Захворювання рогової оболонки



Скачати 156.49 Kb.
Дата конвертації26.06.2020
Розмір156.49 Kb.
ТипРеферат
Міністерство охорони здоров'я України

ВДНЗ « Буковинський державний медичний університет»

Кафедра офтальмології ім. Б.Л. Радзіховського

Реферат

на тему:

«Захворювання рогової оболонки»

Підготувала:

Лікар-інтерн 1-го року навчання,
Група 1-8, спеціальність «офтальмологія»
Чубрей Ірини Володимирівна
Куратори: Кучук Олег Петрович,
Петровська Надія Валеріївна





Чернівці, 2020

Зміст:

  1. Вступ;

  2. Анатомія та основні функції рогіки;

  3. Класифікація захворювань рогівки;

  4. Клінічні особливості деяких видів кератиту;

  5. Наслідки кератиту;

  6. Список використаної літератури.



  1. Вступ




У минулому захворювання рогівки були масовими і виникали як постійні ускладнення віспи, гонореї, трахоми. Вони були основною причиною сліпоти і слабкого зору. Зараз ці захворювання складають близько 1/4 захворювань очей і є причиною стійкого зниження зору і сліпоти майже в половині випадків.
Пояснюється це тим, що рогівка, як частина зовнішньої оболонки постійно знаходиться під впливом різноманітних факторів навколишнього середовища. Через анатомічну та онтогенетичну спорідненість з кон’юнктивою, склерою судинним трактом рогівка легко втягується в процес при захворюванні цих оболонок. Найбільше значення має інфекція. Збудник проникає в рогівку, як екзогенним так і ендогенним шляхом. Кератит може бути також наслідком порушення обміну речовин, гіпо- або авітамінозу та медикаментозної алергії. Розвитку кератитів сприяють хронічні захворювання повік, кон’юнктиви та слізних шляхів.


  1. Анатомія та основні функції рогівки

Рогівка – передня частина зовнішньої фіброзної оболонки очного яблука, не має судин, високочутлива, прозора оболонка з гладкою, дзеркальною, блискучою поверхнею, має сферичну форму. Рогівка складає біля 1/6 від площі зовнішньої оболонки ока. Напівпрозора зона переходу рогівки в склеру називається лімбом.

Рогівка складається з п’яти шарів, не має кровоносних судин, тільки в поверхневих шарах лімбу розташоване перілімбальне кровоносне сплетіння – основне джерело живлення рогівки. Певне значення у підтримці її життєдіяльності має волога передньої камери та слізна рідина. Рогова оболонка має дуже багато нервових закінчень. Чутлива іннервація надходить з першою гілкою трійчастого нерва.

Основні функції рогівки:

- захисна, тому що вона є частиною зовнішньої оболонки;

- заломлююча; її заломлююча сила 40-45 дптр.

При захворюваннях рогівки порушується тільки одна зорова функція  формений зір, тобто знижується гострота зору.

Методи діагностики захворювань рогівки: метод бокового висвітлення, біомікроскопія, дослідження цілісності епітелію (закапування 1% р-ну флюоресцеїну, проба на дзеркальність), дослідження товщини рогівки (кератопахіметрія), дослідження чутливості рогівки (волосками альгезіметра або кінчиком тоненького ватяного джгутика), бактеріологічні дослідження.



  1. Класифікація захворювань рогівки:

І) Запальні захворювання рогівки:
А)Екзогенні:
- ерозія рогівки
- травматичні
- бактеріальні (гнійні)
- вірусні
- грибкові
- кератити, що виникли на фоні основного захворювання
- захворювання кон’юктиви та повік

ІІ) Ендогенні:


- інфекційні (туберкульозні, сифілитичні, герпетичні)
- нейропаралітичні
- авітамінозні

ІІІ) Кератити нез’ясованої етіології



  1. Клінічні прояви

Загальні клінічні симптоми кератитів. Синдром "червоного ока" (перикорнеальна або змішана ін'єкція); рогівковий синдром (сльозотеча , світлобоязнь, блефароспазм); зниження гостроти зору; біль; порушення прозорості, дзеркальності. У рогівці з'являється інфільтрат з нечіткими границями. Поверхня рогівки над ним тьмяна, шорсткувата. Чутливість рогівки в області інфільтрату знижена. Можлива виразка інфільтрату. У більшості випадків спостерігається васкуляризація (вростання судин у роговицю), що може бути поверхнева або глибока. При поверхневій васкуляризації судини йдуть з кон’юнктиви, деревоподібно гілкуються, а при глибокій  з лімба, розташовуються в глибоких шарах рогівки, не розгалужуються і мають вигляд щіточок.

Часто утягується в процес судинний тракт, розвивається передній увеїт.

Роздивимось клінічні особливості окремих видів кератиту.

Повзуча виразка рогівки виникає частіше у людей похилого віку, з ослабленим імунітетом, в осіб із хронічним дакріоциститом, при непрохідності слізних шляхів. У минулому це було професійним захворюванням селян, що виникало під час польових робіт влітку і восени. Його називали "хвороба женців". При мікротравмах епітелію рогівки стеблами злакових рослин, листами, гілочками дерев у тканину рогівки попадає мікрофлора і розвивається інфільтрат, у наступному  виразка.

Клініка дуже характерна. Початок гострий, з'являється рогівковий синдром, змішана або перикорнеальна ін'єкція. У центрі рогівки жовтуватий круглий інфільтрат, що швидко розпадається і виникає виразка з підритим прогресуючим краєм, протилежний край її положистий і чистий, з його боку йде епітелізація. Швидко приєднується іридоцикліт з гіпопіоном. Виразка поглиблюється. Коли вона досягає десцеметової оболонки, то остання під впливом внутрішньоочного тиску починає вибухати у виді чорного, прозорого пухирця  десцеметоцеле  який є провісником перфорації рогівки.



Ускладнення повзучої виразки: перфорація рогівки, панувеїт, ендофтальміт, панофтальміт, флегмона орбіти.

Вихід: більмо рогівки, зрощене більмо рогівки, вторинна глаукома, субатрофія ока.

Лікування. Ургентна госпіталізація; бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження. Місцево: часте закапування дезинфікуючих крапель; субкон’юнктивальні і парабульбарні ін'єкції антибіотиків широкого спектру дії, на ніч  мазі з антибіотиками, розширення зіниці (гоматропін 1%, мезатон 1 %, адреналін 1 %, тропікамід 1 %).

Для регенерації епітелію призначають хінін, тауфон у краплях, гель солкосеріла або актовегина.

При погрозі перфорації  лікувальна тектонічна кератопластика. Після настання епітелізації  кортикостероїди, розсмоктуюча терапія.

Загальне лікування: сульфаніламіди, антибіотики внутрішньом’язово, імунотерапія.



Крайовий кератит. Причинами крайового кератиту можуть бути бактеріальний кон’юнктивіт, блефарит, мейбоміїт, дакріоцистит. Він виникає внаслідок порушення трофіки рогівки при здавленні крайової судинної сітківки набряком і літичної дії токсинів і ферментів бактерій. Виникає звичайно в людей похилого віку.

Клініка. Гнійні видділення з ока. змішана ін'єкція. рогівковий синдром. У рогівці біля лімба з'являються інфільтрати, що розпадаються, і виникає довгаста, у виді місяця виразка, що відділена від лімба вузькою смужкою прозорої рогівки. Спостерігається інтенсивне вростання судин і перикорнеальна ін'єкція з боку виразки. Гострота зору не порушується.

Прогноз гарний , але видужання тривале.



Вихід: периферичне помутніння рогівки.

Лікування:Таке ж, як при повзучій виразці, але без мідріатиків. Проводиться також Лікування первинного захворювання (кон’юнктивіта, мейбоміїта).

Вірусні кератити викликаються аденовірусами, вірусом герпеса, вітряної віспи. Відрізняються від бактеріальних тем, що виникають на тлі загальної реакції організму на вірусну інфекцію (погане самопочуття, головний біль, підвищення температури тіла), буває реґіонарний лімфаденіт; знижена чутливість рогівки; відсутній гній, виділення незначне, серозно-слизувате, з'являються фолікули на кон’юнктиві і характерні інфільтрати в рогівці.

При аденовірусному кератиті спочатку розвивається гострий аденовірусний кон’юнктивіт з фолікульозом, крапковими геморагіями. Через 5-7 днів з'являється змішана ін'єкція, рогівковий синдром, субепітеліальні крапкові інфільтрати, потім їх виразки, що фарбуються флюоресцеїном. Гострота зору знижується.

Прогноз: сприятливий, якщо не приєднується вторинна інфекція. На місці інфільтратів часто залишаються монетоподібні, ніжні крапкові помутніння.

Лікування:

1. Противірусні препарати вводяться в краплях, мазі, субкон’юнктивально, парабульбарно, за допомогою електрофорезу, фонофорезу, внутрішньом’язово. До них відносяться : інтерферон, лаферон, дезоксірібонуклеаза, полудан, керецид, ацикловір, зовіракс, оксолінова, теоброфенова, флореналєва мазі.

2. Профілактика вторинної інфекції антибіотиками в краплях (нормакс, цилоксан, тобрекс).

3. Імунотерапія.

4. Десенсибілізуюча терапія.

5. Засоби для прискорення регенерації епітелію (хінін, тауфон, вітасік солкосеріл, актовегін).

6. Розсмоктувальна терапія (після стихання запальних явищ  торфот під кон’юнктиву).

7. При герпетичному кератиті  вакцинація в період ремісії.

8. Кератопластика.

Грибковий кератит (кератомікоз)  рідка форма кератитів. Виникає при загальному мікозі або як вторинна інфекція при інших формах кератиту.

Клініка.У центрі рогівки з'являється інфільтрат великого розміру круглої форми, у виді твердої промінуючої сухої маси, який обкреслений демаркаційною лінією. Через кілька тижнів інфільтрат розпадається і виникає виразка з гіпопіоном.

Наслідки: як при повзучій виразці рогівки.

Діагноз ставиться на підставі характерних ознак (крихтоподібний інфільтрат, довгий перебіг) і за даними мікроскопічного дослідження зскрібка рогівки.



Лікування:

1. Видалення сухих мас з обробкою поверхні інфільтрату йодним розчином.

2. Протигрибкові препарати в краплях, парабульбарно, внутрішньом’язово й усередину: акроміцін, актинолізат, ністатин, амфотеріцін В.

3. Попередження вторинної інфекції (антибіотики, сульфацил натрію).

4. Кератопластика при відсутності ефекту від консервативного Лікування при погрозі перфорації рогівки.

Ендогенні кератити викликаються загальними інфекціями (сифіліс, туберкульоз, малярія, бруцельоз, лепра). Зупинимося на формах, що найбільш часто зустрічаються.

Туберкульозний кератит.Може бути двох видів: гематогенний або метастатичний, унаслідок метастазів мікобактерій в око, і туберкульозно-алергічний, унаслідок сенсибілізації токсинами мікобактерій.

Туберкульозний метастатичний (паренхіматозний) кератит характеризується тривалим перебігом з чергуванням загострень і ремісії.



Етіологіявстановлюється по загальних ознаках ТВС (зміни в легенях, лімфовузлах, позитивні специфічні серологічні реакції).

Характерні ознаки ТВС метастатичного кератиту:різке зниження зору; помірно виражений рогівковий синдром і змішана ін'єкція ока; вростання глибоких і поверхневих судин (васкуляризація рогівки); жовтуваті інфільтрати в середніх і глибоких шарах.

У залежності від особливостей змін у рогівці виділяють три види ТВС метастатичного кератиту:

1. Глибокий дифузний туберкульозний кератит. У середніх і глибоких шарах рогівки на тлі дифузної інфільтрації мають місце жовтувато-сірі ізольовані інфільтрати. У рогівку вростають поверхневі і глибокі судини, з'являється десцеметіт, преципітати.

2. Глибокий обмежений або глибокий інфільтративний туберкульозний кератит. Клініка така ж, як при дифузному, але немає тотальної інфільтрації рогівки. Є окремі інфільтрати в задніх глибоких шарах на тлі прозорої рогівки. Васкуляризація значно менше.

3. Туберкульозний склерозуючий кератит  розвивається на тлі склериту. Характерні симптоми такі. Набряк, гіперемія лімба і склери біля лімба. У глибоких шарах рогівки від запального фокуса в лімбі і склері поширюється інфільтрат трикутної форми основою до лімба, начебто склера вростає в роговицю. Судин у рогівці мало. Набряк епітелію над інфільтратом без виразки.

Лікування туберкульозного метастатичного кератиту  це загальне Лікування туберкульозу у фтизіатра, місцево: парабульбарно  антибіотики, кортикостероїди, розсмоктуючи засоби; у краплях  мідріатики короткої дії, фізіотерапевтичне Лікування (электрофорез, фонофорез зі стрептоміцином, канаміціном, хлористим кальцієм).

Туберкульозно-алергічний (скрофульозний) кератит виникає у дітей, підлітків або людей молодого віку. Характерний зовнішній вигляд (скрофульозна особа  набряк, екзема шкіри), різко виражений рогівковий синдром, біль в оці. У поверхневих шарах біля лімба або на лімбі з'являються рожево-жовті або сіруваті, виступаючі інфільтрати  фліктени. Гістологічно це  вузлики, схожі на туберкульому, але без мікобактерій.

Особливістю фліктени є здатність до міграції і наявність пучка розширених поверхневих судин , що тягнуться за нею з кон’юнктиви через лімб у рогівку. Якщо фліктен багато, то рухаючи по рогівці, вони утворюють скрофульозний панус. Має місце значна перикорнеальна ін'єкція з боку фліктени. Фліктена звичайно розпадається з утворенням виразки, а потім фасетки і формуванням рубця. У важких випадках можливо повне руйнування строми рогівки, перфорація її з утворенням зрощеного більма або в результаті приєднання вторинної інфекції  розвиток эндофтальміту і панофтальміту.



Лікування скуфульозного кератиту проводиться разом із фтизіатром, що призначає загальне лікування. Місцево  антибіотики, за показанням  кортикостероїди, розсмоктуючи препарати, що вводяться у виді крапель, парабульбарно і за допомогою електрофорезу, фонофорезу. Обов'язкова безвуглеводна дієта. При небезпеці перфорації рогівки - пошарова тектонічна кератопластика.

Сифілітичний паранхіматозний кератит.Звичайно це прояв уродженого сифілісу, розвивається у віці 6-20 років. Має три періоди.

1. Інфільтрація. Тривалість 3-4 тижня. З'являються багаточисельні інфільтрати у виді окремих крапок , рисок, штрихів, що поширюються від лімба до центра рогівки. Рогівка стовщується, мутніє, нагадує матове скло.

2. Васкулярізація  рогівка має вид несвіжого м'яса, інколи спілої вишні. В глибокі шари рогівки вростають судини, маючи вид щіточок. Тривалість  6-8 тижнів.

3. Регресія, розсмоктування. Починає відновлюватися прозорість рогівки, від лімба до центру (1-2 роки). Залишаються спустошені судини, інколи помутніння рогівки. Процес завжди двосторонній.



Лікування: в венерологічному стаціонарі. Місцево застосовуються  антибіотики, сульфаніламіди, мідріатики, кортикостероїди, діонін, жовта ртутна мазь, фізіотерапевтичне Лікування, при центральному більмі  скрізна кератопластика.

Герпетичний кератит може бути поверхневий (пухирчастий, деревоподібний) и глибокий (дисковий, метагерпетичний).

Для герпетичних кератитів характерно: нерізко виражений рогівковий синдром, зниження чутливості рогівки, односторонність, повільна регенерація, схильність до рецидивів.

При пухирчастому кератиті під епітелієм рогівки з'являється багато мілких прозорих пухирців, які перетворюються на малі виразки. Може залишитися поверхневе помутніння рогівки.

При деревоподібному кератиті міхурці, інфільтрати зливаються, утворюють фігуру гілки дерева. Перебіг повільний, супроводжується іридоциклітом. Інфільтрати можуть поширюватися глибоко, і тоді залишаються помутніння рогівки, значно знижується зір.

Дископодібний кератит характеризується утворенням інфільтрату в центрі рогівки в виді диска сірувато-білого кольору. Інфільтрат захвачує всю строму рогівки. З'являється десцеметіт с концентричними складками, вростають глибокі судини.

Метагерпетичний кератит  поєднання деревоподібного и дископодібного. Інфільтрат ландкартоподібної форми супроводжується іридоциклітом.

Після глибоких кератитів завжди залишається грубе помутніння рогівки.



Нейропаралітичний кератит звичайно розвивається при ураженні гассерова вузла трійчастого нерва. Для нього характерна втрата чутливості рогівки, яка, однак, супроводжується вираженим больовим синдромом; знижена реактивність з боку ока, що проявляється незначно вираженою перикорнеальною ін'єкцією, відсутністю рогівкового синдрому.

Захворювання починається з помутніння й набряку поверхневих слоїв рогівки, появлення ерозії в центрі. Далі ерозія розповсюджується на всю поверхню рогівки. При приєднанні інфекції процес нагадує повзучу виразку рогівки. Процес тече повільно, протягом року. Можлива перфорація рогівки. інколи спостерігається чергування періодів ремісій и рецидивів.

Лікування спрямоване на покращення трофіки рогівки. Місцево: вітасік, гель солкосеріла, актовегина, тіамінова мазь. Для профілактики вторинної інфекції  сульфаніламіди, антибіотики. При небезпечності перфорації  блефарорафія. Спільно з невропатологом проводиться загальне Лікування (АТФ, вітаміни групи В, неробол, гемодез, реополіглюкін).

Авітамінозні кератити виникають внаслідок авітамінозів А, В1, В2, РР, Е. З них найчастіше всього зустрічається і має найбільш тяжкий перебіг кератит при авітамінозі А. Останній може бути аліментарним чи ендогенним, пов'язаним з патологією печінки і шлунково-кишкового тракту. Кератит тече в 3 стадії: прексероз, ксероз і кератомаляція. При прексерозі на кон'юнктиві з'являються бляшки білуватого кольору, які мають трикутну форму, звернені основою до лімбу, рогівка втрачає дзеркальність, з'являється десквамація епітелію. При ксерозі в центрі рогівки з'являються округлі сірі бляшки, ерозії, падає гострота зору. При кератомаляції спостерігається розпад строми рогівки, протягом 1-2 днів може наступити її повне розплавлення с випаданням оболонок. Больовий синдром відсутній. При приєднанні вторинної інфекції розвивається ендофтальміт, панофтальміт, а потім  атрофія очного яблука.



Лікування: вітамін А місцево у формі крапель и мазей, внутрішньо або внутрішньом'язово.

При авітамінозі Е наступає стоншення рогівки, розвивається кератоконус. Гострота зору знижується, має місце неправильний астигматизм.

Лікування: вітамін Е місцево и внутрішньом'язово, при прогресуючому кератоконусі  наскрізна кератопластика.

При авітамінозі В1 на фоні захворювання бери-бери розвивається дископодібний кератит. При авітамінозі В2 має місце паренхіматозний кератит с глибокою васкуляризацією.

Авітаміноз РР  на фоні пелагри розвивається епітеліальна десквамація, глибокий кератит, виразка рогівки.

Лікування:вітамінотерапія місцево и загально, солкосеріл, актовегін.

  1. Наслідки кератитів




Наслідки кератитів  це помутніння рогівки, втрата її прозорості.

Помутніння слід відрізняти від інфільтрату рогівки (табл. 2).

В залежності від ступеню помутніння буває трьох видів.

Хмарка (nubecula)  видна тільки при біомікроскопії. Гострота зору висока.

Лікування розсмоктуюча терапія, діонін, протеолітичні ферменти, торфот під кон'юнктиву.

Пляма (macula)  більш грубе помутніння рогівки. Гострота зору значно знижена.

Лікування спочатку розсмоктуюча терапія, при неефективності  кератопластика.

Більмо  інтенсивне помутніння, не видно райдужки, зіниці.

Лікування: кератопластика.

Кератопластика може бути пошарова і наскрізна, часткова, майже тотальна і тотальна з каймою склери. По меті вона може бути:

 тектонічна  при загрозі або наявності перфорації рогівки;

 оптична  при центральних плямах, більмах, кератоконусі;

 лікувальна  протирецидивна  при герпетичних кератитах;

 рефракційна  інтраламелярна  для виправлення аномалій рефракції (кератомільоз  при міопії, кератофакія  при гіперметропії);

 меліоративна  пошарова пересадка рогівки для підготовки до наступної наскрізної кератопластики;

 косметична  на сліпих очах.



  1. Список використаної літератури:




  1. Лекційний матеріал по офтальмології;

  2. http://medstudia.com/medviva/ - Захворювання рогівки та склери;

  3. «Офтальмологія» Сомов Е.Е., 2008 р.

  4. Клиническая офтальмология, Джек Кански, 2009 р.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка