Закон україни про освіту Із змінами І доповненнями, внесеними Законом України



Сторінка1/11
Дата конвертації06.05.2016
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про освіту


Із змінами і доповненнями, внесеними
Законом України
від 18 червня 1992 року № 2477-XII,
Декретами Кабінету Міністрів України 
від 26 грудня 1992 року № 12-92,
від 31 грудня 1992 року № 23-92,
Законами України
від 5 травня 1993 року № 3180-XII,
від 30 червня 1994 року № 69/94-ВР,
від 23 вересня 1994 року № 183/94-ВР,
від 13 жовтня 1994 року № 200/94-ВР,
від 22 грудня 1995 року № 498/95-ВР,
від 22 березня 1996 року № 96/96-ВР,
від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР
(Законом України від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР 
цей Закон викладено в новій редакції),
від 17 грудня 1996 року № 608/96-ВР,
від 14 жовтня 1998 року № 178-XIV,
від 7 грудня 2000 року № 2120-III,
від 11 липня 2001 року № 2628-III,
від 13 грудня 2001 року № 2887-III,
від 20 грудня 2001 року № 2905-III,
від 26 грудня 2002 року № 380-IV,
від 11 вересня 2003 року № 1158-IV,
від 27 листопада 2003 року № 1344-IV,
від 11 грудня 2003 року № 1377-IV,
від 20 квітня 2004 року № 1694-IV, 
від 17 червня 2004 року № 1801-IV,
від 23 грудня 2004 року № 2285-IV,
від 25 березня 2005 року № 2505-IV,
від 1 грудня 2005 року № 3167-IV,
від 20 грудня 2005 року № 3235-IV,
від 22 лютого 2006 року № 3461-IV,
від 1 грудня 2006 року № 424-V,
від 19 грудня 2006 року № 489-V
(окремі положення Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007),
від 28 грудня 2007 року № 107-VI 
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI,
діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 49 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року № 107-VI,
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008),
від 20 травня 2008 року № 290-VI,
від 1 червня 2010 року № 2289-VI
(зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року № 2289-VI,
вводяться в дію з 31 липня 2010 року)

(У тексті Закону слова «заклади освіти» в усіх відмінках замінено словами «навчальні заклади» у відповідному відмінку згідно із Законом України від 11 вересня 2003 року № 1158-IV)

Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Стаття 1. Законодавство України про освіту


Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України.

Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту


Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально-культурної підготовки громадян України.

Стаття 3. Право громадян України на освіту


1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

різними формами навчання — очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб, незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Стаття 4. Державна політика в галузі освіти


1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

2. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.


Стаття 5. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів


Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію навчальних закладів при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка