13) дата закінчення строку дії документа;

14) відцифрований підпис особи;

15) відцифрований образ обличчя особи.

На першій сторінці впоперек друкується текст відповідно до єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також зазначається, що документ є власністю України.

Четверта сторінка призначена для особливих відміток.

Сторінки з п’ятої до шістнадцятої призначені для віз і відміток про перетинання особою, якій надано додатковий захист, державного кордону.

4. Оформлення та видача документа здійснюються розпорядником Реєстру протягом 15 робочих днів з дати звернення заявника за отриманням такого документа.

5. Проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, видається на строк дії посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, за умови, що посвідчення видано на п’ять років.”;

31) пункти 2 і 3 розділу V “Перехідні положення” виключити.

4. У Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 15, ст.232):

1) у частині другій статті 2 слова "або місця перебування» виключити;

2) у статті 3:

в абзаці третьому слова «або перебування» виключити;

абзац четвертий виключити;

в абзаці сьомому після слова «документа» доповнити знаками і словами (крім документа виданого у формі карти)

в абзаці восьмому слова «або місця перебування» виключити;

в абзаці дев'ятому:

слова «та місцезнаходження» виключити;

після слів «за захистом в Україні» доповнити знаком і словами «крім випадків, коли документи видані у формі карти»;

 3) у статті 6:

у реченні першому абзацу четвертого після слова «проживання» доповнити словами «або документ, що засвідчує особу, підтверджує громадянство України або спеціальний статус особи»;

абзаци шостий, восьмий виключити;

абзац дванадцятий викласти в такій редакції:

«Реєстрація місця проживання може бути здійснена за заявою одного із законних представників»;

після абзацу дванадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«У разі якщо реєстрація місця проживання здійснена за заявою одного законного представника, а зняття з реєстрації місця проживання здійснено за заявою іншого законного представника, реєстрація місця проживання може бути здійснена тільки за взаємною згодою законних представників або рішенням суду.»;

абзаци шістнадцятий, сімнадцятий виключити;

4) у статті 7:

абзаци четвертий і п'ятий замінити абзацами такого змісту:

«Даних Єдиного державного демографічного реєстру або Державного реєстру актів цивільного стану, що підтверджують факт смерті особи;

документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; ";

у реченні першому абзацу тринадцятого після слова «проживання» доповнити словами «або документ, що засвідчує особу, підтверджує громадянство України або спеціальний статус особи»;

абзац чотирнадцятий виключити;

абзац вісімнадцятий викласти в такій редакції:

«Зняття з реєстрації місця проживання за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі якщо реєстрація здійснена за заявою тільки одного законного представника, згода інших законних представників не потрібно. ";

5) у назві статті 10 слова «або місця перебування особи" виключити;

6) у назві та тексті статті 11 слова «та місця перебування» виключити;

7) у назві та тексті статті 14 слова «або місця перебування» виключити.

5. У Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р, № 38, ст.509) частину десяту статті 14 і частину восьму статті 15 виключити.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за його опублікуванням, крім:

1) пункту 2 (в частині доповнення частини 1 статті 2 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр і документах, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу або її спеціальний статус", пунктами 4-6) та пункту 3, а також пунктів 16 і 17 (у частині надання повноважень уповноваженим суб'єктам передбачених пунктами 4-6 частини 1 статті 2 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр і документах, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу або її спеціальний статус") які набирають чинності з 15 липня 2016 року, за винятком областей України , де здійснюються пілотні проекти з впровадження системи оформлення і видачі документів за участю органів місцевого самоврядування або акредитованих суб'єктів;

2) підпунктів 25, 28 і 30 пункту 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2018 року,

3) підпункту 29 пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2020 року, в частині запровадження документів, що містять безконтактний електронний носій.

2. В областях України, де здійснюються пілотні проекти, пункт 2 (в частині доповнення частини 1 статті 2 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр і документах, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу або її спеціальний статус", пунктами 4-6), пункт 3, а також пункти 16 і 17 (в частині надання повноважень уповноваженим суб'єктам передбачених пунктами 4-6 частини 1 статті 2 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр і документах, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу або її спеціальний статус") вступають в силу з .................. 2016 року.

3. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

4. Установити, що на формування адміністративного збору за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін та продовження строку дії документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, не поширюється дія частини п’ятої статті 11 Закону України “Про адміністративні послуги”.

5. Установити, що органи місцевого самоврядування можуть звільняти окремі категорії осіб від сплати вартості адміністративної послуги за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, яка зараховується до місцевих бюджетів, а також приймати рішення щодо компенсації таким категоріям осіб вартості адміністративної послуги за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, вартості бланка документа, його персоналізації, яка зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

6. Установити, що проїзні документи дитини, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії і можуть використовуватися для виїзду з України і в’їзду в Україну осіб, на ім’я яких вони видані.

7. Установити, що в разі, коли під час розгляду заяви-анкети для внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру вперше така особа не надала документів, що посвідчують особу та підтверджують її громадянство, розпорядник Реєстру здійснює її ідентифікацію, а в разі, коли особу не буде ідентифіковано, розпорядник Реєстру в межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів має право отримувати інформацію з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі інформації про особу, встановленому частиною першою статті 7 цього Закону. Доступ до інформації здійснюється з дотриманням вимог Законів України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” та “Про захист персональних даних”.

8. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

затвердити перелік областей України, де будуть впроваджуватися пілотні проекти;

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;



забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Голова
Верховної Ради України


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка