Сучасні прийоми та техніка перекладу термінів з англійської на українську мову



Скачати 54.57 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір54.57 Kb.
Алла ДАВИДЕНКО

викладач

Сучасні прийоми та техніка перекладу термінів з англійської на українську мову

Як західні, так і радянські дослідники прагнули винайти певну перекладацьку систему, яка б допомагала класифікувати тексти, визначитись з методами та прийомами перекладу, полегшити перекладання наукової термінології, а також систематизувати граматичні труднощі при перекладі спеціалізованих текстів.

Професор університету в Чікаго Джон Драйден, розглядаючи проблему перекладу загалом, зазначає, що існує 4 види перекладу. Він пропонує класифікувати ці переклади за ступенем точності та за характером матеріалів, що перекладаються. Терміни, які автор використовує при класифікації не зовсім точні, але дослідник досить змістовно їх розкриває. Дж. Драйден виділяє наступні види перекладу:


  1. Досконалий переклад – переклад лише інформаційних фраз.

  2. Адекватний переклад – переклад сюжетних творів, де важливий лише зміст, а як він виражений, не є суттєво. При цьому перекладі перекладач може пропускати слова або навіть цілі речення, які йому не зрозумілі, або ж перефразовувати їх.

  3. Цей тип перекладу не має певної назви – це переклад класичних творів, де форма так само важлива як і зміст. Цей переклад не може бути “досконалим”, він вимагає багато часу та великих зусиль, це таким чином спрощує комерційну цінність перекладу.

  4. Четвертий тип перекладу визначається, як близький до “адекватного”. Його використовують для перекладу науково-технічної літератури. Він вимагає гарного знання перекладачем предмету, про який іде мова в оригіналі.

Інший англійський дослідник Холідей М. багато уваги приділяє принципам перекладу. Автор висунув теорію, що будь-яких певних принципів перекладу не існує. На підтвердження своєї теорії автор приводить список принципів, які взаємовиключають один одне: переклад повинен передавати слова оригіналу; переклад повинен передавати думки оригіналу; переклад повинен читатись як оригінал, переклад повинен читатись як переклад, переклад повинен відображувати стиль оригіналу, переклад повинен відображувати стиль перекладача, переклад повинен читатись як твір, що є сучасним оригіналу, переклад повинен читатись як твір, що є сучасним перекладу, переклад мати додатки та опущення, переклад не може мати додатків та опущень, переклад віршів повинен бути в прозі, переклад віршів повинен бути в віршах. Таким чином науковець відмовляється від формулювання нових принципів перекладу. Він наголошує на тому, що перекладач повинен сам знаходити середній шлях між буквальним та вільним перекладом. Особливо обумовлюється право перекладача позичати вдалі варіанти з попередніх перекладів.

Особливий інтерес в процесі вивчення теорії перекладу займає перекладацька концепція Генрі Скота. Автор концепції пропонує розмежувати переклад, обмежений рангом, де еквіваленти утворюються винятково між рангами, тобто слово перекладається словом, група – групою. У цьому випадку традиційні терміни – вільний, послідовний та буквальний переклад – мають власно лінгвістичні визначення.

Радянські дослідники наполягали на використанні декількох прийомів в процесі перекладу, які можуть бути застосовані незалежно від комбінації мов в самому тексті. На думку російського філолога Міньяр - Білоручева Р. К.: ”Можна назвати професіоналом перекладача, якщо в процесі перекладу він робить конкретизацією, генералізацію та логічний розвиток понятті.”

Як правило, під час перекладу юридичного тексту, перш за все, виникають труднощі з перекладом понятійного апарату або ж з перекладом специфічної термінології. Радянські філологи запропонували декілька методів або, краще сказати, прийомів передачі російською або навпаки англійською мовами наукових понять.

Описувальний переклад є найбільш універсальним прийомом, здатним допомогти перекладачу в складних ситуаціях. Цей тип перекладу набуває особливого значення, якщо в мові перекладу не існує відповідних понять по тим чи іншим причинам соціального, політичного або національного порядку. Але цей прийом має певні недоліки, головний з них, полягає в тому, що іноді описання виходять величезними та виглядають інородним текстом в тексті перекладу.

Наступний прийом є конкретизація понять, або за іншою термінологією звуження понять. Він полягає в переході від родового поняття до видового. Тобто слова, які позначаються родовими поняттями є, наприклад, фрукти, овочі, спортсмени, меблі та таке інше. Відповідно видовими поняттями є слова – яблука, огірки, футболіст, крісло та таке інше. Іноді конкретизація понять є необхідною, оскільки в мові перекладу може не існувати родового поняття. Конкретизація понять як прийом перекладу викликає труднощі, якщо з контексту незрозуміло про який вид поняття йде мова.

Прийом генералізації понять або іншими словами розширення понять є зворотнім прийому конкретизація. Мова йде про перехід від видового поняття до родового. Прийом генералізації понять слід користуватись, якщо в мові перекладу не існує конкретних понять аналогічних поняттям вихідної мови. Генералізація понять як прийом допомагає перекладачу виходити з складних ситуацій, коли він не знає значення родового поняття на мові перекладу. Це явище особливо характерно для усного перекладу. Так, наприклад, яка-небудь “іволга” перекладається як “птаха”, “фрезерувальник” як “робітник” і так далі.

Досить парадоксальним є прийом антонімічного перекладу. Антонімічний переклад представляє собою заміну в перекладі поняття, вираженого в оригіналі, протилежним поняттям. Антонімічний переклад слід використовувати тоді, коли неможливо підшукати іншомовного еквіваленту.

Одним з найскладніших прийомів є логічний розвиток понять. Суть цього прийому полягає в заміні при перекладі одного поняття іншим, при умові що ці поняття пов’язані один з одним як причина і наслідок або як частина і ціле, або як прилад та деталь.

Таким чином, в основі додаткових дій перекладача, тобто при використанні прийомів перекладу, лежить лексико-семантична трансформація, яка може зберігати семантичну структури при зміні висловлювання. На сьогоднішній день цей прийом вважається застарілим, хоча багато дослідників від нього не відмовляються.

На сьогоднішній день відомі лише два засоби перекладу як об’єктивно існуючі закономірності переходу від однієї мови до іншої. Це знаковий засіб перекладу, за яким перекладацькі операції відбуваються на формально-знаковому рівні, і змістовний спосіб перекладу, який передбачає попередню ідентифікацію денотата з наступними пошуками іншомовного еквівалента. Відома велика кількість прийомів перекладу, але всі вони мають в своїй основі лексико-семантичну трансформацію.

Цілеспрямована та запрограмована система прийомів, яка враховує закономірно існуючі засоби перекладу, називається методом перекладу. Методи залежать від виду перекладу та корелюють з ним. Їх неможливо розглядати окремо від перекладу.

Проблемами кваліфікованого перекладу наукової термінології займався професор Комісаров В.Н., зокрема, дослідник наголошує на подвійному перекладі одних і тих самих термінів. “один і той самий термін може мати різне значення в залежності від ідейного спрямування тексту, в якому він використовується. Термін idealism може використовуватись в філософському контексті як світогляд, що протистоїть матеріалізму, та мати позитивний або негативний зміст в залежності від переконань автора. Але найбільш часто він використовується в позитивному значенні, безпосередньо в значенні поняття “ідеал” і означає “служіння високим ідеалам (принципам)”.

Переклад в повному значенні цього слова, тобто переклад від вихідного тексту до вже перекладеного, може робитись по-різному. В його основі покладені прийоми та методи перекладу в залежності від кваліфікації, а також від виду та одиниці перекладу.







База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка