Загальна характеристика правової гносеології категорія істини як центральна категорія правової гносеології



Скачати 14.91 Kb.
Дата конвертації08.04.2020
Розмір14.91 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Юридичний факультет

Кафедра теорії та історії держави і права


Есе на тему

Загальна характеристика правової гносеології категорія істини як центральна категорія правової гносеології

Підготував

Студент групи ПР-24

Кибалюк Святослав


Тернопіль - 2019



Гносеологія — теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії 

У гносеології чільне місце займає епістемологія, яка зосереджена здебільшого на вченнях про конкретні, а не закономірні, еволюційні знання. Тобто епістемологія досліджує лише ті знання, які виникли у конкретну історичну епоху, без урахування еволюційного спрямування.

Епістемологія займається одиничними пізнаннями, проте для гносеології вона є досить потрібною і корисною, оскільки займається конкретизацією.

Важливим розділом філософської гносеології є вчення про структуру і методи пізнання, його рівні і способи, завдяки яким відбувається одержання знань, їх систематизація, оформлення у наукові гіпотези, концепції, теорії. Центральним пунктом гносеології є проблема істини як результату адекватного відображення у свідомості суб'єкта пізнавальної діяльності сутнісних властивостей об'єкта дослідницького інтересу. На мою думку, істина - велике слово і велике діло; в більшій мірі вона - ставлення до життя, позиція, від самого поступу, самого наближення до якої, якщо дух і душа людини здорові, вище здіймаються груди, глибше дихається. Уявлення про істину змінювалися відповідно до зміни історичних форм ставлення людини до світу.



Я погоджуюсь з думкою Аристотеля що умоглядно спостережені загальні принципи знання потенційно знаходяться в розумі як можливість бути виявленими. Для реалізації цієї можливості необхідно зібрати факти, спрямувати на них мислення і в такий спосіб викликати процес розумового споглядання вищих істин, або засновків науки. Головною формою вираження результатів такого дослідження Аристотель уважав судження існування. Саме до них належить його положення про істину: "...казати про суще, що його нема, а про не-суще, що воно є, — означає казати хибне; а казати, що суще є і не-суще не є, — означає казати істинне".

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка