"Велика гармонія"



Скачати 312.31 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір312.31 Kb.
БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

"Велика гармонія"

UT IN OMNIBUS GLORIFICETUR DEUS

Хай у всьому прославиться Бог
Ти поклав мені на плечі - страшний тягар,

двигати його я мушу, мушу конче.

Щасливіші мертві речі - з усіх Сахар

найстрашніше палить ласк Твоїх пожар.

Ти поклав мені на плечі - сонце.
Показав моїм німим очам - жорстоку ціль.

пурпурове сонце в синій скрині неба,

але грому ти не дав устам - лиш шум топіль,

що ростуть самотні серед тихих піль,

а мені доконче громової мови треба.
Я мізерний, шепелявий, лихий поет,

як же вискажу Твоє всеіснування

без великих слів, без слави? На мій хребет

кинув найлютішу з усіх кебет,

бо мовчання уст від літ зарання.
Хоч піду на роздоріжжя, на жовту оболонь,

говоритиму з прохожим кожним, наче з братом:

слухай, друже, мусну збіжжя й чоло в задумі склонь:

сірих днів мандрівче, бо слідів Його долонь

повний цілий всесвіт, повний кожний атом.
...
VENI SANCTE SPIRITUS!

Прийди, Святий Духу!
Прийди, прийди до мене, Голубе Святий,

ясними крилами заграй понад моїм столом,

наповни серце щастям янгольської повноти

та хорони мене перед безсилля злом.
Угору голову прихилену в утомі

з-над жовтих фоліянтів, з над паперів піднесу.

У серці, наче у пергаментовім томі,

раптово відчитаю вогняну Твою красу.
Безмежжя відчуттям налий ущерть, до краю

мою приземну душу, вкриту пилом, мов дорога.

Та не бажаю передсіння раю, бо я знаю:

страшна, страшна це річ живим упасти в руки бога.
Великий Женче Душ, Ти серпом золотим

із мого серця сумнівів бур'ян та хопту витни,

щоб перед оком вічности стояв, мов непохитний тин,

я гордий, та твердий, мов криця,

лицар Твій блакитний.
...
MUSICA NOCTIS

Музика ночі
Запали на небі смолоскип блідого місяця,

зорями темноту ночі просвіти,

хай серця, що хворі є із самоти, потішаться,

як побачать тисячні Твої світи
В серці, що сповите тихого спокою шарфами,

милозвучний, гармонійний кожен тон.

Далеч обзивається ледь-ледь чутними арфами,

вітер строїть ніч під божий камертон.
Наче гарне, стигле літо на весінній поводі,

в душі дозріла спіла повнота.

Злегка тьмяні, сиві барви, тільки вдалині,

на овиді,

сонця, що заходить, баня золота.
Літня, тепла ніч угору на недеї, кичери

піднесеться пахощами квітів багатьох.

Слухаймо великого концерту, як увечорі

на фортепіано світу - кладе долоні бог.
23 березня 1932
...
DE MORTE I

Про смерть І
Аж колись похитнуся в задумі

над рікою життя, що минуло,

та погляну в німім, тихім сумі

на русло, що покрите намулом.
Аж колись, аж за літ, може, сорок,

одиниця лиха, сірий брат,

життьовий струшуватиму порох

із подертих паломницьких шат.
Аж колись, аж за літ, може, сорок,

пересічна, звичайна людина,

ще побачу я правду крізь морок

і відкину я кий пілігрима.
Прийде янгол і присуд мечем

на блакитнім напише папері,

прийде смерть і сріблястим ключем

відімкне мені вічності двері.
23 березня 1932
...
GLORIA IN EXCELSIS

Слава на висотах
Обняти всіх людей

з великої, ясної радости,

до всіх гукати: - гей!

Сміятися безжурно, радо.
Немов мале дитя,

плескати в долоні голосно, здорово.

Сьогодні без пуття,

сьогодні всі безглузді, все обов'язково.
Сьогодні гояться всі рани.

сьогодні всміхнені всі люди.

Ставайте в хор, вперед, сопрани,

хай янгол диригентом буде.
Хай грає пісня серед герця,

бо це найбільша з перемог.

У жолобі мойого серця

сьогодні народився бог.
23 березня 1932
...
DE MORTE VI

Про смерть VI
Я є спокійний, наче тиша на воді,

я маю досить, досить сили,

щоб не боятись навіть і тоді,

коли загляне в очі лилик.
Як затріпоче крилами над мною

і вжалить зір, налитий кров'ю вщерть,

то буде мовою німою

одне-одніське слово - смерть.
Бо навіть привид чорний смерті

душі моєї не розстроїть струн.

О боже, дай, щоб навіть впертий

мене ніколи не зігнув бурун.
О боже, дай, щоб я в змаганні

стояв, мов скеля, серед орд,

щоб смерть моя - була останній

в гармонії акорд.
24 березня 1932
...
DE MORTE II

Про смерть II
Не вмію сказати нікому,

де вона, де вона, де?

Може, за кожним рогом дому

на мене жде.
Не вмію сказати точно,

де є вона.

Аж врешті, мов збиточник,

вип'є мене, наче келих вина.
Кожний із нас - життю є брат.

ніхто не хоче вмерти,

аж ніч заплатить місяць - золотий дукат,

завдаток смерті.
Знаю, що дні є все гірші,

що будить нас щось по ночах.

Хай ліком на смерті жах

будуть ці вірші
24 березня 1932
...
DUAE VIAE

Дві дороги
Далекими шляхами я шукав тебе, мій боже,

вітрів питався рвучких, швидкокрилих:

де є він?

Даремно думав, що на тугу мудрість книг поможе,

що заспокоїть, що вдоволить спраглий серця гін.
Питався за тобою всяких стрінутих людей,

одначе всі вони мені тебе не показали;

шукав тебе в низинах, в горах,

на шпилях недей,

в курній мужицькій хаті і в гладкій балевій залі.
У тьмяних сутінках запилених бібліотек,

у дивних буквах нечітких старого фоліяла,

в словах, що їх писав колись монах, учений грек,

одначе в них лиш мертва цвіль минулого дрімала.
І не знайшов тебе, дарма шукав, хоч тільки змоги,

щоби побачити твою присутність. Всюди темно.

Не знав що розминулись поруч себе

дві дороги:

Ти теж шукав мене - у моїм серці. Теж даремно.
24 березня 1932
...
ARS POETICA II

Мистецтво поезії II
Я звичайний піїта,

кожний мене захоплює день.

Не розумію світа,

не розумію власних пісень.
Пити захват до краю...

Голос безжурний, немов цвіркуна,

я так собі співаю,

тільки дзвенить на горах луна.
Захоплення початок,

релігії й сонетів;

захоплення нам родить

апостолів й поетів.
Не вмію писати віршів,

сміюся з правил і вимог.

Для мене поетику

складає сам бог.
Четвер, 24 березня 1932
...

AMEN

Амінь
Закінчений концерт,

лиш відгомін - омана.

Кінець усього - смерть,

таємна та незнана.
І радісне, й сумне

минає мов примара.

Вже бог кладе мене,

мов скрипку, до футляра.
Закінчений вже спів,

уже струна не грає.

Несказане цих слів

хай серце доспіває.
Щоб серце доспівало,

його ти перемінь.

Для щастя треба мало:

гармонії.

Амінь.
24 березня 1932
...

VINEA DIVINA

Господній виноградник
О життя все має тисячі принад,

навіть і тоді, коли сумне й тверде,

та зате

в кожній радості ховає безліч зрад.
О життя, різноманітне в однині,

о життя, тисячобарвне в сірині,

та зате в найбільшім щасті є на дні

лиш полин
О поезіє щоденних наших справ,

о романтико звичайних людських прав,

та зате нудьги і гіркоти набрав

келих вин.
О життя все має тисячі принад,

навіть і тоді, як сіре і сумне;

лиш одне:

у божій винниці збирати виноград.
П'ятниця, 25 березня 1932
...
DEUS MAGNIFICUS

Великий господь
На найвищій недеї гір - є Він,

на найглибшім моря дні - є Він,

в небі, гамазеї гір - є Він,

в кожній ночі, кожнім дні - є Він.
Його чути в шумі вітру та морських бурхливих пін,

всюди, всюди є - Великий та Єдиний;

та найбільший Він серед убогих стін

і в молитві дитини.
Коли кличеш поночі - Він є,

коли кличеш помочі - Він є,

коли шукаєш - Він є,

його вже маєш, бо в тобі - є.
Він - кожній речі мелодію дає,

Він - гармонія, він - акорд музичний,

Він - камертон, що строїть серце твоє,

Він - Звук Доконаний, Величний.
П'ятниця, 25 березня 1932
...
TE DEUS LAUDAMUS I

Тебе, Бога, хвалимо І
Земля - арфа мільйонострунна,

арфа злотострунна,

земля - шарфа мільйонорунна,

шарфа зеленострунна,

земля - скрипка дрібнотонна,

скрипка срібнодзвонна,

земля - буря невгомонна, буря всебурунна.

Кожний день - вічна молитва до Тебе,

кожна ніч - вічний до Тебе псалом,

кожний день - туга людини за небом.

кожна ніч - боротьба добра із злом.
Небо - над землею синій дах,

небо - вічний знак питання,

небо - синє, як невинність у очах,

небо - туги ціль остання.
Земля - золотострунна арфа твоєї слави,

день і ніч - молитва туги і бажання,

небо - ціль людська остання,

все разом - велика гармонія тебе славить.
25 березня 1932
...
ADVOCATUS DIABOLI

Оборонець диявола
Як стану перед вогняним твоїм лицем,

спокійний, без покори,

не переляканий свого життя кінцем,

до каяття не скорий,
питатимеш мене про всі мої діла,

скажу, немов тепер це:

"Моя душа поплямлена життям і зла,

але поглянь на серце".
Тоді ти покладеш на терези ваги

всю мою гордість, всю любов,

глядітиму без ляку, хоч не був плохий,

бо серце переважить знов.
Одначе передчасна радість є моя,

і нетривала, і оманська,

бо раптом розум зашепоче, мов змія:

"Твоя любов була поганська".
П'ятниця, 25 березня 1933
...
RESURECTIO

Воскресення
Дзвони грають зарання, бо зоря сходить рання,

дзвони грають, вітають, бо зоря є ясна,

дзвони грають зарання, від самого світання,

дзвони грають, вітають, воскресає весна.
Дзвони б'ють без угаву, б'ють на радість, на славу,

дзвони б'ють в п'янім герці, хоч замовкли, б'ють знов,

дзвони б'ють без угаву, будять тишу імлаву,

дзвони б'ють, бо у серці воскресає любов.
Дзвони б'ють невгамовно, кличуть чудо містерії,

дзвони б'ють срібнотонно, струмінь радісних слів,

дзвони б'ють самодзвонно, бо це духа й матерії,

дзвони б'ють, гармонійний воскресає двоспів.
Дзвони грають шовково, осяйно, бароково,

дзвони грають, вся земля на привіт поспіша,

дзвони грають шовково, будять Сонячне Слово,

дзвони грають, бо моя воскресає душа.
П'ятниця, 25 березня 1933
...
MOMENTUM CUM DEO

Хвилина з Богом
Як важко, як важко, як важко

знайти хоч єдину хвилину,

щоб можна забути щоденність,

щоб дух у верхів'я полинув.
Бо вабить, бо манить, бо надить,

бо вічно займає в полон

життя повне чару, принади,

блищить із зрадливих заслон.
Життя різнобарвне, шалене,

все різне, все інше, нове,

приходить дряпіжно до мене,

захоплює, дурить і рве.
Як важко, як важко, як важко

Забути щоденність нам,

Єдину, коротку хвилину

гуторити з богом.. сам на сам.
П'ятниця, 25 березня 1933
...
LITANIA

Молитва
Боже, чи ти знаєш, як нам віри треба -

більше, як насущного, черствого хліба,

чи ти знаєш нашу тугу ввиш, до неба,

як тяжить щоденщини колиба.
Як треба усміху твойого,

як радості серцям,

як оборони від усього злого,

як сонячної віри треба нам.
Як блакитної квітки надії,

як великої правди-сонця уночі,

як золотої рівноваги дійсності і мрії,

як гармонії душі.
Боже, нам Об'явлення треба знову,

нас січуть осінні сумніву дощі.
Хай почуємо ми Полум'яну Мову

в горючім кущі.
Субота, 26 березня 1932
...
МОЛИТВА
Молитва людська є, неначе дим,

кружляє над селом, мов білий лебідь,

аж стовбуром кудрявим, золотим

розвіється по кришталевім небі.
Молитва людська - це готицька вежа.

що виструнена навсторч у блакить,

що захват майстра й біль її мережив -

над гамором юрби німа мовчить.
Молитва людська є, немов тополя,

на небо дивиться над ланом жит,

струнка, тонка, самітня серед поля,

хитається од вітру та дрижить.
Молитва людська є, немов орел,

над хмари вилетить з землі порога,

аж задрижить неначе перепел:

побачить вогняне обличчя бога.
Субота, 26 березня 1933
...
БУДЕНЬ
В годині п'ятій рано

зірватись жваво з ліжка.

Так радісно, весняно!

Левада, ліс, доріжка.
Година сьома рано,

вертатись час додому.

Хліб житній на сніданок,

найліпший лік на втому.
День, сонце в повній силі

та неба синя таця.

Поволі плинуть хвилі;

звичайна, сіра праця.
Дня мовкнуть дифірамби,

ніч гасить сонця рожу,

тепер на хвалу божу

складати прості ямби.
Субота, 26 березня 1932.
...

СВЯТА ПРОСТОТА
Великий світ, широкий,

довкола круглий обрій.

О як це дуже добре

чотири мати роки!
Світ грає мерехтливо,

безкраїй, дужий світ.

О без кінця щасливо

лиш двадцять мати літ.
Велика простота -

найвища досконалість.

Наївність є свята,

довершенням є малість.
Щаслива ця людина,

ясна її дорога:

наївно, мов дитина,

молиться до бога.
Субота, 26 березня 1932
...
НАЇВНІСТЬ
Що це кого турбує,

що я складаю вірші?

Чи добрі є, чи гірші,

це байдуже йому є.
Що це кого цікавить,

що я складаю ямби?

Одне сказав би я вам би:

для божої все слави.
Малі до щастя дверці:

захоплення та неба,

гармонії у серці -

нічого більш не треба.
Чи добрі дні, чи гірші,

думки спокійні, рівні.

На хвалу божу вірші

пишу собі наївні.
Субота, 26 березня 1932
...
ARS POETICA II. 4

Мистецтво поезії ІІ, 4.
Захоплений дітвак,

захоплений красою,

один із тих бурлак,

які живуть росою.
Захоплений до краю,

мов барва в рожі згусла.

Нічого більш не маю,

лишень кедрові гусла.
Для Нього хочу грати,

рукою в гусла бити.

Сто струн мов срібні грати,

що ними кедр обвитий.
Час задзвенить у труну,

пригорне бог мене,

і вислужену струну

косою перетне.
Субота, 26 березня 1932
...
VENI CREADOR!

Творче, прийди!
Творче сотні місяців, мільона зір,

Майстре осяйної музики етеру,

променями сонця сходить твій спокійний зір

в найчорнішу душу й в найчорнішу з всіх печеру
Пане тиші й реву бур,

Настройнику дня і ночі,

Сонячної Правди не пізнаємо ніколи вже?

Ми підносимо на небо неспокійні очі,

та воно мовчить і заздро таємниці стереже.
Пане барв і звуків, запаху квіток і шуму хвиль

в кожній речі ти Калагатія,

ти Добро й Краса,

для усього ти мета, найбільший

недосяжний шпиль

О прийди Всесильний Творче,

злинь до нас, немов роса.
Ти акорд космічної гармонії довкола,

я - енгармонійний - серед хвиль боротись мушу;

та коли б моя душа униз упала квола,

дисонанс заглуш і громом вбий безсилу душу.
Неділя, 27 березня 1932.
...
CONFITEOR

Визнаю
Я боровся із богом завзято,

не хотів похилити стрункого чола,

о життя мого щедра розтрато!

Пишна гордість мене за собою вела.
Пишна гордість, зухвала та сміла,

полонила мене, обійняла в кліщі.

Я співав боготворення тіла

та благав його : визволь мене від душі.
Лиш на власнім безумстві опертий,

я бажав увесь шлях перейти тільки сам.

Без хитання в наближенні смерти

навіть небо відштовхував, п'яний життям.
А сьогодні я спілий, мов літом,

покінчив молодечі штукарства та герці,

погодився із Богом та світом

і знайшов досконалу гармонію в серці.
Неділя, 27 березня 1932
...
MATER DOLOROSA

Страдальна Мати
В темну, чорну ніч

віяли вітри.

Срібних зір не ліч;

мерехтить лиш три.
Три самітні зорі,

наче сльози три,

наче перли в морі,

віяли вітри.
Чорна плахта ночі

навкруги шатром.

Чи що бачать очі?

Мати йде шляхомю
Темряви година,

зорі жовтим зерном.

Йде із серцем сина,

що пробите терном.
Неділя, 27 березня 1932
...
LIBER PEREGRINORUM, 3

Книга прочан, 3.

(Єрусалим)
Дорога жовта під ногами

блакитне небо понад нами.

Іду незнаними шляхами.

Людина - вічний пілігрим.
Тужу за сміхом та весною,

співають птахи понад мною,

дзвінкі пісні пливуть ясою

перед паломником німим.
На плечах свій несу тягар,

у синій скрині божий дар,

хоч палить спеки лютий жар,

хоч батогом бичує злим.
І так мандрую без упину,

мов чотки, пхаю кожну днину,

і аж тоді я відпочину,

коли дійду в Єрусалим.
Неділя, 27 березня 1932.
...
AVE MARIA!

Радуйся, Маріє!
Зарання сонячного дня - я шепочу твоє дзвінке ім'я

прилинь, мов спів, мов ранній легіт,

мов жемчужна мрія,

прилинь із першим розцвітом дрібних пелюсток рож,

вгамуй енгармонійних струн на арфі серця дрож.

Ave Maria
Моя душа - це битий шлях

на невідомих дійсності полях,

життєвий вітер пороху на нього вже навіяв.

Прилинь, Пречиста, понад бідним серцем тихо стань,

долонею вгамуй енгармонійність цих дрижань.
Ave Maria
Твоя поява - райський сон, коли ідеш крізь гай шумних сосон,

ясна, майлива, ніжна, мерехтлива, мов лелія.

Прилинь і принеси цілющий лік в борні важкій,

енгармонійний скрегіт арфи серця заспокій.
Ave Maria
Зарання й ввечері щодня в задумі шепочу твоє ім'я.

Імення - пісня сонячна, гармонія, надія.

Прилинь, Всенепорочна, й віджени від мене зло,

ясну долоню поклади на молоде чоло.

Ave Maria
Неділя, 27 березня 1932
...
ЗЕЛЕНІ СВЯТА
Сьогодні є Зелені Свята,

зелена вже трава.

Моя душа була розп'ята,

сьогодні знов жива.
Усі до церкви поспішіть!

Вій теплий вітре, повівай!

На дверях власної душі

я вішаю зелений май
Усюди щастя, радість, сміхи,

мов юність вічно є ще.

Здається, що сам бог з утіхи

собі в долоні плеще.
Все казкою стає прожогом,

не видно світового бруду.

В долоні плескати із богом

і я собі теж буду.
Понеділок, 28 березня 1932
...
DE MORTE, III

Про смерть, ІІІ

Реквієм
Вже долоня янгола торкнулась гордого чола,

ти спочив, мій друже, у могилі.

Вже для тебе не існує суперечності добра і зла,

не існують речі злі та милі.
Вічності ти передав, що вічне, а землі - що земне,

і з життям рахунки покінчив.

Божий післанець докладно почислив, що ясне й темне

у душі було й ти вже щаслив.
Біла тінь твоя вже знає з всіх найбільшу таємницю,

бенкетує серед вічних бесід.

Серце відійшло в чорнозем, може, виросло в пшеницю,

а тепер твоїм тілом є всесвіт.
Станув час - це бог спинив твої грядучі дні.

Я піду небавом за тобою,

та тепер шукаю ще гармонії життя й борні -

ти ж знайшов гармонію спокою.
Вівторок, 29 березня 1932
...
ARS POETICA, II, 2

Мистецтво поезії ІІ, 2
Співати про хату

малу, небагату,

де добре є брату,

де радісно жить.
Співати про весну,

шалену, чудесну,

зелену, небесну,

про сонячну мить.
Співати про горе,

як радість поборе

його, хоч мов море,

про спів перемог.
Та ще про хвилину,

найвищу, єдину,

коли це людину

відвідує бог.
Вівторок, 29 березня 1932
...
ARS POETICA II, 3

Мистецтво поезії ІІ, 3
Для мене день,

що без пісень,

це чорна ніч

для юних віч.
Для мене день,

що без пісень.

є наче гріб,

що смерть застіб.
Для мене день,

що без пісень,

є мов туман

блідих оман.
Глядіти ввиш -

це знати лиш:

таж в бога день -

букет з пісень.
Вівторок, 29 березня 1932
...
TRIANGULUM

Трикутник

(Віра, надія, любов)
Бажаєш, що незнане,

що невідоме

з тугою серця дрижить.
Блакитний цвіт зів'яне,

углиб потоне,

більше не хочеш вже жить
Забитий стрілою смуток

та біль глибокий,

вір і надійся знов.
Бо щастя - це трикутник,

а в нім - три боки:

віра, надія, любов.
Вівторок, 29 березня 1932
...
РУБАЧ. ч.2
О чорний пугачу, не кряч,

що всюди лиш журба є,

бо є ще радісний рубач,

що дрова з піснею рубає.
Ще є веселий дроворуб,

веде з життям невпинно рукопашний бій,

завжди веселий, наче дуб.

Поете чорних рук, зерно потіхи сій!
Бо прийде, прийде нагороди день

терплячим, милосердним і хоробрим.

Не знатимеш уже сумних пісень.

Найбільше щастя - бути добрим.
Понести радість і любов

до бідних, до похилених нуждарських хат

і стільки нарубати дров,

щоб більше не було нетоплених кімнат
Вівторок, 29 березня 1932
...
ЧЕТВЕРТИЙ КУТ

(Віра, надія, любов, 2)
О, вічно тужать людські душі,

час принесе поразку.

Хай нам шепоче янгол в уші

нову шовкову казку.
Прилине срібний янгол уночі,

примара невидима,

аж батьківщину осяйну сплячи

побачиш над очима.
Пізнати знов єдине й важне,

почути знов забуте,

тя осягнути недосяжне,

здобути нездобуте.
Де від землі до вічності є скрут,

скажи мені, мій доме!

В трикутнику знайти четвертий кут -

Велике Невідоме.
Вівторок, 29 березня 1932.
...
CREDO

Вірю

(Віра, надія, любов. 3)
Струн чимало

задрижало

на серця дні.

Вірю в віднову духа в купелі надії весняній
Грають ліри,

зерно віри

в серці лущ.

Вірю в віднову духа через горючий кущ.
Струн багато

перетято,

о серце, ний

Вірю, що надійде день нового об'явлення вогняний
Струн чимало
задрижало,


заграли всі.

Вірю у велику несподіванку душі.
Вівторок, 29 березня 1932.
...
SPES

Надія

(Віра, надія, любов. 4.)
Коли довкола ніч є чорна,

життя важке, неначе жорна,

а серце з болю мліє,

приходиш ти,

надіє.
Приносиш ясний усміх долі,

хвороба гоїться поволі,

обнова в серці спіє

о нам світи,

надіє.
Коли розпечені в нас чола,

душа отруєна та квола,

твій свіжий холод віє.

До нас лети,

надіє
Іде на манівці дорога,

не бачиш сонця з-за порога,

зневіра в серці тліє,

приходиш ти,

надіє,

дочко бога!
Вівторок, 29 березня 1932.
...
AGNUS DEI

Божий Агнець.
Ти не гордий орел сизокрилий,

що заслонює крилами сонце, мов хмара в очах,

ти не хижий звір, лев, повен сили,

що довкола кубла лютим ревом викликує жах
Я знаю друге твоє ім'я:

Боже Ягня

Ти не гнів, Ти не грім, Ти не кара,

тільки спів, тільки дім доброти та пробачення звук.

Ти не меч, не вогонь, не примара,

дай мені в серця дні відчитати письмо Твоїх рук.
Я кличу до тебе щодня:

Боже Ягня.

Ти не ніч, Ти не темінь для нас.

Ти для віч вічне світло,

по темряві рання просвіта.

Ти не скрегіт і не дисонанс,

Ти акорд дзвінкодзвонний, єдина гармонія світа,
Ти пісня сонця і ясного дня:

Боже Ягня

Ти не біль, ти не міль, що гризе.

Ти любов, Ти нам знов до душі радість ллєш,

добрий боже.

Ти потіха, ти лік на все зле.

А як витримати людське серце у злиднях не може,

В темноті кличе одне ім'я:

Боже Ягня.
Понеділок, 11 квітня 1932.
...
MATER GLORIOSA

Прославлена мати
Грайте, арфи, грайте, ліри, грайте, лютні, грайте гусла.

радість лийте, журбу змийте, гори вкрийте весняним плащем.

хай розкішно плещуть срібнохвилі, дрібнопилі русла,

з неба рожі запашні й блискучі перли божі золотим дощем.
Грайте, арфи, грайте, ліри, грайте, гусла, грайте, лютні,

бийте, дзвони, лийте тони сонячні й могутні,

бо виходить божа мати з неба синьої палати,

вбрана в семибарвної веселки злототкані шати.
Грайте, арфи, грайте, ліри, грайте, лютні срібний спів;

радуйся, о радуйся, о радуйся Маріє!

О яких мені знайти палких і милозвучних слів,

щоб це висловити й виспівати, що в нас серце мріє?
Грайте арфи, грайте, гусла, грайте, лютні, грайте, ліри.

О яким величним, небосяжним, божественним тоном

висловлю мойого серця я радість я - самотній, сірий?

О розкрий мої приземні очі ласки й доброти хітоном!
30, 31 травня 1932
...
ASCENSIO

Вознесення
Замкнулись неба двері,

замкнулись неба срібні брами,

ти відійшов в етері,

німа журба лишилась з нами.
О ти, зневіри терне,

що раниш нам душу голу!

Коли, коли нам верне

з галузкою надії Голуб?
Читаємо письмо,

слова розсипані на труш,

вознесення ждемо

приземних, бідних наших душ.
Мов море в час прибою

із берегів тікає круга,

щоденно за тобою

летить до неба людська туга
...
APAGE SATANAS!

Геть, дияволе!
Перебираю ночі й дні, мов чотки поодинці,

шепоче тихо щось до вух, мов шум листків камеї.

Це янгол вигнаний на кришталевій катеринці

солодку пісню грає під вікном душі моєї.
"Ходи, ходи - кричить зелена і ярка папуга. -

Ходи, ходи - тут розкіш жде, шалена і гаряча".

Сова гугнява відзивається глумливо з луга.

Холодні іскри. Очі вже нічого більш не бачать.
А шепіт лине далі, повен туги, болю, ляку:

"Я, як і ти, самотній, нещасливий".

Крячуть круки.

"Прийми, прийми в свій дім мандрівця й вічного бурлаку,

прийми, прийми поета бунту, розкоші й розпуки.
Я нарисую таємниці знак на твоїх дверцях,

хай буде дружній договір між мною і тобою".
Виходжу перед хату і поріг мойого серця

зливаю всецілющою, свяченою водою.
1 червня 1932
...
TE DEUM LAUDAMUS II

Хвалім Господа, ІІ
Для Тебе море грає осяйний, палкий псалом,

для Тебе вітер громові, лункі пісні співа,

для Тебе лютий буревій морським хвилює дном,

для Тебе шепотом шовковим шелестить трава.
Про Тебе ліс розказує чудову, дивну, тиху повість,

про Тебе вічно пам'ятають незабудки сині,

про Тебе сонце сповіщає Полум'яну Новість,

про Тебе янгол казку шепотить до вух дитині.
Для Тебе сяє золото стрімких, високих бань,

для Тебе ладаном горять жемчужні вівтарі,

для Тебе сплачують поети слів натхненних дань,

для Тебе б'ють у срібні струни віщі гуслярі.
Про Тебе об'явління ждали крізь віки погани,

про Тебе нам говорить казка давніх літ тепер ще,

про Тебе думку носить навіть духогуб поганий,

про Тебе, добрий Боже, мріє кожне людське серце.
2 червня 1932
...
KYRIE ELEISON!

Господи, помилуй!
В німім захопленні підношу вгору руки,

німим захопленням блищать примерклі очі.

Моїм устам вимову дай для Тебе милу.

Господи помилуй

від мовчання ночі.
Палким захопенням горять приземні очі

В палкім захопленні підводжу вгору руки.

Моїм устам натхення Божого дай силу.

Господи помилуй

від тавра розпуки
Моя душа стає спокійна та здорова,

деру очима темну далеч непрозору.

Моїм устам дай гостру мову легкокрилу!

Господи помилуй

від темноти зору.

Очима далеч тну незнану, непрозору,

моя душа вже знов спокійна та здорова.

Моїм устам дай мову творчу, вільну, спілу!

Господи помилуй

від безсили слова.

2 червня 1932
...
MAGNIFICAT

Величання
Співай, душе моя, похвальну псальму богу,

словами-зорями, словами перлами

лунай і мерехти

співай, душе, ясного сонця перемогу,

словами-рожками, словами-іскрами горить вогонь святий
Співай, душе моя, могутню пісню богу,

злети на мене Голуб-Дух і крилами закрий.

натхненний зміст налий у мене в форму вбогу,

нехай горить в очах захоплення вогонь святий
Співай, душе моя, пречисту пісню богу.

О радуйся, о веселися вся!

Вкажи захопленим очам твою дорогу,

хай арфою твоєю стану я.
О серце, заспівай йому похвальну псальму.

Він єдиний бог величний.

Натхнення вітер гне душі моєї пальму.

Він є в усім акорд музичний.
3 червня 1932
...
ARS POETICA

Мистецтво поезії
Гексаметри, трохеї,

бурхливі анапести -

це має блиск камеї,

це вуха шовком пестить.
Глибокі асонанси,

сонетів пишний спів

і милозвучні станси -

це є аптека слів.
Це запашні парфуми,

це є блискіток крас.

Їх у натхненнім шумі

поети гнуть для дам.
Я знаю інші вірші;

хоч не додержують вимог,

вони від тих не гірші:

пісні, що їх диктує бог.
...
SALVE REGINA!

Спасай, царице!
Salve regina!

Будиться серце та б'є,

будиться людська душа з приземних пелюх,

злотоволосі жита падуть на коліна,

обрій здіймає з гір сонце,

немов з голови капелюх,

на привітання Твоє.
Salve regina!

Перед тобою пливуть

сонячні хвилі та янгол-окличник,

перед тобою пахощі рожі,

фіялок та свіжого сіна,

перед тобою наші серця з твоєю журбою

линуть.
Salve regina!

На неба синім плаю

їдеш трухцем золотою каруцою в чотири коні,

білі мов сніг, мов дитяча душа, мов на морі піна,

ясноволосий візник - кучерявий янгол -

тримає віжки в долоні.

Срібнострунні арфи грають.
Salve regina!

Кудою переїдеш - велика переміна,

кудою переїдеш - життя сміється,

а на ночівлю Ти приїдеш в небагату,

курну, прокляту

мойого серця хату.
24 березня 1932.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка