Старший радник Гарвардського інституту міжнародного розвитку (гімр)



Скачати 145.5 Kb.
Дата конвертації13.12.2016
Розмір145.5 Kb.

Дейвід СНЕЛБЕКЕР,

старший радник Гарвардського інституту міжнародного розвитку (ГІМР)



Перспективи економічної безпеки та зростання в Україні
1. Нинішня економічна ситуація
Нинішнє економічне становище в Україні залишається складним і дедалі погіршується.

На поданих нижче графіках (див. графіки 1-6) порівнюються економічні тенденції в Україні та сусідній з нею Польщі в останні роки. Доцільність такого порівняння зумовлена тим, що Польща вважається прикладом успішної перехідної економіки, тобто показує, якими повинні бути ці тенденції.


Графіки 1-6. Порівняння України й Польщі1


Після звільнення від ланцюгів соціалізму та нетривалого періоду пристосування до нових умов польська економіка почала швидко зростати, доказом чого було істотне збільшення реального ВВП, заробітної платні та пенсій. Натомість в Україні ВВП, заробітна платня та пенсії істотно зменшилися. Нині рівень ВВП на душу населення в Україні становить приблизно $600, середня зарплатня - $30, а середня пенсія – $10.
Соціалістична економіка була надмірно індустріалізованою з недостатньо розвинутими фінансовим сектором та сектором послуг. Тому частину перехідного періоду потрібно присвятити структурній перебудові секторів, зменшуючи відносні розміри одних і збільшуючи розміри інших. Реструктуризація у короткостроковому періоді може призвести до істотного підвищення рівня безробіття, однак у середньостроковій перспективі більшість звільнених працівників знаходить нову роботу, оскільки економіка починає зростати. Рівень безробіття в Польщі спочатку різко підвищився, але незабаром знову зменшився. Натомість в Україні рівень безробіття майже не зростає. Ця тенденція свідчить про відсутність реструктуризації в економіці України.

Незважаючи на гіперінфляцію на початку дев’яностих, упродовж останніх років рівень інфляції досить низький, а валютний курс здебільшого стабільний. У багатьох країнах низький рівень інфляції та стабільний валютний курс означають дотримання урядом фіскальної дисципліни та низький рівень бюджетного дефіциту, який не потребує друкування грошей для його фінансування. Однак в Україні це зовсім не означає, що фіскальна реформа успішно запроваджується. Навпаки, витратні зобов’язання уряду значно перевищували бюджетні надходження. Замість того, щоб фінансувати дефіцит шляхом друкування грошей ( як це відбувалося в 1992-1994 роках, що власне і спричинило гіперінфляцію) уряд дозволяє накопичувати заборгованості, не виплачуючи зарплатню працівникам бюджетного сектору або не сплачуючи за комунальні послуги. Таким чином, нинішня макроекономічна стабільність ілюзорна і лише приховує глибинний фіскальний дисбаланс.

Крім цього, стабільність ціноутворення та валютного курсу кілька років утримувалася в основному за рахунок валютних резервів Національного банку та адміністративного контролю за валютним курсом і зовнішньою торгівлею, що зрештою негативно вплинуло на ситуацію у фінансовому та торговому секторах. Отже, можна зробити висновок, що незважаючи на вдавано позитивні показники, стабілізаційна політика не вважається успішною.
Продовжується подальше накопичення заборгованостей. У підприємств збільшуються суми несплачених боргів працівникам із заробітної платні, урядові - з податків та один одному за отримані матеріали й сировину. На даний момент загальна сума заборгованостей в економіці значно перевищує обсяги ВВП.


Як підприємства, так і фізичні особи приховують свої доходи в неофіційному секторі, а відтак уникають дотримання регулятивних норм та оподаткування. З часів тоталітарного суспільства за радянських часів, коли неофіційна економічна діяльність майже не існувала, неофіційний сектор України став зростати і, як вважають багато експертів, зараз він виробляє 50% від загального обсягу виробництва країни.


Рівень чистих інвестицій (як зовнішніх так і внутрішніх) надзвичайно низький, навіть від’ємний, якщо взяти до уваги знецінення існуючих активів. І, як результат - зменшення обсягів ВВП та зниження життєвого рівня населення.
Таким чином, всі економічні тенденції, які мають посилюватися, згасають, а тенденції, які мають зникати, навпаки - посилюються. Замість щорічного збільшення розмірів завдяки створенню додаткової вартості виробництвом, економіка України повільно саморуйнується, поглинаючи власні запаси капіталу для короткострокового виживання. За умов подальшого продовження нинішньої тенденції і без радикальної зміни курсу офіційна економіка може зрештою просто зникнути.
Незважаючи на невтішну нинішню ситуацію, перспективи України небезнадійні. Країна володіє значним потенціалом розвитку. За рахунок високоосвічених трудових ресурсів, внутрішнього етнічного балансу і близького розташування до європейських ринків вона має цілком реальні можливості для вирішального й стабільного економічного піднесення на рівні навіть 10% на рік упродовж тривалого періоду. Неадекватна економічна політика – ось що заважало Україні реалізувати цей потенціал протягом останніх восьми років. Якщо вона фундаментально змінить свою економічну політику, то її економічні перспективи також докорінно зміняться. Перед тим, як поговорити про заходи економічної політики, необхідні для запровадження, слід визначити основні причини нинішніх проблем.
Вважається, що Україна більше не має економіки перехідного періоду і вже завершила процес переходу до нового типу економіки. На жаль, цей тип не та ринкова економіка, на яку сподівалися. Порівняно із соціалізмом центрального планування нинішній тип економіки можна назвати “олігархічним соціалізмом”. (Термін “соціалістичний” у даному дослідженні означає подібність між нинішніми економічними умовами і тими, які існували за радянських часів. Вважається, що навіть економіка радянського періоду істотно відрізнялася від будь-якого правильного визначення соціалізму.) Олігархічний соціалізм або віртуальна економіка, як часом його називають, не має нічого спільного зі справжньою ринковою економікою. Він несхожий навіть на молоді ринкові економіки Центральної Європи. Чи не найближчою аналогією олігархічному соціалізму є така економіка країн Центральної Європи, яка існувала 25 років тому і називалася реформаторським або “гуляшним” соціалізмом. Звичайно, між сьогоднішньою Україною та Центральною Європою 70-х існують істотні відмінності. Однак ці два типи економіки де в чому збігаються: в них елементи традиційного радянського соціалізму змішані з елементами ринку, що призводить до дисбалансу й відсутності зростання.
Схоже, що нинішні економічні умови, які склалися в Україні та Росії з характерними заборгованостями, бартером та тіньовою економікою, можуть набути постійного характеру. Незважаючи на попередні сподівання й очікування, без радикальної зміни курсу нинішнє економічне становище може виявитися не перехідною фазою в наближенні до справжньої ринкової економіки, а реальним перманентним станом рівноваги низького рівня.
В таблиці економічні характеристики української економіки порівнюються з економікою радянського періоду та справжньою ринковою економікою.
Нинішні умови відрізняються від радянського періоду переважно тим, що прийняття рішень не зосереджено в центрі. Рішення щодо розміщення ресурсів - децентралізовані й приймаються керівниками підприємств, галузевими або місцевими чиновниками. Скасування централізованого контролю, пов’язаного із закінченням тоталітаризму залізної завіси, призвело до розвитку тіньової економіки, чого в принципі не могло бути при попередній економічній системі.
Нинішні умови подібні до радянського періоду тим, що бюджетні обмеження м’які, частина цін викривлена і така, що не відображає відносну нестачу ресурсів. Підприємства максимізують виробництво та зайнятість, а не прибутки, причому товари й послуги “продаються” без використання грошей як засобу обміну. Ці характеристики притаманні для більшості “старих”, державних підприємств і для бюджетної сфери, однак вони не стосуються деяких “нових” підприємств, функціонуючих у тіньовій економіці і орієнтованих переважно на ринок.

Таблиця


Радянська система

Україна сьогодні

Ринок

М’які бюджетні обмеження в бюджетному секторі й секторі підприємств

М’які бюджетні обмеження в бюджетному секторі й секторі підприємств

Тверді бюджетні обмеження в бюджетному секторі й секторі підприємств

Підприємства слабоефективної державної власності максимізують виробництво й зайнятість



Підприємства слабоефективної державної або розмитої приватної власності максимізують виробництво й зайнятість

Підприємства сильної приватної власності максимізують прибутки

Розподіл ресурсів централізований, керований урядом на основі політичних цілей і непов’язаний з грошовими потоками

Розподіл ресурсів децентралізований, здійснюється керівниками підприємств або чиновниками на основі політичних цілей або пошуку ренти і

непов’язаний з грошовими потоками (розрахунок за товари й послуги у формі бартеру; заборгованість)



Розподіл ресурсів децентралізований, регулюється керівниками підприємств з метою максимізації прибутків і пов’язаний з грошовими потоками (розрахунок за товари й послуги у грошовій формі)

Тоталітаризм не дозволяє проводити активну економічну діяльність поза межами державного сектору



Лібералізований політичний клімат уможливлює тіньову економіку на малих підприємствах та частково на великих підприємствах

Загальна економічна свобода


2. Перелік заходів, необхідних для запровадження економічної реформи
Запропоновані заходи з економічної політики мають спиратися на такі принципи, запроваджені для вирішення “проблеми пропозиції” (вона ускладнює виробництво доданої вартості, полегшуючи при цьому паразитизм) та “проблеми попиту” (тобто проблеми відкритості економіки зовнішньому попиту:

  1. підтримка нових підприємств (шляхом зменшення податкового навантаження для підприємств, які виробляють додану вартість і створюють робочі місця, а також за допомогою дерегуляції);

  2. тиск у напрямі реформування старих підприємств (шляхом зміцнення приватної власності в довгостроковій перспективі й накладання за допомогою податкової системи стягнень за діяльність, яка приводить до зменшення вартості в короткостроковому періоді);

  3. реструктуризація бюджетного сектору для істотного скорочення зобов’язань на видатки та повна відкритість економіки зовнішньому світу для “імпортування” ринкового середовища (в тому числі така монетарна політика й політика валютного курсу, які сумісні зі зростанням та інтеграцією у світову економіку).

Для досягнення успіху в підготовці економічного стрибка із соціалістичної рівноваги низького рівня до вищої ринкової рівноваги реформи повинні бути всебічними й далекосяжними. Нижче згруповано конкретні пропозиції, які можна включити до програми всебічних реформ. Це не остаточна версія програми; пропозиції відкриті для дискусії. Розробка прийнятної для запровадження програми потребує подальшого додаткового аналізу.
Підтримка “нових” підприємств
Нові підприємства потребують підтримки у формі істотного зменшення податкових ставок (зокрема підприємства, які створюють вартість та нові робочі місця), а також у формі широкої дерегуляції. Ставку податку на додану вартість слід суттєво зменшити, можливо, до 15%. Потрібно скасувати всі нарахування на фонд зарплатні, окрім відрахувань до пенсійного фонду. Необхідно розпочати пенсійну реформу для запровадження капіталізованих індивідуальних пенсійних рахунків, а відтак - для встановлення тісного зв’язку між пенсійними внесками та виплатами і максимізації прибутків на внески. Верхню межу податкової бази для відрахувань із фонду зарплатні слід запровадити приблизно на рівні двох сум середнього місячного доходу. Щодо податку на доходи фізичних осіб, то мінімальний неоподатковуваний доход слід встановити на тому ж рівні – подвоєна сума середнього місячного доходу. А при доході, що перевищує дану суму, застосовувати 30% ставку пропорційного податку. Iнші цільові відрахування, скажімо, в інноваційний фонд, на утримання доріг та інші секторні фонди слід скасувати.
Мета дерегуляції - ліквідація стимулів, які породжують такі явища, як чиновницькі домагання до підприємств, шляхом ліквідації потенційних чиновницьких прибутків з таких домагань. Всі штрафи, виплати за ліцензії та інші виплати органам державного контролю повинні сплачуватися не в бюджети органів контролю, а в бюджети центрального уряду та місцевої влади. У випадках, коли органи контролю накладають стягнення за порушення закону або норм, всі виплати мають здійснюватися через банківську систему (подібно до того, як нині здійснюється оплата за послуги зв’язку). Жоден орган контролю не повинен мати права приймати грошові виплати. Прийняття останньої має бути підставою для негайного звільнення посадової особи органу контролю, яка допустила таку виплату. Ці регулятивні норми слід застосовувати широко, скажімо, для всіх перевірок на підприємствах і навіть при видачі віз посольствами та при порушенні правил дорожнього руху. Необхідно також запровадити інші дерегулятивні заходи, наприклад, скасування обмежень на внутрішню торгівлю тощо.

Реформування “старих” підприємств

Старі соціалістичні підприємства державної власності потрібно реформувати шляхом зміни середовища, в якому вони функціонують переважно за допомогою заходів, спрямованих на посилення бюджетних обмежень. На віддалену перспективу потрібен стандартний ряд заходів з економічної політики: запровадження процедури та інституцій банкрутства, визначення невеликої групи підприємств, які першими підлягають цій процедурі, продовження приватизації, зміцнення механізмів корпоративного управління, введення в дію договірного права та інших законів, що стосуються торгівлі, тощо. На нашу думку, ці заходи, які можна назвати найкращими рішеннями, важко запровадити у стислі терміни. Тому ми рекомендуємо іншу групу заходів, які можна назвати ефективними рішеннями і які можна швидко запровадити при наявності політичної волі, чинячи істотний реформаторський тиск на старі підприємства. Метою таких заходів мають стати тверді бюджетні обмеження, ліквідація стимулів для бартеру, виробництва, яке зменшує вартість, та інших форм соціалістичної економічної діяльності. Податок на додану вартість слід застосовувати за методом нарахувань з наголосом на запобіганні надмірно високим кредитам, коли вхідні ресурси оплачуються у формі бартеру або коли ці ресурси на підприємствах, які зменшують вартість, коштують більше, ніж кінцева продукція. Більшість нульових ставок податку на додану вартість, зокрема при оподаткуванні енергоносіїв та імпорту й особливо для організацій бюджетної сфери, слід скасувати для залучення більшої частини економічної діяльності до системи оподаткування. Необхідно заборонити абсолютно всі податкові надходження, які сплачуються в натуральній формі. Виплати потрібно приймати лише у грошовій формі. Жодних натуральних виплат не повинно здійснюватися і щодо цільових надходжень, узгоджених з міжнародними фінансовими організаціями. Оплата будь-якого виду енергоносіїв має здійснюватися виключно у грошовій формі, а не в натуральній або у формі простих векселів (боргових розписок). Хоча в більшості випадків державна фінансова допомога на реструктуризацію підприємств лише погіршує ситуацію, проте уряд може відігравати важливу роль у сприянні реструктуризації старих підприємств, надаючи їм достатню кількість коштів для виплати вихідної допомоги.
Підтримка відкритої економіки
Для “імпортування” ринкового середовища слід затвердити таку політику, яка зможе відкрити економіку для вільнішого потоку товарів, послуг, валюти та людей. Необхідно скасувати адміністративні не-тарифні перешкоди для торгівлі, а також всі тарифи на експорт. Потрібно запровадити низький, уніфікований, відкритий рівень тарифу на імпорт. Слід докорінно змінити митну службу, перейшовши до системи “попередніх перевірок”, при яких імпорт може перевірятися спеціальними сертифікованими компаніями за кордоном. Власне, це сприятиме зменшенню надмірної бюрократизованості та корупції. Необхідно скасувати всі адміністративні перешкоди для торгівлі валютою, запровадивши вільний плаваючий валютний курс, скажімо в межах широкого умовного валютного коридору. Варто скасувати також візові вимоги до громадян ЄС та країн Північної Америки. Потрібно інтенсивно стимулювати ті іноземні банки, які зацікавлені в наданні позик підприємствам України, зводячи до мінімуму бюрократичні перешкоди на шляху відкриття місцевих філій цих банків. Сертифікаційні стандарти на всі типи продукції з країн ЄС, Польщі, Угорщини та Чеської Республіки слід приймати автоматично, не вимагаючи повторної сертифікації в Україні.
Радикальна перебудова бюджетної сфери
У спадок від соціалізму Україні дісталися видаткові обіцянки уряду за програмами, які набагато перевищують суми наявних коштів. Це призводить до значного податкового тиску, від якого задихаються підприємства. Бюджетна сфера перевищує свої фінансові можливості, тому, по-суті, вона є банкрутом. Потрібна комплексна реструктуризація. Рекомендовані раніше істотні зменшення податкових ставок можуть вимагати відповідного радикального скорочення видатків. Спочатку слід визначити раціональний рівень загальних видатків, встановити ліміти на витрати для кожної широкої галузі та в межах цих лімітів визначити всі зобов’язання, пов’язані з прийняттям на роботу працівників, та інші витрати. Ті, кого звільняють, мають одержувати вихідну допомогу. Потрібно розробити регулятивні норми й правила для зміцнення бюджетного процесу і покладення персональної відповідальності на керівників за перевищення ними допустимої межі видатків.
3. Економічна безпека
Військова та економічна безпека - це фундаментально різні поняття. Тоді, як військова безпека має оборонний характер, тобто захист від ворога, економічна за своєю природою - конструктивна й означає внутрішню розбудову ефективної економічної системи. Військова безпека - це закриття кордонів від озброєного вторгнення сусідніх країн. Економічна безпека - відкриття кордонів для сусідніх країн, які пропонують товари для торгівлі та гроші для інвестицій.

Зокрема, відкриття кордонів набуває вирішального значення для успішного економічного розвитку. Українським компаніям та споживачам потрібен вихід на західні компанії, які можуть платити грошима, а не товаром, мають капітал для інвестицій, високоякісні товари для продажу та технології. До того ж конкуренція із західними компаніями може бути рушійною силою реструктуризації українських підприємств.
Слід зазначити, що в подальші два роки економічна безпека України має дві значні загрози. Перша і найбільша полягає в тому, що Україна не зможе запровадити фундаментальні зміни у згубну економічну політику, що проводиться з часу проголошення незалежності. Новосформована адміністрація має можливість змінювати економічну політику та запроваджувати комплексну програму економічних реформ. Не скориставшись цією можливістю Україна ризикує подальшим економічним занепадом і зрештою дестабілізацією політичної ситуації. Водночас успішне запровадження комплексних економічних реформ сприятиме виходу України на шлях швидкого економічного розвитку, яким її сусіди йдуть упродовж останніх восьми років.
Друга загроза економічній безпеці, полягає в тому, що або через протекціоністське лобіювання внутрішніх інтересів, або як побічний продукт вступу країн Центральної Європи до Європейського Союзу Європа може закрити свої кордони для України. (Тобто візовий режим або торгова політика, прийнята в країнах Центральної Європи для країн претендентів, може зменшити доступ України до них). Оскільки Європейські країни найважливіші ринково орієнтовані торговельні партнери України та найпопулярніші країни для українських туристів, закриття Європейських кордонів матиме значний негативний вплив на короткострокову перспективу економічної безпеки та розвитку України.
Якщо Україна та Європа зможуть успішно подолати потенційні загрози економічної безпеки, тобто якщо Україна почне після президентських виборів успішно запроваджувати комплексні програми економічної реформи, а Європа не закриватиме свої кордони для України, то наступні два роки можуть виявитися періодом запровадження в Україні економічної безпеки, закріплення політичної незалежності та значного прогресу інтеграції в спільноту Європейських народів.



1 У графіках використано дані порівняльного аналізу України з країнами Центральної Європи, який нині розробляється в ГIМР Янушем Ширмером та Дімітаром Мішевим. Джерелами інформації при цьому виступають офіційні урядові статистичні органи України та Польщі, а також “Тенденції в економіці України” (Київ, Українсько-Європейський політично-правовий консультативний центр). Всі графіки та ряд обчислень у даному дослідженні розроблено Олексієм Случинським (ГIМР).





База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка