Закон україни про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива



Скачати 150.42 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір150.42 Kb.
Проект

вноситься народними депутатами України

Калетнік Г.М., в.о. № 15


ЗАКОН УКРАЇНИ



про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива
Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади виробництва та споживання біологічних видів палива на основі залучення джерел відновлюваної сировини та біохімічних методів її переробки і спрямований на створення необхідних умов для стимулювання виробництва і споживання цих видів палива в Україні.

Положення вказаного Закону спрямовані на забезпечення гармонізації законодавства України з законодавством Європейського союзу та мають за мету сприяти розвитку національного паливного ринку, забезпеченню розвитку агропромислового комплексу та поліпшенню екологічної ситуації в країні.



Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни, зазначені нижче вживаються у такому значенні:


біологічні види палива (біопалива) - палива, повністю виготовлені з відновлюваної біологічної сировини - продукції та відходів сільського господарства та промисловості, які можуть використовуватися безпосередньо як паливо у чистому вигляді, як компонент для виробництва інших палив чи для змішування з традиційними видами палива у пропорціях, встановлених відповідно до державних стандартів.
відновлювана біологічна сировина – продукти рослинного походження та переробки, а також відходи сільського господарства та промисловості, які можуть бути використані для виробництва біопалив.
біохімічні методи переробки - способи виробництва біопалив, які базуються на використанні мікробіологічних процесів переробки сировини з застосуванням природних чи селекційних штамів мікроорганізмів.
сфера обігу біопалив - сфера діяльності, пов'язана з виробництвом, транспортуванням, зберіганням та споживанням біопалива.
сумішеві види паливавиди палива, отримані в результаті використання біопалива як компонента для іншого палива чи при його змішуванні з традиційними видами палива у пропорціях, встановлених відповідно до державних стандартів, і споживання яких призводить до зменшення обсягів забруднення довкілля у порівнянні зі споживанням аналогічних традиційних видів палива;
традиційні види палива – види палива, що отримуються в результаті переробки продуктів нафти, газу та вугілля, які відповідають встановленим державним стандартам;
Стаття 2. Основні принципи державної політики у сфері біопалив

Основними принципами державної політики у сфері біопалив є:




  • стимулювання виробників та споживачів біологічних видів палива з метою їх широкого запровадження в Україні;

  • розробка чітких нормативних механізмів регулювання ринку біопалив в Україні;

  • сприяння виробництву та споживанню біопалив з метою економії традиційних видів палива та зменшення залежності України від їх імпорту;

  • зменшення негативного впливу на стан довкілля;

  • запровадження поетапного збільшення нормативно-визначеної обов’язкової частки застосування біопалив у складі загального виробництва моторних палив в Україні;

  • підтримка інвестиційної діяльності у сфері біопалив;

  • підтримка розвитку науково - технічної бази виробництва біопалив, пропаганда науково - технічних досягнень у цій сфері;

  • розвиток міжнародного науково - технічного співробітництва, широке використання міжнародної кооперації у виробництві та споживанні біопалив;

  • інформування споживачів та виробників біопалива щодо економічних, екологічних, соціальних та інших переваг виробництва та споживання біопалив;



Розділ II. ОЗНАКИ БІОПАЛИВА, ЙОГО ВИРОБНИКИ ТА СПОЖИВАЧІ , ПОРЯДОК ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ
Стаття 3. Ознаки біопалива.
Паливо визнається біопаливом, якщо воно повністю виготовлене з відновлюваної біологічної сировини біохімічним шляхом.

Біопаливо має бути виготовлено відповідно до встановленого законодавством порядку, відповідати державним стандартам, необхідним для його споживання, та може використовуватись безпосередньо як паливо у чистому вигляді, як компонент для виробництва іншого палива чи для змішування з традиційними видами палива.

Отримані в результаті змішування біопалива з традиційними видами палива нові продукти – сумішеві види палива мають також відповідати встановленим державним стандартам та виготовлятись відповідно до нормативно визначеного порядку;

Нормативи екологічної безпеки і наслідки застосування біопалив та сумішевих продуктів, виготовлених з їх використанням, для довкілля і здоров'я людини відповідають вимогам, встановленим законодавством України для традиційних видів палива.


Стаття 4. Види біопалива
До біопалива відносяться наступні види палива:


  • біоетанол - високооктанова кисневмісна добавка (ВКД) до бензинів згідно ТУ У 30183376.001-2000, одержана з відновлюваної сільськогосподарської сировини;

  • біодизель – дизельне пальне, виготовлене з відновлювальної біологічної сировини та з використанням інших видів біопалива;

  • біогаз - газове паливо, виготовлене з відновлюваної біологічної сировини та/чи біологічних відходів, яке може бути очищене до якісних показників природного газу і використане як біопаливо;

  • біоводень - водень, вироблений з відновлюваної біологічної сировини та/чи біологічних відходів;

Законодавчим актом до переліку біопалив можуть бути віднесені й інші види палива, що виготовляються з відновлюваної сировини, відповідають визначеним стандартам та сертифіковані в Україні як вид палива.



Стаття 5. Виробники біопалива.
Виробниками біопалив є підприємства, що безпосередньо виробляють біопалива з відновлювальної біологічної сировини.

Стаття 6. Споживачі біопалива.
Споживачами біопалив є підприємства – виробники моторних палив для транспортного сектору, якими біопалива використовуються для отримання сумішевих видів палива, а також юридичні та фізичні особи, які використовують біопаливо та сумішеві види палива для роботи технічних засобів, у тому числі двигунів внутрішнього згоряння, котельних агрегатів, печей, інших енергетичних агрегатів, установок та машин.
Стаття 7. Технічні засоби, що працюють на біопаливах. Порядок підтвердження придатності технічного засобу до використання біопалив.
Можливість технічного засобу використовувати біопаливо як пальне підтверджується документом підприємства - виробника цього засобу та відповідним документом виробника біопалив, що підтверджує його якісні показники, енергетичні властивості та відповідність певному типу палива визначеної категорії.
Власник у відповідному порядку може провести переобладнання технічних засобів для роботи на біопаливі у разі, якщо при цьому не погіршуються норми безпеки щодо експлуатації вказаних технічних засобів.

Факт переобладнання технічного засобу повинен підтверджуватися документами встановленої форми та зразка відповідно до вимог органів державного нагляду.


При використанні транспортним засобом біопалива у суміші з традиційними видами палива у пропорціях, встановлених відповідно до державних стандартів, переобладнання засобу не здійснюється.

РОЗДІЛ III. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ

У СФЕРІ БІОПАЛИВА




Стаття 8. Державне регулювання виробництва та споживання біопалива, що виробляється в Україні.
Держава забезпечує розвиток виробництва та споживання існуючих видів біопалива шляхом вжиття заходів з економічної зацікавленості виробників біопалив та запровадження обов’язкового використання біопалив певними категоріями споживачів на території України.

Враховуючи, що переважний об’єм спожитих бензинів моторних виготовляється в Україні та використовується структурами транспортного сектору, встановити для всіх виробників вказаних бензинів в Україні наступні норми обов’язкового споживання (використання) біопалив при виробництві бензинів моторних по роках:




  1. У відсотках до загального виробництва бензинів моторних:

роки частка біоетанолу (ВКД), %


2005 не менше 1,0

2006 не менше 2,0

2007 не менше 5,0
В разі впровадження державних стандартів в Україні на інші види біопалив та їх допуску до застосування в Україні певними групами споживачів наведені вище норми підлягають уточненню та в разі необхідності перерозподілу щодо видових характеристик біопалива.
Стаття 9. Державне регулювання діяльності з розробки та розширення впровадження нових видів біопалива.
У відповідності до світової тенденції розширення впровадження існуючих та нових видів біопалива і потреби України в таких видах палива, держава забезпечує діяльність з розвитку виробництва біологічного дизельного палива (біодизель) та біогазу.

Діяльність по виробництву та впровадженню таких видів палива є пріоритетною для Кабінету Міністрів України та місцевих органів влади та передбачає обов’язкове вжиття наступних заходів :



  • здійснення досліджень та розробок, спрямованих на визначення доцільних обсягів виробництва та споживання біодизелю та біогазу;

  • визначення оптимальних видів сировини для виробництва біодизелю та біогазу і збільшення обсягів вирощування сільськогосподарських культур, які використовуються для цього виробництва;

  • вивчення можливості використання відходів від виробництва та удосконалення системи їх збирання з метою використання для виробництва біогазу.

  • впровадження механізмів державної підтримки діяльності, спрямованої на розроблення нових технологій та обладнання для виробництва біодизеля та біогазу;

  • підтримка інвестиційної діяльності у сфері виробництва біодизеля та біогазу;

  • інформування споживачів біодизелю та біогазу щодо переваг в його використанні;

  • запровадження економічних механізмів стимулювання виробництва технічних засобів, що працюють на біодизелі та біогазі.

Орієнтувати вищевказані державні та місцеві органи влади на забезпечення рівня виробництва біодизелю для можливості його обов’язкового використання в наступних нормах по роках:




  1. У відсотках до загального виробництва дизельного пального:

Роки частка біодизелю, %


2005 не менше 1,0

2006 не менше 2,0

2007 не менше 3,0

Стаття 10. Організаційно - економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалива

Організаційно - економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалива включають:



  • визначення джерел і напрямків фінансування у сфері біопалив;

  • створення системи державних стандартів у сфері біопалива, які містять нормативно-технічні показники споживчої якості, нормативи енергетичної цінності, екологічної безпеки та показники щодо безпеки праці і здоров'я людини;

  • застосування у сфері біопалива економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством України для підприємств, установ, організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з розробками і впровадженням маловідходних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій у процесі використання біопалива;

  • надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг, встановлених відповідними законами України для стимулювання розробок і впровадження нових технологій, обладнання, матеріалів у процесі виробництва та споживання біопалива;

  • стимулювання підприємств – виробників машин, механізмів, приладів, енергетичних установок, інших технічних засобів та пристроїв для них, що працюють на біопаливі, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які переобладнують технічні засоби, що працюють на традиційних видах палива, для споживання біопалива;

  • стимулювання інвестиційної діяльності і запровадження новітніх технологій у сфері біопалива шляхом створення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності іноземним інвесторам;

  • надання відповідно до закону спеціальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій, спрямованих на розвиток сфери біопалива;

  • створення спеціального інформаційного фонду з метою накопичення, систематизації та поширення інформації про наявність в Україні біопалива.


Стаття 11. Фінансування заходів щодо стимулювання виробництва

та споживання біопалива
Фінансування заходів щодо стимулювання виробництва та споживання біопалива здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, коштів державного та місцевого бюджету, інших не заборонених законом джерел.

З метою стимулювання виробництва та споживання біопалив запровадити в Україні з 01.01.2005 року спеціальний державний збір в розмірі 0,5 відсотка коштів від об’єму реалізації нафтопродуктів та біопалив їх виробниками та імпортерами.

Одержані кошти використовуються на фінансування заходів, спрямованих на стимулювання виробництва біопалив та розвиток діяльності по вирощуванню рослин, оптимальних для виробництва біологічного палива.

Стаття 12. Стандартизація
Метою стандартизації у сфері біопалива є встановлення комплексу норм, правил, вимог, показників щодо технології виробництва та споживання цих видів палива, їх якості, екологічної безпеки, безпеки для здоров'я і праці людей.

Стандарти, якими встановлюються вимоги щодо якості біопалива, повинні забезпечувати ефективне та економічне використання енергетичного потенціалу палива.

Показники споживчої якості кожного виду біопалива встановлюються у відповідних стандартах.

Ці показники мають бути основою для всіх розрахунків щодо біопалива (обсяги виробництва та реалізації, техніко-економічні, комерційні та інші показники).



Нормативи екологічної безпеки біопалива та показники щодо безпеки для здоров'я і праці людей повинні перебувати в межах, встановлених законодавством для традиційних видів палива.
Стаття 13. Норми і нормативи
Нормами і нормативами у сфері біопалива встановлюються витратні енергетичні показники процесів виробництва біопалива, показники витрат біопалива для різних технічних засобів, інші техніко-економічні показники, а також нормативи екологічної безпеки, санітарні показники.

Стаття 14. Нормативне регулювання транспортування та зберігання біопалив.
Транспортування та зберігання біопалив здійснюється виробниками та споживачами біопалива відповідно до нормативно-визначених державних стандартів транспортування та зберігання продуктів такого виду та контролюється відповідними органами державного нагляду.

Розділ IV. ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ БІОПАЛИВА
Стаття 15. Правопорушення у сфері біопалива
Будь-які дії суб’єктів у сфері біопалива, які суперечать законодавчо встановленому порядку його виробництва та споживання, є правопорушенням законодавства у сфері біопалив.
До складу таки х правопорушень відносяться :

  • збут підприємствами-виробниками, юридичними та фізичними особами біопалив, що не відповідають стандартам, технічним умовам;

  • виробництво, збут і споживання традиційних чи частково відновлюваних видів палива як біопалива;

  • недотримання виробниками моторних палив обов'язкових обсягів виробництва та споживання біопалива;

  • надання пільг виробникам та споживачам біопалива, діяльність яких не відповідає вимогам законодавства про біопалива;

  • невиконання розпоряджень, приписів органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за дотриманням чинного законодавства про біопаливо, а також створення перешкод для їх діяльності;

  • необґрунтована відмова від надання відповідним органам необхідної інформації щодо виробництва та споживання біопалива.


Законами України можуть бути спеціально визначені також і інші правопорушення у сфері біопалив.
Стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства

про біопалива
Порушення законодавства про біопалива тягне за собою передбачену законами України дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, а також громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про біопалива, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Розділ V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ БІОПАЛИВА
Стаття 17 Міжнародне співробітництво
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері впровадження, виробництва та споживання біопалив відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

Якщо міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україною, після прийняття відповідного рішення Верховною Радою, визнаються та сприймаються до виконання та дотримання на її території, нормативні положення щодо виробництва та споживання біопалив, визначені законодавством Європейського Союзу.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2005 року.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня прийняття Закону:



  • підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива ";

  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

  • забезпечити, відповідно до своєї компетенції, прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

  • забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка