Узагальнення судової практики застосування Хмельницьким окружним адміністративним судом глав 1-4 розділу ІІІ кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ у 2013 році



Скачати 188.66 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір188.66 Kb.
Узагальнення судової практики

застосування Хмельницьким окружним адміністративним судом глав 1-4 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ у 2013 році
За 2013 рік до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшло 5003 справи, постановлено остаточних судових рішень - 5190 справи.

Підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення слугують порушення норм матеріального або процесуального нрава, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З метою наочності прояву вищезазначених підстав, на основі аналізу
фактичних обставин справ, судові рішення які скасовано із підстав неправильного застосування процесуального закону, слід виокремити критерії оцінки правильності юридичної кваліфікації, недотримання яких стало підставою для застосування судами апеляційної інстанції статтей 201 та 202 КАС України.

Відповідно до ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

- подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієдатність;

- має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;

належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;

-подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

-немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

1. Встановлення факту чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Встановлення даного факту при огляді позовної заяви має визначальне значення.

За приписами частини 7 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Повноваження особи як представника, яка представляє інтереси особи на підставі довіреності повинні бути безпосередньо обумовлені цією довіреністю.


Вважається за необхідне, що у довіреності мають бути визначені та конкретизовані права представника на вчинення процесуальних дій на які його уповноважено, чи наділено правом звернення представником до судів України в інтересах довірителя, у тому числі підписувати та подавати позовні заяви в інтересах довірителя.

Дану позицію відображає ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 р. у справі за позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, Старокостянтинівське відділення до фізичної особи-підприємця К про стягнення податкового боргу, відповідно якій, позовну заяву повернуто представнику у зв’язку із тим, що довіреністю від 19.07.2013 р. №__, гр. С. не наділено правом підпису та подачі позову до Хмельницького окружного адміністративного суду та будь-яких інших судів України. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. ухвалу ХОАС від 23.12.2013 р. скасовано як таку, що перешкоджає судовому розгляду, чим було порушено право податкового органу на доступ до правосуддя. Колегія суду в ухвалі зазначила, що із тексу вказаної довіреності представника С наділено правом представляти інтереси Красилівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в усіх державних органах, установах, підприємствах, місцевих, апеляційний судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді України з усіма права та обов'язками, а також підписання усіх процесуальних документів.

Єдиної усталеної практики у Хмельницькому окружному адміністративному суді із даного питання не існує, а тому, нагальним є питання у отриманні рекомендацій по даному питання з метою вироблення єдиної практики.

2. Встановлення чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проблема розмежування різних видів судової юрисдикції вважається найскладнішою серед тих, що обумовлені запровадженням нових Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства. При цьому причиною цієї проблеми часто називають недосконалість законодавчого визначення предмету адміністративної юрисдикції.

З метою належного захисту прав, свобод фізичних осіб, прав, свобод та


законних інтересів юридичних осіб, слід чітко розмежовувати юрисдикцію різних судів. Відмітимо, що юрисдикція - це передбачена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. В той же час, підсудність в адміністративному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками системи адміністративних судів і між адміністративними судами однієї ланки щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції.

Питання адміністративної юрисдикції і підсудності адміністративних справ врегульовані главою 12 розділу II КАС України. їх невірне тлумачення призводить до скасування судових рішень.

До прикладу, ухвалою ХОАС від 11.03.2013 (справа №2270/7689/12) закрито провадження у справі за позовом А до Центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби про стягнення коштів та роз'яснено позивачу, що розгляд його справи віднесено до суду цивільної юрисдикції. Вказана ухвала скасована ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду (далі - ВААС, суд апеляційної інстанції) від 23.04.2013, якою встановлено, що в даному випадку працівники Центру є
посадовими особами відповідно до Митного кодексу України, відтак спірні
правовідносини пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її
проходження, звільнення з публічної служби і, відповідно, даний спір є публічно-правовим, а тому, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначено, що справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.І ст.З КАС України). Згідно з п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Центр підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби, згідно Статуту, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, є спеціалізованою митною установою, що підпорядковується Державній митній службі України. Працівники Центру є посадовими особами митної служби (ст.407 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), їм присвоюються спеціальні звання.

У справі №822/2189/13-а ухвалою ХОАС від 1 1.06.2013 роз’єднано позовні вимоги та адміністративну справу за позовом О до Хмельницької митниці про скасування постанови, повідомлення-вимоги та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про скасування постанови Хмельницької митниці від 17.04.2013 у справі про порушення митних правил передано на розгляд Хмельницького міськрайонного суду. Приймаючи рішення про


передачу справи в частині позовних вимог про скасування постанови Хмельницької митниці від 17.04.2013 у справі про порушення митних правил на розгляд Хмельницькому міськрайонному суду, суд першої інстанції послався на норми ст.18 КАС України, відповідно до якої місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також на вимоги ст.21 КАС України згідно яких заявлені позивачем вимоги не пов’язані між собою. Скасовуючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно ч.І ст.21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Так, позовні вимоги про скасування
повідомлення-вимоги відповідача №__ від 17.04.2013 про вивезення транспортного засобу за межі митної території України або оформити інший митний режим та зобов’язання відповідача встановити для транспортного засобу AUDI А6 2.6 TDI КОМВІ кузов номер __, реєстраційний номер__ режим тимчасового ввезення транспортного засобу комерційного використання із строком перебування в Україні, що не перевищує трьох років є наслідком вирішення питання про притягнення гр. О до адміністративної відповідальності за порушення митних правил на підставі оскаржуваної позивачем постанови Хмельницької митниці №__ від 17.04.2013, а, відтак, в розумінні ст.21 КАС України є взаємопов’язаними та їх розгляд повинен здійснюватись окружним адміністративним судом.

Окрім цього, у проваджені Хмельницького окружного адміністративного


суду перебувало ряд справ, аналогічних справі №822/3380/13-а за позовом
Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Товариства з
додатковою відповідальністю про стягнення безпідставно виплаченої пенсії, у якій ухвалою суду від 23.08.2013 року відмовлено у відкритті провадження із підстави - не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, так як позивачем не заявлено вимог про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача як суб'єкта, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2013 р. ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Товариства з додатковою відповідальністю про стягнення безпідставно виплаченої пенсії скасовано, а справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду із підстави. Скасовуючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції
вказав, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта
владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому
чинним законодавством владні управлінські функції у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому, позивач вважає, що підставою для звернення до суду з позовом про стягнення сум надмірно виплаченої пенсії, є протиправна діяльність іншого учасника цих відносин, а саме страхувальника (відповідача), у вигляді подання недостовірних даних.

Тому, виходячи із статусу учасників даних правовідносин (пенсійний орган - страхувальник), змістом спірних правовідносин (загальнообов’язкове державне пенсійне страхування), які виникають у зв'язку із здійсненням позивачем владних управлінських функцій, вказаний спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, на те, що хоча
позивач і визначив відповідачем ТзДВ, вказуючи, що дії останнього призвели до надмірних виплат, висновок про обґрунтованість позову в т.ч. і щодо визначення належного відповідача, правової природи самого стягнення, можливо зробити тільки на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених належними та допустимими доказами.

Із приводу зазначеного, ХОАС зазначає, що на даний момент у суді


вироблено загальну практику по даних категоріях справ. Разом з тим, слід
зазначити, що пунктом 16.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України про окремі питання юрисдикції адміністративних судів №8 від 20.05.2013 року встановлено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владнихуправлінських функцій. У зв'язку з цим, через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду №2 від 14.02.2014 року, пункти 16.2 і 24 виключені з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”, із чого вбачається, що дана категорія спорів – стягнення надміру виплачених сум пенсій як із юридичних, так і з фізичних осіб виключена із компетенції адміністративних судів.

3. Строки звернення до адміністративного суду, підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Так, у справі №822/2647/13-а судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу ХОАС від 05.07.2013 внаслідок неврахуванням останнім доводів позивача про те, що він в січні 2013 року з'явився до пенсійного органу та зізнався про неправомір неотримання грошових сум, а також вчиняв дії щодо добровільного погашення суми зайво отриманої пенсії, проводивши часткові виплати суми. Проте гр. Д .02.2013 повторно з'явився до відповідача та написав заяву, якою просив повернути заяву від 31.01.2013 про повернення зайво сплачених коштів.

Таким чином, право звернення до суду у позивача виникло з моменту припинення добровільних виплат відповідачем зайво отриманої суми пенсії, а отже з 01.02.2013 року. Як наслідок, звертаючись до суду в червні 2013 року позивач дотримався строків звернення до суду, встановлених 4.2 ст.99 КАС України.

У справі №822/2689/13-а суд апеляційної інстанції встановив, що на копії повідомлення про вручення оскаржуваної вимоги, відсутній особистий підпис позивача про отримання даної вимоги, що порушує Правила надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 року. Тому дане повідомлення не є допустимим доказом в розумінні ст.70 КАС України і безпідставно взято ХОАС до уваги при вирішенні питання про початок перебігу строку звернення до суду. оскільки позивачу стало відомо про наявність боргу під час особистого звернення до відповідача 30.05.2013 року, позовну заяву до суду подано 13.06.2013 року, тому строк, встановлений ч.5, ст.99 КАС України не є пропущеним.

ХОАС у справі №822/18/13-а зроблено висновок про те, що звернення


позивача до Хмельницького міськрайонного суду з позовом не є перешкодою для своєчасного звернення з таким самим позовом до ХОАС, а, відтак, відмовлено в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, визнавшизазначене неповажними причинами його пропуску. Скасовуючи дану ухвалу, суд апеляційної інстанції встановив, що в даному випадку слід враховувати, що норми процесуального законодавства унеможливлюють одночасний розгляд тотожних справ різними адміністративними судами. Одночасне звернення з позовом і до
Хмельницького міськрайонного суду як до адміністративного суду, і до ХОАС понесло б за собою грубе порушення позивачем вимог ст.49 КАС України, відповідно до яких, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ВААС в ухвалі від 12.06.2013 (справа №822/1229/13-а) констатовано


передчасність висновків ХОАС щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, встановленого ч.З ст.99 КАС України, оскільки з прохальної
частини позовної заяви неможливо в повній мірі встановити, що саме слугує
предметом оскарження у даній справі: звільнення позивача з посади консультанта з кадрової роботи Красилівського районного суду, або ж безпосередньо сам наказ про звільнення з посади секретаря судових засідань Красилівського районного суду датований 31.01.2013 року, оскільки єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача є безпосередньо скасування наказу про звільнення із займаної посади. Тобто, у даному випадку, суд першої інстанції повинен був серед іншого запропонувати позивачу уточнити заявлені ним позовні вимоги щодо предмету оскарження у даній справі, та вже згодом, встановивши зазначені обставини, вирішувати питання стосовно дотримання вимог ч.З ст.99 КАС України.

Окремо зауважимо, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення (справа №822/2689/13-а), що випливає з п.5 ч.І ст.107 КАС України, відповідно до якого суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Саме такий висновок, повинен міститися вмотивувальній частині ухвали при вирішенні питання про відкриття провадження.

При цьому слід зазначити що правила ст.102 КАС України, щодо поновлення чи продовження процесуальних строків, не поширюються на строк звернення до адміністративного суду. Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. При цьому, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і під час підготовчого чи судового розгляду справи. Строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України, є аналогом строку позовної давності з тією відмінністю, що останній застосовуються для цілей цивільного і господарського процесів. При цьому відповідні положення Цивільного кодексу України не передбачають інституту відновлення строку позовної давності, проте передбачають інститут надання порушеному праву захисту після закінчення строку позовної давності, якщо суд знайде поважні причини пропуску строку позовної давності (ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України). Стаття 100 КАС України до внесення в неї
змін Законом України від 07.07.2010 №2453-VI (Закон України «Про судоустрій і статус суддів») також не використовувала по відношенню строку на звернення в адміністративний суд терміну «відновлення строку». Після внесення змін 07.07.2010, ст. 100 КАС України, передбачаючи «відновлення строку на звернення до адміністративного суду», пішла в розріз з формулюванням ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, яка жодного відновлення строку не передбачала, і не передбачає на даний час. Сьогоднішнє повернення законодавця до попереднього формулювання ст.100 КАС України, приводить норми КАС України у відповідність з аналогічними нормами Цивільного кодексу України, і позивачу надається захист поза строком, передбаченим ст.99 КАС України, проте суд не відновлює цей строк.

4. Повернення позовної заяви та залишення без розгляду.

Однією з підстав для повернення позовної заяви позивачу є не усунення
позивачем недоліків позовної заяви (п.1 ч.З ст.108 КАС України). Однак, в даному випадку слід враховувати обставини, за яких вони не були усунені. їх неврахування зумовило скасування апеляційною інстанцію судових рішень ХОАС у ряді справ, наприклад, №2270/6967/12, №822/234/13-а, №822/1222/13-а, №822/742/13-а, №2-н-13/6354-а.

У справі №2270/6967/12 ухвалою ХОАС від 03.04.2013 позовну заяву


суб'єкта підприємницької діяльності В до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасуваннярішення про застосування фінансових санкцій залишено без руху на підставі ч.З
ст. 106 та ч.І ст.108 КАС України, надано позивачу строк для усунення недоліків та ухвалою від 17.04.2013 позовну заяву повернуто позивачу, оскільки вказані недоліки не було усунено у встановлений строк. Скасовуючи зазначену ухвалу, ВААС зазначив, що позивачем документи на усунення недоліків позовної заяви надсилались до суду засобом поштового зв’язку 15.04.2013, то суд мав би врахувати розумний строк на доставку документів поштою, а також те, що у такому випадку позивач не пропустив строк на усунення недоліків позовної заяви.

У справі №822/234/13-а ухвалою ХОАС від 11.01.2013 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця П, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Держспоживінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови, залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ст. 106 КАС України і надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 22.01.2013. Дана ухвала отримана позивачем 23.01.2013. На адресу суду 23.01.2013 надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви із квитанцією про сплату судового збору, уточненою позовною заявою та свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи- підприємця. При поверненні позовної заяви ухвалою від 28.01.2013, суд першої інстанції виходив з того, що уточнена позовна заява та свідоцтво надані в двох екземплярах, хоча в заяві на усунення недоліків вказано про їх додавання в кількості трьох екземплярів, про що відділом документального забезпечення складено акт №__ від 23.01.2013 року, отже, позивач не додав усіх копій уточненого адміністративного позову, а тому не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем було виконано вимоги ухвали суду першої інстанції від 11.01.2013, оскільки фактом, яким підтверджується кількість копій документів, які позивач подала до суду при усуненні недоліків позовної заяви є штамп ХОАС за


вх.№__ від 23.01.2013, оскільки при прийнятті позовної заяви, працівником
суду першої інстанції було перевірено кількість копій доданих документів в
результаті чого уточнення позовних вимог та виправленні недоліки позовної заяви було прийнято та зареєстровано.

Підставою для залишення позовної заяви без розгляду є, зокрема, повторне неприбуття позивача у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності (п.4 ч.І ст.155 КАС України).

Чинне законодавство містить норми, які регламентують порядок надісланнята повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.З ст.ЗЗ КАС України судовий виклик або судове


повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом,
телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими
особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Також, пунктом 1 Правил надання послуг поштового зв’язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (надалі Правила №270), рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Згідно з п.17 Правил № 270,


рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити
особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Окрім того, пункти 99, 106 Правил №270 встановлюють особливості


доставки, вручення, а також повернення повідомлення про вручення поштового відправлення внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» за зворотною адресою. Таким чином, матеріали адміністративної справи повинні містити докази вручення позивачеві або його представнику повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання. Також правила вручення повісток визначенні ст.35 КАС України.

Як наслідок, ухвалою ВААС від 19.03.2013 скасовано ухвалу ХОАС від 25.01.2013 р., якою залишено без розгляду позовну заяву відповідно до п.4 ч.І


ст.155 КАС України внаслідок повторно неприбуття позивача у судове засідання, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, визначені ст.35 КАС України, що свідчили б про належне сповіщення позивача про призначене судове засідання (справа №2270/6080/12).

У справі №2а-7021/10/2270 ВААС встановлено безпідставність висновків суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про дату, час та місце судових засідань телефонограмою, оскільки відповідно до ст.35 КАС України такий вид повідомлення станом на день винесення оскаржуваної ухвали КАС України не передбачений.

Окремо зауважимо, що в межах даного критерію слід врахувати ще й те, що “повторне неприбуття” як підстава для залишення позовної заяви без розгляду означає нез’явлення у судове засідання два чи більше рази без поважних причин протягом усього строку розгляду справи ( а не обов’язково двічі підряд), а можливість неприбуття у судове засідання без поважних причин через раз призводитиме до порушення законодавчо встановлених строків розгляду справ та матиме негативний вплив на ефективність судочинства. Аналогічна думка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2011 року №К/9991/15646/11.

5. Недотримання принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи.

Відмітимо, що принцип офіційного з’ясування всых обставин справи притаманний суто адміністративному судочинству та є фактично вихідним положенням, функціонування якого має відбуватися з метою здійснення адміністративного судочинства в цілому. Його правовому регулюванню присвячені ч.4, 5 ст.11 КАС України, відповідно до яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. суд повинен запропонувати особам ,які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Недотримання судом зазначеного принципу призвело до помилкового висновку про розмір стягнення субсидії (справа №822/2382/13-а), оскільки судом не витребувано матеріали особової справи відповідача, відповідно до яких змінено розмір субвенції у зв’язку із зміною категорії та перерахунком вартості природного газу.

6. Необхідність вирішення в судових рішеннях питання судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторонни, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного буджету України (або відповідногомісцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, суду слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Зазначена правова позиція міститься і в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 №2135/11/13-11. Наприклад, «Присудити на користь гр. Н судові витрати у розмірі 38,54 грн. (судовий збір), які підлягають обов’язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб’єкта владних повноважень – управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області» (постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 р. у справі №822/1490/13-а).

Підсумовуючи усе вищезазначене, відмітимо, що з метою недопущення як вищеописаних помилок, так і усунення можливості неоднакового застосування норм матеріального та процесуального права, в ХОАС постійно:

- відпрацьовуються механізми швидкого обміну інформацією (наприклад,


проводяться онлайн конференції як з судами Вінницького апеляційного округу, так і з іншими органами та установами; централізовано здійснюється ознайомлення суддів з практикою застосування норм матеріального та процесуального права і новелами законодавства);

- постійно проводиться робота з вивчення та аналізу практики вищестоящих


судів та Європейського суду з прав людини із метою недопущення у подальшій діяльності порушень, констатованих ними;

- систематично здійснюються узагальнення в окремих категоріях справ;

- аналізуються причини помилок, допущених суддями при здійсненні правосуддя, та обговорюються ці питання на зборах суддів;

- здійснюється постійний контроль за дотриманням процесуальних строків


при розгляді справ.

Вжиття вказаних заходів щодо вироблення однакової судової практики при застосуванні законодавства, та усунення помилок в його трактуванні, сприяє оперативності та ефективності розгляду справ, підвищує рівень захищеності прав і свобод громадян, а, відтак, і зміцнює довіру до судової системи України, підтримуючи її вектор на постійне вдосконалення.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка