Закон України "Про плату за землю" у контексті Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" Законами України про Державний бюджет України на



Сторінка6/7
Дата конвертації07.05.2016
Розмір0.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7


11. Частиною третьою ст. 12 Закону № 2535-ХII надано право Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, міським, селищним та сільським радам встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів. 

Проте, п. 48 ст. 80 Закону № 1344-IV зупинено дію частини третьої ст. 12 Закону № 2535-ХII в частині надання права відповідним радам встановлювати пільги щодо плати за землю, крім випадків надання зазначених пільг підприємствам, які виконують роботи із життєзабезпечення відповідної території, комунальним підприємствам.




Частина третя ст. 12 Закону № 2535-ХII

Частина третя ст. 12 Закону № 2535-ХII, з урахуванням Закону № 1344-IV


Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю підприємствам, які виконують роботи із життєзабезпечення відповідної території, комунальним підприємствам

Разом з тим, слід мати на увазі, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. 

Розділ 6

ОБЧИСЛЕННЯ І СТРОКИ СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ, ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ВІД ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

1. Зміни до ст. 13 Закону № 2535-ХII у 2004 році не вносилися, якою встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

2. Статтею 14 Закону № 2535-ХII встановлено, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

При цьому слід мати на увазі, що наказом ДПА України від 2 грудня 2003 року № 582 (зареєстровано в Мін’юсті України 15.12.03 за № 1159/8480) “Про затвердження змін до наказу ДПА України від 26 жовтня 2001 року № 434” (зареєстровано в Мін’юсті 19.11.01 за № 963/6154) внесено зміни до Порядку подання форм Зведеного розрахунку суми земельного податку та Довідки до уточненого Розрахунку про суми земельного податку, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, до органу державної податкової служби.

Інформацію про Порядок подання податкового розрахунку земельного податку див. у журналі “Вісник податкової служби України” за січень місяць 2004 року № 1.

3. Статтею 15 Закону № 2535-ХII встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, згідно з вимогами Земельного кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, питання стосовно виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками є виключною компетенцією підрозділів землевпорядних органів, які підпорядковані Державному комітету України по земельних ресурсах, оскільки згідно зі ст. 193 Земельного кодексу процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками встановлює державний земельний кадастр.

Для вирішення питань, з якого моменту підприємство чи організація є платником земельного податку чи орендної плати за землю, при умові купівлі будівлі або споруди та ін. і, якщо правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку ще не оформлені, то при розгляді цього питання слід керуватися вимогами ст. 120 Земельного кодексу, якою визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Виходячи з цього, право власності на землю власники будівлі можуть отримати на підставі цивільно-правових угод, тобто шляхом викупу земельної ділянки під такою будівлею (див. ст. 131, 132 Земельного кодексу).

Оскільки, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності (ст. 92 Земельного кодексу), то власнику будівлі лишається оформити право користування землею – на підставі договору оренди.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, після надання земельної ділянки у власність або користування (на умовах оренди) суб’єкту господарювання (підприємство, установа чи організація), який викупив будівлю або споруду, цей суб’єкт, як землекористувач (на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування за проектом відведення цієї земельної ділянки та включення її до державного земельного кадастру) з цього моменту зобов’язаний сплачувати земельний податок, а після набрання чинності договором оренди земельної ділянки – орендну плату до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.



При цьому слід мати на увазі, що відсутність документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою не може бути підставою для несплати земельного податку, оскільки використання землі в Україні є платним.

4. Статтею 16 Закону № 2535-ХII встановлено, що облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та громадян) і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня, інших суб'єктів - платників податку - за станом на 1 лютого. 

5. Статтею 17 Закону № 2535-ХII встановлено, що земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

При цьому, п. 18 ст. 80 Закону № 1344-IV зупинено дію частини першої ст. 17 Закону № 2535-ХII щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції). Водночас, ст. 75 Закону № 1344-IV визначені строки сплати земельного податку.


Стаття 17 Закону № 2535-ХII

Стаття 17 Закону № 2535-ХII, з урахуванням Закону № 1344-IV

Земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.



Земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.


6. Статтею 18 Закону № 2535-ХII встановлено, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.



При цьому слід мати на увазі, що у 2001 році набрав чинності Закон України від 21.12.2000 № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2181-Ш), п. 19.6 ст. 19 якого визначено, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2181-Ш діють єдині граничні строки давності для всіх безвиключно податків і зборів (обов'язкових платежів) у тому числі і земельного податку. Так, відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зокрема, пп. 15.1.2 Закону № 2181-Ш встановлено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у пп. 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

7. Статтею 19 Закону № 2535-ХII встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Проте, п. 18 ст. 80 Закону № 1344-IV зупинено дію ст. 19 Закону № 2535-ХII, в частині визначення строків внесення орендної плати виключно у договорі оренди. Водночас, ст. 75 Закону № 1344-IV визначені строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 19 Закону № 2535-ХII

Стаття 19 Закону № 2535-ХII, з урахуванням Закону № 1344-IV

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.


Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка