Тема: Загальна медикаментозне лікування пацієнтів із хворобами пародонта. Показання, групи препаратів, схеми лікування, виписування рецептів лікарських засобів



Скачати 91.68 Kb.
Дата конвертації31.03.2020
Розмір91.68 Kb.

Тема:Загальна медикаментозне лікування пацієнтів із хворобами пародонта. Показання, групи препаратів, схеми лікування, виписування рецептів лікарських засобів.

  1. Актуальність теми:


Однією із основних задач терапії при патології пародонту є усунення запального процесу. Головну роль в цьому процесі виконує медикаментозна терапія. Своєчасне лікування в поєднанні з місцевими втручаннями дозволяє максимально зберегти функцію тканин пародонту.
  1. Конкретні цілі:


  1. Пояснити поняття «місцеве медикаментозне лікування хвороб пародонта»

  2. Класифікувати основні способи місцевого медикаментозного лікування хвороб пародонта

  3. Трактувати етапи медикаментозного лікування хвороб пародонта

  4. Проаналізувати контроль якості медикаментозного лікування хвороб пародонта

  5. Пояснювати основні принципи виконання місцевого медикаментозного лікування хвороб пародонта

  6. Запропонувати диференційований підхід до медикаментозного лікування хвороб пародонта в окремо взятому випадку

  7. Проаналізувати ефективність комплексного лікування тканин пародонту в поєднанні з місцевим використанням сучасних медикаментозних засобів.
    1. Базові знання, вміння, навики, необхідні для вивчення теми. (міждисциплінарна інтеграція).


      Назва попередніх дисциплін

      Отримані навички

      1. Анатомія, гістологія




      1. Патфізіологія




      1. Мікробіологія




      1. Пропедевтика терапевтичної стоматології

      2. Пропедевтика хірургічної стоматології

      3. Терапевтична стоматологія

      Знати анатомічну, гістологічну будову тканин пародонту

      Пояснити патофізіологічні процеси при запаленні тканин пародонту

      Визначати мікроорганізми ротової порожнини

      Провести клінічне обстеження пацієнта


      Знати види знеболення, іннервацію щелепно-лицьової ділянки Опанувати методи місцевого медикаментозного лікування

    2. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття та на занятті.

      1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

        Термін

        Визначення

        1.Знеболення при місцевих втручаннях 2.Місцеве медикамен- тозне лікування

        Усунення чутливості тканин при інфільтраційній або аплікаційній анестезії

        Застосування лікарських засобів місцевого призначення з метою усунення симптоматичного гінгівіту


      2. Теоретичні питання до заняття:


  1. Які причини виникнення запальних процесів пародонту?

  2. Охарактеризуйте види медикаментозного лікування тканин пародонту.

  3. Які місцеві та загальні патологічні фактори необхідно враховувати при місцевих втручаннях з використанням різних форм лікарських засобів?

  4. Назвіть та охарактеризуйте групи лікарських засобів для місцевого медикаментозного лікування тканин пародонту.

  5. Дайте визначення поняття “місцеве медикаментозного лікування тканин пародонту”

  6. Як провести контроль якості проведеного медикаментозного лікування тканин пародонту?

  7. Назвіть можливі протипоказання та вимоги до лікарських засобів, які використовують для місцевого лікування пародонтиту.

  8. Які способи використання лікарських форм препаратів для медикаментозного лікування патології пародонту?

  9. Які додаткові заходи сприяють покращенню терапевтичного ефекту при лікуванні симптоматичного гінгівіту.

  10. Які можливі причини ускладнень застосування лікарських препаратів при місцевому лікуванні пародонтиту?
      1. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:


  1. Провести клінічне обстеження пародонтологічного хворого.

  2. Виявити можливі місцеві подразники тканин пародонту в обстеженого пацієнта.

  3. Провести професійну гігієну порожнини рота.

  4. Оволодіти навичками приготування лікарських засобів для місцевого медикаментозного лікування симптоматичного гінгівіту.

  5. Опанувати методику накладання лікувальної пов’язки для усунення запальних процесів тканин пародонту.

  6. Вміти діагностувати можливі ускладнення місцевого медикаментозного лікування тканин пародонту.

5. Зміст теми.


Медикаментозна терапія виконує важливу роль в місцевому лікуванні пародонтиту. Раціональне і своєчасне її використання дає можливість зменшити або ліквідувати запальні процеси в тканинах пародонту, зробити вплив на мікрофлору пародонтальних кишень, поліпшити трофіку і обмінні процеси, запобігти прогресуванню патологічного процесу в пародонті. Вибір лікарських препаратів залежно від форми симптоматичного гінгівіту, наявність мікрофлори пародонтальних кишень. Необхідно, також, враховувати можливу непереносимість фармакологічних препаратів пацієнтом, супутню патологію.

Вимоги до лікарських препаратів



    1. Не подразнювати пародонт і слизову оболонку порожнини рота;

    2. Ослаблення інфекції пародонтальних кишень;

    3. Стимуляція регенерації і рубцювання пародонтальних кишень;

    4. Підвищення опірності пародонту;

    5. Усунення гіпоксії.

Основний принцип дії лікарських засобів

  1. Дія на мікрофлору;

  2. Зменшення проникливості стінки судин;

  3. Склерозування тканини;

  4. Розрідження нежиттєздатних тканин, гнійного ексудату;

  5. Стимуляція регенеративних і обмінних процесів.

Групи лікарських препаратів, які використовують для місцевого лікування пародонтиту:

    • Антисептики;

    • Антибіотики;

    • Протизапальні засоби;

    • Вітаміни;

    • Ферменти;

    • Біогенні стимулятори;

    • Препарати, що містять кальцій, фосфор, фтор.

  • Антигістамінні і протиалергічні препарати.

Антисептичні препарати широко використовують в місцевій терапії пародонтита як дезинфікуючі, протизапальні, дезодоруючі засоби у вигляді аплікацій, інстилляцій, зрошувань, ротових ванночок. Атомарний кисень антисептиків підсилює бактерицидний ефект. Вільний хлор активно взаємодіє з мікроорганізмами. До хлорвмісних препаратів чутливі грампозитивні і грамнегативні бактерії, віруси, амеби, гриби.

До антимікробні препаратів мають широкий спектр дії, впливають на штами мікробів, стійких до антибіотиків, мають бактеріостичну дію на грампозитивні і грамнегативні бактерії.

За наявності в пародонтальних кишенях грибкової мікрофлори використовують протигрибкові препарати. За наявності гнійного ексудату в пародонтальних кишенях застосовують антибіотики широкого спектру дії, які використовують у вигляді розчинів, суспензій, водно-масляних емульсій, паст.

Для посилення і пролонгації дії антибіотиків їх застосовують в поєднанні з сульфаніламідними препаратами.

Широке застосування в пародонтологічій практиці знайшли протизапальні препарати. Розроблені лікарські препарат, що складається з рівних частин антибіотиків, протизапальних препаратів та вітамінів. Препарати стероїдного ряду використовують рідше, за показаннями (тільки при загостреннях, оскільки вони пригнічують місцевий імунітет).

Препаратам рослинного походження властива протизапальна, дезодоруюча, знеболююча дія. Вони застосовуються у вигляді розчинів, відварів, суспензій для зрошувань аплікацій та інстилляцій в пародонтальні кишені. Деякі з них мають ще і склерозуючу дію для лікування супутнього гіпертрофічного гінгівіту.

З метою усунення порушень процесів метаболізму і мікроциркуляцій в тканинах пародонту при місцевому лікуванні пародонтита застосовують вітамінні препарати. Обгрунтоване використовування антиоксидантів в комплексному лікуванні пародонтита включає використання вітаміна А і вітаміна Е в суміші рослинних масел.

Для регенерації кісткової тканини застосовують відповідні стимулятори росту, які вводять в пародонтальні кишені та застосовують для аплікації у вигляді паст. З метою стимуляції репаративних процесів в пародонті застосовують похідні піримідинових основ, яким властива анаболічна і антикатаболічною активність. Ці препарати не мають токсичної дії. Їх застосовують в комплексі з антибіотиками, вітамінами.

В процесі місцевого лікування пародонтита лікарські речовини, введені в пародонтальні кишені, швидко вимиваються з них, що знижує лікувальний ефект препаратів. Після оперативних втручань, наприклад, кюретажа пародонтальних кишень, ранева поверхня практично не захищена від травм при прийомі їжі і інфікування вмістом порожнини рота. Уникнути цих недоліків можна шляхом використання пародонтальних пов'язок.

Лікувальні пародонтальні пов'язки служать для депонування лікарських препаратів в яснах, пародонтальних кишенях, міжзубних проміжках при медикаментозному лікуванні і після хірургічних методів лікування захворювань пародонту. Звичайно вони містять різні лікарські препарати, що розширює можливості медикаментозного лікування. Основу більшості лікувальних пов'язок складають оксид цинку, дентин, біла глина.



Антисептичні засоби різних груп широко застосовують на всіх етапах лікування захворювань . Місцеве лікування захворювань розпочинають з рясних полоскань і ретельного зрошення (іригації) порожнини рота, що сприяє зниженню вмісту мікроорганізмів у порожнині рота, видаленню слизу, залишків їжі, частково м’якого зубного нальоту із зубів, поліпшують гігієнічний стан і практично являють собою підготовку операційного поля.

Для впливу на мікрофлору застосовують кілька груп антисептиків:



Похідні бігуаніду (хлоргексидин, мірамістин)  мають протимікробний вплив на

більшість грампозитивних і грамнегативних бактерій, дріжджоподібні гриби, дерматофіти, деякі віруси.



Оксигенувальні агенти (водню пероксид, калію перманганат)  виділювальний кисень забезпечує антисептичну та дезодорувальну дію, при цьому вимиваються часточки гною, кров’яні згустки.

Галогенумісні засоби (йодинол, калію йодид, розчин Люголя, бетадин, похідні хлору тощо,)  мають протимікробну, фунгіцидну, протизапальну дію. Розчин Люголя сприяє

розсмоктуванню інфільтрату; бетадин

  • антисептик широкого спектру дії, на місці

застосування якого утворюється тонкий забарвлений шар, що зберігається до повного вивільнення йоду із нього.

Четвертинні амонієві сполуки (етоній, димексид). Етоній  має протимікробну

активність щодо стафіло- та стрептококів, стимулює процеси регенерації. Застосовують при лікуванні БЕЕ, катарального та афтозного стоматитів, трофічних виразок та



променевих уражень (для зрошень та аплікацій

 0,25-0,5% розчин, для



змащування 0,5% і 1% мазі та 0,5% емульсія на ваніліні). Димексид

  • має

протимікробні, неспецифічні протизапальні та місцевоанестезувальні властивості, здатний проникати через неуражену шкіру і посилювати проникнення інших лікарських засобів в глибше розташовані тканини. Для посилення протизапального ефекту до 25- 0% розчину на 1 мг додають: 0,25г анальгіну, 0,00075 г гідрокортизону або 2500 ОД гепарину. Застосовують при лікуванні екзематозного хейліту, виразково-некротичного стоматиту, запальних набряків.

Слабкі кислоти (цигерол, борна та бензойна кислоти)  мають антисептичну

протигрибкову дії. Застосовують при хейлітах та мікотичних заїдах (мазі, присипки),



при неприємному запаху з рота у вигляді полоскань. Цигерол

  • сприяє очищенню

ураженої поверхні від некротичних тканин, гною, стимулює епітелізацію при опіках, виразково-некротичних ураженнях СОПР і шкіри обличчя.

Слабкі основи (натрію тетраборат, бікармінт) маютьпротигрибкову та протимікробну дію, здатні розчиняти муцин і очищати слизову оболонку від слизу.

Сполуки важких металів (срібла нітрат, міді сульфат, цинку оксид). Срібла нітрат місцево у невеликих концентраціях виконує в’яжучу, протизапальну та бактерицидну дію, у великих концентраціях  припікає, некротизує тканини.

Барвники (метиленовий синій, діамантовий зелений, резорцин, етакридину лактат). Метиленовий синій застосовують 0,05-2% водний розчин 1-2 рази на день для тушування ерозії, афт, виразок у фазі епітелізації. Діамантовий зелений застосовують 0,1-0,2% водний розчин для лікування піодермії, гнійних процесів на шкірі обличчя та губ, а також виразково-некротичних уражень СОПР і губ.

Для антисептичної обробки застосовують препарати рослинного походження, що мають протизапальну, протимікробну та протибактеріальну дії. Серед таких слід відмітити наступні засоби: сальвін-препарат із шавлії, новоіманін  препарат із звіробою, хлорофіліпт  з листя евкаліпту, настоянка з нагідок, настоянка софори японської та інші.




Протизапальні засоби застосовуються у разі гострого запалення (особливо при тяжких формах ГГС, БЕЕ, афтозного стоматиту, деяких ураженнях СОПР при грипі, кору та ін.). З-поміж цих засобів найширше використовують препарати стероїдної та нестероїдної природи, вибір яких проводять диференційовано з урахуванням клінічних проявів та патоморфологічної суті захворювання.

До нестероїдних протизапальних засобів (НПЗ) належать:

-похідні піразолону (анальгін, пенталгін, амідоріпин, бутадіон тощо)  знижують проникність судин, підвищуюють їх резистентність, гальмують запальну реакцію, діють гемотоксично. Протипоказані при захворюваннях крові та схильності до алергічних захворювань.

-похідні саліцилової кислоти (цитрамон, седалгін тощо) мають протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дії. Протипоказано застосовувати при хворобах крові, хронічних кровотечах, захворюваннях ШКТ (гастрити, виразкова хвороба), хворобі печінки.

-похідні антранілової кислоти (мефенамінова кислота, індометацин)  гальмують утворення та вивільнення медіаторів запалення, знижують судинно-тканинну проникність, гальмують проліферацію та перебіг алергічних реакцій, підвищують резистентність клітин, стимулюють загоєння ран, діють жарознижувально, мають сильну анальгезувальну дію, стимулюють інтерфероноутворення в організмі, ефективні при вірусних захворюваннях.

Також широко застосовують натрію диклофенак, ібупрофен, амізон, німесулід („Найз”), кеторол. Нестероїдні протизапальні засоби приймають в основному перорально, по 1 табл. 2-6 разів на добу після їди. Проте 0,25-0,5% водний розчин мефенаміну натрієвої солі застосовують у вигляді аплікацій та ротових ванночок. Ex tempore на ізотонічному розчині або на олії (в період епітелізації) готують пасту такого складу:



мефенаміну натрієва сіль

При запальних та ерозивно-виразкових ураженнях застосовують пасти на основі піримідину (5 г), білої глини (94 г) та фурагіну (1 г) замішані на 30% олійному розчині токоферолу ацетату. При запальних процесах губ та шкіри обличчя застосовують 10% мазь індометацину.

Стероїдні протизапальні засоби  це потужні сучасні засоби фармакотерапії, що мають

протизапальну, антиалергійну, вазоконстрикторну, місцевознеболювальну дії. Застосовують дані препарати при тяжких та середнього ступеня тяжкості алергійних захворюваннях (анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєла) та лікуванні інфекційного мононуклеозу, Аддісонової хвороби тощо. Лікування кортикостероїдами слід проводити під контролем АТ, ЕКГ, клінічного і біохімічного аналізу крові, маси тіла, діурезу, згортання крові, враховуючи вік дитини.

Тривале застосування може зумовити утворення виразок травного каналу, розвитку синдрому Іценко-Кушінга, ожиріння, остеопороз, шлункові кровотечі, тому кортикостероїди протипоказані при цукровому діабеті, вірусних захворюваннях, виразковій хворобі шлунка, туберкульозі, сифілісі, вагітності.

Залежно від ступеня активності препарати для місцевого застосування поділяють на 4 групи:


  • препарати ультрасильної дії (клобетазал, протіонат, галіцинонід, дифлюкорталонвалерат);

  • препарати сильної дії (тріамцинолону ацетонід, бетаметазон валерат, мометазон

фуроат, гідрокортизон бутират);

  • препарати середньої дії (бетаметазон валерат, флюоцинолон ацетонід, алкометазон

дипропіонат, дезоксиметазон);

  • препарати слабкої дії (гідрокортизон, гідрокортизон ацетат). Уведення в молекулу гідрокортизону фтору дало змогу підвищити його активність (фторокорт, лоринден, локартен, синафлан, флуцинар).


Антибіотики. У випадку, якщо ураження зумовлене або ускладнене мікрофлорою і набуває септичного характеру (БЕЕ, виразково-некротичний, гострий афтозний стоматит), а також при порушенні загального стану організму показане парантеральне введення антибіотиків. Вибір антибіотиків зумовлений характером патологічного процесу, ступенем його тяжкості, імунологічним станом організму, біологічними властивостями мікроорганізмів та переносимістю антибіотиків організмом хворого. Труднощі антибіотикотерапії та раціонального вибору антибіотиків зумовлені характером мікрофлори, яка переважає у вогнищах ураження. Для впливу на грампозитивну аеробну мікрофлору ефективними є антибіотики групи беталактамів: пеніциліни, цефалоспарини. Найефективнішим щодо анаеробної мікрофлори є антибіотики групи лінкозамідів (кліндаміцин, лінкоміцин), макролідів (еритроміцин, азитроміцин), тетрациклінів (доксициклін), феніколи (левоміцетин). Перспективним є застосування макролідних антибіотиків із метронідазолом, унаслідок чого ефективніше пригнічується анаеробна мікрофлора. Для місцевого використання доцільно обирати ті антибіотики, на активність яких, не впливає реакція середовищ та секретів: левоміцетин, поліміксину М-сульфат, у вигляді зрошень, аплікацій. Широко застосовують готові мазі („Гіоксизон”, лінімент синтоміцину, 1% мазь еритроміцину та інші). Також ефективними єбалони для розпилювання: левовінізоль, легразоль тощо. З метою запобігання розвитку дисбактеріозу призначають протектори протигрибкової дії.

Серед препаратів протикандидозної дії виділяють такі, що впливають тільки на гриби (мікосептин, амфотерицин В) та препарати, що діють на мікробні асоціації: гриби стрептококи та стафілококи (клотримазл, декамін), гриби-трихомонади (леворин), змішану мікрофлору (пімафуцин). Дані препарати застосовують паралельно по таблетці або капсулі 2 рази на добу протягом від 10 діб до 3 тижнів. Для місцевого лікування захворювань застосовують готові офіцинальні мазі та лініменти (мазь ністатинова, мазь леворинова, „Мікосептин”, „Пропоцеум”, „Клотримазол” тощо). Їх наносять тонким шаром на очищену від нашарування поверхню шкіри чи слизову оболонку 3-4 рази на добу.



Сульфаніламідні препарати (етазол, бісептол, сульфацил-натрію) пригнічують ріст і розмноження мікроорганізмів, знижують інтоксикацію, мають жарознижувальний ефект. Для досягнення бактеріостатичного ефекту при пероральному застосуванні потрібно призначати на початку курсу лікування ударні дози, з подальшим постійним підтриманням високих концентрацій сульфаніламідних засобів у крові. Приймають їх натще протягом 6-

7 діб, запиваючи лужним розчином. Місцево використовують у формі присипок, зрошувань, мазей при опіках, тяжких гнійно-запальних процесах .



При місцевому лікуванні широко застосовують препарати нітрофуранового

Ряду (фурацилін 0,02%,фурагін(1:13000),фурадокін(1:30000)протибактеріальною активністю вони переважають низку поширених антибіотиків та сульфаніламідних засобів. Похідні нітрофурану мають бактеріостатичну активність щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, найпростіших, деяких вірусів. Резистентні до них штами мікроорганізмів виникають рідко і розвиваються повільно. Ці препарати дають низький відсоток побічних алергійних реакцій.


У випадках, коли патологічний процес СОПР спричинений або підтримується найпростішими чи анаеробами, доцільно використовувати антипротозойні засоби (ваготіл, метронідазол, „Метрогіл Дента”, „Юглон”) у вигляді зрошень та аплікацій.


Для профілактики вірусних захворювань та лікування вірусних бородавок, ГГС, рецидивного герпесу та оперізувального лишаю, а також симптоматичних уражень при грипі, кору, ящурі тощо застосовують противірусні препарати, як місцево, так і перорально. Всі противірусні препарати можна

розділити на чотири групи:

  1. а група  здатні втрутитися у репродукцію вірусів (цитозар, віроптин, рибовірин);

  1. а група здатні руйнувати віруси, розміщені поза клітиною (госипол, оксолін,

бонафтон, теброфен, флореналь та інші);

  1. а група препарати, активні відносно вірусів розміщених всередині клітини (ацикловір, валацикловір);

  2. а група  препарати з подвійним ефектом  противірусним та імуномодулюючим (інтерферони, інтерфероногени  лаферон, циклоферон та інші).

В стоматологічній практиці місцево найчастіше застосовують препарати 2, 3 та 4 груп у вигляді аплікацій та змащувань СОПР.

Засоби сорбційно-дезінтоксикаційної терапії. При захворюваннях , перебіг яких супроводжується значною інтоксикацією організму (БЕЕ, виразково-некротичний, герпетичний та гангренозний стоматит, синдром Стівенса-Джонсона тощо), показана дезінтоксикаційна терапія. Дезінтоксикаційний ефект препаратів ґрунтується на властивості утворювати з токсичними речовинами полімерні комплекси, що виводяться, зменшуючи токсичність плазми крові. Швидкість виведення залежить від молекулярної маси, чим вона нижча, тим швидше ці препарати виводяться. Найефективнішими є:гемодез, неогемодез, глюконеодез, реопаліглюкін.

Сорбенти. До препаратів цієї групи належать сферичні та волокнисті вуглецеві сорбенти, кремнійорганічні сорбенти, магнітосорбенти. Останній часом, як самостійний метод дезінтоксикації організму набула поширення ентеросорбція (пероральна, зондова, трансректальна). Ентеросорбенти забезпечують сорбційний, антиоксидантний ефект, зменшують надходження токсичних речовин у печінку, сприяють поліпшенню біохімічних показників її функції, знижують рівень автоінтоксикації організму.

Для місцевого лікування захворювань ефективним є застосування засобів сорбційно-аплікаційної терапії, сутністю яких є сорбція із біологічних середовищ організму і патологічних вогнищ патогенних мікроорганізмів, токсинів, ранової рідини й інших шкідливих речовин. Також забезпечення безперервного і пролонгованого введення лікарських засобів у визначене місце. Для цього застосовують білу глину, вуглесорбційні пов’язки, до складу яких входять зернисті сорбенти, тканини, волокна, нитки та деякі синтетичні сполуки з високими сорбційними властивостями.



Гіпосенсибілізувальні препарати. Для пригнічення механізмів розвитку алергійних реакцій застосовують антигістамінні препарати, глюкокортикоїди, деякі вітамінні препарати (аскорбінову й нікотинову кислоти, рутин), ферменти (лізоцим), дезінтоксикаційні засоби, сорбенти, засоби народної медицини та гомеопатії. Найширше з цією метою застосовуються антигістамінні засоби, препарати кальцію, деякі імунні препарати, лікарські рослини.

Антигістамінні препарати призначають протягом 1 місяця: кожен препарат по 5-7 діб. Для антигістамінних препаратів І покоління (димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін, фенкарол) характерний короткочасний термін дії, седативний ефект, до них швидко (7-12 діб) виникає звикання пацієнта. Антигістамінні засоби ІІ покоління (кларитин, лоратадин, цетиризин тощо) та ІІІ покоління (телфаст, алтива), деслоратадин (еріус) не справляють вираженої седативної дії, мають тривалий термін дії, не викликають звикання організму.

Препарати кальцію нормалізують функції клітинних мембран, проникність судин, діють кровоспинно при кровотечах та геморагічних діатезах, активізують систему макрофагів, підвищують опірність організму.

Серед лікарських рослин гіпосенсибілізуючу дію мають:череда, суниця лісова, фіалка триколірна.


Стимуляція процесів репаративної регенерації


При гіпоімунному перебігу хвороби застосовують імуномодулятори та імуностимулятори. Призначати імунокорегуючі засоби треба індивідуально, зважаючи на загальний стан організму, рівень його захиснопристосувальних сил та періодично проводити клініко-лабораторний контроль (гемограма, імунологічні тести). Імуномодулятори прискорюють процеси клінічної регенерації, загоєння ран, стимулюють клітинні і гуморальні фактори захисту, володіють протизапальною дією. Проте, залежно

від дози можуть мати й імунодепресивну дію. До імуномодуляторів належать: імунал, імудон, левамізол, тималін, продигіозан, метилурацил, пентоксил та інші.



Біогенні стимулятори – імунокоригуючі препарати неспецифічної дії, які мають імунотропну активність та в терапевтичних дозах відновлюють функції імунної системи. Сюди відносять препарати рослинного походження (екстракт алое, сік каланхое, фітовіт, біосед), тваринного походження (склисте тіло, плазмол, лізоцим, прополіс, солкосерил, апілак), мінерального походження (ФІБС, гумізоль), нестероїдні анаболічні середники (метилурацил, пентоксил, калію оротат), мікробні полісахариди (пірогенал, рибомуніл, продигіозан). Як ефективний стимулювальний засіб при пониженій функції кровотворних органів використовують аутогемотерапію (10 переливань).

У період одужання та реабілітації після пережитих тяжких уражень СОПР, що тривалий час супроводжувались гарячкою, доцільно призначити анаболічні стероїди (ретаболіл, рибоксин, нероболіл, силаболін), що мають стимулювальну дію на кісткову систему, поліпшують обмін кальцію і фосфору, стимулюють синтез білка, прискорюють репаративні процеси.



Вітамінні препарати беруть безпосередню участь у процесах обміну речовин. При патологічних процесах потреби організму у вітамінах значно зростають, тому їх лікувальні дози перевищують профілактичні в 2-2,5 рази. Вітаміни призначають в таких випадках:

а) за необхідності проведення патогенетичної та замісної терапії;

б) з метою поліпшення процесів обміну та регуляції функціонального стану окремих органів і систем;

в) для отримання неспецифічного фармакодинамічного ефекту з урахуванням фонової патології.

Суттєве значення мають правильний підбір співвідношень вітамінів (можливі синергізм вітамінів С-Р, В12, А-D і антагонізм вітамінів А-С, В16, В112, В13), урахування їх взаємодії з мікроелементами, гормонами, БАР та фармакологічними засобами при одночасному ендогенному введенні.

Стимуляція епітелізації


При ерозивно-виразкових ураженнях, опіках, тріщинах губ, трофічних виразках та при інших ураженнях СОПР для поліпшення регенерації доцільно застосувати кератопластичні препарати (вітаміни А, Е, аевіт, цитраль, олія шипшини, олія обліпихи, вінізоль, каротолін та інші) у вигляді аплікацій, змащувань, пов’язок

Рецепти


Антисептики
Rp.: Sol. Chlorhexidini bigluconatis 0,5% 100 ml

D.S. Для полоскання порожнини рота


Rp.: Sol. Jodi puri 1,0 Kalii jodidi 2,0

Glucerini 94,0

Aa. destillalae 3 ml

Ol. Menthae piperitae gttV

M.D.S. Для аерозольних інгаляцій
Rp.: Sol. Hydrogenii peroxydi dilutae 50 ml

D.S. Для полоскання порожнини рота (1 столову ложку на склянку води)


Rp.: Sol. Kalii permanganatis 1% 20 ml

D.S. По 30-40 крапель на склянку води. Для полоскання рота.


Rp.: Sol. Glucosi 40% 50 ml

Methyleni coeculei 1,0

M.D.S. Для змащування уражених ділянок слизової оболонки порожнини рота.

Анестетики

Rp.: Anaesthesini 2,0

Ol. Persicorum 20,0

M.D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота


Rp.: Sol. Trimecaini 5% 50 ml

D.S. Для аплікаційн на слизову оболонку порожнини рота


Rp.: Sol. Dicaini 0,5% 5 ml

Sol. Adrenalini hydrochloridi 0,1% gtt.1

M.D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота
Rp.: Sol. Lidocaini 2% 10 ml

D.t.d. №10 in ampull

S. Для аплікаційної анестезії слизової оболонки порожнини рота

Ферментні препарати

Rp.: Trypsini crystallisati 0,03 Monomycini 1,5

Glycerini 7,5

Ol. Vaselini 5,0

Ladolini 2,5 M.f.emulr.

D.S. Для обробки виразок на поверхні СОПР


Rp.: Ribonuclearae 0,01

D.t.d. №10

S. Вміст флакона розчинити в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи 0,5% розчину новокаїну. Для аплікацій, аерозольних інгаляцій, фонофорезу.

Ферменти

Rp.: Ung. „Iruxolum” 30,0

D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота
Rp.: Lyrozymi 0,1

D.S. Вміст флакона розчинити в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,25% розчину новокаїну. Для аплікацій, аерозольних інгаляцій.


_Нестероїдні протизапальні засоби
Rp.: Sol. Natrii mephenaminatis 0,25% 200 ml

D.S. Для ротових ванночок


Rp.: Natrii mephenaminatis 0,075 Furazolidoni 0,025

Boli albae ad 25,0 Ol. Vaselini q.r.

M.f. pasta

D.S. Для аплікацій на ранову поверхню


Rp.: Sol. Ac. Salicylini spirituosac 1% 40 ml

D.S. Для змащування ділянок кератозу на слизовій оболонці порожнини рота


Rp.: Ac. Salicylini 1,0 Zinci oxydi

Amyli Tritici ad 12,5 Vaselini ad 50,0

M.F. pasta

D.S. Для змащування губ при хейліті



Стероїдні протизапальні

Rp.: Ung. Hydrocortisoni acetatis 1% 10,0

D.S. для змащування уражених ділянок СОПР
Rp.: Ung. Prednisoloni 0,5% 10,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР


Rp.: Ung. Synaflani 0,025% 15,0

D.S. Для змащування СОПР



Антибіотики


Rp.: Microcidi 100 ml

D.t.d. №2

S. Для аплікацій на виразкові поверхні
Rp.: Microcidi 100 ml

D.S. Столову ложку препарату розчинити в склянці теплої води. Для полоскання, зрошення ротової порожнини, ротових ванночок.


Rp.: Ung. „Hyoxysonum” 10,0

D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота


Rp.: Oxycorti 75,0

D.S. Для обробки уражених ділянок СОПР


Rp.: Benzylpenicillini-Kalii 50000 OD

D.S. Розчинити в 3-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Для аплікацій, аерозольних інгаляцій.


Rp.: Oxycyclosoli 70,0

D.S. Для обробки СОПР


Rp.: Neomycini sulfatis 0,5

D.t.d. №3

S. Вміст флакона розчинити в 100 мл дистильованої води чи ізотонічного розчину натрію хлориду. Для промивання рота та аплікацій на слизову оболонку порожнини рота.
Rp.: Ung. Neomycini sulfatis 2% 15,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР


Rp.: Kanamycini sulfatis 0,5

D.t.d. №10

S. Вміст флакона розчинити в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Для аерозольних інгаляцій
Rp.: Ung. Gentamycini sulfatis 0,1% 15,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР.


Rp.: Ung. Erythromycini 1% 15,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР


Rp.: Methyluracili 2,0 Laevomycetini Tetracyclini aa 0,2

Boli albae 7,6

M.F. pulv.

D.S. Замішати на 0,5% розчині новокаїну. Для нанесення на уражені ділянки СОПР на 10-15 хв., введення в пародонтальну кишеню


Rp.: Laevovinisoli 60,0

D.S. Для обробки ділянок СОПР


Rp.: Lin. Synthomycini 1% (5-10%) 25,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР та аплікацій на них


Rp.: Furacilini 0,01

Tetracyclini hydrochloridi 0,3

Streptomycini hydrochloridi 0,3

Lin. Sinthomycini 10% 10,0

M.D.S. Для аплікацій на ділянки виразок
Rp.: Ung. Polymyxini M sulfatis 2% 15,0

D.S. Нанисти на уражені ділянки СОПР 2-3 рази на добу

Rp.: Polymyxini M sulfatis 250000 OD Sol. Novocaini 0,5% 10 ml

M.D.S. Для аерозольних інгаляцій


Rp.: Sol. Gramicidini spirituosae 2% 5 ml

D.t.d. №6 in ampull

S. Вміст ампули розчинити в 500 мл дистильованої води. Для зрошення, аплікацій
Rp.: Sol. Gramicidini spirituosae 2% 5 ml

D.t.d. №3 in ampull

S. Вміст ампули змішати у 125-150 мл рицинової олії, ланоліну тощо. Для нанесення на уражені ділянки на 10-15 хв. 2-3 рази на добу.
Rp.: Pastae Gramicidini 30,0

D.S. Наносити на уражені ділянки


Rp.: Ung. Heliomycini 4% 10,0

D.S. тонким шаром наносити на уражені ділянки СОПР 1-2 рази на добу.



Сульфаніламідні препарати

Rp.: Inhalypti 30,0

D.S. для аерозольних інгаляцій

Rp.: Aethozoli 0,5

Ol. Riciniad 10,0

M.D.S. Для змащування СОПР Rp.: Sulfacyli-natrii 0,5

D.t.d. №10

S. По 0,5г 3 рази на добу. Для присипання ран


Rp.: Sol. Sulfacyli-natrii 30% 10 ml

D.S. Розчинити в 30 мл теплої води. Для аплікацій


Rp.: Ung. Sulfacyli-natrii 30% 10,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР


Rp.: Sol. Sulfapyridazini-natrii 10% 50 ml

D.S. Для зрошення, аплікацій на уражені ділянки слизової оболонки, для інгаляцій


Rp.: Sulfapyridazini-natrii 1,0 Ol. Ricini ad 10,0

M.D.S. для змащування уражених ділянок


Rp.: Ung. Dermazinum 50,0

D.S. Для змащування уражених ділянок шкіри і СОПР


Rp.: Ung. Dioxydini 5% 50,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР


Rp.: Sol. Dioxydini 1% 10 ml

D.t.d. №10 in ampull

S. для аплікацій

Похідні нітрофурану

Rp.: Sol. Furacilini 0,02% 200 ml

D.S. Для зрошення, полоскання рота
Rp.: Tab. Furacilini 0,02

ad usum expernum №10

D.S. В 100 мл води розчинити 1 таблетку. Для полоскання
Rp.: Ung. Furacilini 0,2% 25,0

D.S. Змащувати уражені ділянки СОПР і губ


Rp.: Sol. Furazolidini (1:25000) 100 ml

Natrii mefenaminatis 0,1

M.D.S. Для зрошення, полоскання рота

Rp.: Sol. Furadonini (1:30000) 50 ml

D.S. Для зрошення, аплікацій, ротових ванночок
Rp.: Sol. Furagini (1:13000) 100 ml

Natrii mefenaminatis 0,1

M.D.S. Для зрошення, ротових ванночок, аплікацій на уражені ділянки СОПР


Похідні оксихіноліну

Rp.: Ung. Chinosoli 10% 10,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР
Rp.: Chinosoli 0,2

Ol. Persicorum ad 20 ml

M.D.S. Для аплікацій на уражені ділянки СОПР, введення в пародонтальні кишені
Rp.: Chinosoli 1,0

Divcaini 0,2 Parafini

Vinylini aa 10,0

M.D.S. Підіріти, нанести на ясна



Антигрибкові засоби

Rp.: Ung. Clotrimazoli 1% 20,0

D.S. Для змащування уражених ділянок СОПР
Rp.: Sol. Clotrimazoli 1% 15 ml

D.S. Для аплікацій на СОПР, інгаляцій


Rp.: Ung. Decamini 0,5%, 11% 30,0

D.S. Для змащування СОПР 2-3 рази на добу


Rp.: Ung. Levorini 30,0

D.S. Для змащування СОПР


Rp.: Levorini-natrii 200000 OD

D.t.d. №6

S. Вміст флакона розчинити в 10 мл стерильної дистильованої води. Для аплікацій Rp.: Amphotericini B 50000 OD

D.t.d. №6

S. Вміст флакона розчинити в 10 мл води для ін’єкцій. Для обробки СОПР
Rp.: Ung. Mycoheptini 30,0

D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота, зубів, шкіри обличчя


Rp.: Ung. Nistatini 10,0

D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота




Противірусні препарати

Rp.: Ung. Oxolini 0,25% 10,0

D.S. Для змащування слизової оболонки порожнини рота
Rp.: Ung. Tebropheni 0,5% 10,0

D.S. Для змащування уражених ділянок слизової оболонки


Rp.: Ung. Bonaphtoni 0,05% 25,0

D.S. Для змащування уражених ділянок слизової оболонки порожнини рота і губ


Rp.: Interferoni 2 ml

D.t.d. №10 in ampull

S. Вміст 3 ампул розчинити в 10 мл теплої дистильованої води. Для аерозольних інгаляцій
Rp.: Poludani 0,0002

D.t.d. №6 in ampull

S. Вміст ампули розчинити в 2 мл води. Для аплікацій на слизову оболонку порожнини рота

Рослинні препарати

Rp.: Ol. Rosae 100 ml

D.S. Для аплікацій на уражені ділянки слизової оболонки порожнини рота
Rp.: Flor Chamomillae 100,0

D.S. Столову ложку квіток замочити склянкою окропу, охолодити, процідити. Для полоскання порожнини рота


Rp.: Fructur Pruni racemosae 50,0

D.S. 2 чайні ложки плодів заварити 1 склянкою окропу, настояти, процідити. Полоскати ротову порожнину 3-4 рази на добу


Rp.: Rhiz. Tormentillae 50,0

D.S. Столову ложку подрібненого коріння заварити склянкою окропу, прокип’ятити 30 хв, охолодити


Rp.: Fol. Salviae 60,0

D.S. 1 столову ложку залити склянкою окропу, настояти 20 хв, процідити. Полоскати ротову порожнину


Rp.: Romasulani 100 ml

D.S. 1,5 столової ложки розчинити в 1 л води. Полоскати ротову порожнину Rp.: Fructi Myrtilli 200,0

D.S. 1-2 чайні ложки плодів заварити в склянці окропу. Полоскати ротову порожнину
Rp.: Galascorbini 0,5

D.t.d. №20

S. Перед застосуванням 1 порошок розчинити в 50 мл дистильованої води. Для аплікацій і аерозольтерапії
Rp.: mf. Florer Calendule 100-200 ml

D.S. Полоскати ротову порожнину 2-3 рази на добу


Rp.: T-rae Sophorae japonicae 100 ml

D.S. 1 чайна ложка на склянку води. Для полоскань ротової порожнини


Rp.: Sol. Tannini 1%  100 ml

D.S. Для аплікацій на СОПР


Rp.: Tannini 1,0

Glycerini 10 ml

M.D.S. Для змазування ясен
Rp.: Dec. corticir Quercur 20,0-200 ml

D.S. Для полоскання порожнини рота


Rp.: Herbae Hyperici 30,0

D.S. 1 столову ложку трави залити склянкою окропу, проварити 10 хв, охолодити, процідити. Полоскати ротову порожнину 3 рази на добу


Rp.: Inf. Herbae Hyperici 10,0-200 ml

D.S. Для полоскання порожнини рота


Rp.: Inf. fol. Urticae 10,0-200 ml

D.S. Для полоскання порожнини рота


Rp.: Inf. herbae Millefolii 15,0-200 ml

D.S. Для полоскання порожнини рота


Rp.: Befungini 100 ml

D.S. Для аплікацій на слизову оболонку ясен

Rp.: Ol. Hippopheae 50,0

D.S. Для аплікацій на уражені ділянки СОПР


Rp.: Succi Kalanchoes 100 ml

D.S. Для аплікацій на уражені ділянки СОПР


Rp.: Ung. Linaetholi 5%  50,0

D.S. Змащувати уражені ділянки слизової оболонки порожнини рота 2-3 рази на добу

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка