Твори у двох томах



Сторінка1/38
Дата конвертації05.05.2016
Розмір5.52 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

Гарвардська бібліотека давньої української літератури

Корпус українських перекладів: Том 2

Літературно-художнє видання

ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА

ТВОРИ У ДВОХ ТОМАХ

Том 2

Редактори Н. Ішина, Н. Кравченко Коректори С. Гайдук, Н. Шугай Художньо-технічне редагування В. Лопарєва Комп'ютерний макет В. Романенка



Підписано до друку 2.09.94. Формат 60 χ 90/16. Папір офсетний №1. Гарнітура TimesET. Друк офс. Друк, арк.30,0. Умови, друк. арк. 30,0. Зам. № 4-1815.

Віддруковано з фотоформ АТ «Обереги», 252054, м. Київ-54, вул. Тургенєвська, 46,

на РВО «Поліграфкнига». 252057, м. Київ-57, вул. Довженка, 3.

С44 Сковорода, Григорій

Твори: У 2 т. — К: АТ «Обереги», 1994. — (Гарвард, б-ка давнього укр. письменства). Т. 2: Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи. 480 с.

До двотомника творів Г. Сковороди (1722 — 1794) увійшли поезії, байки, притчі, філософські трактати й діалоги, переклади й листи видатного українського письменника-гуманіста, філософа і мислителя, просвітителя і педагога, предтечі нового українського письменства. Написані книжною староукраїнською мовою і вперше повністю перекладені на нову українську літературну мову, вони відкривають сучасному читачеві дивосвіт думок і образів великого народного любомудра. Цим виданням відкривається третя, україномовна серія «Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства».

ISBN 5-8104-0053-1
ББК 84.4УКР1

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

ТВОРИ у двох ТОМАХ

Акціонерне товариство "ОБЕРЕГИ"

Київ(^)і994

ГАРВАРДСЬКА БІБЛІОТЕКА ДАВНЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА

Корпус українських перекладів Том 2

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

ТВОРИ

у двох ТОМАХ



Том 2

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ. ПРИТЧІ. ПЕРЕКЛАДИ. ЛИСТИ

Український науковий інститут Гарвардського університету Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України

HARVARD LIBRARY OF EARLY UKRAINIAN LITERATURE

HRYHORY SKOVORODA

WORKS IN TWO VOLUMES

Volume 2

TRACTATA. DIALOGUES. PARABLES. TRANSLATIONS. LETTERS

Ukrainian Translations

Volume 2


Ukrainian Research Institute of Harvard University Shevchenko Institute of Literature National Academy of Sciences of Ukraine

Редакційна колегія

Омелян ПРІЦАК — голова Олекса МИШАНИЧ — заступник Григорій ГРАБОВИЧ Ярослав ІСАЄВИЧ Едвард КЕНАН Горацій ЛАНТ

Редакційна рада

Олекса ГОРБАЧ (Франкфурт-на-Майні)

Ришард ЛУЖНИ (Краків)

Ріккардо ШККІО (Неаполь)

Ганс РОТЕ (Бонн)

Франк СИСИН (Едмонтон)

Вільям ФЕДЕР (Амстердам)

Юрій ШЕВЕЛЬОВ (Нью-Йорк)

Переклад із староукраїнської мови та примітки

Марії КАШУБИ Валерія ШЕВЧУКА

Відповідальний редактор

Олекса МИШАНИЧ

Літературний редактор

Наталія ІШИНА

4702640100 — 056 @ ПсРсклади' хУДожнє оформлен-

У/ - Без оголош. ня, коментарі, склад

У АТ «Обереги», 1994

Цей том підготовлено й видано завдяки щедрій підтримці Федеральної Кредитової Кооперативи "Самопоміч " в Ньюарку (Нью-Джерзі)

Publication of this volume was made possible through the generous support of the Self-Reliance (Newark, New Jersey) Federal Credit Union
ЗМІСТ

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ. ПРИТЧІ

КНИЖЕЧКА, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ SILENUS ALCIBIADIS,

ТОБТО ІКОНА АЛКІВІАДСЬКА. (Переклад М. Кашуби)..................7

Лист-присвята ....................................................·...........................7

Сутність цієї книги......................................................................12

Переддвер'я, або ґанок................................................................13

Розділ 1-й. Звернення притчі до Бога, або до вічності...............13

Розділ 2-й. У речах можна запримітити вічність........................15

Розділ 3-й. Начало в усіх світових системах відчувається.......16

Розділ 4-й. Тут кілька знамен, гербів і печаток..............................17

Розділ 5-й. На цьому началі заснована вся біблія......................18

Розділ 6-й. Біблія — це маленький богообразний світ................18

Розділ 7-й. Про символи, або образи.............................................21

Розділ 8-й. Перший дослід, що випробовує силу такого слова:

"Звершилися небо і земля..."........................................................22

Розділ 9-й. Випробовується сила такого слова: "Відпочив у

сьомий день від усіх справ своїх".................................................23

Розділ 10-й. Про Захаріїн свічник...............................................24

Розділ 11-й. Про сни фараонові..................................................26

Розділ 12-й. Про Авраамову жертву............................................27

Розділ 13-й. Про сім хлібин.........................................................28

Розділ 14-й. Про плащаницю, спущену Петрові.........................29

Розділ 15-й. Про драбину Якова.....................................................ЗО

Розділ 16-й. Про безкінечний простір...........................................ЗО

Розділ 17-й. Про змія...................................................................31

Катавасія, або Сходження...........................................................33

КНИЖЕЧКА ПРО ЧИТАННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА,

НАЗВАНА ЖІНКА ЛОТОВА. (Переклад М. Кашуби)........................34

Лист-присвята..................................................................................34

Прикмета 1-ша. Про наставника.................................................36

Прикмета 2-га. Про симпатію, або співчуття між читцем

і наставником..................................................................................37

Прикмета 3-тя. Про відкидання світських думок......................37

Прикмета 4-та. Про страшну небезпеку в читанні.....................38

Прикмета 5-та. Про читання в міру............................................39

Прикмета 6-та. Про читання на користь душевну......................58

Прикмета 7-ма. Про вірного проводиря.....................................59

БОРОТЬБА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА З САТАНОЮ ПРО

ЦЕ: ЛЕГКО БУТИ ДОБРИМ. (Переклад М. Кашуби).................61

Суть твору...................................................................................62

Боротьба і суперечка про те: дуже важко бути злим, легко

бути добрим................................................................................62

Бесіда ангельська............................................................................65

Левова огорожа.............................................................................67

Рятівний шлях..............................................................................68

Шлях миру, Названий пустим.......................................................70

Шлях лівий, названий вентер......................................................72

Багач, подорожуючи, співає пісню.............................................72

Лицеміри, молячись, співають.....................................................74

Ангельська пісня...........................................................................75

Наклеп............................................................................................76

Підступ............................................................................................76

Пекельне царство.........................................................................79

Безплідна, що плаче.....................................................................81

Пісня.............................................................................................83

Оновлення світу............................................................................84

Переможна пісня.........................................................................85

Антифон........................................................................................85

СУПЕРЕЧКА БІСА З ВАРСАВОЮ. (Переклад М. Кашуби).............88

Розділ, що все у світі — похіть очей, труд і горе........................98

Край райський..............................................................................100

ВДЯЧНИЙ ЕРОДІЙ. (Переклад В. Шевчука)..............................103

Главизна і твердь книжечки....................................................104

Притча, названа Еродій............................................................104

Згорток ......................................................................................122

УБОГИЙ ЖАЙВОРОНОК. (Переклад В. Шевчука)........................124

Посвята........................................................................................124

Притча, названа "Убогий Жайворонок".....................................125

Основа притчі.................................................................................125

Пісня Різдву Христовому про убогість його..............................137

ДІАЛОГ. НАЗВА ЙОГО - ПОТОП ЗМІЇНИЙ.

(Переклад М. Кашуби).....................................................................140

Посвята.........................................................................................140

Глава 1-ша. Притча: Сліпий і Зрячий........................................142

Глава 2-га. Діалог, або розмова..................................................142

Глава 3-тя. Випробовується Божа сила........................................151

Глава 4-та. Триває суд над змієм...............................................157

Глава 5-та. Про злобу зміїну.....................................................167

Глава 6-та. Про перетворення....................................................169

Глава 7-ма. Про воскресіння......................................................172

ПЕРЕКЛАДИ

ОДА (ЄЗУЇТА СИДРОНІЯ ГОЗІЯ). (Переклад М. Кашуби).............................179

Основа оди.................................................................:.................179

Антистрофа, тобто супротивна основа оди.................................181

[ЦЩЕРОН. ПРО СТАРІСТЬ]. (ПерекладΜ. Кашуби)...................................184

Присвята........................................................................................184

Переклад із книг римського сенатора Марка Ціцерона

"Про старість"...............................................................................186

Розмова про старість...................................................................187

ПЛУТАРХОВАКНИЖЕЧКА ПРО СПОКШ ДУШІ (ПерэовдМ. Кашуби)......„211

Присвята......................................................................................211

Тлумачення із Плутарха про тишу серця.................................212

ЛИСТИ.


ДО МИХАЙЛА КОВАЛИНСЬКОГО. (Переклад П. Пелеха)........................226

ДО ЯКОВА ПРАВИЦЬКОГО. (Переклад В. Шевчука)....................320

ДО РІЗНИХ ОСІБ. (Переклад В. Шевчука)........................................337

До Йоіля......................................................................................337

До Гервасія [Якубовича].............................................................338

До Кирила [Ляшевецького]........................................................340

До Федора Панасовича Жебокрицького...................................342

До Василя Максимовича...........................................................343

До Йова [Базилевича].................................................................346

[До Василя Степановича Томари]...............................................348

[До Якова Івановича Долганського]...........................................349

До Якова Івановича Долганського............................................351

До Володимира Степановича Тев'яшова...................................352

[До Дмитра Автономовича Норова]..........................................353

До Івана Григоровича [Диського].............................................353

До Артема Дорофійовича [Карпова] .........................................354

До Василя Михайловича Земборського...................................356

До Василя Михайловича [Земборського] ................................357

До Осипа Юрійовича [Сошальського]......................................359

[До Степана Микитовича Курдюмова].....................................361

До Степана Микитовича [Курдюмова].....................................361

До Івана Васильовича [Земборського] ................................362

До Якова Михайловича [Донця-Захаржевського].....................364

До Степана Івановича [Тев'яшова]............................................365

До Григорія Івановича Ковалинського......................................365

До Олексія [Базилевича] ...........................................................366

До Єгора Єгоровича [Урюпіна] .................................................367

До Петра [Федоровича Пискунівського]...................................367

До Єгора Єгоровича [Урюпіна].................................................368

До Івана Івановича Єрмолова.....................................................369

[До Наємана Петровича] ...........................................................370

ДО НЕВІДОМИХ ОСІБ. (Переклад В. Шевчука).............................372

ДОДАТКИ. (Переклад М. Кашуби) ...............................................379

ПРИМІТКИ......................................................................................419

ПОКАЖЧИК ІМЕН ТА НАЗВ.......................................................462

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ. ПРИТЧІ

КНИЖЕЧКА, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ SILENUS ALCIBIADIS1, ТОБТО ІКОНА АЛКІВІАДСЬКА (ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ ЗМІЙ)2

Написана 1776 року, 28 березня. Піднесена в день Пасхи

ВЕЛЬМИШАНОВНОМУ ПАНОВІ СТЕПАНУ ІВАНОВИЧУ, ДОБРОДІЄВІ ПОЛКОВНИКОВІ ЙОГО ВИСОКОРОДІЮ ТЕВ'ЯШОВУ

Вельмишановний пане/

Добре відоме Сократове слово: "Інший живе для того, щоб їсти, а я їм для того, щоб жити"3.

Життя не те означає, щоб лиш їсти й пити, а бути веселим і куражним, і ситість тілесна не дасть куражу серцю, позбавленому своєї поживи.

У цьому-то розумінні вчив своїх друзів Епікур, що життя залежить від насолоди і веселість серця — це життя людини. Горацій так само, як Епікур, мислить: "Nec dulcia differ in annum..." тобто: "Насолоди не відкладай на рік". А що він під насолодою розуміє веселість серця, видно з наступного: "Ut quocunque loco fueris, vixisse libenterte dicas", тобто: "Аби міг ти сказати про себе, що всюди тобі жилося куражно"4.

Утіха й кураж, кураж і насолода, насолода і життя є те ж саме. І що Горацій сказав: "Насолоди не відкладай"5, те Сенека6 розтлумачив: "Життя не відкладай". "Sera nimis est vita crastina. Vive hodie"7. "Живи сьогодні".

Силу цього слова не розкусивши, люди в усіх віках і народах знеславили Епікура за насолоду і вважали його самого пастухом стада свиней8, а кожного із друзів його величали: "Ерісші de grege porcus"9.

Та коли життя від сердечної веселості, а веселість від насолоди, то від чого залежить насолода, що насолоджує серце?

Пояснює боговидець Платон1: "Немає солодшого від істини"10. А ми можемо сказати, що лиш в істині живе справжня насолода і лиш вона животворить серце наше, яке володіє тілом. І не помилився якийсь мудрець, поклавши межею між ученим і невченим границю мертвого і живого.

Піфагор, зрозумівши емблему трикутника і побачивши в ньому істину, з радістю гукає: "Знайшов! Знайшов!"11

Видно, що життя тоді живе, коли думка наша, полюбляючи істину, любить висліджувати стежини її і, зустрівши око її, торжествує й веселиться цим незгасним світлом. Світло це насолоджує й старість Солона; а він, і старіючи, кожен день відкушує щось від споживаних усіма, але не вичерпуваних насолод, які зігрівають і живлять сердечні думки, як весняне сонце кожну істоту. І як правильна циркуляція крові у звірів, а в травах — соків породжує добробут їхнього тіла, так істинні думки освітлюють благодушністю серце. І не дивно, що пам'ятники й записки деяких вибраних людей мають у заголовку такий напис: "Житіє і життя такого-то".

Житіє означає: народитися, їсти, рости й зменшуватися, а життя є плодоношення, що виросло із зерна істини, яка панувала у серці їх. І не даремно друг істини — Ціцеронів Катон12 любив на старості бенкети, але сповнені поживними для серця мудрими бесідами, що малюють невидиму, однак прекрасну картину істини, яка притягує всі їхні почуття і насолоджує.

До чого ж ця мова? До того, що високих родів люди не лише в позовах, війнах, комерціях, домобудівництвах, мистецтвах, а й у найпершому пункті, тобто в думках щодо Бога, повинні знаходити істину і противитися забобонам.

Правда, що земна куля без болотних калюж, без мертвих озер, без гнилих і долинних низин бути не може. Але в таких місцях жаби й споріднені з ними птахи хай гніздяться, а соколи з орлами вгору, у простір чистих небес, хай здіймаються, облишивши дріжджі для непросвіщенної підлості.

Отже, благочестиве серце між висипаними курганами буйного безбожництва і між підлими болотами рабопристрасного марновірства, не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч, прямо тече на гору Божу і в дім Бога Якового.

Правильне слово, що цар і суддя ізраїльський, а християнський Бог є Біблія.

1 Divinus Plato13.

Та цей Бог наш спершу на єврейський, потім на християнський рід незліченні й жахливі навів забобонів паводки..

Із забобонів народилися нісенітниці, секти, суперечки, ворожнечі міжусобні й дивні, ручні й словесні війни, дитячі страхи тощо. Немає більш жовчного й твердішого марновірства і немає нічого більш нахабного, як шаленство, розпалене сліпим, але ревним глупого повір'я жаром тоді, коли ця єхидна, воліючи безглузду й недостатню брехню, ніж милість і любов, забувши почуття людинолюбства, жене свого брата, дихаючи вбивством, і цим сподівається служити Богові.

Цей семиголовий дракон (Біблія), вибльовуючи водоспади гірких вод, усю свою земну кулю покрив забобонами. Вони є не що інше, як нерозумне, та наче Богом здійснюване й захищуване розуміння.

Кажуть марновіру: "Слухай, друже! Не може це трапитись... Проти природи... Тут щось приховується". Та він щосили з жовчю кричить, ніби справді літали коні Іллі. Начебто при Єлисеї плавало залізо, розділялись води, повертався Йордан, за Ісуса Навина зачепилося Сонце, за Адама змії мали людську мову... Ось! Начебто скоро кінець світу... Бог знає, можливо, наступного 1777 року впадуть на землю зірки... Що? Хіба не можна, щоб Лот був п'яний від нововичавленого вина?.. Хай воно в нас не хмільне, а від Бога все можливе...

Обпившись цих дріжджів, марновір бенкетує і козлоголосить, проголошуючи ворогами й єретиками всіх, хто з ним не погоджується. Краще не читати й не чути, ніж читати без очей, а без вух слухати й навчатися марноти. Це дитяче мудрування, яке викриває нахабність і непостійність блаженної натури, наче вона колись і десь робила те, чого тепер ніде не робить і надалі не робитиме.

Все ж те невелике, що не потрібне, і непотрібне все те, що не завжди і не всюди можливе. Можливе й потрібне, а потрібне й корисне є те ж і навпаки. Яка ж слава й хвала робити неможливе?

Все, заборонене законом 'блаженної натури, є тим не корисне, чим не можливе, а чим корисне, тим можливе. Тому-то й благословенне царство її і дивний смак має оце слово Епікурове: "Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила нетрудним, а трудне непотрібним".

Повстати проти царства її законів—це нещасна велетенська зухвалість, що любить перешкоди, неможливість і марноту, а супостат повзе.

Як же могла повстати сама на свій закон блаженна натура, . якщо вона веліла потопати залізу — і було так?!

Такі безглузді думки хай мають місце у дитячих та підлих умах, а не у змужнілих і знатних родів людей. Хай смакують цю Божу брехню і буйство діти, і то до часу, а розважливі хай готуються до кращого столу. Вони, не будучи співучасниками цієї брехні й буйства, можуть не запалювати, а гасити факел, що збурює загальну тишу й бенкетуючий розкол.

Немає більш шкідливого, ніж те, що побудоване для головного добра, а стало розтлінним. І немає більш смертоносної для суспільства рани, ніж марновірство — листя для лицемірів, маска шахраям, заслона дармоїдам, стимул і підігрів для людей з дитячим розумом.

Воно розлютило премилосердну утробу Тита, зрівняло з землею Єрусалим, зруйнувало Царгород, спотворило братньою кров'ю паризькі вулиці, сина на батька озброїло14.1 не даремно Плутарх гіршим від безбожництва вважає марновірство. Для мене ж краще, коли люди скажуть, що Плутарха на світі не було, ніж що він був нахабний, непостійний, немилосердний тощо. Та й справді, марновір сумує, якщо хтось на південь, а не на схід з ним молиться. Один злий, що занурюють, інший біситься, що обливають охрещуваного. Один кляне квас, інший — прісний хліб... Та хто порахує всю павутину марновірних голів? Наче Бог — варвар, щоб за дрібницю ворогувати.

У всіх цих своїх нісенітницях біжать до своєї покровительки Біблії, а вона з непокірними розбещується.

Біблія є брехня і буйство Боже не в тому, щоб брехні нас навчала, та лиш у брехні відпечатала сліди й шляхи, що ведуть повзучий розум до найвищої істини, як показує оце питання: "Коли ж уведеш мене в кордони їх?" "Чи знаєш шляхи їх?" (Йов, 38).

Усі ж створіння є брехня непостійна й оманлива, і всі створіння є поле слідів Божих. У всіх цих брехливих термінах чи границях ховається й з'являється, лежить і встає пресвітла істина, і про неї ж слово: "Істина від землі засіяла". "Золото землі отої добре".

І всім цим слідам, і писаним і висловленим у ній, буде здійснення від Господа, тобто кінець і буття неіснуючим істотам надасть істина Господня. Ось що означає: "Від Бога все можливе", тобто за істотами воно пусте й недостатнє, а за Богом дійсне і точне.

Хто? Хіба хто вчадів чи у гарячці, той скаже: "Залізо плаває... Від Бога ж усе можливе..." І якийже це дивний вид богослов'я, якщо в ньому мова про залізо, а не про Бога? Це означає: почати за здоров'я, а закінчити за упокій, за прислів'ям.

Втім же, буде, коли нарешті понад полем тлінного створіння (залізо воно, чи золото, чи алмаз) з'явиться обвита залізом по ребрах своїх пресильна істина, у той час розважливий не замовкне і скаже: "Спливе залізо" (4-та кн. Царств, гл. [6]).

Як сонячний блиск по поверхні вод, води по поверхні голубого озера і як барвисті квіти, висипані по шовковому полі в хитротканих узорах, так у Біблії по лиці сплетеної множини створінь незліченних, як манна й сніг, у свій час являє прекрасне своє око вічності істина. І про цих-то ткачів і книгоплетів, яким був Веселеїл і інші, гримить питання Боже до Йова: "Хто дав жінкам мудрість ткання і спритність вишивання?" (гл. 38).

Тут автори називаються жінками, які зіткали біблійні сувої різних полотен. Ілля теж нам не потрібний. А ця тінь веде себе трохи краще. Та там і написано так: "Чи розумієш, як Ілля піднявся?.."

Ніби за вухо вхопивши, велить здогадатися, що у цих побрехеньках, як у полові, заховалось зерно істини. А це й хлопчик розуміє: "Ілля був схоплений вихором..." Що ж це значить? Відповідь: це слово Боже, не людське і не про людину. Ілля є тінь того: "Хто ходить на вітряному крилі". А колісниця й кіннота чия? Ізраїлева?.. Аж ніяк! Колісниця Божа, і кіннота його ж. Яків же, як і Ілля, є слабою тінню того: "Підняв вас, як на крилах орлиних, і привів вас до себе".

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка