Сорока Микола Петрович



Скачати 449.59 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації04.11.2016
Розмір449.59 Kb.
1   2   3

Станом на 1.01.2000 р. загальний земельний фонд Рівненської області становив 2005,1 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя – 936,9 тис. га (46,7 %), з них рілля – 649,8 тис. га (69,3 % від площі сільгоспугідь). Структура земельних угідь Рівненської області наведена в табл. 2.

Таблиця 2



Структура земельних угідь Рівненської області

Земельні угіддя

Площа угідь в 1999 р.

Зміни до рівня

1998 р., тис. га

тис. га

%

Сільськогосподарські угіддя

з них:


рілля

багаторічні насадження

сіножаті та пасовища

перелоги


936,9
649,8

12,0


259,2

15,9


46,7
69,3

1,3


27,7

1,7


0,2
– 3,2

+ 0,1


– 13,0

+ 15,9


Ліси і лісовкриті площі

794,4

39,6

+ 1,2

Забрудненні землі

43,0

2,1

– 0,5

Відкриті заболочені землі

105,5

5,3

– 0,5

Відкриті землі без рослинного покриву

33,7

1,7

0,0

Інші землі

49,3

2,5

– 0,4

Території, покриті поверхневими водами

42,3

2,1

+ 0,4

Всього земель

2005,1

100,0



Для захисту грунтів від ерозії створено захисні лісові насадження на площі 856 га, в тому числі в прибережних смугах річок і водойм – на площі 55 га, на виключених з сільськогосподарського виробництва малопродуктивних землях – 352 га. Покращено малопродуктивні сільськогосподарські угіддя родючим шаром ґрунту на площі 15 га, в тому числі ріллі – 10 га. Підприємствами області в минулому році рекультивовано землі на площі 421 га, в тому числі: 3 га – під сільськогосподарські угіддя (з них 3 га – під ріллю), 401 га – під лісогосподарські угіддя та 17 га – під водойми.

Останніми роками в Рівненській області спостерігається тенденція до зниження запасів гу­мусу, інших поживних речовин та підвищення кислотності грунтів, що є наслідком ведення землеробства при низькому рівні внесення органічних та мінеральних доб­рив, скорочення обсягів вапнування кислих грунтів. Через це посилюються ерозійні процеси, зростає забур'яненість полів, що значно ускладнює вирішення проблеми ста­білізації родючості грунтів.

Значне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з метою кращого задоволення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, а промисловості – в сільськогосподарській сировині можливе на основі прискорення реформування та розвитку аграрного сектору економіки на засадах приватної власності. Ефективне реформування економіки, як свідчить світовий і вітчизняний досвід, можливе лише на основі інтенсифікації та істотного збільшення обсягу інвестицій, а також консолідації всіх джерел інвестування. Тільки тоді можлива модернізація виробництва, впровадження нових технологій на основі сучасних досягнень науково-технічного прогресу.

Проведені дослідження свідчать, що протягом 1991-1999 рр. обсяги внутрішніх інвестицій в агропромисловий комплекс скоротилися майже у 7 разів. Причин, які призвели до такого спаду інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві, багато і вони відомі. Але основною причиною такого становища, на наш погляд, є те, що економічною наукою та практикою не сформовано організаційно-економічного механізму здійснення інтенсифікації інвестиційного процесу в агропромисловому виробництві.

Вирішальною умовою успішної інвестиційної діяльності підприємств в умовах переходу до ринку є ефективне вкладання додаткового капіталу. В ході дослідження встановлено, що інвестиційні ресурси виступають як об'єкт управління. Тому, процес інтенсифікації інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві на мікро- та макрорівні повинен бути керованим. Активізувати інвестиційну діяльність можливо тільки на основі планування, яке є основною ланкою в структурі організаційно-економічного механізму. Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду свідчить, що при переході до ринку самоуправління на рівні господарських суб'єктів є необхідною умовою розвитку підприємницьких структур. Цього можна досягти шляхом прогнозування, економічного та фінансового планування та шляхом розробки інвестиційних проектів або програм.

Нині єдиним реальним та ефективним шляхом вирішення проблем екологічного розвитку аграрної сфери в нових ринкових умовах повинна стати активізація інвестиційної діяльності, спрямована на поліпшення фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих технологій, інвестування у заходи щодо підвищення родючості грунтів, здійснення інших заходів по збереженню довкілля. Саме тому однією з державних програм підтримки і розвитку аграрного сектора повинна стати програма інноваційної та інвестиційної політики уряду, яка вимагає створення єдиної системи ефективних екологобезпечних форм господарювання, здатних викликати у працівників сільського господарства інтерес до високопродуктивної праці. Визначальним фактором повинен стати інноваційний менеджмент, спрямований на забезпечення такого способу функціонування керованої системи (аграрного виробництва), за якого будуть створені сприятливі умови для залучення інвестицій з метою додержання параметрів екологічно збалансованого сталого розвитку аграрної сфери. Інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Рівненській області наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Рівненській області*

(у порівнянних цінах; млн. грн.)

Показники

1900

1995

1998

1999

Заходи з охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів

17,9

13,2

11,2

20,0

у тому числі:

на охорону та раціональне використання водних ресурсів


10,5

7,4

7,3

19,8


на охорону атмосферного повітря

3,7

1,6

0,2

0,2

на охорону та раціональне використання земель

2,5

3,9

3,7

0,0

*Починаючи з 1991 р. включені дані по сільськогосподарських підприємствах

Мета еколого-економічних інвестицій (тобто інвестицій, спрямованих на підвищення економічної ефективності ведення сільськогосподарського виробництва з урахуванням екологічних інтересів) у сільське господарство, на наш погляд, повинна полягати не у руйнації елементів попередньої системи аграрного виробництва, а їх переході на якісно новий рівень, який би відповідав сучасним вимогам розвитку суспільства. Сутність такого переходу – кількісне нагромадження якісних змін у елементах системи екологізації аграрного виробництва, нове структурне поєднання яких у їх взаємозв'язку і взаємодії призведе до більш досконалого способу природокористування в цій галузі.

Нині найважливішим напрямком інвестування у сільське господарство, як показали дослідження, є інвестування у заходи, спрямовані на підвищення родючості грунтів. Адже земля є незамінним та, що не менш важливо, територіально обмеженим засобом виробництва у сільському господарстві. Властивість землі покращуватися за умов правильної агротехніки – одна з відмінних характерних рис грунту. Економічне дослідження категорії родючості грунту дозволяє сприймати цю якість землі як об’єкт виробничих відносин, необхідний для активного включення її у систему розширеного відтворення. Саме це і визначає екологічну спрямованість земельної реформи – ефективне раціональне використання земельних ресурсів та їх відтворення.

Інвестиції (J) у покращання грунтів розширюють спектр можливостей сільськогосподарських товаровиробників з огляду на розміщення продукції та ресурсів; крім вибору технологій та культур, проблема оптимізації зараз включає розміщення ресурсів між різними видами продукції та майбутньою якістю земель. Об’єднуючи це та деякі інші узагальнення, основну проблему сільськогосподарських виробників може бути математично сформульовано:




(2)
де р – вектор співвідношення цін до продукції, виробленої в результаті процесів f; х – вектор детермінанти якості грунту; – вимірник технологічного прогресу, а z={z1, z2} – вектор, де z1 – ресурс для поточного виробництва, тоді як z2 – витрати на збереження чи підвищення якості грунту. Витратна функція c(w) в якості аргументів має ціни z1 та z2. Функція J максимізується залежно від рівнянь руху постійних перемінних, аргументи якої – u, частка землі, призначена для відносно агресивного до грунту врожаю; к – норма природної регенерації та z – визначений нижче:



x=g (k,z,u) (3)

Попередні моделі являють тепер особливі випадки, де : діяльність сільськогосподарських виробників може тільки виснажувати землю, хоча і в різному ступені, залежно від продуктивного та технологічного вибору. Більше того, емпірична значущість цього "нового" погляду на деградацію грунтів стає очевидним, коли ми враховуємо реакцію фермерів на економічні зрушення зовнішнього походження.

Виходячи з причин, що викликали екологічну кризу, та враховуючи діючу практику і тенденції на найближчу перспективу, формування економічного механізму природокористування в умовах перехідного періоду до ринку повинне включати і розвиток екологічної індустрії та ринку екологічної техніки та послуг. Так в Рівненській області створені підприємницькі структури екологічного профілю, впроваджується екологічний аудит, розвиваються платні послуг природоохоронного призначення.
ВИСНОВКИ

Проведені наукові дослідження дають підстави зробити узагальнені висновки і внести пропозиції:

1. Розвиток підприємництва став передумовою функціонування сучасних ринкових відносин та здійснення аграрної політики в Україні. Це вимагає розробки та реалізації стратегічних програм, зорієнтованих на підвищення конкурентоспроможності підприємницьких структур. Важливу роль при цьому відіграє збереження навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, зменшення антропогенного навантаження на довкілля та екологізація підприємницької діяльності.

2. Із становленням України як суверенної держави розвиток вітчизняного виробництва та його екологізація повинні займати провідне місце в державних економічних програмах. Ефективність системи управління має безпосередній вплив на результати діяльності окремо взятої підприємницької структури, в тому числі і на конкурентоспроможність її продукції. Тому основна мета його удосконалення полягає у стимулюванні раціонального використання обмежених фінансових ресурсів, спрямованого на максимізацію кількісних та якісних показників виробництва продукції з урахуванням впливу на навколишнє середовище. При визначенні доцільності проведення природозахисних та природоохоронних заходів, підприємство, перш за все, буде порівнювати корисний для нього ефект від їх застосування (податкові, амортизаційні та інші пільги) з економічними санкціями – штрафами, платежами за понадлімітні викиди, скиди тощо. Мета держави – запровадження такого економічного механізму екологізації підприємницької діяльності, при якому була б досягнута “золота середина” між прагненням суспільства до збереження навколишнього природного середовища і економічним розвитком.

3. Підприємництво в системі виробничих відносин реалізується в підприємницькій діяльності, що здійснюється в певних організаційно-правових формах. Приватна власність формується в сільському господарстві шляхом приватизації, яка розглядається як процес зміни форми власності, перетворення працюючого у власника майна і землі, формування нових форм підприємницької діяльності на основі приватної власності. Підприємницька діяльність буде розвиватися при умові реалізації ряду принципів економічної свободи, зацікавленості, економії витрат; новаторства, управління ризиком, маркетингу, конкуренції, досягнення внутрігосподарської синергії, державного регулювання та контролю.

4. Розроблена економічна стратегія екологічного розвитку підприємницьких структур дозволяє визначити кінцеві продукти стратегічного управління: потенціал, який забезпечує досягнення цілей підприємства в майбутньому; внутрішню структуру та організаційні зміни з урахуванням екологічної складової. Потенціал складається із сировинних, фінансових і людських ресурсів, інформації, виробленої продукції і наданих послуг, набору правил соціальної поведінки, додержання яких допомагає підприємству досягати своїх цілей. Організаційні зміни забезпечують чутливість підприємницької структури до змін у зовнішньому середовищі. Найбільш яскраво актуальність екологізації підприємництва виявляє себе там, де підприємницька діяльність базується на використанні (користуванні) якісних параметрів природних ресурсів.

5. В аграрному секторі економіки України для оцінки доцільності й ефективності прийняття рішень з організації підприємницької діяльності еколого-економічний аналіз не застосовується. У кращому випадку вказується на збитки від деградації земель, зниження родючості, забруднення води тощо. Водночас досить часто відзначається, що погіршення здоров'я людей від забруднення продуктів харчування небезпечніше, ніж збитки від забруднення інших складових природного середовища. Ігнорується, що сільське господарство саме є основним джерелом забруднення власної продукції. Розроблені в дисертації принципи і методологічні підходи екологізації підприємництва заповнюють цю прогалину в агроекономічній науці.

6. Для виходу з інвестиційної кризи необхідне відновлення повноцінного аграрного інвестиційного процесу. Це потребує зваженого державного регулювання інвестиційної діяльності, формування сприятливого інвестиційного клімату. Для вирішення складних завдань інтенсифікації інвестиційної діяльності необхідно здійснити комплекс стратегічних і тактичних заходів антикризового управління. Успіх стратегії багато в чому буде залежати від здатності фахівців здійснювати ефективне управління ресурсами, мінімізуючи ризики. При вирішені цих питань завдання менеджерів буде полягати в контролі за виконанням прийнятих рішень, вивченні досвіду та його екстраполяції, врахуванні тенденцій розвитку та можливих напрямів змін зовнішнього середовища, розробці стратегічних і тактичних цілей інвестиційної діяльності, орієнтації на прийняття обгрунтованих рішень.

7. Формування моральної відповідальності всіх членів суспільства за дотримання екологічних норм прямо залежить від правового фундаменту екологічних відносин. Навколишнє середовище й економіка перебувають у протиріччі і це найбільше проявляється в агропромисловому комплексі. Якість продукції є наслідком регулюючої взаємодії всіх суб'єктів її виробництва, збуту і споживання. Для обґрунтування витрат на зниження забруднення продукції шкідливими для здоров'я споживачів речовинами необхідно знати фактичний стан справ, для чого потрібний моніторинг якості навколишнього середовища і його впливу на продукцію АПК. Моніторинг повинний забезпечувати об'єктивну картину забруднення середовища всіма потенційно небезпечними речовинами.

8. Позитивні результати в галузі оптимізації охорони навколишнього середовища і мінімізації антропогенного впливу можна досягти з розвитком різних недержавних видів екологічної діяльності, у тому числі й екологічного аудиту. При цьому аудит слід розглядати не тільки як доповнення до вже існуючого державного і виробничого екологічного контролю, а й як прояв принципових якісних змін у підході до вирішення проблем раціонального природокористування. У широкому розумінні екологічний аудит є одним із найбільш характерних проявів сучасної екологічної культури і культури підприємництва в цілому.

9. Економічні збитки від деградації і забруднення природного середовища можна об’єднати у дві групи: збитки від некомплексного використання сировини та матеріалів у невикористаних відходах, і збитки від деградації природного середовища, його забруднення, зміни якісних характеристик основних компонентів біосфери в результаті господарської діяльності населення. Для приведення різноманітних величин до одного виміру необхідна еколого-економічна оцінка як екологічного потенціалу регіонів, так і його компонентного складу. Під екологічним потенціалом регіонів необхідно розуміти сумарний (інтегральний) показник, який характеризує потенціальні можливості регіонів для їх соціально-економічного розвитку.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ


  1. Сорока М.П. Розвиток підприємств АПК в умовах трансформації економіки України. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 1999. – №1. – С. 192-196.

  2. Сорока М.П. Інвестиційна привабливість агропідприємництва. – Рівне: Вид-во “Волинська обласна друкарня”, 2000. - 40 с.

  3. Сорока М.П. Економічна стратегія екологічного розвитку підприємницьких структур. – Рівне: Вид-во “Волинська обласна друкарня”, 2000. – 34 с.

  4. Сорока М.П. Еколого-економічні основи підприємництва. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2000. – №1. – С. 121-226.

  5. Сорока М.П. Оцінка результативності екологізації підприємницької діяльності // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2000. – №2. – С.110-115.

  6. Сорока М.П. Управління підприємницькою діяльністю в аграрній сфері // Економіка АПК. – 2000. - №11. – С.8-11.


АНОТАЦІЇ

Сорока М.П. Організаційно-економічний механізм екологізації підприємницької діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено екологізації підприємницької діяльності як одного з стратегічних напрямів розвитку виробничо-економічної системи в сучасних умовах. Розглянуто сутність екологізації підприємницької діяльності, яка полягає в урахуванні та використанні екологічного фактору в підприємницькій діяльності. Запропоновано класифікацію організаційних форм підприємницької діяльності. Розроблено економічну стратегію екологічного розвитку підприємницьких структур. Визначено економічні принципи екологізації підприємництва. Обгрунтовано економічний механізм стимулювання екологізації підприємницької діяльності. Запропоновано критерії та показники оцінки результативності екологізації підприємницької діяльності та алгоритм її оцінки. Визначено практичну значимість екологізації підприємництва для суспільства та підприємств з урахуванням специфіки сільського господарства. Проведено оцінку соціально-економічної результативності екологізації підприємницької діяльності в регіоні. Розглянуто інвестиційну привабливість екологічно орієнтованих підприємницьких структур. Запропоновано методичні рекомендації сприянню екологізації підприємництва.

Ключові слова: підприємницька діяльність, екологізація підприємництва, стратегія розвитку, інвестиційна привабливість, еколого-економічний потенціал.

Сорока М.П. Организационно-экономический механизм экологизации предпринимательской деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальностью 08.06.02 - Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2001.

Диссертация посвящена экологизации предпринимательской деятельности как одного из стратегических направлений развития производственно-экономической системы в современных условиях. Рассмотрена сущность экологизации предпринимательской деятельности, которая состоит в учете и использовании экологического фактора в предпринимательстве. Развитие предпринимательской деятельности стало предпосылкой функционирования современных рыночных отношений. Устойчивое развитие экономики Украины требует разработки и реализации стратегических программ для повышение конкурентоспособности предпринимательских структур.

Ñî ñòàíîâëåíèåì Óêðàèíû êàê ñóâåðåííîãî государства развитие отечественного производства и его экологизация должны занимать ведущее ðîëü в государственных экономических программах. Эффективность системы управление имеет непосредственное влияние на результаты деятельности îòäåëüíî взятой пðåäïðèíèìàòåëüñêîé ñòðóêòóðû, â òîì ÷èñëå è íà êîíêóðåíòîñïîñîáíîñòü ее продукции. Öåëü ãîñóäàðñòâà – âíåäðåíèå òàêîãî ýêîíîìè÷åñêîãî ìåõàíèçìà ýêîëîãèçàöèè ïðåäïðèíèìàòåëüñêîé äåÿòåëüíîñòè, ïðè êîòîðîì áûëà áû äîñòèãíóòàÿ “çîëîòàÿ ñåðåäèíà” ìåæäó ñòðåìëåíèåì îáùåñòâà ê ñîõðàíåíèþ îêðóæàþùåé ïðèðîäíîé ñðåäû è ýêîíîìè÷åñêèì ðàçâèòèåì.

Предпринимательство в системе производственных отношений реализуется в предпринимательской деятельности, которая осуществляется в определенных организационно-правовых формах. Частная собственность формируется в аграрном секторе производства путем приватизации, которая рассматривается как процесс формирования новых форм предпринимательской деятельности на основе частной собственности. Предпринимательская деятельность будет развиваться при условии реализации ряда принципов: экономической свободы, заинтересованности; экономии затрат; новаторства; управления риском; маркетинга; конкуренции; достижения внутрихозяйственной синергии; государственного регулирования и контроля.

Разработанная экономическая стратегия экологического развития предпринимательских структур позволяет определить конечные продукты стратегического управления: потенциал, который обеспечивает достижение целей предприятия в будущем; внутреннюю структуру и организационные изменения с учетом экологической составляющей. Потенциал состоит из сырьевых, финансовых и человеческих ресурсов, информации, произведенной продукции и предоставленных услуг, набора правил социального поведения, соблюдение которых помогает предприятию достигать поставленных целей. Организационные изменения обеспечивают чувствительность предпринимательской структуры к изменениям в внешней среде. Наиболее ярко актуальность экологизации предпринимательства выявляет себя там, где предпринимательская деятельность базируется на использовании (пользовании) качественных параметров природных ресурсов.

Для выхода из инвестиционного кризиса необходимо восстановления полноценного аграрного инвестиционного процесса. Решение этой задачи требует взвешенного государственного регулирования инвестиционной деятельности, формирование благоприятного инвестиционного климата. Для решения сложных задач интенсификации инвестиционной деятельности необходимо осуществить комплекс стратегических и тактических мероприятий антикризисного управления. Успех стратегии во многом будет зависеть от способности специалистов осуществлять эффективное управление ресурсами, минимизируя риски. При решенные этих вопросов задачи менеджеров будет состоять в контроле за выполнением принятых решений, изучении опыта и его экстраполяции, учете тенденций развития и возможных направлений изменений внешней среды, разработке стратегических и тактических целей инвестиционной деятельности, ориентации на принятие обоснованных решений.

Положительные результаты в области оптимизации охраны окружающей среды и минимизации антропогенного влияния можно достичь с развитием различных негосударственных видов экологической деятельности, в том числе и экологического аудита. При этом аудит следует рассматривать не только как дополнение к уже существующему государственному и производственному экологическому контролю, а и как проявление принципиальных качественных изменений в подходе к решению проблем рационального природопользования. В широком понимании экологический аудит является одним из наиболее характерных проявлений современной экологической культуры и культуры предпринимательства в целом.



Ключевые слова: предпринимательская деятельность, экологизация предпринимательства, стратегия развития, инвестиционная привлекательность, эколого-экономический потенциал.

M.P. Soroka. The Organizational and Economic Mechanism of Business Activity Ecologization. – A Manuscript.

The Dissertation is presented for a Candidate of Sciences Degree reception in the field 08.06.02 – Entrepreneurship, Management and Marketing. – The Agrarian Economy Institute of the Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kiyiv, 2001.

The Dissertation is dedicated to the business activities ecologization as one of the strategic directions of the productive system development. The essence of entrepreneurship is analyzed. It is in considering the environmental factor in business activities. The classification of business activities forms was proposed. The economic strategy of environmental development was elaborated. The economic principles of enterprises’ ecologization were determined. The economic mechanism of environmental incentives has been explained. The criteria and indicators of ecologization efficiency were proposed. The practical importance of ecologization in agriculture for society has been evaluated. The evaluation of economic efficiency of ecologization in the region has been made. The level of investments attractiveness for environmentally oriented businesses has been analyzed. The methodical recommendations concerning ecologization motivation were proposed.

Key words: entrepreneurship, ecologization, development strategy, investments attractiveness, environmental and economic analysis.

Підписано до друку 26 січня 2001 р. Форма 60х84 1/16. Папір друк.

Обл.-вид.арк. 1,0. Ум.друк.арк. 1,0. Тираж 100 прим. Зам. №

ДОД Інституту аграрної економіки УААН.



03127, м. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 8
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка