Розділ 5 ЕКОНОМІЧНЕ ВІДТВОРЕННЯ
Тема 20. МАТЕРІАЛЬНІ ОСНОВИ І ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
1. Національний продукт і його форми
Обчислення національного продукту
На рівні макроекономіки виникає настійна потреба обчислення національного продукту, тобто всього річного потоку товарів і послуг у межах національного господарства. В умовах ринкової економіки це обчислення здійснюється у вартісному вираженні.
Національний продукт є матеріальною основою життя людей. Саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Якщо національна економіка неспроможна створити весь набір матеріальних благ для потреб населення через об'єктивні обставини (наприклад, в Україні через природні, кліматичні умови не вирощуються боби какао, тропічні фрукти, не вистачає власної нафти, газу тощо), треба виробляти такі види національного продукту, які б користувались попитом в інших країнах, тобто можна було використати їх як експортні ресурси. Це давало б можливість обміняти їх на товари, які не виробляються в країні.
Отже, національний продукт є дуже важливим показником не тільки для країни, де він виробляється, а й для міжнародного співробітництва.
Уже багато років Організація Об'єднаних Націй докладає багато зусиль до того, щоб усі країни збирали відомості про національний продукт. Така статистика дає .змогу визначити рівень розвитку економіки країни, її результативність, показати ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, здійснити порівняння між країнами, розробити необхідні рекомендації щодо поступального розвитку національної економіки, її участі в міжнародному поділі праці.
Сучасна економічна теорія вивчає багато форм національного продукту. Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт, національний доход, валовий національний продукт, кінцевий продукт. Кожна з цих форм виконує певні функції (рис, 15),
286
Сукупний суспільний продукт
Сукупний суспільний продукт (ССП) —це сукупність створених матеріальних благ за відповідний період, наприклад, за рік. Його визначають як суму валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського господарства, лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв'язку (у тій частині, що обслуговує матеріальне виробництво), тор-
Рис. 16. Співвідношення між сукупним суспільним продуктом, національним доходом і кінцевим продуктом
287
гівлі та громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва. . За матеріально-речовим складом ССП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання; за вартістю—на вартість спожитих засобів виробництва (перенесена вартість) і заново створену вартість (необхідний і додатковий продукт).
Певна частина ССП створюється в особистому підсобному господарстві колгоспників, робітників і службовців.
У валовому суспільному продукті багато разів відображаються витрати минулої та живої праці, що мали місце на більш ранніх стадіях суспільного виробництва. Наприклад, завод автокранів включає у .вартість своєї продукції вартість автомашини, яка вироблялась на іншому заводі, а цей завод, у свою чергу. включає у вартість автомашини вартість двигуна, який вироблений на заводі. Іншими словами, в ССП має місце повторний рахунок вартості. І це неминуче, тому що ССП містить весь внутрішньогалузевий і міжгалузевий оборот продукції. Економічно повторний рахунок усунути неможливо, він є необхідністю і відображає реальні процеси і відносини між учасниками виробництва різних галузей в умовах сучасного розвиненого суспільного поділу праці.
Отже, сукупний суспільний продукт е лише загальним, валовим результатом різних процесів суспільного виробництва, що здійснюються численними підприємствами і господарствами різних галузей матеріального виробництва.
Національний доход
Частина сукупного суспільного продукту, яка залишається за відрахуванням спожитих засобів виробництва, являє собою національний доход. Це дуже важливий показник результативності суспільного виробництва, .національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення характеризує ступінь економічного розвитку країни. Національний доход найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення. Він використовується не тільки для споживання, але і для нагромадження. Від розмірів національного доходу залежать масштаби і темпи зростання виробництва, а отже, можливості розвитку суспільства в перспективі.
Національний доход обчислюють кількома методами. Перший з них — виробничий. Він заснований на підсумуванні чистої продукції всіх галузей сфери матеріального виробництва. При цьому чиста продукція кожної галузі визначається як різниця між валовою продукцією і матеріальними виробничими затратами.
288
Другий метод обчислення — це розподільчий. Він грунтується на підсумуванні первісних доходів населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, і доходів виробничих підприємств всіх форм власності.
Метод кінцевого використання передбачає підсумування всіх елементів, що утворюють фонд нагромадження, і всіх видів невиробничого споживання. З допомогою цього методу визначають величину використаного національного доходу.
Національний доход в умовах ринкової економіки обчислюють у ринкових цінах. Але він може бути обчислений і в порівнянних цінах. У цьому випадку можна проаналізувати динаміку фізичного обсягу національного доходу. Крім цього, перерахунок національного доходу за ряд років у порівнянних цінах здійснюють для виключення впливу динаміки цін на величину національного доходу. Насправді, якщо порівнювати за ряд років національний доход в існуючих цінах, то така динаміка нічого не дає. Може бути так, що зростання національного доходу відображає не зростання його фізичного обсягу, а лише підвищення цін.
Для обчислення національного доходу в порівнянних цінах беруть ціни певного базисного року. Далі перераховують у ці ціни валову продукцію і матеріальні затрати кожної галузі матеріального виробництва; оцінюють в порівнянних цінах чисту продукцію галузі як різницю валової продукції та матеріальних витрат у порівнянних цінах. Після підсумування чистої продукції дістають величину національного доходу в порівнянних цінах.
Важливе значення, має визначення виробленого і використаного національного доходу. Вироблений національний доход—це сума продукції галузей матеріального виробництва. Його обчислюють у цінах кінцевого споживання, за винятком величини дотації.
Використаний національний доход являє собою вартість матеріальних благ, що спрямовується на невиробниче споживання і на нагромадження. Визначають його як суму фонду споживання і фонду нагромадження. Використаний національний доход відрізняється від величини виробленого національного доходу на величину сальдо експорту та імпорту і заміщення народногосподарських втрат, до яких належать втрати від стихійного лиха, незавершеного і списаного будівництва.
Факторами, що впливають на зростання національного доходу, є зростання чисельності працівників, зайнятих у сфері матеріального виробництва, і підвищення продуктивності праці. Вирішальним фактором формування національного доходу в Україні є підвищення продуктивності праці.
289
Валовий національний продукт
У статистиці України ця форма національного продукту була визнана не так давно — з 1987 p. Валовий національний продукт обчислюють підсумуванням доходів підприємств, організацій і населення в матеріальному і нематеріальному виробництві. Величина національного продукту включає також величину амортизаційних відрахувань, що утворюється в результаті перенесення вартості засобів праці на готовий продукт.
Істотна відмінність цієї форми від інших показників полягає в тому, що до складу валового національного продукту включають послуги нематеріального виробництва. Тим самим валовий національний продукт характеризує кінцеві результати економічної діяльності як матеріального, так і нематеріального виробництва. Це дуже важливо для планового регулювання і оцінки життєвого рівня населення.
Використання валового національного продукту характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, капітальні вкладення, приріст матеріальних оборотних засобів і сальдо зовнішньої торгівлі. За допомогою валового національного продукту можна здійснювати порівняння міжнародних економічних показників.
Існує два методи виміру валового національного продукту (рис. 16). Перший—це вимір валового національного продукту обчисленням потоку товарів. Щорічно люди витрачають кошти на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, предметів господарського вжитку, на одержання різноманітних послуг (побутових, культурних тощо). Для того щоб підрахувати величину валового національного продукту, треба підсумувати всі кошти, витрачені населенням у афері кінцевого споживання.
Другий метод—вимір валового національного продукту обчисленням потоку доходів. До таких доходів населення слід віднести заробітну плату, доходи від участі в кооперативах, доходи від індивідуальної трудової діяльності, процент, ренту, прибуток. Сума їх і складе валовий національний продукт.
Якщо порівняти валовий національний продукт, розрахований за “потоком товарів”, і валовий національний продукт, одержаний обчисленням “потоку доходів”, то ці дві суми будуть однакові.
У країнах ринкової економіки цей спосіб порівняння використовують при складанні балансу. Причому домагаються, щоб суми активів і пасивів збігалися. Як зауважив американський економіст П. Самуельсон, така “подвійна бухгалтерія” являє собою одне з великих відкриттів, що колись здійснило людство.
290
Рис. 16. Валовий національний продукт, два митоди його обчислення
Кінцевий продукт
Кінцевий продукт — це частина сукупного суспільного продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва, нагромадження у попередні роки.
Кінцевий продукт обчислюють так: з сукупного суспільного продукту треба вирахувати проміжний продукт. Це сировина, матеріали, паливо, електроенергія, вироблені в цьому році і витрачені у цьому ж році для виробництва іншої продукції. Отже, кінцевий продукт включає продукцію:
використовувану для особистого і суспільного споживання;
призначену на .заміщення вибулих основних виробничих і невиробничих фондів;
використовувану на приріст виробничих і невиробничих фондів;
спрямовувану на приріст виробничих і споживчих запасів;
використовувану на утворення експортно-імпортного сальдо.
Це сальдо (його ще називають сальдо ввезення — вивезення продукції) є вартісним показником, який характеризує різницю між фактичною кількістю (обсягом) продукції, що надходить у країну, і зворотним її потоком.
У кінцевому продукті представлена продукція, необхідна для заміщення витрат минулої праці, для виробничого і невиробничого споживання. Саме тому кінцевий продукт слід розглядати не тільки як підсумковий матеріальний результат, а і як вихідну основу регулювання суспільного виробництва. Точніше кажучи, результати суспільної праці за рік відображує показник не валової, а кінцевої продукції. Він визначає сумарний економічний ефект народного господарства, ефективність капітальних вкладень в окремих галузях і ефективну віддачу виробничих фондів.
2. Національне багатство
Сутність і структура національного багатства
Зі зростанням національного доходу збільшується національне багатство.
Воно включає всі матеріальні блага, створені працею у сфері виробництва, якими розпоряджається суспільство у кожний певний момент.
Розглянемо основні ознаки національного багатства. По-перше, до національного багатства слід відносити лише нагромаджені матеріальні блага, створені продуктивною працею людини. Тому загальною мірою багатства є кількість праці, що необхідна для його відтворення у кожний певний момент.
292
По-друге, національне багатство є матеріальною передумовою процесу відтворення продукту.
По-третє, національне багатство, як правило, існує у певній матеріальній формі, але ця ознака не є абсолютною. Справа в тому, що є випадки, коли результати виробництва слід включати до матеріального багатства, хоча вони і не мають специфічної матеріальної форми. Наприклад, роботи з підготовки добування вугілля або руди відкритим способом аналогічні за своїм характером створенню виробничих будівель і споруд. І хоча у цьому випадку в речовому вигляді будівель і споруд немає, вартість робіт, які створили умови для експлуатації корисних копалин, повинна включатися до національного багатства поряд з основними фондами шахт і рудників з підземним видобутком. Те ж саме слід сказати про витрати суспільної праці на поліпшення земельних угідь, лісів тощо.
Отже, витрати праці на те, щоб зробити природні ресурси доступними людині, хоча вони і не набувають специфічної матеріальної форми, слід ураховувати при обчисленні національного багатства. У зв'язку з цим матеріальна форма елементів багатства — це дуже важлива, але не абсолютна ознака.
Національне багатство складається з фонду виробничого і фонду невиробничого призначення.
Фонд виробничого призначення охоплює: 1) основні виробничі фонди (виробничі будівлі та споруди, машини, устаткування тощо) ; 2) запаси матеріальних оборотних фондів — матеріальні запаси у виробничій сфері (запаси сировини, палива і матеріалів, незавершене виробництво і будівництво) та готову продукцію виробництва засобів виробництва на складах підприємств, комерційних установ, в дорозі; 3) суспільні резерви, засобів виробництва (у тому числі засоби праці, предмети праці та матеріали);
4) нагромаджені матеріальні та трудові витрати на поліпшення земель, лісів та інших природних ресурсів.
Фонд невиробничого призначення містить: 1) фонд особистого споживання населення; 2) фонд суспільного невиробничого споживання, який є необхідним для суспільства, але безпосередньо не визначає матеріального добробуту населення.
Фонд особистого споживання населення складається з таких елементів: 1) основні невиробничі фонди установ. охорони здоров'я, народної освіти, побутових послуг, культурного обслуговування, спорту і житловий фонд; 2) готова продукція виробництва предметів споживання (на складах підприємства, в торгівлі та громадському харчуванні, в особистих підсобних господарствах, в дорозі); 3) особисте майно (предмети тривалого користування) населення; 4) суспільні резерви предметів споживання.
Фонд суспільного невиробничого споживання містить: 1) основ-
293
ні фонди наукових установ, установ державного управління, фінансової системи, політичних і громадських організацій, основні фонди воєнних установ і організацій; 2) запаси матеріалів типу оборотних фондів у перелічених установах, запаси воєнного майна і резерви.
Національне багатство не можна розглядати без нагромадженого досвіду, знань і кваліфікації працівників. Видатні економісти зазначали, що ступінь майстерності наявного населення є в кожний певний момент передумовою сукупного виробництва, а отже, головним нагромадженням багатства.
Сукупність нагромаджених працею матеріальних благ являє собою економічне багатство країни. Крім цього, існує особливий вид багатства—природні ресурси, які є однією з умов матеріального життя суспільства. Основна його відмінність від економічного багатства полягає в тому, що воно не коштує людині ніякої праці.
Під природним багатством розуміють не взагалі всю сукупність предметів і сил природи, не весь фізично-географічний комплекс, що оточує людину, а лише ту його частину, яка доступна впливу суспільного виробництва, і при певному, рівні продуктивних сил безпосередньо може бути і є джерелом природної речовини для матеріального виробництва.
Наявність природних багатств зумовлює сприятливі умови для зростання національного багатства.
Перспективні структурні зрушення національного багатства України
Економіка незалежної України вимагає істотних структурних змін у національному багатстві
По-перше, треба поступово зблизити темпи зростання фондів виробничого і невиробничого призначення з метою докорінного поліпшення добробуту населення. Особливо це стосується таких невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я. Тут необхідне більш швидке зростання фондів порівняно з виробничою сферою і навіть промисловістю.
По-друге, потрібні істотні зміни у складі виробничих фондів. Особлива увага звертається на розвиток високотехнічних, науковоємних галузей машинобудування, порошкової металургії, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальної технології.
Гостро не вистачає деяких видів продукції, потреба в яких в і Україні дуже висока. Треба створити виробничі потужності для випуску зернових, кормо-, картоплезбиральних комбайнів, сіялок, косарок, тролейбусів, автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, сигарет, автомобілів, теле-, відео-, аудіотехніки тощо.
Україна має зайняти відповідне місце у світовій торгівлі. Тому слід зміцнити виробничі потужності з виробництва літаків, суден,
294
верстатів, приладів, електротехнічних виробів. Уже сьогодні на світовому ринку ця продукція має досить високу репутацію.
У 1993 p. частка вироблених товарів, що йшла на експорт, становила всього 1 відсоток від валового національного продукту. Навіть у слабкорозвинених країнах ця частка доходила до 15 відсотків. Виникає питання, де ж взяти валюту, якщо виробничі фонди України не забезпечували відповідного експорту?
По-третє, для збільшення валютних надходжень треба у національному багатстві України створити відповідну індустрію туризму: готелі, кемпінги, транспортні засоби і підприємства, що їх обслуговують, відповідні шляхи сполучення, засоби зв'язку, підприємства харчування і підприємства, що виробляють туристичні товари. Україна, спираючись на відповідну матеріальну базу, може збільшити кількість туристів у 20—40 разів, а це значні валютні надходження, які так потрібні для оплати ряду імпортних товарів, у тому числі енергоносіїв.
По-четверте, гостро постає проблема збільшення виробництва продукції, яка становить фонд споживання. Тут мова йде про створення потужностей для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття, одягу, а й предметів довготривалого користування— легкових, пральних машин, телевізорів тощо.
3. Ефективність національної економіки
Система показників ефективності національної економіки
Раніше, ми розглядали показники ефективності виробництва на рівні мікроекономіки, тобто в межах окремих ланок народного господарства. Зараз ми ознайомимося .з показниками ефективності виробництва на рівні макроекономіки, тобто з урахуванням всієї національної економіки.
Для розрахунку економічної ефективності національної економіки використовують переважно показник національного доходу в порівнянних цінах.
Система показників, визначення ефективності національної економіки включає: ефективність праці, ефективність основних виробничих фондів, ефективність матеріальних ресурсів. У сукупності вони характеризують ефективність суспільного виробництва. Здійснюється це співвідношенням одержаних суспільством результатів виробництва (ефекту) і здійснених витрат його факторів (робочої сили, засобів і предметів праці).
Існує і узагальнений показник ефективності суспільного виробництва — продуктивність суспільної праці, в динаміці якої відображаються економія живої та уречевленої праці, а також поліпшення використання основних фондів і капітальних вкладень.
295
Ефективність праці
Ефективність праці можна розглядати на рівні мікро- і макроекономіки. У першому випадку — це співвідношення корисного результату трудової діяльності та величини витрат праці на його одержання. Чим менші витрати праці на створення одиниці результату, тим вища ефективність праці. Так можна обчислити продуктивність праці у виробництві 1 т зерна, молока, вугілля, одного виробу машинобудівної промисловості тощо.
Якщо сукупність витрат живої праці поділити на результат виробництва (кількість продукції у тоннах, виробах), то отримаємо трудомісткість одиниці продукції. Цей показник також належить до показників ефективності праці на рівні мікроекономіки.
Як же обчислити ефективність праці на рівні національної економіки? Тут ми знову повертаємось до показника продуктивності суспільної праці, тобто отримуємо продуктивність сукупних витрат праці, що характеризує ефективність використання сумарних витрат живої та уречевленої праці. Цей показник обчислюють за даними міжгалузевих балансів у вигляді коефіцієнта певних витрат праці на виробництво одиниці продукції у галузях міжгалузевого балансу.
Підвищення продуктивності суспільної праці можливе тоді, коли знижується вартість продукції, основою якої є сукупні витрати праці на одиницю продукції. Навіть при зниженні витрат живої праці продуктивність суспільної праці може залишитись без змін, більше того, знизитись, якщо використовуються більш дорога техніка і матеріали, а продуктивність засобів праці не перекриває зростання цієї дорожнечі.
Може з'явитися сумнів про доцільність використання більш дорогої техніки і матеріалів, але треба мати на увазі, що національна економіка вимушена використовувати більш дорогі матеріали з ряду причин: коли вирішується завдання виробництва більш якісної продукції, коли ці матеріали імпортовані (власних немає або не вистачає) і ціни на них підвищились. Так трапилось, наприклад, в Україні з нафтою, яка надходить уже за більш високими цінами (міжнародними). Слід ураховувати і те, що умови розробки корисних копалин погіршуються і доводиться прикладати додаткових витрат праці до видобутку їх.
Застосування більш дорогої техніки, яка не дає значного зростання продуктивності праці, припустиме і тоді, коли вона створює кращі умови для збереження здоров'я працівників, поліпшення екологічного середовища.
Для порівняння ефективності праці в різних країнах можна використати і такий показник: скільки національного доходу припадає на одного зайнятого у народному господарстві працівника.
Підвищення ефективності праці досягається впровадженням
296
досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, удосконаленням продукції, структури суспільного виробництва, управління і організації виробництва.
Ефективність використання матеріальних ресурсів
Цей показник характеризує співвідношення корисного результату, одержаного при використанні засобів і предметів праці. Він відображає якісний підсумок використання матеріальних ресурсів.
Рівень ефективності матеріальних ресурсів характеризують дві групи показників. Одна з них відображає співвідношення витрат матеріальних ресурсів і виробленої продукції, друга—співвідношення продукції та використаних засобів виробництва.
До першої групи належить матеріалоємність виробництва. Цей показник уже розглядався на рівні мікроекономіки, тобто підприємства.
На рівні національної економіки матеріалоємність виробництва Мв визначають як відношення вартості оборотних фондів (А1, А2, А3, ..., At), спожитих при створенні продукції, до сукупного суспільного продукту (ССП) або національного доходу (НД):
Зниження матеріалоємності виробництва є важливим резервом підвищення ефективності суспільного виробництва, дає можливість з однієї кількості сировини виготовляти більше готової продукції, знижувати її собівартість, заощаджувати кошти на капітальні вкладення, підвищувати рентабельність продукції (робіт, послуг).
У економічній літературі використовуються два тлумачення матеріалоємності виробництва. Водному з них цей показник розглядається як узагальнюючий показник використання оборотних фондів. У іншому визначенні матеріалоємність відображає не тільки витрати сировини, допоміжних матеріалів, палива, енергії, а й зношеність основних фондів.
Ці підходи треба враховувати при зіставленні статистичних даних, вивченні динаміки цього показника.
Підвищення ефективності матеріальних ресурсів досягається за рахунок впровадження у виробництво нових більш продуктивних засобів праці, більш дешевих видів сировини і матеріалів, нових технологій, процесів, що економлять матеріальні ресурси, удосконалення конструкцій і поліпшення споживчих властивостей готової продукції, удосконалення управління і організації виробництва.
297
Ефективність використання основних виробничих фондів
Ефективність основних виробничих фондів показує співвідношення результату, одержаного з допомогою основних виробничих фондів, і величини цих фондів. Характеризується показниками фондовіддачі, фондоємності та рентабельності.
На рівні національної економіки фондовіддача характеризує обсяг сукупного суспільного продукту або національного доходу, що припадає на 1 крб. діючих основних виробничих фондів. Це дуже важливий показник ефективності використання основних виробничих фондів.
Курс на інтенсифікацію виробництва вимагає значного підвищення рівня використання основних виробничих фондів. Цього можна досягти за рахунок підвищення коефіцієнта змінності роботи машин і устаткування, зменшення простоїв машин і агрегатів. Треба забезпечувати переважну роль виробництва, приріст виробничих потужностей передусім за рахунок технічного переоснащення підприємств, модернізації устаткування, заміни морально застарілої техніки.
Показником ефективності використання основних виробничих фондів є фондоємність. Вона показує вартість основних виробничих фондів у розрахунку на 1 крб. виробленого національного доходу або сукупного суспільного продукту.
Узагальнюючим показником економічної ефективності галузей за певний період є рентабельність. Вона характеризує доходність, прибутковість галузі або всього господарського комплексу.
Терміни і поняття
Сукупний суспільний продукт
Національний доход
Валовий національний продукт
Кінцевий продукт
Національне багатство
Фонд виробничого призначення
Фонд невиробничого призначення
Система показників ефективності національної економіки
Ефективність праці
Ефективність матеріальних ресурсів
Ефективність основних виробничих фондів
Продуктивність суспільного виробництва
Рентабельність народногосподарська
Контрольні запитання і завдання
1. Для чого обчислюють національний продукт?
2. Дайте визначення сукупного суспільного продукту.
3. У чому полягає сутність валового національного продукту і чим він відрізняється від національного доходу?
4. Що таке кінцевий продукт?
5. Перелічіть методи обчислення національного доходу.
6. Як обчислюють валовий національний продукт?
296
7. Розробіть цифровий приклад (цифри умовні), який би показував відмінність сукупного суспільного продукту від кінцевого продукту.
8. У чому полягає сутність національного багатства і яка його структура?
9. Які перспективи структурних зрушень національного багатства України?
10. Охарактеризуйте систему показників ефективності національної економіки. .
11. Дайте визначення ефективності праці.
12. Які існують шляхи підвищення ефективності праці? .
13. У чому полягає сутність ефективності основних виробничих фондів?
14. Розкрийте сутність ефективності матеріальних ресурсів.
15. Які відмінності є між показниками “продуктивність праці” і “продуктивність суспільного виробництва”?
16. Як можна подолати кризові явища у національній економіці України?
|