«університет менеджменту освіти» академії педагогічних наук україни сущенко лариса Олександрівна



Скачати 394.18 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації06.05.2016
Розмір394.18 Kb.
1   2   3

Мета: сформувати в учителів позитивну мотивацію до професійного самовдосконалення

Організаційно-педагогічні умови стимулювання

Самовдосконалення вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти

Критерії сформованості

Результат: позитивна мотивація до безперервного професійного самовдосконалення

Результативно-оцінювальний

Безперервний процес професійного самоаналізу та самовдосконалення



Когнітивно-діяльнісний

Активні дії з професійного зростання



Мотиваційний

Прагнення до професійного самовдосконалення; отримання задоволення від процесу

Забезпечення організаційно-педагогічних умов професійного самовдосконалення вчителів у процесі виконання професійних обов’язків у міжкурсовий період

Забезпечення наступності професійного самовдосконалення вчителя у міжкурсовий період

Спецкурс «Професійне самовдосконалення вчителя»

Школа педагогічної майстерності

Оволодіння знаннями та навичками професійного самовдосконалення

Залучення вчителів до роботи у проблемних лабораторіях та клубній діяльності

Інтерактивне навчання

Набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності

Педагогічний самоаналіз, діагностика успіхів і недоліків

Практична діяльність і професійне спілкування

Створення рефлексивного середовища

Організація самостійної творчої роботи слухачів

Збагачення змісту педагогічних дисциплін концепціями професійного саморозвитку

Програмно-цільове забезпечення позитивної мотивації



Шляхи стимулювання

послідовності й наступності

педагогічної підтримки професіоналізму вчителя

особистісного підходу до вчителя

інтелектуальної співтворчості

добровільності



Принципи процесу стимулювання професійного самовдосконалення
вчителя


Рис. 1. Модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів


у системі післядипломної освіти

Дослідно-експериментальна робота зі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів складалася з трьох блоків: теоретичного, практичного й науково-дослідного. Усі блоки гармонійно взаємодіяли один з одним, кожен мав свою мету й фахові завдання; значний потенціал самостійності надавав можливість використовувати потрібну, закладену в нього інформацію завдяки методичному забезпеченню кожної з організаційно-педагогічних умов. Тому теоретичний, практичний і науково-дослідний блоки передбачали корегування їхнього змісту згідно із завданнями стимулювання. Спрямування й збагачення змісту педагогічних дисциплін концепціями професійного саморозвитку, створення сприятливого середовища з метою усвідомлення педагогами значення для них професійного самовдосконалення як особистісної цінності супроводжувались упровадженням у систему післядипломної освіти різних форм навчальної роботи: творчих дискусій, семінарів-практикумів, семінарів-ігор, семінарів-шоу, тренінгів, моделювання педагогічних ситуацій, складання педагогічних проектів, упровадження акмеологічних карток «вчителя-майстра», складання професійно-особистісних автопортретів, які сприяли формуванню позитивної «Я-концепції», розвитку творчого мислення. Ці шляхи стимулювання використовувались з метою морального осмислення ставлення вчителя до своєї професії, захоплення нею, усвідомленого й більш кваліфікованого вибору напряму і принципів подальшого самовдосконалення; забезпечення переходу зовнішніх стимулів у внутрішні, привласнення досвіду професійного самовдосконалення інших тощо. Цьому сприяли не тільки дискусійність, зміст, обсяг і науковість інформації, а над усе атмосфера співтворчості між викладачем і вчителем у післядипломному педагогічному процесі, невимушене самовиявлення ними взаємної відповідальності за свою діяльність та рівень засвоєння системи професійних цінностей, визначення їх пріоритетів.

Результати формувального експерименту виявили великі розвивальні можливості сучасної школи у стимулюванні професійного самовдосконалення вчителів, використання внутрішніх і зовнішніх стимулів з метою дійсного визнання та підтримки професійного самовдосконалення вчителів; переорієнтації методичної роботи школи на стимулювання їхнього професійного саморозвитку; реалізації творчих надбань та новаторських підходів до оновлення шкільного педагогічного процесу; залученні вчителів до роботи у проблемних лабораторіях та клубній діяльності; набутті досвіду інноваційної поведінки у близькому для них рефлексивному середовищі. Задля цього була створена проблемна лабораторія педагогічної майстерності, що розпочала роботу в 2005 році на базі ЗНВК «Мрія» м. Запоріжжя. Її призначення: реалізація нової освітньої парадигми – безперервний розвиток і саморозвиток професійної майстерності педагогів за індивідуальними програмами, враховуючи конкретний соціум, характер взаємодії суб’єктів педагогічного процесу, особливості динаміки цього розвитку; створення в школі такого середовища, в якому було б вигідно і психологічно комфортно використовувати свої творчі можливості й проекти, не чекаючи, доки їх хтось затвердить, спланує, відкорегує або дозволить.

Для практичної реалізації цього наукового задуму на базі лабораторії було відкрито «Школу педагогічної майстерності», яка мала об’єднати вчителів чотирьох експериментальних шкіл і вчених навколо розв’язання таких проблем:



  • пошуку оптимальних форм трансформування наукових ідей і перспективного педагогічного досвіду в практику роботи школи;

  • здійснення органічного поєднання зовнішнього й внутрішнього стимулювання професійного самовдосконалення вчителів.

У «Школі педагогічної майстерності» особливо дієвими внутрішніми стимулами професійного самовдосконалення виявились залучення вчителів початкових класів до визначення ними критеріїв оцінювання свого перспективного інноваційного досвіду й досвіду колег, рівня його нестандартності і креативності, здатності до нарощування творчого потенціалу; обговорення результатів роботи й виступів претендентів на шкільних, районних, міських та обласних конкурсах «Учитель року»; розроблення технології творчих звітів педагогів, моделі захисту педагогічних ідей, авторських інновацій; упровадження акмеологічних карт розвитку й саморозвитку професійної майстерності тощо.

Таким чином, логіка формувального експерименту була повністю підпорядкована реалізації моделі стимулювання професійного самовдосконалення у системі післядипломної педагогічної освіти, що дало можливість з’ясувати, виявити зв’язки між концепцією та її практичним втіленням.

Зіставлення результатів дослідної роботи на констатувальному та формувальному етапах педагогічного експерименту свідчить про те, що розроблена нами й апробована на практиці модель стимулювання професійного самовдосконалення є важливим чинником актуалізації означеної потреби.

З метою перевірки ефективності моделі стимулювання було проведено контрольний зріз, який дав змогу визначити рівні сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення вчителів у кінці експерименту. Динаміку сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення в учителів початкових класів експерементальної й контрольної груп представлено в табл. 1.

На підсумковому етапі проаналізовано результати експериментальної роботи, виявлено ефективність запропонованої моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів.

Отримані експериментальні дані засвідчили: запропонована модель стимулювання професійного самовдосконалення виявилася ефективною, оскільки після завершення експерименту вчителі експериментальної групи (порівняно з контрольною групою) продемонстрували вищий рівень сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення за всіма критеріями.



Таблиця 1

Показники сформованості в учителів початкових класів
позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення
у системі післядипломної освіти


Критерії

Групи

Рівень

високий

середній

низький

на початку

в кінці

на початку

в кінці

на початку

в кінці

Мотиваційний

ЕГ

12,6

38,7

29,8

45,3

57,6

16,0

КГ

9,04

9,87

29,12

30,08

61,84

60,05

Когнітивно-діяльнісний

ЕГ

13,4

30,1

39,1

56,8

47,5

13,1

КГ

16,24

18,01

30,03

32,12

53,73

49,87

Рефлексивно-оцінювальний

ЕГ

9,1

29,4

29,4

48,4

61,5

22,2

КГ

15,9

16,6

27,49

31,02

56,61

52,38

Порівняння показників сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення показало: особливі зрушення під час експериментального навчання відбулися в експериментальних групах, віднесених до високого та низького рівнів. За мотиваційним критерієм у групі, яка віднесена до високого рівня сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення, кількість учителів збільшилася з 12,6 до 38,7%, за когнітивно-діяльнісним – з 13,4 до 30,1%, за рефлексивно-оцінювальним – з 9,1 до 29,4%. Значні позитивні зміни відбулися у групі вчителів з низьким рівнем сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення. Так, якщо за мотиваційним критерієм на початку експерименту до низького рівня було віднесено 57,6%, то в кінці дослідної роботи залишилось 16,0%; за когнітивно-діяльнісним – відповідно 47,5 і 13,1%; за рефлексивно-оцінювальним – 61,5 і 22,2%. Отже, завдяки експериментальній роботі значно зменшилась кількість учителів з низьким рівнем сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення.

Для перевірки достовірності результатів, отриманих у процесі формувального експерименту, проведено статистичний аналіз, використано один з методів перевірки статистичних гіпотез – t-критерій Стьюдента, який допоміг з’ясувати, чи справді існує суттєва різниця в результатах експериментальної та контрольної груп завдяки упровадженню експериментальних засобів.

Здійснивши обчислення, ми отримали = 4,79. Порівняння його з табличним значенням t-розподілу Стьюдента дало підстави для висновку, що одержаний коефіцієнт значно перевищує табличне значення, тобто запропонована модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти є доцільною, дієвою та ефективною.

Показником професійного самовдосконалення вчителів початкових класів можна вважати також їхню активну участь у міських конкурсах «Учитель року», «Молодий спеціаліст», «Відмінник освіти Запоріжжя» та успіхи у професійних змаганнях, які виявились у такому: із 128 вчителів взяли участь у конкурсах 34 особи (до експерименту – 3); лауреатами конкурсів стало 10 (до експерименту – 1); 16 учителів початкових класів вступили до магістратури, 7 – виявили бажання продовжити професійне самовдосконалення в аспірантурі, 2 – захистили кандидатські дисертації, 1 кандидатська дисертація подана до спеціалізованої вченої ради на предмет захисту.

Після експериментального навчання відбулися якісні зміни в кадровому забезпеченні навчальних закладів, у яких проводився експеримент. Після експериментального навчання вищу категорію отримав 51 учитель (до експерименту – 31); кількість учителів першої категорії зросла до 37 (до експерименту – 29), другої – до 28 (відповідно – 44).

Таким чином, результати формувального експерименту свідчать про ефективність проведеного дослідження, підтверджують гіпотезу і дають змогу зробити загальні висновки.
висновки
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення вирішення проблеми стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті, визначено сутність, зміст, особливості та шляхи реалізації їхнього професійного зростання, організаційно-педагогічні умови та шляхи підвищення ефективності цього процесу.

1. Теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив вагомість суспільної та особистісної значущості феномену професійного самовдосконалення особистості педагога. Здійснено теоретичне ретроспективне узагальнення базових понять дослідження з позиції філософії, педагогіки та психології до проблеми стимулювання саморозвитку особистості педагога з метою обґрунтування теоретико-методологічних засад процесу самовдосконалення вчителя початкових класів у системі післядипломної освіти.

Доведено, що в системі післядипломної освіти ще не склалось цілісної системи її цілеспрямованого стимулювального впливу на процес професійного зростання вчителів.

Професійне самовдосконалення трактується нами як внутрішній процес якісних самозмін, який відбувається за рахунок усвідомлення вчителем необхідності самовдосконалення та грамотного самоаналізу, власних роздумів і порівнянь своєї педагогічної діяльності з іншими педагогами, яких визнано зразковими, мотивованого, цілеспрямованого й добре організованого саморуху до найкращого в собі.

Доведено, що жоден навчальний заклад у системі освіти не має таких потужних можливостей впливу на процес стимулювання професійного самовдосконалення вчителів, як система післядипломної педагогічної освіти; цілі післядипломної педагогічної освіти мають бути органічно пов’зані з цілями самоосвітньої діяльності вчителя. Інтеграція цілей суб’єктів педагогічного процесу в системі післядипломної педагогічної освіти утворює нову якість професійно-особистісного зростання вчителя початкових класів. Післядипломній освіті належить пріоритетна функція у спрямуванні фахівців на професійний саморозвиток «упродовж життя».

Результати констатувального експерименту засвідчили, що більшість учителів має середній та низький рівень сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення, поверхово володіє засобами самопізнання й професійного самовдосконалення, відчуває труднощі у визначенні способів діагностики сильних і слабких сторін своєї індивідуальності. Вчителів початкових класів до цього важливого виду професійної діяльності цілеспрямовано не готували. Відсутні не тільки науково обґрунтовані теоретико-педагогічні праці, а й методичні рекомендації та поради з цих питань.

2. За результатами теоретичного аналізу проблеми та констатувального експерименту розроблено модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти, яка спрямована на постійне мотивування (спираючись на потреби та інтереси слухачів); застосування різних методів навчання (доносити інформацію до кожного слухача, враховуючи індивідуальні потреби кожного); використання знань та досвіду педагогів (поєднання нової інформації з уже існуючим досвідом); усвідомлення слухачами необхідності застосування нових знань на практиці (програма має бути наближеною до реальних потреб і проблем учителів); грамотне дозування часу на засвоєння нового матеріалу (правильний розподіл часу на різні види діяльності). Побудова моделі спрямована на стимулювання неперервного професійного саморозвитку вчителів в органічній єдності наступності й послідовності впливу на цей процес сучасної школи.

Теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено й доведено, що ефективність стимулювання професійного самовдосконалення вчителів досягається завдяки реалізації моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти, сукупності організаційно-педагогічних умов, якими є: програмно-цільове забезпечення позитивної мотивації; створення рефлексивного середовища; набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності; оволодіння вчителями знаннями та навичками професійного самовдосконалення; забезпечення наступності професійного самовдосконалення вчителів у міжкурсовий період – в умовах школи. Зазначені педагогічні умови діють на стимулювання професійного самовдосконалення в комплексі та взаємодії, впливаючи на всі компоненти досліджуваного феномену.

3. Обґрунтовано критерії стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів, завдяки яким цей процес є ефективним та дієвим: мотиваційний, який характеризує професійну мотивацію, спрямованість і ставлення вчителів до процесу саморозвитку, інтерес до самоосвітньої діяльності, сформованість емоційно-спонукальних чинників самоосвітньої діяльності, бажання належним чином виконувати всі поставлені завдання; когнітивно-діяльнісний, що відображає процесуально-інструментальний аспект самоосвітньої активності: рівень знань про культуру самоосвіти, навчальні вміння та дієві операції, властивості мислення та зовнішні прояви самоосвітньої діяльності вчителів початкових класів; рефлексивно-оцінювальний – характеризує сформованість професійно-особистісних якостей учителя, що виявляються та розвиваються у процесі професійно-особистісного зростання. Визначено рівні сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення: високий, середній, низький.

Найбільш ефективними шляхами впливу на стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів виявились: упровадження в післядипломний педагогічний процес особистісно орієнтованих форм викладання матеріалу (лекцій, прес-конференцій, лекцій-дискусій, лекцій-діалогів, проблемних лекцій); інноваційних методів навчання (методу синектики, конкретної ситуації, «мозкового штурму» та ін.); використання психолого-педагогічних тренінгів; залучення вчителів до участі в роботі «Школи педагогічної майстерності»; проведення науково-практичних і теоретичних конференцій за участю видатних науковців, викладачів-новаторів; складання та захист учителями індивідуальних програм професійно-особистісного зростання.

4. Розроблені рекомендації викладачам вищої педагогічної школи, керівникам шкіл, учителям початкових класів з методики професійного самовдосконалення містять у собі теоретичні питання з професійного самовдосконалення, які можуть бути використані в процесі підготовки лекцій, бесід, практичних занять, а також засоби самоосвітньої діяльності, різноманітні вправи, ігри, тренінги тощо.

Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив ефективність поетапного (теоретичний, практичний, науково-дослідний етапи) формування в учителів початкових класів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення завдяки упровадженню спецкурсу «Професійне самовдосконалення вчителя» та науково-практичного семінару з особистісного професійного самовдосконалення. Професійне самовдосконалення вчителя ніколи не можна вважати завершеним, процес його стимулювання має бути постійним, послідовним і систематичним.

Проведена дослідно-експериментальна робота з упровадження розробленої моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти, аналіз отриманих результатів за визначеними критеріями свідчать про значну динаміку професійного зростання вчителів, що є достатньою підставою вважати завдання дослідження виконаними, а мету дослідження – досягнутою. В експериментальних групах, де проведено цілеспрямовану роботу з формування в учителів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення, виявилось 38,7% педагогів з високим рівнем її сформованості (проти 12,6% до початку експериментального навчання). Вчителі з низьким рівнем сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення становили 16,0% (порівняно з 57,6% на початку формувального експерименту), що вказує на ефективність упровадження моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти.

Експериментально доведено, що післядипломна педагогічна освіта, яка покликана орієнтовувати сучасного вчителя на «освіту впродовж життя», може більш дієво впливати на його професійно-особистісний саморозвиток, у процесі якого педагог справді зможе стає суб’єктом організації власної інноваційної професійної діяльності та життєтворчості. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї проблеми. Подальшого вивчення потребують питання вдосконалення системи стимулювання професійного саморозвитку не тільки вчителів, а й викладачів системи післядипломної освіти, створення розгалуженої системи їхнього творчого самовиявлення в педагогічній діяльності.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях


  1. Сущенко Л.О. Шляхи розвитку професійно-педагогічного потенціалу вчителя / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2006. – Вип. 37. – С. 20-24.

  2. Сущенко Л.О. Сучасна безперервна освіта або «навчання впродовж життя» / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2006. – Вип. 39. – С. 371-377.

  3. Сущенко Л.О. Характеристика реального стану професійного самовдосконалення вчителів в умовах сучасної школи / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2006. – Вип. 40. – С. 415-420.

  4. Сущенко Л.О. Сутність поняття «активізація професійного самовдосконалення вчителів початкових класів» / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2007. – Вип. 41. – С. 340-346.

  5. Сущенко Л.О. Концептуальні засади саморозвитку професіоналізму вчителя / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2007. – Вип. 47. – С. 315-320.

  6. Сущенко Л.О. Інтенційна модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у післядипломній педагогічній освіті / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2008. – Вип. 51. – С. 341-350.

  7. Сущенко Л.О. Аналіз експериментальної перевірки організаційно-педагогічних умов стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2008. – Вип. 52. – С. 287-293.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка