Вступне слово



Сторінка10/52
Дата конвертації05.05.2016
Розмір8.31 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   52

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ


Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному: 1) інтонація та сполучники або сполучні слова; 2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.

Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами: 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.

Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

Способи відтворення чужого мовлення. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.
Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному: 1) інтонація та сполучники або сполучні слова; 2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення

Складним називається речення, в якому дві і більше граматичні основи.

Частини складного речення поєднуються сполучниковим (сурядним та підрядним) і безсполучниковим зв’язком.

Н а п р и к л а д: Я знаю: усе вмирає (В. Свідзинський) —
б е з с п о л у ч н и к о в и й з в’я з о к.

Ми вже давно ступили за поріг



Життя земного, лірники-півбоги,

І голос наш – рапсодії й еклоги –



Дзвенять у тьмі Аїдових доріг. (М. Зеров) – с у р я д н и й з в ’ я з о к.

Аж власний світ у ній почне рости,

В якому будуть теж сонця і зорі,

І тихі води, чисті і прозорі (Ю. Клен) – п і д р я д н и й з в ’ я з о к.
Залежно від виду зв’язку між частинами складного речення, вони поділяються на складносурядні, складнопідрядні та безсполучникові. Крім того, у мові функціонують також речення з різними видами зв’язку.
Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні.

Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення
Складносурядне речення – це таке складне речення, частини якого рівноправні за змістом і граматично поєднуються сполучниками сурядності.

Серед складносурядних речень розрізняють:

— речення з єднальними відношеннями, які називають дії, що відбуваються одночасно або послідовно (єднальні сполучники і, й, та (в значенні і), ні-ні, ані-ані).

Н а п р и к л а д: Але вже око змружене крізь вії



Зорить за обрієм нехибну ціль,

І десь у дальнім лоні інших піль

Твоя весна, мов тихий колос, зріє.(Ю. Клен).
Спинилось літо на порозі

І дише полум’ям на все,

І грому дальнього погрози

Повітря стомлене несе (М. Рильський);

У єднальних складнопідрядних реченнях, крім перелічування, додатково виражаються: 1) одночасність дій, явищ чи станів обох предикативних частин: Пройшла гроза, і ніч промчала (М. Рильський); 2) послідовність: Ліс кінчився, і перед нами розгорнулася гірська панорама (З газети); 3) причина і наслідок: Бджоли облітались, і дід з Дмитриком заносять вулики в омшаник (М. Старицький); 4) умова і наслідок: Варто тільки забажати, і кожний може стати рибалкою (Ю. Збанацький).

Різновидом складносурядних єднальних речень вважаються такі конструкції:

1) приєднувальні речення зі сполучниками та й, ще й, притому, причому, також, а й: Відновленням лісу займається лісництво, також і школа залучається до цієї справи (З газети);

2) підсилювальні речення зі сполучниками не тільки…а й, як…так і: Не тільки сім’я формує особистість, а й учитель вкладає в неї свій світогляд (З газети);

3) пояснювальні зі сполучниками тобто, а саме: Юнак здійснив свою мрію і вступив до юридичного інституту, тобто він ще з юних літ готувався до відповідального призначення у житті (З газети).



— речення з протиставними або зіставними відношеннями, які називають дії, що зіставляються або проти­ставляються, існуючи паралельно (протиставні сполучники а, але, проте, зате, та (в значенні але), однак).

У власне протиставних складносурядне реченнях зміст другої предикативної частини протиставляється змістові першої як несумісний, що протидіє йому (протиставлення – контраст).

У зіставних складносурядних реченнях зіставляються різні (не подібні, не сумісні) в яокмусь відношенні змісти двох предикативних частин, які співіснують паралельно і не протидіють один одному (зіставлення – порівняння).

Н а п р и к л а д:

В оборі й кози є, і вже мені повір:

Не відкладається ніде смачніший сир,

А слова дружнього за гроші не купити (М. Рильський).

Слова – це крила ластівки, вона їх почуває, але без них не може злетіти (Ю. Мушкетик);


— речення з розділовими відношеннями, які називають події, що чергуються, або взаємовиключаються (розділові сполучники або-або, чи-чи, то-то, не то-не то).

Н а п р и к л а д: Чи то сонце сяє так сліпучо, чи то мої оченьки болять? То стривожусь, то спокійно рушу, то живу, то думаю вмирать.


Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові)
Складнопідрядне речення – це речення, в якому частини нерівноправні за змістом і поєднуються особливою підпорядковуючою інтонацією та сполучниками підрядності.

Для класифікації складнопідрядних речень застосовують структурно-семантичний принцип.

При структурно-семантичній класифікації до уваги беруть структуру складнопідрядного речення і синтаксичне значення його частин. Насамперед з’ясовують різницю між простими реченнями і частинами складнопідрядного речення.

Далі визначається: 1) що пояснює підрядна частина – якесь слово в головній частині чи всю головну частину в цілому; 2) яке синтаксичне значення має підрядна частина; 3) за допомогою яких формально-граматичних засобів підрядна частина поєднується з головною.

На основі структурно-семантичного принципу виділяються такі типи складнопідрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні.

Складнопідрядні речення складаються з частин, що виконують різні функції по відношенню одна до одної.

Підрядна частина може пояснювати або всю головну частину в цілому, або один якийсь член головної частини:

У нетрях мук віршам шукаю ладу,

Котрий наповнить їх, як медом соти,

Щоб для думок – широти і висоти,

Щоб рівний ряд рядка давав розраду... (М. Емінеску) – перше підрядне речення (котрий наповнить їх, як медом соти) пояснює слово лад у головній частині; наступні підрядні речення (щоб для думок – широти і висоти; щоб рівний ряд думок давав розраду) пояснюють усю головну частину.

Незалежна частина складнопідрядного речення називається головною. Від головної частини ставиться питання до залежної частини речення, яка називається підрядною.

Н а п р и к л а д:

Я син твій, син (який?), що йшов за тебе



На смерть і реготи не раз,

Той (який?), що покинув Бога й небо (навіщо?),

Аби тобі був слушний час (В. Сосюра).
Ти розсуваєш замкнене кільце

У зачаровані, німі простори,

І слухаєш (що?), як важко дише море,

І в цвіті бачиш кожне деревце (Ю. Клен).
Підрядні речення приєднуються до головного за допомогою сполучників підрядності (що, щоб, бо, як, ніби, мов, ніж, хоч, хай, якщо, якби, тому що, через те що, дарма що, незважаючи на те що).

Н а п р и к л а д:



Нехай у грудях ти чудове серце маєш

І серце те усіх звабля,

Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш (М. Вороний).
Чи й справді необхідно,

Щоб жінка була мужня?(Л. Костенко).
Підрядна частина може приєднуватися до головної і за допомогою сполучних слів (хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, чому).

Н а п р и к л а д:



Та перед смертю дітям повтори

Ту казку, що лишилася, як спомин

Прадавньої забутої пори… (Ю. Клен).
І замість націю вести як пан,

Де споконвіку зв’язаний землею,

Він темній силі служить за аркан! (В. Пачовський).
А прагненням своїм і працею крутою

Доглянь і перевір, яке на зріст воно (А. Малишко).
За своїм значенням складнопідрядні речення поділяються на речення з підрядними означальними, з’ясувальними і обставинними.

П і д р я д н і о з н а ч а л ь н і та з ’ я с у в а л ь н і пояснюють одне слово або сполучення слів у головній частині. О б с т а в и н н і, як правило (крім обставинних способу дії і ступеня), пояснюють всю головну частину.


Складнопідрядні речення з підрядними означальними

Підрядні означальні речення пояснюють один член головного речення і за своєю функцією близькі до означення. Вони відповідають на питання який?

Підрядні означальні речення приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, що, де, куди, звідки, коли та сполучників що, щоб, наче, неначе, ніби, як.

Н а п р и к л а д:



А проте тієї сили,

духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями

Ми блукаєм без дороги! (М. Вороний).
Тоді помалу уляглось тремтіння,

Що не давало спокою мені

Всю ніч, коли блукав між страховинням (Данте Аліґ’єрі)
А як же вгадать твоє ім’я,

Що його десь шепочуть дрімучі дніпровські степи? (Є. Маланюк).
Серед підрядних означальних розрізняють власне означальні (приклади, наведені вище), підрядна частина яких залежить від іменника в головній частині, і займенниково-означальні, підрядна частина яких залежить від займенника в головній частині.

Н а п р и к л а д: Нехай проклятий буде той, хто хоч однією думкою, одним словом, одним вчинком своїм виявить зневагу до хліба і праці… (В. Сухомлинський).


Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними

Підрядні з’ясувальні частини пояснюють один член головної частини, що, як правило, виражений дієсловом. Хоча підпорядковуючими словами можуть бути і іменники та прислівники.

Дієслово, від якого залежить підрядна з’ясувальна частина, має значення мислення, мовлення, волевиявлення тощо і обов’язково вимагає при собі або додатка, або підрядної частини, що розкривають його значення. Такими дієсловами можуть бути, наприклад, чекати, думати, хотіти, бачити; а також слова типу відомо, ясно, потрібно тощо.

Н а п р и к л а д:



І ніяк ми не згадаєм,

Що зробилось з нашим краєм,

І не знаєм, — божевільні, —

Чи в неволі ми, чи вільні… (О. Олесь).
Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч нам,

Весна в цей час нам рада (О. Олесь).
Критики, навчаючи поета,

залюбки розводяться про те,

як писати мусить він, щоб Лета

років п’ять проміння золоте

на труні у нього не змивала (Є. Плужник).

Отже, значення деяких слів в головній частині, до яких відносяться підрядні, без додатка чи підмета або без підрядної частини виявляються недостатніми для завершення думки (Йому сказали... Нам розповіли...) і тому потребують додаткового з’ясування. До таких слів належать:

1) дієслова сприймання: дивитися, побачити, слухати, стежити і т.д.;

2) дієслова мовлення: розповідати, сказати, говорити, запитати;

3) дієслова мислення: думати, розмірковувати, розуміти, уявити;

4) дієслова почуттів: відчувати, жаліти, радіти, гордитися;

5) дієслова чекання: чекати, ждати, виглядати;

6) іменники сприймання, уявлення, мовлення, мислення, волевиявлення: чутка, уява, думка, згадка, звістка, пісня, знак, свідомість, обіцянка...;

7) слова категорії стану: жаль, охота, відомо, зрозуміло, ясно, приємно, дивно, чутно...;

8) прикметники, здатні керувати додатками: щасливий, цікавий, певний, радий, задоволений.

Якщо підрядна частина із сполучним словом хто або що відноситься до головної без вказівного (співвідносного слова) то таке речення є складнопідрядним з підрядним з’ясувальним: Щасливий, хто сни має милі (Л.Укр.).

Якщо вказівне слово є, то це складнопідрядне речення з підрядним означальним: Щасливий той, хто сни має милі.

Підрядні з’ясувальні не треба плутати з підрядними обставинними.

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними

Підрядні обставинні речення називають обставину, за якої відбувається дія головної частини. Серед них виділяють підрядні обставинні таких семантичних різновидів:



    1. місця;

    2. часу;

    3. мети;

    4. умовні;

    5. допустові;

    6. причини;

    7. наслідкові;

    8. способу дії;

    9. порівняльні.

П і д р я д н і с п о с о б у д і ї виражають спосіб дії головної частини і відповідають на питання як? яким способом?

Підрядні способу дії з головною частиною з’єднуються за допомогою сполучників як, що та співвідносного слова так в головній частині (так – що, так – як):

За значеннями складнопідрядні речення з підрядними способу дії поділяються на 2 групи:



  1. власне способу дії;

  2. міри чи ступеня дії.

Підрядні власне способу дії вказують на спосіб, в який відбувається дія головної частини. Вони відповідають на питання як? яким способом? і зв’язуються з головною частиною за допомогою сполучника як:

Н а п р и к л а д:



Так я хочу співати і жити, як уночі співає соловей.

Як парость виноградної лози, плекайте мову (М. Рильський).
Десь на розі вити б і вити

Так, як виє на місяць голодний вовк,

Дужий пращур собаки! (Є. Плужник).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і м і р и і с т у п е н я виражають міру і ступінь вияву дії або ознаки, про яку говориться у головній частині. Вони відповідають на питання якою мірою? наскільки?

Підрядні обставинні міри і ступеня приєднуються до головної частини за допомогою сполучників що, що аж, скільки, чим-чим.

Н а п р и к л а д: Такий вітер гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса (М. Коцюбинський).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і п о р і в н я л ь н і речення уточнюють дію, виражену у головному реченні, через порівняння її з іншою дією і відповідають на питання як саме? подібно до чого? Підрядні порівняльні приєднуються до головної частини за допомогою сполучників мов, ніж, ніби, наче, неначе, нібито, як, що.

Н а п р и к л а д: Любити людство легше, ніж зробити добро рідній матері, говориться у старовинному українському вислові, який приписують народному філософові ХVIII століття Григорію Сковороді (В. Сухомлинський).



Знаю, сіренький я весь такий,

Мов осінній на полі вечір (Є. Плужник).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і м і с ц я називають місце або напрям дії, про яку говориться у головному реченні, і відповідають на питання де? куди? звідки? Підряд-ні місця приєднуються до головної частини сполучними словами де, куди, звідки.

Н а п р и к л а д:



Не живе ледачий – де кипить робота,

Не кується слово – там, де твань болота,

Не ростуть з граніту – пагінці багаті,

Не живеться зраді – там, де серце в хаті (А. Малишко).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і ч а с у виражають час або протяжність у часі дії, яку називає головна частина, і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? до якого часу? Підрядні часу приєднуються до головного речення за допомогою слів коли, поки, доки, як, як тільки, з того часу, відтоді як, після того як.

Н а п р и к л а д:



Чи це буде, коли молоком забуяє вишневий садок,

Чи це станеться в буряній ночі осінньої зливи?(Є. Маланюк).
Коли в похід виходила батава, —

Її піснями плакала Полтава. (Л. Костенко).

Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Народна творчість).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і м е т и виражають мету дії, названої у головному реченні, і відповідають на питання для чого? з якою метою? Вони приєднуються до головної частини за допомогою сполучників щоб, аби, для того щоб, в ім’я того щоб, задля того щоб.

Н а п р и к л а д: Та доволі ще спливає світла,



Щоб пройти крізь пущі занімілі. (О. Ольжич)
Слова натягувать, як луки,

щоб вчасно збити на льоту

нерозшифрованої муки

невідворотну німоту (Л. Костенко).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і п р и ч и н и виражають причину дії, названої у головній частині. Вони відповідають на питання чому? через що? з якої причини? і приєднуються до головного речення за допомогою сполучників бо, що, щоб, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, внаслідок того, оскільки.

Н а п р и к л а д:



Ні, певно ти поліг в курганах,

Бо ти не міг би буть в кайданах,

Як ці невольники-раби… (О. Олесь).
Все розтрачено, розгублено,

Бо воно було людьми

Не шановано, не люблено(О. Олесь).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і у м о в и виражають умову, за якої відбудеться або не відбудеться дія, названа у головному реченні. Вони відповідають на питання коли? за якої умови? І приєднуються до головного речення за допомогою сполучників якби, якщо, коли.

Н а п р и к л а д:



І що орел, коли його орлина зграя

Не рве з землі в блакить ясного дня,

І що за лицар ти з усмішкою льокая,

Без гордих дум, без честі і ім’я?! (О. Олесь).



А жінці хто потрібен, якщо вона – поет? (Л. Костенко).
П і д р я д н і о б с т а в и н н і д о п у с т о в і вказують на те, що могло б перешкодити виконанню дії, названої у головній частині. Вони відповідають на питання незважаючи на що? і приєднуються до головної частини за допомогою сполучників хоч, дарма що, незважаючи на те що.

Н а п р и к л а д:



Хай нерви збуджено, хай скутий

Ти весь надхнення холодком,—

Умій спокійно позіхнути

Над недокінченим рядком (Є. Плужник).
Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами: 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю

До складу складнопідрядних речень з кількома підрядними входить більше ніж дві частини.

Н а п р и к л а д:

Як добре тій людині жить,

яка в житті не знала суму,

в якої серце не болить

від сонця й весняного шуму (М. Рильський).
Складнопідрядні речення з кількома підрядними можна поділити на такі різновиди: складнопідрядні речення з однорідною підрядністю, складнопідрядні речення з не­однорідною підрядністю, складнопідрядні речення з послідовною підрядністю.

У реченнях з о д н о р і д н о ю п і д р я д н і с т ю дві чи більше підрядних частин залежать від одного члена речення в головній частині, або від усього речення і відповідають на те саме питання.

Н а п р и к л а д:

Пишіть листи і надсилайте вчасно,

коли їх ждуть далекі адресати,

коли є час, коли немає часу,

і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко).

Схема складнопідрядного речення з однорідною підрядністю виглядатиме таким чином.

Н а п р и к л а д:

І ми шануємо тих, що йдуть з нами, що свідомі своєї високої мети, що так високо тримають прапор (І. Скляренко).

що

що

що

У реченнях з неоднорідною підрядністю підрядні частини:

— відповідають на різні питання і залежать від одного члена речення або від усього речення в цілому..

Н а п р и к л а д:



Коли пісні мойого краю

пливуть у рідних голосах,

мені здається, що збираю

цілющі трави я в лугах (М. Рильський).
— залежать від різних членів речення і відповідають на різні питання.

Н а п р и к л а д: Якщо ти людина, не називай людиною того, хто не дбає про народ (Народна творчість);

— залежать від різних членів речення і відповідають на одне питання.

Н а п р и к л а д:



Серед терпкого розписного листя,

серед відбитків тисяч підошов

я не шукаю те, що загубив хтось,

а те, чого ніхто ще не знайшов (В. Кузьменко).

Схема складнопідрядного речення з неоднорідною підрядністю може виглядати таким чином:

Н а п р и к л а д:

Коли вчителя запитали про щастя, він відповів, що вбачає його в натхненні (З газети).

він відповів
коли? що?

У пам’яті одразу виникла зачарована скеля, про яку вже забули, примітивна кузня, якою починалося будівництво (З журналу).

скеля кузня
яка? яка?

У реченнях з п о с л і д о в н о ю п і д р я д н і с т ю кожна наступна частина залежить від попередньої.

Н а п р и к л а д: 1) Я б не ступив на батьківський поріг,

Якби забув про долю Батьківщини,

Про те, що в серці змалечку зберіг (І. Гнатюк);

2) Ніхто розполовинити



В житті не зможе нас,

Як віру з серця вийняти,

Де наш нуртує час (П. Осадчук).

Схема складнопідрядного речення з послідовною підрядністю може виглядати таким чином:



Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях, де сонце наливає сливи солодким золотом в садах (В. Сосюра).



Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною)
Безсполучниковим називається таке складне речення, частини якого з’єднуються між собою за допомогою інтонації при відсутності сполучників та сполучних слів.

Н а п р и к л а д: День був хороший, світило сонце.

У безсполучниковому складному реченні найчастіше зустрічаються таі чотири типи інтонації:

- перелічувальна;

- зіставна;

- інтонація зумовленості;

- пояснювальна.

Інтонація тісно пов’язана з граматичним значенням безсполучникових складних речень. Із зміною інтонації змінюється і їх граматичне значення.

За характером смислових зв’язків між частинами безсполучникового складного речення вони поділяються на речення з однорідними частинами та на речення з не­однорідними частинами.

Р е ч е н н я з о д н о р і д н и м и ч а с т и н а м и виражають одночасність або послідовність дій, зіставлення або протиставлення, причинність і наслідок.

Н а п р и к л а д: 1) Діла ростуть у невмолимі черги,

Громадиться цеглинами життя. (Є. Маланюк) – відношення одночасності;

2) Мріють крилами з туману лебеді рожеві,



Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві,

Заглядає в шибку казка з сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима (В. Симоненко) – відношення одночасності і послідовності;

3) Літо дбає, зима поїдає. зіставно-протиставні відношення.

Радість, як птиця, черкнеться об двері і далі полине;

горе, як звір, день і ніч бродить круг дому твого (М. Орест) протиставні відношення.
Б е з с п о л у ч н и к о в і с к л а д н і р е ч е н н я з р і з н о т и п н и м и ч а с т и н а м и виражають пояснювальні, часові, умовні та причинові відношення.

Н а п р и к л а д:

1) Не поспіває строфа услід легкоступій Євтерпі –

В вірші блаженно-важкім никне далекий спів (Є. Маланюк) – пояснювальні відношення;

2) Війнуло подихом насичених терзань –



Рішуче звівся буряний Бетховен (І. Драч) – причиново-наслідкові відношення.

3) Менше говори – більше почуєш (Народна творчість) – умовні відношення.


За граматичним значенням і характером інтонації пропонується ще один різновид класифікації безсполучникових речень, зокрема виділяють перелічувальні, зіставні, зумовлені і пояснювальні безсполучникові складні речення.

Перелічувальні безсполучникові складні речення

Можуть означати:



    1. одночасність дій:

Сіріють тіні просиво-зелені,

Самітна свічка блимає зо скуки (Б.-І. Антонич).


Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад... (В. Кобилянський).




    1. послідовність дій:

Ти мене, кохана, проведеш до поля,

Я піду – і, може, більше не прийду (М. Рильський).


Вони характеризуються перелічувальною інтонацією, узгодженістю видо-часових форм предикативних частин: значеннєвою і структурною схожістю (але не тотожністю) зі складносурядними реченнями.

У перелічувальних із значенням одночасності предикативні частини можуть мінятися місцями.

У перелічувальних зі значенням послідовності така зміна неможлива.
Зіставні безсполучникові складні речення

У зіставних безсполучникових складних реченнях зміст другої частини зіставляється зі змістом першої, щоб підкреслити якийсь відтінок у значенні шляхом порівняння, протиставлення чи протиставного заперечення або надати реченню образності чи особливої виразності, наприклад:



Неробство послаблює тіло, праця зміцнює (народна творчість).

Вони не згинули, вони живуть і нині (М. Бажан).

Не вітер – буря! (П. Тичина).

Зіставні безсполучникові складні речення характеризуються зіставною інтонацією, узгодженістю видо-часових форм дієслів предикативних частин.

У перелічувальних безсполучникових складних реченнях може бути більше двох предикативних частин, у зіставних – лише дві предикативні частини.
Зумовлені безсполучникові складні речення

У зумовлених безсполучникових складних реченнях зміст однієї предикативної частини спричиняється змістом іншої предикативної частини.

Наприклад: Баба з воза – кобилі легше.

Такі безсполучникові складні речення мають інтонацію зумовленості, складаються з двох предикативних частин, які переважно не можна поміняти місцями: Любиш кататися – люби і саночки возити.

За значенням зумовленості безсполучникові складні речення поділяються на


    1. умовно-наслідкові: Не навчить батько – не навчить і дядько (Народна творчість). Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

    2. часові: Лягло сонце за гори, зірки засіяли (Т. Шевченко).

    3. допустові: Спробував відчинити дверцята – не відчиняються (О. Гончар).

Інколи їх у безсполучникових складних реченнях важко розмежувати, тоді такі значення називають умовно-часовими: Чорна хмара розійдеться – і дощу не буде. Поспішити – людей насмішити. (Народна творчість).

У зумовлених безсполучникових складних реченнях частково виявляється значеннєва і структурна подібність (не тотожність) до складнопідрядних речень часу, умови й допустовості.


Пояснювальні безсполучникові складні речення

У пояснювальних безсполучникових складних реченнях друга частина коментує, доповнює, уточнює, конкретизує, з’ясовує зміст першої:

Частини таких речень не можна поміняти місцями.

За значеннями пояснювальні безсполучникові складні речення поділяються на декілька груп.

1. Означальні, в яких друга предикативна частина розкриває зміст іменника або іменникового сполучення в першій частині і відповідає на запитання який?

Н а п р и к л а д: Горицвіт мав багато щасливішу вдачу: думав про землю (М. Стельмах).

2. З’ясувальні, в яких друга предикативна частина доповнює неповноту у змісті першої предикативної частини, з’ясовує зміст недостатніх за змістом дієслів та іменників мовлення, мислення, сприймання, почуттів, стану тощо:

Він вірив: є душа єдина,

Яка з’єднатись має з ним... (О. Пушкін).

До з’ясувальних належать також такі безсполучникові складні речення, в першій частині яких при дієсловах сприймання можна поставити сполуки слів і побачив що; і почув, що; і відчув, що.

3. Причинно-наслідкові, в яких одна предикативна частина вражає причину, а інша – наслідок цієї причини. Ці безсполучникові складні речення за значенням і структурою нагадують складнопідрядні речення з підрядними причини: Болить моя голівонька від самого чола: не бачила миленького ні тепер, ні вчора (Народна творчість).

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   52


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка