С.І. Телюк відповідальний виконавець



Сторінка1/4
Дата конвертації14.12.2016
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАїНИ

БУДИНКИ І СПОРУДИ

ТЕПЛИЦІ ТА ПАРНИКИ

ДБН В.2.2-2-95

Видання офіційне

Державний комітет України у справах містобудування і архітектури

(Держкоммістобудвання України)

Київ 1995

РОЗРОБЛЕНІ: Об'єднанням "УкрНДІагропроект" (ведуча)

к.е.н. О.Ф.Омельченко-керівник,

С.І.Телюк - відповідальний виконавець,

к.т.н. Ю.І.Кошиць, Ю.П.Гайворонський,

М.І.Дейниченко, О.Я.Єрьомін,

Ю.Л.Замський, Е.Б.Коврига,

О.В.Кукушкін, В.С.Шеремет;

Українським науковим гігієнічним

центром МОЗ України:

к.м.н. Н.П.Вашкулат;

Українським державним проектним

інститутом споруд захищеного грунту:

В.Г.Притула, В.І.Роговий, М.А.Шелегеда,

В.П.Солдатенко, О.М.Суязов;

Мінсільгосппродом України:

В.П.Яковенко, І.І.Бровко;

Інститутом споруд штучного клімату:

к.т.н. П.П.Іваненко,

к.т.н. Ю.К.Розковшенко,

В.О.Вишневський, О.В.Карасьов;

УкрНДІ пожежної безпеки МВС України:

Н.В.Гузій, В.В.Денисенко;

Київським державним технічним

університетом будівництва і архітектури:

к.т.н. К.М.Гурін

ВНЕСЕНІ ТА Відділом державних нормативів і стандартів

ПІДГОТОВЛЕНІ Держкоммістобудування України

ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування України

від 27 січня 1995 р. N 17 та введені в дію

з 1 лютого 1995 р.

З введенням в дію ДБН В.2.2-2-95 втрачає силу на території

України СНиП 2.10.04-85.

Видавництво "Укрархбудінформ"

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

------------------------------------------------------------------

|Будинки і споруди ДБН В.2.2-2-95 |

| |


|Теплиці та парники Вводяться вперше |

------------------------------------------------------------------

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці норми поширюються на проектування нових та реконст-

рукцію діючих тепличних підприємств, окремих теплиць і парників

для вирощування різних видів сільськогосподарської продукції.

1.2. При проектуванні тепличних підприємств, теплиць та пар-

ників, а також окремих будівель і споруд допоміжного призначення

слід керуватися відповідними нормами технологічного проектування,

СНиП 2.10.02-84, СНиП ІІ-108-78 та санітарними нормами.

При проектуванні культиваційних споруд для промислового ви-

рощування грибів слід керуватися будівельними нормами та правила-

ми для промислових будівель та споруд і нормами технологічного

проектування таких споруд.

1.3. При проектуванні тепличних підприємств, окремих теплиць

та парників слід передбачати прогресивні технології та технічні

рішення, що забезпечують економію паливно-енергетичних ресурсів,

підвищення врожайності, зниження собівартості продукції, ефектив-

не використання капітальних вкладень, створення сприятливих умов

праці та охорону навколишнього природного середовища.

1.4. Тепличні підприємства, окремі теплиці та парники, як

правило, слід розміщувати з урахуванням можливого використання

нетрадиційних джерел енергії (геотермальні води, низькопотенційна

та викидна теплота ТЕС, ДГЕС, АЕС та газокомпресорних станцій,

сонячна енергія, енергія вітру).

Теплиці весняно-літньо-осіннього використання доцільно роз-

міщувати при тепличних підприємствах, що мають теплиці цілоріч-

ного використання.

1.5. Ступінь вогнесійкості та гранична вогнестійкість буді-

вельних конструкцій теплиць, парників та з'єднувальних коридорів

не нормуються.

1.6. Загальна площа тепличних підприємств визначається сумою

площ всіх теплиць та площ з'єднувальних коридорів (включно техніч-

них), що вимірюються в межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін

(цоколю).

До загальної площі теплиць не входять площі технічного під-

пілля заввишки менше як 1,8 м, а таткож площа всіх ярусів внутріш-

ніх стелажів та лотків.

1.7. Відстань між теплицями, які експлуатуються на протязі

цілого року (зимові), слід встановлювати не менше як 6 м; між

теплицями, які експлуатуются навесні, влітку та восени (весняни-

ми),- не менше як 1,5 м.

Під'їзди до будівель, а також проїзди для пожежних машин не-

обхідно виконувати відповідно до вимог проектування генеральних

планів сільськогосподарських підприємств.

1.8. Майданчики для тепличних підприємств, окремих теплиць та

парників повинні бути сплановані з ухилом для відведення атмосфер-

них вод. Ухили майданчиків визначаються нормативними документами

та організацією рельефу місцевості згідно з генеральним планом.

Позначка грунту в теплиці повинна бути не менше як на 0,1 м, а

доріжки - не менше як 0,2 м вище спланованої позначки ділянки

навколо теплиці.

Теплиці слід розміщувати на південних та південно-східних

схилах з рівнем грунтових вод не менше ніж 1,5 м від поверхні

землі в грунтових теплицях. Допускається будівництво на схилах

каскадних теплиць.

- 2 -

На майданчиках з просадними грунтами рекомендується будів-



ництво гідропонних стелажних теплиць. При влаштуванні фундаментів

теплиць на просадних грунтах слід передбачати спеціальні заходи,

що запобігають осіданню фундаментів.

1.9. При розробці проектів реконструкції та технічного

переозброєння тепличних підприємств допускаються відхилення від

нормативів, які повинні враховувати вимоги техніки безпеки, са-

нітарні правила, захисту навколишнього середовища та зниження

ефективності капітальних вкладень.

1.10. Орієнтування тепличних підприємств, окремих теплиць

та парників відносно сторін світу встановлюється нормами техноло-

гічного проектування.

Теплиці повинні розміщуватись з навітряного боку по відношен-

ню до джерела забруднення їх світлопрозорих огороджень та з під-

вітряного боку - до перешкод обдування їх вітром.

1.11. Теплиці класифікуються на основі таких ознак:

а) згідно з функціональним призначенням - на теплиці овочеві, роз-

садні (виробництво розсади для відкритого грунту), квіткові

(оранжереї), селекційні;

б) згідно з технологією вирощування рослин - на грунтові ( виро-

щування сільськогосподарських культур на грунтових сумішах)

та гідропонні (вирощування сільськогосподарських культур на

штучних субстратах у басейнах або стелажах);

в) згідно з часом експлуатації - на цілорічні ( з штучним обі-

гріванням), весняно-літньо-осінні (з обігріванням за рахунок

сонячної радіації з додатковим аварійним штучним обігріванням);

г) згідно з об'ємно-планувальним та конструктивним рішенням - на

ангарні (однопрогонові) та блочні (багатопрогонові);

д) згідно з типом огороджувальних конструкцій - на скляні, плів-

кові, із світлопрозорих синтетичних матеріалів.

1.12. Розміри санітарно-захисних зон від теплиць та парників

при їх біологічному обігріванні повинні становити:

- на гною - 100 м

- на смітті - 300 м

1.13. Склади мінеральних добрив та пестицидів слід розмі-

щувати на території тепличних підприємств з урахуванням санітар-

них розривів у відповідності з вимогами діючих санітарних норм

проектування промислових підприємств.

1.14. При розміщенні біологічних лабораторій по виробництву

біологічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин на

тепличних підприємствах їх слід розміщувати на відстані не менше

як 50 м від виробничих теплиць.

1.15. Внутрішньомайданчикові шляхи тепличних підприємств по-

винні мати тверде покриття та відповідати вимогам ДБН "Генераль-

ні плани сільськогосподарських підприємств".

Майданчики для виготовлення гнойового компосту, виготовлення

та зберігання грунтових сумішей слід передбачати з твердим гідро-

ізольованим покриттям та розміщувати на 15 см нижче планувальної

позначки прилеглої території.

1.16. При проектуванні складських приміщень, майстерень, ко-

тельних установок та інших допоміжних будівель слід дотримуватись

протипожежних та санітарних норм, що відповідають ДБН та СНиП.

1.17. При проектуванні теплиць в районах з об'ємом снігопере-

носу на протязі зими більше як 200 м3/м згідно із СНиП 2.01.01-82

необхідно передбачати штучні снігозахисні заходи, об'єднуючи їх

функції з вітрозахищенням та огородженням території. Як снігоза-

хисне обладнання слід передбачати лісонасадження, щити та огорожі.

2. ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

2.1. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення тепличних

підприємств, окремих теплиць та парників повинні відповідати нор-

- 3 -


мам технологічного проектування підприємств для вирощування сіль-

ськогосподарської продукції та забезпечувати економію паливно-

енергетичних ресурсів за рахунок герметизації і теплоізоляції

огороджувальних конструкцій та зниження їх відносної площі.

Тип теплиць, кількість прольотів визначаються техніко-еконо-

мічним обгрунтуванням з урахуванням функціонального їх призначен-

ня. Парники слід проектувати з односхилим або двосхилим покрыттям.

2.2. Допоміжні приміщення для працюючих в тепличних підприєм-

ствах слід проектувати згідно з СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.09.02-85*

та нормами технологічного проектування. При цьому допускається не

передбачати опалювання в переходах між теплицями, що експлуатуються

навесні, влітку та восени (весняні) та побутовими приміщеннями.

Побутові приміщення весняних теплиць площею до 3,0 га допускається

розміщувати в мобільних приміщеннях.

2.3. Геометричні розміри теплиць та парників повинні приймати-

ся відповідно до технологічної частини проекту. Ширина прогону од-

нопрогонових та багатопрогонових теплиць приймається виходячи з

конструктивної особливості споруди в залежності від техніко-еконо-

мічних обгрунтувань. Висота теплиць повинна визначатися від познач-

ки поверхні підлоги або грунту до низу конструкцій або підвищеного

обладнання та комунікацій і виходячи з умов вільного проїзду перед-

бачених технологією машин та механізмів, але не менше як 2,2 м.

Прогін парників повинен бути не менше як 1,5 м.

2.4. Теплиці слід проектувати з металевим або, при техніко-

економічному обгрунтуванні, дерев'яним каркасом. Парники слід про-

ектувати з дерев'яним або залізобетонним каркасом.

В розрахунках конструкцій теплиць згідно із СНиП 2.01.07-85

слід враховувати коефіцієнт надійності за призначенням 0,9.

Несучі сталеві конструкції теплиць допускається розраховувати

ймовірно-економічним методом, згідно з Посібником по проектуванню

сталевих конструкій до СНиП ІІ-23-81*.

2.5. Світлопрозоре огородження зимових теплиць слід проектува-

ти з скла, плівки, світлопрозорих синтетичних матеріалів, як пра-

вило, двошаровим або одношаровим з додатковими трансформівними

шторами або теплозахисним екраном, а весняних теплиць - з плівки,

що знімається на зимовий період.

У випадках, коли огородження теплиць передбачено панелями з

світлопрозорих синтетичних матеріалів, максимально допустиму площу

теплиць передбачати як для будівель V ступеня вогнестійкості.

2.6. Висота цоколю теплиць повинна бути не менше як 0,3 м

від поверхні грунту. Навкруги цокольної частини теплиць необхід-

но передбачати вимощення.

2.7. Позначка верху фундаментів під обори (стояки карксу)

теплиць повинна бути вище від позначки поверхні грунту не менше

ніж на 0,3 м. При розміщенні теплиць на похилих ділянках позначки

верху окремих фундаментів дозволяється призначати змінними з ухи-

лом теплиць згідно з рельєфом місцевості, але не більше:

- засклених уздовж гребенів (лотків) - 2 %

поперек гребенів (лотків) - 1,5%

- плівкових ( в обох напрямках) - 3 %

2.8. Ухил прямолінійних схилів покриття теплиць належить

приймати не менше ніж 45%, криволінійних, стрілчастого обрису -

не менше ніж 20%.

В багатопрогонових теплицях розжолобок потрібно проектувати

у вигляді лотків з ухилом не менше ніж 0,2% та завширшки не менше

ніж 0,2 м. Ухил покриття парників повинен бути не менше, як 6%.

2.9. Сумарна площа світлонепроникних конструкій теплиць по-

винна складати не більше 15% загальної площі світлопрозорих ого-

роджень зі скла та 10% - при огородженні плівкою.

2.10. Для кріплення скла до шпросів повинні прийматися спе-

ціальні затискачі (клямери, профільні елементи на ін.), для герме-

тизації стиків скляних огороджень ( в місцях сполучення зі шпроса-

- 4 -

ми, в горизонтальних стиках) - прокладки або спеціальні еластичні



мастики, які забезпечують повітро- і вологонепроникність.

2.11. Антикорозійний захист будівельних конструкцій та виро-

бів слід призначати згідно з вимогами СНиП 2.03.11-85. При цьому

середовище в теплиці за ступенем агресивного впливу слід відносити

для сталевих конструкцій - до слабоагресивної, для алюмінієвих та

дерев'яних - до неагресивної. Для залізобетонних конструкцій, що

знаходяться у грунті (стовпчики фундаментів грунтових та басейно-

вих теплиць, цоколів), та стелажів і басейнів слід приймати серед-

ню агресивність середовища в залежності від прийнятої технології

виробництва.

2.12. Навантаження на будівельні конструкції теплиць та парни-

ків слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.01.07-85. враховуючи

такі вимоги:

а) вага снігового покриву на 1 м2 горизонтальної поверхні землі при

проектуванні зимових теплиць з одношаровим огородженням, двоша-

ровим огородженням з подачею теплоносія поміж шарами, а також

однопрогонових плівкових теплиць з двошаровим огородженням

слід приймати для районів:

І - 100 Па (10 кгс/м2);

ІІ- 150 Па (15 кгс/м2).

При проектуванні весняних плівкових теплиць з одношаровим

огородженням - 100 Па (10 кгс/м2) для всіх районів України

Районування території України за вагою снігового покриву для

проектування теплиць приведено в обов'язковому додатку 2.

Коефіцієнт переходу від ваги снігового покриву на горизонталь-

ній поверхні землі до нормативного навантаження на покриття теплиць

та схеми розподілу снігового навантаження необхідно приймати згід-

но з обов'язковим додатком 1. Розрахункове снігове навантаження

на покриття теплиць повинно прийматися з коефіцієнтами переванта-

ження 1,4;

б) швидкісний тиск вітру на відкритій місцевості слід приймати

змінним за висотою з коефіцієнтом 1 на висоті 10 м; 0,6 на

висоті 2 м і менше.

Для проміжних значень висот коефіцієнти визначаються ліній-

ною інтерполяцією.

В районах міської забудови, лісових масивів та іншій місце-

вості, на якій рівномірно розташовані перепони заввишки більше

як 10 м і знаходяться з підвітряного боку теплиці на відстані

не більше 30 h (h - висота теплиці), навантаження від швидкісного

тиску знижується на 30% від навантаження на відкритій місцевості.

Для плівкових теплиць вказані навантаження від швидкісного

тиску вітру зменшуються на 20%.

в) нормативне навантаження на несучі конструкції теплиць від шпа-

лер з підвішеними рослинами слід приймати рівним 150 Па

(15 кгс/м2) і відносити до короткочасного з коефіцієнтом

перевантаження 1,3;

г) водовідвідні лотки (металеві та дерев'яні) покриття багатопрого-

нових зимових теплиць необхідно перевіряти на нормативне зосе-

реджене вертикальне навантаження 1000 Н (100 кг);

весняних теплиць з плівковим покриттям - на два зосереджених

вертикальних навантаження 1000 Н/100 кг/кожне (прикладені на

відстані між ними 1 м ) з коефіцієнтом перевантаження 1,2;

д) навантаження від технологічного обладнання (установок електро-

обладнання, трубопроводів та ін.) слід приймати згідно з дани-

ми відповідних частин проекту.

2.13. Розрахункові величини короткочасних навантажень або

відповідних їм зусиль слід перемножувати на коефіцієнти сполу-

чення 0,8 при поєднанні двох і 0,7 при поєднанні трьох та більше

навантажень.

2.14. Теплиці в сейсмічних районах повинні проектуватися без

урахування сейсмічного впливу.

2.15. Товщину сталевих гнутих профілів для огороджувальних

конструкцій теплиць необхідно приймати згідно з розрахунком, але

- 5 -


не менше як 1 мм, деталей кріплення скла та плівки - не менше як

0,4 мм.


2.16. Гнучкість стислих сталевих елементів каркасу теплиць не

повинна перебільшувати 180, розтягнутих сталевих елементів і в'язів

згідно з величинами, вказаними в СНиП ІІ-23-81 * (вид. 1990 р.).

Гнучкість дерев'яних елементів каркасу теплиць не повинна перебіль-

шувати величин, вказаних в СНиП ІІ-25-80.

2.17. Прогини сталевих конструкцій теплиць повинні відповіда-

ти вимогам СНиП 2.01.07-85 розділ 10. При цьому вертикальні від-

носні прогини елементів засклених теплиць не повинні бути більше:

- для шпросів - 1/150;

- прогонів, ригелів, ферм, не завантажених технологічним

устаткуванням, залежно від довжини, при l = 1 м - 1/120,

l = 3 м - 1/150, l = 6 м - 1/200;

- лотків - 1/300;

- ферми, на яких розташоване технологічне обладнання з

управлінням з підлоги - 1/250 їх прогону.

Відносний прогин елементів плівкових теплиць, що згинаються,

не повинен перебільшувати 1/75 їх прольоту.

2.18. При розрахунках сталевих конструкцій теплиць з гнутих

профілів завтовшки 3 мм та менше при двох і бульше згинах у попе-

речному розрізі та при відношенні висоти стінки або ширини полиці

до радіусу згину менш за 30, величини розрахункового опору сталі

на розтяг, стиск та вигин слід збільшувати на 10%.

2.19. Дерев'яні конструкції теплиць слід проектувати відпо-

відно до вказівок СНиП ІІ-25-80. При цьому величина розрахункового

опору деревини елементів каркасу плівкових теплиць в розрахунках

їх на вплив вітрового і снігового навантаження слід множити на

коефіцієнт умов праці, що дорівнює 1,3 (для всіх видів опору).

Інші коефіцієнти умов праці, що враховують вплив короткочасних

навантажень, приймати не слід.

2.20. В розрахунках плівкових огорож теплиць на дію вітрово-

го навантаження розрахунковий опір поліетіленової плівки

(ГОСТ 10354) на розтяг слід приймати 5 МПа (50 кгс/см2), модуль

пружності 75 МПа (750 кгс/см2), на вплив снігового навантаження

або одночасно снігового та вітрового навантаження величину роз-

рахункового опору та модуля пружності слід множити на коефіцієнт

1,5.


2.21. Для теплиць слід застосовувати скло (ГОСТ 111) уніфі-

кованих розмірів; товщину скла слід призначати згідно з розра-

хунками, але не більше як 4 мм. Вибір скла завтовшки понад 4 мм

повинен бути техніко-економічно обгрунтований.

2.22. В розрахунках огороджувальних конструкцій теплиць зі

скла слід приймати: величину розрахункового опору скла на вигин

4

12,5 МПа (125 кгс/см2), модуль пружності 7,3 х 10 МПа



5

(7,3 х 10 кгс/см2) та коефіцієнт поперечної деформації 0,22.

При цьому розрахунковий опір скла слід множити на такі коефіцієн-

ти умов праці:

- в разі закріплення скла безперервно по всьому контуру

- 1;


- в разі закріплення в окремих точках контуру (клямерами і

т.п.) - 0,8. Величину розрахункового опору скла вертикаль-

них огорож необхідно множити додатково на коефіцієнт умов

праці, що дорівнює 1,2.

3. ВОДОПРОВІД, ВОДОСТОКИ ТА ДРЕНАЖ

3.1.Норми та режим водоспоживання, якість та температуру во-

ди для поливання і для інших технологічних цілей слід приймати у

відповідності з технологічними і санітарними нормами проектування.

3.2. При проектуванні систем водозабезпечення і каналізації

- 6 -


теплиць та парників слід керуватися вказівками діючих нормативів

на проектування СНиП 2.04.01-85,СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.03-85

з урахуванням вимог цього розділу.

3.3. Для поливання в теплицях и парниках та для інших вироб-

ничих цілей, як правило, необхідно використовувати технічну воду

з поверхневих джерел, яка не забруднена шкідливими хімічними та

біологічними компонентами. Якщо її не вистачає, допускається

використання питної води при умові належного обгрунтування.

Якщо в мережу виробничого водопроводу подаються добрива або

інші речовини, ця мережа повинна з'єднуватись з господарсько-

питним водопроводом з розривом струменя не менше 50 мм від

максимального рівня води у баку або в резервуарі до низу трубо-

проводу, який подає воду.

3.4. Внутрішнє та зовнішнє пожежогасіння теплиць та парників

не передбачати, якщо таке пожежогасіння не потрібне для склад-

ських та допоміжних будівель.

3.5. Внутрішній водопровід теплиць повинен підключатися до

зовнішнього, як правило, єдиним вводом.

3.6. Водопровід в теплицях повинен бути обладнаний форсун-

ками або крапельницями для поливання грунту, форсунками та іншими

технічними засобами для зволожування повітря, а також кранами для

поливання, миття проїздів та для інших технологічних цілей. Дозво-

ляється транзитна прокладка крізь теплиці на опорах трубопроводів

систем господарсько-питного водопроводу без роздавальних кранів.

В теплицях, призначених для вирощування овочів на штучних

субстратах, водопровід повинен бути обладнаний у відповідності з

потребами технології.

Водопровід парників повинен мати крани для поливу.

3.7. Постійний вільний напір в трубопроводах біля форсунок та

крапельниць, зони їх дії та інші характеристики, необхідні для

проектування, слід приймати згідно з даними заводів-виготовлювачів

обладнання.

3.8. Крани для поливання повинні мати умовний діаметр 20 мм.

Радіус зони обслуговування одним краном не повинен бути більше як

45 м.

3.9. Внутрішні мережі водопроводу та водостоків теплиць



слід проектувати, як правило, з неметалевих труб; гребінки, фа-

сонні частини, їх з'єднання, а при обгрунтуванні магістральні

трубопроводи, що прокладаються в коридорах та теплицях, - з мета-

лу.


3.10. Внутрішні мережі водопроводу та водостоків теплиць

допускається прокладати на поверхні грунту та в грунті.

Трубопроводи повинні мати обладнання для спорожнення системи.

3.11. На вводах в теплиці слід передбачати водоміри. Допус-

кається установка водомірів для блоку теплиць.

3.12. Запірну арматуру необхідно встановлювати на вводах в

теплиці та на відгалуженнях магістральних трубопроводів теплиць

та парників.

3.13. Управління поливанням слід передбачати, як правило,

дистанційним згідно з заданою програмою.

3.14. Категорія надійності систем водопостачання теплиць по-

винна бути не нижче ІІ, парників - не нижче ІІІ згідно з класи-

фікацією СНиП 2.02-84. Зменшення подачі води на технологічні

потреби на період ліквідації аварії систем водопостачання визна-

чається технологічними вимогами.

Категорія надійності в енергозабезпеченні насосних станцій

для пожежогасіння там, де це необхідно, повинна бути І категорії.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка