Весняночка



Скачати 73.06 Kb.
Дата конвертації06.05.2016
Розмір73.06 Kb.
// Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Вип. 2 (35). – Полтава, 2004. – Серія «Педагогічні науки». – С. 63–66.

Дем’янко Н.Ю


ВЕСНЯНОЧКА” В.М.ВЕРХОВИНЦЯ ТА ЇЇ ПЕДАГОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Педагогічна спадщина Василя Миколайовича Верховинця являє собою глибоко національне за своєю сутністю і виховне за змістом явище. У наукових працях "Укра­їнське весілля", "Теорія українського народного танцю", репертуар­но-методичному посібнику "Весняночка" педагог обгрунтував значення фольклорного матеріалу як засобу формування національної культури молоді, розробив теоретичні засади розвитку і методику опанування українського народного танцю, інноваційний напрям комплексного використання елементів музичного, хореогра­фічного і драматичного мистецтва у виховному процесі, засну­вав нові синтетичні жанрові форми: рухливу музичну гру, театралі­зовану пісню.

Результатом багаторічної етнографічно-дослідницької роботи, педагогічних пошуків і композиторської творчості В.М. Верховинця стало створення репертуарно-методичного посібника “Весняночка” /1924 р./. Його основу становить український музично-ігровий ре­пертуар для дітей.

Виступаючи на Третьому з’їзді працівників дошкільних закла­дів Полтавщини у 1921 році, В.М. Верховинець підкреслював, що "гра є наймилішою хвилиною, котрої потрібно дитині для всебічного виховання її молоденького тіла, розуму та її індивідуальних здібнос­тей" /1, с .3/.

Працюючи над "Весняночкою", педагог поставив конкретні завдання: "виховання фізично здорового, етично стійко­го, інтелектуально розвинутого майбутнього члена суспільства", формування його національної культури /2, с.21; 2, с.144; 2, с.181/. Вирішенню цих завдань сприяє синтетична природа рухливої музичної гри. У ній В.М. Верховинець органічно поєднав елементи музичного, хореографіч­ного і драматичного мистецтва та на сторінках збірки обгрунтував педагогічну доцільність їх комплексного використання.

Кожну гру педагог подає в інсценізованому вигляді, який пе­редбачає наявність певної драматургії, реквізиту, розподілення ро­лей між учасниками. Для більш повного розкриття художнього образу, передачі національного характеру, посилення емоційного та естетичного впливу на вихованців він доповнює засоби театралізації /рухи, міміку, пантоміміку/ пісенним супроводом і елементами народної хо­реографії.

У роботі по створенню дитячого музично-ігрового репертуару В.М. Верховинець спирався на принципи української етнопедагогіки: природовідповідність, гуманність, послідовність, наступність, на­очність, емоційність, активність особи вихованця у виховному про­цесі. Про це свідчить зміст і структура "Весняночки", яка склада­ється з семи розділів: 1/"Про рухливі ігри зі співами" /де автор дає методичні рекомендації та пояснення щодо використання рухли­вих музичних ігор у виховному процесі/; 2/”Ігри та пісні на різні теми"; 3/”Весна”; 4/”Літо”; 5/”Осінь”; 6/"3има" /до останніх п’яти розділів додаються окремі пісні/; 7/"Хореографічний додаток".

До репертуарно-методичного посібника увійшли сто п’ятдесят шість рухливих музичних ігор і пісень. Серед них – дев'ять народ­них ігор, етнографічний запис яких зробив сам В.М. Верховинець. Більшість ігор він створив на основі етнографічного матеріалу: 1/ українських народних пісень – дев’ятнадцять ігор; 2/ народних мелодій – дев'ять; 3/ поетичного фольклору – вісімнадцять. Чотир­надцять рухливих музичних ігор і шістнадцять пісень написані педагогом на слова українських поетів: Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, Олександра Олеся та інших. З метою прилучення підроста­ючого покоління до кращих зразків українського музичного мистец­тва Василь Миколайович інсценізує твори М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, П. Козицького, П. Демуцького.

Двадцять ігор, автором яких є сам педагог, створені в дусі народних традицій. Вони також підпорядковані головним завданням "Весняночки". Надзвичайно цінним є композиторський доробок В.М. Верховинця - дев’яносто мелодій, написаних для збірки.

Різноманітністю відзначається тематика рухливих музичних ігор. Для кращого засвоєння і закріплення отриманої дітьми інфор­мації на заняттях, екскурсіях, у повсякденному житті педагог про­понує ігри та пісні на теми: "Домашні тварини та птахи", "Поле", "Ліс", "Сад", "Город", "Вода", "Весна", "Літо", "Осінь", "Зима", "Патріотизм", "Трудовий процес". Кожна гра має конкретно визначе­ну мету, яка досягається шляхом виконання поставлених перед дити­ною завдань.

Ігри збірки поступово ускладнюються за змістом, формою та способом проведення. Гра набуває характеру драматичної дії, потре­бує перевтілення у певний художній образ, тобто перетворюється на маленький спектакль /"Ходить гарбуз ''/№109/, "Два півники"/№122/ та ін./. З ускладненням змісту ігор ускладнюється і пісенний су­провід, до якого В.М. Верховинець уводить елементи дво- і триголосся /"Плету лісочку”/№78/, "Женчичок"/№72/ та ін./. Рухи по колу з простими гімнастичними вправами поступово доповнюються хореогра­фічними елементами /рух "зальотний", присування, колисання, підскок та ін./, які потім об'єднуються в танцювальні комбінації. Деякі ігри виконуються у формі хороводів /"Дружба"/№77/, "Кривий танок''/№75/ та ін./.

Рухливу музичну гру педагог використовує як ефективний засіб всебічного розвитку дитини: фізичного, морального, інтелектуаль­ного. У теоретичному розділі "Весняночки" він підкреслює, що "завдяки іграм можна виховати в дитині всі властивості, котрі ми шануємо у людей і котрі нам хотілося б прищепити малечі …"/2, с.21/.

Майже в усіх іграх репертуарно-методичного посібника відтво­рюються картини повсякденного життя і діяльності людини, предме­ти побуту, природні явища. Тому ігри задовольняють пізнавальні потреби вихованців, несуть нову інформацію, знайомлять з оточуючим середовищем, різними видами професійної діяльності, сприяють розвиткові інтелектуальних здібностей: пам’яті, уваги, спостереж­ливості, кмітливості, спритності та інших. Особливої уваги заслу­говує прагнення Василя Миколайовича розвивати творчу ініціативу, фантазію, самостійність вихованців. Він рекомендує всіляко під­тримувати зауваження і доповнення дітей щодо змісту та способу проведення гри. "Кожне зауваження дитини, - пише він, - є озна­кою того, що вона цікавиться грою, що її індивідуальні здібності розвиваються, не сплять, а це, головним чином, і потрібно у вихо­ванні "/2, с. 24/.

У рухливій музичній грі формуються моральні якості особистос­ті дитини: доброзичливість, чесність, чуйність, взаємовиручка, працьовитість, ввічливість, охайність та інші. Наприклад, у іграх "Котик Мурчик”/№11/, "Сидить Василь”/№10/, "Гляньте, діточки"/№37/ вихованцям прищеплюється любов до домашніх тварин, доброта, розви­вається спостережливість, поглиблюються знання про життя тваринно­го світу. У грі "Білесенькі сніжиночки"/№137/ через спів і танцю­вальні рухи відтворюється картина зимового дня. Діти звертають ува­гу на красу природних явищ і на взаємозв’язок між ними.

Ігри "Весняночки" забезпечують фізичний розвиток вихованців, який відбувається шляхом виконання рухів, гімнастичних вправ, хо­реографічних елементів, зумовлених змістом гри. В.М. Верховинець був переконаний у тому, що "дітям потрібна гімнастика, яка не роз­строювала б їх нервів, а заспокоювала, приносила все нові вражен­ня і непомітно, без відома дітей, розвивала б у них не тільки силу фізичну, але єднала б у собі виховання тіла й розуму" /1, с.4/. Поступово ускладнюючи ігри, він до багатьох з них уводить елементи українсь­кого народного танцю і танцювальні комбінації /"Пташка маленька" /№18/, "Ой вийтеся, огірочки"/№46/, "Кроковеє колесо"'/№73/ та ін./. Порядок вивчення танцювальних рухів міститься у "Хореографічному додатку" до збірки. Педагог рекомендує під час ігор або занять "кружляння ними в колі або пересування рядочком, групами чи поодин­ці під спів якоїсь танцювальної пісні" /2, с.302/.

Важливого значення В.М. Верховинець надавав ритмічному вико­нанню рухливих музичних ігор. Він уважав, що педагогічну цінність мають лише ритмічно проведені ігри, які об’єднують дітей і пере­ростають у спільну творчу працю.

Невід’ємним компонентом кожної гри є музичний супровід, тоб­то пісня, легко доступна вихованцям своєю мелодією і змістом. "Хай малеча бавиться, співаючи, і хай співає, граючись, – писав педагог, – у цьому надзвичайно велика потреба у самої дитини, у її дитячого товариства" /2, с.25/. Він розглядав спів як один із могутніх засобів формування особистості, розвитку її художніх здіб­ностей. Через пісню В.М. Верховинець прагнув викликати інтерес і любов до музики, відчування життєвої потреби в ній. Він намагав­ся дати можливість вихованцям за допомогою найдоступнішого для них інструменту –власного голосу наблизитись до музики так, щоб бути не лише пасивним слухачем, а й активним її виконавцем.

Надзвичайна краса і мелодійність українських народних пісень, що супроводжують ігри "Весняночки", сприяють вихованню естетичних почуттів, смаку, сприйняття, естетичного ставлення до дійсності. Завдяки їм вихованці прилучаються до найкращих взірців народнопі­сенної творчості.

Грунтуючись на етнографічному матеріалі, ігри є зразком норм поведінки, мовної, музичної, хореографічної культури українського народу, сприяють засвоєнню його багатих традицій, розвитку націо­нальної самосвідомості, гідності, патріотизму, рис національного характеру.

Отже, створений В.М. Верховинцем музично-ігровий репертуар для дітей "Весняночка" спрямований на всебічний розвиток особистості – мора­льний, інтелектуальний, фізичний, естетичний, формування націона­льної культури підростаючого покоління.

Як визначне явище в історії вітчизняної педагогіки і культу­ри, спадщина Василя Миколайовича Верховинця має важливе теоретич­не і практичне значення. Він не лише розробив і обгрунтував систе­му інноваційних засобів виховання, але й творчо використовував їх у практичній педагогічній і мистецькій діяльності в школах, вищих навчальних закладах і художніх колективах.

Актуальність педагогічних ідей і досвіду В.М. Верховинця по­требує їх широкого впровадження в сучасну практику виховання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Верховинець В.М. Весняночка.- Харків: ДВУ,1925.- 187 с.

2. Верховинець В.М. Весняночка.- 5-е вид.- К. :Муз. Україна, 1989.-342 с.

3. Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю.- 5-е вид.-



К. :Муз.Україна,1990.- 152 с.

  1. Верховинець Я.В. Про "Весняночку" та її автора//Верховинець В.М.

Весняночка.- 5-е вид.- К. :Муз.Україна ,1989.- С.5-20.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка