Закон УкраЇни Про освіту



Сторінка1/3
Дата конвертації03.11.2016
Розмір1.02 Mb.
  1   2   3
ПРОЕКТ

Вноситься


Кабінетом Міністрів України

ЮА. ЯЦЕНЮК

“ ” 2015 р.

Закон УкраЇни

Про освіту
________________

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої суспільної цінності, розвиток її розумових, творчих і фізичних здібностей, професійних знань і компетентностей, забезпечення її успішної соціалізації у мінливих соціальних умовах, сприяння розвитку особистостей, готових до свідомого суспільного вибору, діяльності в умовах громадянського суспільства для примноження інтелектуального і культурного потенціалу Українського народу і забезпечення сталого людського розвитку в Україні.

Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автономія закладу освіти — право такого закладу на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності і відповідальності в прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законами України;

2) академічна свобода — самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів з урахуванням обмежень, установлених законами України;

3) безоплатна освіта — освіта, яка здобувається особою за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів згідно із законодавством;

4) дуальна форма освіти — форма здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації на основі відповідних договорів;

5) заклад освіти (навчальний заклад) — юридична особа публічного або приватного права, що провадить освітню діяльність відповідно до своїх установчих документів та відповідної ліцензії;

6) засновник закладу освіти — орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством;

7) здобувачі освіти — вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, які здобувають освіту у закладах освіти за будь-яким видом та формою здобуття освіти;

8) індивідуальна програма розвитку — документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, що розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини (або її законних представників) з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання;

9) інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципі недискримінації, врахуванні багатоманітностей людини, ефективному залученні та включенні до освітнього процесу всіх його учасників;

10) інклюзивне освітнє середовище — сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для навчання та виховання учасників освітнього процесу;

11) кваліфікація — стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання), визнана та підтверджена уповноваженою установою (закладом, органом), що у встановленому порядку засвідчується відповідним документом;

12) компетентність — динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність;

13) навчання впродовж життя — будь-яке навчання, що здійснюється з метою удосконалення та здобуття нових компетентностей, необхідних для розвитку особистості, її продуктивної зайнятості;

14) освітній процес – це інтелектуальна, творча діяльність у сфері освіти, що провадиться через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на формування гармонійно розвиненої особистості шляхом передачі, засвоєння, примноження і використання компетентностей здобувачів освіти;

15) освітня діяльність — діяльність юридичної або фізичної особи, метою якої є розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських і професійних компетентностей;

16) освітня послуга — комплекс визначених законодавством, освітньою програмою чи договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання;

17) освітня програма — єдиний комплекс або послідовність освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання протягом певного періоду часу;

18) особа з особливими освітніми потребами – це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою розвитку, навчання, поліпшення стану здоров’я та якості життя, підвищення рівня участі у житті суспільства;

19) результат навчання — знання, способи мислення, погляди, цінності, навички, уміння, інші особисті якості, які здатна продемонструвати особа після успішного завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів;

20) розумне пристосування — запровадження, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і адаптацій з метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами нарівні з іншими особами їх конституційного права на освіту;

21) система освіти — сукупність суб’єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, освітніх програм, рівнів та ступенів (кваліфікацій) освіти, стандартів освіти, ліцензійних умов, органів, що здійснюють управління у сфері освіти;

22) спеціальні закони — Закони України “Про дошкільну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійну освіту”, “Про вищу освіту”;

23) суб’єкт освітньої діяльності — заклад освіти, підприємство, установа, організація, фізична особа, основним завданням якої є забезпечення реалізації права людини на освіту в процесі провадження освітньої діяльності;

24) універсальний дизайн у сфері освіти — дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, покликаний зробити їх максимально придатними для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну.

Стаття 2. Законодавство України про освіту

1. Законодавство України про освіту базується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів у сфері освіти і науки, інших актів законодавства України та міжнародних договорів України.

2. Заклад освіти має право самостійно приймати рішення з питань в межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

3. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права людини на освіту, а також визначених законами автономії закладів освіти та академічних свобод учасників освітнього процесу.



4. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про освіту.

Стаття 3. Право на освіту

1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на рівність умов доступу до освіти та знань, право на безоплатну освіту у випадках, визначених Конституцією та законами України.

2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, ставлення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

3. Право особи на освіту реалізується шляхом здобуття формальної, інформальної та неформальної освіти.

4. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також сприяє забезпеченню рівного доступу до освіти осіб із соціально вразливих верств населення.

5. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню їхніх потреб у сфері освіти.

6. Особа має право безоплатно здобути освіту на кожному рівні освіти один раз, крім випадків, визначених законами України. Особа, яка не завершила навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним рівнем професійної або вищої освіти, має право повторно здобувати освіту відповідного рівня за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовку фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

8. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, має рівне з громадянами України право на освіту.

9. Право на освіту не може бути обмежене будь-якими законами України. Закон може містити особливі умови доступу до певного рівня освіти, зумовлені специфікою освітньої програми.

Стаття 4. Забезпечення права на безоплатну освіту

1. Право на безоплатну освіту забезпечується:

для дошкільної та повної загальної середньої освіти — за рахунок формування та фінансового забезпечення мережі державних та комунальних закладів в обсязі, достатньому для задоволення потреб в освіті усіх громадян України, іноземних громадяни та осіб без громадянства, які проживають на території України;

для позашкільної, професійної та вищої освіти — за рахунок фінансування закладів освіти з державного та/або місцевих бюджетів в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 5. Державна політика у сфері освіти

1. Освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і національно-культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в сталий розвиток суспільства.

2. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки та органи місцевого самоврядування.

3. Державна політика у сфері освіти формується і реалізується на основі наукових досліджень та порівнянь, міжнародних зобов’язань та міжнародного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку з метою задоволення потреб людини, економіки та суспільства.

Стаття 6. Принципи та засади освітньої діяльності

1. Принципами та засадами освітньої діяльності є:

забезпечення якості освіти;

забезпечення рівного доступу до освіти;

розвиток інклюзивного освітнього середовища;

забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування;

реалізація права на освіту без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності;

науковий характер освіти;

різноманітність освіти;

цілісність і наступність системи освіти;

прозорість і публічність прийняття та реалізації управлінських рішень;

відповідальність органів управління освітою та закладів освіти перед суспільством;

інституційне відокремлення здійснення функцій контролю (нагляду) та функцій забезпечення діяльності закладів освіти;

інтеграція з ринком праці;

інтеграція з культурним розвитком;

свобода у виборі форм здобуття і видів освіти;

академічна доброчесність;

академічна свобода;

фінансова, академічна та адміністративна автономія закладів освіти у межах, визначених законами України;

гуманізм;

демократизм;

єдність навчання, виховання та розвитку;

невтручання політичних партій в освітній процес;

невтручання релігійних організацій в освітній процес (крім випадків, визначених цим законом);

громадсько-державне управління;

державно-громадське партнерство;

державно-приватне партнерство;

сприяння навчанню впродовж життя;

інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір.

Стаття 7. Мова освіти

1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

2. Особам, які належать до корінних народів і національних меншин, гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови, у державних і комунальних закладах освіти. Особам з порушеннями слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та вивчення української жестової мови. Це право реалізується через мережу закладів освіти, класів (груп), що створюються відповідно до законодавства.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування насамперед англійської мови у державних і комунальних закладах освіти шляхом:

визначення у стандартах освіти обсягу та вимог до рівня володіння мовою міжнародного спілкування як обов’язкової складової переліку компетентностей на кожному рівні освіти;

забезпечення за кошти державного і місцевих бюджетів оволодіння та підвищення рівня володіння мовою міжнародного спілкування для педагогічних і науково-педагогічних працівників;

використання мови міжнародного спілкування в освітньому процесі.

4. Заклади освіти відповідно до освітньої програми можуть здійснювати освітній процес двома і більше мовами (державною мовою, мовами міжнародного спілкування, мовами корінних народів і національних меншин, іншими мовами), викладати одну чи кілька дисциплін англійською та/або іншими мовами.

5. Особливості застосування мов навчання на кожному рівні освіти визначаються спеціальними законами.

Розділ IІ


СТРУКТУРА ОСВІТИ

Стаття 8. Складники та рівні освіти

1. Складниками системи освіти, що регулюються спеціальними законами, є:

дошкільна освіта;

повна загальна середня освіта;

позашкільна освіта;

професійна освіта;

вища освіта;

освіта дорослих.

2. Формальна освіта здобувається на таких рівнях освіти:

дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початкова освіта, яка відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій;

базова середня освіта, яка відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початкова професійна освіта, яка відповідає другому-третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

базова професійна освіта яка відповідає третьому-четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій;

вища професійна освіта, яка відповідає п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій;

другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій;

третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій;

науковий рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Стаття 9. Види та форми здобуття освіти

1. Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава підтримує, визнає та заохочує всі ці види освіти.

2. Формальна освіта здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей і професій.

Формальна освіта передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття за освітніми програмами визнаних державою кваліфікацій. Здобуті особою результати навчання та кваліфікації підтверджуються відповідним документом про освіту.

Здобуття особою формальної освіти забезпечується суб’єктами освітньої діяльності у різних формах (очній, заочній, змішаній, вечірній, дуальній, дистанційній, мережевій, індивідуальній, екстернатній, педагогічний патронат тощо) відповідно до їх організаційних можливостей, а також потреб і побажань здобувачів освіти. Якщо здобувачі освіти є неповнолітніми, вибір форми здобуття освіти здійснюється їх батьками, законними представниками.

Положення про форми здобуття освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3. Неформальна освіта передбачає здобуття особою нових компетентностей в організованому освітньому процесі без присвоєння (присудження) визнаних державою кваліфікацій за рівнями освіти та без отримання встановленого законодавством документа про освіту.

4. Інформальна освіта (самоосвіта) передбачає самоорганізоване чи спонтанне (випадкове) здобуття особою нових компетентностей під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям, та не передбачає інституціоналізованих форм.

5. Кваліфікації, здобуті шляхом неформальної та інформальної освіти, можуть бути підтверджені та визнані у системі формальної освіти у випадках і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

6. Якщо в нормах цього Закону не зазначено інше, термін “освіта” означає формальну освіту.

Стаття 10. Дошкільна освіта

1. Метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини шляхом її виховання, навчання, розвитку її розумових і творчих здібностей, сприяння інтеграції в суспільство та набуття необхідних життєвих і соціальних навичок. Дошкільна освіта здобувається у закладі освіти, в сім’ї або за участю педагогічних працівників чи фізичних осіб, які провадять освітню діяльність, та в інший спосіб.

2. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків або законних представників.

3. Батьки, законні представники самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту.

4. Органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти шляхом формування і розвитку мережі закладів освіти, а також шляхом замовлення підготовки педагогічних працівників та запровадження освітніх програм для батьків, законних представників.

5. Органи місцевого самоврядування створюють умови та забезпечують здобуття дошкільної освіти всіма дітьми віком від трьох років, які проживають на відповідній території.

6. Органи місцевого самоврядування створюють умови для розвитку мережі закладів дошкільної освіти, які забезпечують піклування та освітній розвиток дітей до досягнення ними віку трьох років.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття дошкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 11. Повна загальна середня освіта

1. Повна загальна середня освіта передбачає завершення трьох рівнів освіти:

початкова освіта тривалістю чотири роки, яка здобувається в початковій школі;

базова середня освіта тривалістю п’ять років, яку здобувають в основній школі;

профільна середня освіта тривалістю три роки, яку здобувають у старшій школі або закладах професійної освіти.

2. Держава гарантує усім громадянам та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандарту. Стандартом загальної середньої освіти є Національний курикулум.

3. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і здобувається в закладах освіти, а також в інших видах і формах, визначених законодавством.

4. Результати навчання випускників основної та старшої школи підлягають зовнішньому незалежному оцінюванню. Перелік навчальних предметів, з яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання, визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

5. Здобуття повної загальної середньої освіти розпочинається у віці шести — семи років. Діти, яким виповнилося сім років на початок навчального року, мають розпочинати здобуття повної загальної середньої освіти цього навчального року.

6. Метою початкової та базової середньої освіти є всебічний розвиток і соціалізація дитини відповідно до її вікових особливостей, формування її навчальних і громадянських компетентностей, виховання та розвиток творчого мислення особистості, толерантного ставлення до оточуючих, засвоєння етичних норм, особистісне і соціальне самовизначення, сприяння її інтеграції в суспільство та набуття необхідних життєвих і соціальних навичок, а також профорієнтаційне та допрофільне навчання.

7. Профільна середня освіта передбачає набуття та вдосконалення знань, умінь і навичок критичного та системного мислення, підготовку до свідомого життєвого вибору і самореалізації, професійної діяльності та громадянської активності, забезпечення готовності до продовження навчання на наступному рівні освіти.

Профільна середня освіта передбачає два напрями — загальноосвітній та професійний.

Загальноосвітній напрям передбачає профільне навчання на основі поєднання змісту, визначеного стандартом повної загальної середньої освіти, та поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб учнів та орієнтацію на продовження навчання на наступному рівні освіти.

Професійний напрям передбачає орієнтовану на ринок праці профільну освіту на основі поєднання змісту, визначеного стандартом повної загальної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів. Здобуття профільної середньої освіти професійних напрямів не обмежує право здобувача освіти на продовження навчання на наступному рівні освіти.

8. Здобуття профільної середньої освіти можливе шляхом навчання:

за загальноосвітніми напрямами — у закладах освіти, які забезпечують здобуття профільної середньої освіти, у тому числі мистецького, військового та спортивного спрямування, навчання в яких здійснюється за кошти державного та/або місцевих бюджетів;

за професійними напрямами — у закладах професійної або вищої освіти, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти одночасно з професійною підготовкою (за професіями, спеціальностями).

Для забезпечення профільної освіти можуть залучатися заклади вищої, професійної, позашкільної освіти та інші заклади освіти.

9. Порядок, умови, форми та особливості здобуття повної загальної середньої освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 12. Позашкільна освіта

1. Метою позашкільної освіти є розвиток здібностей і талантів дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних навичок і вмінь, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

2. Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої та професійної освіти. Компетентності, набуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка