Валентин кудрицький



Сторінка1/26
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.37 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26



ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ

КРОПИВА

2013 р.




СЛОВО ВІД АВТОРА

Перш, ніж розпочати писати про книгу «Кропива, я хотів би у своїх читачів попрохати вибачення за деякі нетрадиційно вживані слова, якими дуже часто переповнені книги подібного сатирично - комедійного змісту, хоч, як на мою думку, то кожне слово, якого б воно не було змісту має право на своє існування, так як воно передає певну смислову думку, а тому, дозвольте, всі слова називати своїми іменами, інакше даний анекдотичний текст не буде сприйматись до кінця емоційно. А ціль анекдота в тому і полягає, щоб від його коротенького змісту отримати якомога більше, так би мовити, емоційної енергії. У своїй передмові я не можу осягнути кожний твір зокрема, а тому таке право надаю кожному читачу особисто.

Я певний, що ніхто, як українці, не вміє так щиро і добродушно сміятися. Для прикладу хотів би нагадати про лист запоріжських козаків турецькому султану, або епізод про бабу Терпелиху і багато інших відомих і невідомих нам життєвих епізодів, які міг би придумати тільки талановитий і веселий народ, якого і хлібом не годуй, а дай йому посміятися. І в цьому є істина. Бо, як говорить світовий досвід, що якщо людина за день не засміялась ні разу - то вона його змарнувала. А люди, які кожен день сміються, то живуть на десяток і більше літ від інших.

Отож, смійтесь на здоров’я, мої шановні і дорогі співвідчизники. І забудьте про чорну заздрість, яка так само руйнує вашу душу, як грибок підвалини будинку. І радійте тоді, якщо ви зробили людині щось добре, незабутнє. І не бажайте сусіду щоб в нього здохла корова, як це уміє робити багато з вас, особливо тих, які забули коли вони в останнє сміялись. Бо як говорять: баба кляне, то з бабою й станеться. Отож, краще смійтесь і ще раз смійтесь, і ви відчуєте, як ваша душа розквітне і як до вас повернуться ті люди, які від вас втікали, як чорт від ладану. Пам’ятайте про це. І не забори городіть, щоб нікого не бачить, бо людина це істота колективна, а поза колективом вона стає як затхле болото, бо ви перетворюєтесь на раба свого страху, щоб вас не пограбували, який вас вічно переслідує, як зайця тигр. Кому таке життя потрібне? Отож, посміхайтесь і смійтесь, бо сміх - це є еліксир молодості і найкращі ліки від всіх хвороб, яких будь-коли знало людство.

А тепер про головне. Що таке анекдот? Це - найменший прозовий твір, в якому в найдотепнішій зрозумілій короткій формі висловлено заповітне бачення всього людства. І це далеко не мирний постріл, а скоріше всього далекобійний, який достає кожного з нас, хто починає зазнаватися, хто думає що він ледве уже не Бог і що йому все дозволено. Анекдот - це ніби гальма негативного, як санітар, який знешкоджує епідемію зазнайства, дурості та інших негативних рис суспільства та їх «вождів». А іншим словам, анекдот це як - мінер, мета якого попередити і відвернути трагедію, щоб вона не відбулась, бо надається можливість нашим, так названим «вождям», одуматись завчасно, поки не дійшло до громадянського протистояння.

А тепер мені хотілось би сказати дещо про інше.

Коли я іду по весняному незайманому квітучому полю, де кожна нова квітка краща від попередньої, то воно мені нагадує як раз про ті народні шедеври люської дотепності, якими володіє Божа і народна творчість, яка наповнює душу животрепетом, добротою і живучістю, яка завжди нагадує, що людина не вічна, і якщо вона в цьому житті не стане кращою сьогодні, то завтра такої можливості вже може і не бути. Бо тільки добра і щедра людина,- Я ЦЕ ПІДКРЕСЛЮЮ,- може бути щасливою і вічною. До чого я це все веду? Що анекдот, це як книга про життя, в якій відбиті всі людські сподівання, це як кодекс законів, по якому б люди хотіли жити, а тому ними не можна нехтувати, якщо хочете щоб ваша держава була процвітаючою а народ - щасливим. В світі дуже багато квітів, але гуморинок іще більше, тільки їх потрібно відчути, уловити своїм локатором розуму. І тоді з вами буде вічно дружить радість, сміх і добрий настрій сам побіжить до вас, тільки встигайте його записувати. І завжди пам’ятайте, що сміх нас оточує на кожному кроці, тільки не всі його відчувають. Трохи попрацюй над ним і він сам тобі за це віддячить, і поспішить до тебе, а ще особливо як він попаде в товариство, у якого є відчуття гумору, де підхопить його той веселий вогник і понесе по світах, як вітер хмарки. А що більше всього цікавить людину? - Це сама людина, будь то жінка чи чоловік, а також природа, добрий настрій, і дотепне, тобто з гумором, добре слово. Отож, радій кожній щирій посмішці і завжди пам’ятай, що щиро сміятись може тільки добра людина. Отож, і сам будь людиною і ніколи не забувай слова Рузвельта - американського президента, який говорив, що якщо хочеш мати друзів, то і сам будь другом. З повагою і пошаною до вас автор книги - ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ.

м. Київ 30.6.2012 р.

 ЩОБ НЕ РОЗМНОЖУВАЛИСЬ

Зайшов чоловік в магазин і до продавчині:

– Дайте мені, будь-ласка, он той замок.

Продавчиня дістає і подає покупцеві названий товар. Покупець покрутив, подивився, віддає і просить інший. Продавець подала, але і той не підійшов, і він тут же попросив третій, потім четвер- тий і так мучив продавчиню десь з півгодини, аж поки, нарешті, все таки вибрав те, що хотів. Продавчиня завернула йому вибрану річ, до нього додала ще якийсь пакуночок, а потім і говорить:

– А оце вам безкоштовний додаток презервативів.

– А це навіщо?

– А щоб такі, як ви, не розмножувались.



В МАГАЗИНІ

Покупець просить у продавця:

– Зважте мені, будь-ласка, п’ять грамів ковбаси.

– Ви що знущаєтесь наді мною?

– Аніскільки. Якби я над вами знущався, то б попросив, щоб ви її ще і нарізали.

ЦАРІ РОМАНОВИ

Покупець прийшов у магазин, а там купити нічого. Він, звісно, обурився, що мов, такої безвідповідальності він ще не бачив, і почав голосно поносити владу. Та не встиг він виговорити все своє обурення, як тут до нього підійшло двоє в цивільному, відтіснили від людей як подалі і запитують:

– Так якою владою ви тут незадоволені, розповідайте?

– Владою царів Романових.

– А причому тут царі Романови?

– А як же? Триста років правили державою, а продуктових товарів запасли всього на сімдесят.



НЕРОЗУМНІ БАТЬКИ

Не буває вдячних дітей, бувають нерозумні батьки, які чекають від дітей вдячності.



ЩО КРАЩЕ ВЗЯТИ?

Покупець питає в продавця:

– У вас пряники свіжі?

– Та ні, дуже старі, навіть запліснявіли.

– А печиво?

– О, ні! Краще вже тоді беріть пряники.



1980 р.

ПОДИВИСЬ НА СЕБЕ!

Бабуся прийшла в магазин щоб купити огірків. Але, коли вона на їх подивилась то бажання купувати зникло.

Ото вона і запитує у молоденької продавщині:

– А чому це у вас всі огірки такі маленькі та зморщені?

– А ви на себе подивіться…

У ВАС ТРУСИ Є?

Приходить чоловік в магазин і запитує:

– Скажіть, будь-ласка, у вас труси є?

– Нема,– відповідає продавчиня.

– А в магазині?

У ВАС ДЕШЕВЕ ВЗУТТЯ Є?

Заходить покупець у магазин і запитує:

– Я хотів би подивитись на дешеве добротне взуття?

Продавчиня:

– Я – теж.

ШЛЮБНИЙ ПЕРІОД

Батько з дітками пішов в зоопарк, бо діткам дуже захотілось подивитись на мавп. Але, коли вони прийшли, то у мавп якраз почався шлюбний період і вони поховались далі від відвідувачів.

Батько до працівника зоопарку:

– Скажіть, будь-ласка, як ви думаєте, якщо я кину в клітку чого-небудь смачного, вони вийдуть?

– А ви б вийшли?

ПОДАРУНОК

Приходить чоловік в магазин під 8-ме березня, щоб купити подарунок. Продавчиня:

– Вам для жінки, чи щось дорожче?

ОДНЕ ДРУГОМУ НЕ ЗАВАЖАЄ

Лікар говорить хворому:

– Вас потрібно негайно оперувати.

– Я нізащо не погоджусь. Краще я помру, ніж піду на операцію.

– Одне другому не заважає.

ХТО ТАМ ГОЛОСИТЬ?

В клініці медсестра запитує в подруги із родильного будинку:

– Хто це так у вас там голосить? І невже це та четверня, що сьогодні ранком народилася?

– Ні! – відповідає подруга, то – їхній батько.



МАМА І ВОВОЧКА 7

– Вовочка,– звертається матуся до свого ще зовсім маленького синочка,– що тобі краще купити: братика чи сестричку?

– А хіба в тебе гроші є?– запитує синочок.

– Звісно.

– Тоді краще зроби аборт...

ХТО ТАКИЙ МУЖЧИНА?

Дівчина підійшла до працівника зоопарку і запитала:

– Скажіть, будь-ласка, ця мавпочка жінка чи мужчина?

– Це – самець, а мужчина це той, у кого є гроші.



ЗА ЩО ВАС СУДИЛИ?

– За що вас судили,– запитали Іванова?

– Уявіть, якось виявилось, що держава випускає точнісінько такі ж банкноти, як і я.

ПРИЦІНИЛИСЬ

Стоїть продавець на базарі і продає джинси. Підходить чоловік:

– Скільки?

– Двадцять баксів.

Чоловік розвертається і уходить. Продавець йому у слід:

– Ну чого так зразу уходиш? Базар є базар. Спочатку прицінитись треба.

– Вісімнадцять.

– Ну це вже зовсім грабіж. Двадцять і крапка.



1980 р.

КАПІТАН І ПАСАЖИРИ

Капітан корабля, який тоне, запитує у пасажирів:

– Хто з вас знає всі молитви?

– Я,– відповідає один пасажир.

– От і чудесно! – вигукнув капітан, а то у нас не вистачає одного рятувального круга.

ЖІНКА І ГІНЕКОЛОГ

Прийшла жіночка років сорока до гінеколога з жалобою на затримку. Доктор подивився і сказав, що в неї клімакс. З тим вона і пішла додому, але не пройшло і двох місяців, як вона знову прийшла до гінеколога і сказала:

– Докторе, а ви знаєте, що в мене цей Клімакс уже почав ворушитися.

РОЗКІШНА БЛОНДИНКА

Прийшла розкішна блондинка на прийом до дантиста, а той їй говорить:

– Знімайте все, я зараз вас огляну.

Блондинка запротестувала:

– Але ж у мене зуб болить. Навіщо ж все знімати?

– Гаразд! Ви праві. Туфельки можете залишити.



ДІДУСЬ І ЛІКАР

Прийшов якось дідусь на прийом до лікаря, а той і запитує:

– На що жалуєтесь, дідусю?

– На серце... На одну вилізу – нормально, на другу – починаю задихатись, на третю взагалі не можу.

– Ну, дідусю, так ви ще герой. Я на тридцять років молодший за вас, а мене вже і на одну ледве хватає.

– Ви про що, доктор?

– Про жінок, звісно.

– А я про ступенькі.



1985 р.

В ГАРНОМУ СТАНІ

Лікар-дантист входить в палату де лежить молода жінка, вітається до неї і говорить:

– Роздягайтесь, я повинен вас оглянути.

– Доктор, але мене щойно оглянув ваш колега і сказав, що я в хорошій формі.

– Так, так, саме тому... я й прийшов.

ЛІКАР – ТЕРАПЕВТ

Лікар до колег: – Я так іноді мрію стати дантистом.

– І що ж це вам так приспічило?

– Це єдиний метод заставити жінку закрити рот.



СВІТЛОФОР

– Як ти міг розлучитися із своєю дружиною?– доймали Грицька знайомі.– Ти тільки подивись на ті стегенця, на ті блудні вогники, що обпікають кожного прохожого, на той світлофор, який не пропускає нікого.

– Так, так, ви праві Петре,– відповів Грицько,– але на скільки мені відомо, то навіть біля самого гарного світлофора ніхто надовго не затримується.

5.9.1980 р.

ХВОРИЙ І АРХАНГЕЛ

Хворий відкриває очі і бачить чоловіка в білому халаті, який ледве стогне. Він до нього:

– Докторе, я буду жити?

– Я не доктор, я Архангел Гаврило.



ДОКТОР І ЗАБІЯКА-ПАЦІЄНТ

Хворий до доктора – дантиста:

– Скажіть, будь-ласка, як зберегти зуби, щоб вони не випадали?

– Є один провірений метод: намагайтесь якомога більше тримати рот закритим і не нападати на сильніших від себе.



СЕСТРА І ПАЦІЄНТ

Сестра радить хворому: якщо ви хочете віддячити лікарю, то зробіть це до операції, а то після операції можете запізнитись.



МОЛОДИЙ ГІНЕКОЛОГ І ПРОФЕСОР

Молодий лікар, який щойно прийняв перші роди, запитує в професора, як він, мов, справився з роботою? Той посміхнувся і відповідає:

– Для початку непогано. Одначе, юначе, запам’ятайте, на майбутнє, що по попі треба хлопати дитинку, а не її матір.

Травень 1980 р.

В ПИВНОМУ БАРІ

В пивному барі зустрілися два приятелі і вихваляються своїми жінками:

– Ось у мене,– каже перший,– цілу ніч не спатиме, поки я не прийду додому.

– А в мене також працьовита: цілими днями те й робить, що штукатуриться, та фарбується.

– А що ж вона ночами робить?

– А біс її маму знає. Я ще ні разу дома не ночував.



30.8.1973 р.

ЩОБ ЖІНКА НЕ КОСИЛА ОЧІ

Якось один кум почав хвалити свою дружину, а другий і повчає:

– Навіть найкращих жінок не слід хвалити, а то вони тоді надто зазнаються. Навіть найкращу жінку, якщо вперше привели в хату, то потрібно як слід віддубасити.

– А навіщо?

– Щоб в майбутньому їй і в голову ніколи не приходила думка косити очі і заглядати на інших чоловіків.

– Е, браток, можливо ти й правий, але соромно якось перед людьми ходити з мітлою і підмітати міські бульвари.



13.9.1973 р.

НА СІНОКОСІ

Якось, прогулюючись над річкою, я побачив, як люди один день сіно згрібали, а на другий знову розпушували. Я запитав:

– Навіщо ви розкидаєте сіно?

– Щоб воно просохло.

– А навіщо ж тоді згрібаєте?

– Щоб воно намокло.



24.9.1973 р.

ДІВЧИНА І ДАНТИСТ

Дівчина приходить до зубного лікаря:

– Докторе, мені так страшно... Навіть не знаю, що краще: зуб свердлити, чи дитинку родити?

– Думайте швидше. Мені потрібно знати під яким кутом нахиляти крісло.



ПОЛОВЕ БЕЗСИЛЛЯ

Дівиця жаліється лікарю:

– Докторе, я страждаю половим безсиллям?

– Вперше таке чую. А в чому воно виражається?

– Не можу нікому відмовити.

НЕМА ВОРОГІВ

Що ви можете назвати своїм головним успіхом за всі ваші дев’яносто два роки?

– Це те, що в мене нема ворогів.

– Це чудесно. А де ж вони поділись?

– А я їх всіх пережив.

ТЕЛЕВІЗОР

Якщо довго дивитись телевізор, то на думку психологів і лікарів – нормалізується артеріальний тиск, знімається стрес і наступає нормальна релаксація, але при умові, якщо його не вмикати в мережу.



ПОЛКОВНИК І ДРУЖИНА

Полковник якось запитує у дружини:

– Слухай, моя дорогенька, любов – це робота чи задоволення?

– Якби це була робота, то ти б давно вже прислав взвод вояків або, принаймі, хоч одного свого ад’ютанта.



ДВА ОДЕСИТИ

Зустрічаються два одесити:

– Слухай, Рабинович, чому ти не поїхав у Ізраїль?

– А чого мені туди їхати? Мені і тут недобре.



1990 р.

ПЕРЕД ВИБОРАМИ

Перед президентськими виборами пан Янукович пообіцяв, що якщо його виберуть Президентом України, то на Україні знову буде 53 мільйони населення, як і раніше.

– Звідки ж вони візьмуться, якщо зараз всього 46? – запитали виборці.

– От як виберете, тоді і взнаєте...



6.2.2010 р.

ТРОХИ БОЮСЬ

У одесита запитали:

– Як ви відноситесь до Радянської влади?

– Як до дружини.

– Не зовсім зрозуміло.

– Трохи боюсь, трохи люблю, трохи лаю, трохи хвалю, але хочу іншу.



КОРОСТА ТА ГЕМОРОЙ

У Рабиновича запитали, яка хвороба йому більше всього подобається?

– Короста: чешеш і ще хочеться.

– А яка і ще?

– Геморой. Ні собі подивитися, ні людям показати.

ЛЮБИМА КОМАНДА

На стадіоні кореспондент з магнітофоном бере інтерв’ю в уболівальників. Підійшли до першого:

– Ваша любима команда?

– Спартак,– відповів хлопчина.

Потім підійшли до дівчини:

– А у вас?

– Динамо.

– Добре! – сказав кореспондент.

– А у вас? – запитав у генерала.

– Моя любима команда: Струнко!



МОГИЛА НА ЦВИНТАРІ

На якій написано: ТУТ ПОХОВАНО ДВОЄ:

Муж, дружина. Брат, сестра. Батько і дочка.

Попробуйде подумати, чи може таке бути і скільки людей було поховано насправді в могилі?



В МІЛІЦІЇ ДО ЗАТРИМАНОГО

– Де, коли і якого дідька ви народились?



1975 р.

ПРИГОДИ СОЛДАТА

Іде солдат із 25-річної царської служби, а їсти хочеться, аж душа болить. Заходить до однієї бабусі і просить чого-небуть поїсти. А бабка була дуже жадібна і почала прибіднятися, що сама, мов, голодна і т.д. Але ж солдата не обдуриш, він же по запаху відчував, що в печі смажиться смакотятина. Ото, як бабка пішла порати корову, то він тут же дістав з печі сковороду, забрав двох зажарених гусаків в мішок, а на їх місце поклав свої старі кирзові чоботи. Ось і бабка зайшла в хату і питає у солдата:

– Ти, солдатику, багато по світу ходив, багато чого бачив, так от і розказав би, що нового в світі?

– Та що, бабко, розповідати. Скрізь така несправедливість. Є люди настільки багаті, що в їх аж з горла преться, а вони краще викинуть собакам, а ніж поділяться з добрими людьми, за що їх грабують, а іноді, навіть, убивають. Ось зовсім недавно був такий цікавий випадок, що аж розповідати якось незручно. Факт той, що Гусинський із Сковородинського попав у Торбинський, а Чоботинський попав на Сковородинський, а Солдатинський з’їв Гусинського. Поклонився бабці за її «щедру» душу і пішов, як тоді говорили – во своясі.

Та щойно солдат вийшов з хати, як тут і чоловік приїхав з базару і жінка розповіла все, що чула від солдата.

– Ех, макуха ти макуха,– вилаявся чоловік. А ти подивись у піч. І тут бабка зрозуміла все, про що говорив солдат, та було вже запізно. Отож, дивіться, люди добрі, та не будьте жадібними, і нікому не вірте, хто говорить, що той «хто скуп, той не глуп», бо і вам таке буде.

А як солдат вийшов від бабусі, то й питає в людей, які йому зустрілись, чи не могли б ті підсказати, де тут можна золоту куп’юру розміняти?

– А ти, солдатику, сходив би до баби Одарки, вона щойно корову продала, ген її господа, можливо і розміняє.

Прийшов солдат до баби Одарки та й запитує:

– Тітонько, у вас можна заночувати?

– У мене, солдатику, всього одне ліжко. Та ладно вже, ляжу я на печі, а ти лягай на ліжко.

– Красно вам дзінькую, тітонько, за вашу добру душу, але, чи не могли б ви мені підсказати, де мені можна положити п’ятак, щоб ніхто не вкрав.

– Поклади на столі і ніхто не вкраде.

Ото полягали вони, аж чує солдат, що тітонька вже хропе, і тут же до бабки голосно:

– А мій п’ятак ніхто не вкраде?

– Ніхто не вкраде. Так що спи, спи спокійно, солдатику. Але, як бабка починала хропіти, солдат знову переривав їй сон і кожен раз запитував: чи ніхто не вкраде п’ятака. А коли бабці набридло відповідати на одне і те саме риторичне питання, то вона вже не стрималась і сказала відверто:

– Чого ти так переживаєш за свого п’ятака? У мене он за образами лежить триста злотих і то я не переживаю.

А коли вже солдат узнав, де в бабки гроші, то вже і сам не спить, жде щоб бабка як хутчіше заснула. А як почув, що бабка захропла, як тут же піднявся, тихесенько забрав гроші і шукай вітра в полі.

Отож, в цьому світі, якщо ви хочете вижити, то нікому не говоріть правду, навіть рідним. Світ потворний. Всі хотять все і відразу, і щоб ні до чого не прикласти рук. Одним словом, з людьми, ніби щось сталося і вони почали розвиватись в зворотному напрямку. Всі стали завидющими, загребущими, як у мене на дачі сусіди. У людей зникло терпіння, надійність, порядність, людяність. Люди, ніби зіскочили з верхньої планки на нижню і стали бігти туди – звідки прибігли – в джунглі. Їхні інстинкти раптово помінялись. А таке може бути тільки перед кінцем світу. Отож, схаменіться, брати мої. Пожалійте дітей своїх.

Не накликайте на їх і на себе гнів Божий.



ДРУГА ПРИГОДА СОЛДАТА

Після того як солдат украв гроші, він пішов далі. Ото іде він тай іде, аж дивиться біля воріт гарнесенька жіночка стоїть.

І, маючи вже гроші, його потягнуло на романтичні подвиги. Він підійшов ближче до жіночки і питає:

– А чи не підкажете ви мені, гадзине, у кого б тут можна було заночувати?

– Якщо не на довго, то і в мене можна було б,– і завела його в хату, в якій на печі сидів її чоловік і грав на гітарі старинні романси. Солдат до тітки:

– Даси? – ну сама розумієш що... то дам триста крб.

В той час це вже було ціле багатство і жінка погодилась.

– Дам, як чоловік вийде поратись...

– Е ні. Так не буде. Я заплачу тобі тільки в тому випадку, як ти даси прямо зараз і щоб чоловік грав на печі на гітарі. Ну то як, згодна?

– Згодна,– і до чоловіка,– гей ти, чоловіче, а чи не зміг би ти нам із солдатиком заграти щось таке веселеньке, щоб аж душа сама застрибала.

– А чому б і ні?

Ото чоловік грає на печі, а солдат його жінку тішить.

«Відтанцювали», як годиться, солдат дав жінці триста крб і пішов разом з її чоловіком до церкви, бо якраз в той день була неділя і в церкві правилось. Стоїть солдат і дивиться як чоловік Богу молиться і так йому стало смішно, що він ледве не на всю церкву почав сміятись. Чоловік це помітив і почав солдата злегка соромити:

Чому це тобі так смішно, та ще й у Божому храмі? Гріх, мов!– Та як пригадаю як я одного разу чужу жінку теє – того.., а її чоловік на печі на гітарі грав «Калинку-малинку», так сміх і досі бере, а як згадаю, що за той танець я тій жінці віддав триста гривень, то аж плакати хочеться.

Чоловік догадався, про що йшла мова і коли кінчилась служба, то запросив до дому попа (піп був родичем), гукнув жінку і, дивлячись на попа, запитав:

– А, скажіть бо ви, пане-отче, скільки б ви дали чужій жінці за ті… послуги, щоб вона вам віддалась?

– Ну десь гривень п’ятнадцять-двадцять в залежності від її чарівності.

– Ну, а якщо з музикою?

– Ну і музикантам гривень по десять кожному.

А судді за те, що той розсудить?

– І судді десятку, як мінімум.

Тоді чоловік подивився на жінку і тихо промовив:

– Ти все чула? Так от, гони десять крб мені, десять крб. віддай попові, двадцять візьми собі, а решту поверни солдату.

Взяв гроші солдат, подякував чоловіку за його благородний поступок, і пішов далі.

– А мораль?

– А хіба люди говорять про мораль там, де йде мова про гроші? Отож, передчасно не радійте.



ТРЕТЯ ПРИГОДА СОЛДАТА

Ото йде солдат далі, аж дивиться, а назустріч їде графиня і до нього:

Гей солдатику, якщо зможеш мене разів десять підряд теє – того, ну сам розумієш, то отримаєш сто крб, а якщо ні, то віддаси мені стільки ж.

– Гаразд,– сказав солдат і приступив до роботи. А коли він поставив дев’ять і вже мав поставить десяту, як графиня рукою взяла і закрила ворота своєї квіточки, щоб солдат не виграв.

Солдат не розгубився і направив вище, в десятку…

Графиня запротестувала, що солдат, мов програв, а виграла вона. Вирішили піти до графа, щоб той розсудив. Солдат і розповів все, як було.

Ми з графинею засперечались, – почав солдат,– що одною стрілою за раз я зможу збити десять яблук, і я їх збив, але трапилось так, що одне яблуко з десяти – зачепилось за гілляку і зависло на ній. От і виникла суперечка, хто з нас виграв парі, я чи графиня?

– Звісно, що виграв ти, солдате.

Солдат подякував графові. Графиня віддала йому сто крб і вирішила, щоб там не сталось – відіграти свої гроші і «підписує»

з солдатом нову угоду:

– Так от, солдатику, я пропоную тобі ще раз відзначитись.

Якщо і в цей раз з відстані п’яти метрів ти влучиш сам знаєш куди, то я тобі даю 200 крб, а якщо ні, то ти мені стільки ж. Солдат не став сперечатися і так як вона відкрила свою «мишень», він тут же взяв її на мушку... Проте, графиня як і в першому випадку закрила мишень рукою і солдату більше нічого не залишалось, як взять азимут чуть вище... І знову графиня стала стверджувати, що солдат програв, і знову пішли до графа. Солдат знову розповів графові все як було, що ми з графинею знову засперечались, що я проїду на необ’їздженому жеребчику у ворота, а вона сказала, що я, мов не зумію, але як тільки я наблизився на своєму жеребчику до воріт, як графиня тут же їх закрила і я проїхав у хвіртку, яка була поруч. Хто з нас виграв?

– Виграв, звичайно, ти, солдате,– сказав знову граф. Тож графині і в цей раз прийшлось віддати гроші солдату, який потім щасливо добрався до свого дому і нині там живе, мед-пиво п’є і далі холостякує. А мораль? А мораль та, що винахідливість і розсудливість вони завжди були добрими супутниками і завжди допомогали добрим людямі так само надійно, як добрий кінь або вірний товариш. Народ безпощадний до брехунів, жадібних і заздрісників, а тому правда завжди перемагала зло.

5.6.1956 р.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка