Закон України "Про плату за землю" у контексті Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" Законами України про Державний бюджет України на



Сторінка2/7
Дата конвертації07.05.2016
Розмір0.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Середні ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, починаючи з групи населених пунктів від 20 тис. чол., до зазначених середніх ставок земельного податку застосовуються підвищуючи коефіцієнти.

Коефіцієнти, які характеризують адміністративний статус населених пунктів та їх місце в системі розселення України визначені згідно з Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом № 46/131/63/34 Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 15.04.97 “Про внесення змін та доповнень до розділу 3 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” зареєстровано в Мін’юсті України 29.10.1997 за № 511/2315 (зі змінами та доповненнями, унесеними спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерства агропромислового комплексу України та Української академії аграрних наук від 14.09.99 № 87/224/300/104, зареєстрованого в Мін’юсті України 02.11.99 за № 749/4042).

3. Незмінною залишилася частина третя ст. 7 Закону № 2535-ХII, якою визначено, що у населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, встановлених частиною другою цієї статті, застосовуються коефіцієнти: на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0; на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5; на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2; на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0; у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України від 15.02.95 № 56/95-ВР “Про статус гірських населених пунктів в Україні” (зі змінами та доповненнями) віднесені до категорії гірських; на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

4. Частина четверта ст. 7 Закону № 2535-ХII також залишилася на поточний рік незмінною, якою встановлено, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті. 

5. Частиною 5 статті 7 Закону № 2535-ХII встановлено, що податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. 

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами (ст. 38, 41 Земельного кодексу).

6. Частина 6 ст. 7 Закону № 2535-ХII залишилася незмінною на поточний рік, якою встановлено, що податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ст. 55 Земельного кодексу).

Справляння плати за спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до постанови КМ України від 06.07.98 № 1012 “Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду” (зі змінами та доповненнями).

7. Частиною 7 ст. 7 Закону № 2535-ХII визначено, що податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою цієї статті.



Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 № 377 “Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів” та зареєстрованої в Мін’юсті України 14.12.98 за № 788/3228 (за текстом - Інструкція № 6-зем) (рядок 84) ураховуються дані про землекористувачів землями природоохоронного призначення: юридичних осіб, яким надано об’єкти природно-заповідного фонду, визначені Законом України від 16.06.92 № 2456-ХII “Про природно-заповідний фонд України” (зі змінами та доповненнями). Згідно зі ст. 43-45 Земельного кодексу землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом (ст. 47-49 Земельного кодексу).

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом (ст. 50-52 Земельного кодексу).

8. Частиною 8 ст. 7 Закону № 2535-ХII встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою цієї статті: міжнародного значення - 7,5; загальнодержавного значення - 3,75; місцевого значення - 1,5.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом (ст. 53-54 Земельного кодексу).

9. Частина 9 ст. 7 Закону № 2535-ХII залишилася незмінною на поточний рік, якою встановлено, що податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі.

10. Підпунктом 1 п. 1 Закону України від 03.04.03 № 665-IV “Про внесення змін до Закону України “Про плату за землю” (далі - Закон № 665-IV) внесено зміни до частини десятої ст. 7 Закону № 2535-ХII, згідно з яким слова "Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України" замінено словами "військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України".

При цьому, дію частини десятої ст. 7 зупинено на 2004 рік в частині розміру податку за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, в разі їх цільового використання згідно із п. 18 ст. 80 Закону № 1344-IV.


Частина десята ст. 7 Закону № 2535-ХII

Частина десята ст. 7 Закону № 2535-ХII, з урахуванням Закону № 1344-IV


Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 Закону № 2535-ХII.

Податок за земельні ділянки, надані для, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції (крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України), справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 Закону № 2535-ХII.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка