Уроках української мови та літератури



Скачати 369.88 Kb.
Дата конвертації05.05.2016
Розмір369.88 Kb.

КІРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ПІ СТУПЕНІВ №2 КІРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"Впровадження

компетентнісно

орієнтованого підходу на

уроках української мови та

літератури"

Учитель української мови та літератури ЗОШ №2 Кіровської міської ради Головіна О.І.

2007-2008 навчальний рік

Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу

на уроках української мови та літератури

ВСТУП


Компетентнісно орієнтований підхід - один із нових напрямків розвитку освіти в Україні та розвинених країнах світу.

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.

Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісної освіти. Впровадження компетентнісного підходу - це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти.

Під поняттям "компетентнісний підхід" розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Компетентнісно орієнтований підхід пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об'єктивно, для "всіх" учнів, на суб'єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти.

Компетентнісний підхід вимагає особистісної спрямованості при формуванні змісту освіти. Необхідно забезпечити реальну активність школярів у навчальному процесі. Йдеться, перш за все, про вибір елементів змісту освіти, профілю навчання, способу засвоєння, способу подолання труднощів у навчанні тощо.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості -різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно, не існує.

Потенціал, наприклад, продуктивних методик і технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність.

Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. "Продуктивні - означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та уміння" (І.Підласий). Науковці, підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначають основні задачі, які підлягають реалізації:

- створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

- задоволення запитів і потреб школяра;

- засвоєння продуктивних знань, умінь;

- розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;

- виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.

Ці задачі співзвучні до переліку завдань основних груп компетентностей. Чим же має керуватися вчитель для їх розв'язання? Витяг з об'ємного, змістовного комплексу педагогічних правші може бути інформацією до роздумів учителів незалежно від стажу їх роботи, категорії та технології, які вони використовують.

- Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета;

- На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства;

- Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням;

- Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх учитися;

- Слід якомога частіше використовувати питання "чому?", щоб навчити мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розливального навчання;

-Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засвоює на практиці;

- Привчайте учнів думати та діяти самостійно, поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення;

- Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання;

- Учителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом і формою висловлення думки учнів;

- Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання;

- Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань;

- Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених завдань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах;

-У значних блоках інформації легше встановлювати логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити і показати учням;

-У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем;

- Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку;

- Будьте обізнані з останніми науковими досягненнями із свого предмета;

- Заохочуйте дослідницьку роботу школярів, знайдіть можливість ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів;

-Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі, навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю;

- Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Російські науковці передбачають такий алгоритм досягнення результату:

- забезпечити оволодіння учнями певними діями на рівні умінь (навчальна задача);

- забезпечити оволодіння учнями певними способами діяльності на основі привласнення учнями мети (складна - проблемна, ситуативна - навчальна задача, навчальний проект);

- забезпечити інтеграцію компетентностей і формування компетенції (організація і супровід вибору освітньої траєкторії, наприклад, в умовах профільної школи, досвід соціальної діяльності тощо).

Відповідно до цього алгоритму пропонується адекватне змістове та організаційне наповнення системи формування компетентностей учнів за рахунок реалізації певних методів і технологій навчання. Найрезультативнішими визначають метод проектів, дебати, створення портфоліо учня та технологію "Розвиток критичного мислення через читання та письмо".



Метод проектів є основною технологією формування ключових компетентностей учнів, яка дозволяє, використовуючи найменші затрати ресурсів, створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. Проект визначається як комплекс дій, спеціально організованих учителем, який самостійно виконується дітьми і завершується створенням продукту, що складається з об'єкта діяльності та його усної чи писемної презентації. Метод проектів передбачає поєднання технології створення освітніх ситуацій, у яких учень ставить і розв'язує власні задачі, з технологією супроводу самостійної діяльності учня. Метод проектів є ефективним, оскільки стимулює практичну проектну діяльність школярів і дозволяє формувати весь набір компетентностей. Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову.

"Дебати" як освітня технологія спрямовані на досягнення таких результатів:

- уміння використовувати різні способи інтегрування інформації;

- уміння ставити запитання, самостійно формулювати гіпотезу;

- уміння критично осмислювати одержану інформацію;

- уміння аргументувати власну точку зору та презентувати її;

- уміння враховувати точку зору інших людей, толерантно ставитися до їх думок;

- уміння працювати в команді, здатність до участі у суспільному прийнятті рішень;

- здатність брати на себе відповідальність і приймати рішення в екстремальних ситуаціях.



Навчальне портфоліо сьогодні в загальному розумінні є одночасно формою, процесом організації та технологією роботи з продуктами навчально-пізнавальної діяльності учнів, які призначені для демонстрації, аналізу та оцінки, розвитку рефлексії, усвідомлення та оцінки школярами результатів своєї діяльності та власної суб'єктивної позиції.
РОЗДІЛ І

Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти

Швидкість соціальних і технологічних змін у навколишньому середовищі, прискорене нагромадження інформаційних ресурсів і засобів навчання, які стають доступними для більшості людей планети, мобільність населення зумовлюють переосмислення функцій і результатів загальної середньої освіти.

Умовою й результатом інноваційного типу навчання є сформованість в учнів бажання і здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію та застосовувати нові знання, виробляти вміння діяти, прагнути творчості та саморозвитку. "Справжня революція в навчанні полягає не лише в змісті шкільної системи. Вона полягає в навчанні того, як учитися, як думати, у вивченні нових методів, які ви можете використати для розв'язання будь-якої задачі, що виникає перед вами в будь-якому віці" ("Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому" Гордон Драйден і Джанет Вос).

Теоретичного і практичного опрацювання потребує проблема формування ключової компетентності "уміння учнів самостійно вчитися".

Щоб у процесі навчання відбувалося постійне нарощування самоосвітньої компетентності, необхідно забезпечити активну позицію учня у навчанні. Наявність цього вміння програмує індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу та засобів учіння. Не менш важливо, що людина, яка звикла самостійно вчитися, не губиться в новій пізнавальній і життєвій ситуаціях, не зупиняється, якщо немає готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає джерела інформації, шляхи розв'язання, бо вміння вчитися змінює стиль мислення та життя особистості.

Тільки розуміючи діяльність як цілісний і багатофункціональний процес, можна обгрунтувати склад компонентів для формування цієї компетентності з урахуванням специфіки навчальної діяльності.

Мотиваційний - ставлення до навчання

Компоненти

навчальної Змістовий - відомі й нові знання, вміння, навички

діяльності Процесуальний - способи виконання діяльності на різних рівнях складності

Отже, уміє вчитися той учень, який:

- сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;

- проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;

- організовує свою працю для досягнення результату;

- відбирає або знаходить відповідні знання та способи для розв'язання задачі;

- виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;

- має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, розв'язання ситуативних завдань, змагальність, підтримка вчителя тощо).

Мотиви уміння у кожної дитини особистісні, індивідуальні. Працюючи з різними групами і окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами. Тому практична діяльність педагогів у процесі формування мотиваційної компетентності має будуватися на між предметній роботі, орієнтації на роботу в команді, індивідуалізації, проектно-орієнтованій діяльності.

збагачення змісту особистісно орієнтованим матеріалом

емоціогенність змісту

Умови стимулювання різні способи педагогічної підтримки позитивної мотивації

мотивації стимулювання інтелектуальних почуттів

учіння розвиток пізнавальних інтересів і потреб

формування прагнення до саморозвитку і самовдосконалення

виховання ставлення до відповідального навчання, вольових зусиль

Зазначені умови можна відбити у відповідних цілях організації навчального процесу на різних уроках.

Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонента вміння вчитися можуть бути такі характеристики їх ставлення до навчання:

- уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямованість на досягнення мети);

- розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;

- потреба до самостійного пошуку й засвоєння нових знань;

- позитивні інтелектуальні почуття.

Відповідні мотиваційні складові мають бути закладені та розвиватись передусім у початковій і середній школах. Саме там треба розвивати базові предметні вміння спільно розв'язувати проблеми. Те чи інше вміння може бути об'єктом формування і відповідного відбиття у вимогах до навчальних результатів з різних предметів з урахуванням принципів наступності та перспективності, а також необхідної частотності. У розвитку вміння вчитися необхідно узгоджувати зростання обсягу й складності предметного змісту з розвитком загальнонавчальних умінь, враховувати можливості між предметного впливу. Поєднання знань і досвіду є підставою для виникнення в свідомості учня узагальненого способу діяльності.



1. Навчально-організаційні вміння та навички:

• Розуміти мету діяльності, визначену вчителем;

• Самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;

• Розуміти цінність часу та вміти його розподіляти; здатність працювати різними темпами;

• Планувати послідовність виконання завдання;

• Уміння зосереджувати увагу на одному об'єкті навчальної діяльності;

• Розподіляти увагу між різними об'єктами пізнавальної діяльності;

• Змінювати план діяльності в зв'язку зі зміною умов її виконання;

• Складати алгоритм виконання діяльності;

• Організовувати робоче місце;

• Організовувати навчальну діяльність у взаємодії (у парі, малій групі);

• Прогнозувати результат діяльності, докладати зусилля для його досягнення.



2. Навчально-інформаційні вміння та навички:

• Швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

о Самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;

о Вміння користуватися інформаційно-комунікативними

технологіями;

о Користуватися каталогами, складати бібліографію;

о Користуватися різноманітною довідковою літературою;

о Працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;

• Складати план, тези виступів, доповідей, статей;

• Знати й застосовувати прийоми швидкого читання;

о Використовувати прийоми розуміння тексту (структурування, ставлення пізнавальних запитань, "діалог" з автором тощо);

о Працювати самостійно з підручником (розуміти будову книги і призначення всіх елементів апарату орієнтування в текстах розділів, тем, параграфів; будувати процес самонавчання за певними завданнями);

о Знати і вдаватися до прийомів смислового групування матеріалу;

о Знати як і вміти упорядковувати та відтворювати інформацію (план, алгоритм, таблиця, схема, класифікація, стислий переказ тощо);

• Вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;

о Досконало застосовувати загально мовленнєві вміння й навички:

- зосереджено слухати та водночас логічно опрацьовувати матеріал;

- виділяти смислові елементи висловлювань;

- формулювати запитання проблемно-пошукового характеру;

- запитувати і вибірково відтворювати матеріал з елементами логічного опрацювання;

- зв'язно, послідовно, доказово відповідати;

- здійснювати опис, пояснення, відтворення інформації, сприйнятої з паперових і електронних носіїв;

- ущільнювати й розгортати інформацію залежно від мети діяльності;

- вести діалог, брати участь у дискусії.



3. Навчально-інтелектуальні та творчі вміння:

о аналізувати різні навчальні об'єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки: типові й одиничні;

• різнобічне аналізувати один об'єкт;

о порівнювати (зіставляти й протиставляти, здійснювати повне порівняння); встановлювати тотожність; о виділяти головні ознаки, об'єкти, якості; виділяти головне в явищах, процесах діяльності;

• визначати й пояснювати сутність поняття;

о формулювати висновок-узагальнення;

о здійснювати тематичне, між тематичне, між предметне узагальнення;

о абстрагувати й конкретизувати означення, загальні висновки тощо;

• визначати межі дії засвоєних понять, способів тощо;

• встановлювати та пояснювати причинове - наслідкові зв'язки;

• доводити та спростовувати судження;

о висловлювати аргументовані критичні судження й думки;

• вилучати зайве;

• групувати і класифікувати за певними ознаками;

• брати участь у проектній діяльності;

о самостійно вести спостереження за різними предметними

об'єктами, за різними навчальними діями та процесами;

о мати культуру спостереження (планування спостережень, визначення способів кодування інформації, узагальнення результатів);

о мати методику експерименту (послідовне формування низки прийомів, що відповідають особливостям предметного змісту);

о виділяти характерні ознаки (дії, етапи) експерименту як методу дослідження, як методу наукового пізнання; о мати на достатньому рівні практичні загальнонавчальні вміння (вимірювальні, обчислювальні, графічні, конструктивні тощо);

• застосовувати прийоми довільної уваги;

• знати прийоми запам'ятовування.



Творчі вміння:

• виявляти пізнавальну трудність і формулювати її як задачу, проблему;

• формулювати пізнавально-проблемні запитання;

• встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями;

• переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію;

• застосовувати аналогію як засіб засвоєння нового;

• уявляти та прогнозувати (вміти висловлювати припущення, здогадки, гіпотези);

• моделювати, комбінувати, доповнювати, продовжувати, перетворювати;

• знати сутність та вміти використовувати експериментальні вміння;

• генерувати варіанти розв'язування задачі, проблеми;

• знаходити до однієї задачі кілька правильних відповідей (це прояв дивергентного мислення, яке є антиподом конвергентного (логічного, послідовного, однолінійного, що виявляється при розв'язанні задач, що мають єдино правильну відповідь).

4. Контрольно-оцінні вміння та навички:

• знати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності за планом, за зразком, за аналогією, за відповіддю, за схемою, вміти прогнозувати результат;

• оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи;

• вдаватися до прийомів повсякденного та поопераційного контролю за ходом виконання навчального завдання;

• знати способи виправлення помилок;

• уміти оцінювати навчальні дії виконавців;

• уміти оцінювати свої досягнення в різних видах діяльності (проміжне і за кінцевим результатом);

• проявляти готовність до взаємоконтролю в парі, групі.

Особистісна орієнтація освіти потребує змін у технологіях навчання на всіх ступенях школи. Має зростати питома вага тих технологій, які сприяють формуванню практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій. Підготовка учнів до самоосвіти - надзвичайно актуальна проблема. Нагальною проблемою сучасною школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання існуючих проблем.

РОЗДІЛ ІІ



Інтерактивні технології впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес

Перспективним шляхом розвитку освіти є впровадження інноваційних, рефлексивно-предметних, ігрових технологій. Найефективнішими технологіями навчання життєвим навичкам є:

• проектні технології, що забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь з різними видами діяльності;

• ігрові технології, що формують уміння розв'язувати творчі завдання на основі вибору альтернативних варіантів;

• тренінгові технології, спрямовані на розвиток творчого мислення, комунікативної, психологічної компетентності учнівської молоді.

Зазначені технології ставлять дитину в позицію творця, а не виконавця чужої волі. Психологія компетентнісно орієнтованого навчання спрямована на те, як допомогти дитині пізнати себе (самопізнання), як оцінювати себе (самооцінка), як навчити самоаналізу (рефлексія), скласти життєву програму, проект (само проектування), і, звичайно, як планувати, організовувати діяльність задля досягнення мети життя, як здійснювати відповідальний життєвий вибір.

Отже, основою розвитку життєвих компетентностей повинні бути такі технології навчання, які б забезпечували пізнавальну активність та самостійність учнів, сприяли б формуванню навичок застосовувати набуті знання. Такими є інтерактивні технології. Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії учасників навчально-виховного процесу. Це спів навчання (колективне, коопероване, навчання у співпраці), в якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Учитель виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

Інтерактивні технології навчання:

• враховують глибинні психологічні закономірності розвитку творчої особистості;

• розвивають здатність дитини до пошуку нових знань, допомагають здійснити інтелектуальний прорив, формують активну життєву позицію;

• сприяють формуванню навичок критичного мислення, прийняття рішень, розв'язування проблем;

• вчать продуктивно спілкуватися, ставити питання, представляти різні точки зору, уміло й компетентне вести діалог;

• заохочують до співпраці;

• сприяють переосмисленню уявлень про свій образ Я та свої емоції, осягненню і засвоєнню дітьми духовних цінностей;

• підвищують самооцінку дітей;

• сприяють усвідомленню стартових можливостей особистості, оцінці шансів і перспектив на майбутнє;

• формують у молоді навички соціальної взаємодії, здатності до конструктивного розв'язання проблем спілкування за умов інтеграційних процесів у полі культурному середовищі.

Зупинимось на організаційно-методичних основах упровадження тренінгової технології, яка базується на методиці участі. Це означає, що всі учні є активними учасниками процесу навчання. У системі методів тренінгового навчання використовується п'ять моделей навчальної гри, що побудовані на різних методах імітації діяльності, розігрування ролей, виконання операцій, інсценування, псих одрами та соціограми.



1. Імітаційні ігри. На занятті імітується діяльність організації, імітуються події, конкретна діяльність людей (проведення наради, обговорення напрямів роботи, нормативних актів, просто бесіда), обстановка, умови, в яких відбувається подія (зал засідань, кабінет). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету події, містить опис структури та призначення імітованих об'єктів, документів, нормативних актів, що визначають специфіку імітованої діяльності та змалювання обставин, за яких відбувається подія.

2. Операційні ігри. Допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій, наприклад, методику проведення дискусії, бесіди. В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку.

З. Метод розігрування ролей. У такій грі відпрацьовується тактика поведінки, дії, виконання функцій, обов'язків конкретної особи. Для проведення гри з виконанням певної ролі розробляється модель - п'єса ситуації. Між учасниками розподіляються ролі з "обов'язковим змістом" відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення.

4. Метод інсценування. Це своєрідний "діловий театр", коли розігруються будь-яка ситуація та поведінка людини за цих обставин. Учасники гри мають мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, вжитися в образ певної особи, зрозуміти її роботу, оцінити обставини та правильну лінію поведінки. Головне завдання методу інсценування - навчити учасника гри орієнтуватися в різних обставинах, уміти давати об'єктивну оцінку своєї поведінки, враховувати можливості інших людей, налагоджувати з ними контакти, впливати на їхні інтереси, потреби та діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади та наказу. Для методу інсценування потрібен сценарій, де описується конкретна ситуація, функції та обов'язки дійових осіб і їх завдання.

5. Психодрама і соціодрама. Навчальні ігри, побудовані на методах псих одрами і соціограми, досить близькі до розігрування ролей і "методу інсценування". Це той самий "театр", але вже соціально-психологічний, в якому відпрацьовується вміння відчути ситуацію в колективі, оцінити та змінити стан іншої людини, уміти налагодити необхідний контакт.

Навчальні ігри використовуються для розвитку творчого мислення, формування практичних навичок і умінь, тренінгу. Вони дозволяють активізувати увагу та підвищити інтерес до вивчення курсу, загострити сприйняття навчального матеріалу.

Навчальна гра - це певною мірою репетиція діяльності людини. Вона дає можливість "програти" практично кожну конкретну ситуацію в особах, що дозволяє краще розуміти психологію людей, їхнє ставлення до прав людини.

МЕТОД "МІКРОФОН"

Метод "Мікрофон" надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі:

• говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон;

• відповіді не коментуються і не оцінюються;

• коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.

"МОЗКОВИЙ ШТУРМ"

Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, він досягається шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує взяти участь в її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

І.Усі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2.Учень або учениця записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

З.Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.

4.Після того, як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.

5.Вибираються ті, що допоможуть вирішити поставлену проблему.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ШД ЧАС "МОЗКОВОГО ШТУРМУ":

• намагатися зібрати якомога більше ідей щодо вирішення завдання або проблеми;

• примусити працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

• ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

• не можна обговорювати та критикувати висловлювання інших і намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

МЕТОД "ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ"

Цей метод допомагає проводити дискусію за спірної теми. Надає можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обгрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати переконливіші аргументи.

Порядок проведення:

• учитель називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджувальної теми;

• вам потрібно стати біля того плаката, який збігається з вашою точкою зору;

• підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому само її ви обрали;

• якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

МЕТОД "ПРЕС"

Метод "Прес" використовується у випадках, коли виникають спірні думки з певної проблеми і вам потрібно зайняти та аргументувати чітко визначену позицію із суспільної проблеми, що обговорюється. Метод надасть вам можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій і стислій формі.

Метод "Прес" має таку структуру та етапи:

1.Позиція, я вважаю, що (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору);

2.Обґрунтування. ...тому, що... (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому грунтуються докази на підтримку вашої позиції);

3.Приклад. ...наприклад... (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію);

4.Висновки, отже (тому), я вважаю... (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто це є заклик прийняти вашу позицію). При захисті своєї позиції намагайтеся дотримуватися структури методу "Прес".

МЕТОД "АЖУРНА ПИЛКА"

Метод дозволяє вам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу "Ажурна пилка" ви повинні бути готовими працювати в різних групах:

- спочатку ви будете працювати в "домашній групі";

- потім в іншій групі ви будете виступати в ролі "експертів" з питання, над яким ви працювали в "домашній групі", та отримаєте інформацію від представників інших груп;

- ви знову повернетесь в "домашню групу" для того, щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники інших груп.


- кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал;

- вам бажано обрати в групі головуючого, тайм-спікера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожний розуміє зміст матеріалу.



"Експертні групи":

- після того, як учитель об'єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з тієї теми, що вивчалася у вашій "домашній групі";

- по черзі намагайтеся за визначений учителем термін якісно і в повному обсязі донести інформацію членам нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

"Домашні групи":

- ви повертаєтесь "додому", де маєте поділитися інформацією з членами своєї "домашньої" групи про нову інформацію, яку ви отримали в експертній групі.

МЕТОД "АКВАРІУМ"

Ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії є "Акваріум".

Після того, як учитель розподілив вас на дві - чотири групи і запропонував вам завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворивши внутрішнє коло.

Учасники та учасниці цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Усі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

• прочитати вголос інформацію;

• обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

• дійти спільного рішення.

На цю роботу групі дається 3-5 хв. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення терміну група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

• Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в "акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему).

Усі групи по черзі мають побувати в "акваріумі", і результати роботи кожної з них мають бути обговорені в класі.

МЕТОД "КОЛО ІДЕЙ"

Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та корисним для створення списку загальних ідей.

Метою методу є залучення всіх учасників до дискусії. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.

Порядок проведення:

• Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в кожній групі;

• Після того, як вичерпався час на обговорення, кожна група висуває лише один аспект того, що вони обговорювали;

• Групи висловлюються по черзі, поки не будуть вичерпані всі ідеї;

• Під час обговорення теми складається список зазначених ідей і записується на дошці.

"ТОК-ШОУ"

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування.

Учитель на цьому уроці є ведучим на ток - шоу. Робота організовується так:

1. Оголошується тема дискусії.

2. Запрошуються висловитися із запропонованої теми "запрошені гості".

3. Слово надається глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом 1хв. або поставити запитання "запрошеним"

4. "Запрошені" мають відповідати лаконічно та конкретно.

5. Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати виступаючого за лімітом часу.

Ця форма роботи допоможе вам навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію.

"РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ"

Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці (співробітництва).

Після того, як учитель об'єднав учнів у малі групи і вони отримали завдання. Група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи.

Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати свою роботу:

1.Швидко розподіліть ролі у групі:

Спікер (керівник групи):

• Зачитує завдання групи;

• Організовує порядок виконання;

• Пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

• Заохочує групу до роботи;

• Підводить підсумки роботи;

• За згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

• Коротко і розбірливо веде записи результатів роботи своєї групи;

• Як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Спостерігач (тайм - спікер):

• Стежить за часом;

• Заохочує групу до роботи.

Доповідач:

• Чітко висловлює думку групи;

• Доповідає за результатами роботи групи.

2.Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне - не перебивайте один одного.

4.0бговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

5.Утримуйтесь від оцінок та образ на адресу учасників групи.

6.Намагайтеся в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

РОБОТА В ПАРАХ

Робота в парах є різновидом робота в малих групах. Ця форма роботи дозволить набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватись та активно слухати.

Організуйте свою роботу так:

1 .Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2.Визначте, хто буде говорити першим.

З.Висловіть свої думки, погляди з проблеми по черзі.

4.Дійдіть спільної думки.

5.Визначте, хто буде очолювати результати роботи класу та підготуйтеся до нього.

Для ефективного спілкування в парах необхідно враховувати кілька моментів:

1 .Зверніть увагу на:



- мову тіла: сідайте обличчям до того чи тієї, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

- допомагайте партнерові говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова "так-так";

- якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання, наприклад: "Ти дійсно маєш на увазі, що ?..", "Чи правильно я зрозуміла, що ?..";

- під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади та пояснюючи свої думки.

2.3апам'ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:

- давати поради;

- змінювати тему розмови;

- давати оцінки особі, яка говорить;

- перебивати;

- розповідати про власний досвід.

МЕТОД "НАВЧАЮЧИ - ВЧУСЯ"

Цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам під час уроку. Робота організовуватиметься так:

• після того, як учитель назвав тему та мету уроку, роздав вам картки із завданням, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці;

• якщо вам щось не зрозуміло, запитайте про це та перевірте в учителя, чи правильно ви розумієте інформацію;

• підготуйтеся до передання цієї інформації іншим у доступній формі;

• вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію від них;

• тоді, коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС ВИКОРИСТАННЯ ШТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ



Етапи навчання.

Співвідношення емоційно

— образної та логіко -

понятійної діяльності



Мовні завдання.

Мовленнєві завдання як

засіб унаочнення

виучуваних мовних явищ


Доцільне поєднання

колективної, парної,

групової та самостійної

діяльності



Початковий етап

ознайомлення з новими

знаннями (7-9 хв.)

Емоційно - образна

діяльність та логіко -

понятійна виступають як

рівноправні


Мотивація, актуалізація

опорних знань і досвіду;

постановка завдань;

спостереження за

істотними ознаками

виучуваного, виділення

та осмислення їх.


а) конструктивні вправи

(зіставлення,

відновлення, поширення,

переконструювання,

редагування,

переказування тексту);

б) спостереження за

засобами виразності в

тексті (музиці,

живопису), створення

словесних, графічних,

хореографічних

малюнків, діалогів,

описів, міркувань; добір

заголовків; поділ тексту

на частини;

в) усний журнал,

хвилинка ерудита,

засідання клубу

допитливих, огляд -

конкурс малюнків, творів

за власними

спостереженнями;

інтерв'ю з письменником,

художником,

композитором;

г) літературно -

драматичний монтаж,

добір музики, картини до

тексту, імпровізовані

творчі роботи,

драматизація.



1.3 метою актуалізації

опорних знань і мотивації

використовується групова

діяльність (групи

формуються динамічні,

різнорівневі за складом, а

також за інтересами та

здібностями дітей);

2.3 метою осмислення

істотних ознак

виучуваного матеріалу

доцільні такі

організаційні форми:

а) парна діяльність з

елементами ігрової;

б) колективна діяльність

із засобами програмового

контролю та ігровою

діяльністю, в т.ч. ~

рухливою;

в) групова діяльність із

різнорівневим складом

учнів;

г) групова діяльність для



учнів низького розвитку з

певною мірою допомоги;

г) групова діяльність для

дітей з високим рівнем

розвитку, здатних

опановувати навчальний

матеріал дослідницьким

методом ("Юні

лінгвісти").


II етап - закріплення,

узагальнення,

корекції та контролю.

Переважає логіко -

понятійна діяльність,

емоційно-образна е

супровідною.


Мовні завдання

плануються у системі

уроків. На перших

уроках вивчення теми

акцентується

відпрацювання

навичок, закріплення,

корекція, контроль. На

наступних уроках у

центрі уваги -

встановлення між

понятійних зв'язків,

удосконалення

опорних умінь,

підготовка до

сприймання

наступного матеріалу.

Останній урок

вивчення теми є

інтегрований.

Зосереджується увага

на ролі мовних засобів

у вираженні думки.


Завдання спрямовані на

розвиток умінь

використовувати

здобуті знання для

вираження думки:

а) на перших уроках

вивчення теми - конструктивні завдання з певною мірою

допомоги;

б) на наступних уроках - складання

розповідей, описів,

міркувань за

допоміжними

матеріалами з певною мірою допомоги;

в)на заключному уроці

розв'язуються

мовленнєві завдання з

вищим рівнем

творчості і

самостійності.


1) парна та групова

різнорівнева діяльність

з елементами ігрової

для вироблення

навичок контролю,

самоконтролю,

закріплення ознак

виучуваного,

формування умінь

користуватися

правилом (алгоритмом,

таблицею, схемою);

2) групова діяльність

різнорівнева для

опанування умінь

встановлювати між

понятійні зв'язки,

групувати мовні явища,

узагальнювати;

3) система

короткочасних

самостійних робіт;

4) групи "Юні

лінгвісти" - діяльність

спрямована на

поглиблення та

розширення

лінгвістичних знань

(дослідницька

діяльність — з'ясування

походження, значення

слів і фразеологізмів);

5) парна (групова)

діяльність за

інтересами,

здібностями з метою

збирання матеріалу для

твору та первинного

обговорення задуму,

висловлювання;

6) парна (групова)

різнорівнева словесна

творчість;

7) групова мовленнєва

творчість за

інтересами, за

здібностями ("Юні

казкарі", "Юні поети").



III. Прикінцевий етап

уроку (3-6 хв.).

Емоційно — образна

діяльність переважає.



Пропонуються

завдання на розвиток

опорних умінь з

елементами ігрової та

іншої емоційно —

образної діяльності. Ці

завдання мають на меті

викликати подив,

інтерес до мовних

явиш, зняти втому.



Мають відкривати

перед дітьми нові обрії

словесної творчості.


Групи за інтересами і

здібностями для

редагування та

обговорення створених

висловлювань ("Ми -

казкарі", "Ми -

редактори", "Ми -

актори", "Ми -

художники

ілюстратори".



ЛІТЕРАТУРА

1.Варязька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади. - ж. "Дивослово", №2,2005.

2.Волкова І. Мовна і мовленнєва компетенції у (психолінгвістичній проекції на методику навчання української мови. / ж. "Рідна школа", січень, 2006.

З.Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. - X.: вид. група "Основа", 2005.

4.Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково-методичний посібник / За ред. І.Г.Єрмакова - Запоріжжя: Центріон, 2005. -640с.

5.Когут А. Інтерактивні технології навчання на уроках української мови та літератури. / ж. "Рідна школа", жовтень, 2007.

6.Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. редакцією О.В.Овчарук. -К.: "ЮС", 2004.-112с.

7.Приходько А. До розмов про сучасну молодь. / г. "Завуч", №19,2005.



В.Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. -Харків: вид. група "Основа", 2005. - 96с.

8.Чернишов О.І., Чернігова Л.Г. Теорія і практика впровадження компетентнісно орієнтованого підходу. - Науково - методичний журнал "Педагогічна скарбниця Донеччини", №1, 2005.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка