Узагальнення



Сторінка1/4
Дата конвертації07.05.2016
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4
УЗАГАЛЬНЕННЯ

про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження.

П Л А Н:

Вступ.

1.Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

2.Аналіз статистичних даних застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

3.Практика розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

4.Аналіз причин відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з вимогами закону.

5.Аналіз змін, продовження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

6.Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування в апеляційному порядку та практика їх розгляду.

7.Проблемні питання та шляхи їх вирішення.



Висновок.

Апеляційним судом Запорізької області за дорученням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено узагальнення судової практики вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження, відповідно до розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу, який набрав законної сили з 20.11.2012 року.

З метою проведення узагальнення судам першої інстанції надано доручення про проведення комплексного аналізу матеріалів, розглянутих слідчими суддями в порядку нового КПК за період з 21.11.2012 по 01.08.2013 року, строків та порядку їх розгляду, виявлення проблемних, спірних та неврегульованих чинним КПК процесуальних питань, недоліків, які допускаються органами досудового розслідування при підготовці та направленні до судів відповідних клопотань, дотримання процесуальних строків їх подачі та розгляду.

На підставі інформації, що надійшла від місцевих судів, апеляційним судом проведений аналіз отриманих даних, аналіз ухвал суду другої інстанції, виведено статистичні дані щодо кількості клопотань та скарг, розглянутих слідчими суддями у вказаний період, а також визначено коло основних недоліків, проблемних, спірних та неврегульованих чинним КПК питань, що виникають під час процесуальної діяльності слідчих суддів і потребують вирішення та роз’яснення.



1. Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 132 КПК України, правовою підставою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є ухвала слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК
Стаття 132 КПК визначає загальні положення, що є обов’язковими при застосуванні всіх заходів забезпечення кримінального провадження. В нормах, які регулюють порядок застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження, ці положення можуть конкретизуватися залежно від особливостей того чи іншого заходу.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається сторонами кримінального провадження до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні надати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК  не допускається  застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (зокрема, ст. 299 КПК передбачає, що під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою);

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ст. 132 КПК).

Таким чином, КПК допускає застосування заходів забезпечення кримі- нального провадження із значними обмеженнями.

Відповідно до ст. 132 КПК України, підставою ухвалення слідчим суддею або судом рішення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження є клопотання-письмове звернення сторони кримінального провадження про застосування заходів забезпечення кримінального провадження до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час провадження судового розгляду.



Якість оформлення клопотань учасників кримінального провадження та органів досудового розслідування про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
В цілому клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідають вимогам відповідних норм КПК. Разом з тим, слідчі допускають недоліки в оформленні клопотань, що перешкоджають їх розгляду. Слідчі судді вказали на такі недоліки, що були виявлені під час розгляду клопотань:

  • не зазначення певних відомостей у клопотанні, які мають суттєве значення для правильного розгляду клопотання по суті;

  • відсутність вказівки на правову кваліфікацію правопорушень;

  • відсутність правового обґрунтування заявлених клопотань, чіткого викладення мотивів, якими обґрунтовуються клопотання,

  • не долучення до клопотань належного переліку документів, або їх копій, неналежне засвідчення документів;

  • підпис прокурора в клопотанні не завірений печаткою, що, на думку слідчих суддів, робить неможливим перевірити його відповідність;

  • подання слідчим клопотань до слідчих суддів з порушенням вимог щодо територіальної юрисдикції;

  • подання слідчими клопотань до слідчих судів поза межами строку, передбаченого КПК;

  • відсутні відомості про дату вручення підозрюваному копії клопотання разом із доданими матеріалами;

  • в матеріалах щодо продовження строку тримання під вартою відсутні постанови про продовження строку досудового слідства.

Так, в клопотанні про тимчасовий доступ до історії хвороби щодо У., слідчий СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області не зазначив, до яких саме конкретно документів та з якою метою потрібен доступ, тобто клопотання не відповідає вимогам ст. 160 КПК України.

В порушення вимог цієї ж статті у клопотанні слідчого СВ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по кримінальному провадженні №12013080040000842 не було зазначено короткий виклад обставин злочину (лише факти розгляду судами цивільних позовів), не вказана правова кваліфікація злочину, не наведено обґрунтування необхідності вилучення речей і документів.

Клопотання ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області про тимчасовий доступ до реєстраційних документів реєстраційної справи ТОВ «ТД КП «Інститут енергетичних досліджень» та їх вилучення не містило даних про те, де саме зберігаються вказані у клопотанні документи, в доданих до клопотання матеріалах ніяких доказів про те, що ці документи взагалі існують та мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні також не вказано (кримінальне провадження щодо К.)

В клопотанні про надання тимчасового доступу до речей в кримінальному провадженні, внесеному до ЕРДР 03.12.2012 року з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 185 КК України, слідчий СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області в порушення вимог ст. 163 КПК України не вказав конкретну особу, у якої може знаходитись мобільний телефон, до якого він просить надати доступ та вилучити.

Слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області звернувся до слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя з клопотанням з порушенням територіальної юрисдикції. Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12012080010000042, органом розслідування є Запорізьке ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, яке не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Хортицького району м. Запоріжжя.

Згідно протоколу від 24.11.2012 р. (справа № 4180/2012, провадження 1КС/179/2012), слідчим Енергодарського ГВ Запорізької області було тимчасове вилучене певне майно. З відповідним клопотанням слідчий звернувся до суду лише 03.12.2012 р., порушивши строки, передбачені ч.5 ст. 171 КПК України (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна).

Клопотання про продовження строку тримання під вартою Ш. надійшло до Приазовського райсуду 23.11.2012 р., строк попередньої ухвали спливав 24.11.2012 р. Таким чином було порушено вимоги ст.199 КПК України, згідно яких клопотання про продовження строку тримання під вартою подається прокурором, слідчим за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення попередньої ухвали про тримання під вартою.

Мають місце випадки, коли в порушення вимог ч.2 ст.184 КПК України копії клопотань щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали, якими обґрунтовується ці клопотання, не надаються підозрюваному, чи обвинуваченому до початку розгляду таких клопотань, в деяких-матеріалах відсутні відомості про вручення копій таких клопотань.

Так, були відсутні дані про вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Т. за ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України (Ленінський райсуд м. Запоріжжя), І. за ч.4 ст.187 КК України (Бердянський міськрайсуд).

В порушення вимог ч.5 ст.132 КПК України в матеріалах щодо продовження строку тримання під вартою відсутні постанови про продовження строку досудового слідства. Такі порушення виявлені в матеріалах відносно щодо підозрюваних Р. та К., Д. ( Токмацький район), П. (Якимівський район), К. (Запорізький район).



Якість ухвал слідчих суддів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

  Ухвала слідчого судді має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Законною є ухвала слідчого судді, що ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному розгляді всіх обставин скарги в їх сукупності, на підставі кримінального процесуального закону. Обґрунтованою є ухвала слідчого судді, яка обґрунтована на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні під час розгляду скарги.

Ухвала викладається окремим документом, її зміст за загальними правилами регламентований ст. 372 КПК України, зокрема:

- мотивувальна частина ухвали повинна містить суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався;

- резолютивна частина ухвали повинна містить висновки суду, строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Разом з тим, у КПК містяться статті, які регламентують зміст ухвал слідчого судді за наслідками розгляду конкретних видів клопотань слідчого, прокурора:

- про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом ст.152;

- про вирішення питання про відсторонення від посади ст.157;

- про тимчасовий доступ до речей і документів ст.164;

- про вирішення питання про арешт майна;

- про дозвіл на затримання з метою приводу ст.190;

- про застосування запобіжних заходів ст.196.
В ході проведення узагальнення встановлено, що в цілому ухвали слідчих суддів відповідають вимогам КПК щодо форми та змісту, містять належне обґрунтування висновків, посилання на норми кримінального процесуального закону, що регулюють відповідні правовідносини, однак разом з цим встановлено окремі випадки порушення слідчими суддями цих вимог при постановленні ухвал

Так, слідчий суддя Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя, розглядаючи клопотання слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області про надання дозволу на тимчасовий доступ та вилучення документів, здійснив розгляд клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходяться документи, посилаючись на наявність підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення документів. При цьому дані, які б свідчили про наявність такої загрози, суддя в ухвалі не навів.

Ухвали слідчих суддів за результатами розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, за виключенням випадку задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

Разом з тим, в порушення вимог ч.3 ст. 309 КПК України, в ухвалах деяких слідчих суддів є посилання на можливість оскарження ухвали в апеляційному порядку (справа № 0814/14518/2012, № 0814/14159/2012, № 0814/14402/2012, № 0814/14403/2012, №0814/14426/2012 №0814/14434/2012; №0814/14403/2012,№0814/14402/2012,№0814/14523/2012,№0814/14525/2012 №0814/14261/2012;№0814/14263/2012;№0814/14215/201 № 0814/14260/2012 Ленінський районний суд м. Запоріжжя; справа №0826/1351/2012, № 0826/1350/2012, 0826/1349/2012, № 0826/1348/2012, Чернігівський районний суд Запорізької області; Новомиколаївський районний суд Запорізької області справа № 1- кс/0817/1/2012; № 1-кс/0817/2/2012)

Виявлені випадки, коли слідчі судді Запорізького районного суду, Якимівського районного суду, вирішуючи питання про накладення арешту на майно за відсутності власника, в ухвалах не роз’яснювали положень ч.1 ст. 174 КПК України, вказували в ухвалі на те, що вона взагалі не підлягає задоволенню. Проте відповідно до п.9 ч.1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна або про відмову в ньому може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Мають місце випадки, коли ухвали слідчих суддів дуже обтяжені викладанням змісту всіх можливих статей КПК України. Так, в ухвалі щодо Д. (ст. 368 ч.3 КК України) слідчий суддя Комунарського райсуду м. Запоріжжя повністю переписав зміст ч.2 ст.192, ч.ч.1, 2 ст.184, ч.ч.1, 2 ст.177, ч.ч.3, 4 ст.183, ч.ч.1, 4,5,6 ст.194 КПК України, ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою викладена на 7 аркушах дрібним шрифтом.



2. Аналіз статистичних даних застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Станом на 01.07.2013 року з моменту набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України загальні місцеві суди Запорізької області розглянули 6828 клопотань у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що складає 66,9% від усіх розглянутих клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування.

З проведеного узагальнення вбачається, що найбільша кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження стосується розгляду клопотань органів досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей та документів. З 20.11.2012 року по 01.07.2013 року місцеві загальні суди Запорізької області розглянули 4309 клопотань даної категорії, або 63,1 % від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суддями загальних місцевих судів було задоволено 3952 клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що складає 91,7 % від усіх розглянутих клопотань даної категорії. Відповідно в задоволенні 276 або 6,4% клопотань відмовлено та 81 або 1,9% клопотань повернуто.

До повноважень слідчого судді в порядку забезпечення кримінального провадження віднесено вирішення клопотань органів досудового розслідування про арешт майна. З 20.11.2012 року по 01.07. 2013 року місцеві загальні суди Запорізької області розглянули 527 клопотань даної категорії або 7,7 % від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суддями загальних місцевих судів було задоволено 444 клопотання про арешт майна, що складає 84,3% від усіх розглянутих клопотань даної категорії. У задоволенні 47 або 8,9% клопотань відмовлено та 36 або 6,8% клопотань повернуто згідно з ч.3 ст. 172 КПК України, відносно 2 осіб клопотання скасовано згідно ст. 174 КПК України.

Також в порядку забезпечення кримінального провадження місцевими загальними судами області розглянуто 54 клопотання про застосування приводу підозрюваного, обвинуваченого та свідка, що складає 0,8 % від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суддями загальних місцевих судів було задоволено 39 клопотань про привід, що складає 72,2 % від розглянутих клопотань даної категорії, з них: привід підозрюваного – 31 клопотання, привід свідка – 8 клопотань. Повернуто 2 клопотання або 3,7% про привід та відмовлено в задоволенні 13 клопотань або 23,2% від усіх розглянутих клопотань про застосування приводу.

З 20.11.2012 року по 01.07.2013 року місцеві загальні суди Запорізької області розглянули 21 клопотання щодо відсторонення від посади, питома вага цих клопотань склала 0,3% від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження, 13 клопотань або 61,9% було задоволено, 2 або 9,5% повернуто та відповідно в задоволенні 6 клопотань або 28,6% відмовлено.

Незначну частину від загальної кількості розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження складають клопотання про накладення грошового стягнення: розглянуто 2 клопотання, з яких 1 задоволено та 1 повернуто; про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом: розглянуто 2 клопотання, з яких 1 задоволено та в задоволенні 1 відмовлено. Питома вага цих категорій заходів забезпечення кримінального провадження від загальної кількості розглянутих клопотань склала 0,06%

Також переважна кількість справ розглянута слідчими суддями за клопотанням слідчих про застосування запобіжних заходів, їх питома вага склала 28% від загальної кількості розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:


  • особисте зобов’язання;

  • особиста порука;

  • застава;

  • домашній арешт;

  • тримання під вартою.

При вивченні судової практики слідчих суддів встановлено, що у більшості випадків підозрюваним та обвинуваченим обираються запобіжні заходи у виді:

-        особистого зобов’язання – 65,5% від загальної кількості розглянутих клопотань про обрання запобіжний заходів,

-       тримання під вартою – 22,2% від загальної кількості розглянутих клопотань про обрання запобіжний заходів,

-       домашнього арешту – 8,7% від загальної кількості розглянутих клопотань про обрання запобіжний заходів,

- особистої поруки – 2,4% від загальної кількості розглянутих клопотань про обрання запобіжний заходів,

- застави – 1,5% від загальної кількості розглянутих клопотань про обрання запобіжний заходів.

З проведеного узагальнення вбачається, що переважна кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження стосувалася обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання. Місцевими загальними судами Запорізької області розглянуто 1247 клопотань даної категорії, або 63,1 % від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суддями загальних місцевих судів було задоволено 1196 клопотання про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, що складає 95,9 % від усіх розглянутих клопотань даної категорії. Відповідно в задоволенні 45 клопотань або 3,6% відмовлено та 6 клопотань або 0,5% повернуто.

Також місцевими загальними судами з 20.11.2012 року по 01.07.2013 року розглянуто 425 клопотань про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що складає 6,2 % від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суддями загальних місцевих судів було задоволено 366 клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що складає 86,1 % від усіх розглянутих клопотань даної категорії. Відповідно в задоволенні 49 клопотань або 11,5% відмовлено та 10 клопотань або 2,4% повернуто.

8,7% від усіх розглянутих клопотань про обрання запобіжного заходу склали клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, розглянуто 166 клопотань даної категорії, що склало 2,4% від усіх розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суддями загальних місцевих судів було задоволено 154 клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що складає 92,7 % від усіх розглянутих клопотань даної категорії. Відповідно в задоволенні 9 клопотань або 5,4% відмовлено та 3 клопотань або 1,8% повернуто.

Незначну частину від загальної кількості розглянутих клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження складають клопотання про обрання запобіжних заходів у виді особистої поруки: розглянуто 46 клопотань, з яких 41 клопотання задоволено, та у виді застави: розглянуто 29 клопотань, з яких 14 задоволено та в задоволенні 13 відмовлено, 2 клопотання повернуто. Питома вага цих категорій заходів забезпечення кримінального провадження від загальної кількості розглянутих клопотань склала 1,1%.

Діаграма.


3. Практика розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Узагальнення засвідчило, що слідчі судді в основному дотримуються правових підстав та встановлених кримінальним процесуальним законом порядку і строку розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При розгляді клопотання судді перевіряють, чи відповідає його зміст вимогам кримінально-процесуального закону, чи підписане воно повноваженою службовою особою і чи погоджене воно у визначених законом випадках з прокурором, вивчають надані слідчими матеріали, встановлюють наявність або відсутність всіх умов, на які посилаються слідчі, здійснюють виклик сторін, вислуховують їх пояснення і виносять умотивовану ухвалу про задоволення клопотання, відмову у задоволенні клопотання, або, керуючись роз’ясненнями Вищого Спеціалізованого Суду України від 05.04.2013 року №223-558/0/4-13, які містяться в п.10, про повернення клопотання, яке подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК України, для усунення недоліків.

Так, ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 21.06.2013 року клопотання слідчого СВ Бердянського МВ про відсторонення від посади підозрюваного М. повернуто у зв’язку з тим, що слідчий всупереч вимогам п.6 ст.155 КПК України в клопотанні не зазначив виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою повернення клопотання слідчого СВ Бердянського МВ про арешт майна щодо Г. було те, що у порушення ст.171 КПК України до клопотання не додано цивільний позов, у тексті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Підставою для повернення клопотання слідчого СВ Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області про тимчасовий доступ до одягу щодо В. з метою його вилучення, було те, що в клопотанні не зазначено підстави вважати, що речі перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної особи, не зазначено значення речей для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість використання як доказів, що містяться в речах і документах, обґрунтування необхідності вилучення речей.

25.04.2013 року слідчим суддею Василівського районного суду було розглянуто клопотання слідчого СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про тимчасовий доступ та вилучення документів, а саме: постанови № 24 територіальної виборчої комісії Василівського регіону виборчого округу № 3; розпорядження виконавчого комітету Степногірської селищної ради № 22 від 05 квітня 2002 року; рішення Степногірської селищної ради № 16 від 22.03.2006 року; рішення Степногірської селищної ради № 663-6 від 30.06.2004 року, які знаходяться у володінні архівного відділу Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4.

Клопотання повернуто слідчому для усунення недоліків, у зв’язку з тим, що у матеріалах клопотання, в порушення положень п. 4 ч. 2 ст. 160 КПК України, відсутні будь – які відомості про те, що вказані слідчим документи дійсно перебувають на зберіганні в архівному відділі Василівської РДА. Крім того, слідчим вказані не повні реквізити документів, про надання доступу до яких він просить, а саме не вказано дати прийняття постанови № 24 ТВК Василівського регіону виборчого округу № 3. Наявна у матеріалах, доданих до клопотання, довідка Степногірської селищної ради про передачу матеріалів сесій селищної ради з 2002-2006 роки на зберігання в архівний відділ Василівської РДА не є документом, що підтверджує їх наявність в архіві.(Василівський суд)

Слідчим суддею Василівського районного суду Запорізької області було повернуто клопотання слідчого СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про арешт майна по кримінальному провадженню № 12013080190001092 від 14 травня 2013 року, у зв’язку з його невідповідністю вимогам ст. 171 КПК України, а саме в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначено підстав для арешту майна, переліку і виду майна, яке підлягає арешту, його ідентифікаційних ознак, відсутні документи, що підтверджують належність майна певній особі, що унеможливлює розгляд клопотання.

Проте деякі судді все ж таки припускали порушення закону.

До Михайлівського райсуду Запорізької області 26.12.2012 року надійшло клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні за ознаками ч.1 ст. 382 КК України – про надання тимчасового доступу та можливістю вилучення виконавчого провадження про стягнення з ФГ «Вікторія» на користь щодо В. 49 967 гривень. Отримавши клопотання, слідчий суддя того ж дня розглянув його, не повідомивши особу, у володінні якої знаходяться документи, і не мотивувавши свого рішення про можливість розгляду клопотання без участі представника ВДВС Михайлівського РУЮ.

Слідчий суддя Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя, розглядаючи клопотання слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області про надання дозволу на тимчасовий доступ та вилучення в приміщенні Криворізької центральної МДПІ ДПС у Дніпропетровській області документів нормативної справи та податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Енерговосток», здійснив розгляд клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходяться речі, посилаючись на наявність підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення запрошених речей чи документів. При цьому дані, які б свідчили про наявність такої загрози, суддя в ухвалі не навів.

Частиною 4 ст. 172 КПК України закріплено право слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна, за клопотанням учасників розгляду чи з власної ініціативи заслухати свідків, дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна. Зазначеним правом судді здебільшого не користуються. А слідчий суддя Якимівського районного суду Запорізької області при розгляді клопотання слідчого про арешт майна (справа 1 КС/19/12 пров. № 5146\12) з власної ініціативи заслухав пояснення декількох свідків, що вбачається з журналу судового засідання, однак отриманні слідчим суддею відомості, що могли мати значення для розв’язання заявленого клопотання, не знайшли відображення в ухвалі, що є не зрозумілим в контексті досягнення мети.

Відповідно до ст.103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

При цьому складання протоколу судового засідання законом не передбачене. Ст.ст. 107, 108 КПК України встановлено, що під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, а рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. Застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим за клопотанням учасників процесуальної дії.

Розглядаючи клопотання слідчих, слідчі судді допускають різноманітне фіксування перебігу судового засідання: як у протоколі судового засідання, так і журналі судового засідання, шляхом фіксації за допомогою технічних засобів.

Так, розглядаючи клопотання про тимчасовий доступ до роздруківки фотоспостереження або носіїв інформації з відеоспостереженням банкомату в АТ«Ощадбанк» у кримінальному провадженні за заявою С. за фактом крадіжки гаманця, в якому знаходились банківські картки, слідчим суддею Якимівського райсуду Запорізької області судовий розгляд клопотання зафіксовано у протоколі судового засідання.

Слідчим суддею Бердянського міськрайсуду Запорізької області у кожному випадку розгляду клопотання слідчого застосовується фіксація за допомогою технічних засобів, в матеріалах справи міститься диск і журнал судового засідання: провадження № 0828/5187/2012; 0828/5023/2012; 0828/5103/2012; 0828/5105/2012; 0828/5104/2012 та інші. Разом з тим, ні в одному провадженні не було заявлено клопотання учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування, дані про підстави такого рішення слідчого судді також відсутні, як і відомості про прийняття суддею рішення про застосування технічних засобів фіксування

Розгляд клопотань про накладення арешту на майно, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, може відбуватися у відповідності до вимог ч.2 ст. 172 КПК України, без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника.

Натомість, судді не завжди обґрунтовують необхідність зазначеного порядку розгляду клопотання, не звертають увагу чи наявна обґрунтована підозра щодо дій з боку підозрюваного, іншого власника майна стосовно знищення, пошкодження, схову заявленого у клопотанні майна.

Відповідно до ч.7 ст. 173 КПК України копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Цих вимог слідчі судді, в тому числі і вирішуючи питання щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно громадян за відсутності їх власників, ініціаторів клопотання, не завжди дотримуються.

Такі випадки мали місце у Ленінському районному суді м. Запоріжжя, Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя, Хортицькому районному суді м. Запоріжжя, Енергодарському міському суді Запорізької області, Оріхівському районному суді Запорізької області, Василівському районному суді Запорізької області.

В деяких ухвалах про продовження строку тримання під вартою в резолютивній частині зазначено про продовження строку тримання під вартою до 3-х місяців, до 4 місяців, незважаючи на те, що згідно п.1 ст.197 строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, слідчі судді зобов’язані одночасно вирішувати питання про визначення розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, окрім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК, якою передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави у певних випадках. Таким чином визначення розміру застави є обов’язком, а не правом слідчого судді, за виключенням випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК.

Саме через не застосування слідчим суддею Приморського районного суду Запорізької області цієї норми, було скасовано ухвалу по справі № 1-кс/326/211/2013 за клопотанням про застосування запобіжного заходу відносно К. у вигляді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області (справа № 314/2630/13-к, провадження № 1-кс/314/241/2013) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Р., ухвалою суду другої інстанції від 20.05.2013 року була скасована та постановлена нова ухвала якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Вільнянського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про застосування відносно Р. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Матеріали клопотання не містили доказів обґрунтованості підозри стосовно Р. щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області частково задоволено клопотання Мелітопольського міжрайонного прокурора про застосування щодо А. тимчасового арешту на строк 40 діб та застосовано тимчасовий арешт на 30 діб до надходження у встановленому законом порядку клопотання про його екстрадицію до Російської Федерації. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області ухвалу скасовано і застосовано щодо А. тимчасовий арешт на 40 діб до надходження у встановленому законом порядку клопотання про його екстрадицію до Російської Федерації, оскільки колегія суддів судової палати вважала, що суддя при ухваленні рішення помилково не врахував положення, які містяться у Протоколі від 28.03.1997 до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 статтю 62 цієї Конвенції, згідно з якою строк тимчасового арешту складає 40 діб (справа № 320/3304/13-к)

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка