Стандартизація погодження документації із землеустрою: вимоги до процедури та змісту висновків антон Третяк



Скачати 188.25 Kb.
Дата конвертації14.12.2016
Розмір188.25 Kb.
ВЧЕНІ ПРОПОНУЮТЬ

УДК 322.2
СТАНДАРТИЗАЦІЯ ПОГОДЖЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ІЗ ЗЕМЛЕУСТРОЮ: ВИМОГИ ДО ПРОЦЕДУРИ ТА ЗМІСТУ ВИСНОВКІВ
Антон Третяк, перший заступник Голови Держкомзему, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН

Андрій Мартин,

завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного аграрного університету, кандидат економічних наук

Йосип Дорош,

директор ДП “Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, кандидат економічних наук

В умовах ринкової економіки при зниженні адміністративної ролі держави, розвитку конкуренції, масовому перерозподілі земельної власності пріоритети землеустрою різко змінилися. Постало завдання максимального задоволення економічних інтересів власників землі і землекористувачів, нового і найефективнішого використання виробничого потенціалу господарств і закріплених за ними земель при дотриманні жорстких природоохоронних вимог, особливих режимів і умов використання земель. Виникла потреба врахування не тільки екологічних, а й насамперед економічних умов і чинників, що значно змінює методологію і методику землевпорядного проектування – центральної ланки всього землевпорядного процесу [1].

У ситуації, що склалася в землекористуванні, проект землеустрою стає єдиним і головним документом, який дає змогу правильно організовувати виробництво і територію, особливо сільськогосподарських підприємств, проводити перерозподіл земель у разі зміни прав на землю, раціонально і ефективно використовувати і зберігати земельні ресурси, визначати напрями інвестицій. При реформуванні сільськогосподарських підприємств, переході до різних форм власності, розвитку багатоукладного господарства, реорганізації і перебудові сільськогосподарського виробництва, кардинальних змінах земельних відносин землеустрій на території реорганізованих господарств набуває нового характеру і змісту.

Згідно із Земельним кодексом України, землеустрій – це сукупність соціально–економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно–територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно–виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. А планування використання земель здійснюється з метою вдосконалення розподілу земель відповідно до перспектив розвитку економіки, поліпшення організації територій і визначення інших напрямів раціонального використання земель та їх охорони в цілому по державі, регіонах та інших адміністративних утвореннях.

Отже, в Україні вся діяльність щодо організації використання й охорони земель навіть в умовах ринкової економіки повинна бути регульованою і мати плановий характер.



Відповідно до статті 30 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV [2], погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим законом та іншими законами України.

Наприклад, статті 118 та 123 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III [3] передбачають погодження проектів відведення земельних ділянок із органом із земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини із наступним поданням на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Крім того, стаття 20 Кодексу вимагає погодження проектних рішень щодо зміни цільового призначення земель, зайнятих лісами, із органами виконавчої влади з питань лісового господарства.

На жаль, непоодинокими є випадки, коли посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування розглядають процедуру погодження документації із землеустрою як спосіб виявлення власної “політичної волі” щодо тих чи інших аспектів землекористування, набуття і реалізації прав на землю тощо. Звичайно, із таким підходом категорично не можна погодитись.

За своєю суттю, погодження документації із землеустрою спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування покликане виключно встановити її відповідність чинній законодавчій, нормативно-правовій та нормативно-технічній базі.

Важливо відзначити, що погодження документації із землеустрою є дозвільною дією спеціально уповноваженого державного органу або органу місцевого самоврядування щодо суб’єкта господарської діяльності – розробника цієї документації, а тому має здійснюватися у чіткій відповідності до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 06.09.2005 № 2806-IV [4].

Згаданий Закон визначає такі основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності:



  • захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

  • розвиток конкуренції;

  • прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;

  • додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;

  • відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;

  • зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;

  • установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Безпосередні процедурні аспекти погодження документації із землеустрою до останнього часу залишаються недостатньо дослідженими та врегульованими. Із зазначених у Земельному кодексі України дозвільних органів лише Мінприроди України наказом від 05.11.2004 № 434 (зареєстрований в Мін’юсті України 22.11.2004 за № 1470/10069) [5] затвердило Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, яким визначено, зокрема, форму висновку та перелік документів, які мають подаватися для його одержання.

Таким чином, значної актуальності набуває деталізація правових та організаційних засад функціонування дозвільної системи у сфері землеустрою і встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати висновки щодо документації із землеустрою.



Проаналізуємо вимоги до форми і змісту висновків органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо документації із землеустрою із урахуванням чинної законодавчої та нормативно-правової бази і, перш за все, Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Об’єктом погодження є досліджувана документація із землеустрою – підготовлені розробником документації із землеустрою текстові та графічні матеріали, якими передбачається здійснювати регулювання використання та охорони земель державної, комунальної та приватної власності.

Суб’єктом погодження є дозвільний орган – орган земельних ресурсів, інший спеціально уповноважений орган виконавчої влади, місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування, який, відповідно до закону, погоджує документацію із землеустрою.

Погодження (відмова в погодженні) досліджуваної документації із землеустрою дозвільним органом здійснюється у визначених законодавством випадках з метою захисту прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Погодження (відмова в погодженні) досліджуваної документації із землеустрою оформляється висновком, який готується дозвільним органом.

Виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням висновку щодо документації із землеустрою, встановлюється:


  • необхідність одержання висновку;

  • дозвільний орган, уповноважений видавати висновок;

  • платність або безоплатність видачі висновку;

  • строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі висновку;

  • вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання висновку;

  • можливість набуття суб’єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Дозвільний орган має забезпечувати розробників документації інформацією про порядок видачі висновків, а також зразками заяв, бланків тощо.

Законодавство дає розробнику документації право вибору щодо способу отримання документів дозвільного характеру, а саме:



  • безпосередньо за зверненням у відповідний дозвільний орган;

  • за зверненням до адміністратора – посадової особи міської ради, районної та районної у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, яка організовує видачу суб’єкту господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих дозвільних органів.

Розробник документації із землеустрою або уповноважена ним особа подає дозвільному органу або адміністратору заяву, за формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1176 “Про затвердження форми заяви на одержання суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру“ [6]. До заяви додаються:

  • копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання;

  • документи, які підтверджують внесення плати за видачу висновку щодо документації із землеустрою, якщо така плата прямо передбачена законом;

  • документація із землеустрою, що підлягає дослідженню.

Заява та документи подаються в одному примірнику особисто заявником або рекомендованим листом. У разі надання заяви та документів рекомендованим листом підпис заявника підлягає нотаріальному посвідченню. Приймаються документи за описом, копія якого видається розробнику документації із землеустрою з відміткою про дату та номер їх реєстрації.

Стаття 7 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” розробникам документації забороняє вимагати документи, не передбачені законодавством. Наприклад, неприпустимо вимагати висновки інших органів влади щодо документації із землеустрою, адже об’єктом дослідження є безпосередньо документація із землеустрою, а не дії чи рівень компетентності інших органів державної влади чи місцевого самоврядування.



Принципово важливим питанням є встановлення терміну, у який здійснюється надання висновку. Вищезгаданий закон чітко визначає, що дозвільний орган протягом п’яти робочих днів з дати одержання заяви та документів, якщо інше не передбачено законом, приймає рішення про видачу або відмову у видачі заявнику (розробнику документації) документа дозвільного характеру (висновку).

Для підготовки висновків державної землевпорядної експертизи законодавством встановлено граничний строк – 20 робочих днів (стаття 34 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17.06.2004 № 1808-IV [7]), для всіх інших погоджень має застосовуватися п’ятиденний строк.

Недодержання строків є порушенням порядку видачі документів. Це може послужити підставою для притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності (стаття 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X [8]).

У рішенні про відмову у видачі висновку зазначаються підстави такої відмови.



Висновок слід складати не менш ніж у двох примірниках, один з яких направляється розробнику документації, інший – залишається в архіві дозвільного органу.

На нашу думку, висновок щодо документації із землеустрою має складатися з трьох частин: вступної, дослідницької та заключної. При цьому висновок щодо невідповідності документації із землеустрою вимогам законодавства, нормативно-правових актів, стандартів, норм і правил, а також затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації, має бути всебічно обґрунтований із посиланням на відповідні статті, пункти, розділи, таблиці нормативно-правових актів.

Висновок має оформлюватися на бланку дозвільного органу і підписується посадовими особами, які склали висновок. Їх підписи мають засвідчуватися відбитком печатки дозвільного органу на кожній сторінці тексту заключної частини висновку.

У вступній частині висновку щодо документації із землеустрою слід зазначити:



  • найменування документа (“Висновок щодо документації із землеустрою”), його номер;

  • дата складання висновку щодо документації із землеустрою та строк його чинності;

  • об’єкт землеустрою (територія адміністративно-територіального утворення або його частина; територія землеволодіння або землекористування, окрема земельна ділянка), його місцезнаходження, площа;

  • відомості про досліджувану документацію із землеустрою (у тому числі: вид досліджуваної документації із землеустрою; найменування, адреса та державний реєстраційний (ідентифікаційний) код розробника документації із землеустрою; номер і дата видачі ліцензії на право провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою; найменування, адреса та державний реєстраційний (ідентифікаційний) код замовника документації із землеустрою; дата та номер договору про розроблення документації із землеустрою; кількість аркушів текстових матеріалів документації із землеустрою; кількість аркушів та формат графічних матеріалів документації із землеустрою);

  • дата надходження досліджуваної документації із землеустрою;

  • дата складання та номер клопотання, на підставі якого виконується підготовка висновку щодо документації із землеустрою;

  • спосіб доставки та вид упаковки досліджуваної документації із землеустрою із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на її збереженість;

  • дані про посадових осіб дозвільного органу, які склали висновок щодо документації із землеустрою: посада, науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім’я та по-батькові, освіта (навчальний заклад, рік закінчення навчального закладу, спеціальність, кваліфікація), стаж роботи;

  • попередження посадових осіб дозвільного органу, які склали висновок, про кримінальну відповідальність за службове підроблення (за статтею 366 Кримінального кодексу України) та за службову недбалість (за статтею 367 Кримінального кодексу України);

  • при проведенні комісійного або комплексного погодження документації із землеустрою зазначається голова комісії;

  • відомості про підстави та осіб, які додатково залучалися до підготовки висновку щодо документації із землеустрою (статус, посада, науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім’я та по-батькові, освіта (навчальний заклад, рік закінчення навчального закладу, спеціальність, кваліфікація), стаж роботи);

  • законодавчі, нормативно-правові акти, стандарти, норми і правила, а також затверджену в установленому законодавством порядку проектну документація, що використовувались посадовими особами дозвільного органу, які склали висновок при дослідженні документації із землеустрою, із зазначенням їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних даних.

У дослідницькій частині висновку щодо документації із землеустрою зазначаються:

  • відомості про стан об’єкту землеустрою та передбачені досліджуваною документацією із землеустрою заходи;

  • посилання на положення текстових та графічних матеріалів досліджуваної документації із землеустрою, що не відповідають вимогам законодавства, нормативно-правових актів, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації, із посиланням на відповідні статті, пункти, розділи, таблиці нормативно-правових актів.

У заключній частині висновку щодо документації із землеустрою викладається оцінка відповідності досліджуваної документації із землеустрою вимогам законодавства, нормативно-правових актів, стандартів, норм і правил, а також затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації (“Досліджена документація із землеустрою оцінюється позитивно та погоджується”, “Досліджувана документація із землеустрою оцінюється негативно та не погоджується”).

При потребі до висновку щодо документації із землеустрою включаються додатки, які є його невід’ємною частиною. Додатки включаються до висновку для надання йому більшої обґрунтованості, коли через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання матеріалів вони не можуть бути внесені до дослідницької частини висновку (викопіювання із затвердженої раніше документації із землеустрою, містобудівної документації, іншої, затвердженої в установленому порядку проектної документації; викопіювання із досліджуваної документації із землеустрою; формули, розрахунки; витяг з нормативно-правового акту, стандартів, норм, правил, додатковий перелік нормативно-правових актів, які мають бути використані при підготовці документації із землеустрою тощо). На всі додатки мають бути посилання у дослідницькій частині висновку щодо документації із землеустрою. Всі додатки підписуються посадовими особами, які склали висновок. Підписи у додатках засвідчуються відбитком печатки дозвільного органу на кожній сторінці додатку.


На наше переконання, мають бути запроваджені обов’язкові вимоги до дослідницької частини висновку щодо документації із землеустрою органів земельних ресурсів, зокрема, мають в обов’язковому порядку бути вивчені, встановлені і зазначені:

  1. розміщення об’єкта землеустрою із урахуванням затвердженої документації із землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

  2. розміщення об’єкта землеустрою із урахуванням меж кадастрових зон та кварталів;

  3. склад земель об’єкта землеустрою за формами власності та ідентифікація прав на землю в межах території об’єкта землеустрою;

  4. склад земель об’єкта землеустрою за земельними угіддями;

  5. умови додержання вимог затверджених в установленому порядку програм використання та охорони земель, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

  6. умови додержання вимог законодавства щодо набуття земельних ділянок у власність іноземними громадянами, іноземними юридичними особами, особами без громадянства;

  7. наявність та умови використання особливо цінних земель в межах території об’єкту землеустрою;

  8. наявність та умови використання меліорованих земель в межах території об’єкту землеустрою;

  9. умови щодо:

а) використання земель за цільовим призначенням;

б) збереження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

в) зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

г) проведення рекультивації порушених земель;

ґ) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

д) вжиття заходів щодо боротьби з бур’янами;

е) відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

є) умови щодо відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

ж) обмеження у використанні земель в межах території об’єкта землеустрою щодо додержання режиму:


  • водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, берегових смуг;

  • охоронних зон навколо об’єктів природно-заповідного фонду;

  • охоронних зон навколо об’єктів культурної спадщини;

  • охоронних зон навколо об’єктів транспорту;

  • охоронних зон навколо об’єктів зв’язку;

  • охоронних зон навколо об’єктів енергетики;

  • охоронних зон навколо об’єктів гідрометеорологічної діяльності;

  • охоронних зон навколо геодезичних пунктів;

  • охоронних зон навколо інженерних комунікацій;

  • зон санітарної охорони навколо джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання;

  • округів санітарної охорони курортів;

  • санітарно-захисних зон;

  • зон особливого режиму використання земель;

  • зелених зон;

  • зон радіоактивно-забруднених територій;

  • зон надзвичайних екологічних ситуацій.


У відомостях про стан об’єкта землеустрою та передбачені досліджуваною документацією із землеустрою заходи, які зазначаються у дослідницькій частині висновку щодо документації із землеустрою природоохоронних органів слід обов’язково вивчити, встановити і зазначити:

- розміщення об’єкта землеустрою щодо об’єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

- умови щодо режиму охорони та використання територій та об’єктів екомережі згідно з затвердженими схемами формування екомережі;

- умови щодо додержання правового режиму земель курортних і лікувально-оздоровчих зон, рекреаційних зон;

- обмеження у використанні земель в межах території об’єкта землеустрою щодо додержання режиму:

1) водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, берегових смуг;

2) охоронних зон навколо об’єктів природно-заповідного фонду;

3) зелених зон;

4) зон надзвичайних екологічних ситуацій.
Санітарно-епідеміологічні органи мають вивчити, встановити і зазначити:

- умови додержання державних санітарних, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних, санітарно-епідеміологічних, протиепідемічних, гігієнічних та протиепідемічних правил і норм, державних санітарно-епідеміологічних нормативів, санітарних регламентів;

- обмеження у використанні земель в межах території об’єкта землеустрою щодо додержання режиму:

1) зон санітарної охорони навколо джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання;

2) округів санітарної охорони курортів;

3) санітарно-захисних зон;

4) зон радіоактивно-забруднених територій;

5) зон надзвичайних екологічних ситуацій.


Органи архітектури, в свою чергу, мають вивчити, встановити і зазначити:

- умови додержання вимог затвердженої у встановленому законодавством порядку містобудівної документації, регіональних і місцевих правил забудови;

- обмеження у використанні земель в межах території об’єкта землеустрою щодо додержання режиму:

1) водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, берегових смуг;

2) охоронних зон навколо об’єктів транспорту;

3) охоронних зон навколо об’єктів зв’язку;

4) охоронних зон навколо об’єктів енергетики;

5) охоронних зон навколо об’єктів гідрометеорологічної діяльності;

6) охоронних зон навколо геодезичних пунктів;

7) охоронних зон навколо інженерних комунікацій;

8) зелених зон.
У відомостях про стан об’єкту землеустрою та передбачені досліджуваною документацією із землеустрою заходи, які зазначаються у дослідницькій частині висновку органом охорони культурної спадщини вивчаються, встановлюються і зазначаються обмеження у використанні земель в межах території об’єкта землеустрою щодо додержання режиму охоронних зон навколо об’єктів культурної спадщини.
У висновках місцевих державних адміністрацій як органів загальної юрисдикції слід вивчати, встановлювати і зазначати умови щодо додержання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, а у висновках органів місцевого самоврядування – умови щодо додержання програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст.

Повідомлення про неможливість надання органом земельних ресурсів, іншим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування висновку щодо документації із землеустрою складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

Вступна частина містить відомості, аналогічні вступній частині висновку щодо документації із землеустрою. У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку:



  • відсутність передбаченої законом необхідності одержання висновку щодо наданої документації із землеустрою;

  • неналежність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування до дозвільних органів, уповноважених законом видавати висновок щодо наданої документації із землеустрою;

  • непроведення оплати видачі висновку щодо документації із землеустрою, якщо платність такого висновку встановлена законом.

У заключній частині вказується про неможливість надання висновку.

За розробниками документації із землеустрою завжди залишається право оскарження висновку щодо документації із землеустрою.



В И С Н О В О К

ДОДЕРЖАННЯ ЗАПРОПОНОВАНОЇ ПРОЦЕДУРИ ПОГОДЖЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ІЗ ЗЕМЛЕУСТРОЮ,

А ТАКОЖ ОФОРМЛЕННЯ ВІДПОВІДНИХ ВИСНОВКІВ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

СПРИЯТИМЕ ЧІТКОМУ ДОТРИМАННЮ

ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ДОЗВІЛЬНИХ ОРГАНІВ ПОЛОЖЕНЬ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА,

ПОПЕРЕДЖУВАТИМЕ КОРУПЦІЙНІ ПРОЯВИ І

СПРИЯТИМЕ ПРОЗОРОСТІ, АДЕКВАТНОСТІ ТА ОБҐРУНТОВАНОСТІ ПРОЦЕДУР

ВИДАЧІ ДОКУМЕНТІВ

ДОЗВІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Третяк А.М. Землеустрій – основний інструментарій формування сталого землекористування // Продуктивні сили України: Науково-теоретичний економічний журнал. – №2. – 2007. – С. 203-212.

2. Закон України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV // Відомості Верховної Ради України від 05.09.2003 – 2003 р., № 36, стаття 282.

3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України від 25.01.2002 – 2002 р., № 3, стаття 2.

4. Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 06.09.2005 № 2806-IV // Відомості Верховної Ради України від 02.12.2005 – 2005 р., № 48, стор. 2537, стаття 48.

5. Наказ Мінприроди України від 05.11.2004 № 434 “Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок” (зареєстрований в Мін’юсті України 22.11.2004 за № 1470/10069) // Офіційний вісник України від 10.12.2004 – 2004 р., № 47, стор. 115, стаття 3123, код акту 30768/2004.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1176 “Про затвердження форми заяви на одержання суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру” // Офіційний вісник України від 21.12.2005 – 2005 р., № 49, стор. 62, стаття 3074, код акту 34523/2005.

7. Закон України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17.06.2004 № 1808-IV // Відомості Верховної Ради України від 17.09.2004 – 2004 р., № 38, стор. 1472, стаття 471/



8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР від 18.12.1984 – 1984 р., № 51, стор. 1122.





База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка