Вступне слово



Сторінка6/52
Дата конвертації05.05.2016
Розмір8.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52

ПРИКМЕТНИК



Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста та складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми якісних прикметників
Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета безпосередньо або по відношенню до інших предметів.

Прикметник відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Прикметники називають ознаки предметів за кольором (червоний, зелений), розміром (великий, маленький), матеріалом (залізний, золотий), смаковими якостями (смачний, гіркий, солодкий), рисами зовнішності (товстий, худий, кремезний), внутрішніми властивостями (добрий, сміливий, злий), відношенням до простору й часу (заміський, сільський, вчорашній), приналежністю (сестрин, материн) тощо.

Ознаки, які називає значна частина прикметників, можна схарактеризувати, замінивши прикметники контрукцією „іменник з прийменником”.

Н а п р и к л а д: золотий годинник – годинник із золота, посудна полиця – полиця для посуду.
За своєю структурою прикметники поділяються на первинні – з непохідною основою (тепл-ий, зелен-ий, гір-кий) та вторинні (препоганий, найвеселіший, архіважливий).
Прикметники залежно від їх граматичних особливостей та характеру ознаки, що вони називають, поділяються на якісні, відносні та присвійні.
Якісні прикметники називають ознаку безпосередньо.

За граматичними властивостями якісні прикметники достатньо різноманітні. Більшість із них має ступені порівняння: великий – більший – найбільший, гарний – кращий – найкращий, добрий – добріший – найдобріший.

Якісні прикметники можуть утворювати пари антонімів: великий – маленький, високий – низький, добрий – злий, прекрасний – потворний тощо.

Деякі якісні прикметники можуть служити основою для творення абстрактних іменників: добрий – доброта, зелений – зелень, довгий – довжина; для прислівників: добрий – добре, гарний – гарно, зелений – зелено, злий – зле тощо.

Ступені порівняння – це здатність прикметника виявляти ознаку в різних кількісних вимірах.

Прикметники мають вищий та найвищий ступені, а також початкову форму – звичайний ступінь.

Звичайний ступінь передає ознаку як таку, що притаманна предмету, але на кількість чи міру ознаки цей ступінь не вказує.

Н а п р и к л а д: веселий, низький, червоний, глибокий, самотній.


Прикметники вищого ступеня вказують на міру ознаки у порівнянні із звичайним: веселий – веселіший, низький – нижчий, червоний – червоніший, глибокий – глибший, самотній – самотніший. Отже, прикметники вищого ступеня набувають порівняльного значення відносно іншого предмета.

Прикметники найвищого ступеня вказують на те, що за якоюсь ознакою предмет переважає всі інші предмети: глибокий – найглибший, темний – найтемніший, короткий – найкоротший. Це вже не просто порівняння, а виділення предмета з ряду подібних до нього предметів.


Утворення ступенів порівняння

Вищий ступінь порівняння прикметників має дві форми вираження: просту і складену.

Проста форма утворюється додаванням суфікса -ш-, -іш- до основи прикметника.

Н а п р и к л а д: чарівний – чарівніший, червоний – червоніший, розумний – розумніший, талановитий – талановитіший, високий — вищий.


При утворенні простої форми вищого ступеня порівняння у словах можуть відбуватися певні зміни такого плану:

— випадання суфіксів -к-, -ок-, -ек-: глибокий – глибший, тонкий – тонший.

— чергування приголосних: високий – вищий, низький – нижчий, дорогий – дорожчий, вузький – вужчий.

— утворення суплетивних форм (зміна основи): гарний – кращий, поганий – гірший.

Складена форма вищого ступеня порівняння прикметників утворюється додаванням слова більш до форми звичайного ступеня: високий – більш високий, зрозумілий – більш зрозумілий, сміливий – більш сміливий; або додаватися може слово менш: завзятий – менш завзятий, довгий – менш довгий. Таким чином можуть утворюватися антонімічні пари: більш високий — менш високий, більш шкідливий – менш шкідливий.

Окремі прикметники утворюють паралельні форми вищого ступеня: грубший – грубіший, здоровший – здоровіший, швидший – швидкіший, тонший – тонкіший. Деякі з паралельних форм розрізняються відтінками значення, вужчою чи ширшою сполучуваністю, наприклад: гірший (досвід) – гіркіший (перець), гладший (предмет) – гладкіший (людина), молодший (вік, посада) – молодіший (вік), рідший (випадок, можливість) – рідкіший (гребінь, сітка), старший (вік, положення) – старіший (вік), товщий (предмет, людина) – товстіший (людина).


Найвищий ступінь порівняння може існувати у трьох формах: простій, складній та складеній.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня.

Н а п р и к л а д: кращий – найкращий, веселіший – найвеселі­ший – швидший – найшвидший, тихіший – найтихіший.
Складна форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою часток як, що та простої форми найвищого ступеня.

Н а п р и к л а д: найдовший – якнайдовший, найкоротший – щонайкоротший, сильніший – щонайсильніший.


Складена форма найвищого ступеня порівняння прикметників утворюється за допомогою слів найбільш, найменш та форми звичайного ступеня.

Н а п р и к л а д: слабкий – найбільш слабкий, найменш слабкий; гордий — найбільш гордий, найменш гордий, палкий – найбільш палкий, найменш палкий.


Якщо прикметник називає характерні особливості живих істот, то найвищий ступінь може утворюватися за допомогою слів від усіх та форми вищого ступеня порівняння.

Н а п р и к л а д: слабший від усіх, сильніший від усіх.


Відносні прикметники називають ознаку предмета не безпосередньо, а по відношенню до іншого предмета.

Н а п р и к л а д: дерев’яний стіл – стіл з дерева, сільська дорога – дорога до села чи у селі, мармуровий постамент – постамент з мармуру, золоті сережки – сережки з золота тощо.

Основа відносних прикметників завжди похідна. Вони не утворюють ступенів порівняння і не поєднуються з прислівниками. Не утворюють відносні прикметники й анто­німічних пар.

Відносні прикметники також бувають різними за значеннямзалежно від того, стосовно якого предмета чи поняття вони називають ознаку.

— по відношенню до предмета чи абстрактного поняття: садові яблука, грецька мова;

— по відношенню до числа: численні пропозиції, три­значне число;

— по відношенню до обставини: вчорашня подія, завтрашній день;

— по відношенню до дії: прасувальна дошка, підготовчі курси.

Присвійні прикметники вказують на ознаку предмета за приналежністю якійсь живій істоті. Як правило, вони утворюються від іменників, що називають живих істот.
Присвійні прикметники утворюються за допомогою таких суфіксів:

-ин-: сестрин, Миколин, білчин, тітчин тощо;

-їн-: Маріїн, Софіїн тощо;

-ів-: Степанів, Іванів, батьків тощо;

-ев-: Василев;

-ов-, -ев- (не поширені): танталові муки, авгієві конюшні;

-ач-, -яч-, -ин-, -їн-: мишачий хвіст, куряча шийка.

- ськ-: батьківський, материнський.
Межі між розрядами прикметників досить умовні. В одному контексті прикметник може виступати, наприклад, присвійним, а в іншому – якісним: батьківська хата – батьківське ставлення, вовче лігво — вовче життя.
Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший

В українській мові існують і так звані „проміжні” розряди прикметників, наявність яких наочно ілюструє явище переходу прикметників з одного різряду в інший.



Зокрема, це:

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність (орлина сім’я, журавлиний ключ).

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка- від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ (ий), -цьк (ий).

Присвійно-відносні прикметники можуть відповідати як на питання чий? чия? чиє?, так і на питання який? яке? які? (ластів’яче гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста (чиї?).

Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно- відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно- якісних (дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит).

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеєв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському).

ВІДНОСНО-ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, напр., назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники(срібна ложка і срібна голова (сива).

Деякі відносно- якісні прикметники мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий можуть утворити вищий і найвищий ступені порівняння або синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий).

Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактними значеннями (картинність, творчість) або прислівників (картинно, мирно, творчо).


В українській мові розрізняються повні та короткі форми прикметників.
Повні Короткі

зелений зелен

ясний ясен

красний красен

винний винен

потрібний потрібен

Для літературної мови нормою є вживання повних форм прикметників чоловічого роду і форм жіночого та середнього роду зі стягненим закінченням.


Стягнене закінчення Нестягнене закінчення

добра добрая

гарна гарная

синє синєє

веселе веселеє

чисте чистеє
Короткі прикметники та форми з нестягненим закінченням зустрічаються у поетичному мовленні. Особливо вони характерні для народної творчості.

Н а п р и к л а д: Така її доля, ой Боже мій милий!



За що ж ти караєш її молоду?

За те, що так вірно вона полюбила

Козацькеє серце, прости сироту!

(Т. Шевченко).



Особливості відмінювання прикметників (тверда та м’яка групи)
Залежно від того, яким приголосним закінчується основа прикметників, вони поділяються на прикметники твердої та м’якої групи.

До твердої групи відносять прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (веселий, швидкий, материн).

До м’якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м’який приголосний. Це такі прикметники: безодній, безсторонній, ближній, братній, будній, верхній, вечірній, вчорашній, городній, давній, домашній, достатній, дружній (відрізняти від дружний), житній, завтрашній, задній, зовнішній, колишній, крайній, кутній, літній, майбутній, мужній, незабутній, нижній, обідній, останній, передній, пізній, поздовжній, порожній, прийдешній, присутній, путній, ранній, самотній, середній, синій, спідній, справжній, сторонній, сусідній, тутешній, хатній, художній.

Присвійні прикметники з суфіксами -ів, -ин, -їн відмінюються як прикметники твердої групи. Присвійні прикметники з суфіксом -ів при відмінюванні змінюють і на о: братів – братового.


Тверда група

Однина


Наз. зелений веселий

Род. зелен-ого весел-ого

Дав. зелен-ому весел-ому

Знах. як Наз. або як. Род.

Орудн. зелен-им весел-им

Місц. (на) зелен-ому (-ім) весел-ому (-ім)


Множина

Наз. зелен-і весел-і

Род. зелен-их весел-их

Дав. зелен-им весел-им

Знах. як Наз. або як Род.

Орудн. зелен-ими весел-ими

Місц. (на) зелен-их весел-их
М’яка група

Однина


Наз. син-ій завтрашн-ій

Род. син-ь-ого завтрашн-ь-ого

Дав. син-ь-ому завтрашн-ь-ому

Знах. як Наз. або як Род.

Орудн. син-ім завтрашн-ім

Місц. (на) син-ь-ому завтрашн-ь-ому


Множина

Наз. син-і завтрашн-і

Род. син-іх завтрашн-іх

Дав. син-ім завтрашн-ім

Знах. як Наз. або як Род.

Орудн. син-іми завтрашн-іми

Місц. (на) син-іх завтрашн-іх
Жіночій рід

Тверда група М’яка група

Однина

Наз. червона вечірня



Род. червон-ої вечірн-ь-ої

Дав. червон-ій вечірн-ій

Знах. червон-у вечірн-ю

Орудн. червон-ою вечірн-ь-ою

Місц. (на) червон-ій вечірн-ій
Творення прикметників, перехід прикметників в іменники

Існує три ступені субстантивації прикметника: синтаксичний, морфологічний, семантичний.

Умовою для синтаксичного переходу прикметника в іменник є наявність словосполучення, де залежним від опорного іменника компонентом виступає прикметник. Під впливом контексту у словосполученні відбувається опущення, тобто редукція, опорного іменника, внаслідок цього прикметник, потрапивши в позицію останнього, перебирає на себе його функції.

Пристосування прикметника виконувати роль іменника – називати уже не ознаку предмета, а сам предмет – супроводжується одночасною трансформацією граматичних категорій роді, відмінка і числа. Подібно до іменника трансформовані прикметники вступають у валетний зв'язок з дієсловами – присудками і чисельно характеризують предмети, категорія роду із словозмінної стає класифікуючою; прикметник присвоює собі граничне значення роду опущеного іменника, втрачаючи здатність змінюватися за родом, при цьому субстантивовані лексеми зберігають морфологічну форму прикметника, напр..: "Ось вона [Оксана] вийшла босоніж, і приїжджі одразу ж обступили її" (А.Головко).

Субстантивовані прикметники виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й іменник: вони є підметами, доданками, іменними частинами складних присудів, мають при собі залежні слова.

Морфологічна субстантивація супроводжується появою в прикметникові шляхом афіксації або конверсії усіх структурно-морфологічних ознак іменника, що засвідчує повних перехід у категорію субстантива, при цьому похідне слово набуває граматичної предметності та іменникових категорій роду, числа і відмінка.

Семантична субстантивація, є рідкісним явищем у граматичному аспекті, ґрунтується на асоціативних зв'язках між ознакою, яку передає прикметник, і предметом, для якого ця ознака є основною, визначальною, наприклад: білизна снігу (від снігу білий) і постільна білизна (її колір білий).


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка