«університет менеджменту освіти» академії педагогічних наук україни сущенко лариса Олександрівна



Скачати 394.18 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації06.05.2016
Розмір394.18 Kb.
  1   2   3
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

аКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СУЩЕНКО Лариса Олександрівна

УДК 371.14 (477)

СТИМУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Комунальному закладі «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради.




Науковий керівник -

кандидат педагогічних наук, доцент


Ястребова Валентина Яківна,


Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради,

проректор.




Офіційні опоненти -

доктор педагогічних наук, професор

Маслов Валерій Сергійович,

Університет менеджменту освіти АПН України,

завідувач кафедри теорії і методики освіти дорослих;

кандидат педагогічних наук, професор



Кривонос Ніна Миколаївна,

Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка,

професор кафедри педагогічної майстерності.

Захист відбудеться 20 лютого 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Університеті менеджменту освіти АПН України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, актова зала.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету менеджменту АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.
Автореферат розісланий 21 січня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. ЗайченкоЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Модернізація системи освіти, як це визначено в Національній доктрині розвитку освіти, спрямовує вчителя на безперервне професійне самовдосконалення. У прагненні вчителя до саморозвитку виражена вища форма розвитку його особистості й професіоналізму.

Вихідні концептуальні положення професійного самовдосконалення освітян закладено в Законах України «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту» та в Державній програмі «Вчитель».

У кожному з цих документів наголошується на тому, що сучасній школі потрібен учитель, який постійно, послідовно й безперервно вдосконалює зміст і засоби своєї професійної діяльності, є взірцем високої духовної та педагогічної культури.

Успішне вирішення цього завдання можливе за умови готовності вчителя до самостійної роботи над собою, до професійного самовдосконалення протягом усієї його педагогічної діяльності. Тому так гостро відчувається потреба у створенні науково обґрунтованої моделі професійного зростання вчителя, яка б спрямовувала його на раціональне й продуктивне використання своїх сил і часу, успішне формування професійних цінностей відповідно до вимог сучасної школи та соціуму.

Одним із важливих шляхів вирішення цієї складної проблеми виступає створення в системі післядипломної освіти таких організаційно-педагогічних умов і засобів стимулювання професійного самовдосконалення вчителів, які б сприяли підвищенню педагогічної майстерності, пробудженню потреби в самоактуалізації, самоствердженні та життєтворчості, бажанні творити свою особистість.

Ця проблема стає дедалі актуальнішою для нашого суспільства, що трансформується з жорстко детермінованого в ринкове, в якому в умовах вільної конкуренції будуть працювати висококваліфіковані фахівці, спроможні оперативно приймати самостійні рішення, бути активними й творчими, гідно представляти інноваційно-інтелектуальний потенціал країни у світовому та європейському освітньому просторі.

Аналіз наукових джерел і педагогічної практики стимулювання професійного самовдосконалення вчителів засвідчив наявність низки суперечностей, які гальмують цей процес і потребують вирішення, а саме:


  • між високими вимогами суспільства й держави до неперервного професійного самовдосконалення вчителів та недостатньою увагою до цього питання закладів післядипломної освіти;

  • між необхідністю оволодіння вчителями сучасними методиками професійного самовдосконалення й відсутністю науково обґрунтованих практичних рекомендацій з цих питань;

  • між формально задекларованою вимогою до системи післядипломної освіти, покликаної стимулювати розвиток і саморозвиток педагогічної майстерності й творчості вчителів упродовж життя, та відсутністю для цього організаційно-педагогічних умов, скороченням терміну курсової перепідготовки вчителів.

Подолання вказаних суперечностей потребує особливої уваги науковців до цієї проблеми.

Педагогічною наукою останнім часом накопичено значний досвід з вивчення теорії та методики загальної професійної підготовки вчителя й ролі його самостійної роботи в цьому процесі. Широке коло питань самостійної роботи з професійного самовдосконалення знайшло відображення у працях вітчизняних та зарубіжних науковців.



Особливо важливими в цьому ракурсі є наукові праці, які становлять основні теоретичні положення дослідження:

  • філософські концепції саморозвитку особистості (В. Афанасьєв, І. Блауберг, Т. Десятов, В. Кремень, І. Кон, К. Корсак, В. Лутай, Г. Філіпчук, С. Франк, Е. Юдін);

  • культурологічний підхід до розвитку особистості як суб’єкта культури (С. Батишев, М. Бахтін, В. Біблер, Є. Бондаревська, В. Гриньова, Л. Коган, Л. Круглова, Л. Сохань);

  • психолого-педагогічні концептуальні положення саморозвитку вчителя (К. Абульханова-Славська, К. Артамонова, Р. Бернс, І. Бех, Г. Балл, Є. Барбіна, Б. Вульфов, Н. Гузій, І. Зязюн, Н. Кічук, Г. Костюк, А. Кочетов, Н. Кузьміна, Г. Кучерявий, В. Лозова, Ю. Мальований, А. Маслоу, О. Пєхота, К. Роджерс, С. Рубінштейн, Л. Рувинський, С. Сисоєва, Н. Тарасевич, В. Франкл);

  • педагогічні концепції саморозвитку вчителя початкових класів (Ш. Амонашвілі, Н. Бібік, О. Савченко);

  • питання стимулювання професійної діяльності педагога (А. Алексюк, К. Волкова, В. Ільїна, П. Каптєрєв, І. Лернер, В. Лозова, В. Маслов, В. Шуман);

  • особливості безперервної освіти та підвищення кваліфікації вчителів (О. Галус, С. Крисюк, В. Маслов, В. Олійник, Н. Протасова, В. Пуцов, М. Романенко, В. Семиченко, Т. Сорочан, Т. Сущенко).

На цьому фоні особливо помітна відсутність праць, у яких досліджувалося б питання стимулювання самостійної роботи учителів з метою професійного самовдосконалення, оновлення та модернізації професійної освіти, що й визначило наше прагнення здійснити наукове дослідження на тему «Стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи «Розвиток педагогічної творчості вчителів у післядипломному педагогічному процесі» кафедри педагогіки і психології післядипломної освіти Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради. Тему дисертації затверджено вченою радою Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 1 від 26.04.2006 р., нині – Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 18.12.2007 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці, теоретичному обґрунтуванні, експериментальній перевірці моделі та шляхів стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній педагогічній освіті.

Гіпотеза дослідження – рівень позитивної мотивації до безперервного професійного зростання вчителів початкових класів значно підвищиться, якщо розробити, науково обґрунтувати й експериментально перевірити модель стимулювання їхнього професійного самовдосконалення в системі післядипломної освіти.

Для досягнення зазначеної мети та перевірки гіпотези поставлено такі завдання:



  1. проаналізувати теоретичні підходи науковців до визначення сутності понять «саморозвиток», «самовдосконалення», «стимулювання професійного саморозвитку вчителя» та «професіоналізм»;

  2. розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів, її науково-методичне забезпечення в післядипломній освіті;

  3. визначити критерії та рівні сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення в учителів початкових класів;

  4. розробити рекомендації викладачам вищої педагогічної школи, керівникам шкіл, учителям початкових класів з методики професійного самовдосконалення.

Об’єкт дослідження – процес неперервного професійного самовдосконалення вчителів початкових класів.

Предмет дослідження – концептуальні засади, організаційно-педагогічні умови та шляхи стимулювання професійного самовдосконалення вчителя в системі післядипломної освіти.

Методи дослідження. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань застосовано такі методи дослідження:

  • теоретичні: аналіз і синтез наукової та навчально-методичної літератури для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; визначення та уточнення понятійно-категорійного апарату; аналіз навчальних планів, програм, наказів, інформаційних листів, положень на предмет їхньої спрямованості на стимулювання в учителя позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення;

  • емпіричні: анкетування, опитування, спостереження, бесіда, діалог, контент-аналіз учительських творів, методи експертних оцінок, самооцінок, вивчення результатів роботи над собою, виявлення рівнів сформованості в учителів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення за різними критеріями й показниками; констатувальний та формувальний експеримент з метою виявлення та перевірки моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у післядипломній освіті;

  • статистичні: кількісний аналіз отриманих результатів, методи математичної статистики для визначення рівнів сформованості позитивної мотивації в учителів початкових класів до безперервного професійного самовдосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

    • вперше розроблено й теоретично обґрунтовано модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті;

    • уточнено зміст дефініцій «стимулювання професійного самовдосконалення», «професіоналізм» та критерії сформованості в учителів початкових класів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення;

    • удосконалено форми й методи курсової перепідготовки вчителів в умовах післядипломної освіти;

    • визначено шляхи стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у курсовий та міжкурсовий періоди;

    • набули подальшого розвитку положення щодо педагогічної підтримки педагогів у професійному самовдосконаленні в умовах школи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті, програми спецкурсу «Професійне самовдосконалення вчителя», рекомендацій викладачам вищої педагогічної школи, керівникам шкіл, учителям початкових класів з методики професійного самовдосконалення; збагаченні навчального процесу закладів післядипломної педагогічної освіти системою інноваційних аудиторних і позааудиторних занять, які спрямовані на стимулювання й активізацію професійного самовдосконалення вчителів початкових класів як життєво важливої цінності.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Комунального закладу «Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради (довідка № 573 від 29.12.2008 р.), ДВНЗ «Університету менеджменту освіти» АПН України (довідка № 01-02/519 від 23.12.2008 р.), Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 715/02 від 12.11.08 р.), Інституту післядипломної освіти Класичного приватного університету м. Запоріжжя (довідка № 1864 від 29.12.2008 р.), Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 2 від 12.01.2009 р.), Управління освіти Київської районної у місті Харкові ради (довідка № 2011 від 23.12.2008 р.), навчально-виховного комплексу «Мрія» м. Запоріжжя (довідка № 364 від 29.12.2008 р.).



Апробація результатів дослідження здійснювалася на конференціях: міжнародних: «Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи» (м. Хмельницький, 2005), «Філософія освіти і формування національної управлінської гуманітарно-технічної освіти (педагогічні читання) (м. Харків); всеукраїнських: «Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України» (м. Ялта, 2006), «Теорія і практика педагогіки життєтворчості» (м. Запоріжжя, 2007), «Сучасні пріоритети розвитку та виховання особистості» (м. Херсон, 2008), Міжрегіональна науково-методична конференція «Психолого-педагогічний аналіз професійно-особистісних якостей учителя початкових класів» (м. Запоріжжя, 2008), науково-методична конференція «Проблеми післядипломної освіти педагогів: інновації в сучасній освіті» (м. Ужгород, 2008).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 одноосібних наукових праць, з яких 7 – у провідних наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (243 найменування). Загальний обсяг роботи – 251 сторінка, з них основного тексту – 189 сторінок. Дисертація містить 10 таблиць, 2 рисунки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито методологічну й теоретичну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі«Стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів як науково-педагогічна проблема післядипломної освіти»подано теоретичний аналіз проблеми на сучасному етапі розвитку теорії професійної педагогіки, розкрито сутність педагогічного стимулювання професійного самовдосконалення вчителів, висвітлено результати констатувального експерименту щодо характеристики реального впливу післядипломної педагогічної освіти на стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів.

У розділі особливу увагу приділено філософським здобуткам Д. Веланського, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, С. Яворського, які найважливішим чинником саморозвитку вважали самопізнання, на основі якого людина мала можливість самовизначатися у своїй діяльності, займатися власним самовдосконаленням та реалізувати на практиці свої особистісні можливості.

У роботі показано, як учені різних часів і різних напрямів на всіх континентах досліджували проблему саморозвитку й самовдосконалення.

Встановлено, що у зв’язку зі зміною світогляду людини механізми її саморозвитку змінюються. Особливе значення мають такі зміни в реалізації індивідуальної творчої діяльності особистості, за яких вона має захотіти «самостійно являти собою щось», сама повинна хотіти мати «внутрішню силу», яка б могла виявлятись різними способами (Й. Фіхте).

Визначено, що дедалі більше фахівців (М. Бахтін, М. Бердяєв,


Х.-Г. Гадамер, А. Камю, О. Лосєв, Х. Ортега-і-Гасет, Ж. Сартр, П. Сорокін, Г. Шпет, М. Хайдегер, К. Ясперс та ін.) схиляються до думки, що самовдосконалення особистості – це питання взаємодії духовності й реальності, рефлексивного аналізу свідомості та зв’язку з буттям. На сучасному етапі вчені дедалі глибше розробляють теорію самоорганізації систем різної природи – синергетику. У наукових працях І. Добронравова, І. Єршової-Бабенко, О. Князєвої, С. Курдюмова, І. Пригожина, Е. Смирнова, І. Стенгерса та інших проблема керованого розвитку перетворюється на форму самокерованого розвитку.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що суспільна потреба у стимулюванні професіоналізму та високопродуктивної праці завжди була в центрі уваги дослідників. Проаналізувавши велику кількість наукових джерел, можна стверджувати: проблема саморозвитку особистості була актуальною протягом багатьох століть: від давніх часів і дотепер; вона пройшла довгий і суперечливий історичний шлях становлення та самоутвердження: від осмислення людиною важливості самопізнання для її розвитку – до відкриття педагогічних засобів саморозвитку, включення до механізмів саморозвитку особистості таких складових, як: самоідентифікація, самоорганізація, самоуправління, самоконтроль, самоутвердження, самооздоровлення, самореалізація, саморефлексія, самотворення і трактування індивідуальної творчості як нормативної вимоги.

Наукова думка ХХІ століття синтезує надбання педагогічного мислення щодо питання професійного саморозвитку особистості всіх попередніх століть, розширюючи їх, поглиблюючи, збільшуючи арсенал засобів самотворення особистості, відводячи важливу роль творчому саморозвитку, гармонізації та гуманізації суспільних відносин як основи духовного відродження людства й засобів подолання кризових явищ у суспільстві, розвитку теорії і практики професійного самовдосконалення педагогів.

Поняття «професійне самовдосконалення» ми визначаємо як внутрішній процес якісних самозмін, який відбувається за рахунок усвідомлення вчителем необхідності самовдосконалення, грамотного самоаналізу, власних роздумів і порівнянь своєї педагогічної діяльності з іншими педагогами, яких визнано зразковими; мотивованого, цілеспрямованого й добре організованого саморуху до найкращого в собі.

Ознаками професійного самовдосконалення вчителів є планування і складання програм професійного саморозвитку, безпосередня практична робота з реалізації поставлених завдань, які пов’язані з роботою над собою, самоконтроль і самокорекція цієї діяльності, подальше її вдосконалення.

Стимулювання професійного самовдосконалення полягає, за нашим визначенням, в організації такого післядипломного педагогічного процесу, який захоплює і пробуджує в учителя бажання віднайти, особисто відчути свої внутрішні сили й ресурси, створює умови для їх активного та успішного самовиявлення під час курсової й міжкурсової підготовки; педагогічно грамотно підтримує та супроводжує вчителя на цьому шляху до мети.

Як показали результати констатувального експерименту, розв’язання цієї проблеми гальмується наявністю суперечностей у професійній підготовці й перепідготовці вчителя в системі післядипломної освіти.

З огляду на отримані результати контент-аналізу творів, цілеспрямованого спостереження й опитування, слід зазначити, що більшість педагогів (69%) не надають особистісного сенсу роботі над собою, самоосвітній діяльності, спрямованій на більш повну реалізацію себе як особистості. Для них характерними є невпевненість у власних силах, вузькість інтересів, а також відсутність розуміння самовдосконалення як складової професійного зростання.

Аналіз стану науково-методичного забезпечення стимулювання професійного самовдосконалення вчителя початкових класів у післядипломній освіті дає підстави констатувати, що 72% педагогів залишаються у своєму професійному саморозвитку на рівні адаптаційних процесів. З’ясування причин такого стану показали, що значні труднощі вчителів пов’язані з невмінням діагностувати, планувати, організовувати, контролювати власну самостійну роботу з удосконалення своєї особистості, здійснювати самоспостереження й самоаналіз своїх вчинків, поведінки, самоперевірку в конкретних умовах діяльності тощо.

Результати констатувального експерименту показали: вчителів початкових класів до цього важливого виду професійної діяльності цілеспрямовано не готували; відсутні не тільки науково обґрунтовані теоретико-педагогічні праці, а й методичні рекомендації та поради з цих питань.

Вищеозначене вимагає розробки, наукового обґрунтування й експериментальної апробації концепції та моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителя початкових класів у післядипломній освіті, що є предметом нашого наукового пошуку.

У другому розділі«Концептуальні засади стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти» – аргументовано концептуальні підходи, модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителя початкових класів в умовах післядипломної педагогічної освіти та в міжкурсовий період.

У розділі обґрунтовано низку вагомих факторів педагогічного впливу на стимулювання процесу саморозвитку педагога, зокрема, такі: потреби соціуму, зміна цілей освіти (школи), глобалізація освіти, оновлення методичного забезпечення педагогічної діяльності вчителя, посилення особистісних якостей педагога. На нашу думку, окреслені фактори не лише актуалізують професійне самовдосконалення вчителя, але й впливають на процес його стимулювання.

Доведено, що основою професійного саморозвитку є особистісний саморозвиток, який спрямований на становлення творчої індивідуальності педагога. Зазначимо, що саморозвиток – це прагнення людини до виявлення, усвідомлення та вдосконалення своїх особистісних якостей. Цей процес розглядається як становлення й інтеграція в педагогічній діяльності особистісних, професійних якостей і здібностей, методологічних, методичних, дослідницьких знань і вмінь, але головне – це активне якісне перетворення педагогом свого внутрішнього світу, яке приводить, власне, до самоактуалізації та реалізації його творчого потенціалу.

Використовуючи дані теоретичні положення, розкрито й обґрунтовано п’ять гіпотетичних стадій становлення професійно-особистісного самовдосконалення педагогів: адаптації (учитель-спеціаліст, практик) → диференціації (учитель-експериментатор) → індивідуалізації (учитель-новатор) → стійкого саморозвитку (учитель-інноватор) → самоактуалізації (учитель-дослідник), – що забезпечують підвищення когнітивного рівня особистості, її ціннісного ставлення до інноваційної та дослідницької діяльності; реалізація творчого потенціалу в процесі професійного самовдосконалення.

Отже, логічно зробити таке узагальнення: стимулювання професійного самовдосконалення вчителя може відбуватись тільки шляхом створення професійно-розвивального середовища в системі післядипломної освіти та глибоко усвідомлених і цілеспрямованих якісних самозмін.

Стратегію стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у системі післядипломної освіти з урахуванням визначених нами в цьому процесі реально існуючих суперечностей, поетапне розгортання процесу стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів представлено в авторській моделі, яка поєднує в собі теорію і практику, має свою мету, основні принципи, організаційно-педагогічні умови й потребує експериментальної перевірки та наукового обґрунтування.

У третьму розділі – «Експериментальна перевірка моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті»розкрито модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів та висвітлено результати експериментальної перевірки її ефективності.

Реалізація запропонованої експериментальної моделі будувалась на припущенні, що проблема стимулювання професійного самовдосконалення вчителів не може бути вирішена тільки під час курсової перепідготовки в системі післядипломної освіти. Суттєвої активізації професійного самовдосконалення можна очікувати, якщо в організації процесу стимулювання дотримуватись принципів (послідовності й наступності, добровільності, інтелектуальної співтворчості, особистісного підходу до вчителя, педагогічної підтримки професіолналізму вчителя), організаційно-педагогічних умов (програмно-цільове забезпечення мотивації, створення рефлексивного середовища, набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності, оволодіння знаннями та навичками професійного самовдосконалення, забезпечення наступності професійного самовдосконалення вчителя у міжкурсовий період), шляхів стимулювання (самостійна творча робота, професійне спілкування, практична діяльність, збагачення змісту педагогічних дисциплін, спецкурс, школа педагогічної майстерності), критеріїв сформованості (мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, результативно-оцінювальний) (рис. 1).

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка