Закон україни про систему професійних кваліфікацій цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, функціонуванням та розвитком професійних кваліфікацій в Україні. Стаття 1



Скачати 186.83 Kb.
Дата конвертації14.12.2016
Розмір186.83 Kb.


Проект

прийнятий за основу

у першому читанні
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО СИСТЕМУ ПРОФЕСІЙНИХ КВАЛІФІКАЦІЙ
Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, функціонуванням та розвитком професійних кваліфікацій в Україні.
Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Галузева (міжгалузева) рада з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій – неприбуткова організація, що створюється галузевими організаціями роботодавців, їх об’єднаннями, громадськими організаціями підприємців та іншими суб’єктами господарювання і відповідає за розроблення та перегляд професійних стандартів, системний опис існуючих та перспективних професійних кваліфікацій відповідно до стратегії розвитку професійних компетентностей галузі (галузей).

Галузева рамка кваліфікацій – узгоджений з Національною рамкою кваліфікацій цілісний опис рівнів кваліфікацій певного виду економічної діяльності.

Дескриптор кваліфікаційного рівня – опис знань, умінь, навичок та компетенцій, що використовується для визначення кваліфікаційного рівня у національній рамці кваліфікацій.

Кваліфікаційний центр – акредитована відповідно до закону організація, що створює й реалізує інструменти оцінювання результатів навчання (набутих компетентностей) відповідно до затверджених професійних стандартів, надає особі відповідну професійну кваліфікацію за результатами оцінювання.

Кваліфікація – офіційний результат оцінювання й визнання, який отримано, коли компетентний орган встановив, що особа досягла результатів навчання за заданими стандартами. Кваліфікації поділяються на освітні (на основі освітніх стандартів) та професійні (на основі професійних стандартів).

Компетентність – динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистих якостей, що описуються в термінах результатів навчання.

Компетенція – надані особі повноваження для виконання покладених на неї завдань і обов’язків певної професії (заняття, роботи).

Професійна кваліфікація – кваліфікація, яка надається з урахуванням професійних стандартів, що діють у сфері праці, та відображує здатність особи виконувати завдання і обов’язки професійної діяльності певного виду та складності.

Професійний стандарт – затверджені в установленому порядку вимоги до кваліфікації працівників, їх компетентностей, що визначаються роботодавцями і слугують основою для формування професійних кваліфікацій. Професійні стандарти співвідносяться з рівнями національної і галузевих рамок кваліфікацій і групуються за галузевими ознаками.

Професія – набір занять, робіт, що характеризуються високим ступенем подібності (однорідності) основних завдань та обов’язків.

Рамка кваліфікацій – національний, галузевий (міжгалузевий) системний і структурований за компетентностями (знання, уміння, комунікація, автономність і відповідальність, інтегральна компетентність) міжнародно зрозумілий узагальнений опис кваліфікаційних рівнів.

Регульована професія – професія, у межах якої доступ до професійної діяльності, присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій регулюються спеціальними нормативними актами.

Результат професійного навчання – сукупність компетентностей, що виражають знання, розуміння, уміння, цінності, інші особистісні якості, які набуває особа після завершення освітньої/навчальної програми або її окремого компоненту.

Система професійних кваліфікацій – сукупність механізмів правового, інституційного і фінансового регулювання, які забезпечують наявність необхідних професійних кваліфікацій та гарантують їхню якість і відповідність поточним і перспективним потребам розвитку суспільства, ринку праці, громадян.

Сфера професійної діяльності – сукупність видів професійної діяльності (професій).
Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на ринку праці між роботодавцями та/або їхніми організаціями (об’єднаннями), галузевими (міжгалузевими) радами з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій кваліфікаційними центрами, уповноваженими органами у сфері освіти, зайнятості, соціально-трудових відносин та регулювання системи професійних кваліфікацій, іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, особами, громадськими організаціями під час розроблення, присвоєння, підтвердження професійних кваліфікацій; при оцінюванні та визнанні компетентностей особи, яких вона набуває впродовж життя задля професійного розвитку.


Стаття 3. Законодавство у сфері системи професійних кваліфікацій

1. Законодавство про систему професійних кваліфікацій базується на Конституції України та складається із цього закону, законів України про зайнятість, освіту, інших законодавчих актів України, прийнятих відповідно до цього Закону.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародних договорів і угод.
Стаття 4. Мета та завдання системи професійних кваліфікацій

1. Метою системи професійних кваліфікацій є забезпечення створення, функціонування та розвитку професійних кваліфікацій в Україні, узгоджених з національною і галузевими, міжнародними рамками кваліфікацій, що спроможні задовольняти зростаючі професійні потреби суспільства, держави, роботодавців та громадян.

2. Завданнями системи професійних кваліфікацій є:

створення умов для професійного розвитку особистості через набуття професійних компетентностей, кваліфікацій впродовж життя;

задоволення потреб ринку праці в працівниках відповідної професійної кваліфікації задля стійкого розвитку національної економіки;

підвищення конкурентоздатності працівників на ринку праці і забезпечення кращої відповідності професійних кваліфікацій працівників вимогам роботодавців;

досягнення максимальної збалансованості обсягів, напрямів, змісту та якості професійної підготовки кадрів відповідно до суспільно-економічних потреб держави;

забезпечення відповідності структури професійних кваліфікацій сучасним та перспективним вимогам ринку праці;

створення механізму визнання професійних кваліфікацій, здобутих особою в процесі підготовки, навчання;

запровадження системи стандартизованого оцінювання результатів навчання та набутих особою професійних компетентностей з метою надання професійних кваліфікацій;

забезпечення взаємодії ринку освітніх послуг та ринку праці, розмежування і делегування повноважень з планування, отримання, оцінювання і визнання професійної підготовки та надання відповідних професійних кваліфікацій;

гарантування прозорості процесів планування, отримання, оцінювання та визнання професійних кваліфікацій особи.


Стаття 5. Принципи організації системи професійних кваліфікацій

1. Принципами побудови системи професійних кваліфікацій є:

рівність – забезпечення рівного доступу до здобуття професійних кваліфікацій;

неупередженість – забезпечення участі всіх зацікавлених сторін у розробленні політики, принципів, змісту, функціонування та розвитку системи професійних кваліфікацій;

гнучкість – збереження відповідності критеріїв і вимог щодо професійних кваліфікацій людини об’єктивним потребам ринку праці шляхом періодичного перегляду професійних стандартів та переліку професійних кваліфікацій уповноваженими органами та соціальними партнерами;

наступність – можливість людини отримати нову професійну кваліфікацію наступного рівня або більшого об’єму (типу) за умови оволодіння попереднім рівнем (типом) професійної кваліфікації;

відповідність – встановлення вимог до професійних кваліфікацій на підставі професійних стандартів, що відповідають існуючим і прогнозним показникам розвитку національної економіки та поточним і перспективним потребам ринку праці;

єдність – забезпечення єдиного підходу до розроблення змісту професійних кваліфікацій та дескрипторів кваліфікаційних рівнів із обов'язковим визначенням критеріїв оцінювання професійних компетентностей, строків і порядку підтвердження отриманих особою професійних кваліфікацій;

науковість – науково та методично обґрунтований підхід до аналізу потреб ринку праці, створення відповідних до цих потреб професійних стандартів і професійних кваліфікацій, їхньої стандартизації та оцінювання результатів навчання в процесі здобуття професійної кваліфікації;

узгодженість – сумісність національної та галузевих (міжгалузевих) рамок кваліфікацій з міжнародними рамками кваліфікацій.


Стаття 6. Структура і склад системи професійних кваліфікацій

1. Система професійних кваліфікацій є складовою національної системи кваліфікацій і складається з:

Національної комісії з питань регулювання професійних кваліфікацій;

галузевих (міжгалузевих) рад з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій;

кваліфікаційних центрів;

галузевих рамок кваліфікацій;

професійних стандартів і професійних кваліфікацій;

реєстру професійних стандартів;

реєстрів осіб, яким присвоєно професійні кваліфікації.
Стаття 7. Національна комісія з питань регулювання професійних кваліфікацій

1. Національна комісія з питань регулювання професійних кваліфікацій є державним колегіальним органом виконавчої влади, утвореним Президентом України.

2. Положення про Національну комісію з питань регулювання професійних кваліфікацій, її голова та персональний склад затверджуються Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

3. До основних завдань Національної комісії з питань регулювання професійних кваліфікацій відноситься:

- затвердження галузевих рамок кваліфікацій та забезпечення їх гармонізації із Національною рамкою кваліфікацій;

- затвердження галузевих професійних стандартів, розроблених галузевими радами з розроблення професійних стандартів та стратегії розвитку професійних кваліфікацій;

- ведення реєстру галузевих (міжгалузевих) рад з розроблення професійних стандартів та стратегії розвитку професійних кваліфікацій,

- ведення реєстру професійних стандартів,

- ведення реєстру осіб, яким присвоєно професійні кваліфікації в межах регульованих професій;

- узагальнення показників потреб підготовки фахівців та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням;

- затвердження порядку акредитації кваліфікаційних центрів галузевими (міжгалузевими) радами з розроблення професійних стандартів та стратегії розвитку професійних кваліфікацій, здійснення нагляду за їх діяльністю;

- координація діяльності галузевих (міжгалузевих) рад з розроблення професійних стандартів та стратегії розвитку професійних кваліфікацій;

- розробка і затвердження типового порядку присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення системи професійних кваліфікацій,

- розробка і затвердження порядку розгляду скарг на діяльність складових системи професійних кваліфікацій;

- інші функції, визначені Президентом України.

5. Національна комісія з питань регулювання професійних кваліфікацій є юридичною особою, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням і фінансується з Державного бюджету України.
Стаття 8. Галузева (міжгалузева) рада з питань розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій

1. Галузева (міжгалузева) рада з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій є неприбутковою організацією і створюється за видом (видами) економічної діяльності.

2. Типове положення (статут) галузевої (міжгалузевої) ради з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій затверджуються Національною комісією з питань регулювання професійних кваліфікацій.

3. Засновниками галузевої (міжгалузевої) ради з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій є роботодавці, їх організації та об’єднання.

4. До складу галузевої (міжгалузевої) ради з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій входять:

- роботодавці, представники галузевих об'єднань організацій роботодавців, професійних асоціацій;

- представники органів державної влади;

- представник професійних спілок, їх об’єднань відповідних галузей (видів економічної діяльності);

- представники науково-дослідних, експертних організацій;

- представники навчальних закладів, які готують кадри за відповідними напрямами професійної діяльності.

5. Галузева (міжгалузева) рада з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій є репрезентативною відповідно до цього закону якщо до її складу входять роботодавці, представники галузевих об'єднань організацій роботодавців, професійних асоціацій, що представляють інтереси підприємств, на яких зайнято не менш як 30 % від загальної частки працівників, що працюють на підприємствах відповідного виду (видів) економічної діяльності.

6. Основними завданнями галузевої (міжгалузевої) ради з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій є:

розроблення та періодичний перегляд галузевих (міжгалузевих) професійних стандартів;

розроблення галузевих (міжгалузевих) рамок кваліфікацій;

затвердження дескрипторів професійних кваліфікацій;

розроблення та періодичний перегляд кваліфікаційних характеристик професій працівників;

затвердження порядку присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій за відповідними напрямами професійної діяльності;

участь у розробленні програм професійної підготовки на всіх кваліфікаційних рівнях;

участь у створенні інструментів оцінювання результатів професійного навчання;

акредитація кваліфікаційних центрів у відповідній галузі;

аналіз потреб ринку праці у фахівцях та робітничих кадрах, підготовка пропозицій щодо підвищення їх кваліфікації та перепідготовки з метою участі у формуванні державного замовлення, проведення досліджень стану професійних кваліфікацій у відповідній сфері професійної діяльності;

інформування суспільства про можливості професійної кар’єри у відповідній галузі (галузях);

розгляд скарг на порушення порядку присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій кваліфікаційними центрами;

співпраця із роботодавцями галузі задля повного представництва інтересів усіх зацікавлених сторін.

7. Галузева (міжгалузева) рада з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій має право отримувати бюджетні кошти для здійснення своєї статутної діяльності у порядку, визначеному законодавством.
Стаття 9. Кваліфікаційний центр

1. Основними функціями кваліфікаційного центру є:

оцінювання компетентностей осіб, що претендують на присвоєння професійних кваліфікацій, на відповідність професійним стандартам;

присвоєння (підтвердження) особі відповідної професійної кваліфікації за результатами оцінювання із видачею документа (атестата, диплома, свідоцтва тощо) встановленого зразка;

участь у створенні інструментів оцінювання компетентності претендентів на присвоєння професійної кваліфікацій;

інформування громадськості про діяльність у сфері присвоєння професійних кваліфікацій.

2. Рішення про надання і підтвердження організації статусу кваліфікаційного центру приймається галузевою (міжгалузевою) радою з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій шляхом акредитації відповідно до порядку, затвердженого Національною комісією з питань регулювання професійних кваліфікацій.
Стаття 10. Галузева рамка кваліфікацій

1. Галузева рамка кваліфікацій є складовою системи професійних кваліфікацій, має узгоджуватися із Національною рамкою кваліфікацій і є інструментом розроблення, ідентифікації, співвіднесення та визнання кваліфікацій.

2. Галузева рамка кваліфікацій розробляється за певним видом (видами) економічної діяльності.

3. Галузева рамка кваліфікацій складається з кваліфікаційних рівнів, які описуються в термінах компетентностей і за якими розподіляються всі професійні кваліфікації певного виду (видів) економічної діяльності.

4. Кваліфікаційний рівень галузевої рамки кваліфікацій визначається через узагальнений опис змісту, складності та обсягу компетентностей, які особа має засвоїти та продемонструвати для здобуття кваліфікацій цього рівня.

5. Галузева рамка кваліфікацій розробляється відповідною галузевою (міжгалузевою) радою з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій і затверджується Національною комісією з питань регулювання професійних кваліфікацій.


Стаття 11. Професійний стандарт

1. Професійний стандарт розробляється та переглядається галузевою (міжгалузевою) радою з розроблення професійних стандартів та стратегії розвитку професійних кваліфікацій з урахуванням положень міжнародної стандартної класифікації занять, та відповідно до вимог Національної, галузевої (міжгалузевої) рамки кваліфікацій і національних класифікаторів видів економічної діяльності та професій.

2. Форма та порядок розробки професійного стандарту розробляються Національною комісією з питань регулювання професійних кваліфікацій та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Професійні стандарти затверджуються рішенням Національної комісії з питань регулювання професійних кваліфікацій.


Стаття 12. Професійна кваліфікація

1. Професійна кваліфікація присвоюється або підтверджується особі відповідним кваліфікаційним центром в результаті оцінювання компетентностей осіб, що претендують на присвоєння професійних кваліфікацій, на відповідність професійним стандартам та професійним кваліфікаціям.

2. Необхідність наявності в особи професійної кваліфікації певного рівня для працевлаштування та/або для допуску особи до виконання певних професій, робіт, завдань визначається роботодавцем відповідно до законодавства України про працю, відповідних кваліфікаційних характеристик та рекомендацій Національної комісії з питань регулювання професійних кваліфікацій. За власним бажанням особа може самостійно звернутися до кваліфікаційного центру з метою підтвердження професійної кваліфікації за напрямом професійної діяльності відповідно до затвердженого порядку.

3. Реєстр осіб, яким присвоєно професійні кваліфікації, складає і веде відповідна галузева (міжгалузева) рада з розроблення професійних стандартів та стратегії розвитку професійних кваліфікацій у порядку, затвердженому Національною комісією з питань регулювання професійних кваліфікацій.


Стаття 13. Регульовані професії

1. Регульованими є професії, пов’язані з збереженням життя, здоров’я людини, виникненням надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. Перелік таких професій визначає Кабінет Міністрів України.

2. Структура і склад системи професійних кваліфікацій регульованих професій визначаються законодавчими актами, що регламентують діяльність, присвоєння та підтвердження кваліфікацій в межах цих професій.

3. Реєстр професійних кваліфікацій регульованих професій складає і веде Національна комісія з питань регулювання професійних кваліфікацій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України До складу реєстру обов’язково вносяться дані про осіб, професійні кваліфікації яких відносяться до регульованих професій.

4. Порядок присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій в межах регульованих професій визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Національно комісії з питань регулювання професійних кваліфікацій.

5. Необхідність наявності в особи професійної кваліфікації певного рівня для здійснення професійної діяльності в межах регульованої професії встановлюється законодавчими актами України або міжнародними законодавчими актами, що регламентують діяльність у межах цієї професії.


Стаття 14. Оскарження результатів присвоєння та підтвердження кваліфікацій

1. Особа, професійну кваліфікацію якої не визнано (не підтверджено) рішенням кваліфікаційного центру, має право оскаржити відповідне рішення у порядку, затвердженого Національною комісією з питань регулювання професійних кваліфікацій.

2. Розгляд скарг здійснюється відповідною галузевою (міжгалузевою) радою з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій.

3. Рішення галузевої (міжгалузевої) ради з розроблення професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій (компетентностей) може бути оскаржено в судовому порядку.


Стаття 15. Фінансування системи професійних кваліфікацій

1. Фінансування системи професійних кваліфікацій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також коштів міжнародної технічної допомоги, роботодавців та/або їх організацій (об’єднань), професійних спілок та їх об’єднань, фізичних осіб, інших джерел.

2. Фінансування системи професійних кваліфікацій в межах регульованих професій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
І. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

ІІ. Кабінету Міністрів України:

у тримісячний термін підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають з цього Закону;

у шестимісячний термін підготувати проекти нормативних актів, розроблення та прийняття яких передбачено цим законом;



передбачити фінансування видатків, пов’язаних із системою професійних кваліфікацій, у проекті Державного бюджету на відповідний рік.

Голова Верховної Ради

України В.М.Литвин



База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка