Тетяна Сидорук



Скачати 141.79 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір141.79 Kb.

Описи Ратненського староства ХVІ-ХVІІІ ст. як джерело до вивчення історії селянства

Тетяна Сидорук


Серед джерел з історії українських земель ХVІ-ХVІІІ ст. помітне місце посідають такі види як поборові (податкові) реєстри, інвентарні описи маєтків, а також люстрації. Це документи статистичного характеру, які широко використовуються при дослідженні різноманітних проблем історії України. У вивченні ж селянської проблематики та специфіки аграрних відносин періоду пізнього середньовіччя та раннього нового часу їм належить безперечна першість, так як вони містять великий фактичний матеріал про соціальну структуру селянства, його повинності, рівень забезпечення селян землею, розвиток господарства тощо.

Ратненське староство, яке перебувало у складі Холмської землі, простягаючись довгою смугою між верхньою Прип’яттю (майже на сто кілометрів) і врізаючись клином (відомий в науці “ратненський” або “любомльсько-ратненський” клин коронних земель) в територію Великого князівства Литовського поміж Ковельським староством і Берестейською землею, відмітне, з одного боку, унікальною для Волинського Полісся збереженістю таких джерел, з іншого – наявністю дуже ранніх матеріалів. Ґрунтовне дослідження описів Ратненського староства дозволяє з’ясувати динаміку соцільно-економічних процесів в житті селянства в межах окремої адміністративно-господарської одиниці впродовж майже трьохсот років. А в силу згадуваної унікальності збереження цих джерел, результати досліження можуть становити науковий інтерес і в цілому для Волині. Вони можуть бути використані і для порівняння становища селянства волинських земель, які в силу обставин опинилися в складі різних держав, Польщі та Литви (зокрема, сусіднє Ковельське староство перебувало у складі литовських земель і теж до того ж добре забезпечене описово-статистичними джерелами).

Більшість описів Ратненського староства вже тривалий час використовуються українськими та польськими істориками в різноманітних дослідженнях з соціально-економічної, в тому числі і з селянської, проблематики, в яких присутні й елементи їх джерелознавчої характеристики [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; ]. Цьому значною мірою сприяло те, що частина описів на сьогодні опублікована. Це реєстр 1500 р. [2], інвентар 1512 р. [2], люстрації 1565 р. [9, 272-320; 10, 210-239], 1570 р. [11, 43-61], 1628 р. [12, 152-162] і 1661 р. [13, 222-250]; в той же час неопублікованими залишаються інвентарі 1556 р. [14] і 1592 р. [15] та люстрації 1765 р. [16] і 1789 р. [17].

Реєстри і особливо інвентарі були знаною і апробованою роками формою контрольної документації, яка широко практикувалась при оцінці господарсько-фінансового стану королівщин задовго до люстрацій. Реєстр 1500 р., доповнений у публікації М. Грушевським реєстрами 1501, 1502 і 1504 рр. цінний тим, що в ньому поданий розподіл податків по окремих господарських одиницях – дворищах [2; 3, 304-336]. Тут фіксуються населені пункти староства і перераховуються господарі дворищ із зазначенням складу та кількості сплачуваних ними данин. Це дає можливість судити про розміри оподаткування окремих родин, а іноді і сімей, величину дворищ, а, отже, і межі селянського землеволодіння тощо. Хоча, як показує інвентар 1512 року, багато податків тут не вказано [2; 3, 327-336].

Інвентарні описи, як правило, складались при зміні осіб на адміністративних посадах (старост), передачі земель в оренду або після її закінчення. Інвентар 1512 року впорядкований з нагоди передачі королівщини новому старості Миколаю Філіповському [3, 327]. Він розпочинається характеристикою Ратненського замку, в якій дається оцінка його стану, перераховується наявність амуніції, продовольства, замкового персоналу. Тут є багатий матеріал про розміщення оборонних споруд та інших будівель, що дозволяє провести реконструкцію цих об’єктів [3, 328]. Далі в інвентарі перераховуються окремо села Ратненської і Ветельської волостей із зазначенням кількості дворищних селян в населених пунктах та складу і кількості зібраних з кожного села податків. Тут також містяться докладні свідчення про повинності різних категорій населення на потреби замку [3, 329-332], а також є дані про розташування всіх озер староства і їх характеристика. В кінці інвентаря подані підсумки: вказані загальні розміри прибутків, які надходили до замку у формі селянських данин, мит, оренди озер та млинів [3, 335-336]. Отже, значення інвентаря визначається тією великою інформацією, в тому числі і прихованою, яку він містить.

Описи 1500-1512 рр.(як реєстри, так і інвентар) цінні й тому, що це найдавніші документи описово-статистичного характеру з історії Ратненського староства, які дійшли до нашого часу. Як слушно зауважив М. Грушевський, від них “віє сивою давниною”, тобто вони зафіксували багато архаїчних рис у суспільному житті староства, його господарському розвитку, за якими можна судити про реалії більш раннього періоду, що не знайшли відображення у джерелах [2, 2].

Найдавніші описи Ратненського староства, безперечно, тією чи іншою мірою враховувалися при проведенні обліково-господарських дій, які знайшли відображення у таких джерелах, як подавчі інвентарі та люстрації. По ньому збереглося два такі інвентарі XVI ст.: за 1556 р., створений по смерті старости Свяжицького грубешівським старостою А. Дембовським та королівським коморником С. Хлевицьким [14, 1], та за 1592 р., створений при поданні П. Сенявському К. Щепановським [15, 47]. Обидва починаються з описання замку та замкових речей, серед яких, зокрема, інвентар 1592 р. фіксує “замкові книги” – магдебурзький статут та Литовський статут “polskiem piszmem” [15, 51], за чим міститься господарське “пописання” фільварків староства (замковий у 1556 р. названий дворцем). Лише після цього розташовано описи міста та сіл староства. Значення інвентаря 1556 р. полягає, головним чином, у можливості компенсувати відсутність подібних документів та відповідної інформації після 1512 р. до першої люстрації та розглядати стан і рівень обліку в державних маєтностях напередодні впровадження інституту люстрування, а інвентаря 1592 р. в його “сучасності” загальнодержаним облікам та хронологічно проміжковому положенню між люстраціями 1569-1570 та 1616-1620 рр. (для Ратненщини – 1628 р.).

Люстрації близькі за формою та характером вміщеної інформації до реєстрів та інвентарів. Вони мають кількісну перевагу серед описово-статистичних джерел з історії Ратненського староства. Інститут люстрування у Польщі має понад двохсотлітню історію (1563-1789). Всього за цей період було проведено близько двох десятків люстраційних акцій різного масштабу. Деякі з них, а саме люстрації 1564-1565, 1569-1570, 1616-1620, 1659-1668, 1765, 1789 рр., прийнято вважати генеральними, виходячи передусім з їхнього територіального охоплення, а також політичної та фінансово-економічної актуальності [18, 222]. Ратненське староство разом з іншими королівщинами українських земель підпало майже під усі найбільш значущі люстраційні описи ХVІ-ХVІІ ст. – його люстрування проводилося у 1565, 1569 - 1570, 1628, 1661, 1765, 1789 рр.

Економічна концепція люстрування була досить простою і залишалась майже без змін протягом всіх 225 років існування цього інституту. Вона включала кілька основних моментів. По-перше, обстеження (ревізію) господарсько-фінансового стану державних маєтностей. По-друге, детальну реєстрацію одержуваних у результаті експлуатації названих володінь прибутків. Нарешті, обрахування на підставі даних про прибутки і витрати розміру державного податку з королівщин, відомого в історії під назвою кварти або четвертого гроша [19, 7]. Люстрації планувалось проводити з інтервалом у п’ять років. Конкретні питання, пов’язані з проведенням першої люстраційної акції нового зразка, розглянув уже Варшавський сейм 1563-1564 рр. Він визначив території, що підлягали ревізії, та утворив п’ять комісій у складі трьох осіб, депутованих королем, сенатом і посольською ізбою [19, 13]. Сейм також затвердив обов’язки ревізорів та їх повноваження і зобов’язав державців сприяти ревізорам у проведенні контрольної перевірки маєтностей, надаючи у їх розпорядження писарів, війтів, “грунтових” підданих [19, 13].

Люстрація Ратненського староства 1565 року містить фінансово-економічні характеристики, зібрані під такими рубриками: “місто Ратно”, “села староства”, “борті”, “сівба”, “озера”, “млини”, “товари лісові”, “фільварки”, “сіножаті”, а також загальні підсумки [9, 272-320; 10, 210-239]. Близькість люстрації за формою та змістом до інвентарів пояснюється тим, що інвентарні описи часто служили письмовими джерелами інформації для люстраторів при складанні люстраційних актів і фактично визначали характер даних, що вносилися до люстраційних описів. Тому люстрації, як і інвентарі, містять відомості про соціальну структуру населення, передусім селян – кметів, загродників, коморників, дворову челядь, їхню чисельність, рівень забезпечення землею та робочою худобою, розміри та види повинностей, число осілих ланів та пусток. Тут також подано багато статистичних даних, які стосуються фільваркового господарства – його галузей, врожайності зернових культур, кількості одержуваного сіна, хмелю, інших прибутків [9, 272-320; 10, 210-239].

Правовою підставою другої в історії Польщі люстрації королівських маєтностей стали рішення люблінського сейму 1569 року [19, 32]. Це був чи не єдиний випадок в історії інституту люстрування королівщин, коли часова відстань між люстраційними акціями витримана в межах п’яти років, як це і передбачалося. Структура люстраційних даних опису Ратненського староства 1570 р. не змінилася в порівнянні з описом 1565 р., іншим є лише порядок звичних рубрик і розміщення в описі сіл.

Новим етапом у розвитку інституту люстрування стали люстраційні акції першої третини ХVІІ ст. Їх було кілька: 1601-1602, 1607, 1611, 1615-1616, 1621-1622, 1627-1627-1629-1632, 1636 рр. Ратненське староство вперше у ХVII ст. було пролюстроване у 1628 р.[12, 152-162].

Опублікований А. Яблоновським люстраційний акт 1628 р., який він подав у скороченому варіанті (in extenso) містить наступні рубрики: “місто Ратно”, “села, належні до староства”, “фільварки”, “оренда корчем, млинів, торгове, мостове і ярмаркове”, “підсумки” і по кожній з них зазначаються лише загальні суми прибутків. Натомість, якісно новим для люстраційних актів Ратненського староства є те, що під рубрикою “місто Ратно” зафіксовані одинадцять королівських привілеїв, які місто отримало починаючи з 1440 і закінчуючи 1615-м роком, в тому числі й привілей 1440 р., за яким “це місто з права польського, руського та будь-якого іншого переводиться на право тевтонське, магдебурзьке” [12, 152].

Важливим етапом у розвитку інституту люстрування в Речі Посповитій, що зачепив і українські землі, стала люстраційна акція 1659-1668 рр. Ухвалу про чергову люстрацію державних маєтностей прийняв сейм 1659 р. [19, 38]. Він санкціонував низку нововведень що мали на меті дещо удосконалити процедуру люстрування, привести її у відповідність з практичними потребами. Перед початком люстрування люстраційні комісари зобов’язані були у найближчих гродах чи земствах скласти присягу і оригінал її відіслати коронному підскарбію. Люстратори повинні були заприсягтися у тому, що свої функції виконуватимуть особисто, віддано, справедливо і з великою пильністю; не братимуть ніяких подарунків, а також челяді і коней понад необхідну потребу. Така чітка регламентація дій люстраторів переконливо свідчить на користь того, що перебіг люстрацій аналізувався і механізм її проведення постійно удосконалювався, а, отже, і підвищувалась репрезентативність люстраційних описів.

Люстрація Ратненського староства 1661 р. подає інформацію про кількість заселених та пустуючих селянських господарств, структуру повинностей і їх розміри, характеристики фільваркового господарства тощо. Крім звичних рубрик тут є також характеристики таких складових, як “замок Ратненський”, “попівство в Ратні”, “костел в місті Ратне”, “жиди ратненські” [13, 244-245]. У люстрації є дуже багато посилань на попередню люстрацію (1628 р.). Так, при описі сіл Ратненського староства люстраційні комісари 1661 р. часто зазначають, скільки “волок осілих” тут було “здавна”, скільки – на період попередньої люстрації і скільки було на той час, що дуже важливо для порівняльного аналізу, тим більше, що в тому акті попередньої люстрації, який зберігся, інформації про кількість селянських господарств взагалі немає.

Інформативні можливості люстрацій Ратненського староства пов’язані й з багатьма іншими особливостями такого типу джерел. Вагоме значення люстрацій, як джерела, великою мірою обумовлюється юридичним статусом люстраційних комісій, які формувались і затверджувались сеймом і були фактично уособленням центральної влади і тому мали високий авторитет серед місцевого населення. Доказом цього є часта фіксація в люстраціях скарг населення з приводу порушення тих чи інших його прав, численних соціальних конфліктів між посесорами королівщин та сільськими громадами. Так, у люстрації 1570 р. читаємо, що в селі Велунча з острова, який називається Замех, вся громада разом складає 11 злотих, але “то великий плач людський, на що ті люди скаржилися і просили з плачем аби той податок з них зняли” [11, 45]. Таким чином, поширення впливу люстраторів на розв’язання місцевих проблем вело до збагачення люстраційних протоколів додатковими даними, які дають змогу глибше розкрити економічне і правове становище селян, повноваження місцевої адміністрації тощо.

А. Яблоновський з цього приводу писав, що неупередженість люстраційних комісарів забезпечувалась приписами права. Вони були впевнені у послуху старостинських урядів, як підвладних їм, тому представляли в своїх актах не тільки дані, які стосувалися господарського і фінансового стану люстрованих ними королівських маєтностей, але водночас звертали увагу на виконання в староствах права, фіксували всілякі зловживання і заносили їх таким чином перед обличчя найвищої влади; нотували загальний поступ в осадництві, економіці, доходах, суспільні стосунки між різними класами. “Багатий то є матеріал джерельний…” – підсумовує історик [12, 3-4].

Цікавими для дослідника можуть бути і міркування люстраторів, якими іноді супроводжується опис фіксованих відомостей. Так, у люстрації Ратненського староства 1565 р. зазначається, що селяни староства давали до замку сокола – спочатку живим, але від певного часу, як іронізує люстратор, “сокіл панові підстарості не сподобався і він увів за нього оплату”. Щоразу, згадуючи цей податок, писар іронізує: “за погордженого сокола”, “за зненавидженого сокола” [9, 286]. Часто в люстраціях зустрічаються хоча і побіжні, але досить суттєві зауваження щодо природних умов проживання, про військові спустошення тощо. Так, люстратори 1565 р. зазначають, що жителі села Самаровичі мають шматки поля на 66 острівочках серед боліт, а люстрація 1661 р. фіксує, що багато сіл “через солдатів і неприятеля спустошені” [9, 278].

Слід відзначити, що ступінь повноти люстраційних описів залежав не лише від добросовісності осіб, які проводили люстрації, королівських комісарів, але й великою мірою від інформаторів. Ними були, в першу чергу, представники старостинської адміністрації, які зобов’язані були сприяти люстраторам у здійсненні їх функцій. На нашу думку, це могло негативно позначитись на достовірності люстраційних даних, оскільки старостам вигідно було спотворювати дійсність – прибіднюватись, щоб менше платити до королівської казни. Але, як ми бачили, у розпорядженні люстраторів були також письмові джерела, неабияке значення мали власні спостереження і спілкування з місцевим населенням. Іноді в описах, вказуючи джерело інформації, люстратори зазначають: “як повідомили деякі урядовці і люди старші, гідні довір’я” [9, 313-314].

Свідчення інформаторів подавались люстраторам нерідко під присягою. Для прикладу, в люстрації 1570 р. зазначається, що в селі Кортеліси податок “скопчизна “ є описаний в замковому реєстрі, але “люди присягнули, що тієї скопчизни ніколи з них не брано, що теж і писар прибутків замкових присягою підтвердив”. Факти присяги свідків згадуються і в інших населених пунктах [11, 43-58].

Аналіз описів Ратненського староства ХVІ-ХVІІІ ст. свідчить, що вони мають надзвичайно широкі інформативні можливості для дослідження історії селянства регіону даного періоду, що визначається великим обсягом соціально-економічної та історико-географічної інформації, яку вони містять. В них подано багато відомостей про соціальну структуру селянства, його категорії (кметів, загродників, коморників), їхню чисельність, рівень забезпечення селян землею, розміри та види повинностей тощо. Хоч в описах вміщена переважно господарська та фіскальна інформація, але нерідко зустрічаються, особливо в люстраціях, і інші відомості, які характеризують різноманітні аспекти життя селянства – свідчення про природні умови, військові спустошення, скарги населення на зловживання місцевої адміністрації тощо, що суттєво підвищує джерельну цінність цих документів. Відтак, описи можуть значною мірою прислужитися при дослідженні економічного становища, правового статусу, ментальності селянства, господарського розвитку регіону, а також національного складу населення, демографічних проблем тощо.

Список використаних джерел та літератури


1. Грушевський М.С. Історія України-Руси.-К.:Наук. думка, 1994.-Т.V.-315 с.

2. Грушевський М.С. Описи Ратенського староства з 1500-1512 рр.// Записки Наукового Товариства імені Шевченка.- 1898.-Т.XXVI.-С.1-4.

3. Денисюк В.Т., Денисюк І.О.Ратнівщина.-Луцьк, 1998.-352 с.

4. Козій А.М. Відробіткова рента в приватновласницьких маєтках Холмської землі в 1590-1700 рр.// З історії стародавності і середньовіччя.-Львів, 1988.-Вип. 24.-С.78-90.

5. Козій А.М. Зміни в юридичному становиші селян Речі Посполитої в другій половині XVI - XVIІ ст. (на прикладах Холмської землі)// Проблеми слов’янознавства.-1982.-Вип.26.-С.101-107.

6. Козій А.М. Фільварок і його місце у феодальному господарстві Холмщини в другій половині XVI - XVIІ ст.// Проблеми слов’янознавства.-Львів, 1979.-Вип. 20.-С.103-107.

7. Похилевич Д.Л. Ломка аграрных отношений на Холмщине в XVIв.// Ученые записки института славяноведения.-1961.-Т.XXVII.-C-225-264.

8. Lubomirski T. Starostwo Rateńskie. Wyjątek z historyi osad wołoskich w Polsce// Biblioteka Warszawska.-1885.-T.2.-S.40-110.

9. Архив Юго-западной России.-К., 1890.-Ч.VII.-Т.ІІ.-644 с.

10. Lustracja wojewódstwa Ruskiego, Podolskiego i Bielskiego 1564-1565.- Warszawa, 1992.LVII + 284 s.

11. Жерела до історії України-Руси.-Львів, 1903.-Т.7.-198 с.

12. Żródła dziejowe.-Warszawa.-1877.-T.V.-226 s.

13. Lustracja wojewódstwa Ruskiego 1661-1665.-Wrocław, 1976.-Cz.III.-289 s.

14. Головний Архів давніх актів у Варшаві (далі – AGAD).-Архів Скарбу Коронного.-Відділ LVI.-№ R.5.-Арк.1-28.

15. AGAD.-Архів Скарбу Коронного.-Відділ LVI.-№ R.5.-Арк.47-63.

16. AGAD.-Архів Скарбу Коронного.-Відділ ХLVI.-№ 131-Арк.139-282.

17. AGAD.-Архів Скарбу Коронного.-Відділ ХLVI.-№ 132-Арк.145-290.

18. Sucheni-Grabowska A. Próby akcji dochodów z dóbr domeny królewskiej w świetle lustracji z lat 1615-1620// Przegląd historyczny.-1967.-T.LXVIII.-Zesz.2.-S. 222-239.

19. Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIІІст.: Матеріали до реєстру рукописних та друкованих текстів.-К., 1999.-312 с.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка