Утилізація мисливської здобичі на Амвросіївському пізньопалеолітичному комплексі



Скачати 311.64 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір311.64 Kb.

Сніжко Ірина Анатоліївна, кандидат історичних наук, 2001 р. 
Тема: Утилізація мисливської здобичі на Амвросіївському пізньопалеолітичному комплексі

(текст автореферату)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реконструкція способу життя пізньопалеолітичного населення передбачає всебічну характеристику різних напрямків його діяльності, в тому числі таких важливих складових господарського процесу як полювання та подальша утилізація здобичі. Під утилізацією тут розуміється процес розбирання туш забитих тварин для забезпечення продуктів харчування.

У вітчизняному палеолітознавстві дослідженню утилізації мисливської здобичі приділялося мало уваги. Протягом останнього десятиріччя інтерес до цієї проблематики зріс, проте дослідження процесу розбирання здобичі на деяких східноєвропейських стоянках обмежувалося планіграфічним та статистичним вивченням фауністичних решток, на яких, через недостатній стан збереженості їх поверхні безпосередні сліди утилізації не збереглися.

Амвросіївський комплекс, що включає стоянку та кістковище, місце забою бізонів з добре збереженим культурним шаром та фауністичними рештками – ідеальна пам'ятка для дослідження утилізації здобичі. Завдяки дослідженням 1980-90-х років тут було зібрано та зафіксовано різноманітні свідоцтва утилізації мисливської здобичі – колекції кісток з нарізками і давніми зламами та крем'яних знарядь розбирання, особливості культурного шару, пов'язані з цим процесом. Наявність достатньої джерельної бази та відповідних методичних розробок забезпечили можливість дослідження процесу утилізації мисливської здобичі на цій пам'ятці і, таким чином, значно поповнили базу для реконструкції стратегії здобування засобів існування та способу життя пізньопалеолітичного населення. Все це визначає актуальність обраної теми.



Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках комплексної планової наукової теми відділу археології кам'яного віку Інституту археології НАН України "Кам'яний вік на території України", N держреєстрації 0199U003880.

Метою дослідження є відтворення процесу утилізації мисливської здобичі на Амвросіївському комплексі, що і визначає завдання роботи, які включають: тафономічні дослідження фауністичних решток (відокремлення слідів, що виникли під дією природних факторів від тих, що сформувалися внаслідок людської діяльності); аналіз слідів різання крем'яними знаряддями та зламів на кістках, їх планіграфічне та стратиграфічне співвідношення в культурному шарі; відтворення етапів та способів утилізації здобичі та побудова моделі розбирання мисливської здобичі для даної пам'ятки.

Методична база дослідження включає методи тафономічного, планіграфічного та мікростратиграфічного дослідження культурного шару, геологічного та палеогеографічного моделювання навколишнього середовища, трасологічний метод вивчення свідоцтв розбирання на кістках та знаряддях розбирання, метод етнографічного моделювання розбирання мисливської здобичі.

Об'єктом дослідження є Амвросіївський пізньопалеолітичний комплекс, аналогічні пізньопалеолітичні степові пам'ятки Східної Європи та палеоіндіанські стоянки мисливців на бізонів Північної Америки. Предметом дослідження є колекції фауністичних решток із слідами утилізації та крем'яних знарядь розбирання, планіграфічні та стратиграфічні особливості культурного шару Амвросіївського кістковища бізонів.

Джерельну базу дослідження становлять матеріали, отримані під час розкопок кістковища, головним чином тих, що проводилися протягом 1980-90-х років за безпосередньої участі дисертантки. Процес утилізації здобичі досліджено на основі вивчення колекцій з 175 кісток із слідами нарізок, 294 кісток з давніми зламами, крем'яних та кістяних знарядь, що зберігаються в фондах Інституту археології НАН України. Використано також матеріали попередніх років досліджень, які зберігаються в фондах Донецького обласного краєзнавчого музею та Інституту зоології НАН України, опубліковані матеріали пам'яток мисливців на бізонів Північного Причорномор'я та Приазов'я (Анетівка II, Кам'яна Балка II), північно-американських кістковищ бізонів (Егейт Бейсін, Каспер, Олсен-Чаббек, Джонс-Міллер, Галл Лейк та ін.), а також етнографічні свідоцтва та опубліковані дані експериментального розбирання туш тварин.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняному палеолітознавстві процес утилізації мисливської здобичі досліджено не тільки завдяки планіграфічним та статистичним спостереженням за розподілом фауністичних решток на площі пам'ятки, а й на основі аналізу колекцій кісток з безпосередніми свідоцтвами утилізації та крем'яних знарядь розбирання. Вивчено способи та етапи розбирання туш тварин на кістковищі, створено модель розбирання здобичі амвросіївськими мисливцями та проведено її порівняльний аналіз з відповідними моделями деяких пізньопалеолітичних та палеоіндіанських пам'яток. Більш впевнено доведено зв'язок формування пам'ятки з проведенням полювань на бізонів та їх утилізацією, встановлено специфіку функцій у цьому процесі кістковища як місця первинного і вторинного розбирання і стоянки як місця, переважно, вторинного розбирання і споживання м'ясної їжі.

Практичне значення одержаних результатів. Результати, отримані внаслідок виконання даної роботи, дозволяють відтворити процес формування і функціонування як конкретної пам'ятки – Амвросіївського комплексу, виникнення якого безпосередньо пов'язано з полюванням на бізонів, так і допоможуть в дослідженні інших пам'яток. Основні методи, застосовані для вивчення фауністичного матеріалу кістковища, можуть бути використані під час дослідження інших пізньопалеолітичних пам'яток, у складі культурного шару яких представлений остеологічний матеріал. Основні висновки дисертації слугуватимуть матеріалом реконструкції способу життя пізньопалеолітичного населення, яка може бути використана для написання узагальнюючих наукових, науково-популярних праць, підручників та лекцій для вузів, створення музейних експозицій.

Особистий внесок здобувача у роботах, виконаних у співавторстві з О. О. Кротовою, полягає в публікації та аналізі матеріалів із слідами утилізації мисливської здобичі. В самостійних роботах автором проведений планіграфічний аналіз розподілу кісток із слідами розбирання у культурному шарі пам'ятки та порівняльний аналіз моделей розбирання здобичі на Амвросіївському кістковищі та деяких степових пам'ятках мисливців на бізонів, що дозволило визначити їх загальні і специфічні риси, узагальнено методи дослідження слідів утилізації мисливської здобичі в пізньому палеоліті.

Апробація результатів дисертації відбувалася у доповіді, зробленій під час Радянсько-Американського семінару з питань проблем культурної адаптації в епоху верхнього палеоліту (1989 р.), на конференціях у Херсоні (1990 р.), Санкт-Петербурзі (1991 р.), Донецьку (1995, 1998 рр.), Києві (1999 р.), Харкові (2000 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у 6 публікаціях, в тому числі: в 4 статтях, надрукованих у фахових наукових журналах, 2 – у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Рукопис складається із вступу, п'яти розділів (з підрозділами) та висновків (183 сторінки), списку використаних джерел (210 найменувань), таблиць та ілюстрацій у двох додатках (12 таблиць, 26 фотознімків, 52 графічні ілюстрації). Загальний обсяг роботи- 299 сторінок.
ЗМІСТ РОБОТИ
Вступ
У вступі обгрунтовано актуальність і наукову новизну теми, сформульовано мету та основні завдання дослідження, визначено його методичну та джерельну базу, практичне значення роботи. Також наведені дані про апробацію результатів і характеристику одержаних результатів роботи.
Розділ 1. Історія дослідження Амвросіївського комплексу. Історіографія проблеми утилізації мисливської здобичі. Методи дослідження.
Історія дослідження. Амвросіївський пізньопалеолітичний комплекс, що складається із стоянки та кістковища, розташований у південно-східній частині України, біля м. Амвросіївка Донецької області. Пам'ятка знаходиться у верхів'ях балки Казенної, що впадає справа до річки Кринка (притока р. Міус). Вперше на наявність на схилі одвершку Казенної балки остеологічних решток вказав Б. Ф. Мефферт. Відкриття Амвросіївського комплексу як археологічного об'єкту належить В. М. Євсєєву, який досліджував пам'ятку 1935 р. В 1940 р. дослідження були продовжені експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом І. Г. Підоплічка. У 1949 р. експедиція працювала під керівництвом І. Г. Підоплічка та П. Й. Борисковського і провела великі розкопки кістковища, у 1950 р. експедиція під керівництвом П. Й. Борисковського досліджувала стоянку (Євсєєв, 1947; Пидопличко, 1953; Борисковский, 1953).

Починаючи з 1978 р. і до теперішнього часу (з незначними перервами) пам'ятку досліджує експедиція під керівництвом О. О. Кротової (Krotova, Belan, 1993). З 1986 до 1994 р. тривали розкопки кістковища: досліджувались дві ділянки у східній (Центральний розкоп) та західній (Західний розкоп) його частинах. Ці дослідження із застосуванням сучасної методики дали змогу більш точно оцінити розміри кістковища, простежити етапи його формування, конструктивні деталі та функціональні особливості і вийти на якісно новий рівень інтерпретації цього археологічного об'єкту. На сьогоднішній день пам'ятка досліджена на значній площі: на кістковищі розкопано 320 м2, на стоянці – 150 м2. В результаті одержана велика колекція фауністичного матеріалу, виробів з кременю та кістки, в тому числі колекції кісток зі слідами утилізації та знарядь розбирання, які лягли в основу даного дослідження.



Історіографія проблеми утилізації мисливської здобичі. Перша у світовій археологічній практиці спроба вивчення процесу розбирання туш тварин за археологічним матеріалом належить російському вченому М. Ф. Кащенку. Велику увагу комплексному вивченню фауністичних решток приділяли Г. А. Бонч-Осмоловський та В. І. Громов. На наявність нарізок і зламів, як слідів розбирання на кістках, вказували також деякі інші дослідники. Але, на жаль, на більшості пізньопалеолітичних пам'яток стан збереженості фауністичного матеріалу виключає можливість дослідження процесу утилізації шляхом вивчення його свідоцтв безпосередньо на кістках, лишаючи тільки можливість спостереження за планіграфічним розподілом та відносною кількістю різних груп скелетних елементів. Такі роботи були проведені на стоянках Анетівка II та Кам'яна Балка II (Станко, 1989, Leonova, Min’kov, 1988). Це дало змогу реконструювати послідовність операцій по обробці мисливської здобичі, а також локалізувати на площі пам'ятки місця, де така діяльність відбувалась. У загальному контексті реконструкції способу життя пізньопалеолітичних мисливців степової зони до питання розбирання здобичі звернувся Г. Є. Краснокутський (Krasnokytskiy, 1996).

Серед пам'яток з фауністичними рештками у культурному шарі, що дають можливість відтворювати процеси розбирання здобичі, особливе місце займає Амвросіївське кістковище. На сьогодні це єдиний об'єкт на нашій території, де стан збереженості кісток дозволяє безпосередньо на них вивчати свідоцтва утилізації.

Перший дослідник комплексу В. М. Євсєєв інтерпретував кістковище як місце звалища непотрібних кісток поблизу житла людини, тому не дивно, що він не звернув уваги на свідоцтва розбирання, відзначивши лише наявність у шарі груп кісток в анатомічному порядку.

Результати досліджень пам'ятки під керівництвом І. Г. Підоплічка та П. Й. Борисковського, а також їх погляди на інтерпретацію пам'ятки були викладені у серії статей. І. Г. Підоплічко наголосив, що в Амвросіївському комплексі відображені сліди діяльності давньої людини, тісно пов'язані з полюванням. На основі аналізу залягання кісток та складу фауністичної колекції він зробив висновок, що полювання загоном становило один мисливський епізод і припадало на кінець травня – червень. П. Й. Борисковський дотримувався іншого погляду – він вважав кістковище культовим місцем, куди мешканці розташованої поблизу стоянки скидали кістки забитих на полюванні бізонів. Ознайомившись з результатами досліджень пам'ятки, П. П. Єфименко відзначив, що Амвросіївське кістковище, безсумнівно, пов'язано з мисливською діяльністю палеолітичних людей і виникло внаслідок неодноразових загінних полювань, а стоянка – місце, де люди лишались на деякий час для обробки здобичі та заготовки м'яса (Пидопличко, 1953; Борисковский, 1951, 1953; Ефименко, 1953).

Серед сучасних дослідників також існує кілька точок зору на природу формування кістковища. В. Н. Станко поділяє думку П. Й. Борисковського: за його інтерпретацією Амвросіївське кістковище є ритуальним мисливським комплексом, який пов'язаний із стоянкою (резидентним поселенням), що знаходиться поруч. На думку І. В. Сапожнікова, в Амвросіївці відбувались неодноразові сезонні полювання на бізонів, на місці забою проводилось розбирання туш тварин і ритуальні обряди. На думку Н. Б. Леонової та Є. В. Мінькова комплекс включає мисливський табір і пов'язане з ним місце забою та розбирання здобичі, де могли відбуватися певні ритуальні дії. Г. Є. Краснокутський приєднався до інтерпретації Амвросіївського кістковища як класичного місця забою тварин, що має аналогії серед пам'яток Північної Америки (Stanko, 1999; Сапожников, 1989, 1992, 1995; Ленонова, Миньков, 1987; Krasnokytskiy, 1996).

Нові дослідження 1980-90-х років дали змогу дещо під іншим кутом розглянути матеріали Амвросіївського комплексу. З'явились нові геолого-стратиграфічні дані, по остеологічним зразкам були отримані серії радіовуглецевих дат. Виходячи з нових відомостей, одержаних завдяки археологічним та палеозоологічним дослідженням, О. О. Кротова розглядає формування кістковища як результат неодноразових, очевидно, різносезонних полювань на бізонів з використанням природної пастки – уступу на борту одвершку балки, імовірно, з наявністю штучної конструкції (Кротова, 1986; Krotova, 1999).

На пам'ятці під час досліджень провадився цілеспрямований пошук особливостей культурного шару та кісток зі слідами утилізації мисливської здобичі. Роботи, що велися у цьому напрямку, грунтувалися на використанні комплексу методів, розроблених вітчизняними та американськими фахівцями. Опис конкретних методів роботи з моделювання процесу утилізації та використання результатів подібних досліджень для історичних реконструкцій викладені у роботі І. А. Сніжко. Самостійно та у співавторстві з О. О. Кротовою автором дисертаційної роботи були розглянуті свідоцтва утилізації, що походять з Амвросіївського кістковища: окремо сліди нарізок на кістках бізонів та сліди давніх зламів. Наступним етапом стало дослідження особливостей планіграфічного розміщення свідоцтв розбирання у культурному шарі кістковища. Отримані результати дозволили дійти висновку, що кістковище було не тільки місцем забою бізонів під час полювання, але і місцем розбирання, а також запропонувати модель утилізації мисливської здобичі. Для здійснення порівняльних досліджень були залучені матеріали інших пам'яток степовї зони, що містять у культурному шарі кістки бізонів (Анетівка II, Кам'яна Балка II) (Кротова, Сніжко, 1993, 1996; Сніжко, 2000, 2000а).

Велика кількість пам'яток загінного полювання на бізонів відома у Північній Америці. Хронологічно вони охоплюють значний період – приблизно з 10 тис. років тому до XIX століття. На початку 1950-х років у США почали з'являтися роботи, присвячені вивченню утилізації мисливської здобичі. Засновником цього напрямку з цілковитою підставою вважається Т. Уайт (White, 1952, 1953). Широкомасштабні дослідження пам'яток, пов'язаних із загінним полюванням на бізонів, знайшли відображення у численних статтях та монографіях, де багато уваги приділялось висвітленню питань утилізації мисливської здобичі. Слід відзначити роботи, присвячені пам'яткам Олсен-Чаббек (Wheat, 1972), Бодін Скул та Галл Лейк (Kehoe, 1967, 1973), Каспер (Frison, 1974), Хорнер (Frison, Todd, 1987), Егейт Бейсін (Frison, Stanford, 1982). Великий фактичний матеріал подано в монографії Д. Фрізона "Доісторичні мисливці Високих Рівнин": автор наводить інформацію про розташування, структуру, склад колекцій та зразки розбирання для цілої низки археологічних об'єктів. Він також багато уваги приділив вирішенню проблем, пов'язаних з утилізацією здобичі: відзначив фактори, що могли впливати на розбирання, навів класифікацію слідів на кістках та структурних особливостей культурного шару пам'ятки, спираючись на які є можливість реконструювати процес розбирання. Дослідник також наголосив на важливості експериментальних досліджень, навівши опис власного розбирання бізона (Frison, 1978). Помітною подією стала поява монографії Л. Бінфорда "Кістки. Давні люди та сучасні міфи", присвяченої порівнянню зразків поведінки людей та тварин під час утилізації здобичі. Окремий розділ роботи присвячено опису слідів нарізок та зламів, місцю їх розташування на кістках та походженню (Binford, 1981). Починаючи з середини 1980-х років у роботах американських фахівців з'являються нові напрямки. Це, перш за все, залучення до аналізу методів тафономічних досліджень. З цих позицій були розглянуті матеріали нових та відомих раніше пам'яток, опубліковані у серії статей та монографій (Todd, 1987; Rapson, Todd, 1992; Todd, Frison, 1992; Todd, Stanford, 1992; Hill, 1994; Todd, Rapson, 1999).

З кінця 1980-х років українські археологи отримали більшу можливість спілкуватися та знайомитися з роботами своїх американських колег. Це дало змогу розширити методичну базу та залучити до порівняльних досліджень значну кількість опублікованих матеріалів північно-американських пам'яток мисливців на бізонів.

Методи дослідження утилізації мисливської здобичі. Методична база дослідження утилізації здобичі на Амвросіївському комплексі включає розробки вітчизняних та іноземних, головним чином, американських фахівців (Kehoe, 1967; Wheat, 1972; Behrensmeyer, 1978; Frison, 1974, 1978; Binford, 1981, 1985; Frison, Todd, 1987; Todd, 1987; Fisher, 1995; Todd, Rapson, 1999). По-перше, це методи, що використовувались під час польових досліджень і були спрямовані на ретельне вивчення культурного шару: тафономії, планіграфії, мікростратиграфії. Другий комплекс був застосований у лабораторних умовах і включав методи геологічного та палеогеографічного моделювання навколишнього середовища; трасологічні методи вивчення набору знарядь розбирання; дослідження слідів розбирання на кістках (нарізок, зламів), зоологічні методи вивчення фауністичних решток. На основі отриманих даних, із залученням свідоцтв етнографії та експериментів, побудовано модель утилізації мисливської здобичі для даної пам'ятки.
Розділ 2. Хронологія. Характеристика культурного шару пам'ятки.
Топографія, геологічні умови залягання культурного шару, реконструкція природного середовища та датування пам'ятки. Амвросіївський комплекс знаходиться недалеко від м. Амвросіївка, майже в 2 км від р. Кринка, на вододільному плато, у верхів'ях балки Казенної. Стоянка займає мис між двома правими одвершками балки, його східну, найбільш високу частину. Кістковище розташоване за 200 м на захід від стоянки, біля стрілки мису, в давній природній вимоїні, що прорізує корінні породи на лівому схилі одвершку.

Як за геологічними так і археологічними спостереженнями, культурні шари складових частин Амвросіївського комплексу відрізняються один від одного як за станом збереженості, так і за вмістом культурних решток. На стоянці основний горизонт знахідок залягає на глибині 0,35-0,65 м в сірувато-бурому суглинку; культурні рештки розсіяні по вертикалі від поверхні до глибини 1,0-1,55 м. Культурний шар кістковища завтовшки до 1,0 м залягає безпосередньо на розмитій поверхні неогенових глин, його нижня частина знаходиться у відкладах дофінівського грунту, верхня перекрита причорноморським лесом. М. Ф. Веклич та Ж. М. Матвійшина геолого-стратиграфічним методом датують пам'ятку ранньо-середньопричорноморським часом. На думку Н. П. Герасименко, час її формування відноситься до заключної пори дофінівської стадії (Герасименко, 1994). Для кістковища отримана серія абсолютних дат, що розташовані в межах від 21500340 до 15250150 років назад. Більшість дат знаходиться в межах від 19 до 18 тис. років тому, майже співпадаючи з пізньовалдайським льодовиковим максимумом (Krotova, 1996). Нижня гранична межа часу формування пам'ятки, враховуючи геологічні дані та 2 найдавніші радіовуглецеві дати, можливо, захоплює пізньодофінівську стадію, коли відбувалось погіршення клімату за рахунок зростання його континентальності, посушливості та зниження температурних значень. Палеоландшафт в районі розташування пам'ятки являв собою сухий степ із полиново-злаковою рослинністю, по балках і в долинах річок росли сосни та берези. Початок формування причорноморського лесу відноситься до найхолоднішого періоду валдайського зледеніння – останнього льодовикового максимуму, що лежить в межах 20-18 тис. років назад. Ранньопричорноморський етап був екстремально холодним з різкоконтинентальним кліматом, близьким до перігляціального. В рослинному оточенні Амвросіївського комплексу зменшується кількість деревних порід, степова рослинність складається переважно із ксерофітів. Таким чином, культурний шар пам'ятки формувався за умов дуже холодного, суворого та посушливого клімату.



Структура культурного шару. Культурний шар двох складових частин комплексу залягає в різних умовах. На стоянці, де процеси розмиву переважають над процесами аккумуляції відкладів, стан збереженості шару гірший, ніж на кістковищі. Основний горизонт знахідок складається з крем'яних виробів та відходів їх виробництва, фрагментів кісток, шматочків червоної та жовтої вохри. Серед знахідок є два фрагменти кістяних вістер списів, підвіски з каменю і члеників викопних морських лілій, черепашка Cardium. Фауністичні рештки представлені переважно у вигляді невеликих фрагментів кісток, головним чином, трубчастих. Поодинокі цілі кістки та визначені фрагменти належать бізону того ж виду, що й у кістковищі. Виходячи з характеру фауністичного матеріалу стоянки, скупчення уламків кісток інтерпретуються як кухонні покидьки та відходи воробництва кістяних знарядь.

Культурний шар кістковища бізонів містить безпосередні свідоцтва утилізації мисливської здобичі, тому саме ця складова частина комплексу становить головний об'єкт дослідження. Культурні рештки кістковища включають кістки бізонів, що іноді зберігають природний порядок зчленувань, але у переважній більшості знаходяться окремо, не в анатомічному порядку. Артефакти представлені виробами з кременю та кістки; трапляються крем'яні жовна та гальки, уламки пісковику. Знайдено також кілька шматочків вохри та мушлю Ceritium.

Для дослідження культурного шару кістковища була використана методика вивчення окремих умовних горизонтів з детальною фіксацією і описом всіх елементів.Для розпізнання слідів людської діяльності серед природних пошкоджень було застосовано комплекс тафономічних спостережень. Отримані дані свідчать про досить добрий загальний стан збереженості культурного шару, найбільш помітні руйнування відзначені в основному в його верхній частині, яка, очевидно, довше знаходилась в непохованому стані після використання місцезнаходження. До особливостей будови культурного шару кістковища належить існування порогів та стерильних прошарків, що на окремих ділянках поділяють культурний шар на верхню і нижню частини, доводячи існування кількох епізодів у формуванні кістковища, та, можливо, присутності в минулому якоїсь штучної споруди.

Основну складову частину культурного шару становлять фауністичні рештки, що належать виключно бізону. Завдяки палеозоологічним дослідженням було встановлено статево-віковий склад амвросіївської популяції. За допомогою планіграфічного аналізу визначено ряд відмінностей у розташуванні елементів кістяка у вертикальній площині культурного шару: на західній ділянці (Західний розкоп) виявлено досить великі розбіжності співвідношення кісток в дванадцяти умовних горизонтах, особливо верхньої і нижньої частин шару. На ділянці Центрального розкопу порівняння трьох умовних горизонтів засвідчило в цілому більш рівний розподіл елементів кістяка. Зіставлення даних по розкопах між собою виявило деякі розбіжності в їх структурному складі. Є підстави вважати, що вони пов'язані із діяльністю людей по утилізації мисливської здобичі.

Важливою складовою культурного шару кістковища є кістяні та крем'яні знаряддя полювання (наконечники з кістки та крем'яні мікроліти) та крем'яні знаряддя розбирання мисливської здобичі (здебільшого м'ясні ножі).
Розділ 3. Дослідження процесу розбирання здобичі амвросіївськими мисливцями.
Кістки зі слідами різання крем'яними знаряддями. Серед фауністичних матеріалів пам'ятки кістки з нарізками є найбільш яскравим свідоцтвом утилізації здобичі людиною. З Амвросіївського кістковища походить колекція кісток зі слідами різання крем'яними знаряддями, що включає 175 зразків. Для їх дослідження було використано методику, розроблену американськими фахівцями. Отримані результати свідчать, що сліди нарізок лишались під час операцій з первинного та вторинного розбирання. На першому етапі відбувалось зняття шкури, внаслідок чого нарізки з'явились на нижніх щелепах, фалангах та метаподіях. Сліди на нижніх щелепах також ілюструють видалення язика. Розчленування туш відбито у нарізках на хребцях, грудині, суглобових,ребрах,і, можливо, тазових. Про проведення операцій із зрізання м'яса на другій стадії розбирання свідчать нарізки на ребрах, остистих відростках, лопатці, тазових, кістках кінцівок I і II ланки. Перед розбиванням для вилучення мозку кістки очищувались від м'яких тканин, внаслідок чого на них лишались нарізки. Таким чином, нарізки на кістках із Амвросіївки фіксують обидві стадії розбирання здобичі.

Кістки зі слідами зламів. Присутність серед фауністичних матеріалів кісток зі слідами зламів- ще одне свідоцтво того, що на Амвросіївському кістковищі відбувалась утилізація здобичі давніми мисливцями. Під час дослідження використовувалась методика, розроблена американськими дослідниками, та частково – методика вітчизняної судово-медичної експертизи. Для кісток з давніми зламами з кістковища встановлено 5 типів ламання, які відрізняються характером впливу та контекстом. Спіральний та комбінований типи ламання в основному відзначені на кістках метаподіїв, поперечно-зубчастий – на пласких кістках, клиновидний – тільки на трубчастих кістках задньої кінцівки. Відзначено, що розбивання кісток відбувалось під час первинного та вторинного розбирання з метою членування туші і вилучення кісткового мозку. На першому етапі розбирання злами лишались на нижніх щелепах внаслідок вилучення язика, на ребрах і тазових під час сегментації туш, на кістках метаподіїв при добуванні кісткового мозку. Під час вторинного розбирання злами остистих відростків відбувались при відокремленні спинного горба, лопатки – для зручності зрізання м'яса. Злами кісток I і II ланки кінцівок сталися внаслідок операцій по добуванню кісткового мозку.

Аналіз кісток зі слідами нарізок і давніх зламів дозволяє стверджувати, що на Амвросіївському кістковищі відбувались операції з первинного та вторинного розбирання здобичі, які супроводжувалися діяльністю по добуванню кісткового мозку. Свідоцтва розбирання, що досліджувались, мають прямі аналогії з матеріалами північно-американських кістковищ, а також з етнографічними спостереженнями.



Анатомічні групи кісток. Характерний елемент структури культурного шару кістковища – анатомічні групи кісток. Під час досліджень 1986-94 рр. їх відзначено 103. Переважають невеликі групи хребців, кісток скакального суглобу, нижніх відділів кінцівок, є кілька груп ребер. Зафіксовано кілька великих груп передньої і задньої чверті, кінцівок, шийного та поперекового відділів.

Планіграфія та стратиграфія розміщення кісток зі слідами розбирання в кістковищі. На Амвросіївському кістковищі процес утилізації мисливської здобичі може бути реконструйований не тільки на основі вивчення просторового розміщення окремих елементів кістяка. Більш повну інформацію містять свідоцтва розбирання у вигляді нарізок, давніх зламів на кістках та анатомічних груп. Метою дослідження їх планіграфічного та стратиграфічного розподілу є встановлення розбіжностей, які можна пов'язати з різним функціональним призначенням ділянок кістковища. Дослідження грунтувались на аналізі колекції з 458 кісток з нарізками і зламами. Основна увага приділялась матеріалам I горизонту прирізки Центрального розкопу і IV-XII умовних горизонтів Західного розкопу, звідки походить масовий матеріал.

Для Центрального розкопу встановлено, що сліди розбирання у верхній частині дослідженого культурного шару (I-II умовні горизонти) засвідчують наявність обох етапів утилізації. Первинне розбирання зафіксовано у вигляді слідів сегментації туш, вилучення язика, розбивання кісток метаподіїв з метою одержання мозку. До вторинного розбирання, сліди якого загалом переважають, належать свідоцтва відділення спинного горба, зрізання м'яса, видалення кісткового мозку. Для нижньої частини дослідженого культурного шару (II-III умовні горизонти) зафіксовані сліди первинного розбирання, що вказують на проведення операцій з білування, вилучення язика, сегментації туш, але дуже мало свідоцтв добування мозку з кісток метаподіїв. Вторинне розбирання представлено зрізанням м'яса і одержанням кісткового мозку.

Для Західного розкопу у верхній частині культурного шару (I-III умовні горизонти) відзначені сліди операцій з первинного розбирання: сегментації туш та вилучення мозку з плюскової кістки. Переважають свідоцтва вторинного розбирання – зрізання м'яса та добування кісткового мозку. Для IV умовного горизонту є свідоцтва зняття шкури, сегментації туш, обробки метаподіїв, тобто операцій, що відносяться до першого етапу розбирання. До другого належать сліди відділення спинного горба, зрізання м'яса, добування кісткового мозку. У V умовному горизонті переважають свідоцтва первинного розбирання (зняття шкури та вилучення язика, сегментації туш, добування мозку з кісток метаподіїв), є також сліди другого етапу (видалення спинного горба, зрізання м'яса і одержання кісткового мозку). У VI умовному горизонті є сліди первинного розчленування туш та зрізання горба і м'яса, одержання кісткового мозку, які відбувались на другому етапі. Із VII-VIII умовних горизонтів походять свідоцтва сегментації туш і обробки метаподіїв, але переважають сліди вторинного розбирання, що фіксують видалення спинного горба, зрізання м'яса та вилучення кісткового мозку. Нижні умовні горизонти (IX-XII) мають свідоцтва членування туш та добування кісткового мозку, що сталися на першому етапі розбирання.Вторинне розбирання визначено слідами операцій з відділення спинного горба, зрізання м'яса, добування кісткового мозку.

У досліджених горизонтах відзначені деякі розбіжності у представленості слідів розбирання. Пояснюється це, в першу чергу, переважанням свідоцтв операцій з первинного або вторинного розбирання, що мали місце на певних ділянках, тобто їх функціональною специфікою. Верхня частина дослідженого культурного шару Центрального розкопу, на мою думку, функціонально може бути пов'язана з переважним проведенням операцій з вторинного розбирання, нижню частину є підстави пов'язати з місцем проведення переважно первинного розбирання здобичі. У культурному шарі Західного розкопу простежено відмінності між верхньою, середньою та нижньою частинами. Я вважаю, що формування верхньої частини пов'язано з проведенням операцій першого і, головним чином, другого етапу утилізації здобичі. Функціональний характер ділянки середньої частини культурного шару можна з великою мірою впевненості визначити як місце проведення операцій з первинного розбирання. Нижня частина культурного шару сформувалась внаслідок проведення на цій ділянці переважно другого етапу – вторинного розбирання.



Іншим поясненням розбіжностей, що спостерігаються, може бути різний сезон проведення мисливських операцій з наступною утилізацією здобичі, внаслідок яких утворились певні частини культурного шару кістковища. На основі досліджень, проведених американським археозоологом Л.Тоддом, встановлено, що полювання могли проводитись в 3 різні сезони: в жовтні, грудні та березні. Відмінності у розбиранні, пов'язані з сезоном полювання, простежені, головним чином, у стратегії, спрямованій на отримання кісткового мозку. Після осінньо-ранньозимових полювань розбирання було спрямовано на одержання м'яса та кісткового мозку; після ранньовесняних полювань головна увага приділялась зрізанню м'яса без детального розбирання, а кістковий мозок ігнорувався.
Розділ 4. Знаряддя полювання і розбирання Амвросіївського комплексу.
Загальна характеристика виробів з кременю. Крем'яний інвентар, що походить з двох складових частин Амвросіївського комплексу, має певні відмінності, обумовлені їх функціональною специфікою. Колекція крем'яних виробів стоянки налічує понад 100000 екземплярів і складається з нуклеусів, заготовок, знарядь та відходів їх виробництва. Крем'яний інвентар кістковища зараз складає колекцію з понад 2500 екземплярів. Він має досить специфічний характер, обумовлений функціональним призначенням цієї частини пам'ятки: тут представлені, головним чином, знаряддя розбирання та елементи мисливської зброї. Крем'яні артефакти кістковища представлені нуклеусами, платівками та відщепами, знаряддями з вторинною обробкою, серед яких переважають мікровістря з притупленим краєм.

Знаряддя полювання. Знаряддя полювання Амвросіївського комплексу походять, головним чином, з кістковища. Вони представлені кістяними веретеноподібними наконечниками списів які, напевне, були оснащені мікровістрями з притупленим краєм. Зброя з такими наконечниками, напевно, використовувалась для добивання тварин, що потрапили у пастку. Під час досліджень 1986-94 рр. більша кількість мікролітів спостерігалась саме на ділянках, пов'язаних з первинним розбиранням тварин, що може слугувати непрямим доказом різнофункціональності окремих районів кістковища. Виготовлення кістяних наконечників та мікролітів відбувалося на території стоянки. Мікровістря з притупленим краєм, знайдені на кістковищі та стоянці, свідчать, що у амвросіївських мисливців добре була розвинута техніка виготовлення та використання знарядь з мікролітами-вкладенями.

Знаряддя розбирання здобичі. На користь інтерпретації Амвросіївського кістковища як місця, де відбувалась утилізація здобичі після завершення полювання, свідчить знаходження поміж фауністичних решток знарядь, що застосовувались безпосередньо для розбирання. В якості таких знарядь виступали, в першу чергу, неретушовані призматичні платівки. Під час їх дослідження із застосуванням трасологічного методу (Сапожникова, 1994) відзначені сліди спрацьованості, які характерні для операцій з різання м'яса. За ступенем зносу робочих країв ці знаряддя утворюють 3 групи: з найбільшим ступенем спрацьованості, з менш виразними слідами (найчисленніша група),та знаряддя, що недовго застосовувались у роботі. Ці м'ясні ножі, вірогідно, використовувались без оправ та руків'їв. Якщо знаряддя зменшували або втрачали ріжучі властивості, їх кидали на місці розбирання. Частина відщепів і платівок із слідами спрацьованості, що походять з культурного шару стоянки, також, певно, використовувались у якості м'ясних ножів під час вторинного розбирання, яке відбувалось на місці поселення. Наявність у колекціях знарядь, що використовувались для обробки кістки-рогу свідчить, що кістковище могло слугувати джерелом кістяної сировини, з якої на стоянці виготовлялись різноманітні знаряддя.
Розділ 5. Модель розбирання здобичі амвросіївськими мисливцями.
Етапи та способи розбирання здобичі.Дослідження свідоцтв утилізації здобичі, що походять з культурного шару пам'ятки та залучення даних етнографії і експерименту дозволяє ставити і вирішувати питання побудови моделі розбирання бізонів давніми мисливцями. Досить виразні матеріали із слідами розбирання з Амвросіївського кістковища покладено в основу відтворення етапів і способів утилізації здобичі. Їх доповнюють опубліковані дані про експериментальне розбирання бізонів, а також етнографічні спостереження за обробкою мисливської здобичі американськими індіанцями – мисливцями на бізонів. Правомірність залучення цих даних грунтується на належності пізньопалеолітичних мисливців на великих стадних травоїдних Причорноморсько-Приазовських степів і мисливців північно-американських прерій до одного господарсько-культурного типу. Не можна стверджувати повну тотожність способу життя названих суспільств, але аналогії, безумовно, простежуються.

Обробка мисливської здобичі на Амвросіївському кістковищі розпочиналась на місці, де тварин було забито, безпосередньо після закінчення полювання. Простежено два основні етапи утилізації. На першому відбувалось зняття шкури, розтин черевної порожнини і видалення нутрощів, язика, і, можливо, відокремлення голови. Далі тушу ділили на кілька великих частин засобом відокремлення кінцівок та, можливо, сегментації хребетного стовпа. Під час проведення первинного розбирання вилучався кістковий мозок, головним чином, з метаподіїв. Другий етап розбирання полягав у розподілі частин туші на більш дрібні, зручні для обробки. Далі зрізали м'ясо та вилучали кістковий мозок з довгих кісток кінцівок. М'ясні частини туш та зрізане з кісток м'ясо відносили з місця забою-розбирання на стоянку, де його безпосередньо споживали. Можливо, деякі частини туш лишались нерозібраними і зберігались на місці забою у замороженому стані.



Порівняльний аналіз моделей утилізації здобичі. З метою порівняння стратегії утилізації здобичі розглянуто матеріали двох пізньопалеолітичних пам'яток степової зони – Анетівки II та Кам'яної Балки II. Основою господарства населення, що лишило ці пам'ятки, також було полювання на великих стадних копитних, переважно бізонів.

Анетівка II – базова стоянка із складною просторовою структурою, що відображує виробничі та культові аспекти. Основним промисловим видом був бізон. Місце забою, напевне, знаходилось на незначній відстані від стоянки. Планіграфія та склад фауністичних решток демонструють перший та другий етапи розбирання. Первинне розбирання проходило в два етапи – на місці забою та на західній ділянці, де відзначені місця розбирання, що неодноразово використовувались. На східну ділянку приносили дрібні частини туш, тут і проходила фінальна утилізація, можливо, в супроводі ритуальних дій (Станко, 1989, 1996).

Кам'яна Балка II – базова стоянка, куди частини туш потрапляли за рахунок транспортування з місця забою. Судячи із складу фауністичних решток, місце забою знаходилось на певній відстані, яка, все ж, дозволяла транспортувати на стоянку великі нерозібрані частини (Leonova and Min’kov, 1988). Моделювати процес розбирання для цієї стоянки важко в зв'язку з активним використанням кісток з виробничою метою та незадовільним станом збереженості їх поверхонь. Моделі розбирання мисливської здобичі для Амвросіївського кістковища та згаданих стоянок в загальних рисах співпадають; розбіжності можна, імовірно, пояснити різними сезонами полювання, а також відстанню між місцями забою та стоянками і пов'язаною з цим проблемою транспортування.

Утилізація мисливської здобичі в Амвросіївці також має прямі аналогії зі стадіями та технологією процесів розбирання, що відбувались на пам'ятках загінного полювання на бізонів, розташованих на території Високих Рівнин США і Канади. Є можливість відзначити подібність амвросіївської моделі до моделей розбирання, створених для палеоіндіанських пам'яток (Егейт Бейсін, Олсен-Чаббек). Спільні риси простежені також з моделями, побудованими для хронологічно більш пізніх пам'яток (Галл Лейк).



Інтерпретація пам'ятки. Проведений в даній роботі аналіз свідоцтв утилізації та створення моделі розбирання здобичі мисливцями дозволяють більш впевнено і детально інтерпретувати Амвросіївський комплекс як пам'ятку, безпосередньо пов'язану з полюванням на бізонів та подальшою їх утилізацією. Пам'ятка виникла внаслідок проведення кількох мисливських операцій із загінного полювання на бізонів та наступної утилізації здобичі як на місці забою, так і стоянки. На основі палеозоологічних досліджень встановлено, що такі операції могли відбуватися восени, взимку та ранньою весною. Спосіб полювання можна реконструювати як загін групи тварин у природну пастку, доповнену штучною спорудою. Утилізація здобичі розпочиналась одразу на місці забою і проходила в два етапи: первинне розбирання полягало в білуванні і сегментації туш тварин, вторинне – в подальшому розчленуванні і зрізанні м'яса. Перший і другий етапи супроводжувались вилученням кісткового мозку. М'ясні частини туш відносились на стоянку, де й відбувався основний процес споживання. Беззаперечними свідоцтвами утилізації здобичі є знаряддя розбирання та сліди їх використання на кістках, наявність кісток з давніми зламами та специфічний розподіл фауністичних решток в горизонтальній та вертикальній площині культурного шару кістковища, що послугувало базою для створення моделі утилізації. Певні матеріали стоянки доповнюють дані про утилізацію здобичі амвросіївськими мисливцями та доводять її комплексний характер.
Висновки
Відтворення процесу утилізації мисливської здобичі – одна з найважливіших умов реконструкції здобування засобів існування пізньопалеолітичного населення, що загалом визначає і спосіб його життя. Дослідженням Амвросіївського комплексу із застосуванням сучасних методик вивчення культурного шару та колекції матеріалів здобуто нові дані як про саму пам'ятку, так і про організацію процесу утилізації здобичі. Вивчення структури культурного шару кістковища, колекцій кісток із слідами діяльності людини та їх порівняльний аналіз з матеріалами стоянок мисливців на бізонів Східної Європи та Північної Америки, дозволили з нових позицій підійти до вирішення проблеми утилізації здобичі амвросіївськими мисливцями.

Процес утилізації здобичі досліджено в результаті аналізу колекцій кісток зі слідами різання крем’яними знаряддями, кісток з давніми зламами, особливостей складу фауністичних решток та крем’яних і кістяних знарядь, характерних для певних ділянок та умовних горизонтів культурного шару кістковища. Для даного аналізу використано методи тафономічного дослідження, трасологічного вивчення як слідів різання на кістках, так і крем’яних знарядь, що для цього застосовувались, проведено планіграфічне та стратиграфічне дослідження розподілу та співвідношення знахідок в культурному шарі. Крім того, залучено метод етнографічного моделювання та опубліковані дані експериментального розбирання туш бізонів.

В результаті проведених досліджень створено узагальнену модель розбирання туш бізонів амвросіївськими мисливцями, яка включає відтворення етапів та способів утилізації. Порівняльний аналіз свідчить, що побудована для Амвросіївки модель в загальних рисах співпадає з моделями, відомими для пізньопалеолітичних степових пам’яток Східної Європи (Анетівка II, Кам’яна Балка II) та палеоіндіанських пам’яток Північної Америки (Егейт Бейсін, Олсен Чаббек, Каспер та ін.) і має деякі спільні риси з розбиранням здобичі на хронологічно більш пізніх пам’ятках (Галл Лейк).

На основі дослідження планіграфічного та статистичного розподілу матеріалу в культурному шарі визначені функціональні особливості окремих ділянок кістковища, що відповідають переважному проведенню на них первинного або вторинного розбирання. Визначено функціональну специфіку кістковища як місця полювання та проведення первинного і вторинного розбирання, і стоянки – як місця вторинного розбирання і споживання мисливської здобичі.

Результати досліджень дають можливість більш обгрунтовано інтерпретувати Амвросіївський комплекс як пам'ятку, безпосередньо пов'язану з полюванням та утилізацією мисливської здобичі, що може слугувати базою для реконструкції мисливських стратегій та способу існування давнього населення як степової зони Східної Європи, так і пізньопалеолітичної епохи в цілому.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ
1. Утилізація здобичі граветськими мисливцями Північного Причорномор'я// Археологія. – 2000. – N2. – С.65-71.

2. Планиграфия следов утилизации охотничьей добычи на Амвросиевском костище// Археологический альманах N9. – Донецк, 2000. – С.113-122.

3. Сліди утилізації мисливської здобичі в Амвросіївці// Археологія. – 1993. – N4. – С.72-84 (у співавторстві з О. О. Кротовою).

4. Кости бизонов со следами древних изломов из Амвросиевки, Донбасс// Археологический альманах N5. – Донецк, 1996. – С.139-146 (у співавторстві з О. О. Кротовою).

5. Нарезки на костях животных как следы утилизации охотничьей добычи (по материалам Амвросиевского костища)// Проблемы первобытной археологии Северного Причерноморья – Тез. докл. – Херсон, 1990. – С.22-23.

6. Методи дослідження слідів утилізації мисливської здобичі у пізньму палеоліті// VI Сумцовські читання. – Матеріали конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України – Харків, вид-во ХДАДТУ, 2001. – С.87-90.



АНОТАЦІЇ
Сніжко І. А. Утилізація мисливської здобичі на Амвросіївському пізньопалеолітичному комплексі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. Інститут археології НАН України. Київ, 2001.

Дисертація присвячена відтворенню процесу утилізації здобичі давніми мисливцями на Амвросіївському пізньопалеолітичному комплексі, що складається із стоянки та кістковища бізонів. Матеріали розкопок комплексу 1980-90-х років і деякі дані попередніх досліджень проаналізовані із застосуванням сучасних вітчизняних і закордонних методик. Процес утилізації здобичі реконструйовано на основі аналізу колекцій кісток зі слідами різання крем'яними знаряддями, кісток з давніми зламами, структурних особливостей культурного шару, крем'яних та кістяних артефактів. В результаті створена узагальнена модель розбирання туш бізонів, яка включає відтворення етапів та способів утилізації. Встановлено, що кістковище сформувалось внаслідок проведення кількох різносезонних мисливських операцій на місці, де відбувався заключний етап загінного полювання – забій бізонів. Безпосередньо за ним проводилось первинне розбирання здобичі, вторинне розбирання відбувалось на місці забою і на стоянці. З проведенням різних етапів утилізації пов'язана функціональна специфіка ділянок кістковища. Відзначено певну залежність стратегії розбирання від сезону полювання. Встановлено, що модель утилізації здобичі в Амвросіївці в загальних рисах співпадає з моделями, відомими для пізньопалеолітичних степових пам'яток Східної Європи (Анетівка II, Кам'яна Балка II) та палеоіндіанських пам'яток Північної Америки (Егейт Бейсін, Олсен-Чаббек).

Ключові слова: пізній палеоліт, Амвросіївський комплекс, бізон, утилізація мисливської здобичі, модель розбирання.


Снежко И.А.Утилизация охотничьей добычи на Амвросиевском позднепалеолитическом комплексе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии НАН Украины. Киев, 2001.

Диссертация посвящена реконструкции процесса утилизации добычи древними охотниками на Амвросиевском позднепалеолитическом комплексе, состоящем из стоянки и костища бизонов. Материалы раскопок комплекса 1980-90-х годов и некоторые данные предшествующих исследований проанализированы с использованием современных отечественных и зарубежных методик. Процесс утилизации добычи реконструирован на основе анализа коллекций костей со следами резанья кремневыми орудиями, костей со следами древних изломов, структурных особенностей культурного слоя, кремневых и костяных артефактов. В результате создана обобщающая модель разделки туш бизонов, включающая воссоздание этапов и способов утилизации. Установлено, что костище сформировалось в результате проведения нескольких разносезонных охотничьих операций на месте, где происходил заключительный этап загонной охоты - забой бизонов. За ним непосредственно следовала первичная разделка добычи, вторичная разделка производилась на месте забоя и на стоянке. С разными этапами утилизации связана функциональная специфика участков костища. Отмечена опеределенная зависимость стратегии разделки от сезона охоты. Сделан вывод, что модель утилизации добычи в Амвросиевке в общих чертах совпадает с моделями, известными для позднепалеолитических памятников степной зоны Восточной Европы (Анетовка II, Каменная Балка II) и палеоиндейских памятников Северной Америки (Эгейт Бейсин, Олсен-Чаббек).

Ключевые слова: поздний палеолит, Амвросиевский комплекс, бизон, утилизация охотничьей добычи, модель разделки.


Snizhko I. A. Utilization of the hunting bag on the Amvrosievka Upper Paleolithic complex. – Manuscript.

Thesis for candidate's degree by speciality 07.00.04 - archeology. – Institute of archeology of National Academy of Sciens of Ukraine, Kyiv, 2001.



The thesis is dedicated to the reconstruction of the process of utilization of the hunting bag by ancient hunters on the Amvrosievka upper paleolithic complex. The Amvrosievka complex is situated near the town of the same name in the stepp country north of the Sea of Azov, about 60 km south – east of Donetsk, in south – eastern Ukraine. It is on the eastern bank of the river Krynka, a tributary of the Mius, and consists of a «base camp» on a promontary 100 metres above the river and kill – butchery site (bison bone bed) 200 metres to the west, on the southern slope of the Kazennaya ravine which descends to the river. Its date is Late Valdai glacial maximum (20 – 18 000 BP) according to St. Petersburg and Oxford Laboratory's radiocarbon dates. Materials of excavations on the complex collected between 1986 – 2000 and some facts of previos investigations have been analysed using modern home and foreing (in most cases american) methods.The process of utilization of the hunting bag is reconstructed on the base of bones collections' analysis with the cut marks made by stone tools; bones with ancient breaks. The cut marks can be interpreted as a result from the following process: preparation of long bone fractures, skinning (on mandibles and phalanges), and filleting (on scapulas, pelvis, ribs and spines of thoracic vertebrae). The majority of the bones with ancient breaks (long bones) can be identified as a result of human's marrow extraction, and perhaps as a dismembering process on frozen animal bodies. The process of utilization is also reconstructed on the base of analysis of structure facilities of the cultural level, flint and bone tools. As a result the generalizing model has been done to show the process of butchering of bisons' carcasses including the recreation the stages and ways of their utilization. The facts are established that the bone bad was formed as a result of a few huntings in different seasons of the year on the place where the last stage bisons' kill took place. Then the primary butchering of carcass went on. It involved the skinning and initial division of carcasses into large units. The secondary butchering which took place on the bisons' kill site and at the base camp involved the segmentation of carcasses into smaller units as well as removal of meat from the bone for food. The both stages were followed by marrow extraction. Body parts and meat which ancient people cut from bones are being returned to the base camp for processing and immediate consumption. Some parts of the bisons' carcasses were not butched and in cold seasons could be kept frozen on the kill site. The fact, which had been established by archaeozoologist L. Todd; said that bisons' kill could take place in October, Desember and March. And according the hunting season the difference in butchering appeared, especially in the strategy of bisons' marrov extraction. After hunting in autumn and in early winter they extraction of marrow, but they didn't do it after hunting in early spring. The main butchering tools were unretouched blades and flakes. The functional specificity of the parts of the bone bed is connected with primary realization of utilization of the hunting bag at the end of definit huntings. On the base of the comparative analysis we have made the conclusion, that the model of utilization of the hunting bag in Amvrosievka in its general outlines is the same, as the upper paleolithic models which are famous as sites in Eastern Europe steppe zone (Anetovka II, Kamennaya Balka II) and this model coincides with sites in North America (Agate Basin, Olsen-Chabbec, Casper).

Key words: Upper Paleolithic, the Amvrosievka complex, bison, butchering of the hunting bag, the model of butchering.





База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка