Закон україни про ліцензування певних видів господарської діяльності



Сторінка1/4
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4
Проект
вноситься народними

депутатами України


Кужель О. В.,

Баландіним С. В.,

Гінком Я. Я.,

Кириленком П. В.,

Ковалем О. І.,

Кучеруком М. Г.,

Лук’яновим В. В.,

Мошаком С. М.,

Шаповаловим Ю. А.,

Шаровим І. Ф.



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ліцензування певних видів господарської діяльності

Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації суспільних відносин, пов’язаних з ліцензуванням видів господарської діяльності.



Стаття 1. Визначення термінів

  1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

  1. анулювання ліцензії – позбавлення ліцензіата права на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії;

  2. апеляція – оскарження здобувачем ліцензії чи ліцензіатом рішення органу ліцензування до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування;

  3. безліцензійна діяльність – провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії на його провадження, в тому числі провадження ліцензіатом частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, іншої, ніж та, на яку йому надано ліцензію;

  4. виявлення недостовірності даних у документах, що подані суб’єктом господарювання до органу ліцензування або спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування – встановлення на момент подачі здобувачем ліцензії чи ліцензіаром документів наявності розбіжності даних, наведених у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання;

  5. відмова ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування – не допуск ліцензіатом посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ним вимог ліцензійних умов за умови відсутності передбачених для цього законом підстав (ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об’єктам, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом більше ніж половини строку перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата під час проведення перевірки);

  6. засіб провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню – транспортний засіб, необхідний для провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, до якого відповідними ліцензійними умовами встановлені вимоги, зокрема, щодо належності суб’єкту господарювання на правах власності або користування;

  7. здобувач ліцензії – суб’єкт господарювання, який має намір одержати ліцензію і подав до органу ліцензування заяву про її видачу разом з встановленими відповідними ліцензійними умовами

  8. ліцензіар – керівник або уповноважена ним посадова особа (працівник) органу ліцензування чи органу, якому у встановленому цим Законом порядку делеговані повноваження органу ліцензування;

  9. ліцензіат – суб’єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності;

  10. ліцензійна справа – папка організаційно-облікового типу з документами, що подані здобувачем ліцензії чи ліцензіатом відповідно до цілей цього Закону, надходять з від органів державної влади, підприємств, установ, організацій чи громадян до органу ліцензування або створені органом ліцензування в результаті реалізації своїх повноважень;

  11. ліцензійні умови – нормативно-правовий акт, положення якого встановлюють з урахуванням норм закону та виданих у відповідності з їх положеннями інших нормативно-правових актів вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом і за порушення яких до нього застосовуються заходи впливу та санкції, і який встановлює виключний перелік підтвердних документів;

  12. ліцензія – право (документ), що надається органом ліцензування, на провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про стан наявності ліцензії у такого суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців) або на папері;

  13. ліцензування – засіб державного регулювання визначеного цим Законом переліку видів господарської діяльності, який реалізується органами , і передбачає встановлення вимог щодо одержання та реалізації суб’єктами господарювання права на провадження таких видів господарської діяльності, контроль за їх додержанням, застосування заходів впливу та санкцій;

  14. матеріально-технічна база провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню – сукупність засобів та місць провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

  15. місце провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню – об’єкт (приміщення, будівля, земельна ділянка ), до якого ліцензійними умовами встановлені вимоги (зокрема, щодо належності його суб’єкту господарювання на правах власності або користування, наявності адреси або інших даних, що дають можливість його ідентифікувати) і у межах якого провадиться певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, або який використовується у його провадженні (може співпадати із місцезнаходженням суб’єкта господарювання);

  16. надання ліцензії – надання (видача) суб’єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом запису про прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців і, за заявою здобувача ліцензії, надання органом ліцензування ліцензії на паперовому носії;

  17. неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов – не забезпечення ліцензіатом у встановленому ліцензійними умовами порядку наявності відповідної матеріально-технічної бази та (або) кількості штатних працівників визначеної кваліфікації за певними посадами, до рівня, що встановлені ліцензійними умовами;

  18. орган ліцензування – орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган для ліцензування видів господарської діяльності;

  19. підтвердні документи – перелік документів, які здобувач ліцензії має подати разом із заявою про надання ліцензії для її одержання;

  20. плата за надання ліцензії – разовий платіж, що вноситься суб’єктом господарювання за надання йому ліцензії до бюджет України відповідного рівня після прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інше не встановлено законом;

  21. повторне порушення ліцензійних умов – вчинення ліцензіатом протягом двох років з дати видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча-б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалось таке розпорядження.

  1. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, визначених Господарським кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Стаття 2. Сфера дії Закону

  1. Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, встановлює уніфікований порядок ліцензування видів господарської діяльності, визначає порядок нагляду і контролю у сфері ліцензування та відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності.

  2. Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання.

  3. Формування та реалізацію державної політики у сфері ліцензування у встановленому цим законом порядку здійснюють:

Кабінет Міністрів України - шляхом прийняття нормативно-правових актів у сфері ліцензування;

спеціально уповноважений орган з питань ліцензування;

органи ліцензування - органи виконавчої влади або місцеві органи влади, визначені Кабінетом Міністрів України, або уповноважені законом державні колегіальні органи.


  1. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є:

центральний орган виконавчої влади, державний колегіальний орган, - провадиться на всій території України;

Рада міністрів Автономної Республіці Крим - провадиться на території АР Крим;

місцевий орган виконавчої влади - провадиться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері ліцензування


    1. Ліцензування застосовується лише щодо видів господарської діяльності, провадження яких становить загрозу життю чи здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці та з метою ефективного запобігання реалізації цих загроз, якщо для досягнення визначеної мети недостатньо інших засобів державного регулювання.

    2. Для провадження на території України певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, здобувач ліцензії має бути зареєстрованим згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" як суб'єкт господарювання та одержати ліцензію на провадження визначеного ним виду (видів) господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

    3. Ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.

    4. Види господарської діяльності, не зазначені у статті 7 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Порядок ліцензування видів господарської діяльності, зазначених у частині першій статті 7 цього Закону та особливості ліцензування видів господарської діяльності, зазначених у частині другій статті 7 цього Закону встановлюються законом.

    1. Порядок ліцензування на всій території України підлягає уніфікації.

    2. Ліцензійні умови мають відповідати принципам державної політики у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності та рівням ризиків від провадження відповідних видів господарської діяльності, уникаючи необґрунтованого обтяження чи зайвих для суб’єктів господарювання процедур, зокрема, адміністративними процедурами, застосовувати декларативний принцип чи принцип мовчазної згоди.

Вимоги ліцензійних умов мають бути чіткими, недвозначними і прозорими та виключати можливість їх суб’єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами.

Ліцензійні умови та зміни до них мають оприлюднюватись у достатній строк (але не менший, ніж 30 календарних днів до набрання ними чинності) для забезпечення можливості приведення суб’єктами господарювання своєї діяльності у відповідність до таких умов.



    1. Перелік підтвердних документів та їх склад мають визначатись виходячи з мінімальної достатності для підтвердження лише вимог ліцензійних умов.

    2. Ліцензіат не має права передавати ліцензію іншим суб’єктам господарювання, юридичним або фізичним особам для провадження ними певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

    3. Іноземні юридичні особи можуть опосередковано провадити на території України певні види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом здійснення у встановленому законом порядку іноземних інвестицій у юридичних осіб – резидентів України або іноземної кооперації з ними.

    4. Відкритість і доступність інформації у сфері ліцензування забезпечується відповідно до закону.

    5. Повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування і Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, а також порядок набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності і не можуть бути обмежені іншими законами.

    6. Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на ліцензування всіх видів господарської діяльності.

Стаття 4. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування

  1. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:

  1. розробляє основні напрями розвитку сфери ліцензування та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;

  2. узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування та розробляє проекти нормативно-правових актів у сфері ліцензування;

  3. погоджує проекти нормативно-правових актів у сфері ліцензування (в тому числі ліцензійні умови), які розробляються та (або) приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

  4. здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування та визначає форму ліцензійного звіту;

  5. дає роз’яснення щодо застосування норм цього Закону;

  6. здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування;

  7. видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляції чи скарг на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

  8. утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність;

  9. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, організовує навчання підвищення кваліфікації та проводить атестацію у сфері ліцензування працівників органу ліцензування, до посадових обов’язків яких віднесено забезпечення виконання повноважень у сфері ліцензування;

  10. вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців дані про розгляд апеляції на рішення орган ліцензування щодо анулювання ліцензії;

  11. має безоплатний доступ до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

  12. одержує інформацію з питань ліцензування та контролю за наявністю ліцензій у суб’єктів господарювання від органів ліцензування органів, що здійснюють контроль за наявністю ліцензій, зокрема, щорічний ліцензійний звіт та щорічний звіт про виявлення безліцензійної діяльності.

  1. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання органами .

Стаття 5. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування

  1. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування, та діє за регламентом, який затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

  2. Обов’язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є:

    1. розгляд апеляцій та інших скарг ліцензіатів на дії органу ліцензування;

    2. розгляд звернень органів ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев’ятої статті 21 цього Закону;

    3. проведення експертизи проектів нормативно-правових актів щодо сфери ліцензування видів господарської діяльності.

  3. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування має право:

  1. отримувати від органу ліцензування фотокопії документів, що стосуються прийнятого ним рішення, що оскаржується до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

  2. розглядати пропозиції щодо запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності чи скасування чинного;

  3. розробляти для спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування рекомендації стосовно удосконалення державної політики у сфері ліцензування;

  4. залучати на громадських засадах державних службовців, науковців та інших фахівців (за згодою їх керівників) для одержання консультацій та проведення експертизи документів у сфері ліцензування запрошувати і отримувати інформацію, документи чи матеріали від спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування стосовно сфери ліцензування видів господарської діяльності.

  1. Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування очолює голова, який за посадою є керівником спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Голова Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування має першого заступника та заступника. У разі відсутності голови його обов’язки виконує перший заступник, а в разі відсутності першого заступника – заступник.

Перший заступник голови призначається з представників громадськості, науковців, суб’єктів господарювання або їх об’єднань, а заступник голови – з числа посадових осіб спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.



  1. Склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується з представників суб’єктів господарювання і громадських організацій, їх об’єднань, посадових осіб органів ліцензування та науковців і затверджується головою Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

До складу Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування залучаються представники суб’єктів господарювання або їх об’єднань, громадських організацій та науковців у кількості не меншій, ніж п’ятдесят відсотків її складу.

  1. Формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводиться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше, ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

  2. У разі надходження апеляції до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, він у триденний строк письмово повідомляє орган ліцензування та суб’єкта господарювання про прийняття її до розгляду, запрошує їх до участі у засіданні та запитує у органу ліцензування фотокопії документів, що стосуються прийняття оскаржуваного рішення.

Форма подачі апеляції є довільною. До апеляції додаються документи, що підтверджують її обґрунтованість.

  1. Апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує двадцяти робочих днів з дати одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення.

  2. Орган ліцензування зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання запиту подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування завірені ним запитувані фотокопії документів, які стосуються оскаржуваного рішення.

У разі потреби спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може запросити додаткові документи, що стосуються прийняття органом ліцензування оскаржуваного рішення.

З метою оперативного опрацювання відповідні запити можуть передаватись телекомунікаційними засобами.



  1. У разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції із обґрунтуванням причин відкладання розгляду такої справи.

  2. Апеляція, що подана з перевищенням встановленого цим Законом строку набрання чинності рішенням відповідного органу ліцензування, Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування не розглядаються.

  3. За результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, підстав проведення органами ліцензування позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов, пропозицій та апеляцій Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.

  4. Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймаються більшістю голосів присутніх на її засіданні членів і оформлюються протокольними рішеннями, які підписуються її головою та секретарем.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо проектів нормативно-правових актів, пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування певного виду господарської діяльності та (або) апеляцій здобувачів ліцензії чи ліцензіатів обов'язкові для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня відповідного рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, про задоволення апеляції або про відхилення апеляції.

  1. Розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення чи задоволення апеляцій надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії чи ліцензіату протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.

  2. Доведення доцільності передбаченої пунктами 4 та 5 частини дев’ятої статті 21 цього Закону підстави проведення органом ліцензування позапланової перевірки ліцензіата покладається на орган влади або фізичну особу, які подали відповідне звернення (повідомлення), для чого представники цього органу влади чи фізична особа запрошуються на засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

  3. Інформація про результати діяльності Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування оприлюднюється на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Стаття 6. Органи ліцензування

    1. Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності:

    1. отримує та розглядає документи, подання яких органу ліцензування передбачено законом, приймає рішення, оформлює та видає документи за результатом їх розгляду;

    2. розробляє проекти ліцензійних умов і змін до них та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

    3. здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатом перевірки приймає рішення;

    4. вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у порядку, що встановлений його розпорядником, дані щодо стану виданих ним ліцензій, результатів перевірок ліцензійної діяльності ліцензіатів та забезпечує їх щоденну актуалізацію (у разі необхідності), зокрема, щодо суб’єктів господарювання, які одержували ліцензії і щодо яких дані відсутні чи не актуалізовані;

    5. формує, веде, забезпечує зберігання, передачу та одержання ліцензійних справ (або одержання належним чином завірених документів із них у разі, якщо такі справи передані до архівних установ), інших інформаційних ресурсів для цілей цього Закону;

    6. має безоплатний доступ до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

    7. веде електронну базу даних щодо стану виданих ним ліцензій;

    8. здійснює інформаційне та методичне супроводження ліцензування;

    9. надає інформацію з ліцензійних справ та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зокрема у порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації";

    10. розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про стан ліцензування за відповідним видом господарської діяльності та забезпечує її своєчасну актуалізацію;

    11. складає та подає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування щорічний ліцензійний звіт до 15 лютого року, наступного за звітним;

    12. забезпечує проходження своїми працівниками, до посадових обов’язків яких віднесено забезпечення виконання повноважень у сфері ліцензування, навчання, періодичного підвищення кваліфікації та атестації у сфері ліцензування.

    1. Рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника такого органу або його заступника згідно розподілу повноважень.

    2. Забороняється делегувати повноваження органу ліцензування будь-яким органам, у тому числі утвореним органом ліцензування (зокрема, комісіям, колегіям, дорадчим органам при такому органі), юридичним та фізичним особам, крім делегування органом ліцензування своїм територіальним підрозділам повноважень щодо проведення перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов та складання актів за результатом їх проведення.

Делегування таких повноважень оформлюється організаційно-розпорядчим актом органу ліцензування. Такий акт повинен бути опублікований на офіційному сайті органу ліцензування та доведений у письмовому вигляді у триденний строк до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

    1. Орган виконавчої влади або державний колегіальний орган, який втратив повноваження органу ліцензування, зобов’язаний вжити невідкладних заходів з передачі своїх ліцензійних справ, інших інформаційних ресурсів, необхідних для забезпечення виконання вимог цього Закону, відповідному органу виконавчої влади чи державному колегіальному органу, визначеному (уповноваженому) для ліцензування відповідного виду господарської діяльності, а у разі скасування ліцензування відповідного виду діяльності – до архівної установи.

    2. Орган виконавчої влади, який втратив повноваження органу ліцензування, забезпечує передання своїх ліцензійних справ та інших інформаційних ресурсів органу ліцензування, що визначений (уповноважений) Кабінетом Міністрів України, протягом часу, що забезпечує додержання строків прийняття рішень, вчинення інших дій у сфері ліцензування, що передбачені цим Законом, але не більший, ніж десять календарних днів з дня його визначення (уповноваження) як органу ліцензування.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка