Вибори Кандидати у нардепи цензурують телевізійні сюжети у Рівному



Скачати 491.15 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації14.12.2016
Розмір491.15 Kb.
  1   2   3   4   5



Права людини 2012 р., №19 (635)
)

)

Вибори

Кандидати у нардепи цензурують телевізійні сюжети у Рівному


Костянтин Рєуцький, м.Луганськ

Керівництво Телерадіокампанії «Рівне 1» зняло з офіційного сайту відеосюжет про кандидатів-мажоритарників через тиск одного з героїв сюжету, якому здалося, що він представлений у ролику недостатньо позитивно.

Ось як коментує цей випадок у свому фейсбуці його авторка, рівненська журналістка Тетяна Коваль: «Його зняли із сайту телеканалу, бо матеріал не сподобався «рецензенту». А за добу після цього однопартійці «рецензента» через спільних знайомих почали цікавитися моїм здоров’ям і чи не погрожували мені від імені «рецензента» або ж він сам».

Тетяна серйозно сприймає погрози, але готова й надалі виконувати свій журналістський обов’язок - надавати збалансовану та неупереджену інформацію про перебіг виборчих перегонів. До цього ж Тетяна закликає й своїх колег: «Україна уже погрузла у виборах. Голоси виборців уже поділили і ой як не хочуть втрачати їх. Колеги, давайте до кінця виконувати свій обов’язок — розповідати правду!»

Тетяна Коваль: «З часу, коли усі охочі стати народним депутатом отримали можливість подавати свою кандидатуру до ЦВК, я почала працювати над збором інформації про можливих та зареєстрованих кандидатів по Рівненщині. За задумом, кандидатів у народні депутати поділила на тих, хто піде на вибори у списках партій, та на мажоритарників. Мажоритарників також розділила на самовисуванців та тих, хто заручився підтримкою певної партії. Перший сюжет про кандидатів у нардепи вийшов у ефір 6 серпня. Він був присвячений місцевим кандидатам, які йдуть на вибори у списках певних політичних партій. Серед кандидатів: депутат облради, який постійно прогулює засідання комісій і про це сказано у сюжеті, колишній ріелтор і теперішній депутат міськради, журналіст, котрий став політиком, двоє теперішніх нардепів, політик й позивачка до Президента, підприємці. Другий матеріал був присвячений виборчим округам, розповіла про те, які райони віднесли до кожного із 5 округів та про самовисуванців по них. За 3 дні вийшов наступний, третій сюжет, про закінчення висування кандидатур на вибори. Він побудований на самовисуванцях: «старих» та «нових». Цього тижня вирішили щодня робити матеріал про певний виборчий округ та про кандидатів, які йдуть по ньому на вибори із певною політичною силою. На Рівненщині 5 округів, якраз щодня випало розповідати про один із них. У понеділок підготувала сюжет у «Новини» про партійних мажоритарників по 152 виборчому округу. У цьому матеріалі, як і попередніх 3, розповідала про кандидатів, показуючи їх такими, які вони є у житті: хтось актор, хтось не розбирається у живописі, але видає себе за великого знавця, хтось умнічає, хтось розповідає про чужі гроші... У масі виборці не знайомі із цими людьми. А зі стартом офіційної агітації, ці кандидати будуть розповідати народу, які вони щирі, розумні, мудрі, безкорисні й знову обіцятимуть, що коли стануть народним депутатом, то дбатимуть про народ. Моя мета була показати виборцям, що якщо вони про щось і дбатимуть, то тільки про своє збагачення. Я розповідав про те, якими ці люди є насправді»

Відомий український медіаюрист Олександр Бурмагин вважає цей випадок містить ознаки цензури і його можна оскаржувати в органах прокуратури. З приводу тиску та погроз, на його думку, необхідно письмово скаржитися до міліції. Таких зловісних «привітів» журналістам від незадоволених політиків та можновладців, за його словами, стає все більше, і замовчувати їх небезпечно. Олександр впевнений, що цей випадок має стати предметом розголосу у пресі та солідарного реагування журналістської спільноти.



17.08.12

edu.helsinki.org.ua

Право на життя

Заразна хвороба


Галя Койнаш, Харківська правозахисна група

Нам регулярно повідомляють в Інтернеті про те, що замовчують телеканали Постійна констатація хвороби своє зробила – на ці факти посилаємось, проте рідко реагуємо. Скільки можна писати, виступати, різні звернення підписувати, якщо жодної реакції немає? Чи гірше, коли реакція – це теж цинічна маніпуляція?

За останній місяць сталися три події, які так чи інакше, стосуються стану свободи слова в Україні.

За місяць до дванадцятої річниці загибелі Ґеоргія Ґонзадзе, влада фактично дійшла до останнього етапу особливо ганебної гри. Теоретично це вона намагалася звинуватити Леоніда Кучму в причетності до вбивства журналіста, але завадила Конституція – точніше, тлумачення відповідної норми дедалі слухнянішого Конституційного Суду. Це він вирішив у жовтні 2011 р. що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на даних, отриманих, поза органом розслідування. А те, що ще в 2005 році Європейський Суд з прав людини зобов'язав уряд України провести розслідування та встановити замовників вбивства журналіста, жодного значення не має. Плівки Мельниченка отримані не уповноваженою на збір доказів вчинення злочину людиною, тому Кучму не можна чіпати, а ось Мельниченка – будь ласка. Кримінальну справу проти нього поновлено, а тепер Італія має вирішити, екстрадувати його чи ні.

Чи влада очікувала похвали за «розкриття» справи Климентьева, невідомо. Захопленої лірики дочекалась тільки від прес-секретарки Президента Дарки Чепак (http://www.president.gov.ua/news/24942.html). Ті, хто слідкував за справою, відразу помітили, що нове розкриття справи майже не відрізняється від висновків слідства у березні 2011 року. Втім мало хто слідкував. Друга річниця зникнення головного редактора харківської газети «Новий стиль» Василя Климентьєва принаймні в публічній сфері пройшла непоміченою.

На вбивство Володимра Гончаренка, відомого еколога, громадського діяча у Дніпропетровську влада фактично не реагувала. Жодних слів співчуття, жодних обіцянок розслідувати злочин, притягти винних до відповідальності. Не підозрюватимемо посадовців у раптовій відразі до брехні. Обійшлися без порожніх обіцянок, бо могли собі це дозволити. Національні ЗМІ не отруювали їм життя, жодних незручних запитань не ставили.

Не те, щоб зовсім проігнорували, ні. Повідомили, що відомого еколога вбили, навіть, що його жорстоко побито через 4 дні після прес-конференції, на якій він озвучив інформацію про знаходження у Саксаганському районі Кривого Рогу 180 тонн хімічно забрудненого металобрухту.

Поза межами Дніпропетровська майже всі ЗМІ обмежилися одним повідомленням. Симптоматично, що, що значно більше уваги присвятила англомовна газета Київ пост і ще Радіо Свобода. Про заяву відомої міжнародної правозахисної організації ARTICLE 19 (http://www.article19.org/resources.php/resource/3409/en/ukraine:-government-must-condemn-killing-of-ecologist-as-crime-against-free-expression) майже ніхто не повідомляв. І шкода, бо абсолютно влучно трафили. ARTICLE 19 «закликає українську владу публічно засудити вбивство активіста екологічного руху як злочин проти свободи вираження поглядів, й забезпечити притягнення до відповідальності винних шляхом незалежного та прозорого процесу.»

Про Володимира Гончаренка не забули. Його колеги та небайдужі волонтери створили сторінки в соцмережах (http://www.facebook.com/SpravaGoncharenka), де розширяють інформацію про слідство та про його останню справу, що напряму загрожує здоров’ю та життю людей.

Проблема тепер в доступі до аудиторії. За життя еколога, він доволі часто виступав в ефірі, давав прес-конференції. Його вбили, а ситуація радикально змінилася. Чи поступили якісь вказівки, чи телекомпанії просто вирішили перестрахуватися, наразі не зовсім ясно.

В команді Гончаренка стверджує, що «обласна влада в цілому, і Криворізька, зокрема, своїми діями прямо захищає інтереси компанії «Укр-Євро», яка маніпулює суспільною думкою і зміщує увагу громадськості від жорстокого вбивства Гончаренка».

Докази вони готові показати. Ніхто не просить повірити на слово. Просять тільки перевірити та, власне, провести розслідування, чи просто, привернути увагу.

Те, чим колись займався Ґеоргій Ґонзадзе та Ігор Александров. Те, чому присвятив своє життя Володимир Гончаренко.

Звісно, моторошно стає від зіставлення всіх цих та багатьох інших імен. Втім страшно й соромно, якщо покірно погодимося мовчати.



18.08.12

www.pravda.com.ua
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка