Теорії українського народного танцю



Сторінка8/9
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Рух № 42

ПЛЕСКАЧ ДІВОЧИЙ

Виконується тільки як прикраса до відомих рухів. Плещуть в долоні також і дівчата, а це буває в таких випадках:

а) коли дівчина побажає перемінити положення рук, тобто, якщо дівчина вела танець, поклавши руки вбоки, і їй захотілося відвести одну руку в сторону, а другу перевести вбік або на груди;

б) перед початком нового задуманого руху;

в) при зміні напрямку танцю;

г) при підкресленні якоїсь цікавої, оригінальної танцювальної комбінації;

д) коли, порозумівшись очима, одна дівчина захоче наблизитись до другої дівчини або до парубка.

Плескач дівочий виконується завжди тільки на рахунок “раз” першого або п’ятого тактів.

86

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Народний танець можна бачити у повній його красі тільки тоді, коли його водять на селі чи деінде під час весілля, або коли народ душею переживає якісь радісні хвилини і виявляє їх в іграх з танцями, на забавах, у весняних і купальських хороводах, на вечорницях, під час проведення різних громадських свят і т. д., тобто безпосередньо в народному побуті. Тоді танцюючі пари передають свої емоції характерними рухами, поворотами, згинаннями і всякими іншими позами, які своєю красою створюють прекрасне танцювальне мистецтво.

Зафіксувати народний танець може тільки кінематограф. Перенесення ж його на сцену – це, власне, копія, інсценізація, яка не завжди буває вдалою. Успіх може бути тільки тоді, коли танцюючі пари душею відчувають красу свого танцю і ведуть його вільно, невимушене, коли вони захоплюються танцем так, як артист чудовою мелодією, як художник надзвичайною картиною природи.

Щоб зафіксувати народний танець однієї пари, яка танцює в гурті, потрібні кіноапарат і два фахові записувачі танцю. Кіноапарат сприймав би танець у цілому, як картину, один фахівець записував би рухи парубочі, а другий – рухи дівочі. Така колективна праця – це праця майбутнього1, а поки що нижчеподані комбінації, записані від сільських танцюристів або стилізовані на зразок сільських танців, можуть служити провідником для бажаючих виступити танцюючими парами на вечірках або на сценах театрів.

У такому випадку кожна танцююча пара мусить познайомитися з рисунком 54.

Великий квадрат 1–3–6–8 – це чотирикутне місце в кімнаті або на сцені. Позначені цифрами місця: 1, 2, 3, 4, 0, 5, 6, 7, 8 – це ті місця, з яких танцююча пара разом або нарізно вступає в танець. Подані нижче комбінації можна виконувати парами, вивчивши спочатку певну кількість рухів.

1 Така робота по збиранню народного танцювального матеріалу з допомогою кінозйомок давно вже ведеться. Крім того, повністю екранізовано українські балети “Лілея” К. Данькевича, “Лісова пісня” М. Скорульського та фрагменти з балету “Маруся Богуславка” А. Свєчникова (Я. В.).

87

Придивимось до рис. 55 та 56. В обох квадратах пунктирною лінією позначено напрямок рухів для танцюючої пари під час виконання нею першої комбінації.

За цим принципом будемо розглядати і кожну наступну комбінацію.

Перша комбінація побудована на основі добре вивчених перших семи рухів.

Парубок виходить з парубочого гурту і стає на місці, позначеному цифрою 6, а дівчина стоїть у дівочому гурті на місці, йозначеному цифрою 8.

Із своїх місць парубок і дівчина просуваються від цифри до цифри, як це буде показано в комбінаціях.

Парубок

Зальотний рух з пристуком на 4-му і 8-му тактах (8 тактів) – з 6 до 1.

Хід акцентований (4 такти) – з 1 до 0.

Хід тихий (4 такти) – з 0 до 8.

Дівчина

Хід акцентований (4 такти) – з 8

ДО 3.

Кружальце (4 такти) – на 3. Хід акцентований (4 такти) – з З

до 0. Хід тихий (4 такти) – з 0 до 6.

88

ВЕРЕТЕНЦЕ
Веретенце виконується так. Три дівчини, побравшись за руки, стають вряд лицем або спиною до лінії 1–2–3 (див. рис. 57). Друга дівчина (середня)1 піднімає вгору руки своїх товаришок, а перша і третя дівчини попід руками, піднятими вгору, наче у ворота, танцюють доріжку кружальцем або хід акцентований кружком. Проскакуючи кожна у свої ворота, перша і третя дівчини наближаються до другої, а після проскакування трохи віддаляються.

Веретенце буває пряме і через голову.

Веретенце пряме (рис. 58).

Три дівчини стоять вряд. Друга дівчина бере правою рукою ліву руку першої дівчини і лівою рукою праву руку третьої дівчини. Перша обертається проти ходу годинникової стрілки, а друга – за ходом годинникової стрілки.

Веретенце через голову (рис. 59).

Три дівчини стоять вряд. Друга дівчина переносить праву руку через голову першої дівчини і бере її праву руку, а ліву руку переносить через голову третьої дівчини й бере її ліву руку.

Перша дівчина обертається за ходом годинникової стрілки, а друга – проти ходу годинникової стрілки.

Примітка. 1. Друга (середня) дівчина не стискає за руки своїх товаришок тоді, коли ті обертаються на одному місці, а вільно тримає їх за один або два пальці.

2. Перша і третя дівчини мусять знати, що коли друга дівчина стоїть на одному зазначеному місці, то свої обертання їм слід також робити на місці. Коли ж друга дівчина просувається вперед або назад, то й їм треба, танцюючи, просуватися слідом за нею.

1 На місці другої (середньої) дівчини може стояти парубок. 106

ОПИС ФІГУРНИХ НАРОДНИХ ТАНЦІВ
Роман
Танець “Роман” водить молодь у селі Криве, на Київщині. Ніхто у Кривому не знає, ким він був занесений в село, і ніхто не пам’ятає, відколи він тут танцюється. Записаний танець мною у 1911 році.

Роман” має дві фігури і виконують його так.



Три парубки в парах з дівчатами (умовившись, яка з них перша, яка друга, яка третя) виходять на середину квадрата 1–3–6–8 (рис. 60) і стають тісно одна пара коло другої навколо 0. Умовні позначення для парубків і дівчат такі: дівчина – (, парубок – <, де опукла сторона означає обличчя, а увігнута – потилицю.

Парубки, які стоять всередині, торкаються між собою ліктями лівих рук, а правими руками обіймають стан своєї дівчини, підтримуючи її за праву руку, зігнуту й покладену на правому боці вище пояса. У лівій руці парубок тримає ліву руку дівчини, причому рука парубка звернена долонею вгору, а дівоча – долонею вниз (рис. 61).

Роман” танцюють на музику двох мелодій: перша фігура іде під спокійну, маршову мелодію, а друга фігура (проскакування) – під мелодію швидку, козачкову.



Під мелодійні звуки першої частини музичного супроводу усі пари, починаючи з лівої ноги, ходять навколо місця 0, ніби навколо дерева; парубок меншими кроками, а дівчина трохи більшими, але обоє зальотним рухом (рис. 61).

Під останній протяжний акорд маршової мелодії всі пари неначе пробуджуються і готуються до виконання другої фігури (рис. 62).

Перша пара стає проти другої на місці 4, друга стає обличчям до першої на місці 0, а третя пара, звернена обличчям до першої, стає за другою парою на місці 5.

Кожний парубок бере правою рукою ліву руку дівчини. Перша пара підносить з’єднані руки вгору (робить ворота) і з такої позиції починається танець під звуки другої, козачкової мелодії.

107

Проскакування попід ворота виконується так:

а) друга пара, легко нахилившись вперед, бігцем (зальотним рухом) проскакує попід піднесені вгору руки першої пари, повертається ліворуч і стає на місце першої пари, теж утворюючи ворота (рис. 63 і 65);

б) перша пара, пропустивши у свої ворота другу пару, біжить до третьої, нахиляється і проскакує у їх ворота, а потім повертається ліворуч і стає на їх місце, утворюючи ворота для другої пари (рис. 64).

в) третя пара, пропустивши у свої ворота першу пару, біжить до колишньої другої пари, нахиляється, проскакує у їх ворота, а потім повертається ліворуч і стає на їх місце, утворивши ворота для першої пари, і т. д.

Повертання пар ліворуч виконується після проскоків на місцях 4 і 5, а по лінії між місцями 4 і 5 відбуваються танцювальні пробіжки.

Дівчина завжди стоїть праворуч від парубка, і коли подасть йому ліву руку, то не віднімає її аж до кінця проскоків.

Ось чому завжди після проскоку (на місцях 4 і 5) парубок повертається з дівчиною великим кружком наліво, щоб приготуватися до нового проскоку на протилежному місці. Стаючи по краях на своє місце, парубок виконує пристуки доти, доки дівчина не стане на своє попереднє місце, тобто танцюючі міняються місцями по відношенню до вихідного положення.

108

Порядок проскоків такий:

друга пара проскакує у ворота першої пари на перший такт;

перша пара проскакує у ворота третьої пари на третій такт;

третя пара проскакує у ворота другої пари на п’ятий такт;

друга пара проскакує у ворота першої пари на сьомий такт;

перша пара проскакує у ворота третьої пари на дев’ятий такт;

третя пара проскакує у ворота другої пари на одинадцятий такт;

друга пара проскакує у ворота першої пари на тринадцятий такт;

перша пара проскакує у ворота третьої пари на п’ятнадцятий такт;

третя пара проскакує у ворота другої пари на сімнадцятий такт;

друга пара проскакує у ворота першої пари на дев’ятнадцятий такт;

перша пара проскакує у ворота третьої пари на двадцять перший такт;

третя пара проскакує у ворота другої пари на двадцять третій такт;

друга пара проскакує у ворота першої пари на двадцять п’ятий такт;

перша пара проскакує у ворота третьої пари на двадцять сьомий такт;

третя пара проскакує у ворота другої пари на двадцять дев’ятий такт.

Далі друга пара уже не проскакує у ворота, а на тридцять перший і тридцять другий такти уповільнює темп танцю (а з нею й інші пари), щоб з’єднатися навколо місця 0 для виконання першої фігури.

Отже, схема проскоків мусить бути така:

2–1–3–2– 8 тактів,

1–3–2–1– 8 тактів,

3–2–1–3– 8 тактів,

2–1–3 і закінчення – 8 тактів.

Починається спокійна, маршова мелодія, і пари, втомлені проскакуваннями, знову виконують першу фігуру.

Роман” має прекрасний вигляд тоді, коли до нього стає більше танцюючих гуртів – по три пари в кожному гурті. Він ніби відтворює дві картини природи: перед вітром і під час вітру. Перед вітром все живе і росте тихо, спокійно, пишається і радіє, а під час вітру все немовби ламається, кипить, розворушене стихійною силою природи.


Гопак
Гуртовий гопак у селі Криве починався однією парою. Дівчина виконувала колисання, пристуки на одному місці, кружальця, хід акцентований і тинок. Праву руку вона клала вище пояса, а лівою вививала перед себе то вліво, то . вправо до плеча.

Парубок кружляв навколо дівчини й виконував пристуки, хід акцентований, тинок, доріжку дрібну й присядки. Руки він тримав схрещеними на грудях, відводив у сторони і закладав за спину. Під час танцю парубок не зводив ні на мить очей з дівчини і повертався до неї боком або усім корпусом.

Коли ж до першої пари приєдналося ще кілька пар, тоді гуртовий танець виливався у дві фігури.

Перша фігура. Дівчата, обернені обличчям до парубків, вели перед, тобто знаходилися спиною по напрямку руху, а за ними, танцюючи, йшли парубки. Всі пари танцювали наче по обводу кола.

109

Друга фігура. Дівчата, відділяючись поодиноко або всі разом від парубків, виступали на середину хати, йшли акцентованим ходом з пристуком, ніби по обводу малого кола і кружляли на одному місці. Під кінець коліна гопака дівчата відводили руки в сторони і плескали в долоні. Відведення рук і плескання заповнювали сьомий і восьмий такти: на першу долю сьомого такту руки зближувалися долонями, на другу долю цього ж такту розводилися в сторони; і далі – на першу долю восьмого такту дівчата плескали в долоні, а на другу долю – поверталися з пристуком і підходили акцентованим ходом до парубків.

Дівчата в своєму кружку посеред хати виконували не якісь певні, визначені рухи, а танцювали такі, що приходили на думку кожній зокрема.

Парубки під час дівочого танцю виконували кожний свої рухи, але траплялося, що під час дівочого сплескування або тоді, коли дівчата залишали свій кружок, вони, захопившись присядкою кого-небудь із своїх товаришів, теж сплескували руками разом з дівчатами. Танець вівся в одному напрямку – вправо.
Василиха
Василиха” записана у селі Шпичинці, на Київщині. Це дівочий танець, що має дві фігури. У ньому дівчата стають кружком не дуже близько одна біля одної. Одна або дві дівчини входять в центр кола.

Перша фігура – це спокійний танець на 7 тактів під першу половину пісні в помірному темпі. Дівчата танцюють ліктями всередину кола і тому, що перша половина пісні йде у розмірі 3/8, рухи у них приблизно однакові: на кожний такт перші дві долі заповнюються зальотним рухом, а третя доля – колисанням або присуванням з тієї ноги, яка виступала у зальотному русі.

Друга фігура танцю ведеться жвавіше. Дівчата, ставши в пари, немов кимось наполохані, танцюють такі рухи: хід акцентований з пристуками, доріжка кружальцем, угинання і схрещування правою ногою, хід тихий і тинок. Танцюють вони, повернені одна до одної корпусом або боком, ніби по обводу кола. Коли дівчата повернуться одна до одної лівим боком, то правими руками вони вививають то вправо, то вліво, наче описують перед собою горизонтальну вісімку. Коли ж дівчата повернуться одна до одної правим боком, вісімки здійснюються лівими руками.

Друга рука кладеться на талію або вільно лежить на грудях, ніби для притримування намиста. Буває, що в коло входить більша кількість пар. Тоді танцюють усі пари окремо, кожна пара самостійно, не заважаючи іншим виконавцям.

Дівчата, які знаходяться всередині кола, виконують ті ж самі рухи, що і їх товаришки, але здійснюють усі ці рухи на місці або легко обертаючись навколо себе.
Шевчик
Шевчик” записаний у селі Шпичинці, на Київщині. Це – чоловічий танець, за своїм характером комічний. Він буває сольним, а часом і гуртовим. “Шевчик” має дві фігури.

110

Перша фігура – це звичайний вільний танець одного парубка, який виходить з гурту на середину хати, щоб розвеселити присутніх. Під час першої фігури він показує усі рухи, які йому підказує фантазія й хист танцюриста, але глядачеві здається, ніби парубок тільки готується до чогось нового, іншого, несподіваного.

Друга фігура – парубок підскакує в такт козачка на одній нозі, зігнутій у коліні і піднятій трохи вгору, імітує роботу шевця, тобто сукає дратву, витягує шкіру, крає, прибиває кілки, витягує гвіздки, копито і т. ін. Танець цей звичайно показує такий парубок, який сам знає шевську роботу, або вміє її передати весело, гумористично.

Шевчик” комічний, бо: 1) парубок мусить довгий час стрибати на одній нозі, і коли стомиться, то хитається в такт музики; 2) парубок часто втрачає рівновагу, збивається з такту, починає спотикатися, переступає з ноги на ногу. Всі сміються, і парубок, засоромлений, ніби збившись у танці, залишає коло.



Буває, що в танець вступає більше парубків, удаючи всякі характерні типи шевців. Один удає шевчика кривого, інший підсліпуватого, старого, горбатого, такого, що кашляє або з люлькою в зубах і т. ін., тобто виконавці грають таких типів, яких можна бачити в селі чи в місті – і танець виходить дуже веселий.

Втомившись у другій фігурі, соліст або усі, хто брав участь у танці, ви-простовуються, переходять знову на першу фігуру або ж виконують танець вільним колом, тобто рядочком або з’єднаним колом, побравшись за руки.
Рибка
Рибка” – танець, записаний теж у селі Шпичинці, на Київщині. Це мішаний танець, який має три фігури.

Перша фігура – пара за парою танцюють рядочком, ніби по обводу кола. Дівчина повернена обличчям до парубка і веде перед, тобто рухається спиною вперед.

Друга фігура – дівчата не всі разом, а буває, що і всі разом, наче змовившись, ідуть в середину кола, але обличчями до парубків і там виконують відомі їм рухи, відводячи руки в сторони або вививаючи ними перед собою.

Третя фігура – парубки, які під час дівочого танцю вільно ходили по колу і виконували кожний свої комбінації, міняються з дівчатами місцями, йдуть всередину кола, а дівчата переходять на їх місця. Переходи ці відбуваються ніби по обводу продовгуватих еліпсоподібних кружків. Кожна пара переходить окремо, але трапляється, що переходи виконуються разом. Виконуються вони або тинком або ж акцентованим ходом.

Примітка. “Василиха” і “Рибка” – танці давні. У моїй присутності молодь водила їх, увесь час радячись між: собою і звертаючись за допомогою до старших. Можливо, що “Рибку” раніше танцювали краще, з більш складними фігурами, з особливими рухами та характерною грою, пов’язаною з текстом пісні. Це можна було припустити, стежачи за поведінкою однієї пари. Дівчина, яка відбігла від свого парубка на середину, відвернулася від нього і почала вимахувати руками, то нахилялася, то знову підводилася, наче вона справді поралася біля печі, варила, місила і т. д., а парубок тим часом відбіг од гурту і ні-би щось шукав. Коли ж дівчина поверталася до парубка, то при зустрічі на обводі кола танцюристи подавали одне одному руки, ніби передавали щось, мінялись місцями або ж повторювали ту саму сцену.

111
Два херсонські танці
Це досить складні танці, що ставилися в народних п’єсах і оперетах (“Зальоти соцького Мусія”, “Катерина”, “Паливода”) під наглядом наших перших славних артистів М. К. Садовського, П. К. Саксаганського, а особливо М. Л. Кропивницького, який вносив у постановку цих танців елементи рухів, що їх він спостерігав у селах Херсонської губернії. Ці елементи М. Л. Кро-пивницький підказував своїм танцюристам, і їх колективна праця дійшла до нашого часу, прижилася на сценах першорядних українських труп, а також і в тих трупах, яким удалося перейняти ці танці для постановки їх у вищезгаданих п’єсах.

Перший херсонський танець

У танці беруть участь 4 дівчини і один або два парубки.

Танець має 12 фігур і починається з глибини сцени, з місця 2 (рис. 66).

Перша фігура

4 дівчини (у двох парах) стають одна пара за одною, а позаду них – парубок. Перед танцем треба позначити перших і других дівчат. Перші дівчата– це ті, які стоять направо від глядача (недалеко від лінії 8–3).

Дівчата подають одна одній руки двома способами; а) руки танцюючих з’єднуються навхрест попереду, причому ліва рука однієї дівчини тримає ліву руку другої, а права рука – праву руку подружки; ліві руки знаходяться зверху, а праві – знизу;

б) танцюючі обнімають одна одну за талію за спиною, причому перша дівчина обнімає другу за талію правою рукою і на її правому боці подає подружці свою праву руку; права ж рука другої дівчини зігнута в лікті. Друга дівчина обнімає першу за талію лівою рукою і на її лівому боці подає подружці свою ліву руку; ліва ж рука першої дівчини зігнута в лікті. *

Парубок стоїть за дівчатами, схрестивши руки на грудях або заклавши їх за спину. З такої позиції танець починається двома парами вперед.

Хід акцентований (3 такти) – з 2 до 7.

Пристук (1 такт) – на 7.

112

Дійшовши до місця 7, дівчата з пристуком роз’єднуються: перші йдуть наліво, а другі направо акцентованим ходом (4 такти) – з 7 до 0. На місці О вони з’єднують руки, як і напочатку, першим або другим способом і знову виконують хід акцентований (4 такти) – з 0 до 7.

Дійшовши до місця 7, танцюючі роз’єднуються ще раз і з пристуком перші дівчата повертають наліво, а другі – направо акцентованим ходом (4 такти) – з 7 до 0.

Друга фігура

На місці 0 виконавці роз’єднуються і подають одне одному руки для побудови спільного кола, у якому і здійснюють хід акцентований (4 такти) вліво і (4 такти) вправо.

Третя фігура – зірка

Дівчата роз’єднують руки, повертаються вліво, і кожна з них подає праву руку в центр кола. Подані руки або знову з’єднуються навхрест, або торкаються пальцями. Ліві руки переводяться на талію або ж відводяться в сторону. Так побудованою зіркою виконавці йдуть (4 такти) вліво, потім повертаються ліворуч і подають ліві руки в центр кола, а праві переводять на талію і новою зіркою ідуть вправо (4 такти). Зірка при повторенні вправо мусить закінчитися на тому ж самому місці, з якого вона почалася.

Четверта фігура

Із закінченням зірки ходом вправо перші дівчата стають проти других і віддаляються ходом тихим назад до місць І, II, III, IV, що знаходяться посередині між 7–8 і 6–7. Прийшовши на зазначені місця, дівчата виконують колисання, наче відпочивають, і дають місце парубкові.

П’ята фігура

Парубок вступає у танець під час виконання дівчатами ходу тихого. Порядок його рухів такий:

Хід акцентований (4 такти) – з 2 до 7.

Хід тихий (4 такти) – 7 до 2.

Тинок (4 такти) – з 2 до 7.

Присядка з пристуком – на 7 з поворотом в сторону перших дівчат (2 такти) і в сторону других (2 такти).

Шоста фігура

Парубок виконує з дівчатами по черзі млиночки або голубці. Це робиться так.

Після останнього пристуку парубок підбігає до передньої дівчини, яка знаходиться на місці І, подає їй праву руку, зігнуту в лікті, і, з’єднавши її праву руку з своєю, зігнутою ключем, повертається вправо (2 такти), потім підбігає до передньої дівчини, яка знаходиться на місці III, подає і їй вже ліву руку, зігнуту ключем, і повертається вліво (2 такти).

Ті самі рухи парубок виконує і з дівчатами, які знаходяться на місцях IV (2 такти) і II (2 такти). Коли він повертається млиночком з якою-небудь з дівчат, то інші дівчата повертаються самостійно між собою в парах, тобто І з II і III з IV.

113
Сьома фігура

Як тільки парубок повернувся млиночком з усіма дівчатами, всі виконавці, подавши одне одному руки, з’єднуються в коло і йдуть у ньому ходом акцентованим (4 такти) вліво і зіркою (8 тактів) вправо. Зіркою йдуть доти, поки парубок не стане на місці 7. На місці 7 парубок розриває зірку і стає біля першої дівчини з першої пари. Тоді всі беруться за руки і простою лінією йдуть ходом тихим назад, до лінії 1–3. Тут виконавці готуються до нової фігури.

Восьма фігура – ліса. Веснянкова хороводна фігура

Коли виконавці стануть у ряд на лінії 1–3, парубок починає заплітати лісу. Перша дівчина з протилежного від парубка краю стоїть на місці і робить перші ворота з своєю сусідкою, піднявши вгору з’єднані руки (рис. 67).

У ці ворота парубок проводить усіх дівчат і повертається з ними на попереднє місце. Коли всі дівчата пройдуть у перші ворота, друга дівчина мусить знати, як слід “заплестись”. Вона не йде за іншими під свою праву руку, а тільки повертається на своєму місці і ліву руку першої дівчини не переносить через голову, а кладе на своє плече.

Так само “заплітаються” третя і четверта дівчини.

Рис. 68 показує, як ліса заплітається і доплітається, а рис. 69 показує лісу вже заплетеною.

114

Дев’ята фігура

Це – просування заплетеної ліси ходом акцентованим навколо танцювального місця і повернення її на вихідну позицію.

Десята фігура

Виконується доріжка пряма вправо від місця 1–3 до 6–8 (4 такти) і назад до 1–3 (4 такти) і ще раз до 6–8 (4 такти).

Одинадцята фігура

Ліса на лінії 6–8 розривається, і виконавці з’єднаною лінією йдуть ходом тихим назад, до лінії 1–3.

Дванадцята фігура

Парубок з одного краю і дівчина з другого з’єднують усіх в коло, і всі просуваються в колі ходом акцентованим вправо і вліво, а далі слідом за парубком виходять з танцювального кола, залишаючи місце для нового гурту, який бажає ще раз провести такий самий танець.

1 Ліса – плетений тин навколо селянського двору.

115

Другий херсонський танець

Три дівочі пари стають одна за одною на місці 2.

Кожна пара тримається за руки так само, як і в попередньому танці (рис. 70)

Перша фігура

Усі пари виконують хід акцентований (4 такти) – з 2 до 7. Дійшовши до 7, пари роз’єднуються: перші повертають вліво, другі – рядочком вправо ходом акцентованим (4 такти) – з 7 до 0. На місці 0 виконавці з’єднуються і йдуть ще раз ходом акцентованим (4 такти) – з 0 до 7.

Друга фігура

На місці 7 перші дівчата повертаються корпусом до других дівчат, роз’єднуються і лініями віддаляються одна від одної ходом тихим (4 такти); перші доходять до лінії 8–5, а другі – до лінії 6–4.

Третя фігура

Усі дівчата виконують колисання на нових місцях (4 такти), потім ходом акцентованим (4 такти) повертаються до місця 7, виконують колисання (4 такти) і знову здійснюють перехід ходом акцентованим (4 такти), але вже не до 4–6 і 5–8, а на інші місця, зазначені римськими цифрами І, II, III, тобто до місця, що знаходиться посередині між 7–8 (для перших дівчат) і між 6–7 (для других дівчат). Перші дівчата стають з правого боку відносно глядача, а другі – з лівого боку. Всі повертаються корпусом до лінії б–8, тобто лицем до глядача.

Четверта фігура

Дівчата кладуть руки на талію, і два їхні рядочки, що стоять на нових місцях на віддалі простягнутих в сторону рук, починають нову фігуру, яку можна назвати вісімкуванням, тобто описуванням у танці цифри 8.

116

Вісімкування виконують самостійно перші дівчата першого рядочка і самостійно другі дівчата другого рядочка.

Вісімку починають описувати передні дівчата ходом тихим назад по зазначеній нижче схемі, але як тільки вони зрушать з місць, всі дівчата, які знаходяться за ними, просуваються ходом акцентованим вперед, до місця передньої дівчини, і вже звідтіля повертаються назад, на свої попередні місця.

Придивимось до вісімкування першої передньої дівчини, яка стоїть на місці І (рис. 71).

Примітка. Римськими цифрами позначено дівчат, а арабськими – півкола, по яких вони будуть просуватися зазначеними нижче рухами.

Перша дівчина, поклавши руки на талію, рушає з свого місця, завертає перше півколо ходом тихим направо – І–II, ніби хоче звільнити своє місце середній дівчині.

Зустрівшись на II з крайньою дівчиною (яка також зрушила з свого місця і йде вперед), передня дівчина завертає друге півколо IIIII і заходить за III.

З III передня дівчина завертає третє півколо ходом акцентованим вперед до II, де зустрічається з середньою дівчиною.

З II вона завертає четверте півколо до І і повертається на своє перше місце.

Вісімкування середньої дівчини, яка стоїть на місці II (рис. 72), відбувається так: дівчина рушає з свого місця і завертає перше півколо наліво до І, займаючи місце І, з якого сходить передня дівчина.

З І вона завертає друге півколо ходом тихим направо до II і на II пропускає крайню дівчину.

З II дівчина завертає третє півколо наліво до III і заходить за III.

З III вона завертає четверте півколо направо і ходом акцентованим приходить на своє попереднє місце.

Вісімкування третьої, крайньої, дівчини (рис. 73) відбувається так: крайня дівчина рушає з свого місця III і завертає перше півколо направо ходом акцентованим до II. На II вона пропускає передню дівчину і завертає друге півколо наліво ходом акцентованим до І; обійшовши І, крайня дівчина завертає вже третє півколо направо ходом тихим до II, а з II вона завертає четверте півколо наліво ходом тихим до III і приходить на своє попереднє місце.

Вісімкування виконується дівчатами два рази, і кожна з них, як це видно з рисунків, завертає чотири півкола. Вісімкування виконується обличчям до глядача.

117

П’ята фігура

Закінчивши вісімкування, перші дівчата повертаються корпусами до других і виконують колисання (4 такти).

Шоста фігура

Перші дівчата з місць І, II, III виконують пристуки на місці (4 такти), а другі одночасно підходять до них, подають їм ліві руки, виконують веретенце, повертаючись ним наліво з 7 до 2. Побравшись на 2 за руки так, як під час першої фігури, дівчата, не спиняючись, залишають танцювальне місце.

Кривий танок

Це веснянковий дівочий хоровод. Водили його в селі. Шпичинці Сквир-ського району на Київщині. Виконується він так (рис. 74).

З протилежних боків сцени, тобто з місць 1 і 3 назустріч один одному одночасно виходять два рядочки дівчат ‘. Першим рядочком умовимось вважати той, що виходить з місця 3, а другим той, що виходить з місця 1. Дівчата виступають одна за одною, з’єднавшись між собою різноколірними трикутними хустками так, щоб кожна наступна дівчина тримала в руці протилежний кінець хустки попередньої дівчини. Дівчата ідуть звичайними кроками і співають хороводну пісню “Кривий танок”.

Перший рядок з місця 3 бере напрямок на місце 1, потім звертає на місце 6. Другий рядок з місця 1 бере напрямок на місце 3 і звертає на місце 8.

Дівчата заздалегідь умовляються, на яких словах пісні вони залишатимуть свій рядок або вливатимуться в нього знову.

Отже, дійшовши до лінії 6–7–8, перша дівчина першого рядочка залишається біля місця 6, а перша дівчина другого рядочка – біля місця 8.

Далі кожний рядок веде друга дівчина в напрямі до місця 0, обходячи спереду першу дівчину, яка стоїть тепер на місці І, повернувшись обличчям до глядача.

Якщо сцена невелика або у колективі мало виконавців, то всі нижченазвані рухи виконує один рядок дівчат десь всередині сцени, ближче до лінії 6–7–8 (Я. В.).

118

Десь на лініях між 8–0 і 6–0 залишається друга дівчина. Далі кожний рядок веде третя дівчина в напрямі до лінії 6–7–8, обходячи ззаду другу дівчину, яка стоїть тепер на місці II, повернувшись обличчям до глядача.

Рядок цей доходить до лінії 6–7–8, де залишається третя дівчина. Четверта дівчина обходить спереду третю дівчину, яка тепер стоїть на місці III, повернувшись обличчям до глядача, потім веде свій рядок до другої дівчини, яка стоїть на місці II, обходить її ззаду і завертає до першої дівчини, яка стоїть на місці І, і обходить її спереду. Четверта дівчина береться рукою за хустку останньої дівчини свого рядочка. Таким чином, замикається нескінченна лінія, що своїм виглядом нагадує підкову.

Так на сцені між місцями 6–7 і 7–8 деякий час обертаються дві підкови.

Далі, на заздалегідь умовлених словах пісні, перша дівчина сходить зі свого місця і непомітно вливається в підкову, ставши перед четвертою, коли остання підійде до місця І. Біля місця II в підкову непомітно вливається друга дівчина, ставши за першою; біля місця III вливається третя дівчина, а перша розриває підкову і завертає свій рядок у протилежний бік. Перший рядок іде до місця б, другий – до місця 8. З цих місць обидва рядки прямують до лінії 1–2–3 і біля неї звертають на свої вихідні місця, тобто перший рядок прямує до місця З, а другий до місця 1.

Існує також інший варіант повернення дівчат у рядочок, а саме: біля місця III на заздалегідь умовлених словах пісні одна з дівчат розриває підкову і, ставши першою, веде виконавців у протилежному напрямку, а колишня третя дівчина бере рукою хустинку останньої дівчини і рушає за нею. Коли кінець розірваної підкови підійде до місця І, до нього приєднується колишня перша дівчина. На місці II в рядочок так само вливається друга дівчина.

Під час усього хороводу дівчата, заздалегідь умовившись, одночасно, на певних словах пісні, то піднімають, то опускають руки з хустками. Коли ж сформуються підкови, то разом з підніманням або опусканням хусток дівчата можуть раптово змінювати напрямок руху у своїй підкові на протилежний і навпаки.

Як до підкови, так і після неї обидва рядки, просуваючись по сцені, можуть з’єднатися в одне велике коло 1, яке на умовленому місці розривається, – і кожний рядок продовжує виконувати вищеописані дії.

Якщо на сцену виступають три дівочі рядочки, то третій рядок може вийти з місця 6 або 8 і сформувати свою підкову біля місця 2, або біля іншого місця, згідно із задумом балетмейстера.

Чим більше дівчат у кожному рядочку, чим різноманітніше забарвлення хусток, тим привабливішим і красивішим буде “Кривий танок”.

Якщо до цього хороводу підібрати відповідне освітлення і з кожною зміною положень рук і напрямку руху виконавців змінювати також кольори прожекторів, то “Кривий танок” сприймається глядачами як надзвичайно ефектне, мальовниче видовище.

1 Замість одного великого кола кожний рядок може утворити своє коло, яке потім непомітно перетворюється на підкову і навпаки (Я. В.),

119
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка